Після корекційної роботи було реалізовано процесуально-діяльнісний етап формувального експерименту. Мета данного етапу - виховання самостійності в апплікаційній діяльності. Центральною фігурою процесу виховання була дитина як суб'єкт діяльності. При цьому дорослий реалізовував партнерські стосунки, виконуючи функції організатора педагогічного процесу, керівника та координатора аплікаційної діяльності дітей, експерта динаміки виховання самостійності. Вихователь організовував доцільну систему ігрових вправ, завдяки яким у дітей формувались спеціальні аплікаційні навички та формувались компоненти, які дозволяли дітям діяти самостійно, враховував індивідуальні особливості, можливості, потреби, рівень самостійності.
Означений етап формувального експерименту передбачав організацію у групових кімнатах предметно-розвиваючого середовища; систему ігрових вправ, зміну методики педагогічної взаємодії на особистісно зорієнтовану. В основу реалізації програми з аплікаційної діяльності покладено ігрові вправи, які характеризуються наявністю ігрових завдань, що сприяли мотивації дітей, усвідомленню мети діяльності, ігровій дії, самокорекції діяльності, адекватному оцінюванню готового аплікаційного продукту; навчальними завданнями, що дозволяли сформувати вміння планувати дії, оволодіти спеціальними аплікаційними прийомами.
На формувальному етапі роботи застосовувалася система ігрових вправ, до якої входили: підготовчі вправи, що потребували актуалізації та мотивації діяльності; вступні, спрямовані на первинне виконання дій; репродуктивні, які сприяють самостійному відтворенню отриманих раніше знань або способів дій; тренувальні, котрі потребують від дитини наслідування дій педагога, зразку або самостійного застосування набутих умінь і навичок в умовах, аналогічних до тих, у яких вони формувались; частково-пошукові, спрямовані на застосування раніше набутих знань, умінь і навичок в умовах, що відрізняються від тих, котрі мали місце при їхньому формуванні, або на часткову самостійність у виборі способу дії, чи на перенос даного способу дії в інші умови і застосування його на іншому спорідненому змісті; творчі, що потребують від дитини пошукової активності при виконанні нового, незвичного виду завдання, самостійного вибору й застосування потрібного способу дії з наявних на незвичному змісті, «винаходу» свого власного способу дії чи видозміни старого для виконання нових функцій зображення.
На результативному етапі формувального експерименту дитячі аплікаційні роботи виставлялися на вернісажі, що називався «Стежина до творчості» та був постійно діючим упродовж усього формувального експерименту. Діти мали можливість самостійно виготовляти та використовувати свої роботи, розглядати, милуватися ними, порівнювати, давати їм оцінку, виступати у ролі екскурсоводів. Вернісаж слугувал стимулом до самостійних дій в аплікації. Багато дітей поверталися до своїх робіт, вносили в них зміни, створювали варіанти та доповнювали їх. Була організована дитяча майстерня «Робимо самі». Діти активно відгукнулися на організацію декоративно-оформлювальної діяльності - опанували виготовленням об'ємних іграшок-саморобок із кольорового паперу й картону (для прикрашення новорічної ялинки, подарунків до свят). Багато дитячих робіт виконувалися для прикрашення інтер'єру групи: «Галявинка з кульбаб», «Квітучий сад», «Осінній ліс», «Зимові візерунки» тощо, а також для прикрашення фойє дошкільного закладу. Залучали дітей до виготовлення нескладних декорацій для ранків, вечорів розваг тощо. Цьому сприяли також виставки і участь дітей у конкурсах з використанням аплікації. Протягом формувального експерименту було організовано і проведено вечори розваг, конкурси, вікторини, в тому числі з залученням батьків дітей. Заключним стало свято, що сприяло самоствердженню дітей, усвідомленню себе діячами з додатково мотивованою діяльністю.
Контрольний зріз виявив ефективність експериментальної методики виховання самостійності старших дошкільників в образотворчій діяльності. Встановлено, що кількість дітей з низьким рівнем самостійності в ЕГ знизилась з 47 дітей (51%) до 3 дітей (3%). Кількість дітей, що відповідає середньому рівню самостійності зменшилась з 31 дошкільника (34%) до 9 дітей, що складає 10%. Зросла кількість дітей з достатнім рівнем самостійності з 11 дітей (12%) до 50 дітей, що складає 54%. Збільшилась кількість дітей з високим рівнем з 3 дітей (3%) до 30 дошкільників (33%). У контрольній групі відбулись незначні зміни: дітей з низьким рівнем стало 38 або 43% (у порівнянні з 43 дітьми, що складає 49% на початок експерименту), із середнім рівнем відповідно 26 дітей (29%), у порівнянні з 31дитиною - 32% на початок експерименту, підвищився оптимальний рівень з 11 дітей (15%) до 17 дошкільників (19%). Дещо зріс високий рівень самостійності з 3 дітей (3%) до 7 дітей, що складає 9%.
Для визначення вірогідності одержаних при порівнянні даних було використано критерії Пірсона чиІ (хі - квадрат), які обчислювалися за формулою:
Це дозволило визначити нульову гіпотезу: чи виходять розходження між даними, отриманими у контрольному й констатувальному експериментах, за межі помилки виміру, чи випадкові зміни параметрів самостійності дітей старшого дошкільного віку після проведення завершального етапу експерименту. При 5%-ому рівні значущості й числі ступенів свободи, що дорівнює 3-ом, критичний параметр дорівнює 7,815. Експериментальні значення Т експер. значно перевищує Т контр. (див. табл. 2).
Таблиця 2. Порівняння рівнів виховання самостійності у дітей ЕГ та КГ до та після проведення формувального експерименту (контрольний експеримент)
Група | Рівні самостійності дошкільників, % | |||||||||
Високий | Оптимальний | Середній | Низький | |||||||
До Експ. | Після експ. | До єксп. | Після експ. | До експ. | Після експ. | До експ. | Після експ | |||
ЕГ | 3 | 33 | 12 | 54 | 34 | 10 | 51 | 3 | ||
Текспер | У=107,46 | 25,0 | 26,7 | 13,09 | 42,67 | |||||
КГ | 3 | 9 | 13 | 19 | 35 | 29 | 49 | 43 | ||
Тконтр | У=5,08 | 3 | 1,13 | 0,56 | 0,39 |
Отримані дані свідчать про те, що досягнення рівнів сформованості самостійності у старших дошкільників обумовлено не випадковими чинниками, а мають закономірний характер. У цьому випадку таким закономірним фактором є розроблена методика виховання самостійності дошкільників в образотворчій діяльності, вибудована на основі реалізациії організаційно - педагогічних засад.
Отже, контрольний експеримент і отримані у його ході дані підтвердили ефективність роботи з виховання самостійності у дітей старшого дошкільного віку в аплікації. Порівняльний аналіз даних констатувального й контрольного експерименту дозволив відстежити динаміку змін у рівнях самостійності старших дошкільників у аплікації (див рис. 2).
2
Рис. 2. Динаміка рівнів самостійності старших дошкільників в образотворчій діяльності
Все це є аргументованим доказом ефективності та педагогічної доцільності запровадженої у навчально-виховний процес ДНЗ моделі виховання самостійності дошкільника. Здобуті результати дозволяють стверджувати, що висунуту у дослідженні гіпотезу доведено, основні висновки, сформульовані в ньому, підтверджені. Це дає підстави зробити висновок про результативність здобутих теоретико-експериментальних даних.
Висновки
1. Аналіз проблеми самостійності та її висвітлення у філософській та психолого-педагогічній літературі об'єктивує стійкий інтерес до неї фахівців різних галузей науки і засвідчує існування різних трактовок у підході до даного феномену на різних етапах онтогенезу. Вивчення наукових джерел з формування самостійності дошкільників у різних видах діяльності дало змогу уточнити зміст та структуру провідної категорії, критерії та показники її прояву в образотворчій діяльності, визначити рівні сформованості в аплікаційній діяльності. Самостійність трактується нами як якісна характеристика діяльності, що виявляється в умінні старшого дошкільника на основі особистого досвіду визначати й конкретизувати мету, планувати дії, діяти без допомоги дорослого при виборі змісту, засобів і способів виконання образотворчих дій, здійснювати самоконтроль, оцінювати готовий продукт. Самоцінним визнається не стільки кінцевий результат, скільки розвиток дитини як суб'єкта діяльності (формування цілеспрямованості діяльності, упевненості у своїх силах). Відповідно до вказаного підходу структура самостійності в образотворчій діяльності включає мотиваційно-цільовий, змістово-виконавчий, процесуально-регулятивний та оцінно-результативний компоненти.
2. Розроблено діагностику самостійності дошкільників в образотворчій діяльності, уточнено критеріально-діагностичний інструментарій. Критеріями й показниками самостійності в аплікації виступали: мотивація й визначення мети, здатність до попереднього планування й організації аплікаційної діяльності, володіння різними видами і способами аплікації, а також аплікаційними вміннями й навичками, уміння дітей діяти без допомоги дорослого при виборі змісту, засобів і способів виконання аплікаційних завдань, готовність здійснювати самоконтроль і оцінку результату відповідно до задуму, прояви активності й ініціативи. Діагностична методика містила чотири блока експериментальних завдань відповідно до компонентів самостійності. За допомогою діагностичних методів (індивідуальні бесіди, експериментальні ігрові завдання, спостереження за самостійною діяльністю старших дошкільників, аналіз продуктів аплікаційної діяльності) встановлено вихідні рівні сформованості самостійності: високий, оптимальний, середній, низький.
3. Організаційно-педагогічними засадами ефективного виховання самостійності старших дошкільників є: 1) створення і збагачення предметно-розвивального середовища, що передбачає обладнання у групі зони для самостійної художньої діяльності, забезпечення доцільного добору матеріалів і інструментів (у повному обсязі, у доступних для дітей місцях), надання можливості для їх самостійного вибору; 2) організація ігрової форми образотворчої діяльності, що сприяє виникненню інтересу до діяльності, визначенню мети, плануванню, оволодінню способами образотворчої діяльності та контрольної функції;
4. особистісно орієнтована взаємодія педагога з дитиною, заснована на партнерському стилі взаємин (розумінні, визнанні цілей, завдань самої дитини, здатності стати на її позицію й разом з нею домогтися потрібного результату), індивідуально-диференційованому підході до дітей, що включає навчання кожного з вихованців за індивідуальною програмою залежно від вихідного рівня самостійності.
5. Наукове обґрунтування та експериментальна перевірка організаційно-педагогічних засад формування самостійності дошкільників в образотворчій діяльності, а також застосування в умовах ДНЗ методики роботи з дітьми 5-6 років забезпечило ефективність реалізації поставленої в дослідженні мети. Методика формування у дошкільників самостійності в аплікаційній діяльності складалася з таких єтапів: проектувальний (розробка індивідуальних корекційних програм з виховання самостійності для дітей з різними вихідними рівнями самостійності, а також проектування організаційно-педагогічних засад, що забезпечують виховання самостійності); корекційний (впровадження індивідуальних корекційних програм з ігровими вправами); діяльнісний (навчання цілісних дій у процесі використання системи ігрових вправ), результативний (усвідомлення дитиною себе як субґєкта аплікації, участь її в самостійній художній діяльності за власним бажанням).
6. Упровадження у практику виховної роботи з експериментальними групами комплексного підходу забезпечило суттєве зростання її ефективності, що підтверджено результатами формувального експерименту. Так, в експериментальних групах дошкільників динамічніше, ніж у контрольних, відбулося зменшення кількості осіб з низьким рівнем сформованості та збільшення їх кількості з достатнім та високим рівнем. Встановлено, що кількість дітей з низьким рівнем самостійності в ЕГ знизилась з 51% до 3%. Кількість дітей, що відповідає середньому рівню самостійності зменшилась з 34% до 10%. Зросла кількість дітей з достатнім рівнем самостійності з 12% до 54%. Збільшилась кількість дітей з високим рівнем з 3% до 33%. У контрольній групі відбулись незначні зміни: дітей з низьким рівнем стало 43% (у порівнянні з 49% на початок експерименту), із середнім рівнем відповідно 29%, у порівнянні з 32% на початок експерименту, підвищився оптимальний рівень з 15% до 19%. Дещо зріс високий рівень самостійності з 3% до 9%.
Викладені у дослідженні результати не розглядаються як вичерпні, такі, що повністю розв'язують проблему виховання самостійності дошкільників в образотворчій діяльності. Перспективними залишаються такі аспекти проблеми, як вікова динаміка розвитку базової якості, гендерність у підході до неї, забезпечення ефективної взаємодії сім'ї та ДНЗ у формуванні самостійності дошкільника.
Список опублікованих праць за темою дисертації
1. Трусова О.Л., Удіна О.М. Ігрові вправи як засіб навчання образотворчої діяльності // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти: Зб. наук. праць. Вип. 21. - Рівне, РДГУ, 2002. - С 61-65.
2. Удіна О.М. Проблема виховання самостійності дітей дошкільного віку: теоретичний аспект // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Зб. наук. праць. Вип 6. - Кн. 1. - Київ-Житомир, ЖДУ, 2004. - С. 145-151.
3. Удіна О.М. Вплив ігрових вправ на формування техніки аплікації в дошкільників. // Актуальні проблеми дошкільної та початкової освіти в сучасних умовах: Зб. наук. праць. - Херсон, Айлант, 2004. - С. 232-238.
4. Удина Е.Н. К вопросу подготовленности педагогов к воспитанию самостоятельности у дошкольников // Горизонты образования: научно - методический журнал. - Севастополь, СГГУ, 2005. - №1. - С. 124-130.
5. Удина Е.Н. Самостоятельность как базовое качество личности // Ломоносовские чтения-2005: Сборник студентов, аспирантов, молодых ученых. - Черноморский филиал МГУ. - Севастополь, НПЦ «ЭКОСИ - Гидрофизика», 2005. - С. 547-549.
6. Удіна О.М. Навчання аплікації у грі // Дитячий садок №37 (325) жовтень, 2005. - С.2.
7. Удіна О.М. До питання вивчення самостійності старших дошкільників в образотворчій діяльності (на матеріалі аплікації): // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівскої молоді: Зб. наук. праць. Вип 8. - Кн. 1 - Київ-Житомир, ЖДУ, 2005. - С. 221-224.
8. Удина Е.Н. Воспитание самостоятельности у старших дошкольников в изобразительной деятельности // Науковий вісник Південноукраїнського державного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського: Зб. наук. праць. Вип. 7-8. - Одесса, ПДПУ, 2007. - С. 47-55.
9. Удіна О.М. Використання ігрових вправ у виховання самостійності дітей старшого дошкільного віку в образотворчій діяльності // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Зб. наук. праць. Вип 10. - Київ, 2008. - С. 221-224.
10. Удина Е.Н. Диагностика самостоятельности дошкольников в изобразительной деятельности. - Севастополь, Рибест, 2008. - 44 с.
Анотація
Удіна О.М. Виховання самостійності дошкільників в образотворчій діяльності (на матеріалі аплікації). - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.08 - дошкільна педагогіка. - Інститут проблем виховання АПН України, Київ, 2008.
Робота присвячена проблемам виховання самостійності дошкільників в образотворчій діяльності (на матеріалі аплікації). Проаналізовано філософські, психолого-педагогічні погляди на розвиток самостійності. Визначено сутність самостійності в образотворчій діяльності, виявлено компоненти, критерії, показники, визначено рівневі характеристики самостійності старших дошкільників, розроблено організаційно-педагогічні засади виховання даної якості. Організаційно-педагогічними засадами ефективного виховання самостійності старших дошкільників є: 1) створення і збагачення предметно-розвивального середовища, що передбачає обладнання у групі зони для самостійної художньої діяльності, забезпечення доцільного добору матеріалів і інструментів (у повному обсязі, у доступних для дітей місцях), надання можливості їх для самостійного вибору; 2) організація ігрової форми образотворчої діяльності, що сприяє виникненню інтересу до діяльності, визначенню мети, плануванню, оволодінню способами образотворчої діяльності та контрольної функції; 3) особистісно орієнтована взаємодія педагога з дитиною, заснована на партнерському стилі взаємин (розумінні, визнанні цілей, завдань самої дитини, здатності стати на її позицію й разом з нею домогтися потрібного результату), індивідуально-диференційованому підході до дітей, що включає навчання кожного з вихованців за індивідуальною програмою залежно від вихідного рівня самостійності.
Розроблено й експериментально апробовано модель виховання самостійності в образотворчій діяльності (на матеріалі аплікації). Упроваджено індивідуальні програми для коригування рівневих компонентів самостійності дошкільників на основі ігрових вправ.
Ключові слова: самостійність, образотворча діяльність, аплікація, дошкільник, ігрові вправи, суб'єкт діяльності, корекційні програми, самостійна образотворча діяльність.
Аннотация
Удина Е.Н. Воспитание самостоятельности дошкольников в изобразительной деятельности (на материале аппликации). - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.08 - дошкольная педагогика. - Институт проблем воспитания АПН Украины, Киев, 2008.
В диссертации исследуется проблема воспитания самостоятельности в изобразительной деятельности. Рассматриваются вопросы становления и развития самостоятельности на протяжении дошкольного возраста, раскрывается специфика влияния разных видов деятельности на развитие детской самостоятельности, формулируется определение самостоятельности старших дошкольников в изобразительной деятельности.
В диссертации выделены компоненты, критерии, показатели, уровневые характеристики самостоятельности. В работе обоснована и экспериментально проверена модель эффективного воспитания самостоятельности старших дошкольников в изобразительной деятельности, разработаны организационно-педагогические основы ее воспитания. Апробировано содержание и методика воспитания самостоятельности у старших дошкольников в изобразительной деятельности, обработаны результаты констатирующего и контрольного этапов эксперимента.
Наиболее значимыми организационно-педагогическими основами эффективного воспитания самостоятельности дошкольников в изобразительной деятельности являются: 1) создание и обогащение предметно-развивающей среды, предусматривающее оборудование в группе зоны для самостоятельной художественной деятельности, обеспечение целесообразного подбора материалов и инструментов (в полном объеме, в доступных для детей местах), предоставление возможности их самостоятельного выбора; 2) организация и внедрение игровой формы изобразительной деятельности, способствующая возникновению интереса к деятельности, целеполаганию, планированию, овладению способами изобразительной деятельности, контрольной функции; 3) личностно ориентированное взаимодействие педагога с детьми, основанное на партнерском стиле взаимоотношений (понимании, признании целей, задач самого ребенка, способности встать на его позицию и вместе с ним добиться нужного результата, а также на индивидуально-дифференцированном подходе к детям, включающим обучение каждого из воспитанников по индивидуальной коррекционной программе в зависимости от исходного уровня самостоятельности. Разработанные организационно-педагогические основы воспитания самостоятельности послужили основой для разработки формирующего эксперимента.
На формирующем этапе эксперимента была разработана модель воспитания самостоятельности, которая включала четыре этапа: проектировочный, предусматривающий разработку индивидуальных коррекционных программ с игровыми упражнениями для детей с разными исходными уровнями самостоятельности, а также проецирование организационно-педагогических основ, обеспечивающих эффективное воспитания самостоятельности у дошкольников; коррекционный, включающий внедрение индивидуальных коррекционных программ по аппликации; процессуально-деятельностный, подразумевающий использование системы игровых упражнений, результативный, способствующий осознанию ребенком себя субъектом аппликации, участие его в самостоятельной художественной деятельности по собственному желанию.
В результате формирующего эксперимента произошли значимые изменения по всем компонентам самостоятельности у старших дошкольников. Большинство старших детей перешли на высокие и оптимальные уровни самостоятельности в изобразительной деятельности. Количество детей с низким уровнем самостоятельности в экспериментальной группе снизилось с 51% до 3%. Количество детей, соответствующее среднему уроню самостоятельности, уменьшилось с 34% до 10%. Выросло количество детей с достаточным уровнем самостоятельности. Увеличилсь количество детей с достаточным уровнем с 12% до 54%. Увеличилось количество детей с высоким уровнем с 3% до 33%.
Ключевые слова: самостоятельность, дошкольник, изобразительная деятельность, аппликация, игровые упражнения, субъект деятельности, коррекционные программы, самостоятельная художественная деятельность.
Annotation
Ydina O.M. Up-bringing of pre-schoolers independence in graphical activity (on material of applique). - Manuscript.
Dissertation for gaining scientific degree of Candidate of Pedagogical Sciences in speciality 13. 00. 08. - preschool pedagogic. - The Institute of education of problems of the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2008.
The dissertation is devoted to the problems of up-bringing independence of pre-schoolers in graphical activity (on material of applique). The philosophical and psychologico-pedagogical views on develop of independence have been analyzed. The concept of independence in graphical activity has been defined and the levels of independence of senior pre-schoolers have been defined and the organization and pedagogical bases for up-bringing independence in graphical activity has been worked out. The model of up-bringing independence in graphical activity (on material of applique) has been worked out and experimentally tested. The individual programs for correction level components of independence of pre-schoolers on base of playing exercises have been embedded.
Key words: independence, graphical activity, applique, playing exercises, subject of activity, correction programs, independence graphical activity.
