Досвід роботи вчителя фізкультури

Досвід роботи вчителя фізкультури

  • Вступ
  • Організація і методи дослідження
  • Розділ 1. Досвід роботи вчителів в організації навчальної діяльності
    • 1.1 Особливості занять у сільській малокомплектній школі
    • 1.2 Планування уроків з музичною стимуляцією
    • 1.3 Навчання метання на уроках
    • 1.4 Розвиток рухових якостей на уроках
  • Розділ 2. Досвід роботи вчителів у позаурочній та позашкільній діяльності
    • 2.1 Клуб атлетичної гімнастики
    • 2.2 Проведення днів здоров'я
  • Розділ 3. Методика проведення уроків фізичної культури з використанням рухових ігор
    • 3.1 Урок фізичної культури в 1-му класі
    • 3.2 Урок фізичної культури у 2-му класі
  • Розділ 4. Експериментальна частина
  • Висновки
  • Список використаної літератури
Вступ

Однією з першорядних проблем нашого буття є проблема здоров'я нації. Виняткову роль у її розв'язанні відіграє фізичне виховання, яке водночас є важливим засобом формування особистості.

Про незадовільне використання школою можливостей цього предмета свідчить хоча б те, що лише 2 % випускників прилучаються до фізичного самовдосконалення. Інтерес дітей до уроків фізичної культури помітно знижується, починаючи з шостого--сьомого класів. Причини та кого становища -- у відсутності зацікавленого ставлення до фізичної культури з боку більшості керівників шкіл, учителів-предметників, батьків.

Чимало претензій є й до самих вчителів фізичного виховання, якості їхніх методичних знань, підготовленості до розв'язання освітніх, оздоровчих і виховних завдань, до розвитку ініціативи і самостійності учнів. Часто вчителі ототожнюють фізичне виховання з фізичною підготовкою дітей. Фізичну культуру вони розглядають через призму фізичних вправ, поза полем зору залишаючи інші її елементи. Десятиліттями теоретики та методисти фізичного виховання проголошували одне, а в шкільній практиці відбувалось інше, часто зовсім протилежне. Тому з перших кроків молодий вчитель (а інколи вже й студент-практикант), забуваючи те, чому його вчили, і продовжуючи "традиції", діяв за існуючими в школі шаблонами. Та й сама науково-методична думка часто формувалась на засадах адміністративної педагогіки.

Процес відродження української національної школи сприяє зміні ставлення фізичного виховання. Його слід віднести до пріоритетних напрямів розвитку освіти.

Важливе значення у цій сфері діяльності мають загальнолюдські гуманістичні цінності, що полягають, зокрема у впливі не тільки на здоров'я і фізичну досконалість а й передусім на духовний світ, культуру людини, її світосприйняття, емоції, моральні принципи, естетичні смаки.

Сьогодні кожен педагогічний колектив повинен визначити місце фізичної культури в загальній системі освіти, її роль у зміцненні здоров'я учнів, підвищенні їхньої працездатності, формуванні звички вести здоровий спосіб життя тощо.

Сьогоднішній час -- час новаторів. І кожен справжній вчитель -- це, по суті, особлива школа. Правом створити власну школу, виходячи з конкретних умов, контингенту дітей, традицій регіоні користуються вже не поодинокі вчителі, і це слід вважати одним з найважливіших завоювань українського відродження.

Актуальність курсової роботи полягає в тому, щоб з`ясувати, як досвід роботи вчителів може бути використаний у власній роботі кожного вчителя, це сприяє в свою чергу більш повному розумінню перспектив розвитку та творчуому пошуку вчителів.

Предмет дослідження - досвід роботи вчителів фізичної культури.

Об`єкт дослідження - навчально-виховний процес з фізичної культури в школі.

Метою курсової роботи є: сформувати уявлення про досвід роботи вчителів фізичної культури на сучасному рівні розвитку освіти.

Задачі курсової роботи:

З`ясувати значення досвіду вчителів фізичної культури в організації навчального процесу;

Визначити педагогічні інновації проведення шкільних уроків;

Вивчити місце рухових ігор в навчальному процесі;

Охарактеризувати досвід деяких напрямків позашкільної виховної роботи вчителя фізкультури.

Організація і методи дослідження

Для розв`язання поставлених задач застосовувалися такі методи дослідження:

- теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел;

- опитування вчителів;

- анкетування вчителів;

- метод експертних оцінок.

Теоретичний аналіз передбачав вивчення досвіду вчителів, використовуючи журнали „Физическая культура в школе" (рос.) та „Фізичне виховання в школі" (укр.).

Вивчення досвіду застосування рухових ігор в початкових класах м. Чернігова здійснювали шляхом бесід з вчителями фізичної культури шкіл № 1, 2, 3, 12, 15, 29, 33. Нами була складена анкета з 15 питань та роздана вчителям для проведення опитування. В опитуванні приймали участь 15 вчителів фізичної культури початкових класів.

У процесі дослідження вивчався рівень популярності рухових ігор в початкових класах міських шкіл.

На основі незалежних оцінок щодо рухових ігор результати були узагальнені і зведені в таблицю.

Розділ 1. Досвід роботи вчителів в організації навчальної діяльності

1.1 Особливості занять у сільській малокомплектній школі

Кожен учитель фізичної культури в сільській школі - і вчитель, і вихователь, і тренер, і наставник в одній особі. Від того, як він справляється з виникаючими численними проблемами, як зуміє поставити навчальну і позакласну фізкультурно-оздоровчу роботу в школі, залежить успішне вирішення задачі зміцнення здоров'я учнів.

Урок фізичної культури як був, так і залишився головною ланкою в системі фізичного виховання загальноосвітньої школи. Він є для всіх учнів обов'язковою формою занять. Зміст і форма його проведення в значній мірі обумовлюють рівень фізичної підготовленості і спортивної захопленості школярів. Дуже важливо, щоб він поряд із загальноприйнятими задачами мав інструктивну спрямованість і стимулював учнів до самостійних занять як у школі, так і будинку [2].

Підвищити ефективність уроку фізичної культури винятково важливо. Не тільки рівень фізичних навантажень повинний хвилювати вчителі, але і те, які знання, уміння і навички учень придбала на уроці, що від них залишилося до наступних занять, як він них реалізував у повсякденному житті, як них використовує в інших видах діяльності. Повідомлення учнем знань у виді інформації, "натаскування" їх з метою розвитку фізичних якостей і рухових навичок здається найкоротшим шляхом, що веде до мети. Але якщо ми хочемо більшого, ніж просто навчити тим або іншим рухам, якщо нам важливо, щоб учень навчився самостійно знаходити шлях, що веде до мети, те просто навчити його щось робити - недостатньо, потрібно ще, щоб він "навчився учитися робити".

Практикою переконливо доведено, що успішність формування умінь і навичок значною мірою залежить від ступеня усвідомлення дітьми задачі, що ставиться перед ними. Свідомість же припускає розуміння і прийняття учнем того, що від нього хочуть, а також наявність умов для самостійних дій. Тільки виконавських якостей учня, нехай навіть він добре фізично підготовлений, явно недостатньо. Перспективніше прагнути до розвитку в школярів творчості, ініціативи, самостійності.

Як по-справжньому зацікавити дитину фізичною культурою, сформувати звичку самостійно і регулярно займатися фізичними вправами? Як прищепити смак до здорового способу життя? Як допомогти школяреві в його прагненні до гармонічного фізичного розвитку? Ці і багато інших питань постають перед учителем фізичної культури. Відповісти на них однозначно не можна. Кожний шукає свій шлях у роботі з учнями у відповідності зі своїми можливостями й умовами роботи. У сільській школі є свої підходи при рішенні цих проблем [7].

Зупинимося на роботі школи, характерної для сільської місцевості, де невелика кількість учнів і, як правило, відсутній спортивний зал. Відсутність спортивного залу в малокомплектних школах компенсується наявністю спортивної пришкільної площадки або спеціально обладнаного місця для занять фізичними вправами.

Пришкільна спортивна площадка повинна мати пряму бігову доріжку довжиною 80-110 м, кругову доріжку 180-200 м, волейбольні, баскетбольну площадки, футбольне поле, місце для рухливих ігор, стрибкову яму. Цілком під силу зробити місце для підтягувань, віджимань в упорі, найпростіші тренажери. Чим більше устаткування, спортивного інвентарю, тим цікавіше і різноманітніше заняття.

Для занять лижної і кросової підготовкою бажано мати маркіровану трасу з відрізками різної довжини. При поганій погоді доцільно використовувати шкільні коридори. У шкільному коридорі завжди можна знайти місце для гімнастичного мата, гімнастичного "козла", установити знімну (або "постійну") поперечину, стіл для настільного тенісу і т.д. Це дасть можливість проводити заняття в непогожу погоду.

Фізичні вправи, проведені на відкритому повітрі протягом усього навчального року, особливо коштовні тим, що в цьому випадку ефективніше здійснюється загартовування організму, підвищується його опірність до простудних захворювань.

Крім того, фізичні вправи, виконувані на пришкільній ділянці, спортивній площадці, на місцевості з різним рельєфом, створюють сприятливі умови для різнобічної фізичної підготовки учнів. Різноманітні умови, у яких проводяться вправи на свіжому повітрі, значно розширюють в учнів коло рухових навичок. Діти учаться переборювати природні перешкоди, орієнтуватися в новій обстановці, одержують можливість виявляти велику активність, самостійність, ініціативу в діях у порівнянні з заняттями в спортивному залі.

Виконання фізичних вправ на свіжому повітрі сприяє залученню дітей до суспільно корисної праці. Готуючись до таких занять, школярі виконують роботи з елементарному устаткуванню місць занять, змістові їхній у чистоті і порядку, виготовляють самотужки дрібний інвентар. Усе це значно підвищує виховне й освітнє значення уроків фізичної культури.

Особливості роботи в сільській нечисленній школі мають свої позитивні сторони. Учитель добре знає кожного учня, і їсти можливість продуктивно вести індивідуальне навчання, збільшується щільність уроку, можлива взаємодопомога старших і молодших школярів, всі учні знаходяться в поле зору вчителі. Але в той же час нечисленність класу ускладнює реалізацію деяких форм спортивних занять.

Так, найбільш приваблива для дітей форма занять фізичною культурою - це змагання. Беручи участь у них, школяр прагне показати найбільш високий результат і перемогти, а це сприяє виробленню необхідних психологічних і фізичних якостей (цілеспрямованості, ініціативності, наполегливості, рішучості і т.д.). Складність проведення спортивних змагань у нечисленній школі полягає в тім, що склад дітей одного віку сильно обмежений через малу наповнюваність класів (іноді в класі 2-3 дитини). Зміст змагань і конкуренція в даній ситуації відсутні, що знижує інтерес дітей до занять. Створення різновікових команд, приблизно рівних за підготовкою і кількістю учасників, є виходом з положення, що склалося.

Тому важливим напрямком у рішенні задач фізичного виховання в сільській нечисленній школі є об'єднання школярів декількох класів у різновікову групу. Об'єднання учнів дозволяє збільшити кількість занять до чотирьох-п'яти в тиждень. У цьому випадку два заняття проводяться відповідно до програми по фізичній культурі. Крім того, учитель може проводити спортивну годину (година "здоров'я") для всіх учнів у рамках навчального розкладу, удосконалюючи і розширюючи навчальний програмний матеріал. Треба також відвести час для роботи зі спортивними секціями, для організації спортивних заходів у школі. Потрібен час і для підготовки консультантів, помічників учителя, що разом з педагогом беруть участь у навчальному процесі.

Проведення навчальних занять з різновіковими групами вивільняє час для організації позанавчальної виховної роботи з дітьми, їх батьками, населенням, що в умовах села має особливо важливе значення, оскільки школа тут часто є єдиним діючим осередком культури [2].

При об'єднанні класів з'являється час на проведення бесід, лекцій, повідомлення теоретичних відомостей з навчального предмету "Фізична культура" і здоровий спосіб життя. Безсумнівно, корисніше курс теоретичних знань, чим його окремі фрагменти в період відпочинку між фізичними вправами. Теоретична частина може містити зведення по здоровому способі життя, розвиткові фізичних якостей, проведенню самостійних занять, техніці фізичних вправ, по наданню першої долікарської допомоги при травмах і т.д. Учитель на підставі шкільної програми і свого особистого досвіду може визначити необхідний рівень знань для кожної вікової групи учнів і кожного учня.

Лекції, бесіди, підготовка учнями повідомлень, захист рефератів будуть сприяти усвідомленій фізичній підготовці учнів. Теоретичні заняття можуть бути плановими або "резервними" - при дощовій або дуже холодній погоді, коли не можна займатися на вулиці. Такий підхід жадає від учителя більш ретельного підбора теоретичного матеріалу, і цей матеріал повинний бути завжди під рукою.

Осмислене відношення до фізичних вправ, знання фізіологічних процесів, що відбуваються в організмі, активізує навчальний процес і самостійні заняття школярів. Методику контролю за засвоєнням теоретичного курсу учнями вчитель розробляє самостійно. Можна проводити даний контроль у формі анкетування, усних відповідей на питання, контрольних робіт, виконання практичних завдань.

Позитивним моментом збільшення кількості учнів на занятті фізичною культурою до 12-15 чоловік є і те, що вже створюється колектив. Повноцінний колектив - вирішальна умова формування психологічно здорового і соціально активної людини. У здоровому колективі учень не розчиняється, а знаходить умови для виявлення і розквіту своїх кращих якостей. З'являється можливість змагальності між учнями, між групами. Об'єднавши нечисленні класи, ми усуваємо обмеженість спілкування учнів. В об'єднаному колективі можна проводити спортивні і рухливі ігри. Особливо це важливо для учнів молодших класів, де рухливі ігри є одним з основних засобів фізичного виховання [2]. Проблему фізичного виховання в сільській нечисленній школі неможливо вирішити зусиллями тільки школи, без взаємного, зацікавленого, ділового співробітництва з батьками учнів. Щоб допомогти своїм дітям, батьки повинні знати все необхідне про шкільну фізичну культуру. До початку навчального року на батьківських зборах, в особистих бесідах важливо звернути увагу батьків на режим дня, активний відпочинок, ранкову гігієнічну гімнастику, загартовування, а також на навчання контролеві за виконанням учнями домашніх завдань.

Слід зазначити необхідність особистого приклада батьків для забезпечення більшої ефективності занять фізичними вправами, участі дітей у спортивному житті школи, тому що саме в шкільному віці авторитет старших непорівнянний ні з якими іншими заходами педагогічного впливу.

Позакласна робота є продовженням навчальної роботи. Позаурочні заняття можна розглядати як надання учнем можливості додаткового утворення в обраному виді спорту і як істотний фактор підвищення рівня рухової активності. Тільки при системному підході з використанням усіх форм роботи можна домогтися високої результативності фізичного виховання.

Створення в школі кружків, секцій з різновікових груп, проведення внутрішньо-шкільних змагань по різних видах спорту дозволяють учнем удосконалювати спортивна майстерність, дають можливість організувати своє дозвілля відповідно до інтересів і бажанням і, звичайно ж, розширюють коло спілкування. Не секрет, що школа в селі найчастіше виявляється єдиним вогнищем прилучення дітей до занять фізичною культурою і спортом, служить місцем організованого проведення дозвілля, стає єдиним центром інтелектуально-культурного життя села. Оскільки виробниче оточення школи найчастіше не має матеріальної бази, необхідної для забезпечення занять фізичною культурою і спортом, то школа виступає також як центр фізкультурно-оздоровчої роботи на селі.

В організації фізкультурно-оздоровчої роботи в школі бере участь весь педагогічний колектив, залучаються батьки, учні, що були учні, що проживають на території села, що можуть бути не тільки глядачами, але й учасниками, і навіть спортивними суддями.

Доцільне проведення таких занять фізичною культурою і спортом, у яких беруть участь учні декількох прилеглих шкіл. Це вносить розмаїтість у життя дітей, підвищує зацікавленість учасників подібних заходів, збагачує і поліпшує емоційне тло, розширює рамки спілкування школярів, впливає на розвиток особистості, створює більше умов для прояву активності і творчих задатків дітей [2].

1.2 Планування уроків з музичною стимуляцією

Серед базових видів спорту комплексної програми фізичного виховання загальноосвітніх шкіл Російської Федерації найбільша кількість часу в сітці навчальних годин приділяється на уроки, присвячені спортивним іграм. У якості базових спортивних ігор тут рекомендують переважно баскетбол, волейбол, футбол або гандбол, а при наявності відповідних умов і вираженого бажання учнів замість них дозволяється включити в навчальну програму іншу спортивну гру на вибір - хокей з м'ячем, із шайбою, на траві, бадмінтон, теніс і т.п. При сумлінному, грамотному використанні функціональна музика може стати гарним помічником у роботі в кожнім з цих випадків.

Пояснимо даний підхід у навчанні школярів на прикладі однієї з найпоширеніших спортивних ігор - баскетболу.

Розвиваючи такі необхідні школярам якості, як спритність, влучність, швидкість, витривалість, уміння швидке орієнтуватися і приймати рішення в складної, щомиті мінливій ігровій обстановці, баскетбол тим самим робить істотний позитивний вплив і на рішення інших задач фізичного виховання учнів.

На перший погляд, уроки по спортивних іграх, і зокрема з баскетболу, уже самі по собі досить емоційні, привабливі і тому нема чого додатково стимулювати в учнів інтерес до таких занять за допомогою яких-небудь побічних засобів впливу. Однак при більш уважному розгляді цього питання стає очевидним, що ігрові ситуації, що так подобаються дітям, у процесі проведення уроку займають лише незначну його частку [10].

Велика частина типового уроку звичайно присвячується не особливо привабливої для школярів роботі - багаторазовому одноманітному повторенню обумовлених навчальною програмою загально-розвиваючих, підготовчих і спеціальних вправ, різних видів лову м'яча, найбільш ефективних варіантів його передачі, ведення, кидків у кошик і т.д., без чого неможливо грамотне оволодіння, закріплення й удосконалювання навичок гри в баскетбол.

Вільно і невимушено грати діти, звичайно, люблять, а от залучити їх повторювати наполегливо і багаторазово, закріплювати і шліфувати окремі елементи техніки баскетболу в повсякденній, неігровій ситуації без додаткових стимулів виявляється дуже непросто. І от діючу допомогу може зробити функціональна музика (адже в наш час дуже важко знайти школяра, байдужого до музики), особливо якщо учитель фізичної культури досить тонко враховує при умілому використанні в навчальних цілях музичні смаки, інтереси, схильності і естетичні потреби своїх підопічних.

Широкий спектр емоційно індиферентних фізичних вправ і навчальних завдань, традиційно пропонованих на уроках баскетболу, учні будуть виконувати з набагато більшим, ніж звичайно, бажанням і результативністю, якщо їхній завбачливо "підсолодити" підходящої для цього музикою. Зрозуміло, не всі заплановані в уроці навчальні завдання доцільно присмачувати "музичними насолодами", а лише деякі, що об'єктивно бідують у цьому.

У музично стимульовані завданнях з баскетболу включають прості або вже освоєні технічні дії, що не мають потреби в спеціальному поясненні і розучуванні, а виконуються відразу ж у міру їхнього показу вчителем, без традиційної втрати часу між вправами на деталізовані усні пояснення. У даному випадку пояснювальні слова, як показують масові опитування учнів, найчастіше давно уже відомі їм з минулих занять і замість передбачуваної допоможи лише додатково стомлюють і нервують що займаються. Ускладнюють навчання також часті докучливі повтори загальновідомих істин і непомірна дріб'язкова опіка виконуваної діяльності без обліку загостреного чуттєвого самолюбства підлітків органічно випливає з особливостей перехідного періоду їхнього вікового розвитку.

Страницы: 1, 2, 3



Реклама
В соцсетях
рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать