Соціально-економічна характеристика столичного економічного району. Проблеми та перспективи його розвитку

Вступ

Столичний економічний район розміщений у північній частині України, в басейні Дніпра. Площа його становить 90,7 тис. км2. Населення - 7,5 млн. чоловік. Район посідає друге місце в Україні за територією, а за кількістю населення поступається тільки Донецькому і Причорноморському економічним районам. Друге місце в країні належить району за виробництвом продукції промисловості, за виробництвом продукції сільського господарства район поступається тільки Причорноморському. Тут розташована столиця України - м. Київ. У районі 70 адміністративних районів, в його межах 50 міст, 106 містечок, 1712 сільських рад, які об'єднують 4354 сільських населених пункти.

Київ як столиця держави зумовлює сучасне транспортно-географічне положення району. До неї сходяться залізниці, автомагістралі, річкові шляхи. Позитивно впливає на економічний розвиток району також наявність спільного кордону з Російською Федерацією та Білоруссю.

Займаючи 15% території України район посідає вагоме місце в її господарському комплексі. За валовою сільськогосподарського продукцією та ефективністю ЇЇ виробництва район займає передові позиції в державі. Частка його у виробництві промислової продукції України становить 10,5%, в тому числі м. Києва - 4,2%, суспільного валового продукту - 13,1%, національного доходу - 13,8%. Тут зосереджено 15% вартості основних фондів. Район надає майже 1/3 інформаційно-обчислювальних послуг в Україні.

Розділ 1. Передумови розвитку Столичного економічного району

Історія розвитку Столичного економічного району

Територія Столичного економічного району виходячи з вигідних сторін свого географічного положення та сприятливих кліматичних і природних умов була заселена дуже давно. Саме ця територія була центром одного з найбільших східнослов'янських племен - полян, які були наступниками трипільців та антів - автохтонного населення сучасної території України. На межі V - VI ст. тут виникає укріплене городище - Київ, навколо якого швидко розростається місто. Незабаром все Подніпров'я вкривається містами - Переяслав, Чернігів, Коростень, Любеч, Овруч, Новгород, Канів, Корсунь. На той час вони стали центрами ярмаркарства та ремесел, державного управління.

За всю свою історію Київ не втрачав статусу культурної та історичної столиці України. В ХХ ст. він спочатку був офіційним центром Української Народної Республіки, а дещо пізніше, з 1924р. став центром Української Радянської Соціалістичної Республіки. Безумовно, розвиток території в межах одних політико-адміністративних утворень позитивно вплинув на комплексність її розвитку. Провідним в його структурі є промислове виробництво при недостатньо розвиненому сільському господарстві.

Регіон до сьогоднішнього дня відіграє столичну роль в економіці України, що в значній мірі визначає особливості його розвитку.

Економіко-географічне положення району

Територія Столичного економічного району складається з Київської, Чернігівської та Житомирської області. До її складу також входять Придніпровська височина, Причорноморська низовина та Поліська низовина. Столичний район займає північ України. Його кордони межують з Білорусією та Росією на півночі, Північно-східним економічним районом на сході, Центральним економічним районом на півдні та з Подільським і Волинським економічними районами на заході країни. Район знаходиться у помірному поясі, атлантико-континентальної області у заболоченій місцині.

Через район пролягає основна річкова артерія - Дніпро.

Територію району перетинають потужні транспортні коридори як

меридіанного так і широтного напрямків.

Залізничні: Харків - Київ - Львів - Чоп, Хутір Михайлівський - Київ - Жмеринка - Одеса та ін.

Автомобільні: траси загальноєвропейського значення Санкт-Петербург - Одеса, Харків - Західний кордон України.

Через усі ці транспортні магістралі і здійснюється зв'язок району з іншими районами країнами і сусідніми державами, реалізується зручність його ЕГП.

Природні ресурси району

В орографічному відношенні район має вигляд хвилястої рівнини із загальним нахилом до центру району. Тут сходяться три великі орографічні одиниці - Поліська та Придніпровська низовини, а також Придніпровська височина.

Територія розташована в зоні західного перенесення повітряних мас. Район має сприятливі агрокліматичні ресурси для розвитку сільськогосподарського виробництва. Клімат району помірно-континентальний з достатньою кількістю опалів, теплим літом і порівняно м'якою зимою. Середня температура січня становить - 6°С, а липня 17... 19°С.

За агрокліматичними відмінами всю територію району можна поділити на дві частини: північну - вологу, помірно теплу і південну - недостатньо зволожену, теплу.

Значною різноманітністю характеризуються водні ресурси соціально-економічного району. На його території протікає близько 600 річок. Всі вони належать до басейну Дніпра, протяжність якого в межах району складає 246 км. Головними ріками є також Десна, Прип'ять, Тетерів, Сейм, Остер, Ірпінь, Трубіж. Ріки відіграють важливу роль у господарстві району. Чимало в районі невеликих озер, особливо в долинах річок Уборть (Житомирська область) і Снов (Чернігівська). На території району є 111 водосховищ, у тому числі Київське і значна частина Канівського.

Великі площі в районі займають болота. Вони мають важливе водорегулювальне значення. Внаслідок непродуманого осушення кількість боліт у районі зменшується, зникли деякі малі річки, пересихають грунти, гинуть ліси. Це негативно впливає на режим живлення річок, рослинний і тваринний світ району, водний режим головної артерії України - Дніпра.

Ґрунти в межах району досить різноманітні за механічним складом та фізико-хімічними властивостями. На півночі, в поліський частині району, поширені дерново-підзолисті, а в долинах річок - дерново-оглеєні, лучні та болотні ґрунти. Вони часто перезволожені, тому обмежено використовуються в рільництві; сприятливі для використання під пасовища і сіножаті. У південній частині району переважають темно-сірі опідзолені, чорноземи опідзолені, відміни сірих лісових ґрунтів, які за правильної агротехніки є сприятливими для вирощування різних сільськогосподарських культур.

Мінеральні ресурси Столичного економічного району - це, здебільшого, нерудні корисні копалини, серед них будівельні матеріали. Запаси паливних і рудних ресурсів мають місцеве значення. Більшість корисних копалин району припадає на Український кристалічний щит.

Серед паливних ресурсів переважає нафта. Всього налічується 21 родовище нафти, найбільшими з яких є Прилуцьке, Леляківське, Богданівське, Гнідинцівське у межах Донецько-Дніпровської нафтогазоносної провінції. Поклади бурого вугілля розробляються в західній частині району (Коростишівське родовище). Воно має низьку теплоту згоряння, значну вологість, зольність, здатне окислюватись та самозайматись, використовується як енергетичне паливо. Може бути і цінною хімічною сировиною. У поліській частині району найбільші в Україні поклади торфу. Особливо багаті на нього Чернігівська (найбільші родовища - Замглайське, Ірванцівське, Смоленське) та Житомирська (понад 700 родовищ, 2% території) області. Торф використовують для приготування різних органо-мінеральних добрив, а також як дешеве паливо.

З рудних корисних копалин промислове значення мають ільменіти (титанові руди). На їх базі працює Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат (Житомирська область).

З будівельних корисних копалин переважає будівельний і оздоблювальний камінь. У межах кристалічного масиву містяться всесвітньовідомі родовища рожевих, червоних і сірих гранітів (Омелянівське, Лезниківське, Соколовогірське, Крошнянське, Коростишівське, Житомирське, Богуславське, Синявське та ін), лабрадоритів й габро, поклади яких в районі становлять відповідно 92% і 94% від усіх покладів цих цінних каменів в Україні. Найбільш поширені вони в Житомирській області (Головине, Кам'яний Брід, Городище, Синій Камінь, Турчинка, Рудня, Кам'янка та ін).

В економічному районі зосереджено майже 1/4 запасів гнейсів України. Найбільші їх поклади в Коростенському, Олевському, Коростишівському родовищах.

На території району виявлено унікальні родовища мармуру, який має високі облицювальні якості, кварцитів (Овруцьке родовище), пірофілітових сланців (Овруцький район).

В Житомирській області величезні поклади каоліну, що є основною сировиною для виготовлення фарфоро-фаянсових виробів. Цегельно-черепичні глини, вапняки є на всій території району, поклади мергелю, кварцових і будівельних пісків найбільше поширені у північній його частині, крейди - у східній.

У районі є поклади коштовних каменів: гірського кришталю, гранату, топазу, аметисту, опалу, халцедону, берилу (Володар-Волинський район Житомирської області), яшми (Овруцький район).

У палеогенових відкладах вздовж річок північної частини району трапляється бурштин.

Одне з основних багатств району - ліси. Загальна площа лісового фонду - 2,5 млн. га, лісистість території - 26%. За площею лісів та запасами деревини Столичний район посідає перше місце в Україні. Ліси розміщені нерівномірно: 2/3 їх загальної площі у межах поліської частини району. У структурі лісових ресурсів переважають хвойні і твердолистяні породи. За видовим складом насадження сосни становлять 59%, дуба - 20%, берези - 13,5%, поширені також вільха, осика, граб, ясен, ялина та ін.

Сприятливі кліматичні умови, поєднання різних рослинних угруповань, наявність численних водних об'єктів, а також джерел мінеральних вод (Миронівка, Біла Церква, Березань, Бровари - Київської; Березна, Ладинка - Чернігівської; Овруч, Верхівця, Денишів, Новоград-Волинський Житомирської областей), багато культурно-історичних пам'яток визначають роль району як важливого рекреаційного регіону України. Однак використання рекреаційного потенціалу району дуже обмежене внаслідок забруднення його території радіоактивними речовинами.

Населення і трудові ресурси району

У Столичному економічному районі проживає 14,7% (7364,6 тис) населення України. Його чисельність поступово зменшується внаслідок погіршення демографічної ситуації. Це виявляється у зниженні показників природного приросту населення (-7,8‰), а в сільській місцевості - - 17,5‰, що є одним з найнижчих показників в Україні.

У віковій структурі населення частка окремих вікових груп майже така сама, як у середньому по Україні: працездатного віку 57%, молодших за працездатний вік 19,9%, у пенсійному віці 23,1%. Проте існують значні відмінності у цій структурі в різних частинах Столичного економічного району. Висока частка працездатних людей у районі досягається за рахунок високої їх частки (63,1%) у м. Києві, де найменше осіб пенсійного віку (17,8%). Процес "старіння населення" найбільш характерний для Чернігівської області (людей пенсійного віку тут 29,6%). Хоча і в інших областях району ці показники виші, ніж у середньому по Україні (у Київській - 23,8%. Житомирській - 25,3%). Така вікова структура негативно позначається на формуванні потенціалу трудових ресурсів.

На території району проживають люди понад 100 національностей. Переважна більшість з них (82%) - українці. Представники національних меншин живуть здебільшого у міських поселеннях, серед них найбільше росіян, євреїв, білорусів, поляків. Значна кількість росіян живе в обласних центрах, білорусів - на прикордонних з Білоруссю територіях, поляків - у південно-західній частині Житомирщини.

Населення розміщене на території району нерівномірно. Сере дня його густота - 79,7 осіб/км, що дещо менше за середній показник по Україні. Удвічі менша за середню в районі густота населення в Чернігівській області (41 осіб/км І), дещо вища - у Житомирській (48,3 осіб/км), найвища - у Київській (154,9 чол. /км І). Це зумовлено низкою соціально-економічних, екологічних причин. Зокрема, найвища густота населення в Київській області пов'язана з наявністю на її території столиці держави найбільшого промислового, транспортного, культурного центру. Невисока густота населення Чернігівської області зумовлена переважно її аграрно-промисловим типом освоєння, а також наявністю на території значних площ лісових масивів, боліт тощо.

Більшість населення району (72,8%) проживає у міських поселеннях. Найвищий показник урбанізації у Київській області (82,2%), цьому сприяє наявність тут м. Києва (2626.5 тис. жителів на 01.01.99р). Значно менша частка міських жителів у Чернігівській (58%) та Житомирській (56%) областях. Навколо Києва формується міська агломерація, яка охоплює, крім ядра, низку міст-супутників (Бровари, Бориспіль, Біла Церква, Васильків, Боярка, Фастів). Великими містами району є також Житомир (298 тис. чол), Чернігів (310 тис. чол). В усіх містах району, а найбільше - у великих за останні роки зменшилася чисельність населення внаслідок процесу деурбанізації, що виявляється в посиленні міграційних потоків з міст у сільську місцевість, які значно зросли в роки економічної кризи. Сільське населення проживає у різних за людністю населених пунктах. Вони переважно невеликі (до 300 осіб) у північній (лісовій), середні й великі (500-1500 осіб) у південній (лісостеповій) частинах району.

На демографічну ситуацію в районі помітно вилинуло відселення людей з територій, сильно забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи. Із забруднених населених пунктів в інші регіони було переселено близько 127 тис. осіб. В районі найбільшими були переселення в Іванківський та Макарівський райони Київської області та в м. Київ.

Значну частину населення економічного району (60,4%) становлять трудові ресурси. У їх складі переважають особи працездатного віку, лише 8,7% становлять особи пенсійного віку та підлітки. Трудові ресурси відзначаються високим рівнем професійної та освітньої підготовки, особливо в містах. Нині рівень зайнятості трудових ресурсів невисокий, існує безробіття. На початок 1998р. в районі було понад 447,2 тис. безробітних, або 11,3%; разом з так званим "прихованим безробіттям" частка незайнятого населення сягає майже 40%. У господарстві району зайнято 14,8% від усього зайнятого населення України, з них майже 64% у м. Києві та Київській обл.

Більшість населення району працює у виробничій сфері. В період економічної стабільності у ній було зайнято понад 70% працівників народного господарства, переважно у промисловості й сільському господарстві. Проте внаслідок зупинки багатьох промислових підприємств чисельність працюючих значно скоротилася. Зміна суспільних відносин на селі, процеси приватизації землі, виникнення нових форм господарювання зумовили значне вивільнення працівників у сільському господарстві. Останнім часом зросла чисельність працівників управлінського апарату, особливо у столичній області, де розміщена значна кількість установ і організацій загальнодержавного значення. Внаслідок розвитку ринкової інфраструктури збільшується кількість працівників у її установах (банки, біржі, інвестиційні та консалтингові компанії тощо). Намітився відтік працівників з галузей матеріального виробництва у невиробничу сферу.

Розділ 2. Характеристика сучасного стану народного господарства Столичного економічного району

Характеристика промисловості району

У районі налічується 1393 промислових підприємства, які перебувають на самостійному балансі. В галузевій структурі промисловості виділяється машинобудування та металообробка, продукція яких становить понад 1/4 промислової продукції району. Представлені практично всі види машинобудування - від важкого до точного.

Підприємства машинобудівного комплексу району спеціалізуються на виготовленні й ремонті сільськогосподарських машин (Біла Церква, Київ, Ніжин, Прилуки, Радомишль, Житомир, Ірпінь, Овруч), устаткування для хімічного виробництва (заводи "Більшовик" у Києві, хімічного устаткування у Бердичеві, Бахмачі, Коростені, Фастові, підприємство "Хімтекстильмаш" у Чернігові). Верстатобудування розвинене в Києві, Житомирі. Устаткування для харчової промисловості виробляють у Києві. Ніжині, Ірпені, Коростені, Малині; машини для переробки льону - в Ріпках, Батурині, Козельці, Коропі, Борозні; засоби зв'язку - в Києві, Чернігові, Житомирі, Коростишеві; холодильні установки - в Києві, Василькові, Броварах, Коростені.

В галузі машинобудування важливим є виробництво будівельних машин і устаткування (Чернігів, Київ, Васильків, Овруч, завод шляхових машин в Новоград-Волинському). Столичний економічний район є одним з найпотужніших районів точного машинобудування, виробництва радіо-електроприладів, електроустаткування, радіоелектроніки. Серед підприємств цієї галузі ВО "Арсенал" та "Електронмаш" у Києві, ВО "Чернігівський завод радіоприладів", підприємства Житомира, Коростишева, Василькова, Білої Церкви.

Транспортне машинобудування району спеціалізується на виробництві суден, літаків, мотоциклів, велосипедів та ін. Найбільшим виробником річкових суден є суднобудівний та судноремонтний завод у Києві. Тут функціонує єдиний в Україні мотоциклетний завод. Значними потужностями виділяються АНТК ім. Антонова та Київський авіабудівний завод, на яких можливе виробництво від невеликих спортивних літаків до найбільших - транспортних. Велосипеди випускають у Чернігові та Києві. Розвивається в районі й автомобілебудування. Випускають автомобілі спецпризначення, які монтуються на шасі відомих моделей російських автомобілів (Бердичів, Прилуки, Київ, Чернігів).

Частка консервної продукції району в загальнодержавному виробництві становить 15%. Найбільші підприємства у Ніжині, Києві, Житомирі, Бердичеві, Овручі, Білій Церкві.

Важливе місце в агропромисловому комплексі посідає хмелярство та хмелепереробна промисловість. Хмелефабрика в Житомирі переробляє 75% хмелю України, який використовують у пивоварінні. Найпотужнішими у значній мережі пивоварень є "Оболонь" у Києві, Чернігівська, Житомирська, Бердичівська.

Борошномельно-круп'яна та хлібна промисловість розміщена ближче до споживача. Географія підприємств цієї галузі чи не найширша в районі. Найбільші підприємства розміщені в Києві, Чернігові, Житомирі. Виробництво крохмалю в районі налагоджено в основному з картоплі. Воно зосереджене в Семенівці, Пелюхівці, Петрівці. Спеції виготовляють у Києві та Житомирі. На місцевій сировині в Чуднові працює і цикорієсушильний завод, значна частина продукції якого відправляється в Німеччину і Францію.

М'ясна промисловість має високий рівень концентрації виробництва. Більшість м'ясної продукції виробляється на м'ясокомбінатах Житомира, Новоград-Волинського, Бердичева, Києва, Чернігова, Білої Церкви, Прилук, Бахмача, Ніжина та ін. Останнім часом спостерігається зростання виробництва м'ясної продукції на невеликих м'ясопереробних підприємствах у місцях вирощування худоби, що є більш доцільним у сучасних умовах.

Підприємства молочної промисловості є в кожному адміністративному районі, всього їх близько 50. Вони виробляють кефір, молоко, сир, сметану, сухе молоко, молочні консерви та ін. За обсягом виробництва вершкового масла (24,9 тис. т) район займає провідне місце в Україні. Серед найбільших підприємств галузі не тільки району, а й країни слід виділити молочноконсервні комбінати в Бахмачі та Овручі й сироробний завод в Новгород-Сіверському.

Кондитерська промисловість району не виділяється значними обсягами продукції, але кондитерські фабрики Києва, Житомира, Чернігова відомі своєю продукцією у всій державі. Інші галузі харчової промисловості - виноробна, рибна, олійна - представлені невеликими підприємствами, зорієнтованими на споживача.

У Києві та Прилуках діють тютюнові фабрики, які займають провідні позиції на ринку тютюнових виробів в Україні. У Прилуках є ефіроолійний комбінат.

Важливою є лісова й деревообробна промисловість, яка працює на місцевій та привізній сировині. У структурі промисловості району частка галузі незначна, але її продукція становить майже 21% виробленої в Україні. На території району понад 20 лісозаготівель, які продукують пиломатеріали, паркет, деревостружкові плити та іншу продукцію, здійснюють догляд за лісом.

Страницы: 1, 2

В соцсетях