Оскільки гра має проводитись систематично, вчитель повинен продумати все до найменших деталей, а саме:
1. Доцільно створити умови для проведення постійних ігор-змагань між учнями, що сидять на різних рядах парт, і для індивідуальних ігор. Для цього проти кожного ряду парт важливо закріпити набірні полотна та полички для розставляння предметів під час гри (щоб їх було видно всім учням класу).
Підібрати мінімальну кількість ігрового матеріалу для проведення ігор.
Продумати, де зберігати ігровий матеріал (спеціальні полиці в шафі, на яких розмістити ящички з різноманітними наборами предметів чи карток як для окремих ігор, так і універсальні). Для індивідуальних ігор, що проводитимуться між учнями кожної парти, ящички учнів з підписаними прізвищами можна зберігати в класі і роздавати потрібний матеріал перед уроком.
Ігровий матеріал у ящиках має бути чітко систематизований і згрупований так, щоб ним було зручно користуватися. Так, дрібні предмети (цифри, знаки, монети, кружечки, квадратики тощо) можна зберігати в сірникових коробках з підписами або зображеннями цих предметів на коробках. У конвертах зручно зберігати плоскі геометричні фігури, картинки із зображенням різних предметів тощо. Для зручності конверти слід підписати або зверху наклеїти зображення матеріалу, що міститься в конверті. Іграшки, різноманітні предмети зручно зберігати в невеличких целофанових мішечках.
Доцільно розсадити учнів (звичайно, непомітно для них) так, щоб за кожною партою сидів один учень сильний, а другий - слабкий. У такому разі ігри між сусідами по парті проходять ефективніше і постійно контролюються сильнішими. Розсадити учнів по рядах парт треба так, щоб рівень їхніх знань і розумового розвитку був приблизно однаковим, щоб шанс виграти мав кожен ряд учнів.
Гра на уроці не повинна проходити стихійно, вона має бути чітко організованою і цілеспрямованою. Насамперед учні повинні засвоїти правила гри. Загальні правила мають бути єдиними для всіх ігор, щоб в учнів поступово виробився стереотип. Крім того, зміст гри, її форма повинні бути доступними, посильними для учнів.
Змагання в І класі доцільно проводити на першість, між учнями рядів парт, за варіантами у кожному ряді тощо.
Правила в ігровій ситуації відіграють надзвичайно важливу роль. Якщо вони заздалегідь не продумані, чітко не сформульовані, то це утруднює пояснення ходу гри, осмислення учнями її змісту, викликає втому і байдужість в учнів.
Правила гри зобов'язують учнів діяти строго по черзі чи колективно, відповідати за викликом, уважно слухати відповідь товариша, щоб вчасно виправити його і не повторювати сказаного, бути дисциплінованими, не заважати іншим, чесно визнавати свої помилки тощо.
Правила гри виконують функцію організуючого елемента і є засобом керування грою. Вони визначають способи дій та їх послідовність, вимоги до поведінки, регулюють взаємини дітей у грі, вчать їх співвідносити свої дії з діяльністю інших гравців, сприяючи вихованню наполегливості, чесності, кмітливості тощо.
Під час гри вчитель має постійно контролювати діяльність учнів, виконання ними правил, спрямовувати гру за питаннями чи репліками та непомітно підтримувати дітей підбадьорювати їх, запобігати виникненню можливих конфліктів між дітьми, не допускати помилкових дій тощо. В жодному разі вчитель не повинен захоплюватися лише дидактичною метою гри, недооцінюючи її виховне значення. Жодне порушення правил не повинно залишатись поза увагою вчителя. Залежно від обставин він має знайти час і досить вимогливо та справедливо вказати учню на його недоліки в грі, пояснити, до чого призводять подібні вчинки (нечесність, несумлінне ставлення до обов'язків) на виробництві, в повсякденному житті тощо. Проте під час гри не треба робити довгих зауважень, повчань, оскільки це погіршує настрій учнів, послаблює їхній інтерес, гальмує увагу.
У грі повинні брати участь всі учні класу. Тому завдання треба добирати короткі, посильні, розраховуючи на відповіді всіх учнів класу.
Слід уникати одноманітності завдань, організовуючи їх так, щоб дітям не доводилося довго чекати включення в гру, бо це знижує їхній інтерес.
Загальні правила для учнів в процесі ігор можна сформулювати так:
1. Уважно слухай і запам'ятовуй хід гри, необхідні дії, їх послідовність.
2. Пам'ятай - успіх залежить від чіткого усвідомлення кінцевої мети, передбаченого грою результату гри. Не поспішай розпочати гру, не дослухавши до кінця вказівки вчителя. Поспіх часто призводить до грубих помилок, зайвих непотрібних дій.
3. Уважно слухай відповідь товариша, щоб у разі потреби виправити або доповнити його.
4. Додержуй своєї черги, не заважай товаришам, не роби зайвих рухів, дій, будь дисциплінованим.
5. Чесно визнай свою помилку, якщо товариші довели, що ти неправий. (Помилятись може кожний).
6. Не хитруй, не шукай легкого нечесного шляху для перемоги. Цим ти підводиш товаришів і втрачаєш свій авторитет. Поважають лише чесних, справедливих, принципових.
На цьому останньому пункті слід особливо наголосити і застерегти, що навіть тоді, коли все виконано правильно, але хоч один учень ряду схитрував, ряд займає останнє місце. Важливо, щоб не лише вчитель, а й учні слідкували за чесністю дій в грі.
Отже, у цьому параграфі ми подали чіткі методичні рекомендації щодо використання дидактичних ігор на уроках математики, адже знаємо, що на сьогоднішній день не кожен вчитель початкових класів дотримується даної методики і проводить ігри неефективно. Цей висновок підтверджує доцільність нашого вибору теми дослідження, спонукає до розробки системи дидактичних ігор на уроках математики в 1 класі, про яку ми згадуватимемо у наступному параграфі.
2.2 Розробка системи дидактичних ігор на уроках математики в 1 класі
Розробляючи систему дидактичних ігор на уроках математики в 1 класі, потрібно виходити з методичного аналізу поняття дидактична гра, враховувати мету використання ігор на уроках математики, потребу в оптимізації навчального процесу, індивідуальні можливості молодших школярів. При цьому слід дотримуватись таких концептуальних вимог:
1. Система повинна сприяти розвиваючому навчанню математики, оптимальному розвитку кожної дитини зокрема;
2. Ігри системи повинні бути узгодженні з тим матеріалом, який вивчається за підручником і знаходиться в зоні доступності дитини;
3. Система повинна здійснювати пропедевтичну функцію у вивченні математики, зокрема, знайомити учнів з різними розділами математики;
4. Система повинна враховувати сучасні умови шкільної практики, бути зручною для роботи вчителя;
Система дидактичних ігор розроблялася на основі аналізу стабільного підручника з математики, посібників для вчителя, рекомендацій наукового керівника. У процесі роботи виявилося, що велику кількість дидактичних ігор доцільно застосовувати до відповідного програмного матеріалу, який вивчається у 1 класі. Тому дана система включає в себе такі підсистеми дидактичних ігор:
1. Дидактичні ігри, пов'язані з вивченням властивостей та відношень предметів;
2. Дидактичні ігри, пов'язані з вивченням нумерації чисел першого десятка та числа 0;
3. Дидактичні ігри, пов'язані з вивченням практичних дій в межах 10;
4. Дидактичні ігри, пов'язані з вивченням нумерації чисел другого десятка.
У кожну підсистему входять ігри, різноманітні за формою їх проведення, а саме: фронтальні ігри, індивідуальні ігри, рухливі ігри, спокійні ігри, ігри-змагання тощо. Загальний вигляд системи дидактичних ігор, яка використовувалась нами в 1 класі, можна зобразити такою структурною схемою:
Як видно зі схеми, нові види ігор протягом року вводяться поступово і на кінець першого класу діти знайомі з усіма названими видами ігор.
В учнів шестирічного віку переважають ігрові інтереси, довільна поведінка, наочно-образне мислення. Тому використання дидактичних ігор на уроках, зокрема, математики відіграє важливе значення. Захопившись грою, дитина не помічає, що вчиться, запам'ятовує нове, орієнтується у незвичайних ситуаціях; що поповнюється запас її понять, уявлень, розвивається фантазія. Ігрові елементи дають змогу вчителеві зацікавити учнів і протягом досить тривалого часу підтримувати їхній інтерес до складних питань, властивостей і явищ, на яких у звичайних умовах зосередити увагу дітей не завжди вдається.
Використовуючи дидактичні ігри вже із першого класу на уроках математики можна помітити, що у першокласника відбуваються відчутні зміни у його мисленні: розвивається уміння аналізувати, узагальнювати, робити висновки, доводити доцільність своїх дій.
Подаємо змістову характеристику кожної підсистеми дидактичних ігор, які можна використовувати на уроках математики у 1 класі.
Дидактичні ігри, пов'язані з вивченням властивостей та відношень предметів.
Перший урок математики у першому класі розпочинається із вивчення теми «Ознайомлення учнів з підручником. Предмет. Фігура. Лічба предметів». Тому, щоб уточнити знання і уміння учнів називати числа від 1 до 10, лічити предмети вчителеві варто запропонувати учням дидактичну гру під час роботи з лічильним матеріалом. Гра називається «Скільки?»
Матеріали гри: картки з цифрами, картки із зображенням різної кількості предметів, іграшки, набірне полотно.
Зміст гри. Варіант 1. учитель виставляє на набірному полотні картки із зображенням, наприклад, зірочок і, показуючи кожну з них указкою, пропонує лічити хором. Потім указкою показує зірочки, починаючи з останньої, а учні хором лічать від останньої до першої. Учитель повинен звернути увагу дітей на те, що в обох випадках дістали одне й те саме число. Далі, виймаючи картки із зірочками по одній (навмисно не по порядку), він пропонує дітям знову лічити хором. З'ясовується, що і в цьому разі дістали те саме число. Потім учитель ставить на місце всі картки по одній, а діти вголос їх лічать. Після цього вчитель замінює, наприклад, дві картки із зірочками картками з кульками і пропонує дітям лічити, скільки всього карток на набірному полотні. Коли діти дістануть знову те саме число, вчитель пропонує всі картки із зірочками замінити картками з кульками і знову полічити. Виявляється, що і цього разу кількість карток така сама.
Варіант 2. Учитель виставляє іграшки на столі або на карнизі дошки і пропонує учням, показуючи іграшки указкою, не лише лічити вголос, а й піднімати цифру, яку вони називають. Діти лічать у прямому і зворотному порядку, із заміною окремих іграшок.
Варіант 3. Учитель плескає в долоні кілька разів, а учні, полічивши кількість оплесків, мовчки піднімають картку з відповідною цифрою.
Варіант 4. Учитель плескає в долоні, учні також плескають і лічать оплески.
Варіант 5. Учитель показує таблицю із зображенням різних або однакових предметів (або виставляє картки на набірному полотні) і пропонує мовчки полічити й показати відповідну цифру.
Поряд з виробленням умінь лічби значну увагу слід приділяти в цей період з'ясуванню відношень: «більше», «менше», «стільки ж». Учні ознайомлюються з однозначною відповідністю, а потім вчаться визначати, яких предметів більше, а яких - менше. Важливо, щоб відношення «більше» - «менше» з самого початку виступало у взаємозв'язку, щоб діти відразу ж усвідомлювали, що коли в одній з порівнюваних сукупностей предметів більше, то це означає, що в другій їх менше. Поступово учні навчаються з'ясовувати, на скільки в одній з груп предметів більше (менше), ніж в другій, що треба зробити, щоб предметів в обох групах стало порівну. Тому під час вивчення теми «Порівняння груп предметів за кількістю. Поняття однакова кількість, неоднакова кількість, стільки ж, більше, менше можна використати гру «Покажи «стільки ж», «більше», «менше»».
Матеріали гри: у вчителя і учнів набір карток з числами і різні предмети.
Зміст гри. Варіант 1. Учитель показує учням карточку з числом 3 і каже: «Більше», учні показують 4, 5 і більше предметів, або карточку із зображенням більш як 3 предметів. Коли вчитель говорить: «Стільки ж» і показує картку з числом 5, усі діти піднімають у руці 5 предметів, коли вчитель показує число 5 і каже: «Менше», учні показують 2-3 предмети і т. д.
Варіант 2. Учитель показує картку з числом і говорить: «Більше», «Менше», «Стільки ж», а учні піднімають картки з більшим, меншим і таким самим числом.
Поряд з виробленням умінь лічби проводиться робота по уточненню таких просторових уявлень, як: зліва - справа, вище - нижче, довше - коротше, ширше - вужче, перед, після, під, над, за, посередині тощо та широко використовуються, уточнюються й розширюються уявлення учнів про відомі їм геометричні фігури.
Щоб краще сформувати в учнів вище перелічені просторові уявлення, вчителеві потрібно використати відповідні ігри. А саме, під час вивчення теми «Взаємне розміщення предметів у просторі (посеред, позаду, під, над, на, за). Лічба предметів» можна провести гру «Назви своїх сусідів».
Учитель запитує дітей, хто сидить поруч з ними за партою, хто позаду, спереду.
За допомогою цієї гри у дітей формуються відповідні уявлення. Гру потрібно пропонувати учням після вивчення нового матеріалу. Це дає змогу кращому засвоєнню даного матеріалу.
Гру «Складемо візерунок» можна використати на уроці під час вивчення теми «Взаємне розміщення предметів (зверху, знизу). Напрям (вгору, вниз)»
За завданням учителя з геометричних фігур на парті в один ряд учні складають візерунок: 5 трикутників, під трикутниками - кружечки, над трикутниками - квадрати. Потім учні змінюють візерунок і розповідають, як вони розмістили геометричні фігури.
Дана гра вчить учнів розміщувати предмети у просторі, розрізняти предмети за розміщенням, ознайомлює з напрямками руху: вгору, вниз, розширюються уявлення про геометричні фігури, формується навичка лічби.
Для кращого уточнення таких просторових уявлень, як: вище - нижче, довше - коротше можна використати гру «Вище - нижче, довше - коротше».
Зміст гри. Учитель пропонує всім учням швидко встати і, залежно від слів, сказаних учителем, показати нижче (вище), ніж показує він сам.
Варіант 1. Учитель показує нижче (вище) столу і говорить «вище» («нижче»). Діти швидко піднімають руки значно вище (нижче), ніж показав вчитель.
Те саме стосується і слів «довше - коротше». Вчитель показує учням певну відстань між долонями своїх рук і говорить «довше» («коротше»), а діти відповідно показують більшу (меншу) відстань, ніж у вчителя.
Варіант 2. Гра проводиться аналогічно до першого варіанта, але ускладнюється тим, що вчитель показує рукою висоту і каже «вище», а сам руку опускає нижче. Учень повинен зробити навпаки. Те саме стосується і «ширше - вужче». Ця гра, як правило, викликає пожвавлення, сміх, оскільки учні часто помиляються, і є дійовим засобом для знімання перевтоми.
Ми навели докладні описи ігор цієї підсистеми. Щодо індивідуальних, то вони проводилися нами з використанням індивідуальних карток з зображенням гри (наприклад, «Забий гол у ворота», «Встанови відповідність», «Злови рибку» та інші).
Дидактичні ігри, пов'язані з вивченням нумерації чисел першого десятка та числа 0.
Вивчаючи нумерацію чисел першого десятка, школярі вчаться читати й записувати ці числа, порівнюючи їх, використовуючи знаки «<», «>», «=», визначати місце кожного з чисел в числовому ряді, розв'язувати приклади на додавання (віднімання) одиниці, наприклад: 5 + 1, 7 + 1, 9 - 1, 3 - 1 тощо. А дидактична гра «Більше, менше, порівну» допоможе учням краще засвоїти даний матеріал.
Матеріал гри: у кожного учня на парті набір знаків: >, <, =, дрібні предмети, іграшки, картки із зображенням різних речей, трикутники, кружечки з додатку до математики.
Зміст гри. Вчитель вивішує таблицю або відкриває дошку із заздалегідь підготовленими записами цифр.
Учням кожного варіанта треба на своїй парті розкласти предмети так, як показано в записах, і поставити потрібні знаки. Перевірити правильність виконаних дій можна запропонувати сусідам по парті, або це робить учитель, швидко пройшовши між партами.
На основі спостережень і порівняння скінченних множин першокласники роблять висновок: кожне наступне число більше на 1 від даного, а кожне попереднє - менше на одиницю від даного: якщо додати чи відняти 1, то відповідне число стане більше або менше на 1; щоб збільшити (зменшити) число на 1, треба додати (відняти) 1; якщо додати 1, то дістанемо наступне число, а якщо відняти 1, то дістанемо попереднє число. Оскільки в цей період навчання дітям ще важко тривалий час зосереджуватись і керувати своєю увагою, перевагу слід надавати рухливим іграм (оплескам, маніпуляціям з предметами, переміщенню дітей, рухам руками тощо).
Метою наведених вище ігор є формування в учнів просторових і кількісних уявлень, вироблення обчислювальних та графічних умінь і навичок, а саме:
1. Вільно лічити, називаючи числа в прямому і зворотному порядку, починаючи з будь-якого числа.
2. Знати, як можна дістати (утворити) кожне число різними способами.
3. Знати, як називаються числа і як вони записуються. Вміння ставити у відповідність числу цифру і навпаки.
4. Уміння відшукати, яке місце займає кожне число в натуральному ряді чисел та яке число стоїть перед (менше на 1) і після (більше на 1) даного числа.
5. Знати й уявляти, що кожне назване число більше від усіх тих, що йому передують, і тим менше від усіх чисел, що йдуть за ним.
6. Уміння орієнтуватися в просторі.
У процесі роботи над нумерацією чисел першого десятка вчитель підготовляє учнів до вивчення дій додавання і віднімання. Щоб сформувати правильні уявлення про ці дії, поряд з випадками додавання і віднімання, на яких розкривається принцип утворення чисел натуральної послідовності, розглядаються випадки додавання і віднімання виду: 2+2, 3+2, 5-2, 5-3, 1+4, 5-4, 4-2. До розуміння змісту дій школярі підходять на основі операцій над сукупностями предметів. Справді, об'єднанню скінчених множин, тобто знаходженню відповіді на запитання типу «скільки всього?», - відповідає дія додавання чисел, а виділенню частини множини, тобто знаходженню відповіді на запитання типу «скільки залишилось?», «скільки стало, коли віддали?» та ін. відповідає дія віднімання чисел.
Виконуючи операції над множинами предметів і дій над числами, учні сприймають і кількісні відношення «більше на…», «менше на…». Тому приклади на додавання та віднімання пропонуються їм у формі «збільшити на.», «зменшити на…».
