Підписання договору про Стратегічні Наступальні Озброєння у контексті радянсько-американських переговорів щодо скорочення ядерної зброї у 1991 роц
p align="left">На черговому раунді переговорів по ядерним озброєнням 11 червня 1986 року радянська сторона висунула проміжний варіант угоди. Пропонувалось домовитись про заборону наступальних космічних озброєнь: протисупутникових систем (ПСС) будь-якого виду базування, а також озброєнь класу "космос-земля". Додатково висувалась умова про невихід із Договору про ПРО на протязі 10-15 років. По стратегічним озброєнням, не знімаючи попередніх домовленостей про 50% скорочення, було запропоновано як перший етап заключити угоду про 30% скорочення за 5-6 років тільки МБР, БРПЛ, ТБ і МКР радіусу дії більше 600 кілометрів на підводних лодках (до 1600 носіїв і 8000 боєзарядів). Щодо ядерних озброєнь середнього радіусу дії планувалась повна ліквідація радянських і американських РСРД в європейській зоні (на захід від 80??східної довготи) при умові, що Англія і Франція не будуть нарощувати свої ядерні озброєння. При цьому СРСР заявив, що готовий вивести свої ОТР із НДР та ЧССР.

У відповідь американська сторона вказувала на можливість зближення позицій по певному ряду питань та висунула компромісні пропозиції по СНО та РСРД. Загальна межа на боєголовки стратегічних засобів була піднята з 6000 до 7500 одиниць, в тому числі на боєголовки балістичних ракет наземного та морського базування - з 4500 до 5500, а на боєзаряди тільки МБР наземного базування - з 3000 до 3300 одиниць. При цьому піднімався субрівень на авіаційні крилаті ракети: з 1500 до 2000 одиниць. Одночасно вводився новий підрівень для МБР всередині наземного ракетного комплексу: не більше 50% від загального числа боєголовок наземних ракет. Щодо ракетних засобів середнього радіусу дії США запропонували план трьохетапної ліквідації РСРД за три роки. При цьому американська сторона виступала за глобальну рівність з СРСР по сумарній кількості боєголовок на РСРД.

Дестабілізуючими тенденціями в сфері гонки озброєнь були нові підходи зі сторони США по відношенню до раніше укладених угод про обмеження СНО. Вже 27 травня 1986 року президент США Рональд Рейган прийняв рішення про припинення дотримання США Договору про ОСО-2 і Тимчасової угоди про ОСО-1. Це рішення було реалізовано на практиці, коли "в кінці листопада 1986 року тяжкий бомбардувальник В-52 введений в бойовий склад Стратегічного командування США після переоснащення під крилаті ракети - без компенсуючого зняття відповідної кількості існуючих багатозарядних носіїв".

Важливою подією в сфері наявності безпеки держав в умовах ядерно-космічної ери стала зустріч у столиці Ісландії Рейк'явіку 11-12 жовтня 1986 року. Ця зустріч була запропонована радянською стороною як підготовча нарада перед візитом Генерального секретаря ЦК КПРС М.С. Горбачова в США, домовленість про яку була досягнута на зустрічі в верхах в Женеві (листопад 1985 року). Але підсумки в Рейк'явіку перевершили масштаби суто підготовчої зустрічі. Ісландська зустріч ввійшла в історію як важливий самостійний етап та переломний момент в діалозі двох держав по проблемі роззброєння.

Перш за все було досягнуто угоду про скорочення наступальних озброєнь (СНО) двох держав за 5 років на 50% по носіям і боєзарядам (до рівня в 6000 одиниць). В наступній п'ятирічці СРСР і США домовлялись ліквідувати повністю зброю даного класу. Щоб уникнути складностей встановлення додаткових підрівнів, було вирішено, що на першому етапі 50% скорочення охоплять всі компоненти стратегічних засобів: МБР наземного базування, БРПЛ морського базування і ТБ з їх ракетно-бомбовим озброєнням. Було вирішено повністю ліквідувати РСРД в європейській зоні. В Азії радянські ракети в цей час мали бути скорочені до рівня в 100 боєголовок, стільки ж боєголовок на РСРД дозволялось мати США на своїй території. СРСР зняв питання про зарахування американських ядерних засобів передового базування в зв'язку з радикальним скороченням стратегічних озброєнь. Було фактично прийнято угоду про РСРД, близької до "нульового варіанту", через це СРСР погодився не вимагати, відповідно, скорочення ядерних сил Англії та Франції, а також запропонував заморозити свої ОТР в Європі, а після заключення Договору про ліквідацію РСРД розпочати переговори про їх скорочення. На прес-конференції в Рейк'явіку, в день закінчення зустрічі, М.С. Горбачов сказав: "сам шлях, який ми пройшли тут, в Ісландії, до таких широкомасштабних домовленостей про такі значні скорочення ядерної зброї, - це вже величезний досвід, який ми отримали тут, це великі надбання".

Сторони в принципі досягнули домовленості про невихід із Договору про ПРО на протязі 10 років, тобто відрізку часу, за який буде передбачена повна ліквідація стратегічних озброєнь. Але думки керівників двох держав розійшлись щодо питання про те, як конкретно трактувати обмеження Договору стосовно робіт по вдосконаленню протиракетних космічних озброєнь. З боку СРСР було запропоновано обмежити ці роботи в межах лабораторій, не проводячи випробувань космічних елементів про ПРО за межами лабораторій, особливо в космосі. Пропозиції СРСР по скороченню ядерних озброєнь, які лягли в основу досягнутих домовленостей, були висунуті в одному пакеті з пропозиціями по зміцненню режиму Договору про ПРО. США зі свого боку наполягали на праві випробовувати їхні ударні засоби будь-де, в тому числі і в космічному просторі. Керівники СРСР і США роз'їхались, домовившись продовжити пошук компромісу на переговорах щодо ядерних озброєнь в Женеві. Зустріч на найвищому рівні в Island (Ісландія) показала, що з питань про скорочення ядерних озброєнь, попередження гонки озброєнь передує ще довга й складна боротьба. Разом з тим, в результаті зустрічі в Рейк'явіку було створена принципово нова основа, склались нові можливості для просування по шляху скорочення ядерних озброєнь, не допущенню виходу гонки озброєнь в космічний простір.

Ревізія узгоджених в Рейк'явіку проблем йшла за кількома основними напрямками. Перш за все, домовленість про невихід із безстрокового Договору про ПРО на протязі 10 років пробували подати у виді угоди про встановлення 10-річного терміну дії Договору, після якого він автоматично втрачає силу. Крім цього ставилось під сумнів головна довгочасова ціль переговорів, узгоджених на ісландській зустрічі, - повна ліквідація ядерних озброєнь. У сфері скорочення стратегічних озброєнь стверджувалось, що в Рейк'явіку мова йшла про ліквідацію на протязі 10 років тільки балістичних ракет наземного і морського базування. Замість скорочення кожного із елементів тріади знову висувалися (в рамках 50% скорочення на першому етапі) рівні і підрівні. Укінець, по всім питанням ісландської програми дня обговорювалось правомірність комплексного їх розгляду для подальшого вступу в силу в складі єдиного пакету.

У зв'язку з цим СРСР виступив з новою ініціативою, яка була проголошена в Заяві Генерального секретаря ЦК КПРС М. С. Горбачова по радянському телебаченню 28 лютого 1987 року. У ній пропонувалось "відділити проблему ракет середнього радіусу дії в Європі із блоку питань. Які розглядались спільно на переговорах в Женеві, і заключити окрему угоду про їх повну ліквідацію в Європі і скорочення ракет цього класу до 100 боєголовок в СРСР в азіатській частині і у США - на їх національній території". Також зазначалось, що після підписання угоди про ліквідацію радянських та американських ракет середнього радіусу дії в Європі СРСР виводить із НДР та ЧССР оперативно-тактичні ракет.

Підготовка спільного тексту угоди між СРСР та США велась на основі радянських і американських проектів договору, які були запропоновані, відповідно, 27 квітня та 4 травня 1987 року. "В структурному відношенні вони значно відрізнялись один від одного, тому обговорення велось приблизно по 15 конкретним темам, кожна з яких або співпадала із змістом окремих статей, або була відображена відразу в декількох статтях запропонованих проектів". Предметом найбільш складних переговорів стали питання, які стосувались самого характеру передбачуваних заходів, порядку їх здійснення і методів контролю.

В американському проекті передбачалось не тільки демонтаж чи знищення балістичних і крилатих ракет середнього радіусу дії, але можливість їх переобладнання в ракети, які не підпадають під дію цього Договору. Ще передбачалось можливість перебазування на кораблі і підводні лодки крилаті ракети великого радіусу дії.

СРСР категорично протестував проти можливості переобладнання РСРД в інші типи ракет, бо "підлягаючі скороченню системи пересувалися б в інші категорії озброєнь. У результаті відбувалась б лише певна перебудова військової структури. Запропонована угода про РСРД стимулювала б нарощування в інших областях військового балансу".

СРСР також не погодився з пропозицією про переобладнання ракет середнього радіусу дії також і з політичних причин, бо залишалась небезпека для союзників СРСР по Варшавському Договору. Крім цього з переобладнанням ракет "Першинг-2" в ракети меншого радіусу дії не знищувалась можливість зворотної операції, яку можна було здійснити за 48 годин.

Нарешті переобладнання крилатих ракет наземного базування (BGM-109) на морі взагалі не потребувало якихось конструктивних змін. Вони відрізнялись від крилатих ракет морського базування тільки потужністю ядерного заряду (відповідно 10-50 кт і 200-250 кт). У принципі, повернення цих ракет в Європу було б лише справою часу. Крім цього виникала б ще одна проблема: як пересвідчитись в тому, що КРМБ не будуть просто складені на кораблях ракетами середнього радіусу дії, дозволена кількість яких поза межами Європи пропонувалось обмежити рівнем в 100 боєголовок.

В радянському проекті договору з самого початку передбачалось зафіксувати положення про ліквідацію ракет шляхом їхнього демонтажу чи знищення. Після цього як в результаті компромісів було досягнуто взаєморозуміння по ОТР, то фактично виявилось безпредметним питання про можливість переобладнання американських ракет "Першинг-2" в ракети меншого радіусу дії в Європі, оскільки передбачалось встановлення нульового варіанту .

"Американська сторона продемонструвала конструктивний підхід в питанні про крилаті ракети, знявши питання про можливість зміни їх базування з наземного на морське". Отже, проблему, котра серйозно гальмувала хід переговорів, вдалось вирішити.

Складні проблеми потрібно було вирішити в сфері контролю, особливо в зв'язку з передбаченням за Рейк'явікською формулою збереження 100 боєголовок на ракетах середнього радіусу дії за межами європейського континенту.

Наявність в арсеналах обох країн навіть невеликої кількості РСРД передбачало збереження виробничої бази, проведення випробувань для перевірки надійності, навчання персоналу, планову заміну ракет внаслідок їх фізичного зносу, а також досягнення домовленості про параметри модернізації.

На заводах-виробниках, на комплексно-досліджувальній базі, в місцях складського зберігання, капітального чи повного ремонту, на полігонах. У навчальних закладах постійно б знаходилась певна кількість ракет, яка ще повинна була б стати предметом узгодження. А це затягувало б процес підписання договору, вимагало б більш глибокі та детально розроблені методи перевірки, ніж ті, які були б достатніми при повній ліквідації РСД, що виключає продовження їх виробництва, проведення випробувань і підготовку обслуговуючого персоналу. У зв'язку з цим СРСР виступив з новою пропозицією про повну ліквідацію ракет середнього радіусу дії також і в азіатській зоні, що дозволило б зняти питання про збереження тих 100 боєголовок на РСРД, за умови, що США зробить те саме. Щоправда, це не стосувалось ядерних засобів США в Кореї, на Філіппінах, на острові Дієго-Гарсія, які не повинні збільшуватися. Одночасно висувалась ідея про ліквідацію ОТР поза межами Європи, тобто проголошувалась концепція "глобального подвійного нуля", що дало могутній імпульс радянсько-американським переговорам .

Останньою значною проблемою, яка викликала гостру полеміку в зв'язку з підготовкою радянсько-американської угоди була доля 72 західнонімецьких ракет "Першинг-1А" і запропоновані до них американські ядерні боєголовки. У цих умовах канцлер ФРН Г. Коль виступив із заявою від 26 серпня 1987 року про готовність німецького уряду при дотримані таких умов: 1) досягнення домовленості між СРСР та США про повне знищення всіх РСРД; 2) врегулювання поки що відкритих питань перевірки і контролю для всіх зацікавлених сторін; 3) ратифікація договору та його вступ в дію; 4) дотримання узгодженого графіку по знищення ракетних систем; - відмовитись від модернізації "Першинг-1А". І це насправді означало, що ракети "Першинг-1А" не стануть замінюватися іншими, а коли їх знімуть з озброєння, то ніяких підстав для збереження американських боєголовок до них більше не буде .

Важливе значення на кінцевому етапі переговорів про РСРД і ОТР мали постійні зустрічі міністрів закордонних справ СРСР і США Е.А. Шеварнадзе та держсекретаря Дж. Шульца протягом літа та осені 1987 року, їх переговори відповідно з американським та радянським керівництвом. Так, зокрема, в ході вашингтонської зустрічі Е. А Шеварднадзе з Дж. Шульцом та Рональдом Рейганом сторони зуміли підійти до остаточної думки відносно концепції та режиму зустрічі на найвищому рівні, що знімало останні перешкоди на шляху до підписання договору по ракетах середнього та меншого радіусу дії (на заключному етапі замість ОТР стали використовувати термін "ракети меншого радіусу дії" - прим.А.А.) під час візиту М.С. Горбачова в Вашингтон. Тоді ж була визначена і дата початку цього візиту - 7 грудня 1987 року.

Останні деталі договору були узгоджені під час женевської зустрічі міністра закордонних справ СРСР Е. А. Шеварднадзе та держсекретаря США Дж. Шульца всього лише за два тижні до початку візиту Генерального секретаря ЦК КПРС в США.

Восьмого грудня 1987 року у Вашингтоні Генеральний секретар ЦК КПРС і президент США поставили свої підписи під договором двох країн про ліквідацію своїх ракет середнього і меншого радіусу дії (РСМРД). Передбачалось, що Договір про РСМРД вступить в силу, коли обидві сторони обміняються ратифікаційними грамотами (що й відбулось 1 червня 1988 року - прим.А.А.).

В структурному відношенні Договір про ліквідацію РСМРД складається із короткої преамбули та сімнадцяти статей. Невід'ємною частиною Договору є підписані одночасно з ним три документи. Найоб'ємніший з них - Меморандум про домовленості про встановлення вихідних даних. У них наведені свідчення, якими обмінялись обидві сторони відносно наявних в них ракет середнього і меншого радіусу дії. У Протоколі про процедури, які регулюють ліквідацію ракетних засобів, визначено конкретний порядок та способи знищення ракет, пускових установок і пов'язано з цим додаткового обладнання і споруд - стосовно кожного типу озброєння, що є предметом Договору. Нарешті, Протокол про інспекції містить положення, розроблені двома сторонами з метою забезпечити ефективність контролю за дотриманням Договору.

Предметом Договору є радянські і американські ракети середнього і меншого радіусу дії. До категорії РСРД віднесені балістичні і крилаті ракети наземного базування з дальністю дії від 1000 до 5500 кілометрів. Для СРСР - це "ракети типів, які відомі в СРСР як "РСД-10", "Р-12" та "Р-14" і відомих в США відповідно як "СС-20", "СС-4" та "СС-5", а для США - це "ракети типів, відомих в США як "Першинг-2" і "BGM-109G" і відомих в СРСР під тими ж назвами". Ракетами меншого радіусу дії вважають БРНБ і КРНБ з дальності дії 500- 1000 кілометрів. Для СРСР такими є "ракети типів, відомих в СРСР як "ОТР-22" і "ОТР-23" і відомих в США як "СС-12" та "СС-23", а для США - "ракети типу, відомого в США як "Першинг-1А" і відомого в СРСР під тією ж назвою". Таким чином, Договір охоплює всі балістичні і крилаті ракети наземного базування, які мають дальність дії на проміжку від 500 до 5500 кілометрів. "Ліквідації підлягають з радянської сторони 889 розвернутих і нерозвернутих РСРД, зі сторони США 677 РСРД". Що стосується РМРД, то з радянської сторони , будуть ліквідовані "957 розвернутих і нерозвернутих ракет, а зі сторони США - 169 таких ракет".

Реалізація положень Договору буде здійснюватися паралельно по декількох напрямках. Сторони беруть на себе зобов'язання після вступу в силу Договору не виробляти ніяких РСРД і РМРД, ступенів таких ракет та їх пускових установок, а також не здійснювати відповідні випробування.

Найкоротший термін для ліквідації (6 місяців) встановлений Договором для тих двох типів, які були випробувані, але не розвернуті. Такими ракетами для СРСР є "ракети типу, відомого в СРСР як "РК-55" і відомого в США як "SSC-X-4", а для США - "ракети типу, відомого в США як "Першинг-1B" і відомі в СРСР під тією ж назвою".

Ліквідацію ж ракет меншого радіусу дії (згідно встановлених домовленостей - прим.А.А.) і відповідних пускових установок, включно з додатковим обладнанням, планувалось провести протягом півтора року, а ракет середнього радіусу дії -- за трьохрічний період.

Для ліквідації ракетних засобів виділяються спеціально обговорені сторонами місця: у СРСР їх вісім, а у США - два. Розроблені способи знищення всіх елементів ракетних систем стосовно кожного типу РСРД і РМРД.

Договором передбачено широкий комплекс заходів для забезпечення взаємної впевненості учасників в дотримані його положень. "По масштабу і детальності цих мір Договір не має собі рівних і може розглядатись як принципово нове явище в сфері обмеження озброєнь і роззброєння".

Ці заходи можна поділити на дві великі групи - повідомлення й інспекції. Головна мета повідомлення - надання протилежній стороні інформації про здійснені чи заплановані зміни в сфері передбачених Договором. Обмін обновлених вихідних даних і надання повідомлень здійснюється через Центр по зменшенню ядерної небезпеки. Що стосується інспекцій, то передбачено 6 різних видів, а правила їх здійснення детально описані в Протоколі про інспекції. Інспекції будуть проводитись не тільки в СРСР та США, але й на території держав, де знаходяться ракетно-операційні бази і ракетно-допоміжні об'єкти (НДР, ЧССР, ФРН, Великобританія, Італія, Бельгія та Нідерланди).

Інспекторам фактично надані всі необхідні права для того, щоб переконатись у непорушенні договору. У деяких випадках навіть передбачені можливості таких дій, які повністю ідуть в розріз з традиційними уявами про необхідний рівень таємничості, необхідної для військового виробництва.

Отже, як ми бачимо, у 1985-1987 роках відбулось налагодження тісних стосунків між СРСР і США на рахунок ядерного роззброєння, хоча і не завжди все йшло добре. Проте, сторони вдало знаходили компроміси щодо тих чи інших питань. У цей час постійними стають зустрічі керівників зовнішньо_політичних відомств та керівників двох держав. Головний підсумок цього періоду радянсько-американських переговорів стає підписання двохстороннього Договору про РСМРД, що стало значною подією у відносинах між двома наймогутнішими країнами того часу. Цей Договір передбачав повне знищення двох класів ракетної зброї, при чому не застарілих, а сучасних і високоефективних засобів ведення війни. Таким чином, світ був позбавлений частини ядерної зброї та став на порозі подальшої співпраці з приводу скорочення стратегічних наступальних озброєнь.

Страницы: 1, 2, 3



Реклама
В соцсетях
рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать