Використання різних видів наочності у процесі формування лексичної компетенц

Використання різних видів наочності у процесі формування лексичної компетенц

27

Міністерство освіти і науки України

Кіровоградський державний педагогічний університет імені В. Винниченка

Кафедра германської філології

Курсова робота на тему:

"Використання різних видів наочності у процесі формування лексичної компетенції"

Студентки 41 групи

Факультету іноземних мов

Бєлоглазової Юлії Олександрівни

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, доцент,

Труханова Т.І.

Кіровоград-2009

Зміст

  • Вступ
    • Розділ 1. Теоретичні основи дослідження
    • 1.1 Особливості навчання лексичного матеріалу
    • 1.2 Зміст та формування лексичної компетенції
    • 1.2.1 Критерії відбору лексичних мінімумів
    • 1.2.2 Мета формування лексичної компетенції
    • 1.3 Формування лексичної складової соціолінгвістичної компетенції
    • Розділ 2. Практична частина дослідження
    • 2.1 Комплекс вправ для формування лексичної компетенції
    • 2.2Способи використання наочності на етапі ознайомлення
    • 2.3 Типи наочності для контролю лексичних знань на уроках англійської мови
    • Список використаної літератури
    • Додаток 1
    • Додаток 2
    • Додаток 3
    • Додаток 4
Вступ

Навчання англійської мови, як засобу спілкування вимагає цілеспрямованої уваги. Неможливо вивчати мову не знаючи слів. Лексична одиниця - ядро мови. Правильне вживання лексики та насичений словниковий запас це - ключ до вільного іншомовного спілкування. Постає питання: як найефективніше та найшвидше вивчати слова. Для того щоб досягти успіху та отримати результат потрібно ефективно сформувати лексичну компетенцію учнів. Таким чином була обрана наступна тема: "Використання різних видів наочності у процесі формування лексичної компетенції".

Актуальність теми полягає у тому, що за допомогою дослідження даної теми, критичного аналізу та порівняння з відомими вже підходами можливо виокремити ефективні способи використання різних видів наочності у формуванні лексичної компетенції на різних етапах навчання.

Предмет дослідження - доцільність та результативність застосування наочності, як окремого способу, та у поєднані з іншими під час ознайомлення та автоматизації дій з лексичним матеріалом.

Об'єкт дослідження - різноманітні види наочності, способи їх використання у процесі формування лексичної компетенції.

Розділ 1. Теоретичні основи дослідження

1.1 Особливості навчання лексичного матеріалу

Навчання англійської мови посідає одне з провідних місць у загальному навчанні учнів та й взагалі у всебічному розвитку. Знання іноземної мови поєднується із знанням слів, в той час як володіння мовою - з лексичними навичками. Отже лексичні навички слід розглядати як найважливіший компонент змісту навчання іноземної мови, а їх формування саме і є метою навчання лексичного матеріалу. [9, с.92]

Для того щоб навчання було ефективним та підібрані методи відповідали потребам учнів, процес засвоєння лексичного матеріалу поділяється на етапи. Таким чином виділяють:

1) етап ознайомлення учнів з новими лексичними одиницями;

2) етап автоматизації дій учнів з новими лексичними одиницями, де розрізняють: а) автоматизацію на рівні словоформи, вільного словосполучення та фрази, речення, б) автоматизацію на понадфразовому рівні - діалогічної або монологічної єдності. Ознайомлення з новими лексичними одиницями починається з семантизації - розкритя значення нових слів. Способи семантизації поділяють на перекладні та безперекладні. До безперекладних відносяться: наочна семантизація (демонстрація малюнків, предметів, діапозитивів, картин, жестів, рухів тощо), мовна семантизація, дефініція, тлумачення. [9, с.95] Наочність може бути зображальною та предметною. Окремі способи мають свої переваги і недоліки і виділити один найефективніший неможливо. Слова англійської мови відрізняються за формою, значенням, сполучуваністю, виражають предмети або абстрактні явища. Тому спосіб семантизації доцільно добирати до окремого слова, чи групи слів. Ефективне поєднання декількох способів.

1.2 Зміст та формування лексичної компетенції

Наступним завданням даного дослідження є: дати визначення поняття лексичної компетенції проаналізувати зміст лексичної компетенції. Під лексичною компетенцією розуміють лексичні знання, а також здатність використовувати мовний словниковий запас у мовленні: усному (аудіювання, говоріння) і писемному (читання, письмо).

Лексичні знання включають:

знання про звукову форму лексичної одиниці (ЛО), необхідні для її правильної вимови та розпізнавання і розрізнення на слух;

знання про графічну форму, правила орфографії, необхідні для правильного написання Л О та розпізнавання і розуміння її при читанні;

знання з граматики, необхідні для утворення словоформ;

знання семантики слів, необхідних для утворення вільних словосполучень;

знання, пов'язані з правилами сполучуваності відповідних слів у мові, що вивчається. [6, с.48] (Учителям англійської мови добре відомі типові помилки учнів, спричинені неадекватністю правил сполучуваності слів в англійській та українській/російській мовах). Для забезпечення функціонування лексики у процесі спілкування потрібно сформувати в учнів відповідні лексичні навички: рецептивні і репродуктивні. Їх формування становить провідну практичну мету навчання лексичного матеріалу, як зазначають учені-методисти В.А. Бухбіндер, С.Ю. Ніколаєва та інші. При цьому одиницею навчання лексичного матеріалу на всіх ступенях шкільного курсу з іноземної мови служить лексична одиниця. До ЛО відносять:

окремі слова (кореневі, тобто безафіксні, складні та похідні), наприклад: реn, green, go, reader, musical;

прості сталі словосполучення типу look like, a lot of;

клішовані звороти, значну частину яких становлять розмовні вирази і формули мовленнєвого етикету наприклад: How do you do? Good morning! Well done!

Розглядаючи зміст формування лексичної компетенції школярів, не слід забувати про освітню і розвиваючу цінність навчання іншомовного лексичного матеріалу. Адже спеціальними дослідженнями доведено: завдяки кумулятивній (тобто накопичувальній) функції мова на рівні всіх своїх одиниць і насамперед на рівні слова не лише віддзеркалює сучасну культуру, але й накопичує і зберігає досягнення пізнавальної діяльності людства, закріплює й відображує у своїх формах та одиницях минулий і сучасний стан культури, пізнання яких опосередковано мовою.

Йдеться про формування здатності учня застосовувати інші компетенції, для того щоб діяти (на основі спостереження, здогадки про значення того, за чим спостерігаєш, аналізу, узагальнення, запам'ятовування і т.д.) у специфічній навчальній ситуації.

Реалізації освітнього і розвиваючого потенціалу формування лексичної компетенції школярів мають сприяти добір навчального матеріалу і технологія роботи з ним. Лексична компетенція визначається сучасними вченими (О.П. Аматьєва, А.М. Богуш, С.Л. Куліш, С.Ю. Ніколаєва та ін) як наявність певного запасу лексичних одиниць (ЛО) з урахуванням віку школярів, здатність адекватно їх використовувати: коректно вимовляти і писати, правильно організовувати граматично, розуміти на слух і в процесі читання, оперувати ними в актах комунікації у потрібному темпі і в різноманітних значеннях, доречно вживати образні вислови, прислів'я, приказки, фразеологічні звороти для досягнення відповідного комунікативно-функціонального результату. Таким чином сформована лексична компетенція стає підґрунтям для реалізації мовленнєвої, соціокультурної та соціолінгвістичної компетенцій школярів.

У результаті аналізу теоретичної літератури ми дійшли висновку, що об'єктами контролю засвоєння школярами лексики англійської мови мають бути правильне впізнавання слухового і графічного образу ізольованих лексичних одиниць, їх правильна вимова й написання, а також їх значення, тобто інформація, яка ним передається. Обидві сторони лексичної одиниці (ЛО) - зовнішня та внутрішня - являють собою єдність, яка здійснюється через ідентифікацію графічної або слухової ЛО з її значенням. Для прийняття рішення про наявність лексичних знань в учнів і про можливість переходу до етапу формування лексичних навичок необхідно чітко визначитися з відповідними показниками, що важливо також і з огляду на формування самоконтролю школярів.

Показниками володіння мовним матеріалом на рівні лексичних знань є:

1) правильність розуміння й відтворення ЛО;

2) швидкість виконання відповідних дій, що має свідчити про процес ще свідомого оперування інформацією про нові ЛО. Швидкість вимірюється часом виконання завдання, який в репродукції залежить від індиві - дуального темпу мовлення або письма конкретної дитини.

Перевірка знань ЛО на рецептивному і репродуктивному рівнях проводиться у певному і чітко визначеному місці навчального процесу, а саме після повідомлення лексичних знань. Відомо, що діти неоднаково швидко запам'ятовують нові слова. Тому на певному етапі уроку виникає таке: деякі школярі виконують завдання досить швидко, а деякі не можуть впоратися з ними взагалі. Якщо у такій ситуації перейти до наступного етапу роботи, з'являється небезпека утворення прогалин у знаннях слабшого учня, накопичення яких у подальшому приведе до неможливості користуватися англійською мовою як засобом спілкування. Вирішити цю відому проблему допоможе прийом „активної асистенції": слабким учням даються додаткові вправи, а сильнішим пропонується допомагати їм у роботі. Далі учень-асистент, виконуючи роль учителя, пропонує слабшому учню виконати інше контрольне завдання, і лише після отримання результату вся група може просуватися далі.

Застосування прийому „активної асистенції" приносить користь і слабкому, і сильному учневі: слабкий одержує можливість „пригальмувати" і краще запам'ятати й осмислити новий лексичний матеріал, а сильний отримує можливість випробувати свої сили у навчанні слабшого товариша, що підвищує його самооцінку і тому має високу мотиваційну цінність.

1.2.1 Критерії відбору лексичних мінімумів

С
учасне навчання іноземної мови учнів передбачає їх спілкування на міжкультурному рівні в найбільш типових ситуаціях на основі комунікативного мінімуму, який повинен включати певний обсяг країнознавчих та лінгвокраїнознавчих знань. Тому відомі критерії відбору лексичних мінімумів (сполучуваність, семантична цінність, частотність, словотворча і стройова здатність) мають бути доповнені такими критеріями відбору лексичного компонента змісту навчання англомовного спілкування:

критерієм культурологічної та країнознавчої цінності: лексичний матеріал повинен відбивати факти, норми і цінності англомовної культури;

критерієм типовості, згідно з яким слід відбирати національні реалії, які відбивають найбільш актуальні факти сучасної дійсності і які створюють найбільш чітке уявлення про Велику Британію;

критерієм сучасності й. загальної відомості в середовищі носіїв мови;

критерієм чіткої диференціації з рідною культурою учнів, згідно з яким відбираються ті ЛО, які відбивають повну або часткову неадекватність країнознавчих фонів, наприклад: finger, toe, hand, arm, foot, leg, breakfast;

критерієм урахування адресата відбору: лексичний матеріал повинен співвідноситися з віковими особливостями та інтересами дітей;

критерієм функціональності, згідно з яким ЛО відбираються з орієнтацією на формування активного або пасивного мінімуму;

критерієм тематичності: лексичний матеріал має бути скомпонований за певними темами. З огляду на соціокультурний компонент змісту навчання лексичний мінімум початкової школи має бути насиченим національними реаліями, а саме:

реаліями-антропонімами, переважну більшість яких мають становити імена дітей;

топонімами: назви континентів, країн, річок, міст, вулиць;

етнографічними реаліями: назви іграшок, тварин, дитячих та спортивних ігор, одягу, взуття, їжі, напоїв, грошових одиниць, побутових речей, якими користуються діти (computer, walkman, cassette-гесогdег, biке), свят, елементів довкілля тощо;

реаліями культури та освіти: назви персонажів відомих казок, дитячого фольклору, творів для дітей, мультфільмів, кіно, видатних людей (письменників, акторів, музикантів, учених), реаліями шкільного життя.

Джерелом відбору лексичного матеріалу мають бути автентичні матеріали: зразки літератури, англійського фольклору, словники, відеозаписи фільмів на різну тему видавництва ВВС. Звичайно, добір лексичного матеріалу має бути обмежений рамками тематики.

1.2.2 Мета формування лексичної компетенції

Мета формування лексичної компетенції школярів зумовлює правомірність застосування наступних принципів при роботі з іншомовним лексичним матеріалом
:

принцип диференційованого підходу до навчання лексики;

принцип урахування вікових та індивідуальних особливостей дітей;

принцип посильної філологізації навчального процесу;

принцип комунікативко-ігрової спрямованості навчання;

принцип інтенсивності початкового етапу.

Як відомо, вживання лексики в мовленні передбачає єдність форми і значення ЛО. Проте цей процес ускладнюється інтерференцією з боку рідної мови. Чинниками цього можуть бути:

1) розбіжності в передачі значень деяких ЛО (Порівняймо: українські слова "плакати', "кричати" - передаються в англійській мові одним словом - cry),

2) відсутність певних понять у рідній мові учнів (ladу, sir, lunch),

3) різні правила сполучуваності слів тощо. Тому планування роботи з ЛО на уроці вимагає ретельного аналізу учителем особливостей кожної ЛО, її форми (фонетичної, графічної, структурної, граматичної), значення, особливостей вживання у мовленні, вибір адекватних прийомів організації, ознайомлення, тренування і застосування відповідних Л О у процесі спілкування. Так, при ознайомленні з назвами речей, дій, ознак, що мають конкретне значення, вчитель обирає безперекладні способи семантизації, використовуючи для цього предметно-зображальну наочність, демонстрацію дій; ознайомлення з національними реаліями вимагає застосування лінгвокраїнознавчих коментарів. Наведемо приклади деяких коментарів.

А. Для роботи з етнографічними реаліями:

lunch - другий сніданок. Його називають "ланч" українською мовою. За часом відповідає нашому обіду - звичайно від 12 до 15 години.

Робота з лексичним матеріалом вимагає постійної орієнтації на світ дитини, її інтереси, уподобання, на творчий потенціал її особистості як суб'єкта навчального процесу. Адже навчання англійської мови створює лінгвістичну основу для ознайомлення учнів з деякими засобами словотворення:

словоскладанням (postman, snowman);

афіксацією, зокрема з суфіксами іменників - ег (оr), числівників: - teen, ty, th;

конверсією (water - to water, help - to help).

Мета навчання лексичних засобів спілкування полягає в оволодінні учнями навчальним матеріалом для здійснення спілкування і взаємодії в ситуаціях, які моделюються на уроці і які мають бути наближені до умов реальної комунікації. Тому вчитель має забезпечити не тільки мотивацію ознайомлення з новими Л О, але й мотиви кожного завдання і вправи при організації тренування. Наприклад, мотивом для засвоєння назв свійських тварин служить запрошення відвідати Лондонський зоомагазин та усвідомлення учнями необхідності підготуватися до розмови з продавцем, отримати потрібну інформацію, пов'язану з перспективою "їхньої діяльності. Доцільним у цьому плані є ознайомлення дітей з деякими стереотипами поведінки британців - їх ставлення до домашніх тварин, що має розширити коло країнознавчих фонових знань учнів. Отже подача нової лексики має відбуватися в цьому разі за допомогою лінгвокраїнознавчого коментаря, предметної та зображальної наочності. Наприклад:

Т.: Англійці дуже дбайливо ставляться до тварин. Вони люблять їх і прищеплюють цю любов своїм дітям. Тому майже у кожного вашого ровесника у Великій Британії є якийсь домашній улюбленець - а реt. Запам'ятаймо: а реt - це улюблена домашня тварина, яку доглядають з любов'ю та ласкою. Наприклад, а саt, а kіttеn, а dog, а рuрру, а hamster, (Демонструються відповідні іграшки або малюнки. Кожне слово вимовляється чітко і трохи уповільнено)

Щоб сформувати комунікативне ядро іншомовного спілкування, навчання лексичного матеріалу має бути інтенсивним. Цьому сприяють:

тренувальні прийоми з елементами сугестопедії, які мають подвійне навантаження - формування лексичної компетенції і вимовної культури учнів, а саме, відбивання ритму фраз, що промовляються, зміна модуляції голосу, ритмічні рухи, використання фонової музики із джазовим синкопованим ритмом для руйнування усталених стереотипів ритму рідної мови;

прийоми одночасної взаємодії учнів у рухомих шеренгах, „натовпі", в командах, запозичені з інтенсивної методики, а також у парах, малих групах:

ігрові прийоми на етапах тренування і практики у спілкуванні: конкурси, змагання, рухливі та спокійні ігри з комунікативним або когнітивним завданням (кросворди, чайнворди, ребуси тощо), інсценівки (віршів, пісень), рольові ігри;

проективні прийоми, переважно для самостійної роботи вдома.

Зазначена вище система формування лексичної компетенції школярів має отримати свою реалізацію у всіх компонентах НМК для відповідного класу початкової школи. [6, с.50]

1.3 Формування лексичної складової соціолінгвістичної компетенції

Реформування українського суспільства значною мірою впливає на характер та зміст навчання іноземної мови в ЗНЗ. Підвищується роль іноземної мови не тільки як джерела знань про іншомовні країни, а й як засобу здійснення іншомовного спілкування, в основу якого закладено соціолінгвістичну компетенцію як складову комунікативної компетенції.

Відомо, що соціолінгвістична компетенція пов'язана із знаннями та вміннями, необхідними для соціального аспекту використання іноземної мови для особистих, культурних, професійних та економічних контактів в контексті полілогу культур. Соціолінгвістична компетенція передбачає знання учнями особливостей національного мовленнєвого етикету, невербальної поведінки, їх врахування в реальних життєвих ситуаціях, а також здатність здійснювати комунікативні наміри відповідно до ситуації спілкування, соціальних норм поведінки та соціального статусу комунікантів.

Питанням формування соціокультурної компетенції приділяли увагу відомі вітчизняні та зарубіжні методисти: Ю.І. Пассов, О.Б. Тарнопольський, Н.К. Скляренко, Г.С. Фоміна, М. Вугот, Н. Рох, К. Іжіо та інші. Поділяючи їхню думку про важливість врахування соціокультурної компетенції у навчанні іноземної мови, наголошуємо на необхідності формування в учнів насамперед лексичної компетенції, на якій базується уміння адекватно поводитися в іншомовному середовищі, усвідомлюючи особливості культури, віри, світогляду співрозмовника - носія мови, що вивчається, набуття ними знань про національно-культурні особливості країни, мова якої вивчається, норм мовленнєвої та немовленнєвої поведінки її носіїв, та вміння адекватно реагувати в тій чи іншій мовленнєвій ситуації, здатності порівнювати рідну та іншомовну культуру.

Отже, формування лексичної компетенції як компонента соціокультурної компетенції має виступати необхідним складником навчально-виховного процесу на всіх ступенях навчання в ЗНЗ, оскільки при його відсутності неможлива підготовка повноцінних учасників міжкультурної комунікації.

Вважаємо, що для ефективного формування лексичної компетенції доцільно використовувати автентичні тексти соціокультурного забарвлення. Ефективним було б використання оголошень, реклами, листівок, коментарів, автентичних творів, газетних матеріалів, віршованих та пісенних матеріалів, жартів, анекдотів тощо. Використання лексики соціокультурного змісту на уроці іноземної мови сприятиме насамперед розвитку лінгвістичного світогляду, активізації власного досвіду та фонових країнознавчих знань, сприятиме запам'ятовуванню лінгвістичного матеріалу та допомагатиме уникнути соціокультурних помилок

Страницы: 1, 2



Реклама
В соцсетях
рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать