Характеристика головних рекреаційних районів України в 2004-2008 рр.

372361116

2

МIНIСТЕРСТВО ФIНАНСIВ УКРАЇНИ

БУКОВИНСЬКА ДЕРЖАВНА ФIНАНСОВА АКАДЕМІЯ

Кафедра загальноекономічних дисциплін

КУРСОВА РОБОТА

З КУРСУ

“РОЗМІЩЕННЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ”

на тему: “КУРОРТНО-ТУРИСТИЧНИЙ КОМПЛЕКС УКРАЇНИ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ”

Виконав:

Студент І курсу

Групи Ф-12

ФПМС

Полоз С.М.

Науковий керівник:

Круль Г.В.

Чернівці - 2008

ЗМІСТ

Вступ 3

РОЗДІЛ І. РОЛЬ ТА ЗНАЧЕННЯ РЕКРЕАЦІЙНОГО ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, ЙОГО ВИДИ ТА СТРУКТУРА 6

1.1. Загальна характеристика курортно-туристичної діяльності України...............................................................................................................6

1.2. Суть та структура рекреаційної діяльності в Україні.............................8

РОЗДІЛ ІІ. ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ РЕКРЕАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ 13

2.1. Основні передумови розвитку рекреаційної діяльності в Україні..............................................................................................................13

2.2.Оцінка природних рекреаційних ресурсів України...............................14

РОЗДІЛ ІІІ. ХАРАКТЕРИСТИКА ГОЛОВНИХ РЕКРЕАЦІЙНИХ РАЙОНІВ УКРАЇНИ 18

3.1. Характеристика Карпатського рекреаційного району..........................18

3.2. Рекреаційне природокористування в Чернівецькій області.................21

3.3. Характеристика Причорноморського рекреаційного району...............23

РОЗДІЛ ІV. ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ 26

4.1. Головні проблеми розвитку.....................................................................26

4.2. Перспективи розвитку туризму в Україні..............................................28

Висновки 32

Список використаної літератури 35

Додатки

ВСТУП

Туризм на початку XXI століття характеризується як один із видів економічної діяльності, що стрімко і динамічно розвивається, випереджаючи за темпами зростання доходів від нафтовидобутку і автомобілебудування.

Світова туристична індустрія пережила справжній бум у ювілейному 2000 році та утримує темпи зростання кількості туристів і надходжень від туристичної діяльності в наступних роках XXI століття.

З кожним роком число подорожуючих збільшується на 5-7% і вже досягло 700 млн. чоловік в рік. Прибутки від туризму також сягнули рекордної відмітки і щороку складають близько 500 млрд.$.

Такі вражаючі результати 2000-го і наступних років були досягнуті завдяки великій кількості знаменних подій, таких, як ювілей християнства, літні Олімпійські ігри в Сіднеї та зимові в Солт-Лейк-Сіті, Європейський та Світовий чемпіонати по футболу та інші.

Феноменальний успіх туризму ще і в тому, що в його основі лежить задоволення постійних людських потреб і потягу до пізнання навколишнього світу. Це пізнання через туризм стало можливим завдяки підвищенню в багатьох країнах життєвого рівня населення, розвитку транспорту, інформаційних та інших технологій, і в цілому завдяки глобалізації.

У сучасному світі сформувалося нове ставлення до туризму - для багатьох це уже не розкіш, а природна необхідність. В деяких, особливо європейських, країнах навіть сформувалось таке поняття, як "право на туризм", яке відображене в Глобальному етичному кодексі туризму, прийнятому Всесвітньою туристичною організацією.

Як сфера економічної діяльності туризм, з одного боку, визначається попитом і споживанням відвідувачів, а з другого боку, він відноситься до товарів і послуг, які виробляються з метою задоволення цього попиту. Таким чином, туризм охоплює широкий діапазон видів діяльності, в тому числі міжнародний і внутрішній транспорт, громадське харчування, розваги, послуги туроператорів і тур агентів та інші.

В наш час майже всі регіони світу продемонстрували значне зростання обсягів туризму. Разом з тим події 11 вересня 2001 в США, нестабільна ситуація на Близькому Сході, події в Югославії, Македонії та інші мали негативний вплив на сферу туризму не тільки в цих регіонах, а й у всьому світі.

Незважаючи на це, довгострокові перспективи розвитку галузі і надалі залишаються оптимістичними. Результати проведених досліджень ВТО передбачають, що туристичний рух до 2020 року зросте до 1,6 млрд., туристів за рік, які витрачатимуть 2 трильйони доларів США, або 5 млрд. в день.

Від перших днів своєї незалежності Україна впевнено стала на шлях створення власної тур індустрії, проголосивши туризм пріоритетною галуззю розвитку економіки.

У таких складних умовах перехідного періоду український туризм з року в рік працює динамічно та прибутковіше, нарощує обсяги виробництва товарів і послуг, підвищує якість і культуру обслуговування.

Згідно з оцінками Міністерства економіки України продукти та послуги, пов'язані з діяльністю туристичної галузі, становлять близько 10% валового національного продукту, а за загальними оцінками, близько 15% робочої сили в Україні зайнято в туристичному бізнесі та супутніх галузях.

Об'єктом даної роботи стає саме курортно-туристичний комплекс . Метою написання курсової роботи є дослідження особливостей і перспектив розміщення продуктивних сил курортно-туристичного комплексу.

Основні завдання: розкрити суть та структуру курортно-туристичного комплексу України; виділити основні передумови розвитку; охарактеризувати головні рекреаційні райони; визначити проблеми та перспективи розвитку.

Курсова робота складається із вступу, чотирьох розділів, висновків, що підсумовують їх, списку використаної літератури та додатків.

У кожному розділі описується один із аспектів функціонування рекреаційної діяльності в Україні. Так, перший розділ розкриває роль та структуру рекреаційного природокористування, адже в Україні туристична діяльність сприяє розвитку тих територій, де є рекреаційні ресурси і немає перспектив розвитку промисловості, створюючи таким чином нові робочі місця, зростання доходів населення, одночасно забезпечує збереження пам'ятників історії, архітектури, культури; другий вміщує в себе передумови розвитку, зокрема природно-рекреаційний потенціал; у третьому розділі дається характеристика головним рекреаційним районам; у четвертому - аналізують проблеми та розробляють перспективи розвитку даного виду діяльності в Україні, бо незважаючи на всі політичні та соціально-економічні негаразди останніх років індустрія туризму стала тією галуззю народного господарства України, яка з року в рік без залучення державних дотацій стабільно нарощує обсяги виробництва туристичного продукту.

Туризм в Україні може і повинен стати сферою реалізації ринкових механізмів, джерелом поповнення державного та місцевих бюджетів, засобом загальнодоступного і повноцінного відпочинку та оздоровлення, а також ознайомлення з історико-культурною спадщиною та сьогоденням нашого народу і держави.

РОЗДІЛ І. РОЛЬ ТА ЗНАЧЕННЯ РЕКРЕАЦІЙНОГО

ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ, ЙОГО ВИДИ ТА СТРУКТУРА

1.1. Загальна характеристика курортно-туристичної діяльності України.

Прогнози щодо позитивних тенденцій розвитку туризму в кінці XX ст. та на початку XXI ст. виправдалися. Протягом 2008 року зареєстровано 11,9 млн. відвідань України іноземцями (річний приріст дорівнює 6,2%). В тому числі 5,8 млн. туристичних поїздок (приріст 31,8%) та 5,6 млн. одноденних поїздок (зменшення на 17,7%).

В порівнянні з 2007 роком в мотивації в'їзду іноземних громадян до України в 2008 році відбулися структурні зміни, причиною яких було значне зростання (+57%, або 1,5 млн. осіб) приватних туристичних поїздок одночасно з різким падінням обсягів транзиту (-54% або 2,6 млн. осіб). В порівнянні до 2007 року транзитний потік з Росії скоротився у 2,9 рази, з Білорусії - у 6,2 рази, з Вірменії у 4,9 рази, з Грузії у 5,6 рази.

За схемою розрахунків, рекомендованою ВТО, іноземні відвідувачі залишили близько 2,5 млрд., доларів США протягом свого перебування в Україні у 2008 році.

У свою чергу громадяни України в 2008 році здійснили 15,6 млн. закордонних поїздок (приріст склав 16,4%), в тому числі 9,4 млн. туристичних (приріст 8,0%), решта - одноденні відвідання.

Аналогічно до багатьох європейських країн, де найбільш потужними є туристичні потоки між сусідніми державами, для України сукупна частка туристичного обміну з Росією, Білоруссю та Молдовою протягом останніх років коливається близько 65% від загальних обсягах тур потоків.

Поряд з цим, сусідні країни забезпечують і потужні потоки одноденних відвідувачів.

Поїздки між сусідніми державами і надалі будуть значно переважати в структурі міжнародного туризму.

Розглядаючи структуру внутрішнього туризму, слід зазначити продовження активної діяльності у 2008 році туристичних підприємств таких регіонів, як АР Крим, м. Київ, М.Севастополь, Одеська, Донецька, Львівська, Харківська області.

Понад 6,9 млн. населення України здійснили різноманітні подорожі рідним краєм. Близько 16,0 млн. відвідувачів зареєстровано музеями України та більше 1,8 млн. екскурсантів на рахунку тур агентств.

Розрахований за методикою ВТО сукупний обсяг реалізації товарів та послуг різних галузей економіки, що забезпечують задоволення споживчих потреб іноземних та внутрішніх відвідувачів України, склав в 2008 році 20,9 млрд, гривень, або 3,9 млрд. дол. США.

Таблиця 1.1.

Основні статистичні показники розвитку туристичної галузі

в 2004-2008 pp.

Протягом 2008-го року туристичні підприємства, готелі та санаторно-курортні заклади України, загальною кількістю 7214 одиниць, реалізували власних послуг на суму близько З млрд. грн., що дорівнює 1,5% у ВВП України та 3,3% по статті "Виробництво послуг". Приріст сукупного обсягу реалізації в порівнянні з попереднім роком становив 30%. За останні три роки кількість відвідань України іноземними громадянами збільшилась у 2,2 рази, в тому числі кількість іноземних туристів зросла на 38%.

В усьому світі виявляється тенденція до зменшення частки організованого туризму у міжнародних туристичних потоках. Все більше людей подорожують, але поповнення їх чисельності відбувається за рахунок тих, хто самостійно організовує свої поїздки, уникаючи послуг туристичних агентств. Такі можливості створюються завдяки розширенню доступності інформації через Інтернет, спрощенню порядку перетину кордонів між країнами.

В Україні на фоні зростання в'їзного туризму взагалі, частка в ньому організованого туризму зменшується.

У виїзному туризмі України, обсяги якого збільшились за 2008 рік на 8,7%, прослідковуються певні закономірності та тенденції.

Найпотужніші потоки виїзду українських громадян, як і раніше, зареєстровані в напрямках до сусідніх держав. Це є очевидною закономірністю, яка проявляється як у туристичних поїздках, так і в одноденних відвіданнях, левову частку яких складають транзитні поїздки.

В зв'язку з введенням візового порядку в'їзду до Чехії, Словаччини, а з 2002 року і до Болгарії, туристичний потік в цих напрямках значно скоротився. [7,56]

1.2. Суть та структура рекреаційної діяльності в Україні.

Важливе значення для розвитку як міжнародного, так і внутрішнього туризму мають туристичні ресурси, які є основною метою подорожей. В силу цих обставин вони зумовлюють і визначають найважливіші економічні показники туризму, такі, як кількість туристів, ціну на послуги, географію подорожей, їх сезонний розподіл, тривалість перебування та ін.

Туристичні ресурси можна розділити на три групи:

1. рекреаційні (природні) ресурси - унікальні явища природи, печери, водоспади, скелі, заповідники, гори, ріки, моря, лікувальні води, кліматичні та бальнеологічні можливості;

2. об'єкти, які представляють історичне та культурне минуле країни, - музеї, пам'ятники і пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями, життям і діяльністю видатних представників науки, техніки, культури, а також унікальні архітектурні та етнографічні об'єкти;

3. об'єкти, які демонструють сучасні здобутки країни в промисловості, будівництві, сільському господарстві, науці і культурі, медицині та спорті.

Під туристичними ресурсами розуміють сукупність природних та штучно створених людиною об'єктів, що мають комфортні властивості та придатні для створення туристичного продукту. Як правило, наявність туристичних ресурсів визначає формування туристичного бізнесу в тому чи іншому регіоні.

Україна володіє багатими природно-кліматичними, культурно-історичними та національно-етнографічними ресурсами, які створюють передумови для розвитку багатьох видів туризму. Більшість регіонів України має туристичні ресурси, які відносяться до всіх трьох груп, що дає можливість виходу на туристичний ринок з приваблюючими туристичними пропозиціями.

Розглянемо першу групу туристичних ресурсів - рекреаційні.

Рекреаційні ресурси - природні й антропогенні геосистеми, тіла та явища природи, які мають комфортні властивості і споживчу вартість для рекреаційної діяльності і можуть бути використані з метою відпочинку та оздоровлення людей у певний час та за допомогою існуючих технологій і матеріальних можливостей.

Рекреація - розширене відтворення сил людини (фізичних, інтелектуальних та емоційних) або діяльність, спрямована на відновлення продуктивних сил людини.

В Україні значну частину природного потенціалу складають: рекреаційні ландшафти (лісові, приморські, гірські), оздоровчі ресурси (мінеральні води та лікувальні грязі), природно-заповідні об'єкти (національні природні та регіональні ландшафтні парки, біосферні заповідники, парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва тощо), території історико-культурного призначення (пам'ятки архітектури та містобудування, історико-архітектурні заповідники та ін.).

Це унікальні ресурси для перспективного розвитку туризму, зон рекреації і курортів та найбільш збережена частина природного довкілля.

Площа освоєних та потенційних рекреаційних територій в Україні (без радіаційно забруднених) становить 12,8% території країни і розподіляється відповідно до природних особливостей семи рекреаційних регіонів: Карпатський, Придністровський, Дніпровський, Донецько-Приазовський, Поліський, Причорноморський, Кримський. При визначенні цих регіонів враховувались наступні фактори:

1) геополітичне положення (розташування території, наявність трудових ресурсів, транспортних комунікацій, джерел сировини, енергії, історія розвитку території, традиції та ін.);

2) наявність рекреаційних ресурсів;

3) стан туристичної інфраструктури;

4) попит на рекреацію та туризм;

5) туристично-рекреаційна політика регіону.

Згідно з оцінкою ландшафтних ресурсів, потенційний фонд природоохоронних, оздоровчих та рекреаційних територій становить 12,1 млн. га, тобто 20% площі території України, що відповідає міжнародним показникам раціонального збереження природно-рекреаційних ресурсів. Одноразова місткість ландшафтів України, враховуючи допустимі природоохоронні норми, становить понад 40 млн. чоловік.

Не менш важливе місце у розвитку туризму в Україні займає друга група туристичних ресурсів - культурні об'єкти, пам'ятки історії, архітектури, археології, етнографічні особливості території, що є важливим засобом задоволення потреб пізнавально-культурної рекреації. Загальна кількість архітектурно-історичних пам'яток в Україні становить 48690 об'єктів, їхня цінність та чисельність (насичення, щільність) у межах областей істотно різняться. Найбільше архітектурно-історичних пам'яток, що охороняються державою і церквою, у Львівській області (3934), Київській (2886) та Чернігівській (2859) областях. Найцінніші культурно-історичні ресурси - у Київській, Львівській, Тернопільській, Полтавській, Чернігівській областях, Республіці Крим.

Специфічною складовою частиною рекреаційних ресурсів є однорідні (гомогенні) рекреаційні ресурси - соціальні і природні об'єкти, явища, події, походження яких тісно пов'язане як з територією України (де вони розташовані або відбувалися), так і з територією тієї зарубіжної країни, в межах якої даний об'єкт, явище, подія первісно виникли. В Україні виявлена значна кількість таких об'єктів, деякі з них мають світове та європейське значення та унікальний історико-інформаційний, духовно-естетичний, інтернаціональний потенціал.

І нарешті, третя група туристичних ресурсів, яка представлена сучасними здобутками світового рівня в промисловості, сільському господарстві, будівництві, медицині, спорті, науці та культурі.

Багатовекторність економічної політики України, європейський вибір, співпраця з Світовим банком та Міжнародним валютним фондом сприяють розвитку конгресового туризму, проведенню в Україні економічних форумів, наукових конференцій та симпозіумів тощо.

Отже, маючи такий ресурсний потенціал, туризм України повинен сприяти зміцненню економіки країни, наповненню державного бюджету, зростанню добробуту українських громадян, збереженню історико-культурної спадщини, піднесенню духовного потенціалу суспільства.

Страницы: 1, 2, 3