Проблема трудового використання іноземних військовополонених та інтернованих у російській історичній науці позначена як багатьма здобутками, так і невирішеними питаннями. Оцінюючи їх внесок у відбудову радянської економіки, В. Галицький визначав його як “досить суттєвий”. І. Безбородова вважала, що утримання полонених було збитковим для СРСР, а у практиці їхнього трудового використання мало місце залучення до праці на шкідливих для здоров'я виробництвах і військових об'єктах, що заборонялося міжнародним правом. Різноманітним аспектам цього питання присвячені роботи О. Єланцевої, М. Поляна та ін. Галицкий В.П. Финские военнопленные в лагерях НКВД: (1939-1953 гг.): Монография / Под ред. В.С. Ещенко. - М.: Грааль; Церера, 1997. - С. 92.; Безбородова И.В. Организация трудоиспользования военнопленных и интернированных в лагерях НКВД-МВД СССР в годы Второй мировой войны // Проблемы военного плена: история и современность: Материалы Международной научно-практической конференции. Вологда, 23-25 октября 1997 года. - Ч. 2. - Вологда: Изд-во Вологод. ин-та повышения квалификации и перепод. пед. кадров, 1997. - С. 50-58.; Еланцева О.П. Лагеря японских военнопленных на строительстве железной дороги Комсомольск - Советская гавань // Социально-экономические и политические процессы в странах Азиатско-Тихоокеанского региона: Сборник статей. - Владивосток: Изд-во Дальневост. ун-та, 1997. - С. 42-44.; Полян П.М. “Репарации трудом”: мотивы и предыстория послевоенного трудоиспользования “интернированных и мобилизованных” - немецких гражданских лиц в СССР // Проблемы военного плена: история и современность: Материалы Международной научно-практической конференции. Вологда, 23-25 октября 1997 года. - Ч. 2. - Вологда: Изд-во Вологод. ин-та повышения квалификации и перепод. пед. кадров, 1997. - С. 59-67. Проблему працевикористання військовополонених в СРСР ґрунтовно дослідив волгоградський історик С. Сидоров. На думку автора, найефективніше праця зазначених контингентів використовувалася у повоєнний час Сидоров С.Г. Труд военнопленных в СССР, 1939-1956 гг.: Автореф. дис. … доктора ист. наук: 07.00.02 / Волгогр. гос. ун-т. - Волгоград, 2001. - 42 с..
Геополітичні зміни в Центральній та Східній Європі на початку 90-х рр. ХХ ст. стали каталізатором подальшого розвиту історіографії радянського військового полону в зарубіжних країнах. На особливу увагу заслуговує праця С. Карнера Карнер С. В архипелаге ГУПВИ. Военный плен и интернирование в Советском Союзе 1941-1956 гг. / Пер. с нем. - М.: Изд-во Рос. гос. гуманитарного ун-та, 2002. - 303 с.. А. Хільгер в своїй монографії зазначав, що хоча поводження з німецькими військовополоненими було суворим, але воно не відрізнялося від ставлення до полонених інших національностей і населення СРСР Hilger А. Deutsche Kriegsgefangene in der Sowjetunion 1941-1956. Kriegsgefangenenpolitik, Lageralltag und Erinnerung. - Essen: Klartext-Verl., 2000. - 486 s. .
Українські ж дослідники ще донедавна обходили увагою питання радянського військового полону часів Другої світової війни. 90-і рр. ХХ ст. і перші роки ХХ ст. позначилися лише кількома публікаціями. Це монографія, статті, а також кандидатська дисертація В. Карпова про долю японських військовослужбовців інтернованої у СРСР Квантунської армії Карпов В. Пленники Сталина. Сибирское интернирование японской армии. 1945-1956 гг. - К. - Львов: Ін-т українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 1997. - 326 с.; Його ж: Політична обробка японських військовополонених в таборах та їх опір радянській системі цінностей (1945- 1949 рр.) // Наукові записки: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова / Укл. П.В. Дмитренко, Л.Л. Макаренко. - К.: Вид-во НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2004. - Вип. LVI (56). - С. 214-221.; Його ж: Полонення та репатріація Квантунської армії (1945-1956 рр.): Дис. ... кандидата іст. наук: 20.02.22. - К., 2004. - 192 с., статті О. Буцько і В. Левикіна щодо різних аспектів полону в СРСР Буцко О.В. Начало Великой Отечественной войны и первые немецкие военнопленные // Сторінки воєнної історії України: Збірник наукових статей / НАН України: Ін-т історії України. - К., 2002. - Вип. 6. - С. 108-111.; Її ж: В идеологическом “котле”: настроения немецких военнопленных в советских лагерях (1941-1945 гг.) // Сторінки воєнної історії України: Збірник наукових статей / НАН України. Ін-т історії України. - К., 2004. - Вип. 8. - Ч. 2. - С. 118-128.; Левикін В.В. Про процес репатріації німецьких військовополонених з СРСР у 1945-1956 роках // Сторінки воєнної історії України: Збірник наукових статей / НАН України Ін-т історії України. - К., 2003. - Вип. 7. - Ч. 2. - С. 190-199.; Його ж: Перебування німецьких військовополонених у Радянському Союзі. Історіографія питання // Сторінки воєнної історії України: Збірник наукових статей / НАН України Ін-т історії України. - К., 2004. - Вип. 8. - Ч. 1. - С. 114-124..
Що стосується військового полону на теренах України, то до останнього часу ця тема дослідниками практично не вивчалась. Лише у 2000 р. з'явилося кілька доробок О. Потильчака Потильчак О.В. Використання праці німецьких військовополонених на відбудові міського господарства Києва у 1944 р. // Історія слов'янських народів: Актуальні проблеми дослідження. - Вип. 6. - Слов'янські народи у Другій світовій війні: Збірник наукових праць - К.: Друкарня НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2000. - С. 169-172.; Його ж: Полонені німецькі вояки в таборах на теренах України в 1944 році // Визвольний шлях. - 2000. - Кн. 11. - С. 31-41. та документальне видання В. Сергійчука Сергійчук В. Новітня каторга. Військовополонені та інтерновані Другої світової війни в УРСР. - К: Укр. Вид. Спілка, 2001. - 188 с..
У 2001-2005 рр. побачили світ перші ґрунтовні дослідження з даної проблеми А. Чайковського, О. Потильчака і М. Баглікової. Два видання праці А. Чайковського “Полон: За чужі та свої гріхи (Військовополонені й інтерновані в Україні 1939-1953 рр.)” Чайковский А.С. Плен. За чужие и свои грехи (Военнопленные и интернированные в Украине 1939-1953 гг.): Монография. - К.: Парламентское изд-во, 2002. - 503 с.; Його ж: За чужие и свои грехи (Военнопленные и интернированные в Украине 1939-1953 гг.): Монография. - К.: Парламентское изд-во, 2006. - 972 с. стали першим серйозним дослідженням теми в українській історіографії. Використавши унікальну архівну документальну базу, а також опубліковані джерела, мемуари, періодичні видання та наробітки попередників, учений зробив спробу комплексно висвітлити проблему військового полону періоду Другої світової війни на її українському ґрунті. З приводу “трудових звершень” військовополонених й інтернованих автор наголошує на їх низьких показниках. Причиною цього, на його думку, став підневільний характер праці останніх і той факт, що в основі трудового використання контингенту лежав досвід ГУТАБу Чайковский А.С. Плен. Указ. робота. - 2002. - С. 366-367..
У працях, опублікованих у 2001-2002 рр., О. Потильчак порушив тематику трудового використання полонених та інтернованих на відбудові господарських об'єктів Чернігівської області, вугільних шахт і металургійних підприємств Донбасу та Півдня України Потильчак О.В. До питання про використання військовополонених німців на відбудовчих роботах у Чернігові та області восени 1944 року // Література та культура Полісся. Вип. 17. / Відпов. ред. і упоряд. Г.В. Самойленко. - Ніжин : НДПУ, 2001. - С. 224-225.; Його ж: Використання німецьких військовополонених на підприємствах вугільної та металургійної промисловості України (1944-1945 рр.) // Сторінки воєнної історії України: Збірник наукових статей / НАН України Ін-т історії України. - К., 2003. - Вип. 7. - Ч. 2. - С. 183-190.. У монографії, а також у своїй докторській дисертації дослідник виокремив особливості організації й функціонування системи радянського військового полону та її режимних установ на території УРСР у 1939-1954 рр., висвітлив питання організації та утримання місць поховань військовополонених й інтернованих у 40-х - 70-х рр. ХХ ст. та чисельності померлих в Україні Потильчак О.В. Радянський військовий полон та інтернування в Україні (1939-1954): Монографія. - К.: Вид-во Нац. пед. ун-ту ім. М.П. Драгоманова, 2004. - 482 с.; Його ж: Радянські табори військовополонених в Україні (1939-1954): організаційно-структурний аспект. - К.: Вид-во Нац. пед. ун-ту ім. М.П. Драгоманова, 2004. - 88 с.; Його ж: Поховання іноземних військовополонених та інтернованих Другої світової війни в Україні. - К.: Вид-во Нац. пед. ун-ту ім. М.П. Драгоманова, 2004. - 53 с.; Його ж: Радянські режимні установи для військовополонених та інтернованих в УРСР (1939-1954 рр.): організація, дислокація, структура: Дис. ... доктора іст. наук: 07.00.01 / Інститут історії України НАН України. - К., 2005. - Т. 1. - 1-464 с.; Т. 2. - 465-802 с. .
Отже, аналіз історіографії проблеми становища іноземних військовополонених та інтернованих Другої світової війни в радянському військовому полоні свідчить про недостатню вивченість ряду аспектів цього складного, суперечливого та багатовимірного явища. Це повною мірою стосується і теми їхнього утримання та трудового використання в Україні.
Опрацювання джерельної бази з історії військового полону у 1939-1953 рр. засвідчує наявність великого масиву документів у вітчизняних архівних установах. В опрацьованих фондах сконцентровано джерельні пласти, що охоплюють практично всі сторони та напрями діяльності органів військового полону на території УРСР і дозволяють всебічно вивчити проблему організації утримання і трудового використання іноземних військовополонених та інтернованих.
У Державному архіві Міністерства внутрішніх справ України зберігаються документи, що відображають процес виникнення, розвиток і функціонування системи утримання і трудового використання контингентів у мережі установ радянського військового полону в УРСР. Основним є фонд Управління у справах військовополонених та інтернованих НКВС (МВС) УРСР (ф. 5). Надзвичайну інформаційну насиченість мають такі матеріали архівних фондів: накази, розпорядження НКВС, МОГП, МВС СРСР (ф. 45) і накази, розпорядження НКВС, МОГП, МВС УРСР, МВС України (ф. 46). Опрацювання документів цих фондів дозволило встановити низку важливих кількісних і структурно-галузевих показників трудового використання контингентів таборів для військовополонених та інтернованих. Використані у дисертації документи Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України за своїм походженням поділяються на дві групи - радянські та німецькі. Перші сконцентровані у фонді Управління справами Ради Народних Комісарів УРСР (ф. Р-2) і представлені переважно листуванням, доповідними записками, повідомленнями про використання німецьких військовополонених у господарстві республіки, на відбудові промислових та енергетичних підприємств, об'єктів комунальної власності, наукових установ тощо. Серед архівних документів німецького походження з фондів ЦДАВО України цікавими для вивчення теми, хоча і дуже нечисленними, є матеріали Колекції мікрофотокопій документів німецько-фашистських установ, армійських груп та їхніх підрозділів (ф. КМФ-8). У документах Центрального державного архіву громадських об'єднань України матеріали про історію радянського військового полону в Україні та трудове використання контингенту досить численні та зберігаються переважно в розділі справ Центрального Комітету КП(б)У (ф. 1). Справи Особливого сектора ЦК КП(б)У містять документи з питань розміщення, утримання, забезпечення і трудового використання військовополонених та інтернованих з таборів і робочих батальйонів на території республіки. Хронологічно ці матеріали охоплюють 1944-1953 рр. Вони досить різні за характером, походженням і ступенем інформативності. У дисертації використано й окремі документи з фондів Державного архіву Служби безпеки України. Серед них - справи фонду 16, в яких йдеться про організацію та забезпечення трудового використання військовополонених на будівництві автомобільних доріг у західноукраїнському регіоні 1939-1941 рр.
Всього в дисертації використано матеріали 133 справ, зосереджених у чотирьох вищезгаданих архівах.
Важливу групу джерел склали опубліковані документи. Суттєвими за змістом у контексті досліджуваної проблеми є публікації джерел, присвячені загальним питанням військового полону, його міжнародно-правовим аспектам К истории первой Гаагской конференции 1899 г. Документы // Красный архив. - 1932. - Т. 1-2. - С. 64-96.; Т. 5-6. - С. 49-79; Женевская конвенция об обращении с военнопленными от 12 августа 1949 года // Женевские конвенции о защите жертв войны. - М., 1954. - С. 69-129; Конвенция о законах и обычаях сухопутной войны от 5 (18) октября 1907 года // Международное право в избранных документах. - М., 1957. - Т. 3. - С. 41-46.. Друга група - це збірники документів про діяльність органів УПВІ-ГУВПІ НКВС (МВС). Особливо важливими для вивчення даної теми є документи, вміщені у двох збірниках, які видані у Російській Федерації. Русский архив: Великая Отечественная война. Иностранные военнопленные Второй мировой войны в СССР. Т. 24 (13) - М., 1996; Русский архив: Великая Отечественная война. Немецкие военнопленные в СССР. Документы и материаллы. 1941-1955 гг. Т. 24 (13-2) / Под общ. ред. В.А. Золотарева. - М., 1999; Военнопленные в СССР. 1939-1956. Документы и материалы / Под ред. М.М. Загорулько. - М., 2000; Русский архив: Великая Отечественная. Немецкие военнопленные в СССР 1941-1945 гг.: Сборник документов и материалов. Кн. 2. Т. 24 (13-3) / Авт.- сост. В.Н. Вартанов и др. - М. - 2002. Вітчизняні видання нечисленні. Серед них - згадане видання В. Сергійчука. Також частково використано мемуарну літературу.
Таким чином, залучення даного комплексу джерел створило достатнє підґрунтя для реалізації поставлених у дисертації завдань, ґрунтовного і достовірного розкриття основних сторін діяльності НКВС (МВС) і господарських органів щодо утримання й трудового використання військовополонених та інтернованих на території України у 1939-1941 рр. та 1943-1953 рр.
У другому розділі “Становище іноземних військовополонених та інтернованих періоду Другої світової війни в Українській РСР” здійснено комплексний структурний аналіз нормативної бази та практики організації табірного режиму, охорони, матеріально-побутового, харчового, медико-санітарного забезпечення іноземних військовополонених Другої світової війни в УРСР.
Протягом 1941-1945 рр. було створено нормативну базу, що врегульовувала всі основні параметри організації табірного режиму й охорони військовополонених та інтернованих. Основною метою режиму утримання контингенту залишалася його ізоляція від оточуючого населення і запобігання втечам. Аналіз відповідної статистики свідчить, що показник кількості втеч військовополонених та інтернованих на території УРСР був одним із найвищих у СРСР.
Вивчення документів засвідчує, що в роки війни та повоєнний період державні виконавчі структури, відповідальні за утримання військовополонених та інтернованих, створили достатньо повноцінну нормативну базу, що регламентувала їхнє матеріально-побутове постачання. Проте на практиці забезпечення далеко не завжди відповідало не лише нормам міжнародного права, а й вимогам відомчих нормативних приписів НКВС (МВС).
У період Великої Вітчизняної війни нормування продовольчого постачання полонених позначалося нестабільністю. Саме в 1941-1945 рр. у практику радянського військового полону ввійшов принцип тотальної диференціації норм харчування. У ці роки рівень калорійності харчів для окремих категорій полонених та інтернованих залежав не лише від військового звання, стану здоров'я і самого факту праці військовополоненого, а й від характеру виконуваної роботи, рівня її трудомісткості, а також - від його політичної та ідеологічної “благонадійності”.
Загальною тенденцією повоєнного періоду стало номінальне підвищення рівня калорійності харчування військовополонених, проте це не завжди гарантувало реальне поліпшення їхнього табірного життя. Тому особливо відчутними для полонених стали продовольчі труднощі, а в окремих регіонах України і голод, спричинені посухою та неврожаєм 1946 р. Лише у 1947-1953 рр. продовольче забезпечення полонених нормалізувалось. Норми харчування зросли, було вдосконалено диференційоване харчове постачання, знизився рівень зловживань і розкрадань у цій сфері. Такі заходи, поєднані з загальним поліпшенням умов утримання в режимних установах, вплинули на зменшення показника смертності до мінімуму та значно покращили показники трудового використання контингенту.
Налагоджуючи медико-санітарне обслуговування військовополонених, тодішнє УПВІ НКВС СРСР широко використовувало досвід ГУТАБу. Основними установами, що забезпечували цей напрям, були санітарні відділення таборів і табірні лазарети. Із початком війни система медико-санітарного забезпечення полонених виявилася неефективною. Тому радянський уряд розширив мережу лікувально-оздоровчих установ за рахунок організації спецшпиталів. Проте кількість останніх, організованих на території УРСР, їх забезпеченість медичним персоналом, обладнанням і медикаментами, а отже, й якість лікування в них, наявним потребам і відомчим нормативам відповідали не завжди. Особливо загрозливих масштабів захворюваність і смертність досягли взимку-навесні 1944-1945 р. Ефективність медико-санітарного та харчового забезпечення контингентів поступово зросла лише у повоєнний період.
Отже, радянське керівництво не мало на меті фізичне знищення полонених, як це практично здійснювалося у нацистських таборах. Головними завданнями були їхня ізоляція, ефективна політико-ідеологічна “обробка” та інтенсивне трудове використання. Також підкреслено, що в силу централізованого характеру відомства, котре опікувалося долею військовополонених та інтернованих в СРСР, про якусь окрему “українську специфіку” в загальнополітичних питаннях військового полону говорити не доводиться. Таку специфіку можна виокремлювати хіба що на етапі реалізації рішень НКВС (МВС) в республіці, але й вона не мала принципового характеру.
