КЕ - констатувальний експеримент; ФЕ - формувальний експеримент;
Д - різниця в показниках; Р - різниця в показниках в одних і тих же групах до й після експерименту.
Одночасно темпи якісного зростання (зменшення) якісних показників у контрольних групах мають інші характеристики. Різниця на високому рівні склала 11,7%, середньому - 4,4%, низькому - відповідно 16,1%.
У заключній частині дисертації аналізуються та узагальнюються основні результати дослідження, окреслюються перспективи подальших наукових пошуків у порушеній нами проблемі.
висновки
У дисертації здійснено нове розв'язання проблеми розвитку екологічної культури студентів вищих навчальних закладів, що виявляється в теоретичному обґрунтуванні й експериментальній перевірці технології формування означеного особистісного новоутворення й визначенні організаційно-педагогічних умов цього процесу. Результати дослідження підтвердили гіпотезу, засвідчили розв'язання поставлених завдань, створили підґрунтя таких висновків:
1. Вивчення наукових літературних джерел та практики роботи вищої школи засвідчує, що традиційна екологічна освіта здійснюється насамперед як процес набуття екологічних знань, умінь і відношень, при цьому недостатньо береться до уваги розвиток аксіологічної компоненти екологічної культури майбутніх фахівців. Водночас у Концепції розвитку освіти України екологічна культура студента вищого технічного навчального закладу має розглядатися як стрижневий системоутворюючий чинник, вплив якого виявляється в удосконаленні всього процесу професійної підготовки майбутнього фахівця, забезпечить умови для формування якісно нового розуміння взаємин у системі «людина - природа - суспільство» на засадах духовності, толерантності й гуманізму.
Екологічна культура нами розуміється як складна категорія, що інтегрує комплекс якостей особистості, котрі знаходяться у відповідному співвідношенні й трансформуються через аксіологічні переконання в активну майбутню природовідтворювальну діяльність.
У дисертації обґрунтовано модель екологічної культури випускника вищої технічної школи, яка в заломленні через предмет і завдання дослідження передбачає мотиваційно-ціннісний (почуття, емоції, мотиви, потреби, ідеали, стимули, інтереси, переконання), змістово-функціональний (знання, уміння, навички, здатність до самопізнання, самооцінювання, природоохоронна діяльність), особистісно-психологічний (темперамент, тип нервової системи, вікові особливості, характер, сприйняття, мислення, пам'ять, уявлення та ін.) компоненти; охоплює цілісну сукупність екологічно значущих професійних якостей і віддзеркалює гармонійну єдність його внутрішнього духовного світу із соціальним та природним навколишнім середовищем.
2. Визначено, що діагностика сформованості рівнів екологічної культури студентів вищої технічної школи передбачає систему критеріїв (екологічний досвід, екологічна спрямованість, культура сприйняття природи, мотиваційно-вольова готовність до активної екологовідтворювальної діяльності, здатність до рефлексії), ситуації прояву та комплекс методів визначення їх кількісно-якісних характеристик. Загальна оцінка сформованості зазначених якостей майбутнього інженера-технолога здійснюється за комплексними показниками їх вияву в означених компонентах.
У дослідженні доведено доцільність трирівневої характеристики сформованості екологічної культури студентів вищих технічних навчальних закладів: високий або творчовідбудовчий; середній або зберігаючий; низький або пасивно-споживацький. Обґрунтовано їх змістове наповнення.
За результатами діагностико-констатувального зрізу засвідчено недостатній рівень екологічної культури студентів-першокурсників як експериментальних, так і контрольних груп. Домінуючими були низький і середній рівні сформованості означеної якості.
3. Експериментальна технологія поетапного формування екологічної культури студентів технічних навчальних закладів ґрунтується на концептуальних аксіологічних засадах. Насамперед це принципи демократії, альтернативності, еколого-гуманної спрямованості та самовизначення, що забезпечують свідоме засвоєння системи загальнолюдських пріоритетів, розуміння людини як однієї з вищих цінностей в ієрархії всього живого, як високоморальної особистості, відповідальної за свої вчинки перед природою, розвиток емпатії, доброти, доброзичливості, милосердя.
Встановлено, що процес формування екологічної культури передбачає включення студентів у соціально-ціннісне спілкування через створення відповідного екологічно-ціннісного середовища. Морально-екологічне становлення базується на загальних закономірностях розвитку особистості, рушійною силою якого є протиріччя між новою інформацією й наявним їх багажем. Присвоєння екологічних норм поведінки відбувається на основі переходу зовнішніх впливів у внутрішній план особистості з урахуванням її індивідуальних якостей і дії комплексу внутрішніх і зовнішніх чинників.
З цих позицій у дисертації обґрунтовано технологічний процес формування екологічної культури, що поєднує послідовність дій цільового (поетапне досягнення відповідних рівнів екологічної культури студента); методологічного (закономірності, принципи, правила); змістово-процесуального (засвоєння системи знань і вмінь, співвіднесених із типом еколого-ціннісних орієнтацій та еколого-виправданих методів і організаційних форм навчально-пізнавальної діяльності, включення в рефлексивно-оцінну трансформацію й співставлення власного еколого-орієнтованого досвіду з відповідним типом еколого-ціннісних орієнтацій) блоків та механізму зворотного зв'язку (сукупність засобів, що забезпечують діагноз, прогноз, проектування, організацію, педагогічний моніторинг і корекцію динаміки розвитку означеної якості).
4. Доведено, що ефективність змістово-процесуального блоку забезпечується збалансованістю всіх різновидів навчально-виховної діяльності, де однією з «наскрізних ліній» є формування екологічної культури студентів. Оскільки екологічне виховання є іманентним складником професійної освіти, майбутній фахівець має не тільки оволодіти екологічними знаннями й виробити відповідний тип мислення й навички природоохоронної роботи, але й підготувати себе до неї морально в процесі інтеграції різних видів цілеспрямованого педагогічного впливу на особистість студента (цикли фундаментальних, соціально-економічних дисциплін; різновиди практик; опанування спецкурсу «Економіка раціонального природокористування»; науково-дослідна та виховна робота; самоосвіта). Мається на увазі, що становлення й розвиток екологічної культури може відбуватися лише в єдиному еколого-орієнтованому освітньо-виховному просторі. Дидактико-методичний супровід технології приписує попередній аналіз і визначення відповідних тем навчальних програм дисциплін, що містять еколого-значущу інформацію; розробку системи аналітичних завдань відповідно до типів цінностей (споживацький, зберігаючий, відтворювальний), збереження наступності й безперервності у сходженні до нового більш високого рівня еколого-ціннісних орієнтацій на основі аналітичного сприйняття його попереднього типу.
5. Визначено, що до основних організаційно-педагогічних умов, які забезпечують якісний рівень екологічної культури студентів вищих технічних навчальних закладів, належить: наявність обґрунтованої на технологічних засадах технології формування досліджуваного феномену; систематичний моніторинг рівнів вияву означеного особистісного новоутворення за розробленим у дисертації механізмом діагностики; використання потенційних можливостей усіх видів навчально-виховної діяльності та відповідний їх дидактико-методичний супровід; оптимальне поєднання традиційних та інноваційних форм і методів екологічного виховання; забезпечення цілісності підструктур екологічної культури студентів у процесі її формування в єдиному режимі професійної підготовки спеціаліста; урахування комплексу зовнішніх і внутрішніх чинників впливу на формування позитивних мотиваційно-екологічних установок на професійне самовдосконалення; відповідне кадрове забезпечення тощо.
6. Дані формувального експерименту засвідчили високі показники сформованості екологічної культури у студентів експериментальних груп, на відміну від контрольних, де вони спостерігаються на більш низькому рівні. Це засвідчує, що споживчі цінності не закріпилися в студентів експериментальних груп, а трансформувалися в цінності більш високого рівня, на відміну від студентів, не залучених до експерименту. Отже, результати проведеного дослідження підтвердили правильність робочої гіпотези щодо ефективності передбачених організаційно-педагогічних умов формування екологічної культури студентів вищих технічних навчальних закладів.
7. Узагальнення теоретичних положень та результатів експериментальної роботи з оптимізації процесу становлення і розвитку екологічної культури студентів на аксіологічних засадах дали можливість укласти методичні рекомендації щодо формування у майбутніх фахівців виробничої сфери означеного феномену, що забезпечує здатність до творчого розв'язання екологічних проблем в зоні «особистісної відповідальності» і розвиток потреби в екологозберігаючій відтворювальній діяльності. Представлені методичні матеріали можуть мати широке застосування як у роботі вищої школи та інших навчально-виховних закладах, так і в системі післядипломної освіти з метою використання нових технологій виховання дітей і молоді.
Дисертаційне дослідження не претендує на остаточне розв'язання порушеної проблеми. Подальшого вивчення й наукової інтерпретації потребують питання, пов'язані з обґрунтуванням більш дієвих механізмів впливу на внутрішню сферу особистості студента, розробки цілісної технології екологічного виховання в масштабах всієї системи національної освіти, відповідної підготовки кадрового педагогічного потенціалу та інші.
Основні положення дисертації висвітлено в таких публікаціях автора:
1. Глухова Г.Г. Сутність і структура екологічної культури студентів технічного ВНЗ // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. праць / Редкол. Т.І.Сущенко (відп.ред) та ін. - Київ - Запоріжжя, 2004. - Вип. 33. - С.108-112.
2. Глухова Г.Г. Становлення екологічної культури студентів ВНЗ: Методичні рекомендації. - Кіровоград: КДТУ, 2003. - 19 с.
3. Глухова Г.Г. Педагогічні умови формування екологічної культури студентів // Зб. наук. праць. Педагогічні науки. - Херсон: Вид-во ХДУ, 2005. - Вип.38. - С.244-247.
4. Глухова Г.Г. Проблеми формування екологічної культури студентської молоді // Таврійський вісник. - 2005. - №2 (10). - С.130-133.
5. Глухова Г.Г. Формування основ екологічної культури випускників вищих технічних закладів на засадах аксіології // Зб. наук. праць. Педагогічні науки. - Херсон: Вид-во ХДУ, 2006. - Вип.43. - С.240-246.
6. Глухова Г.Г. Формування екологічної культури студентів технічних ВНЗ: Методичні рекомендації. - Одеса: ХНУВС, 2007. - 38 с.
7. Глухова Г.Г. Екологічний розвиток студентів техніко-технологічних спеціальностей як складова громадянського виховання // Зміст громадянської освіти і виховання: історія, реалії, перспективи: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (14-15 вересня 2006 р.). - Херсон: РІПО, 2006. - С.35-37.
8. Глухова Г.Г. Методика діагностики стану екологічної культури випускників вищої технічної школи // Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції «Формування адекватної самооцінки як фактор самореалізації особистості» (23-24 травня 2006 року). - Херсон: Вид-во ХДУ, 2006. - С.50-57.
9. Глухова Г.Г. Аксіологічні підходи до формування екологічної культури студентів вищої технічної школи // Зб. наук. праць. Педагогічні науки. - Херсон: Вид-во ХДУ, 2007. - Вип. 46. - С.203-208.
Анотація
Глухова Г.Г. Аксіологічні засади формування екологічної культури студентів вищих технічних навчальних закладів. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07 - теорія та методика виховання. - Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова. - Київ, 2008.
Дисертаційне дослідження присвячено проблемі формування екологічної культури студентів вищих технічних навчальних закладів.
У роботі визначені система понять і концептуальних вихідних положень формування екологічної культури студентів на засадах аксіології. Уточнено й цілісно розкрито сутність і структуру екологічної культури випускників вищої технічної школи як іманентного складника їхньої професійної підготовки до майбутньої професійної діяльності. Розроблено механізм діагностики сформованості означеного особистісного новоутворення (критерії, показники, ситуації прояву, коефіцієнти вагомості, методи кваліметричного оцінювання, рівні).
Теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено технологію формування екологічної культури студентів техніко-технологічних спеціальностей та організаційно-педагогічні умови її ефективного функціонування.
Ключові слова: екологічна культура, аксіологія, технологія формування екологічної культури, організаційно-педагогічні умови.
Аннотация
Глухова А.Г. Аксиологические основы формирования экологической культуры студентов высших технических учебных заведений. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07 - теория и методика воспитания. - Национальный педагогический университет имени М.П.Драгоманова. - Киев, 2008.
В диссертационном исследовании предложено новое решение проблемы формирования экологической культуры студентов высших технических учебных заведений.
Несмотря на имеющиеся позитивные изменения в сфере экологического воспитания, экологическая культура населения, в том числе и студентов высшей технической школы, выпускники которой имеют непосредственное отношение к экологическим проблемам, остаётся по-прежнему низкой. Осмысление и осознание необходимости качественно нового подхода к построению взаимоотношений в системе «человек - среда - общество» требует рассмотрения экологического образования выпускников технико-технологических специальностей в качестве одной из ключевых составляющих их профессиональной подготовки.
Экологическая культура являет собой интегрированное личностное новообразование, имеющее сложную динамическую структуру, включающую комплекс качеств личности, находящихся в соответствующих взаимоотношениях и трансформирующихся посредством аксиологических убеждений в активную природовоспроизводящую деятельность. В результате научного поиска, в диссертации обоснована модель экологической культуры выпускника технического вуза, предусматривающая мотивационно-ценностный, содержательно-практический, психологический и функционально-деятельностный компоненты и обеспечивающая формирование рассматриваемого феномена в гармоническом единстве внутреннего духовного мира выпускника с природной окружающей его средой.
Разработана диагностика сформированности экологической культуры студентов (критерии, показатели, ситуации проявления, коэффициенты весомости, уровни) и квалиметрический механизм количественной оценки её результатов.
На основе изучения и обобщения соответствующих теоретических и практических материалов определён комплекс организационно-педагогических условий, обеспечивающих качественное формирование экологической культуры студентов технико-технологических специальностей. Разработанная технология зиждется на концептуальной аксиологической основе и предусматривает активное включение студентов в социально-ценностное общение в условиях еколого-ценностного окружения. Морально-экологическое становление базируется на общих закономерностях развития личности, движущей силой которого являются противоречия, а присвоение экологических норм поведения происходит путем перехода внешних влияний во внутренние убеждения с учетом индивидуальных качеств студента и влияния комплекса внешних и внутренних факторов.
Технологический процесс определяется как система педагогических влияний на мотивационно-волевую, интеллектуально-содержательную и процессуально-деятельностную сферы студента. Стратегия формирования экологической культуры предусматривает наличие единого эколого-ориентированного образовательно-воспитательного пространства и включает прогностический, ценностно-потребительский, ценностно-сохраняющий и ценностно-воспроизводящий взаимосвязанные этапы. Технология представляет собой взаимодействие компонентов системы подготовки специалистов производственной сферы (овладение предметами фундаментальных, социально-экономических, психолого-педагогических и специальных циклов дисциплин; ознакомительные и производственные практики; научно-исследовательская и воспитательная внеаудиторная работа; самовоспитание), где формирование экологической культуры студентов проходит «сквозной линией» через все виды учебно-воспитательной работы высшей технической школы технической школы.
Экспериментальная проверка авторской технологии подтвердила целесообразность её использования для повышения уровня экологического образования студентов высших технических учебных заведений.
Ключевые слова: экологическая культура, аксиология, технология формирования экологической культуры, организационно-педагогические условия.
annotation
Gluchova A. Axiological measures of the forming of the ecological culture of the higher technical educational establishments' students.
Thesis to defend. the speciality 13.00.07. Theory and methods of education. - National pedagogical university after M.Dragomanov. - Kyiv, 2008.
The thesis investigation is devoted to the problem of the forming of the students' ecological culture in the higher technical educational establishments.
The work deals with the system of meanings and conceptual attitude to the forming of the students' ecological culture due to the axiological measures.
The essence and the structure of ecological culture of the higher educational establishments' graduates as their professional training for the future environmental protection are specified and discovered. The mechanism of the diagnostics of the new formation is worked out (criteria, indices, the situations of the display, the methods of rating, levels).
The technology of ecological culture forming of the technical and technological specialists' students and the organizing and pedagogical conditions of its effective functioning are the theoretically substantiated and experimentally checked.
Key words: ecological culture, axiology, the technology of the ecological culture forming, organizing and pedagogical conditions.
