1 жовтня 1993 р. створено заповідне урочице «Дністровські плавні» площею 7620 га.
10 березня 1994 р. Указом Президента України № 79/94 пониззя Дністра були зарезервовані для створення національного природного парку «Ніжнеднестровській».
11 січня 2002 р. Одеська обласна рада ухвалила рішення про створення національного парку «Ніжнеднестровській» на землях Беляєвського, Білгород-Дністровського і Овідіопольського районів на площі 22400 га. На даний момент для створення національного парку необхідний Указ Президента України.
Азомво-Сивамський національний природний парк
Азомво-Сивамський національний природний парк Категорія МСОП II (Національний парк) Розташування: Україна, Херсонська область Площа: 574 км? Заснований: 25 лютого 1993 року національний парк, розташований на косі Бирючий острів, в західній частині Азовського моря, на території Херсонської області України.
Створений 25 лютого 1993 року шляхом перетворення Азово-Сиваського заповідника в національний природний парк.
Загальна площа парку -- 57,4 тис. га. Вся земля є власністю парку.
Зонування: заповідна зона -- 38 975,3 га, зона регульованої рекреації -- 599,1 га, зона стаціонарної рекреації -- 108,7 га, господарська зона -- 12 473 га.
Флора: загальна кількість видів рослин, що ростуть на території парку -- 308, з них 12 занесені в Червону книгу України.
Фауна: на території НПП живуть 250 видів тварин, з них 48 занесені в Червону книгу України.
Холодного Яру
Холодний Яр -- це реліктовий лісовий масив, який, незважаючи на відносно малу -- понад 7000 гектарів площу -- має величезне історичне значення. Рельєф Холодного Яру горбистий, з великою кількістю глибоких балок з крутими схилами, які місцеве населення називає ярами. Кожне урочище, балка, поле, лісок, річечка і струмок має свою промовисту назву.
Найглибша і найдовша балка називається Холодним Яром, а від неї і вся територія навкруги носить цю назву. Є тут яри Кириківський, Святий, Чорний, Січовий, Гайдамацький, Циганський, Поташний, Гадючий, Червоний, Кривенків, Скарбний, Чернечий та інші. Загальна довжина балок-ярів та їх відгалужень орієнтовно становить 250км.
Одне з найбільших підвищень носить назву Великодня гора, де за легендою ніби перепоховано прах великого Гетьмана Богдана Хмельницького та його сина Тимоша, а також гетьманські скарби. Є тут гайдамацькі криниці, урочище Ратище, Гута, Гульбище, Кізева гора, Буда (буда -- будівля, де зберігали поташ) і Склик. По днищах балок протікають 150 джерел, струмків та річечок. Найбільші з них мають назви: Сріблянка, Смотрич, Жаб''я, Осота, Косарка, Шумка, Чорнобривка, Лубенка, Розянка, Суботь, Холодна, Лаврусиха, Некрасиха та інші. Всі ці річечки -- притоки Тясмину.
В центрі Холодного Яру знаходиться плоскогір''я з діаметром у поперечнику до трьох кілометрів. Висота над рівнем моря -- 224 м. Колись, ще й в часи Київської Русі, Дніпро, а за іншими даними один з його великих рукавів, омивав плоскогір'я з північної сторони, а біля його підніжжя була пристань. В зв'язку з різними геологічними катаклізмами Дніпро змінив своє річище і відступив на значну відстань від Холодного Яру. Там, де колись знаходилось річище Дніпра, протікає тепер річечка Ірдинь і розташоване величезне Ірдинське болото.
Холодноярське плоскогір''я і глибокі балки-яри -- це залишки древньогірської системи. Геологи доводять, що мільйон років тому територія Холодного Яру була північною стороною п'ятдесятикілометрового кратера вулкану, в центрі якого знаходиться с.Бовтишка Олександрівського району Кіровоградської області. З-під землі на схилах балок б'ють джерела з надзвичайно смачною і холодною -- навіть влітку -- водою. Жителі навколишніх сіл вважають її цілющою і вживають «від всіх хвороб». Очевидно, це так, бо місцеве населення відзначається довголіттям і добрим здоров'ям: тут часто зустрічаються люди віком понад 90 і навіть сто років. На базі криниці в с.Жаботин, яку люди називають Святою, діє завод мінеральних вод. Підземні джерела живлять лісові озера, річечки. Ще порівняно недавно в Холодному Яру нараховувалось 27 озер і ставків з площею водяного дзеркала 36 гектарів. Тепер залишилося їх п'ять з водною поверхнею до трьох гектарів.
В Холодному Яру зростають високопродуктивні дубово-ясеневі деревостани з надзвичайно високою якістю деревини. Тут зустрічається велика кількість реліктових рослин, які збереглися з дольодовикового періоду. Холодний Яр став притулком дуба скельного, азалії понтійської, кадила духмяного, бруслини карликової, підсніжника білого, ведмежої цибулі, орхідеї та багатьох інших рідкісних рослин. Лише в Холодному Яру зростають ясен зеленокорий і ясен з мармуровою корою.
В Холодноярськнх лісах є великі галявини, вкриті суцільною ковдрою барвінку хрещатого. Таких заростей немає в жодному іншому лісовому масиві України. В Холодному Яру нараховується понад 80 видів птахів. Є тут велика кількість лисиць, зайців, косуль, диких кабанів та інших звірів.
В далекому минулому Холодноярські ліси складалися в основному з багатовікових дерев. Реліктом колишніх деревостанів є тисячолітній дуб-велетень, який зростає в центрі масиву поблизу с.Буда. Народ називає його дубом Максима Залізняка. Стовбур цього патріарха має в обхваті на висоті грудей людини 8.65 м., а загальна маса деревини становить 37.5 куб. м.
Легенда свідчить, що під розлогою кроною цього дуба-патріарха збиралися повстанці на чолі з Северином Наливайком, відпочивали керівники повстань Богдан Хмельницький, Максим Залізняк та Павлюк. Саме під цим дубом давали гайдамаки клятву, не шкодуючи життя боротися з польським засиллям. Збиралися тут і воїни Холодноярської республіки.
Шість разів блискавки вражали дуб Залізняка. Вони розірвали його стовбур зверху донизу. Проте цей могутній велетень вартовий віків -- весь в шрамах, ніби воїн-ветеран, що вижив, не схилився перед часом і стихією. Місцеві старожили кажуть, що пісня "Ой, чого ти, дубе, на яр похилився?" оспівує саме це дерево. В Холодному Яру, зокрема біля с. Мельники, до нашого часу збереглося чимало гіллястих дубів-ветеранів -- «онуків» дуба Залізняка віком 300-500 років.
В кварталі 41 Креселецького лісництва ще й тепер можна побачити залишки пня 1000-річного дуба під назвою "Склик". За часів існування Холодноярської Січі (18 ст.) та під час повстання 1768 року на цьому дубі висів величезний кашоварний казан діаметром до 1.5 м. Щоб скликати нараду гайдамаків, довбнею били у казан і його гудіння було чути на відстані 10 км. Порівняно недавно цей дуб засох і його зрубали. За даними лісничого О.А.Найди об''єм деревини в ньому становив 35.8 куб.м. В Січовому Яру є пень 1500-річного дуба діаметром 4.6 м, який загинув років п''ятдесят тому. Під цим деревом, а також під дубом Залізняка в 1843 і 1845 рр. Тарас Шевченко слухав оповідання місцевих жителів про Коліївщину та часи козаччини, а потім написав поему «Гайдамаки» та вірш «Холодний Яр», намалював картини «Мотрин монастир», «Дуб на хуторі Буда», «Стінка» і «Три хрести».
Вищезгадані, хоч і засохлі, дуби могли б стояти ще десятки і десятки, а може й сотні років, як величні пам'ятники природи та історії, а тому їх не слід було рубати. Після заснування Мотриного монастиря на Холодноярському плоскогір'ї були посаджені плодові сади, а також горіх волоський та інші плодові породи. Ще й тепер зустрічаються тут дерева горіха віком до 250 років. Найцінніші ділянки Холодноярських лісів на площі 560 га з великою кількістю реліктових рослин оголошені пам'ятниками природи державного значення.
У назві «Холодний Яр» є якась таємнича, притягальна і магічна сила.
...легенда свідчить, що в часи моноголо-татарської навали в лісових хащах над річкою Сріблянкою заховалася Меланка Холодна з дітьми. З часом до неї приєдналися інші втікачі і виникло поселення з назвою Холодне. Ніби з тих пір і ліси навколо нього назвали Холодноярськими.
Ймовірно, що назва «Холодний Яр» має кліматологічне походження. Як відомо, в глибоких лісистих улоговинах і балках влітку збирається холодне повітря і з них завжди тягне прохолодою. Тому місцеві жителі і назвали цю територію Холодним Яром.
Крім дерев-пам'яток природи, в цьому урочищі є велика кількість пам'яток археології, історії, культури і природи, вивченню яких присвятив все своє життя колишній лісничий Креселецького лісництва Олександр Андрійович Найда. Не за службовим обов'язком, а за велінням серця великий патріот України по крихтах збирав інформацію з різних джерел про Холодний Яр і склав детальну схему розташування основних історичних, природних та інших об'єктів урочища. За його безпосередньої участі і під його керівництвом були встановлені пам'ятні знаки у багатьох історичних місцях лісового масиву.
За кількістю унікальних археологічних, історичних, наукових і надзвичайно цінних природних об'єктів, а їх нараховується тут понад 150 найменувань, Холодний Яр посідає перше місце в Україні. В лісовому масиві і на полях навколо нього скрізь розкидані кургани-могильники різних епох. Більшість їх за останні десятиріччя зрівняли з землею. Вчені знайшли незаперечні докази проживання тут наших предків з прадавніх часів і ніякі катаклізми, війни та спустошення не призводили до заміни на цих землях автохтонного населення.
«Автографи» минулого трапляються тут буквально на кожному кроці, тут все дихає історією, історичним минулим нашого народу.
Глибоке враження від перебування в цих місцях зберігається у відвідувачів назавжди. В Холодному Яру археологи знайшли сліди всіх археологічних культур, починаючи з трипільської землеробної культури, яка зародилася в лісостеповій зоні України за п'ять - чотири тисячі років до Різдва Христового. В Холодноярських лісах збереглися залишки кількох древніх городищ, оточених височенними земляними валами, висота й ширина яких ще й тепер вражає людину, а також руїни підземних церков і печер. Загальна довжина земляних валів становить тут понад 60 км. З древніх городищ і фортець, підземних церков і печер з предковічних часів долинає до нас зворушливий відгомін життя і боротьби наших пращурів.
Місцеве населення вірить, що колись основні городища з'єднувалися між собою підземними ходами, довжина яких складала тоді 15 км. Велика кількість провалів у землі підтверджує цю легенду. Тепер важко навіть уявити, скільки потрібно було робочої сили і часу, щоб у ті прадавні часи побудувати такі велетенські оборонні споруди. Отже, в часи сивої давнини територія Подніпров'я була густо заселена. Можна також гадати, що тоді існувала якась централізована держава, яка могла зібрати величезну кількість людей для побудови вищезгаданих оборонних споруд, підземних ходів та городищ. Найбільше городище -- Скіфське або Мотронинське (VI ст. до н.е.). Воно знаходиться в центрі Холодноярського плоскогір'я. В центрі городища височіє пам'ятник архітектури Троїцька церква Мотронинського монастиря.
Скіфське городище внесено до переліку пам'яток культури, що мають міжнародне значення. З плоскогір'я, круті схили якого ще й тепер вкриті густим дубовим лісом, відкриваються чудові краєвиди на далекий Дніпро, руїни Онуфріївського монастиря, навколишні поля, луки, ліси та мальовничі села, З цієї височини в ясну погоду видно навіть місто Черкаси, відстань до якого становить майже 30 км. На Кізевій горі, що знаходиться неподалік Холодноярського плоскогір'я, височенні вали оперізують ще одне древнє городище площею 150 га. Скрізь на території Холодного Яру і навколишніх полях височіють кургани-могильники скіфської доби та пізніших епох і найбільша серед них -- Великодня могила. В кварталах 39 і 49 Креселецького лісництва є велика кількість могил козацької доби. Земляні вали і більшість курганів-могильників насипані задовго до нашої ери і вкриті тепер віковими дубовими лісами. Вали було збудовано тоді, коли територія тут була ще безлісною. Цей факт ще раз підтверджує, що ліс наступає на степ, якщо цьому не заважає людина.
Холодний Яр не має аналогів і за кількістю вагомих історичних подій, які відбувалися під шатами багатовікових дубів-патріархів. Тут буквально на кожному кроці зустрічаються німі свідки історії. Вони могли б розповісти про те, що на нашій землі ніколи не було миру і спокою. Тисячі і тисячі років український народ був на військовому становищі. Селянин не йшов в поле без списа і шаблі. Тому наш народ народжував хліборобів-воїнів.
Кожний клаптик української землі зрошений кров'ю, але найрясніше вона полита нею в околицях Холодного Яру і Чигирина.
В районі Холодного Яру незліченну кількість разів напасники вщент руйнували міста і села, але ті знову і знову відроджувались. Тут у тугий вузол заплелися вирішальні шляхи історії України. Це урочище завжди було форпостом українців у боротьбі за волю.
3. Регіональні ландшафтні парки
Регіональні ландшафтні парки створюються з природоохоронною та рекреаційною метою в місцях з унікальним або типовим ландшафтом. При організації таких парків господарська діяльність у межах їх кордонів не припиняється, їхнє завдання - зберегти ландшафт як комплекс екосистем. У світі налічується зараз близько 300 ландшафтних парків.
Тилігульський регіональний ландшафтний парк
25 листопада 1997 року завдяки об'єднаним зусиллям державних та громадських природоохоронних організацій, землекористувачів на базі лиманно-гирлового комплексу Тилігульского лиману в Одеській області була створена природоохоронна територія України Регіональний ландшафтний парк «Тилігульський».
Тилігульський лиман знаходиться на межі Одеської та Миколаївської областей. Його довжина складає 60 кілометрів. Ширина у самому широкому місті складає 3,5 км.
Максимальна глибина - 21 метр. В верхів'я лиману впадає ріка Тилігул.
Загальна площа парку 13954 га. в том числі акваторія лиману 9981 га. В склад парку входять: орнітологічні заказники «Коса стрілка» 394 га. та «Тилігульський пересип» 390 га.; ландшафтні заказники «Новомиколаївський» 315 га. та «Каірівський» 150 га., а також ботанічний заказник «Калинівський» 92 га.
До них належать: рожевий пелікан, малий баклан, косар, коровайка, мала білолоба гуска, червоновола казарка, скопа, орлан-білохвіст, сірий журавель, морський зуйок, ходуличник, кулик-сорока тощо. Лиман являється ланцюжком міграційного коридору для птахів, які летять до місця гніздування та місця здобування. Ця територія є своєрідним транзитним вокзалом.
Основними задачами Регіонального ландшафтного парку «Тилігульський» являється охорона та вивчення природного потенціалу. Парк також являється просвітницьким центром. Адміністрація займається екологічною освітою та вихованням населення. Працівники парку беруть участь в проведенні екологічних експедицій та таборів для підростаючого покоління. В місцевих школах читають лекції, демонструють відеофільми та проводять вікторини, які пов'язані с флорою та фауною парка. На базі Тилігульського лиману студенти навчальних закладів проходять польову практику. Багате ландшафтне різноманіття парку: пісчані коси та острова, заливні луки, очеретяні зарослі, степні частки, байрачні ліси а також акваторія лиману сприяють біологічному різноманіттю. Флора нараховує 624 види судинних рослин, із яких 22 види занесені в Національну та Міжнародну червону книги. Серед рідких рослин зустрічаються: підсніжник Ельвеза, тюльпан Шренка, ковила Лессінга, шафран сітчастий, сон чорніючий тощо. Фауна дуже різноманітна. Тут мешкають понад З0 видів риб, 5 видів земноводних, 7 видів плазуів, 281 видів птахів, 26 видів ссавців та безліч видів безхребетних тварин. Завдяки птахам Тилігульський лиман набуває статус водно-болотних угідь міжнародного значення, відповідно до Рамсарської конвенції (Іран, г. Рамсар, 1971 p.). Тилігульський лиман також являється ІВА (Important Bird Areas) територіей України - територіей, важливої для збереження видового та кількісного різноманіття птахів. Деякі види птахів, мешкаючи на території парку, на сьогоднішній день являються рідкими та занесені в Національну та Міжнародну червону книги.
Ландшафтним регіональним парком на Дунаї вважають «Ізмаїльські острови»
О. Малий Татару - один з дунайських островів, що входять до складу регіонального ландшафтного парку „Ізмаїльські острови”. Острів має завдовжки 6 км, завширшки - 1,6 км, загальна площа - 738 га.
Біля 50 років тому острів був віддамбований. Після осушення о. Татару став придатним для розвитку сільського та лісового господарства: частина острова була засаджена тополею для отримання деревини, тут також випасали домашню худобу (коні, свині та інші). Проте віддамбування острова принесло велику шкоду місцевій екосистемі: дамби, перегородивши шлях воді Дунаю, обмежили нерест риби, якість води у внутрішніх озерах почала знижуватися без припливу свіжої дунайської води зі щорічними паводками, рослинність без природного затоплення та надходження біогенів та поживних речовин почала деградувати та перероджуватися.
4. Заказники
Заказник - це природна територія або акваторія, що виділена для збереження окремого природного комплексу або навіть окремого його компоненту. У них дозволяється господарська діяльність, що не завдає шкоди об'єкту, який охороняється. Заказники служать для охорони й відновлення чисельності окремих видів рослин або тварин. Залежно від об'єкту охорони, заказники поділяють на ландшафтні, геологічні, гідрологічні, ботанічні, зоологічні, палеонтологічні.
«Савранський ліс» -- найкрупніший природний ліс на півночі України; «Староман-зирський» в Тарутинському районі, в якому зберігаються 50 екзотичних рослин, серед них дерева-довгожителі айлант, софора; «Дальницький ліс» -- штучно насаджений ліс у Овідіопольському районі. У заказниках заборонені окремі види господарської діяльності, забезпечена охорона певних видів живих організмів, пам'яток природи, краєвидів.
Регіональний ландшафтний парк «Тилігульський» має чотири заказники. Заказник «Коса стрілка» -- орнітологічний, в ньому охороняються 220 видів птахів, багато з них занесені в Червону книгу. Десятками тисяч прилітають сюди на зимівлю північні види птахів.
«Петрівський ліс» -- зоологічний заказник, природний лісопарк, де є кролики, косулі, фазани.
5. Пам'ятки природи
Пам'ятки природи - це окремі унікальні природні ділянки, які мають особливе наукове, естетичне або пізнавальне значення. Пам'ятниками природи можуть бути об'єкти живої або неживої природи: окремі водойми, скелі, печери, дерева і т.п.
Дуб Максима Залізняка -- 1100-літній дуб, що росте на південному схилі Кириківського яру на території урочища Холодний Яр за селищем Буда Чигиринського району Черкаської області.
Дуб є патріархом українських лісів і одним із природних чудес України. Його обхват 8 метрів 90 сантиметрів, висота -- 24 метри[1]. Стовбур шість раз вражали громовиці.
