Йосип Сліпий - голова Української підпільної церкви
і та інші дії патріарха Йосипа Сліпого були спрямовані до того, щоб об'єднати свою Церкву, згуртувати свій народ, розсіяний по цілому світі.Блаженніший мав своє бачення, як згуртувати розпорошену націю. Тим об'єднуючим чинником, навколо якого б збиралися наші люди на поселеннях, мала би бути наука.3.2 Наукова діяльністьДревні римляни говорили: "Veritas et amor scientiae unit dispersos" - “Істина і любов науки збирає в розсіянні сущих”. Цей вислів знаходиться на фасаді Українського Католицького Університету в Римі.Це гасло було програмою діяльності Блаженнішого на протязі життя. Він розумів те велике значення для зростання культури народу, яке може дати наука. Але розумів також, що лише рідна наука зможе стати тим освітнім потенціалом, навколо якого зберуться всі національні сили: "Без своїх рідних вогнищ науки, без університетів та академій годі було дотримати кроку розвиткові знання і науки в інших європейських країнах. Щоправда знання можна було здобувати на чужих високих школах, але це знання опиралось на чужих зразках, воно було відірване від наших рідних, східнохристянських українських традицій, нашої рідної, від початків християнства на Русі-Україні плеканої власної філософічної і богословської мислі. Це набуте в чужих осередках знання, доступне лише для невеликої кількості, давало, щоправда, високу освіту, але йому бракувало власної душі. Таку власну душу могла народити і виплекати тільки рідна школа, й оновити душу самої Церкви і зробити її спроможною виконати своє євангельське післанництво. " Й.Сліпий. Твори. Т.1. Рим 1968, ст.9.Це спонукало Йосипа Сліпого працювати для розбудови рідної освіти, на чолі якої стояла Богословська Академія. Блаженніший мріяв перетворити Академію на Університет і лише через політичні причини польська влада не дозволила відкрити у Львові в міжвоєнному часі Український Університет, бо науковий рівень очолюваної о. - ректором Йосипом Академії відповідав загальносвітовим стандартам:". наші студенти на основі праці. в Академії могли легко одержати докторат у польському, німецькому і російському університетах". Я.Пелікан. Ісповідник віри між Сходом і Заходом, ст.156.Але налагоджений в Львівській Богословській Академії навчальний процес перервався 2-ою Світовою війною і більшовицькою окупацією. Це не було дивиною, бо в СРСР культивувалася неосвіченість. Як сам він переконався на власному досвіді, зіткнувшись з носіями реакційної культури, які переважно були". безбожники, без моральних засад, деколи мало образовані. " О.Іван Хома. Йосип Сліпий. Отець та ісповідник Української Католицької Церкви, ст.28. А важкі роки ув'язнення не заставили Йосипа Сліпого змінити свої переконання і відмовитись від мрії створити Український Університет. Бо цього бажав ще Слуга Божий Митрополит Андрей.Тому відразу, як митрополита Йосипа звільнено, він почав здійснювати свої плани. Він хотів розвивати свою науку, яка б гуртувала навколо себе багатьох вигнанців, які змушені були покинути рідну землю і, заробляючи на прожиття, працювати для розбудови всіх, крім рідного народу. Для цього потрібно було організувати вищий навчальний заклад,". бо якщо ми не створимо нашого власного наукового осередку, то ми ніколи не досягнемо певного становища в нашій власній філософській та богословський науці". Я.Пелікан. Ісповідник віри між Сходом і Заходом, ст.168.Таким власним науковим осередком мав стати Український Католицький Університет імені святого Климента папи (УКУ), який було засновано грамотою від 8 грудня 1963 року. Долаючи внутрішній і зовнішній спротив, патріарх неухильно прямував до розбудови нового закладу, діючи в дусі постанов II Ватиканського Собору, який в декларації "Про християнське виховання" (п.11 "Богословські факультети") говорить: "Священний Собор дуже поручає, щоб розвивати Католицькі Університети та факультети, відповідно розміщені в різних сторонах світу, й так, щоб визначалися вони не числом учнів, але старанням про науку; доступ до них нехай буде легкий для учнів, що подають кращі надії, хоча й вони бідніші, а передовсім для тих, що походять з нових націй". Документи II Ватиканського Собору, ст.300.Новий Університет був витвором Блаженнішого Йосипа Сліпого. Так як колись Петро Могила творив свою Академію, так Сліпий по цеглинці будував новий заклад: він збирав матеріальні резерви, формував викладацький корпус. Частина професорів викладала до війни в Львівській Богословській Академії, а після приходу більшовиків подалася на Захід. Внутрішній розпорядок Українського Католицького Університету підлягав правилам, які на основі досвіду різних навчальних закладів, а перш за все - Львівської Богословської Академії, які уклав Кир Йосип Сліпий.В Львівській Академії вдалося організувати лише факультет богословії і філософії, а Український Католицький Університет додав до них інші факультети, так що через 10 років існування, в 1973 році, подано п'ять факультетів:1. факультет богословії;2. факультет філософії і гуманітарних наук;3. факультет математики і природничих наук;4. факультет права і суспільних наук;5. факультет медицини.При Університеті організована бібліотека, яка містить рідкісні видання і має близько 50000 томів, а також організовано Блаженнішим музей, який розміщено в 52 кімнатах Арихиєпископського двору. П.Сениця. Світильник істини. Т.3, ст.265.Така велика турбота про розвиток науки була наслідком життєвої постави самого патріарха Йосипа Сліпого. Згідно зі словами Святого Письма: "Пізнайте правду і правда визволить вас" він все життя присвятив для пошуку правди, прищеплюючи цю любов до правди, до науки своїм численним вихованцям.Для розвитку науки, особливо богословії, яка була в XX столітті дещо забута, Сліпим було організовано Богословське Наукове Товариство, члени якого (а ними могли бути як духовні, так і світські богослови) працювали у чотирьох секціях: канонічне право і історія, Біблії, філософії, догматиці, практичній богословії. В часі більшовицької окупації БНТ продовжило свою роботу в Римі.Сам Сліпий був непересічним богословом. Здобув два докторати (в Інсбруці і в Римі). Він не боявся розглядати таке контраверсійне питання, яке викликало багато суперечок в Церкві, як походження Святого Духа. Пояснюючи це питання, доказував, що східна формула "від Отця через Сина" не є противна західній формулі. Й.Сліпий. Твори. Т.1. Рим 1968, ст.9, 11-12. В цьому він прагнув до замирення і єдності між християнами Заходу й Сходу.Це було його переконання, він говорив, що". праця для церковного з'єднання для кожного богослова з'єднаної з Римським Апостольским Престолом Східної Церкви є чимось зобов'язуючим, навіть можна сказати, своєрідним життєвим післанництвом". П.Сениця. Світильник істини. Т.1, ст.191. Тому він підтримував унійні ініціативи митрополита Шептицького, який започаткував в 1907 році унійні конгреси у Велеграді, що відбувалися що два роки. Йосип Сліпий брав участь у цих конгресах: у 1922 році перший раз був присутній у Велеграді. Він із доповіддю не виступав, але брав участь у дискусіях. На наступному конгресі в 1924 році виголосив доповідь на тему: "Вплив томізму на Сході", а на наступних конгресах - "Про сакраментальну теологію Східних Церков" і про "Кирило-Мефодіївський культ на Україні". П.Сениця. Світильник істини Т. 1, ст.181.З благословення митрополита Шептицького о. д-р Сліпий організував в 1936 році у Львові унійний з'їзд, присвячений 300-літтю київського митрополита Вельямина Рутського. Цей з'їзд мав на меті поглибити екуменічні студії та посилити екуменічну працю серед українського католицького духовенства. Там же, Т.3, ст.193. Йосип Сліпий виступав на цьому з'їзді з доповіддю на тему: Погляд на з'єдинені та нез'єдинені Церкви Сходу і догматичні різниці між ними". Ця доповідь, як і вся унійна праця Йосипа Сліпого базувалася на глибоких студіях і на любові Сходу та східної церковної традиції. Ці знання і любов до традиції Сходу о. ректор Сліпий старався прищепити своїм вихованцям. Він писав також праці, які б служили для виховання молодих богословів. Починаючи з 1926 року, коли вийшла книжка "Христос моя сила" (молитовник для вихованців) Сліпий продовжував видавати твори "Аскетичної бібліотеки".Дбаючи за виховання католицького священства, Блаженніший старався навчати майбутніх священиків цінувати прекрасне, розумітися у творах мистецтва. Він мав своєрідну програму естетичного виховання студентів. 3.3 Культурна діяльністьЙосип Сліпий добре розумів, як мистецтво ушляхетнює душу народу, підносить його до вершин духу. І тому він старався піднести культурний рівень свого народу. Це він робив через естетичне виховання своїх студентів, які в майбутньому в ролі духовних провідників провадили б культурну роботу між своїми вірними.Для цього Блаженніший Кир Йосип Сліпий використовував різні засоби. Так, при Львівській Богословській Академії було відкрито музей, який мав по-новому відкрити перед молодими людьми перлини рідного народного мистецтва, розповісти про давню історію батьківщини. При заснуванні музею о. ректор так пояснював його потребу: "Роблено заміти, що наше духовенство не цінить належно історичних і мистецьких творів. Заміт правдивий, але не вповні слушний, бо так само можна його звернути до цілого громадянства. Звідки ж мали священики навчитись розуміння та зберігання старовини, коли їх цього не вчили. Тому введено в Академії виклади з мистецтва і археології (професори І. Свєнціцький, В. Залозецький, Я. Пастернак) та влаштовано відвідання музеїв". Пам'яті Патріарха. Під редакцією Івана Музички, ст.62.Після звільнення з неволі Блаженніший Кир Йосип Сліпий також організував музей і в Римі. Він особисто займався поповненням колекції під час своїх подорожей до різних частин світу. Перебуваючи в 1970 році в Іспанії, він дізнався, що в містечку Монсерат в монастирі Венедиктинців є старовинна греко-слов'янська плащаниця. Блаженніший відвідав цей монастир. Брати, зворушені приїздом такого відомого гостя та його любов'ю до пам'яток християнської старовини, подарували йому цю плащаницю, не захотівши брати за цю пам'ятку грошей. Ольга Вітошинська. Подорожі Блаженнішого Кир Йосипа. VII 1968 - 1970 рр, ст.76.А відвідуючи Святу Землю, митрополит був вражений одягом місцевих дітей, який ніби прийшов до нас з часів Нового Завіту й громад перших християн: "Мою увагу звернула перед усім ноша дітей: на раменах коптят були вишивки старовинних зразків, які знаходяться ще в музеї у Ліоні. Хоч як уже були подерті, я мав велику охоту їх купити і привезти до музею, і коли подорожував через Тиверіаду, то згадував: передусім тут є гарні збанки на воду, із яких я один купив для музею". О.Сидор. Блаженніший Йосип і мистецтво, ст.25. Музейні колекції швидко поповнювалися і в 1976 році музей мав два відділи: природничий і мистецький, які розміщалися в 53 кімнатах і нараховували 10000 експонатів. П.Сениця. Світильник істини. Т.2, ст.265.Любов до прекрасного успадкував у дитинстві від матері, що будучи простою жінкою, вміла цінувати красу навколо себе, захоплюватися нею і славити Бога, який це створив. Цю любов до прекрасного Блаженніший проніс через усе своє життя. Цікаво, порівнюючи його життя до війни, коли він займав посаду о. ректора і після звільнення з неволі, побачити спільні риси. Так було з музеєм, так було з бібліотекою, що організував на чужині Блаженніший, так було з побудовою в Римі величавого Собору Святої Софії.Будучи ще ректором Академії, о. Сліпий організував побудову каплички для семінаристів. Прикрашав цю капличку художник Петро Холодний. П.Сениця. Світильник істини. Т.1, ст.427. Оздоблення цієї каплички було виконано на замовлення о. ректора у візантійському стилі. Колишній студент Богословської Академії Василь Ленцик пригадує, як о. Сліпий розповідав, що зображено на іконах, допомагав заглибитись у зміст Святого Письма і Східної духовності. Пам'яті Патріарха. Під редакцією Івана Музички, ст.55.Йосип Сліпий мріяв створити у Львові український культурний центр. Для цього він хотів купити якийсь будинок, де могли б розміститися різні українські установи. А ще хотів побудувати нову церкву у Львові, де можна було б ховати визначних церковних діячів та мирян. Для цього він зібрав 15000 доларів, як на ті часи дуже велика сума. І лише початок 2-ої Світової війни перекреслив ці плани. П.Сениця. Світильник істини. Т.2, ст.78.Але коли настав сприятливий час, патріарх Йосип Сліпий втілив свій задум у реальність. Як він і мріяв, побудував церкву. Цей храм Святої Софії став ніби увінчанням українського культурного центру в Римі. Церкву 28 вересня 1969 року посвятив папа Павло VI. Церква, побудована у візантійському стилі, вражає всіх як своїм зовнішнім видом, так і надзвичайно мистецько виконаним внутрішнім оздобленням, зробленим у техніці мозаїки.В цій прекрасній церкві прощався Блаженніший Кир Йосип Сліпий з усіма вірними, скінчивши свій земний шлях. Він помер 7 вересня 1984 року. З приводу цього у Ватикані був оголошений 40-денний траур. Проститися з покійним патріархом прийшов папа Іван Павло II, який високо цінував Блаженнішого, а по смерті порівняв його мученицьке життя з Христовими муками. Патріарх Йосип Сліпий. Під редакцією В.Гаюка, ст.124.13 вересня відбувся похорон глави УГКЦ. Його очолив Мирослав Іван Любачівський з 14-а греко-католицькими єпископами і 50-а священиками при співучасті більше тисячі українських вірних із різних кінців світу, які вшановували свого Верховного духовного наставника, про якого владика Любачівський у своїй промові висловився як про". скелю, на якій збудовано героїчну церкву". Патріархат. Жовтень 1984 р. ВисновокНаша Церква, наш народ має багато героїв давніх і сучасних, але до тих, без сумніву найбільших, належить Блаженніший Патріарх Кир Йосиф Сліпий. Ця постать є прикрасою цілої Вселенської Церкви, належить до історії віків. Що лягло в основу всієї діяльності нашого Блаженнішого Патріарха Йосифа? Відповідь проста, але ясна. - Його відданість Христові, його відданість своїй Церкві, любов до свого народу та готовність на жертву й терпіння за святу справу.Українська Католицька Церква вийшла з підпілля. Вона продовжує розвиватися. На цьому шляху до майбутнього варто оглянутися назад у минуле. Оглянутися для того, щоб на прикладі своїх кращих представників повчитися як нам жити, як чинити в тій чи іншій ситуації.Патріарх Йосиф Сліпий вчить нас як діяти у нелегких часах, а саме у такі нелегкі часи випало йому очолювати Українську Католицьку Церкву. Та він не зламався, не залишив своєї ноші, а витерпів все до кінця. З чиєю допомогою йому це вдалося? Відповіді на ці запитання були б корисними для кожного з нас. Тим більше у теперішній час, коли Україна відчуває велику потребу керівників, які б могли вести за собою народ. І не просто керівників, а керівників, які б мали у собі Божого Духа і могли його дати іншим. Без того Божого Духа відродження України неможливе.Тому вивчаючи життя Блаженнішого Сліпого, ми бачимо, що він займався багатьма питаннями, які і тепер потребують вирішення. Це й екуменізм, через брак якого нема плідної співпраці між Церквами в Україні; виховання духовних осіб - бо без доброго духовенства неможливо виховати добрий народ. Та й, врешті, праця наукова - для пошуку місця своєї Церкви у Церкві Вселенській. І ще багатьма іншими справами займався Блаженніший на протязі життя.Важко у невеликій праці детально опрацювати всі ділянки, яких торкнувся гострий розум Митрополита Йосифа. Та все ж таки в першому розділі даної праці хотів показати становлення особи майбутнього Патріарха. На нього, як і на будь - яку людину, чи не найголовнішу роль відіграла рідна сім'я. То, що з малих років закарбувалося в серці, залишилося на все життя. Доповнивши згодом цю початкову підготовку грунтовною академічною освітою, Йосиф Сліпий розпочинає працю для виховання молодих священиків, яким, як і їх наставникові, судилася нелегка доля - вони пройшли через переслідування і репресії, багато з них поклали голови за свою віру і народ.У другому розділі коротко розглядається діяльність Митрополита Сліпого в часі більшовицького режиму. Він витерпів тюрми і табори, не відрікся своїх переконань, а допомагав вистояти своїм вірним, які з надією дивилися на свого Першоієрарха.Напевне, що Бог не хотів смерті Кир Йосифа у Сибірі, тому своєю всевладною рукою підтримував його всі ці важкі 18 років ув'язнення, а згодом привів його на Захід, де Блаженніший далі провадив роботу для розбудови й розвитку своєї Церкви. Саме третій розділ праці присвячений діяльності Патріарха на чужині, від визволення, аж до самої смерті в 1984р. у Римі.Добре розумію, що ця скромна праця далека від досконалості, але надіюся в майбутньому на те, що підшукаю нові матеріали. А особливо було б добре знайти то, що ще не є опубліковане. Буду дуже радий, коли ця праця відкриє нові, невідомі сторінки з життя великого мужа нашої Церкви, гідного сина свого народу, яким був Патріарх Йосиф Сліпий. БібліографіяОсновна література:1. Бендик М. Помісність Української Католицької Церкви та її бачення Патріархом Йосифом Сліпим. Львів. “Свічадо” 1996.
2. Богословія. т. XLIII. Рим 1979.
3. Богословія. т.56. Рим 1992.
4. Вітошинська О. Подорожі Блаженнішого Кир ЙосифаVII 1968 - 1970. Рим - Париж 1972.
5. Гринів О. Йосиф Сліпий як історик, філософ, педагог. Львів 1994.
6. Діяння Собору Греко - Католицької Церкви 8 - 10 березня 1946 у Львові. Львів 1946.
7. Документи Другого Ватиканського Собору. Львів. “Свічадо” 1996.
8. Завіщання Блаженнішого Патріарха Йосифа. Рим 1984.
9. Злочини комуністичної Москви в Україні в літі 1941р. “Пролог" 1960.
10. Львівський Церковний Собор. Львів 1984.
11. Мартирологія Українських Церков (під ред.О. Зінкевича). т.1. Торонто - Балтимор, “Смолоскип” 1987.
12. Мартирологія Українських Церков (під ред.О. Зінкевича). т.2. Торонто - Балтимор, “Смолоскип” 1985.
13. Мишанич О. Митрополит Йосиф Сліпий перед “судом” КГБ. - Київ “Фотосервіс" 1993.
14. Музичка І. Початки української богословської науки в двадцятому століттю і Блаженніший Патріарх Йосиф. Рим 1987.
15. Пам'яті Патріарха (під ред. І Музички). Львів, “Свічадо” 1994.
16. Патріарх Йосиф Сліпий (під ред.В. Гаюка). Львів, “Логос” 1991.
17. Пелікан Я. Ісповідник віри між Сходом і Заходом. Київ, “Варта” 1994.
18. Рудницька М. Невидимі стигмати. Рим - Мюнхен - Філадельфія 1971.
19. Світильник істини (під ред.П. Сениці). т.1. Торонто - Чикаго 1973.
20. Світильник істини (під ред.П. Сениці). т.2. Торонто - Чикаго 1976.
21. Світильник істини (під ред.П. Сениці). т.3. Торонто - Чикаго 1983.
22. Сидор О. Блаженніший Йосиф і мистецтво. Рим 1992.
23. Сліпий Й. Твори. т.I. Рим 1968.
24. Сліпий Й. Твори. т. III - IV. Рим 1970.
25. Сліпий Й. Твори. т. IX. Рим 1980.
26. Сліпий Й. Твори. т. XII. Рим 1981.
27. Сліпий Й. Твори. т. XIII. Рим 1981.
28. Сліпий Й. Твори. т. XIV. Рим 1982.
29. Хома І. Шляхами каторги Блаженнішого Йосифа Сліпого. Рим 1987.
30. Хома І. Йосиф Сліпий. Отець та ісповідник Української мученицької Церкви. Рим 1992.
Періодичні видання:
31. 31. Джерело життя №2, березень - квітень 1996.
32. 32. Добрий пастир №1, 1996.
33. 33. Патріархат №8, серпень 1977.
34. 34. Світло №4, квітень 1996.
35. 35. Світло №5, травень 1996.
36. 36. Світло №6, червень 1996.
37. Рукописи:
38. 37. Спомини Патріарха Йосифа про своє село Заздрість (зібрав І. Хома).
39. 38. Хома І. Патріарх Йосиф Сліпий. Молодість, покликання, студії.
Допоміжна література:
40. Варшавські українознавчі записки (під. ред.С. Козара). Варшава, 1989.
41. Документи до історії Української Греко-Католицької Церкви у Польщі у 1947 - 1960 р. р. (під. ред.В. Лаби). Львів, “Каменяр”, 1996.
42. Коструба Т. Як Москва нищила Українську Церкву. Львів, 1995.
43. Смик Р. Повернення Україні Патріарха Йосифа. Чікаго, 1996.
44. Періодичні видання:
45. Патріархат №10, жовтень 1979.
46. Патріархат №11, листопад 1979.
47. Патріархат №1, січень 1981.
48. Патріархат №11, листопад 1995.
49. Патріархат №2, лютий 1998.
