Економічне виховання молодших школярів
Зміст
Вступ
Розділ І. Економічне виховання молодших школярів як пcихолого-педагогічна проблема
1.1 Зміст та завдання економічного виховання
1.2 Економічне мислення як основний компонент економічного виховання
1.3 Передумови та закономірності формування економічного мислення школярів
1.4 Дидактичні проблеми підготовки вчителів до економічного виховання учнів
Розділ II. Шляхи формування економічного мислення учнів початкових класів
2.1 Розвиток економічних уявлень молодших школярів у роботі вчителів початкових класів
2.2 Авторські пропозиції
Висновки
Література
Вступ
В умовах кардинальних змін у соціально-політичному та економічному житті України виникла гостра необхідність реформування світогляду людей, орієнтирів та критеріїв оцінки життя і подальшого його забезпечення. Цілком природно (і це мають, перш за все, зрозуміти всі громадяни, особливо молоде покоління), що без стійкого переконання саме у самостійному забезпеченні свого кращого, більш цивілізованого буття, без особистої відповідальності кожного члена суспільства за долю незалежної, суверенної України, а, значить, і свою, швидких, бажаних позитивних змін у нас не відбудеться. І тут лукавити, замовчувати причини сучасного стану суспільства просто грішно, бо у великій мірі саме через відсутність нормально підготовлених кадрів, ринкове мислячих і діючих громадян, через невпевнені і явно не-достатні дії держави та її органів у центрі і на місцях в країні мають місце такі серйозні негаразди, кризові явища (практично у всіх сферах суспільства), соціально-економічна нестабільність, духовний та професійний нігілізм. розчарування і байдужість.
Час вимагає кардинальних змін у всіх сферах суспільства, в тому числі -- економічній і виховній. Потребує нових підходів формування у дітей життєво-прагматичного, економічного мислення, усвідомлення нею закономірностей новітнього розвитку, розбудови українського суспільства.
Однією з основних ланок цього процесу є початкова школа, де здійснюється формування в учнів готовності до самостійної цивілізованої, узаконеної економічно-підприємницької діяльності, власного мислення і висновків, пошук шляхів життєзабезпечення суспільства, своїх родин, сімей.
У зв'язку з цим вимагає суттєвого удосконалення зміст навчального процесу, створення незвичайних педагогічних умов для економічного виховання школярів, в період запровадження ринкових відносин. Абсолютно зрозуміло, що це непроста справа, яка потребує неабияких наукових обґрунтувань, практичних навиків, пропозицій, які з успіхом, зацікавленням сприйняли б учні.
Метою курсової роботи є дослідження особливостей економічного виховання молодших школярів.
Об'єктом дослідження є економічне виховання, а предметом -особливості формування економічного мислення в учнів початкових класів.
Завдання дослідження:
опрацювати психолого-педагогічну та методичну літературу з проблеми дослідження;
описати зміст і завдання економічного виховання учнів;
охарактеризувати економічне мислення як основний компонент економічного виховання;
визначити передумови та закономірності формування економічного мислення школярів;
проаналізувати дидактичні проблеми підготовки вчителів до економічного виховання учнів;
виявити особливості розвитку економічних уявлень молодших школярів у роботі вчителів початкових класів;
дати авторські пропозиції щодо удосконалення економічного виховання молодших школярів.
Методи дослідження:
аналіз літературних джерел;
вивчення передового педагогічного досвіду;
спостереження;
бесіди;
теоретичне узагальнення.
Розділ І. Економічне виховання молодших школярів як психолого-педагогічна проблема
1.1 Зміст та завдання економічного виховання
Економічне виховання є важливим чинником підготовки особистості до повноцінного функціонування у ринковому середовищі. Економічне виховання -- організована педагогічна діяльність, спрямована на формування економічної культури особистості.
Економічна культура особистості означає гармонійне поєднання у ній фізичних, розумових, організаторських здібностей, високий рівень освіти і кваліфікації, потреби у вільній, творчій праці, поліпшення її умов, зростання матеріальних і духовних потреб. Проблема економічної культури особистості пов'язана з усвідомленням її провідною продуктивною силою суспільного виробництва.
Економічне виховання покликане вирішувати такі завдання |7]:
ознайомлення молоді із законами ринкової економіки, шляхами підвищення її ефективності, вдосконалення виробничих відносин; системою і методами управління виробництвом;
формування здатності до економічного мислення, вміння оволодівати новими методами і прийомами праці;
виховання почуття і рис ефективного господаря;
розвиток здорових матеріальних потреб, умінь розпоряджатися грошима.
У сфері особистого життя економічна діяльність передбачає;
планування та організацію особистого бюджету, доходів та витрат сім'ї;
економічно обґрунтоване оцінювання товарів, які купуються для особистих потреб, їх раціональне використання;
¦ раціональне ставлення до свого здоров'я, режиму і способу житія.
Окрім того, кожен громадянин повинен дбайливо ставитися до природи, активно протидіяти безгосподарництву щодо природних ресурсів, а також вивчати і осмислювати економічну політику своєї держави, по можливості впливати на неї.
Зміст економічного виховання школярів обирають, орієнтуючись на формування в неї моральних та ділових якостей, необхідних для майбутньої трудової діяльності. Це -- суспільна активність, підприємливість, ініціативність, відповідальність, господарське ставлення до особистого та суспільного добра. Важливе значення має розвиток раціоналізаторських здібностей, прагнення працювати рентабельно, оновлювати технологічні процеси і обладнання, підвищувати продуктивність праці, якість продукції, досягти особистого успіху і добробуту.
Суб'єктом економічної діяльності людина виступає і як певний фахівець, і як приватна особа (в сім'ї). Як майбутній працівник вона має оволодіти такими економічними вміннями [12]: планувати і організовувати свою працю; виконувати свої професійні обов'язки, трудові завдання згідно зі встановленими економічними та іншими нормативами; оцінювати результати своєї праці за відповідними критеріями, шукати шляхи для підвищення її ефективності.
«Державний стандарт загальної середньої освіти. Економіка» пропонус поетапний підхід до економічної освіти та виховання учнів загальноосвітньої школи, що передбачає послідовність і безперервність економічної освіти і а виховання школярів від першого класу до закінчення школи. У 11 класі відповідно до навчального плану учні вивчають окремий предмет «Основи економічних знань» [див. 1 11.
Економічне виховання школярів покликане [10]:
формувати економічне мислення;
виховувати розумні потреби;
розвивати фахові здібності, дисциплінованість, підприємливість;
озброювати методами економічного аналізу;
прищеплювати вміння співвідносити свої потреби з матеріальними можливостями;
свідомо ставитися до майбутньої професії і знаходити своє місце в умовах ринкової економіки;
виховувати бережливе ставлення до природних ресурсів.
У процесі економічного виховання важливо формувати у школярів здорові матеріальні потреби. Однак при цьому вони мають гармонійно поєднуватися з духовними.
Ефективна економічна підготовка підростаючого покоління вимагає:
високого рівня економічної компетенції керівників та педагогів, закладів освіти, батьків;
залучення молоді до суспільне корисної, продуктивної прані, яка супроводжується засвоєнням знань з економіки і організації виробництва, як у процесі самої праці, так і па уроках, факультативах, під час екскурсій і краєзнавчих пошуків:
прищеплення учням вмінь раціонально вести домашнє господарство, економити матеріальні цінності й час [2].
Окрім того, кожен громадянин як морально вихована людина повинен:
бережливо і по-господарському ставитися до природи, активно протидіяти негативним явищам у цій галузі діяльності людини:
дбайливо ставитися до народного надбання;
активно вивчати і осмислювати економічну політику нашої держави [7].
"Державним стандартом загальної середньої освіти. Економіка" запропоновано чотирирівневий підхід, що передбачає послідовність і безперервність економічної освіти та виховання школярів. Наступність виявляється в лінійно-циклічній структурі курсів:
¦ нульовий рівень-- І--4 класи;
перший рівень -- 4--7 класи;
другий рівень -- 8--9 класи;
третій рівень-- 10--1 1 класи [див. 13].
Нульовий рівень вивчення економіки розрахований на початкову школу. Діти отримують початкові уявлення про навколишнє економічне середовище. Формуються первинна економічна культура та грамотність. У цьому віці передбачено:
вивчення основних економічних понять, з якими діти стикаються у повсякденному житті;
навчання дітей умінню робити вибір та оцінювати його наслідки для себе і для своєї родини, друзів;
¦ формування почуття відповідальності за прийняті рішення [8].
На цьому етапі вивчення економіки може здійснюватися на окремих уроках та інтегровано.
Перший рівень передбачає послідовне розширення кругозору учнів, подальше вивчення економічних понять; нагромадження нового досвіду у прийнятті зважених економічних рішень у процесі вибору; висвітлення зв'язків, що існують у ринковій економіці між людиною (дитиною), сім'єю, державою.
У 5 класі доцільно почати формування первинних уявлень про родинну економіку: доходи і витрати сім'ї, джерела доходів (заробітна плата, стипендія, дотації); про роль родини в суспільстві, економічні зв'язки родини з іншими суб'єктами ринкової економіки тощо.
У 6 класі -- вивчати економічні умови міста (села), регіону, в якому живе дитина. З цією метою учнів слід ознайомити з економічними потребами міста (школи, лікарні тощо), з діяльністю таких ланок виробництва, як завод, фабрика, ферма, та з професіями, потрібними регіону.
У 7 класі діти засвоюють елементи національної економіки, знайомляться з функціями держави, деяких ринкових інститутів (банків, страхових компаній тощо).
Другий рівень спрямований на вивчення економіки на рівні систематизованого підходу до набуття знань про економічні поняття, категорії. Цей вік найсприятливіший до засвоєння основ підприємницької діяльності, малого бізнесу. Водночас учні можуть отримати певні професійні орієнтири.
Економічні основи у 8--9 класах охоплюють вивчення ключових економічних законів та концепцій, розуміння основних впливів економічного середовища на діяльність підприємця, набуття вмінь та навичок застосування здобутих знань для аналізу різноманітних подій економічного життя, набуття досвіду роботи з економічною періодикою.
Третій рівень є завершальним у формуванні економічної освіти на загальноосвітньому рівні. Учні повторюють і поглиблюють вивчений матеріал, розглядають категорії та закони, які через їхню складність не аналізувалися на попередніх етапах [13].
Маючи уявлення про універсальні економічні поняття та концепції, в цьому віці учні можуть ефективно вивчати основи менеджменту, елементи маркетингу тощо.
Економічна освіта та виховання в 10--1 1 класах повинні забезпечити поглиблене засвоєння комплексу універсальних економічних категорій і законів, набуття досвіду роботи зі спеціальною економічною літературою, навичок робити економічно обгрунтовані висновки замість емоційних, досвіду планування свого подальшого життя: освіти, праці, кар'єри, наукової діяльності.
1.2 Економічне мислення як основний компонент економічного виховання
Зміни в життєдіяльності людини в умовах введення ринкових механізмів господарювання роблять актуальною проблему формування економічного мислення. Визначення шляхів та засобів здійснення цього процесу передусім вимагає ретельного дослідження сутності категорії "економічне мислення".
Поняття "економічного мислення" вперше ввів у науковий обіг К. Маркс. У радянський період вперше звернувся до його аналізу академік Л. І. Абалкін. Формування економічного мислення він визначав як одну з передумов переведення економіки на інтенсивний шлях розвитку, якісного поліпшення господарського механізму. Актуальність постановки проблеми на той час (середина 80-х років минулого століття) зумовлювали якісні зміни в житті соціалістичного суспільства, виникнення нових недостатньо вивчених явищ (інтенсифікація виробництва, введення госпрозрахунку).
Мислення - поняття містке. Кожна з наук, розглядаючи мислення, визначає його сутність залежно від предмета свого дослідження. Загалом є два підходи до його визначення [див. 7):
1) це процес опосередкованого й узагальненого відбиття в свідомості людей стану економічного життя у вигляді понять, в їх певній системі, логічному зв'язку [7 ];
2) це інтелектуальна властивість, здатність людини відбивати, осмислювати економічні явища й відносини, пізнавати їх сутність і зв'язки, засвоювати й зіставляти економічні поняття, категорії, теорії, вимоги економічних законів з реальністю і відповідним чином будувати свою діяльність.
Приймаючи останнє трактування, ми хочемо розглянути економічне мислення як предмет педагогічної науки.
Підходячи до проблеми формування економічного мислення з педагогічних позицій, ми певним чином змінюємо погляд на мислення, як на предмет психології й визначаємо його як внутрішню якість особистості, яка зумовлює її здатність осмислювати й засвоювати економічні знання, здобуті в результаті опосередкованого, узагальненого й адекватного відбиття дійсності, реалізувати у практичній діяльності. Ознака "економічне" надає терміну мислення своєрідного забарвлення, яке не тільки підкреслює його зміст, а й виражає стиль мислення, його спрямованість. Розвиток економічного мислення учнів передбачає не тільки застосування загальних норм правильного мислення до даного змістовного матеріалу, а й певну орієнтацію в осмисленні соціально-економічної дійсності, яка виникає на основі усвідомлення теоретичного змісту економічних явищ і реалізується в процесі практичної діяльності [11].
Наявність своєрідного мислення в економічній діяльності іноді викликає сумнів. Підставою для цього є неточне визначення його специфіки. Проте спроби виділити особливості економічного мислення існують. З урахуванням структури об'єкта соціального пізнання вчені вважають правомірним виділення економічного мислення як одного з видів суспільного мислення.
Об'єктом економічного мислення є економічне життя, економічні відносини, вся господарська практика в цілому. Причому суть економічних відносин виражає не лише виробничий процес, а й проблеми власності, розподілу, обліку і споживання. Тому дитина, яка ще не включилася у виробничі відносини, вже має певний рівень економічного мислення. Джерелом його формування є відносини споживання, економічна інформація, практична діяльність [7].
Суб'єктом економічного мислення є особистість. Таким чином, відштовхуючись від викладеного ми вважаємо, що основні риси економічного мислення такі: науковість, гнучкість, реалістичність, конструктивність, масштабність, орієнтація на досягнення високої ефективності, врахування вимог соціального характеру, оптимізм.
Проблема визначення специфіки економічного мислення залишається актуальною як у теорії, так і в практиці навчання. Педагогічна практика часом навіть випереджає теорію, й оскільки реальний досвід навчання насичено прагненням до розвитку економічного мислення, що знаходить відображення в педагогічному досвіді, наукових працях і методичній літературі. Разом з тим визначення основних рис економічного мислення, які виражають ставлення суб'єкта до об'єкта пізнання та своїх завдань, досить розмите.
Виділяють кілька поглядів на основні риси економічного мислення [див. 5; 7]:
гнучкість, динамічність та конструктивність, що формують реалістичний стиль економічного мислення.
науковість, реалістичність, критичність, націленість на науково-технічний процес, аналітичність.
творчість і розрахунок.
глибоку наукову обґрунтованість;
врахування вимог соціального характеру, екології, морально-психічних процесів;
реалістичність, конструктивність;
масштабність; гнучкість;
творчий новаторський підхід до розв'язання виробничих завдань;
націленість на прискорення, нову якість зростання та інтенсифікацію; почуття оптимізму, впевненості в завтрашньому дні.
Проаналізуємо основні риси економічного мислення.
1. Науковість. Сприйняття людьми економічних процесів і ставлення до цих процесів повинно базуватися на наукових знаннях про економіку, її закони, вплив на життя кожного.
Гнучкість - здатність орієнтуватися в будь-якій обстановці, вміння враховувати обставини, що виникають, нові явища та процеси в ході прийняття рішень та їх реалізації; вміння змінювати намічену програму діяльності й спокійно сприймати нові погляди та ідеї, своєчасно відмовлятися від застарілих, але поки що загальноприйнятих поглядів. Динамічність економіки, науково-технічного процесу, рухомість і мінливість структури виробництва й потреб суспільства вимагають гнучкої та динамічної психіки.
Реалістичність - здатність адекватно сприймати існуючі економічні відносини й відповідно діяти. Оцінка різноманітних господарських ситуацій повинна спиратись на теоретичні положення, що є основою практичних дій. Реалістичність проявляється в оцінюванні зробленого, розумінні процесів, що відбуваються і очікуються, в постановці поточних і перспективних завдань, розробленні планів тощо [10].
Не менш важливе значення має усвідомлення власної відповідальності за свій успіх у житті. Кожна дитина повинна усвідомити, що розраховувати треба лише на себе і що за зроблений вибір треба відповідати.
Конструктивність. Конструктивність включає вміння чітко визначати завдання, планувати діяльність, вибирати раціональніші способи й засоби досягнення мети, економити ресурси, доводити рішення до повного втілення, використовувати найдоцільніші форми й методи роботи, не зупинятися перед труднощами.
Масштабність - здатність заглядати в завтрашній день, передбачати віддалені результати своєї діяльності, а отже, своєчасно коригувати її, раціонально організовувати споживання, бачити шляхи економії в домашньому господарстві. Бачення перспектив допомагає приймати правильні рішення, зважено підходити до будування планів.
