Зовнішньоекономічні зв’язки міста Харкова
ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІ ЗВ'ЯЗКИ МІСТА ХАРКОВА
ВСТУП
Сучасні процеси глобалізації світової цивілізації та інтернаціоналізації економіки країн світу спонукають до більш поглибленого дослідження зовнішньоекономічних зв'язків України.
Вивчення зовнішньоекономічних зв'язків є актуальною темою сьогодення. Оскільки саме вони впливають на економічний, соціальний розвиток, а від їх рівня залежить якість життя населення.
Харківська область одна з тих, що мають потужний потенціал в подальшому розвитку. На її території знаходиться багато підприємств, які відіграють велику роль у еконономіці України. Та все ж пріоритетним є вивчення саме ЗЕЗ міста Харкова, оскільки саме йому належить близько 80 % від усіх зв'язків по регіону. Тут сконцентрована більша кількість потужних підприємств, які здійснюють експортно-імпортні операції, а також є інвестиційне привабливими.
Мета дипломної роботи - виявити особливості функціонування та простежити зміни у товарній та географічній структурі зовнішньоекономічних зв'язків міста Харкова за певний проміжок часу (2000 2008 роки) та визначити перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв'язків міста Харкова.
Із зазначеної мети були сформовані наступні завдання:
Ш розкрити сутність поняття «зовнішньоекономічної зв'язки »;
Ш охарактеризувати зовнішню торгівлю міста Харкова;
Ш простежити зміни у просторово-часовому аспекті зовнішньоекономічних зв'язків міста Харкова;
Ш виявити перспективи розвитку зовнішньоекономічних зв'язків міста Харкова.
Об'єктом дослідження є зовнішньоекономічні зв'язки, а предметом - особливості експортно-імпортних та інвестиційних зв'язків міста Харкова.
При вивченні територіальної організації зовнішньоекономічних зв'язків, аналізі даних та написані дипломної роботи використовувались методи аналізу і синтезу, порівняння, статистичний метод, графічний тощо.
Науковий напрям досліджень зовнішньоекономічних зв'язків сьогодні є досить актуальним. Теоретична база вивчення зовнішньоекономічної діяльності розроблена відомими економістами І. В. Багровою, Н. Ф. Гофманом, А. Г. Загороднім, М. Войцехівським, І. І. Дахно та ін. Але на нашу думку першопричинами формування зовнішньоекономічної діяльності як суспільно-економічної категорії і його реалізації через міжнародну торгівлю є територіальна організація. Дане питання в своїх роботах розглядали такі економіко-географи, як Є. Б. Алаєв, В. А. Поповкін, Р. Моріл, Б. С. Хорєв, О. Г. Топчієв, О. І. Шаблій, М. Д. Пістун, А. П. Голіков.
При написанні роботи використовувались дані Державного комітету статистики України, вивчено літературу і періодичні видання Центральної наукової бібліотеки Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ основи вивчення зовнішньоекономічних зв'язків міста Харкова
1.1 Сутність поняття зовнішньоекономічні зв'язки, види та форми ЗЕЗ
Зовнішньоекономічна діяльність країни полягає у встановленні зовнішніх зв'язків держави з іншими країнами та міжнародними організаціями - партнерами міжнародної діяльності.
Зовнішні зв'язки держави - це взаємообмін з країнами світу продуктами матеріального виробництва, послугами, інформацією на основі міжнародного поділу праці, а також співдружність політичних органів, направлене на ефективне рішення глобальних проблем людства, розширення особистих проблем громадян.
ЗЕЗ можуть бути представлені наступною схемою
Рис 1. Зовнішні зв'язки України
Існує декілька визначень зовнішньоекономічних зв'язків.
Зовнішні зв'язки мають розгалужену структуру. За змістом, характером, предметами обміну поділяються на політичні, економічні, наукові, культурні, інформаційні, воєнні, екологічні, релігійні, гуманітарні відносини, особисті стосунки громадян. При цьому кожна група зв'язків має свою ієрархічну багаторівневу структуру. Наприклад, економічні зв'язки поділяються на зовнішньоторговельні, науково-технічні, інвестиційні, кредитно-фінансові, інтуристські тощо.
Зовнішньоекономічні зв'язки - це інструмент впливу на економічну систему держави, що здійснюється через механізм зовнішньоекономічної діяльності.
Зовнішньоекономічні зв'язки - це комплекна система різноманітних форм міжнародного співробітництва держав і їх суб'єктів у всіх галузях економіки.
Зовнішньоекономічні зв'язки - це сукупність торгово-економічних, виробничо-господарських, науково-технічних, коопераційних, валютно-фінансових і кредитно-розранкухових відносин країни з іноземними державами.
Вид зовнішньоекономічних зв'язків - це сукупність зв'язків, об'єднаних однією ознакою, наприклад, напрямком товарного потоку і структурною ознакою.
Рис. 2 Структура зовнішньоекономічних зв'язків
Класифікаційна ознака, пов'язана з напрямком товарного потоку, визначає рух товару (послуги, роботи) з однієї країни в іншу. За цією ознакою зовнішньоекономічні зв'язки поділяються на:
1. Експортні.
Експорт товарів - це продаж та вивезення товарів за кордон з метою їх реалізації на зовнішніх ринках через передання у власність контрагенту в іншій країні.
Реекспорт (реекспортна операція) - це продаж та вивезення за кордон раніше ввезеного товару, який не піддавався в реекспортуючій країні ніякій обробці.
Умови та результати експортної діяльності країни значною мірою визначають характер її участі в системі міжнародної торгівлі та інших форм співробітництва за її участі. Обсяги експорту визначають обсяги імпорту. За відсутності інших форм співробітництва у довгостроковій перспективі, обсяги імпорту мають дорівнювати величині експорту.
2. Імпортні.
Імпорт - ввезення товарів, послуг (іноді може вживатися стосовно капіталу, знань, технологій). В структурі імпорту виділяють також реімпорт, який також впливає на зовнішньоекономічну діяльність.
Імпорт забезпечує для виробничих та індивідуальних споживачів, а також для країни , до якої ввозяться товари, низку додаткових переваг та можливостей. Це зокрема :
- доступ до дешевих та більш якісних товарів готових виробів, сировинних та інших матеріалів та комплектуючих деталей;
- наповнення ринку дефіцитними товарами або товарами, які взагалі не виробляються на національній території;
- зростання конкуренції та стимулювання завдяки цьому оптимізації, підвищення виробництва на національній території;
- налагодження сталих виробничих зв'язків щодо кооперування виробництва з інонаціональними партнерами;
- розвиток технології завдяки поширенню ввезення науково містких товарів.
Реімпорт - ввезення раніше вивезених за кордон товарів, які не піддавались обробці, тобто це експортні операції, що не відбулись. Сюди відносять повернення покупцем бракованого товару, повернення товару, що не був проданий через аукціон, повернення товару, не реалізованого через консигнаційні склади. Основною ознакою реімпортних операцій є перетинання вітчизняними товарами митниці двічі: при ввезенні і вивезенні. Товари, що повертаються з виставок і ярмарок, до реімпортуємих не відносяться.
Структурна ознака класифікації зовнішньоекономічних зв'язків визначає їх груповий склад, який відтворює сферу економічних інтересів і основну мету зовнішньоекономічної діяльності як господарюючих одиниць, так і держави в цілому. За цією ознакою зовнішньоекономічні зв'язки поділяються па:
* зовнішньоторговельні;
* фінансові;
* виробничі;
* інвестиційні.
Форма зовнішньоекономічних зв'язків - це засіб існування певного виду зв'язку, зовнішній прояв (оформлення) сутності будь-якого конкретного зв'язку. До форм зовнішньоекономічних зв'язків відносять торгівлю, бартер, туризм, інжиніринг, франчайзинг, лізинг, інформаційний обмін, консалтинг тощо.
1. Торгівля. Загальновідомо, що близько 80% зовнішньоекономічних операцій припадає на здійснення торговельних операцій. Економічну сутність торгівлі визначають. по-перше, як перерозподіл результатів людської праці від однієї стадії виробництва до іншої, і, по-друге, як передачу товарів від виробників споживачам. Торговельні операції здійснюються з різними цілями, що обумовлює їх розмаїття в зовнішньоекономічній діяльності.
Отже, торгівлю класифікують:
1) за територіальним принципом на зовнішню і внутрішню;
2) за товарним потоком на експортну та імпортну.
Форми і методи міжнародної торгівлі складалися па світовому ринку під впливом різноманітних чинників, тому вони відрізняються великим розмаїттям, що позначається на зовнішньоекономічній діяльності і ринковій взаємодії підприємств різних форм власності. Розрізняють такі види зовнішньої торгівлі:
1) торгівля готовою продукцією.
2) торгівля комплектним устаткуванням.
3) торгівля товарами у розібраному вигляді.
4) торгівля машинами, що були у вжитку.
5) торгівля сировинними товарами.
6) прямий продаж.
7) зустрічна торгівля.
Міжнародні постачання готової продукції є найбільш поширеною формою торгівлі. її обсяг складає майже половину загального обсягу світової торгівлі. Характерною рисою такої торгівлі є постачання зібраної цілком продукції, готової до використання споживачами. Успішно застосовуються і такі форми, як торгівля виробами машинобудування в розібраному вигляді; торгівля товарами, що були у вжитку; продаж послуг, які підвищують конкурентоспроможність товару до необхідного рівня.
3) інжинірингові операції - це відокремлений у самостійну сферу діяльності комплекс послуг комерційного характеру, що сприяє виробництву і реалізації продукції.
Спочатку інжинірингові операції мали характер консультацій, рекомендацій, економічних розрахунків, систематизації результатів досліджень, експертної допомоги при розгляді проектів і в розробці пропозицій з удосконалення організації виробництва або технологічних процесів. Такі консультаційно-рекомендаційні інжинірингові операції збереглися і в наш час, доповнившись переліком нових послуг. Отже, повніші цикл інжинірингу складається з таких етапів:
* дослідження маркетингової доцільності проекту;
* вивчення технічних можливостей реалізації проекту, його техніко-економічна оптимізація та упорядкування;
* оцінка пропозицій, що надійшли;
* упорядкування проектів під обране устаткування;
* підготування торгів на необхідні роботи й одночасний нагляд за виготовленням устаткування, його іспитами;
* координація відповідних робіт, постачань і монтажу;
* допомога у підготуванні обслуговуючого персоналу;
* здача підприємства замовнику «під ключ» і пуск його в експлуатацію;
* спостереження і консультації під час експлуатації об'єкта після здачі.
3) туризм. По мірі розвитку ринкових відносин вітчизняні підприємства (фірми) вимушені надавати до товарів, які вони виробляють, додаткові послуги, тобто виробляти так звані товари з підкріпленням. Але в зовнішньоекономічній сфері поняття «послуги» має більш широке тлумачення: це і є, по суті, той самий товар, реалізація якого приносить його виробнику матеріальну винагороду. Серед таких послуг виділяють туристичні, інжинірингові, реінжинірингові, послуги зв'язку і транспортного обслуговування. Послідовно розглянемо кожний із зазначених видів послуг.
Залежно від головної мети подорожі визначають такі різновиди туризму, як рекреаційний, пізнавальний, науковий, діловий. За характером організації подорожі -індивідуальний, груповий, організований, самодіяльний (неорганізований), стаціонарний. За інтенсивністю туристичного потоку -- постійний, сезонний. За тривалістю перебування туристів у подорожі - короткостроковий, тривалий. За демографічними ознаками - дитячий, молодіжний, літній. За формою співробітництва - безвалютний та валютний обмін туристичними групами. За географічним розподілом - внутрішній, міжнародний. Чинники, що спонукають вітчизняні фірми до туристичної діяльності, класифікують таким чином:
* пізнавальні (містять інтерес до історичних, природно-кліматичних пам'яток);
* регіональні (містять інтерес до регіону, в якому відбуваються визначні події: фестивалі, спортивні змагання, ярмарки);
* економічні (містять соціально-економічні умови подорожі: сферу послуг, транспортну систему, сферу роздрібної торгівлі й підприємств харчування).
4) бартер -- прямий безгрошовий обмін товарами або послугами. Здійснюється за єдиним договором, в якому з метою еквівалентності обміну, для визначення розміру страхових сум, оцінки претензій, нарахування санкцій фіксується сума договору. Бартер формується за рахунок експорту високоліквідних товарів.
5) франчайзинг - це така організація бізнесу, за якою компанія (франчайзер) передає певній людині чи компанії (франчайзі) право на продаж продукту і послуг цієї компанії.
Франчайзер (франшизіар) - це компанія, що видає ліцензію або передає в право користування свій товарний знак, ноу-хау й операційні системи. Франчайзер створює успішний продукт чи послуги, наприклад, особливий стиль роботи ресторану швидкого харчування. Франчайзер досліджує, і розвиває бізнес, витрачає гроші на просування бізнесу, створює гарну репутацію і пізнаваний імідж (так званий “бренднейм”). Після того, як компанія довела працездатність своєї бізнес концепції й успішну відтворюваність цього бізнесу, вона може почати пропонувати підприємцям, що хочуть повторити подібний успіх, купити її франшизу.
Франчайзі (франшизіат) - це людина або компанія, що купує у франчайзера можливість навчання і отримання допомоги при створенні бізнесу і виплачує сервісну плату (роялті) за використання товарного знаку, ноу-хау і системи ведення робіт франчайзера. Франчайзі сам оплачує витрати на створення бізнесу. Дуже часто франчайзер надає дуже вигідні знижки на важливі постачання (матеріали, видаткові кошти). Ці знижки завжди дають можливість франчайзі купувати продукти у франчайзера по більш вигідній ціні й у такий спосіб це коштує дешевше, ніж розвивати бізнес без франчайзера. Франчайзі робить первісний внесок за допомогу по створенню і відкриттю бізнесу. Франчайзі приймає на себе обов'язок виплачувати щомісячні внески за право користування торговим знаком і бізнес системою, за підтримку, навчання і консалтинг, що надаються франчайзером.
Франшиза - це повна бізнес система, яку франчайзер продає франчайзі. Іншою назвою для подібної системи служить франчайзінговий пакет, що зазвичай включає посібники по веденню робіт і інші важливі матеріали, що належать франчайзеру.
Франчайзінгові взаємини можуть бути прибутковими для обох сторін. Франчайзі зацікавлений у максимальних продажах при мінімальних витратах. Франчайзі повинний виконувати правила ведення бізнесу по франшизі і брати участь у рекламних і маркетингових компаніях франчайзера. Франчайзер зосереджено працює над тим, щоб лідирувати в конкурентній боротьбі, що було б дуже важко зробити одному франчайзі. Франчайзер надає необхідну підтримку, для того щоб франчайзі міг приділяти всю увагу своїм щоденним операціям.
6) лізинг - це вид інвестиційної діяльності, при якому спеціалізована лізингова компанія (яка виконує функції інвестора) купує вказане клієнтом майно та передає йому це майно в користування за оплату, з можливістю переходу права власності на предмет лізингу до Лізингоотримувача по закінченню строку лізингу.
Лізинг є досить новим видом інвестиційної діяльності для економіки нашої країни, але має широке розповсюдження в Європі та інших розвинутих країнах.
Договір лізингу - договір, по якому лізингодавець зобов'язується придбати у власність предмет у продавця згідно з встановленими лізингоотримувачем специфікаціями та передати її лізингоотримувачу на строк не менший, ніж один рік за визначену плату (лізингові платежі).
Предмет лізингу - неспоживча річ, віднесена законодавством до основних фондів.
Звичайно лізингові операції розглядаються як варіант довгострокової оренди. Однак, якщо оренда передбачає у кінцевому підсумку повернення орендованого майна своєму юридичному власнику або збереження за ним права власності на дане майно, то при деяких формах лізингу по закінченню договорах можливий перехід права власності від орендодавця до орендаря. У таких випадках лізингова угода нагадує продаж у розстрочку з тією лише різницею, що власники змінюються не на початку, а наприкінці терміну угоди. Отже, лізинг - це зручна форма фінансування споживача.
7) консалтинг - це можливість звернутися за консультаціями до фахівців. Досить часто надання таких послуг припускає глибша співпраця, яка не обмежується тільки консультаціями.Консалтинг буває фінансовим, по ефективному збуту, по ринку нерухомості, з питань управління і т.д. Поняття консалтингу може охоплювати досить широкий спектр завдань в різних областях ділового життя.
1.2 Методи дослідження
Метод наукового дослідження - це система розумових і практичних операцій, які спрямовані на розв'язання певних пізнавальних завдань з урахуванням певної пізнавальної мети. В кінцевому підсумку і мета, і завдання дослідження зумовлені духовними і матеріальними потребами суспільства і (або) внутрішніми потребами самої науки.
Функція методу полягає в тому, що з його допомогою отримують нову інформацію про навколишню дійсність, заглиблюються в сутність явищ і процесів, розкривають закони і закономірності розвитку, формування і функціонування об'єктів, які досліджуються. Від якості методу, правильності його застосування залежить істинність отриманого знання. Істинні знання можна одержати лише у випадку застосування правильного методу.
Загальнонаукові методи - це такі засоби і прийоми, які з тими чи іншими модифікаціями використовуються в усіх чи майже усіх науках з урахуванням особливостей конкретних об'єктів дослідження, наприклад, сюди відноситься метод моделювання чи такі логічні засоби як аналіз і синтез, індукція і дедукція.
Серед загальнонаукових методів, які я застосовувала у написанні даної роботи були: аналіз і синтез, порівняння, статистичний узагальнення тощо.
Статистичний метод- полягає у обробці та аналізі використаної статистичної інформації. В данній роботі мною цей метод був використаний при аналізі показників експорту, імпорту та прямих і іноземних інвестицій міста Харкова.
При написанні даної дипломної роботи був застосований системний підхід, який буває двох видів: системного аналізу і системного синтезу, які взаємодіють між собою. Системний синтез передбачає рух розумових і практичних операцій від визначення елементів системи, налагодження зв'язків між ними. А системний аналіз передбачає декомпозицію досліджуваної системи спочатку на підсистеми першого, далі другого і n-го рівнів і так аж до отримання елементів системи Аналіз і синтез - передбачає алізування та систематизацію отриманих результатів в певний чіткий порядок.
