Зазначено, що в педагогічних працях І. Беха, Л. Божович, А. Бойко, З. Калмикової, Т. Кочубей особу учня розглядають уже не просто як об'єкт, а насамперед як суб'єкт гуманістичного розвитку, ставляться завдання формування єдності гуманістичної свідомості і гуманістичної поведінки, через занепад системи ідеалів, знекультурення суспільства пропонуються напрями інтеграції виховних впливів шкільного колективу, сім'ї, позашкільних закладів та соціального середовища.
На основі науково-педагогічних досліджень С. Бакуліної, Л. Канішевської, В. Киричок, О. Кияновського, С. Литвиненко, О. Матвієнко, Л. Полякової, О. Фок, Г. Ясякевич розглянуто проблеми виховання гуманістичних цінностей у молодших школярів та виявлено, що специфічною особливістю виховання гуманістичних цінностей у молодшого школяра є те, що воно відбувається не як окремий процес, а в усіх різновидах його діяльності, грі, багатьох видах взаємин з молодшими та старшими за віком дітьми, дорослими, батьками та педагогами. На підставі зазначеного вище визначено й обумовлено зміст виховання гуманістичних цінностей у молодших школярів у позаурочній діяльності:
– цілісне формування особистості неможливе без усвідомлення молодшими школярами понять і відомостей про гуманістичні цінності, ідей національного виховання у вихованні гуманної людини;
- формування ставлення до людини як до найвищої цінності, виховання особистості в дусі доброзичливості, гуманності, щирості, чуйності, небайдужості, готовності прийти на допомогу. Виховання гуманістичних цінностей не може обмежуватися набуттям і засвоєнням певної суми знань, а передбачає освоєння молодшими школярами своєї етнічної спільності, національних та загальнолюдських цінностей (мови, території, культури, гідності, доброти, гуманності та ін.). Ідея гуманізму має пронизувати всі складові виховання. Тому виховання гуманістичних цінностей є процесом формування у свідомості молодших школярів стійких умовно-рефлекторних утворень, зумовлених його афектно-вольовими реакціями в різних ситуаціях;
- практика, коли молодші школярі втілюють гуманістичні ідеї у процесі свого життя і діяльності.
На основі аналізу наукових досліджень із психології, педагогіки, соціології, філософії було визначено критерії і показники вихованості гуманістичних цінностей в учнів початкових класів: пізнавально-понятійний, емоційно-ціннісний, діяльнісно-прогностичний. Пізнавально-понятійний критерій характеризується знанням про людину взагалі, про якості, важливі для життя в суспільстві; знання змісту понять і категорій, що мають своїм структурним центром поняття “гуманність”. Емоційно-ціннісний пов'язується з розумінням особистісної цінності іншої людини; визначається такими показниками: адекватне ставлення до себе як суб'єкта суспільного співжиття, позитивна “Я-концепція”; емоції, що переростають у гуманістичні почуття. Діяльнісно-прогностичний асоціюється зі здатністю до самореалізації, самоаналізу, самовдосконалення, саморозвитку, виявляється в умінні правильно будувати взаємовідносини з оточуючими, у ставленні до іншої людини як найвищої цінності.
У процесі констатувального експерименту за допомогою бесід, тестів, анкетування, моральних дилем, творів роздумів цілеспрямованого і систематичного спостереження за наведеними вище критеріями і показниками було визначено наявність в учнів початкових класів рівнів вихованості таких гуманістичних цінностей, як милосердя, ввічливість, відповідальність, доброчинність. До високого рівня були віднесені учні з повними міцними знаннями, чітко засвоєними поняттями про сутність гуманістичних цінностей, які здобуті у процесі позаурочної діяльності та самостійним систематичним цілеспрямованим пізнанням. Їм притаманні: стійкий позитивний відгук на гуманістичні цінності; гуманне ставлення до себе, інших людей, бережливе ставлення до довкілля; сформовано стійке прагнення прийти на допомогу, захистити слабкого, творити добро на користь іншим, дотримуватись правил пристойності, виявити люб'язність, чемність та здійснювати соціально значиму справу у позаурочний час, тобто постійна, самостійна, не потребуюча зовнішнього підкріплення вираженість милосердя, ввічливості, відповідальності, доброчинності у ставленнєвих взаємодіях; систематичне здійснення гуманістичної діяльності; стійкі навички самовиховання, самооцінки; гармонійне поєднання позитивного ставлення до себе з доброзичливим ставленням до інших людей. Рівень вище середнього характеризується повними знаннями про сутність гуманістичних цінностей, які здобуті у процесі позаурочної діяльності без самостійного пізнання; позитивний емоційний відгук щодо гуманістичних цінностей; виявляється у прагненні прийти на допомогу, захистити слабкого, дотримуватись правил пристойності, виявити люб'язність, чемність та здійснювати соціально значиму справу у позаурочний час; вираженість милосердя, ввічливості, доброчинності, відповідальності постійна, інколи потребує часткового підкріплення; бережливе ставлення до довкілля та навичками самооцінки, сформованими, але не завжди реалізованими на практиці. Середній рівень притаманний тим учням, які мали не глибокі знання про сутність гуманістичних цінностей, досить ситуативні, здобуті виключно в процесі позаурочної діяльності. Їм характерний нестійкий позитивний відгук про гуманістичні цінності, ситуативне прагнення прийти на допомогу, захистити слабкого, дотримуватись правил пристойності, творити добро на користь інших; вираженість милосердя, ввічливості, доброчинності, відповідальності у ставленнєвих ситуаціях епізодична та вимагає, як правило, переважно зовнішнього підкріплення; бережливе ставлення до довкілля. Гуманістична діяльність здійснюється ними ситуативно. Рівень нижче середнього наявний в учнів, які мали поверхневі знання про гуманістичні цінності та скептичне ставлення до них. Вони не вбачали сенсу у ціннісному ставленні до себе, до інших, у них відсутнє прагнення прийти на допомогу, творити добро на користь інших, дотримуватись правил пристойності, бути люб'язними та чемними, здійснювати соціально значиму справу у позаурочний час; необхідність повного підкріплення цих проявів; характерна байдужість до збереження довкілля, безпощадне ставлення до тварин, неадекватна самооцінка. Низький рівень характеризував вихованців, у яких відсутні знання про гуманістичні цінності Їм притаманне ціннісне ставлення до себе, але не до інших, відсутнє прагнення прийти на допомогу, агресивне ставлення до друзів, прояв жорстокості до тварин; неадекватна самооцінка, невміння керувати своїми емоціями, глузування над слабкими.
Одержані результати констатувального етапу експерименту показали, що: високий рівень сформованості гуманістичних цінностей мають 22,4 % першокласників, вище середнього - 17,5 %, середній - 38,1 %, нижче середнього - 16,1 %, низький - 5,9 %; високий рівень сформованості гуманістичних цінностей у 21 % другокласників, вище середнього - 23,2 %, середній - 35,7 %, нижче середнього - 11,9 %, низький - 8,2 %; високий рівень сформованості гуманістичних цінностей мають 19,9 % третьокласників, вище середнього - 22,3 %, середній - 35,2 %, нижче середнього - 12,4 %, низький - 10,2 %; високий рівень сформованості гуманістичних цінностей у 17,7 % четвертокласників, вище середнього - 21,4 %, середній - 32,2 %, нижче середнього - 16,7 %, низький - 13 %.
Отримані внаслідок проведеного констатувального етапу експерименту результати засвідчили, що значна частина молодших школярів має середній, нижче середнього та низький рівні сформованості гуманістичних цінностей, а здійснювана серед учнів позаурочна виховна робота є недостатньо ефективною. З метою підвищення відсоткового співвідношення учнів з низьким, нижче середнього та середнім рівнями було розроблено інтегровану програму виховання гуманістичних цінностей в учнів початкових класів „Виховуємо гуманну особистість”.
У другому розділі - „Теоретичне обґрунтування та експериментальна перевірка ефективності педагогічних умов, змісту, форм та методів виховання гуманістичних цінностей молодших школярів у позаурочній діяльності” - обґрунтовано педагогічні умови, зміст, форми та методи виховання гуманістичних цінностей у молодших школярів у позаурочній діяльності за розробленою інтегрованою програмою „Виховуємо гуманну особистість”; викладено методику формувального етапу педагогічного експерименту; представлено перебіг формувального етапу експерименту та аналіз результатів дослідження; здійснено інтерпретацію отриманих даних.
На основі аналізу наукової літератури, результатів констатувального етапу педагогічного експерименту розроблено структуру виховання гуманістичних цінностей в учнів початкових класів у позаурочній діяльності (рис. 1).
Основними компонентом структури визначено педагогічні умови, що покликані сприяти ефективності позаурочної виховної роботи з формування гуманістичних цінностей у молодших школярів: урахування завдань та функцій гуманістичного виховання; дотримання в позаурочній роботі з молодшими школярами принципів гуманістичного виховання; залучення молодших школярів до різних видів діяльності; напрями забезпечення виховання гуманістичних цінностей; упровадження інтегрованої програми „Виховуємо гуманну особистість” у позаурочну діяльність та її організаційно-методичне забезпечення.
Контрольні та експериментальні класи добиралися таким чином, щоб між учнями не існувало різких розбіжностей у загальному розвитку. У процесі розробки програми і методики формувального експерименту враховували, що становлення та перехід на більш високий рівень гуманістичних цінностей в учнів початкових класів відбуватиметься поетапно.
Формування гуманістичних цінностей в учнів початкових класів у позаурочній виховній роботі в контрольних класах велося за календарними планами виховної роботи, а в експериментальних - з використанням розробленої інтегрованої програми, спрямовану на збільшення самостійності, індивідуальності молодших школярів у поєднанні їх з активною діяльністю. Програма передбачала дотримання компонентів цілісної структури: від отримання гуманістичних знань до закріплення їх та свідомого втілення на практиці. З метою забезпечити системність виховання гуманістичних цінностей в молодших школярів. Програма реалізовувалась за кількома напрямами: ціннісне ставлення до власного „Я”; ціннісне ставлення до іншої людини; бережливе ставлення до довкілля; взаємодія соціальних інститутів з початковою школою.
Розроблена інтегрована програма спрямована на формування пізнавально-понятійного, емоційно-ціннісного, діяльнісно-прогностичного компонентів ціннісного ставлення до власного ”Я“, вплив на психічну, фізичну, духовну складові у вихованні дітей.
У процесі експериментального впровадження програми в молодших школярів формувалась система гуманістичних знань, поглядів, ідей, переконань про такі гуманістичні цінності, як: милосердя, ввічливість, відповідальність, доброчинність.
Сутність програми полягала у поглибленні інформованості учнів про гуманістичні цінності; формуванні на цій основі світогляду молодших школярів, який би відповідав вимогам гуманного суспільства; виховання гуманістичних цінностей особистості як провідного показника гуманістичної вихованості. Програма передбачала одночасне формування в учнів позитивних гуманістичних цінностей та засудження негативних: якщо виховувалася милосердя, то засуджувався її антипод - байдужість, набувалася доброчесність - приборкувався гнів, тощо.
Зміст інтегрованої програми „Виховуємо гуманну особистість” складається з чотирьох основних компонентів:
- 1 клас - програма “Гуманістичний вибір” (клуб „Ти на землі - Людина”);
- 2 клас - програма “Берегиня” (клуб „Джерельце”);
- 3 клас - програма “Даруймо радість” (гурток „Дерево роду”);
- 4 клас - програма “Добре слово” (гурток „Слово до слова”).
Для діяльності клубу “Ти на землі - Людина” (1 клас) було розроблено програму “Гуманістичний вибір”, до основних завдань якої включено розв'язання проблемних ситуацій гуманістичного змісту. Робота в гуртку складалася з двох частин: перша - прослуховування та обговорення змісту проблемної гуманістичної ситуації, друга - її інсценізація (на відміну від традиційної методики, обмеженої тільки прослуховуванням й обговоренням). При розв'язуванні гуманістичної ситуації молодший школяр ставиться в умови вільного гуманістичного вибору. Причому нами завжди передбачалося кілька можливих варіантів не просто відповіді, а й поведінки у відповідній ситуації. Головна особливість вирішення таких ситуацій у тому, що вони розраховані на активність школяра. Загалом функції таких гуманістичних ситуацій зводяться до вияву, закріплення і випробування сформованих гуманістичних цінностей.
Експериментальна програма “Берегиня” (2 клас) була розроблена для діяльності клубу “Джерельце”, метою якого було виховання в учнів гуманістичних цінностей (любов до природи, благоговіння перед життям, добродійність, милосердя, альтруїзм). Учні в клубі залучались до різних видів діяльності: пізнавальних (перегляд наукового фільму ”Перелітні птахи“, бесіда ”Рослини Черкащини, що охороняються законом“ та ін.), практичних (збір кормів для пташок, що зимують у нашому краї, очищення джерел на берегах Ятрані, Уманки, виготовлення годівниць, гнізд для птахів та ін.), дослідницьких (визначення рівня шкідливості сміття в саду, визначення придатності ґрунту для кімнатних рослин, фенологічні спостереження, участь в операції ”Мурашки“ під керівництвом лісничого та ін.), екологічна рефлексія (розв'язання моральних задач на екологічну тему, слухання музичних творів - ”Пори року“ П.Чайковського, ”Пер Гюнт“ Е.Гріга, написання творів, віршів про природу та ін., декламування і обговорення віршів Т.Шевченка, П.Тичини, В.Сюсюри, Л.Українки, Я.Щоголіва, оповідань В.Сухомлинського).
Зміст програми „Даруймо радість”, уведений у роботу гуртка “Дерево роду” для учнів 3 класу, полягав у забезпеченні духовної єдності поколінь, вихованні поваги до батьків, сім'ї, жінки-матері. На основі сімейних цінностей (пошана до батьків і старших у сім'ї, предків; злагода та довір'я між членами сім'ї, дотримання народних звичаїв, традицій, гостинність) ми виховували в молодших школярів гуманістичні цінності, зокрема, милосердя, ввічливість, відповідальність і доброчинність. Молодші школярі разом із батьками відтворювали свій родовід, переймали традиції наших предків: поважне ставлення до рідних та дорослих загалом, пошанування матері й батька як найближчих та найдорожчих людей, а також відповідне ставлення батьків до дітей. У межах роботи гуртка були проведені свята, приурочені до Дня Матері. Значний виховний потенціал має й збірка віршів дітей. Пропоновані у цій збірці твори активно використовувалися під час проведення Тижня родини.
Робота гуртка “Слово до Слова” для учнів 4 класу була організована за програмою “Добре слово”, зміст якої полягає в опануванні учнями комунікативним репертуаром усного спілкування, основними формулами етикетного мовлення українців із метою налагодження соціальних контактів та усвідомлення необхідності поєднання його з різноманітною особистісно значущою доброчинною діяльністю адекватно віку і життєвого досвіду. Ми спонукали гуртківців до того, щоб вони, засобами мовленнєвого етикету могли передавати, висловлювати співчуття до слабких і хворих, милосердя, повагу до старших, тобто формували початкові основи гуманістичних цінностей, через залучення до доброчинної діяльності (привітання зі святом учителів, батьків, ровесників з дитячого будинку, старших людей з будинку престарілих, написання їм вітальних листівок); до рефлексивного аналізу і практичних дій, особистісно значущої доброчинної діяльності. У процесі занять учні вчились складати усні і письмові привітання, приурочені до свят, вправлялись у написанні запрошень, виголошенні віншівок.
Пам'ятаючи, що на молодших школярів значний виховний вплив має залучення їх до благодійної діяльності, спрямованої на прояви турботи про інших людей, тварин, з учнями початкових класів ми здійснювали подорож у Країну Добра за маршрутом: Милосердя - Ввічливість - Відповідальність - Доброчинність. Добровільність участі в подорожі сприяла тому, що у школярів розвивалося ціннісне ставлення до всього живого, а прагнення турбуватися один про одного, співчувати, співпереживати один одному вело до глибшого усвідомлення його унікальності та своєрідності.
У процесі проведення формувального експерименту враховувався той факт, що дитячий мозок зазнає агресивного впливу з боку телебачення, яке постійно перепрограмовує дитину, проникає у підсвідомість, колонізує розум, нав'язує фальшиві цінності. Тому практикувалися колективні перегляди телепередач з їх наступним обговоренням; пропонувалося учням прослідкувати і продемонструвати зразки етичного мовлення, моделі доброчинної поведінки.
Отже, формувалося у свідомості молодших школярів розуміння, що таке добро і зло, здатність розрізняти видиме і невидиме добро і переконання, що немає нічого більш оманливого, ніж добро, з винятково матеріальним задоволенням, яке дає людині лише ілюзію щастя.
Зміст програми складали традиційні (участь у гуртках, у клубах (поглиблення гуманістичних знань шляхом розв'язання проблемних ситуацій), читання книг, періодики, перегляд кінофільмів та наступне їх обговорення тощо) та інноваційні форми (дерево родоводу (зустрічі поколінь); у сімейному колі (індивідуальні консультації, зустрічі з лікарями, психологами, юристами); родинний міст (зустрічі з батьками та обговорення проблем виховання); народна світлиця (звернення до народних традицій); день добрих справ (спільна трудова діяльність педагогів, батьків і дітей); вечір великої розмови (участь педагогів, батьків, учнів), організація відпочинку, ігри, вистави тощо; альбом-естафета “Як ми відпочиваємо”, досвід організації відпочинку в родині; дискусійний клуб; скринька досвіду сімейного виховання; аукціон ідей родинної педагогіки; батьківський ринг (розв'язання педагогічних ситуацій); сімейні свята в класі (спільні проведення днів народження дітей, календарних, народних свят).
Заняття у гуртках та клубах проводилися з використанням сукупності методів: роз'яснення, бесіда, педагогічна вимога, вправляння, привчання, доручення, створення виховуючи ситуацій, методи стимулювання діяльності та поведінки, створення ситуацій для вивчення поведінки учнів
Отже, скерованість нашої роботи - активне залучення учнів до позаурочної роботи та надання їм можливості самореалізуватися - створювала сприятливі умови для просування молодшого школяра до більш високого (порівняно з наявним у нього) рівня гуманістичного розвитку. Проведення виховних заходів гуманістичного спрямування за активної участі школи, батьків, позашкільних установ викликало в молодших школярів потребу в обміні думками, обговоренні з дорослими результатів своїх учинків, дій, полегшувало формування культури спілкування і поведінки в соціумі, сприяло формуванню гуманістичної свідомості, гуманістичної активності. З цією метою проводилися засідання проблемних груп та дискусійних клубів, на яких обов'язково були присутні батьки, вчителі, представники позашкільних установ та учні. Різнобічність поглядів (дитина - батьки - учитель) приводила до вироблення гуманістичної поведінки.
