О
тже, 1988 рік став часом великих змін в міжнародних відносинах. Нове політичне мислення, заснована на ньому політика СРСР та сприяння цьому з боку США відроджували ідею про мир в світі. Ворогуючі країни стали переходити від конфронтації до співпраці. У цьому році відбувся виступ М.С. Горбачова на Генеральній Асамблеї ООН, де було заявлено про активізацію та інтернаціоналізацію політичного діалогу і переговорного процесу. Висловлювались думки про те, що боротьба ідеологій не повинна переноситись на взаємовідносини між державами та про необхідність створення міжнародної організації правових держав, які будуть підпорядковувати свою зовнішньополітичну діяльність міжнародному праву.
Із 29 травня по 2 червня 1988 року в Москві відбулась зустріч Генерального секретаря СРСР М.С. Горбачова та Президента США Р. Рейганa (Ronald W(ilson) Reagan). Хоч там і не було виконано завдань, які висувались з обох сторін ще до зустрічі,-- та вона сприяла налагодженню подальших добрих відносин між СРСР та США. Важливе значення мав факт обміну ратифікаційними грамотами про вступ в силу Договору про РСРМД, які були підписані 1 червня 1988 року. Покращенню взаємовідносин сприяв ряд поступок з двох сторін: СРСР вивів з територій НДР і ЧССР оперативно-такичні ракети, які були вивезені в травні 1988 року на території СРСР. Між цими двома країнами 12 травня було підписано угоду про застосування Договору про РСМРД до ракет середнього і меншого радіусу дії, які здатні нести зброю, засновану як на існуючих, так і на нових фізичних принципах (екзотична зброя).
Вступ в силу Договору про РСМРД дав початок реального ядерного роззброєння. 28 серпня вибухом на полігоні в Капустяному Ярі СРСР приступив до планової ліквідації своїх ракет в присутності американських військових. Аналогічні дії були прийняті США. Першою західноєвропейською країною, з якої в відповідності з підписаними документами до кінця року були повністю вивезені розміщені там американські ракети, стала Бельгія. Розпочався вивіз американських ракет з ФРН, Великобританії, Італії. Під наглядом військових радянських спеціалістів вони знищувались на території армійського арсеналу в Пуебло, що в американському штаті Колорадо та на базі ВПС США в Дейвіс-Монтана, що в штаті Арізона. Американські експерти контролювали знищення радянських ракет в районі в Сариозека та Капустяного Яру. Так, вже до початку 1989 року, у відповідності з Договором про РСМРД, із 889 РСРД, які потрібно знищити, було знищено 222 ракети, із 587 пускових установок для них ліквідовано 118. Із 957 РМРД ліквідовано 312, а із 238 пускових установок для них 94. Виконувала свої обов'язки і американська сторона, яка ліквідувала до цього часу біля 25%.
На московській зустрічі на найвищому рівні обговорювалась підготовка угоди про 50% скорочення СНО СРСР і США, питання заборони хімічної зброї, скорочення звичайних озброєнь і збройних сил в Європі та інші питання. На спільній заяві зафіксовано зближення позицій сторін по ряду аспектів з питань скорочення СНО в умовах збереження Договору про ПРО. Керівники обох країн заявили, що був вироблений проект Договору про СНО, в якому є широкі і важливі домовленості, а також висловлені позиції з решти питань, де компромісу не досягнуто. Із врахуванням цього в Женеві були продовжені переговори з метою вироблення окремої угоди відносно Договору про ПРО на основі постанов спільної заяви, яка була прийнята у Вашингтоні 10 грудня 1987 року. Був відзначений прогрес в підготовці спільних протоколів відповідних протоколів. Ці документи розробляли положення про контроль, який зазначався в договорі про РСМРД. Ця робота складала основу для заключення Договору про СНО. Під час московської зустрічі була підписана угода між СРСР і США про повідомлення про пуски МБР та БРПЛ. На продовжених після московської зустрічі в верхах женевських переговорах про ядерне та космічне озброєння знову проявляються суперечки між двома країнами. Продовжувались пошуки взаємоприйнятних рішень з питань про обмеження розвертання МКР морського та повітряного базування, а також контролю щодо мобільних пускових установок МБР. Суперечки викликали суперечні питання щодо будівництва Красноярської радіолокаційної станції (РЛС) у СРСР, а у США - РЛС на території Гренландії та Великобританії.
У кінці 1988 року спостерігається деяка напруженість в радянсько-американських відносинах через перевибори Президента США на яких переміг Дж. Буш (George Bush), адже важко було передбачити, як будуть розвиватись стосунки між цими країнами після його обрання та чи складуться з ним такі ж дружні відносини, які були між М.С. Горбачовим та екс-президентом США Р. Рейганом. Дж. Буш приступив до виконання своїх обов'язків 20 січня 1989 року. З цього приводу Генеральний секретар СРСР надіслав свої привітання Президенту США, в якому зазначав: "Висловлюю сподівання на те, що роки Вашого перебування на високому посту Президента США будуть відзначені стабільним і широкомасштабним розвитком відносин між нашими країнами…". Вже 23 січня 1989 року відбулась телефонна розмова між Дж. Бушем і М.С. Горбачовим, під час якої Президент США подякував за привітання, що в своїй діяльності він буде "продовжувати лінію щодо розширення співробітництва та поглиблення взаємовідносин".
15 січня 1989 року минуло три роки після проголошення радянської програми повної ліквідації ядерної зброї. За цей час відбулись значні зрушення в радянсько-американських відносинах. Основне досягнення - це підписання та вступ в силу Договору про РСРМД. Так, на цей час СРСР провів на території США і країн, де розміщені РСМРД, -- 48 інспекцій, а США на території СРСР, НДР і ЧСРР -- 197 інспекцій. На кінець січня, за даними Національного центру по зменшенню ядерної небезпеки, СРСР знищив 597РСМД і 149 ПУ РСМД, а США 190 РСМД і 23 ПУ РСМД. У Женеві продовжились переговори про 50% скорочення СНО. Ці переговори затягував ряд невирішених проблем - наявність зв'язку між Договором про СНО та ПРО, обмеження КРМБ, контроль за мобільними пусковими установками, правило зарахування КРПБ та ТБ тощо.
Розгляд цих питань продовжувався під час офіційного візиту в СРСР 10-11 травня 1989 року Дж. Бейкера. Він мав робочі зустрічі з Е.А. Шеварднадзе та М.С. Горбачовим на яких обговорювались організаційні параметри московських переговорів, створені робочі групи експертів з питань роззброєння, регіональним проблемам, двохсторонніх питань. Було запропоновано продовжувати працю над текстом Договору про СНО. З боку СРСР було заявлено, що Договір про СНО можливий лише при дотриманні Договору про ПРО. На цій зустрічі досягнуто домовленість про відновлення роботи делегацій про ЯКО в Женеві у другій половині 1989 року. Також домовились про зустрічі міністрів зовнішніх справ двох країн не менше 3-4 зустрічей в рік. Треба сказати, що цей візит Дж. Бейкера - це по суті перший обмін думками з адміністрацією США по загальному колу питань, які гостро стояли на порядку денному в радянсько-американських відносинах. Чітко викреслились ряд проблем - це питання КРМБ і КРПБ. Щодо КРМБ, то радянська сторона вимагала обмежити КРМБ до 400 одиниць ядерного та 600 одиниць звичайного оснащення, типи підлодок і надводних кораблів, на які можна встановлювати КРМБ, встановити строгий контроль щодо КРМБ - від виробництва до їх розвертання (включаючи інспекції на кораблях і підлодках), а США заявили про неможливість до пуску радянських інспекторів на свої кораблі чи підлодки. Що ж до КРПБ, то СРСР виступав за обмеження КРПБ, в яких радіус дії більше 600 кілометрів, США - лише тих, в яких радіус понад 1500 кілометрів. Американська сторона пропонувала здійснювати зарахування на всіх типах ТБ, які оснащені для КРПБ з ядерними зарядами по 10 ракет (ТБ максимально може нести 20 таких ракет - прим.А.А.).
21-23 вересня 1989 року відбувся офіційний візит в США E.А. Шеварднадзе. Він передав особисте послання М.С. Горбачова, яке містило нові ідеї та пропозиції щодо актуальних питань радянсько-американських відносин, перш за все -- з питань роззброєння та світової безпеки. У ході цієї зустрічі було вирішено, що в кінці весни -- на початку літа в США відбудеться зустріч на вищому рівні, на якій планувалось підписати Договір про СНО навіть у тому випадку, якщо до цього моменту не буде досягнуто домовленість по проблемі ПРО. Проте з умовою, що сторони будуть продовжувати дотримуватись Договору про ПРО, у тому вигляді, в якому він був підписаний в 1972 році та зберігатиметься положення про можливість виходу з Договору про СНО однієї з сторін, якщо друга порушить положення Договору про ПРО. Ще СРСР повідомив про те, що на його території ліквідовано Красноярську РЛС, існування якої викликало незадоволення США, і висловив свою стурбованість щодо існування таких же станцій на території Гренландії та Великобританії. У відповідь на це американська сторона повідомила, що знімає свою пропозицію щодо заборони на мобільні МБР на переговорах про СНО в залежності від рішення Конгресу стосовно питання про фінансування американських мобільних МБР. Що стосується питання КРМБ, СРСР запропонував вирішити проблему КРМБ в більш широкому контексті морських озброєнь. На це США сказали, що подумають, але одразу ж висловили сумнів відносно можливості запровадження ефективної системи контролю за КРМБ. На цій зустрічі було підписано Угоду про принципи здійснення пробних заходів контролю і стабільності, які було вжито до підписання радянсько-американського Договору про СНО, яка була націлена на розробку таких заходів та містила принципи їх здійснення. Було також підписано Угоду про взаємні завчасні повідомлення про масштабні навчання стратегічних сил та досягнуто домовленість про те, що в контексті рівня в 1600 одиниць балістичних ракет будуть визначатись як співвідношення ракет і пов'язаних з ними ПУ.
Важливим етапом в ході радянсько-американських відносин стала неофіційна зустріч 2-3 грудня 1989 року біля берегів Мальти Генерального секретаря СРСР М.С. Горбачова і Президента США Дж. Буша, яка відбулась на борту радянського теплоходу "Максим Горький". Цікавий той факт, що тут вперше відбулась спільна прес-конференція керівників двох держав. На цій зустрічі не було порядку денного, а відбувався обмін думками по найбільш важливих питаннях радянсько-американських переговорів та обговорення організаційних питань майбутньої зустрічі в верхах у 1990 році у США. Хоча ця зустріч була не офіційною і на ній не було прийнято ніяких спільних документів, -- все ж вона відіграла важливу роль для покращення взаємовідносин, встановлення теплої атмосфери на переговорах. Адже це була перша зустріч після зміни адміністрації США і вона показала, що можливе дальше конструктивне продовження переговорів.
Уже в лютому 1990 року відбувся офіційний візит Дж. Бейкера в СРСР, на котрому обговорювалось питання, що будуть розглядатися на майбутній зустрічі на майбутній зустрічі на найвищому рівні у червні цього ж року. Відбувся обмін думками з питань обмеження озброєнь та подальшого роззброєння. Було повідомлено про намір підписати Договір про СНО до кінця цього року. Також на цій зустрічі були вирішені колишні протиріччя щодо КРМБ, встановлювався радіус дії, а щодо КРПБ - домовились, що питання про такі ракети будуть вирішуватись на основі взаємних політичних зобов'язуючих заяв, котрі будуть діяти протягом всього терміну дії Договору про СНО. Сторони домовились про встановлення кількісних меж на нерозвернуті балістичні ракети та їхні боєголовки, що застосовуються для всіх МБР, а інші нерозвернуті балістичні ракети, крилаті ракети і озброєння на ТБ не будуть предметом кількісних обмежень; про режим розміщення і переміщення всіх нерозвернутих балістичних ракет; про основні елементи режиму, що забезпечує доступ до телеметричних даних, які поступають під час випробувань у польоті балістичних ракет, котрі підлягають зарахуванню згідно з Договором про СНО. З питання про заборону ядерних випробувань сторони домовились, що основне завдання - підготувати протоколи для договорів 1974 і 1976 років для підписання в ході майбутньої зустрічі у верхах, -- практично виконане.
Як було заплановано раніше, відбувся робочий візит Е.А. Шеварднадзе 3_6 квітня 1990 року. Тут було зроблено огляд всього спектру радянсько-американських відносин на заключному етапі підготовки до нової зустрічі на вищому рівні, обговорено питання щодо обмеження озброєнь, які потрібно доопрацювати з метою забезпечення максимального результату роззброєння. Також дійшли згоди про необхідність нової зустрічі міністрів закордонних справ в травні для деталізації майбутньої зустрічі. Тут варто зазначити, що на цих переговорах з американського боку було піднято питання про врегулювання конфлікту у Литві. Буш висловив надію на врегулювання питання мирним шляхом, а це означало, що США визнавало цю проблему як внутрішнє питання СРСР, і Буш не хотів погіршувати двосторонні відносини. Але ситуація, яка склалася на той час у Прибалтиці, все ж гальмувала розвиток радянсько-американських відносин. Деякі впливові політичні сили США закликали перервати як політичні, так і економічні зв'язки з СРСР.
Запланована зустріч керівників зовнішньополітичних відомств відбулася 15-19 травня у Москві. У цей час був ряд робочих зустрічей Дж. Бейкера з Е.А. Шеварднадзе, що проходили під знаком підготовки до майбутнього візиту Президента СРСР в США та обговорення проблем обмеження та скорочення озброєнь. Ці переговори стали заключним етапом підготовки повномасштабної радянсько-американської зустрічі у верхах. Було досягнуто згоди про те, що візит М.С. Горбачова триватиме з 30 травня по 30 червня 1990 року, і буде містити переговори президентів та коротку поїздку по країні Президента СРСР.
На переговорах міністрів закордонних справ нарешті було вирішено два основних комплекси переговорних проблем:
питання про КРМБ;
питання про КРПБ.
Перший комплекс вирішено на основі принципу паралельних політично зобов'язуючих заяв, розрахованих на весь період діяльності Договору про СНО. Щодо другого комплексу, то тут було визначено межу радіусу КРПБ, а також прийнято механізм зарахування за певними типами ТБ. Остаточно узгоджені протоколи до договорів 1974-1976 років на рахунок ядерних випробувань і вибухів.
Офіційна зустріч на вищому рівні президентів двох країн відбулась з 30 травня по 4 червня. У Білому Домі М.С. Горбачов і Дж. Буш підписали велику кількість документів із різних сфер життя. Що стосується роззброєння, то було підписано ряд документів:
Протокол до Договору між СРСР і США про підземні ядерні вибуху у мирних цілях;
Протокол до Договору між СРСР і США про обмеження підземних випробувань ядерної зброї;
Спільна заява по основних положеннях майбутнього Договору про 50% скорочення СНО;
Спільна заява щодо наступного етапу переговорів про СНО.
Програма зустрічі включала переговори у Вашингтоні, Кемп-Девіді (заміська резиденція президента у штаті Меріленд, -- прим.А.А.), поїздку в Міннеаполіс (штат Міннесота), Сан-Франциско (штат Каліфорнія) та інші міста США.
Необхідно підкреслити, що хоча всюди їй давали високу оцінку, основної мети не було досягнуто - тобто не було підписано Договір про СНО, але сторони "домовились, що кожна сторона має право розвернути носіїв стратегічної ядерної зброї (МБР, БРПЛ і ТБ) по 1600 одиниць і 6000 боєзарядів до них. А КРМБ цим Договором не будуть охоплюватись, а обмежуються окремим документом - Додатком до Договору. Додатково до 6000 боєзарядів СРСР і США мають право розвернути 880 таких ракет на підводних лодках і надводних кораблях певних типів (отже, встановлювалась межа для КРМБ, -- прим.А.А.), тобто визначався фіксований рівень, який не вдавалось досягнути протягом всіх переговорів". У відповідності з правилами з урахуванням КРПБ на ТБ, США мають можливість розмістити таких ракет на 800-900 більше, ніж СРСР. Проте, у відповідності з цим правилом зарахування СРСР може мати, при бажанні, на 40% більше такого типу бомбардувальників. Тобто США можуть мати 8300, а СРСР - 7400 боєзарядів всіх видів ядерної стратегічної зброї. Дальність пуску КРПБ у відповідності з Договором буде встановлена на межі не більше 600 кілометрів. СРСР також виступав за необхід Договору - проти можливості США передати Великобританії без обмеження ядерної зброї і засобів її модернізації. На цій зустрічі вироблено "Спільний документ, в якому викладаються узгоджені на даний час положення Договору про 50% скорочення СНО. Одночасно він виводить сторони на фінішний круг переговорів: створені всі можливості для завершення роботи над проектом Договору і його підписання до кінця поточного року". Щодо характеристики офіційного візиту Президента СССР в США, то зам міністра закордонних справ СРСР зокрема сказав: "Государственный визит Президента СССР в США стал выдающимся событием в современной мировой политике. Результаты визита открывают широкие перспективи для дальнейшего развития советско-американских отношений на платформе нового мышления, для взаимодйствия и партнерства двух стран в решении жизненно важных проблем современности - разоружение, становление новых европейских структур, урегулирования региональных конфликтов, налаживание сотрудничества в торгово-экономической и других областях".
На цій зустрічі була прийнята спільна Заява відносно майбутнього Договору, в якій зазначалось: "Договір про СНО буде передбачати конкретні заборони на певні категорії стратегічні наступальні озброєння, види базування і види діяльності. Договором про СНО передбачається, зокрема, заборона на:
нові типи тяжких МБР;
тяжкі БРПЛ і ПУ тяжких БРПЛ;
мобільні пускові установки тяжких МБР;
нові типи МБР і БРПЛ з кількістю боєголовок, що перевищують 10 одиниць;
швидкісне перезарядження ПУ МБР;
ядерні КРПБ великого радіусу дії з РГЧ з боєголовками індивідуального наведення".
Також була прийнята ще одна спільна Заява, в якій зазначалось: "У цьому році сторони завершать роботу над Договором між СРСР і США про скорочення і обмеження СНО. Після підписання договору сторони негайно проведуть консультації відносно майбутніх переговорів. Обидві сторони матимуть право піднімати на цих майбутніх переговорах будь-які питання, що стосуються будь-яких стратегічних наступальних озброєнь".
Питання щодо ядерного роззброєння у подальшому обговорювалось на зустрічі міністрів закордонних справ в Іркутську. Тут висловлено пропозиції з двох сторін прискорити роботу над узгодженням тексту майбутнього Договору про СНО та узгоджено орієнтований на підготовку зустрічі у верхах в СРСР графік своїх контактів і організацію роботи на переговорах і між групою експертів двох сторін.
Через деякий час, 9 вересня, відбулась зустріч президентів у Хельсінкі, які приїхали туди для участі в міжнародній конференції. На цій короткій зустрічі вироблено спільну заяву, в якій говорилось: "ми єдині в переконані, що з агресією Іраку неможливо змиритись". Треба сказати, що ситуація, яка склалась тоді у Перській затоці сприяла зміцненню радянсько-американських зв'язків. Адже чи не вперше на події в світі дві країни прореагували однаково та узгоджували свої подальші дії.
12 Грудня 1990 року відбулась поїздка Е.А. Шеварднадзе у Вашингтон. Це був робочий візит для підготовки майбутньої зустрічі на вищому рівні у Москві. Тут визначили час проведення майбутньої зустрічі - це 11-13 лютого 1991 року. Пізніше на урочистій церемонії в Х'юстоні відбувся обмін грамотами про ратифікації Договору між СРСР і США про підземні ядерні вибухи ядерної зброї від 1974 року та Протоколу до нього від 1990 року - ці Договори офіційно вступали в силу. Також тут відбулось обговорення інших проблем роззброєння: питання по необхідність швидшого обмеження та подальшого повного заборонення ядерних випробувань, початку переговорів щодо тактичної ядерної зброї і використання механізмів ООН для обмеження поставок ядерної зброї.
Згідно з домовленостями про необхідність проведення ще одного раунду переговорів глав зовнішньополітичних відомств СРСР і США 26_29 січня 1991 року у Вашингтоні відбулась зустріч недавно обраного міністра закордонних справ О.О. Безсмертних з держсекретарем США Дж. Бейкером. На порядку денному обговорювались такі питання: політичні, щодо роззброєння, двосторонні, глобальні і регіональні. Важливе місце займало обговорення ситуації на Близькому Сході та стан справ на переговорах щодо скорочення СНО. Постановили, що потрібен ще час для доопрацювання тексту Договору про СНО. "Президент СРСР М. С. Горбачов і Президент США Дж. Буш досягнули взаємної домовленості про те, що радянсько-американська зустріч на вищому рівні в Москві спочатку запланована на лютий 1991 року, відбудеться на протязі першої половини 1991 року. З причини війни в Перській затоці президент Дж. Буш повинен знаходитись у Вашингтоні. Крім цього, робота над Договором про СНО потребує ще деякого додаткового часу. У відповідний час президенти СРСР і США визначать точні терміни проведення зустрічі в верхах". Отже, американська сторона перенесла запланований на лютий офіційний візит Дж. Буша в СРСР. Офіційно зазначалось, що це -- в основному через ситуацію у Перській затоці та не доопрацюванні тексту Договору про СНО. Останній раз радянсько-американська зустріч переносилась у 1960 році через політ Пауерса на У-2. Отже, тут чітко простежується вплив на думку США ситуація, що склалась у Прибалтиці, що хвилювала світову громадськість та утруднювала розвиток взаємовідносин. Та Дж. Буш всіляко запевняв керівництво СРСР, що вважає цю проблему внутрішнім питанням СРСР і не буде втручатись у цей конфлікт. Тому переговори щодо ядерного роззброєння продовжувались і ця зустріч все ж відбулась 29 липня-1 серпня 1991 року. На цій зустрічі було підписано радянсько-американський Договір про скорочення СНО - найоб'ємніший і безперечно найбільш складний в історії міжнародно-правовий документ. Текст самого договору включає 19 статей, що складають орієнтовно 100 сторінок. Він також містить "більше півсотні додатків, меморандумів, заяв, обмінних листів і т.д. і т.п.". Отже, переговори з цього питання велись багато років. "Якщо в якості відліку взяти початок переговорів з адміністрацією Рейгана у 1982 році, то для його закінчення потрібно було 8 років. Якщо взяти відлік з 1985 року, коли почались переговори по ЯКО, то це буде 6 років, а якщо взяти за початок зустріч в Рейк'явіку, коли був сформований основний принцип договору - скорочення на 50%, то вийде 5 років". Тепер коротко охарактеризуємо сам Договір про СНО. Отже, сторони мають по 2-2,5 тис. носіїв ядерної зброї, а у відповідності з договором -- ця кількість скоротиться до 1600 одиниць, і більше 10тис. боєзарядів, а за договором - до 6000 боєзарядів. Ось і всі цифри, які характеризують масштаби скорочення СНО, а все решта, що є у Договорі про СНО - це різні рівні, підрівні на окремі класи стратегічних озброєнь, якісні обмеження технічних параметрів, регламент розміщення і експлуатацію, випробувань, модернізації і заміни озброєнь, детальні тексти по інспекціям, контролю, обміну даних. Отже, Договір про СНО "став важливим вкладом, як для зміцнення відносин між СРСР і США, так і для світової безпеки". Цей договір також передбачав значні заощадження коштів, хоча б через скорочення коштів на обслуговування та за рахунок згортання нових стратегічних програм.
Потрібно зауважити, що переговори відносно питання про ядерне роззброєння продовжувались і після підписання Договору про СНО. Так, 27 вересня та 5 жовтня 1991 року, були висловлені нові пропозиції, відповідно Дж. Бушем та М.С. Горбачовим, про подальше ядерне роззброєння. "Без традиційних багаторічних переговорів двома великими державами прийнятий сміливий крок, який дасть радикальне ядерних потенціалів країн". Та на жаль, їм не судилось збутись, так як у кінці 1991 року відбувся розпад СРСР. Проте, цим переговорам потрібно віддати належне, бо за цей період було підписано два широкомасштабних договори, які вступили в дію та привели до скорочення та ліквідації певних типів ядерної зброї.
ВИСНОВКИ
Отже, тепер підіб'ємо підсумки курсової роботи. Як ми бачимо, у травні 1985 року було обрано Генеральним секретарем ЦК КПРС М.С. Горбачова, який проголосив процес перебудови та політику "нового мислення". Це сприяло налагодженню добрих відносин із США, що означало відмову від конфронтації, гонки озброєнь та дотриманні політики компромісів. Важливе місце у радянсько-американських переговорах займало питання про ядерне роззброєння. Адже ми знаємо, що ядерна зброя стала практично необмеженою по руйнівній силі, радіусу дії, а також та швидко оновлювалась і вдосконалювалась.
Важливим кроком для налагодження взаєморозуміння у радянсько-американських відносинах було проведення зустрічі на вищому рівні в Женеві, 19_21 листопада 1985 року. Тут сторони домовились, що будуть проводити політику спрямовану на обмеження та поступову заборону ядерної зброї. І після цього М.С. Горбачов 15 січня 1986 року у своїй заяві висловив пропозицію повністю ліквідувати ядерну зброю у три етапи до 2000 року.
Згідно досягнутих домовленостей (на женевській зустрічі) у Рейк'явіку, 11_12 жовтня 1986 року, відбулась ще одна зустріч на вищому рівні, яка була запланована як підготовча нарада перед візитом Генерального секретаря ЦК КПРС у США. Проте підсумки Рейк'явіку перевершили масштаби підготовчої зустрічі і вона ввійшла в історію як важливий самостійний етап в діалозі двох держав щодо ядерного роззброєння. Тут остаточно було сформовано принцип скорочення СНО на 50%, також домовились про повну ліквідацію РСРД в європейській зоні. Щоб прискорити процес ядерного роззброєння радянська сторона 28 лютого 1987 року внесла нову пропозицію: відокремити питання про РСРД в Європі із загального блоку питань та підписати по цьому окремого договору, а після цього перейти до скорочення СНО (процес підготовки тексту Договору про РСМРД тривав більше, ніж півроку й лише завдяки компромісам та взаємним поступкам вдалось розробити Договір про ліквідацію РСМРД та підписали його 8 грудня 1987 року).. Після підписання Договору про РСМРД почався підготовчий процес розробки тексту Договору про СНО. У кінці 1988 року з'являються деякі гальмування в радянсько-американських відносинах через нові президентські вибори, на яких переміг Дж. Буш. Гостро постало питання, як розвиватимуться взаємовідносини з новою адміністрацією США. Налагодженню дружніх відносин з новим президентом сприяла неофіційна зустріч 2-3 грудня 1989 року біля берегів Мальти. На ній відбувся обмін думками керівників двох країн щодо найважливіших питань. Хоч тут і не було нічого прийнято, та вона сприяла нормалізації радянсько-американських відносин.
За період від 30 травня до 4 червня 1990 року відбулась зустріч на вищому рівні в США, на якій було прийнято велику кількість документів з різних сфер життя та було досягнуто домовленість про наступну зустріч в СРСР на лютий 1991 року. Проте, американська сторона перенесла цю зустріч. Офіційно були названі причини -- це неможливість Президента США покинути свою територію через війну у Перській затоці та недоопрацювання тексту Договору про СНО. Тут потрібно сказати, що останній раз радянсько-американська зустріч переносилась у 1960 році через політ Пауерса на У-2. Тому стає зрозумілим, що тут простежується вплив прибалтійського конфлікту, який приводив до погіршення взаємовідносин. Проте Дж. Буш не захотів розривати налагоджені теплі відносини з СРСР і заявив, що Прибалтика - це внутрішнє питання СРСР. Тому зустріч все ж відбулась 29липня-1 серпня 1991 року у Москві, а 31 липня був підписаний Договір про СНО. Цей договір має більше півсотні додатків, меморандумів, заяв, обмінних листів і т.д., що складає загальний обсяг біля 900 сторінок. Хоч цей договір дуже об'ємний, але його легко охарактеризувати. Він передбачав: скорочення боєзарядів двох сторін до шести тисяч одиниць та їх носіїв (МБР, БРПЛ, ТБ) до 1600 одиниць. Ось і всі цифри цього договору, а все інше - рівні і підрівні на окремі класи стратегічних озброєнь та на окремі їх типи, якісні обмеження технічних параметрів, регламенту розміщення і експлуатації, випробування, модернізації і заміни озброєнь, загальні тексти по контролю, інспекціях, обміну даних, по процедурах переобладнання та ліквідації озброєнь.
Отже, підсумовуючи курсову роботу, ми бачимо, що процес підписання Договору про СНО червоною ниткою проходить через радянсько-американські переговори про ядерне роззброєння між СРСР і США у 1985-1991 роках. У Москві, 31 липня 1991 року, між двома протилежними країнами СРСР та США був підписаний широкомасштабний Договір про скорочення Стратегічних Наступальних Озброєнь, які становлять найбільш потужний вид ядерної зброї. Хоча цим Договором й не передбачалась повна ліквідація цих озброєнь, а всього лиш часткове їх скорочення -- це був надзвичайно прогресивний крок як на ті часи. Адже дві наймогутніші тогочасні країни з різними політичними системами добровільно та без усіляких компенсацій та застережень погоджувалися скоротити свій ядерний арсенал.
Слід також додати, що переговори про ядерне роззброєння продовжувались і надалі. Так вже 27 вересня та 5 жовтня 1991 року вийшли відповідно заяви Дж. Буша та М.С. Горбачова з пропозиціями про подальше ядерне роззброєння. Та на жаль їм не судилось збутися, так як в грудні 1991 року відбувся розпад СРСР.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
ДЖЕРЕЛА
1. Визит Генерального секретаря ЦК КПСС М.С. Горбачева в Соединенные Штаты Америки, 7-10 декабря 1987 г.: Документы и материалы. - М.: Политиздат, 1987. -175 с.
2. Выступления М.С. Горбачева на ІІІ Сессии верховного Совета СССР // Вестник МИД СССР, 1990, № 7. - С. 1-6.
3. Горбачов М.С. Заява Генерального Секретаря ЦК КПРС М.С. Горбачова по радянському телебаченню, 15 січня 1986 року. - К.: Політвидав, 1986. - 32 с.
4. Горбачов М.С. Заява Генерального Секретаря ЦК КПРС М.С. Горбачова по радянському телебаченню, 28 лютого 1987 року. - К.: Політвидав, 1986. - 25 с.
5. Интервью заместителя министра иностранных дел СССР А.А. Обухова // Вестник МИД СССР, 1990, № 13. - С. 57-59.
6. Поздравление М.С. Горбачева Дж. Бушу в связи с вступлением на пост Президента США 20 января 1989 г. // Вестник МИД СССР, 1989, № 3. - С. 5.
7. Совместное заявление // Вестник МИД СССР, 1990, № 19. - С. 1.
8. Советско-американская встреча на высшем уровне, Рейкьявик, 11-12 октября 1987 г. - М.: Политиздат,1987. - 68 с.
9. Советско-американское сообщение о встрече в верхах. // Вестник МИД СССР, 1991, № 4. - С. 6-8.
10. Совместное заявление относительно будущих переговоров по ЯКВ и дальнейшему укреплению стратегической стабильности // Вестник МИД СССР, 1990, № 13. - С. 59-60.
11. Совместное заявление относительно Договора о СНО // Вестник МИД СССР, 1990, № 13. - С. 58.
12. Microsoft Corporation. Encarta Encyclopedia'98: Deluxe Edition. -- CD-ROM version / I, II.
ПЕРІОДИКА
13. Правда, 1986. 17 травня.
14. Правда, 1986. 12 червня.
15. Правда, 1986. 22 жовтня.
16. Правда, 1987. 21 липня.
17. Правда, 1987. 22 липня.
18. Известие, 1987. 26 листопада.
19. Известие, 1987. 8 грудня.
ЛІТЕРАТУРА
20. Арбатов А. Сокращение стратегических вооружений: проблемы и непроблемы. // Мировая экономика и международные отношения, 1991, № 2. - С. 5-17.
21. Большаков В.В., Григорьев Е.Е. Колесниченко Г.А. Женева - как это было. М.: Международные отношения, 1986. - С. 127.
22. Борисов К. Советская концепция безопасности // Новая и новейшая история, 1987, № 4. - С. 16-21.
23. Герасимов Г.И. Путь к безядерному миру. - М., 1988. - 72 с.
24. Жуков Ю.А. СССР и США - дорога длиною в 70 лет, или рассказ, о том как развивались советско-американские отношения. - М.: 1988. - 482 с.
25. Мацейко Ю.М. Радянсько-американські відносини: проблеми і перспективи. М., 1989. - 56 с.
26. Меры в развитии иннициатив президентов Дж. Буша и М.С. Горбачева // Международная жизнь, 1991, № 4. - С. 156-158.
27. Назыркин Ю. Договор, нужный миру (к ратификации Договора о СНО) // Международная жизнь, 1992, № 1. - С. 25-31.
28. Петров Б. Реальный путь к ликвидации ядерного оружия // Международная жизнь, 1987, № 9. - С. 27-31.
29. Рогов С.М. Договор о СНВ: финиш или старт? // США. Экономика, идиология, политика. 1991, № 9. - С. 3-10.
30. Рогов С.М. Советский Союз и США: поиск баланса интересов. - М., 1989. - 278 с.
ДОДАТки
ДОДАТОК 1
Діагр. 1 Стратегічні наступальні озброєння (носії) СРСР і США на час підписання Договору про СНО
ДОДАТОК 2
Діагр. 2 Кількість скорочення СНО (носії) СРСР та США за Договором про СНО
ДОДАТОК 3
Діагр. 3 Скорочення СНО СРСР та США (боєзаряди) згідно Договору про СНО
