В міру того, як відбудовувалась промисловість та сільське господарство, збільшувались асигнування на будівництво і ремонт шкіл, забезпечення школярів книгами, навчальними посібниками і приладдям. Якщо в 1922-23 н. р. на народну освіту було виділено близько 15 млн. крб.., то у 1926-27 н. р. - понад 111 млн.
Збільшення видатків з державного бюджету на освіту та ініціатива, яку виявляло населення в спорудженні своїми силами шкільних приміщень, сприяли тому, що починаючи з середини 20-х років ХХ ст. в республіці здійснювалось масове шкільне будівництво. Якщо за період з 1918-1920 рр. було збудовано 124 школи, то за 1926-1928 рр. - 1582, 1929-1932 рр. - 1543. Проте, темпи приросту шкільної площі відставали від потреб організації навчального процесу. Це призводило до дво- і тризмінності у роботі багатьох шкіл, що негативно впливало на якість навчання.
Обмежене надходження бюджетних коштів негативно позначалося й на формуванні та комплектуванні шкільних бібліотек. Книжковий фонд був незначним, у ньому переважала агітаційна або дореволюційна література, яка не відповідала новій радянській програмі навчання. Видана ж навчальна література у 20-х роках ХХ ст. мала низьку якість як за змістом так і оформленням, про що свідчать протоколи вчительських педагогічних рад.
Наочні приладдя, які виготовлялися, були теж надзвичайно низької якості і не відповідали висунутим до них вимогам. Недостатнє забезпечення шкіл навчально-виробничим обладнанням було суттєвою перешкодою у налагодженні якісного процесу навчання, адже не вистачало шкільних парт, столів, стільців, наочного приладдя для оснащення навчальних кабінетів та майстерень.
У дисертації зазначається, що державні та директивні органи, усвідомлюючи велике значення освіти, взяли на себе зобов'язання забезпечити учнів гарячими сніданками, одягом та взуттям. Випробуваними методами ставали “суботники”, “місячники” допомоги школі, соціалістичні змагання за кращу організацію будівництва і ремонту шкіл. Проте ці заходи, не підкріплені фінансово, не давали та й не могли дати очікуваних результатів.
У підрозділі 4.2. “Особливості підготовки та формування вчительських кадрів” висвітлюються основні вимоги щодо формування вчительських кадрів, з'ясовується їх соціальне становище, суспільно-політична атмосфера, в якій вони працювали, розкривається спрямованість та методи партійно-ідеологічного тиску, мотивація карально-репресивних заходів щодо педагогів. Дається загальна характеристика системи педагогічної освіти в УСРР 1920-1933 років.
Однією зі спроб подолати нестачу педагогічних кадрів на початку 1920-х років була ліквідація університетів та заміна їх інститутами народної освіти (далі - ІНО). Доведено, що встановлення єдиної системи педагогічної освіти та організація ІНО призвело до збільшення числа фахівців з вищою та середньою спеціальною педагогічною освітою. Однак теоретична та методична підготовка більшості нових вчителів у цей час залишались ще на низькому рівні. Не сприяли її підвищенню часті “соціальні чистки” серед викладачів і студентів ІНО, педтехнікумів, курсів.
На підставі фактичного матеріалу робиться висновок, що в Україні на початку 1930-х років не вдалося вирішити кількісну проблему підготовки кадрів загальноосвітньої школи за рахунок збільшення набору до педагогічних навчальних закладів студентів з пролетарських прошарків населення.
У підрозділі висвітлюється рівень професійної кваліфікації та політична орієнтація вчительства. Автором доводиться теза про те, що прилаштування більшої частини вчительства до нових вимог радянської влади відбулося не в кінці 1920 року, як стверджувалось у радянській історичній літературі, а лише на початку 1925 року. Адже на початку 20-х років ХХ ст. все ще проводилися звільнення з роботи в освітніх закладах колишніх учасників національно-визвольного руху, продовжувалися звинувачення на адресу вчителів в опозиційності до радянської влади за навчання учнів у дусі національних традицій. До непокірних влада застосовувала репресії. Зокрема, на Поділлі у 1923 році було “ліквідовано” ворожу групу вчителів, 25 з них губернська надзвичайна комісія засудила до страти, 56 - до різних термінів ув'язнення, а 25 було звільнено з роботи. До речі, процес переходу педагогів на бік радянської влади супроводжувався як заходами примусового характеру, так і матеріальним та моральним заохоченням з боку владних структур.
У підрозділі показаний негативний вплив складного матеріального становища вчителя на рівень його професійної кваліфікації, життєву поведінку. Незадовільним був і правовий стан вчителя загальноосвітньої школи в суспільстві. Так, архівні джерела свідчать про тисячі випадків переслідування працівників освіти, масові їх звільнення, переведення щорічно восени без достатніх на те підстав з одного місця роботи на інше. Однак, підготовка та формування педагогічних кадрів в перші десятиліття існування радянської влади мали значний прогрес, що в свою чергу сприяло розв'язанню найважливішого завдання культурного відродження нації - здійснення загального початкового навчання на базі українізації освіти.
У висновках підбито підсумки проведеного дослідження, викладено його результати, основний зміст яких виноситься на захист.
У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у комплексному вивченні становлення і розвитку загальноосвітньої школи України в контексті суспільно-політичного життя у 20-х - на початку 30-х років ХХ ст. На підставі залучення широкого кола архівних джерел, тодішньої періодики, наукової літератури доведено вагому роль загальноосвітньої школи як дієвого фактора піднесення національної самосвідомості корінного населення України. Вирішення наукової проблеми, якій присвячена дисертація, важливе і в практичному сенсі, оскільки узагальнення досвіду минулого та винесення з нього історичних уроків може бути використане в сьогоднішніх умовах реформування освіти, гармонізації міжетнічних взаємовідносин.
В історіографії проблеми становлення і розвитку загальноосвітньої школи і до кінця 80-х років ХХ ст. більшість праць носили здебільшого публіцистичний характер (як радянських, так і зарубіжних), а з другої половини 1980-х років відбулися суттєві якісні зміни - з'явилася низка праць наукового характеру без ідеологічної заангажованості. Історіографічний огляд літератури показав, що проблема розвитку загальноосвітньої школи вже привертала увагу дослідників. Однак, у більшості з них, низка аспектів її розвитку залишилася поза увагою, що вимагає підготовки узагальнюючої праці по поставленій в дисертації проблемі. Наявна джерельна база дисертаційного дослідження є достатньою для аналізу проблеми, дозволяє повною мірою досягти мети дослідження, вирішити поставлені завдання.
Відзначено, що загальноосвітня школа України в 20-х - на початку 30-х років ХХ ст. знаходилася у прямій залежності від суспільно-політичних, економічних явищ і процесів, які в цілому визначили її зміст і функціонування. Державні і директивні органи ставили ті чи інші завдання в галузі освіти, проте у деяких випадках форсування, але не забезпечення державою економічно темпів шкільного будівництва, призводило до фальсифікації існуючого стану речей. Так, відмова на початковому етапі становлення і розвитку народної освіти від участі у навчанні та вихованні родини поряд зі школою порушувала природний біологічний зв'язок дитини з сім'єю.
Шкільна політика не завжди спиралася на конкретні умови і реальні можливості тогочасного суспільства. Загальноосвітня школа в досліджуваний період, як свідчать документи, в багатьох випадках знаходилась під контролем іноді взагалі некомпетентних осіб в освітній справі. Через що виникали певні непорозуміння, невідповідність еволюції навчального закладу до постанов директивних органів. А це не сприяло налагодженню нормального навчального процесу.
Доведено, що невід'ємною частиною впровадження національної політики було розширення мережі загальноосвітніх шкіл з українською мовою викладання та організація освіти для національних меншин. При цьому однією із головних прогалин радянської системи освіти при вирішенні питання відкриття національних шкіл, став мовний фактор. Не враховувалися національно-культурні особливості, традиції, релігійні відмінності, інтереси як українського автохтонного населення, так і представників різних національностей, що проживали на території України. Це було одним із підтверджень того, що радянська влада таким чином розпочала формування нової радянської спільноти.
Відмічається, що в умовах приорітету в суспільному житті класових цінностей над загальнолюдськими порушувалося право на здобуття загальної освіти, вільного вибору учнями та їх батьками навчальних закладів. Розвиток шкільних закладів обмежувався певними соціальними рамками.
До беззаперечних досягнень шкільництва 20-х - початку 30-х років ХХ ст. слід віднести налагодження навчального процесу, ліквідацію ганебної спадщини царського самодержавства - неписьменності, здійснення загальної обов'язкової початкової, семирічної, а потім восьмирічної освіти молоді, озброєння учнів технічними знаннями. Держава та громадськість надавали підтримку, якої потребували школи при підготовці молоді до наступної їх виробничої діяльності.
З'ясовано, що залишковий підхід до фінансування загальноосвітньої школи спричинив відставання матеріально-технічної бази від реальних потреб, згубно позначився на інформаційному просторі шкільництва (забезпеченні підручниками, навчальним приладдям тощо). А це, як наслідок, негативно впливало на якість навчання підростаючого покоління. Важливими чинниками підтримки школи були громадськість, батьки учнів, індивідуальна зацікавленість самих працівників школи, її керівників, які вишукували додаткові засоби для функціонування школи. Шкільні колективи відчували дієву допомогу колгоспів, підприємств тощо.
Предметом постійної уваги державних органів була проблема вчительських кадрів. Як наслідок, в 20-х - на початку 30-х років ХХ ст. у республіці діяла продумана система педагогічної освіти. Вона відіграла вирішальну роль при їх підготовці та формуванні. Реальними досягненнями були раціональне розміщення мережі педагогічних навчальних закладів, підготовка вчителів широкого профілю. Однак, ці досягнення були б значно більшими за умови послаблення жорсткого контролю за діяльність вищих навчальних закладів з боки держави, демократизації системи управління, відмови від встановлення соціальних квот для абітурієнтів.
Підкреслено, що визначальною рисою кадрової політики партійно-радянських органів була недовіра до інтелігенції. У більшості загальноосвітніх шкіл педагогічні колективи були замінені повністю. Вживалися заходи з метою ідеологічного виховання вчительства. Незадовільним було соціальне та правове становище педагогічних працівників. Держава хоча і виявляла турботу, проте вона була недостатньою при підвищенні їх заробітної плати, створенні пристойних житлово-побутових умов.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ І ВИСНОВКИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ
1. Ніколіна І.І. Загальноосвітня школа України в контексті суспільно-політичного життя 1920-х - початку 1930-х рр.: огляд літератури // Вісн. Київ. нац. лінгвіст. ун-ту. - К., 2004. - Вип. 9. - С. 125-133. - (Історія, економіка, філософія).
2. Ніколіна І.І. Вчительство Поділля у 1920 - 30-х рр. ХХ ст. // Вінниччина: минуле та сьогодення. Краєзн. дослідження: Матеріали ХХ Вінниц. наук. іст.-краєзн. конф., 27-28 жовт. 2005 р. - Вінниця, 2005. - С. 155-161.
3. Ніколіна І.І. Державна освітня політика на Україні в 20-х рр. ХХ ст. // Розвиток наукових досліджень 2005: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф., м. Полтава, 7-9 листоп. 2005 р. - Полтава, 2005. - Т.3. - С. 141-144.
4. Ніколіна І.І. Політичні переслідування вчителів загальноосвітніх шкіл Поділля в 1920-х - на початку 1930-х рр. // Політичні репресії та голодомори на Вінниччині в ХХ столітті у контексті національної пам'яті: Матеріали обл. наук.-практ. конф., м. Вінниця, 24 листоп. 2005 р. - Вінниця, 2006. - С. 62-72.
5. Ніколіна І.І. Боротьба за подолання труднощів розвитку загальноосвітньої школи в УСРР на початку 20-х рр. ХХ ст. // Мандрівець. - 2006. - №2. - С. 16-26.
6. Ніколіна І.І. Впровадження ідей загального навчання та політехнізму в загальноосвітній школі // Наук. зап. Тернопіл. нац. пед. ун-ту ім. В. Гнатюка.- Тернопіль, 2006. - Вип.1. - С. 227-235. - (Історія).
7. Ніколіна І.І. Українізація загальноосвітньої школи України та вплив суспільно-політичного життя 20 - 30-х рр. ХХ ст. на її здійснення // Наук. зап. Вінниц. держ. пед. ун-ту ім. М. Коцюбинського: Зб. наук. праць. - Вінниця, 2006. - Вип. 10. - С. 123-134. - (Історія).
8. Ніколіна І.І. Загальноосвітня школа УСРР у 20-х - 30-х роках минулого століття // Університет. - 2006. - №4. - С. 51-64.
9. Ніколіна І.І. Формування учительських кадрів загальноосвітніх шкіл України в умовах суспільно-політичного життя 20-х - початку 30-х рр. ХХ ст. // Наук. зап. Вінниц. держ. пед. ун-ту ім. М. Коцюбинського: Зб. наук. праць. - Вінниця, 2006. - Вип. 11. - С. 223-233.- (Історія).
10. Ніколіна І.І. Запровадження виробничого навчання в загальноосвітній школі України в 20-х - на початку 30-х рр. ХХ ст. // Лінгвістика та лінгводидактика у сучасному інформаційному суспільстві: Матеріали наук.-практ. конф., м. Київ, 4-6 квіт. 2007 р. - К., 2007. - С. 410-414.
11. Ніколіна І.І. Місце загальноосвітньої школи в системі народної освіти УСРР в 20-х - на початку 30-х рр. ХХ ст. // ІІІ Гуржіїв. іст. читання: Зб. наук. праць. - Черкаси, 2007. - С. 406-409.
АНОТАЦІЇ
Ніколіна І.І. Загальноосвітня школа України в контексті суспільно-політичного життя 20-х - початку 30-х рр. ХХ століття. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.01 - Історія України. - Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. - Чернівці, 2008.
Дисертація присвячена дослідженню становлення і розвитку загальноосвітньої школи в 1920-х - на початку 1930-х років у контексті суспільно-політичного життя України. У праці визначено місце загальноосвітньої школи в системі народної освіти. Розкрито вплив українізації на формування загальноосвітніх закладів для представників української та інших національностей, що проживали на території України. Встановлено наслідки русифікації в шкільництві. Висвітлено негативний вплив класової ідеології на навчально-виховну роботу шкіл. Проаналізовано політику владних структур щодо вирішення проблем по запровадженню загального обов'язкового початкового навчання та політехнізації. Розглянуто особливості відновлення матеріально-технічної бази школи. Висвітлено кадрову політику наркомату освіти та форми і методи партійно-державного тиску стосовно вчителів.
Ключові слова: Українська СРР, загальноосвітня школа, українізація, русифікація, педагогічні кадри.
Николина И.И. Общеобразовательная школа Украины в контексте общественно-политической жизни 20-х - начало 30-х гг. ХХ столетия. - Рукопись.
Диссертация на получение научной степени кандидата исторических наук за специальностью 07.00.01 - История Украины. - Черновицкий национальный университет имени Юрия Федьковича. - Черновцы, 2008.
Диссертация посвящена исследованию становления и развития общеобразовательной школы 20-х - начало 30-х гг. ХХ столетия в контексте общественно-политической жизни Украины. На основе широкого круга использованных архивных и опубликованных источников, материалов прессы, трудов отечественных и зарубежных ученых отражено место общеобразовательной школы в системе народного образования Украины, ее роль как в культурно-образовательном процессе, так и в профессиональной подготовке учеников в 1920-х - начале 1930-х годов.
В диссертации на примере многочисленных фактов, свидетельствующих о кризисе всей системы образования в Украине, изучено состояние сети общеобразовательных школ в начале 20-х гг. ХХ столетия. Особенное внимание уделено анализу государственной политики в сфере становления общеобразовательной школы Украины. Изучены и раскрыты мероприятия, направленные на сохранение сети общеобразовательных заведений и поддержку их деятельности: снятие с государственного бюджета и передача большинства на местный, создание договорных школ в сельской местности, введение платы за обучение, наделение школ земельными участками, взносы предприятий на культурно-просветительные потребности.
На основании изученных источников в работе раскрыто влияние украинизации и коренизации на формирование и развитие общеобразовательных заведений для представителей украинской и других национальностей, которые жили на территории Украины в 20-х - начале 30-х годов ХХ столетия. В диссертации на многочисленных примерах подтверждено негативное влияние классовой идеологии на учебно-воспитательную работу общеобразовательных учреждений.
На широком источниковедческом и историографическом материале проанализирована политика органов партийно-советской власти относительно решения проблем по введению общей обязательной начальной учебы и политехнизации школы. Автором прослежена динамика сети школ и контингента учеников на территории Украины исследуемого периода. Установлены основные факторы и тенденции, которые повлияли на изменение этих показателей.
В диссертации изучено участие общественности в развитии общеобразовательных школ. Показано заинтересованность родителей учеников, работников школ и предприятий, их руководителей в поддержке функционирования просветительных учреждений. Обоснован вывод о большом интересе украинской общественности к просвещению подрастающих поколений.
В исследовании рассмотрено состояние и особенности развития материально-технической базы школы. Проанализировано деятельность партийных и советских органов по материальному укреплению школ, так как рост численности учеников опережал возможности школьной сети, материальной обеспеченности, что стало существенным препятствием в обеспечении качества учебного процесса. Значительное место в диссертации отведено раскрытию причин тяжелого материального положения учителей и учеников, которые обусловлены в первую очередь экономической политикой советской власти, а также являлись следствием экономического кризиса после гражданской войны и голода 1921-1923 годов.
В работе рассмотрено формирование педагогических кадров, и установлено, что созданная в 20-е годы система педагогического образования не удовлетворяла потребности общеобразовательной школы в учителях, дефицит в которых ощущался и в начале 30-х годов ХХ ст. Автором исследованы формы и методы партийно-государственного давления и карательно-репрессивные мероприятия относительно педагогов. Установлено, что процесс профессионального становления работников общеобразовательных школ был напрямую связан с общественно-политической и социальной жизнью в стране.
В диссертации сделан вывод о том, что становление и развитие общеобразовательной школы Украины в 20-х - начало 30-х годов ХХ ст., несмотря на просчеты и упущения, обусловленные тяжелой общественно-политической и экономической ситуацией в Украине, в целом ознаменовались заметными успехами.
Ключевые слова: Украинская СРР, общеобразовательная школа, украинизация, русификация, педагогические кадры.
Nikolina I.I. Comprehensive school of Ukraine in the context of social and political life in the 1920s - the early 1930s. - Manuscript.
Theses for a Candidate Degree in History. Speciality 07.00.01 - History of Ukraine. - Chernivtsi National University named after Yuriy Fedkovych. - Chernivtsi, 2008.
Formation and development of a comprehensive school of the 1920s - the early 1930s in the context of social and political life of Ukraine is under research. The position of a comprehensive school in the system of public education has been highlighted. The influence of Ukrainization on formation of comprehensive institutions for representatives of Ukrainian and other nationalities inhabiting Ukraine has been shown. The consequences of Russification in the school sphere have been specified. The negative influence of class ideology on school educational work has been revealed. The policy of power bodies towards solving the problems of general compulsory elementary education and introduction of polytechnical education has been analyzed. The state and peculiarities of school material and production basis development have been revealed. The personnel policy of people's education commissariat forms and methods of party-state pressure towards teachers have been highlighted.
Key words: the Ukrainian SSR, comprehensive school, Ukrainization, Russification, pedagogical personnel.
Підписано до друку 10.01.2008 р. Формат 60х90/16. Папір офсетний.
Друк офсетний. Ум. друк. арк. 0,9. Обл. вид. арк. 0,9.
Тираж 100. Зам. №155.
Виготовлено з оригінал-макету у Вінницькому державному
педагогічному університеті імені Михайла Коцюбинського.
21000, м. Вінниця, вул. Острозького, 32.
