12 травня 1926 року використовуючи свої тісні зв”язки з генералитетом, Пілсудський повів війська на Варшаву. Народні маси були дезорієнтовані виступом Пілсудського проти непопулярного уряду Вітоса, його демагогічними заявами о досягненні к санації (оздоровленню) положення в Польщі .
Сутичка зализничиків недозволила урядові перекинути в Варшаву вірне йому військо. ППС закликала пролетариат к всезагальному страйку. Руководящі кола КПП, не розібравшись в достовірному характері переворота, також підтримало його, в той же час заклинал маси указати натис на Пілсудського, для того щоб змусити його виконати обіцянку демократизації (9. с. 61)
Після трьохднівних сутичків війська Пілсудського захопити столицю. Президент Войцеховський і уряд Вітаса були змусині пійти у відставку .В уряді, яке було сформоване 15 травня пілсудчиком К.Бартелем, Пілсудський зайняв пост війського міністра.
Президентом Польщі став ставленик Пілсудського І. Мосцицький. Переворот Пілсудського визначав встановлення в Польщі діктатури магнатів великого фінансового капіталу та поміщиків. Англія та США позитивно віднеслись до перевороту. Вони вважали що , Пілсудський віданий своєю пронімецькою орієнтацією в роки першої світової війни та ненависттю до СРСР, зуміє краще, ніж ендеки знайти спільну мову з німецьким урядом і приєднатися до антирадянського блоку. (5. с.384)
Одже, ситуація яка склалась в Польщі в 1921 - 1926 роках була досить складною. В країні встановився культ Пілсудського „як вождя”. Конституція яка була прийнята 1921 року в березні закріпила парламентську демократію в країні також проголошувала основні демократичні прва і свободи особистості, рівність всіх грамодян країни.
Краківське повстання 1923 року, не дано осікуваного результату. Воно було стихійним неорганізованим, не мало свого керівника за яким ти пійшов народ і отримав перемогу стало початком сформував культ особи Пілсудського.
2 Економічний розвиток країни
У 1921 року був проведений перепис, за цими даними в сільському господарстві було зайнято більш ніж 75% населення, а в промисловості та на транспорті лише 11 відсотків. Найбільш розвинутими галузями промисловості були вугільна та текстильна.Східні райони - українські, білоруські та літовські - за рівнем економічного розвитку значного мірою відставали від західних, польських районів країни. (5. с.451)
Економіка Польщі знаходилась в залежності від іноземного капіталу - французьською, німецькою, англійською, американською - з якими були пов”язані польські монополії. Характерною рисою польського капіталу був також тісний взає”мов”язок промислового та банківського капіталу з аграрним - магнати важкої промисловості нерідко були одночасно і поміщиками майже 45% землі.
Польське населення, а саме 60% було зайнято в сільскому господарстві, саме селяни повинні були стати основним постачальником промислових товарів. У зв”язку з цим аграрне питання мало не тільки політичний поміщицького землеволодіння, а це складало приблизно 25% всіх пахотних земель, залежило успішний розвиток торгівельних відносин в селі та в економіці в цілому. Аграрне питання в Польщі вирішувалось довго та напружено. Закон об аграрній реформі був прийнятий в грудні 1921 року,його дії не розповсюджувались на землі які перевищували 180 га. в Центральній Польщі та 300 га в східних районах.
Селяни купували землю по ринковим цінам. Значна частина землі, належала католицькій церкві, а інша частина державі. (8. с. 231)
В кінці 1923 року економічне положення Польщі продовжувало залишатись важким. Буржуазія яка збагатилась в період кризи та інфляцію, почала переставити відчувати її вигіду і бажала стабілізації грошової одиниці. Вона підтримувала новий позапарламентський уряд, який був скликаний в грудні. 1923 року видатним економістом В. Грабським, який запропонував програму оздоровлення фінансів. Він став проводити політику „економії”- збільшив податки, а державні витрати дещо зменшив.
Рівень заробітної плати після невеликого підьйома, який був у 1924 році майже безперервно зменшувався. Була проведена фінансова реформа - введення з 1 лютого 1924 року злотого, який вичислювався в золоті та прерівнювався к 1,8 млн. колішних зовсім обесцінених польських марок, хоча в деякій мірі фінансовий хаос та інфляція були знищені, та все одно ця реформа не принесла корінного поліпшення економічної коньюктури. В 1924 року Польща отримала займ від комерційного банку Італії, в 1925 році - у американського концерма „Діплом, Рид єнд К ”.
Встановлені на важних умовах, ці займи, особливо останній, збільшувати економічну та політичну залежність Польщі від іноземного капіталу.(12. с.512)
Заможні верстати населення, використали поразку революційних виступів 1923 року, для того щоб вибратись з кризи за рахунок працючого класу. В першій половині дещо зменшився бюджетний дефіцит, зросла заробітна платня, був встановлений восьми годинні робочий день, зменшилось безробіття. Але ці покращення були незначними та кроткочасними.
Пролетаріат добився прийняття законів, які будуть виплачувати допомогу безробітним на срок 26 тижнів, також закон про охорону праці жінок та дітям яким ще не було 18 років. У селян був популярним заклик до нової радикальної аграрної реформи.
Важке економічне положення країни було значного мірою пов”язане з загостренням економічних відносин з Німеччино, на долю якого приходилась одна третина польського імпорту і приблизно половина експорту.
Влітку1625 року Німеччина почала справжню митну війну, обмежили ввізд польського вугілля і промислових виробів. Велике значення для Польщі могло б бути розгортання економічних зв”язків з СРСР. Але, продовження шляху антирадянського курсу своєї зовнішньої політики, првителі Польщі протедіяли розвитку радянсько - польскій торгівлі.(3. с. 210)
Вузкість зовнішнього ринку, невиіність польської промисловості витримати конкретної боротьби з промисловісттю Польщі, яка отримала величезні американські на англійські кредити в рамках плана Дауєса, - все це вело до краху стабілізаціїполітики Грабського. Влітку 1625 рокуц курс золота почав падати. В країні почався новий економічний кризис, уряд Грабського в листопаді 1925 році подало у відставку.
Було скликано новий кабінет на чолі з А. Скшинським - займавший пост в уряді міністра іноземних справ. При його правлінні рахунок безробітних намічувалось більш ніж 400 тисяч чоловік, курс золота падав, ціни на продоворльчі товари швидко росли. У 1926 році у Варшаві, Лодзі, Любліні проходили масові демонстрації безробітних, численою була також забастовка в Верхній Селезії. В Західній Білорусії серьйозною революційною силою стала Білоруська селянсько - робітнича громада, у свої ряди вона намічувала майже 100 тисяч чоловік. Всі ці демонстрації, страйки проходили під лозунгами „Не дамо розграбити Польщу ! ”, „Шануймо вождя начальника Піпсудського !”.(14. с. 222)
В квітні 1926 року коли кабінет Скшинського запропонував законопроект о новом зниженні заробітної платні робітникам, такожведення нових більш тяжких податків, що в результаті привело до кризису. (4. с.310)
Отже, Польща у 20 роках XX cтоліття належала до країн з середнім рівнем розвитку капіталізму. В аграрному секторі Польща зберігала свої позиції крупни поміщицькі латіфундії, перетворення землі на товар спричинило посилення майнової диференціації селянства, посилилась експлуатація народних мас, загострилась проблема аграрного перенаселення тощо.
Всі ці чинники посилювали напруженість у суспільстві, вели до загострення соціальних протеріч.
3 Міжнародне положення Польщі
Польська Республіка мала дещо складні і напружені стосунки з багатьома своїми сусідами, в тому числі з Німеччиною і СРСР.
В політичних колах Польщі домінували дві концепції забезпечення національної безпеки країни, які розтошувались між Німеччиною та СРСР. Ю. Пілсудський головну безпеку для Польщі бачив з боку СРСР. Тому він вважав запотрібним максимально ослабити її шляхом створення на національних окраїнах незалежних держав. Літва та Білорусія згодом створили би разом з Польщею федеративну державу, а з Україною був би укладений військово - політичний союз. У разі таких дій загроза Польщі зі сходу була зведена до мінімуму, що дозволяла би ій не боятися і Німеччини. (6. с 213)
Р. Дмовський та його соартники основного ворога Польщі бачили в Німечинні. Заради успішного протистояння Берліну вони вважали необхідним здобути згоди Росії на приєднання окремих областей на заході, які входили в состав Речі Посполитої до Польщі. Це призвело до створення сильної польської держави, яка мала добрі стосунки з Росією і можливість успішно протистояти натиску Німеччині.
Польсько - радянський антогонізм розгортався з самого початку проголошення незалежності Польщі. Більшовицкий декрет про „відпущення” Польщі був розцілений поляками як тактичний крок Росії, направлений на зменшення їх уваги. Після розгрому денікінського війська почалися передислокація частей Червоної Армії на формування для боротьби проти поляків Західний фронт.Польська армія за допомогою Антанти стала однією з найчисленіших в Європі і нараховувала 738 тисяч чоловік. (8. с.312)
Пілсудський і лідер УНР Петлюра шукали єдності в боротьбі проти більшовиків. 21 -23 квітня 1920 року між Польщею та УНР був підписаний Варшавський договір. Польща визнавала Директорію на чолі з Петлюрою в якості головної влади УНР, оформовався союз для боротьби з більшовиками, в майбутньому вся Правобережна Україна, повина була відійти до Польщі. 24 квітня 1920 року була підписала військова конвенція між УНР та Польщею. Військові сили УНР переходили до польського командування. Залізницею в Україні керувала польська адміністрація.
Матеріальне обладнення військ було покладено на плечі Директорії, озброєне петлюровське військо - на польський уряд. Петлюра фактично пожертував територією ЗУНР,для того щоб відстояти УНР у боротьби з більшовиками.
26 квітня 1926 року почався польсько - український наступ на Україну, і вже 7 травня був взятий Київ.Недивлясь на успіх, не вдалося, однако, вирішити головні завдання - розгормити основні сили Червоної Армії.
Не збулися надії на активну підтримку український народом Петлюри, яка могла б дати йому можливість зміцнити свою владу. У травні польсько - українські війська зайняли Житомир, Віницю, Директорія перемістила свій уряд до міста Києва, між поляками і УНР загострились стосунки. (3. с.5-6)
В ході польського походу Червоної Армії широкий розмах отримали заходи напрвленні на встановлення радянської влади. 8 липня 1920 року був скликан Галицький революційний комітет, а 30 липня в закопленій Червоною Армією в Люблені виник Польський військовий революційний комітет на чолі з Ю. Мархлевським, Ф. Дзержинським, Ф. Коном. Цей комітет ще називали Польревком, він проголосив націоналізацію фабрик, шахт, деяких частин будівництва церкви від держави та світську освіту. В якості політичною завдання була видвинута пропозиція про створення Польської СРС. (11. с.303)
Вторгнення Червоної Армії в етнічну Польщу викликало у поляків значний патріотичний підьйом. Було сформовано коаліційний уряд національної оборони на чолі з лідером Польської селянської партії „Пяст” В. Вітосам (1874 -1945рр.), а також добровільна армія, яка мала в свої кола більш ніж однієї тисячі чоловік.
Мужньо захищали Варшаву не тільки регулярні бази но і сформовані за ініціативою Польської соціалістичної партії роьітничі батальйони. 13 серпня червоні війська вже були під стінами Варшави. Думки Л. Троцького о „Світовій революції” були мрії про те, що разом з Варшавою впаде до втілення. Але в ці драматичні дні польський народ під лозунгами „спочатку Польща, а дали подивились яка, ” знайшли традиційні патріотизм і стійкість. За 6 місяців війни 180 тисяч поляків добровільно виступили на захист свободи.
Під Варшавою відбулося „чудо на Віслі”: 16 серпня 1920 року польська армія нанесла неочикуваший контрудар і відтіснила більшовіків за Мінськ. Баланс, за який Польща відана життя 18 тисяч солдат, був врегульований. (7. с.321)
Радянська сторона в жовтні 1920 рокуц була вимушена підписати мирний договір в Ригі. За його умовами припинялися воені дії, встановлювався кордон між Польщею, Росією та Україною. Але війська УНР не прийняли цей мир і зайняли Виницю. В цьому ж місяці 1920 року петлюровські дивізії вели боротьбу з силами Червоної Армії. В листопаді війська УНР вимушені були відступити за річкою Збруч, на територію, зайнятоюполяками. Тут армія УНР була розроблена, а її склад був інтегрірован в польських таборах. Так віроломні союзники розправились з товаришами по зброї. Союзницькими діями Польща використовувала насильницький захват Західної Уураїни, який був узаконений підписаним 18 березня 1921 року Рижського договору між РСФСР, УРСР та Польщею. Польща признавала УРСР, а Східна Галиція перебувала у складі Польської держави до 1939 року .(15. с.312)
Можно зробити такий висновок що Польська Республіка мала дещо важкі та складні стосунки с багатьома своїх сусідів в тому числі з Німеччиною і СРСР, економчний та людський потенціал, який на декілька порядів привосходив польський.
Восені 1925 року західні держави заключили в Локарно з Німеччиною ряд згод, не дававших ніяких гарантій нерушимості польсько - німецьких корданів, польські політичні еліти стали більш опиратись к проведенню незалежній від Парижа зовнішної політики. Особливо замітно це проявилось після державного перевороту, який відбувся 1926 року, коли повний контроль за зовнішньої політикою був зусереджений в руках Піпсудського.(13. с.318)
В вересні місяці 1920 року почався перехід через кордон груп озброєних солдатів, які повині були здійснити терористичні акції і показувати світові прагнення польського населення Заользія до об”єднання з родною матінкою. На кордоні з Чехословачиною концентрировались війська. Міністр іноземних справ Польщі в ультимативній формі вимагав від Праги повернення спорної території, з чим вона, кинутая західнимим союзниками, повина була погодитись. 2 жовтня, одразу після завершення Мюнхінської конференції по Чехословачині, польські війська приступили до окупації Заользья. Для доведення законості своїх ді, які являлися прямим порушенням польсько - чехословацького договору 1921 року польські офіційні кола і пропоганда використовувала положення, що тим самим відбудовується історична справедливість і зближення з відчизною проживававшого тут польською населення. (4. с.3)
В зовнішній політиці Польща в якості основного направлення зберігався курс на союз з Францією. Польща підтримувала тісні зв”язки з членами Малої Антанти - Румунієй. З нею Польща була пов”язана договором о союзі 1921 року.
В цей період часу змінює акцент у своїй політиці й Англія. Так, на початку 1923 року англійський уряд за поступки,які йому зроблена Франція нв Близькому сході (зокрема, в районі Мосулу - Мосульська нафта), погодився на апексію Східної Галичини Польщею - союзницею Франції.
14 березня 1923 року в Парижі зібралася рада послі в великих держав - Англія, Франція, Італія та Японія, яка остаточно визнавали суверенітет Польщі. (1. с.5)
Отже, Польща зробила поворот в сторну зближення з західними державами, польський уряд не пійшов на зближення з СРСР. На цій позиції Польща залишилась і під час англо - франко - радянських переговорів. Ії зовнішньополітичний курс створив несприятливі умови для відторгнення фашиської агресії.
Висновок
Польські землі у перші дні першої світової війни стали театром активних бойових дій. Вони велись в царстві Польському, Галичині, на Мазурах 1921 - 1926 роки були дуже складними для Польської держави, як в політичному, так і в економічному плані.
При владі в цей час стояв видатний політичний діяч Ю. Пілсудський, Сейм разом з Пілсудським у 1921 році прийняли конституцією, робота над конституцією зайняла два роуи.
Це була одна з більш демократичних конституцій на той період часу. Вона проголошувала основні демократичні права і свободи особистості, рівнопроявність всіх громадян країни, незалежно від походження, національності, мови, раси чи релігії.
Конституція закріплена в Польщі парламентську демократію провідну роль в якому відіграв сейм. З 1924 - 1926 роках пов”язані багато страйків та повстань, одне з наймасовіних та великих було в 1923 році в місті Кракові.
Працівники вимагали поліпшення умов праці збільшення робочого дня до 8 годин. Повстання охопило майже всі райони. Більша частина Кракова перейшла до рук повстаник.
Однак, повстання виникло стихійно та не мало единого керівника. Це повстання було подавленно завдяки поліції, але деякі вимоги повстанців було виконано.
Ситуація яка склалась в Польщі в 1921 - 1926 роках була досить складною. В країні встановився культ Пілсудського „як вождя”. Конституція яка була прийнята 1921 року в березні закріпила парламентську демократію в країні також проголошувала основні демократичні прва і свободи особистості, рівність всіх грамодян країни.
Краківське повстання 1923 року, не дано осікуваного результату. Воно було стихійним неорганізованим, не мало свого керівника за яким ти пійшов народ і отримав перемогу стало початком сформував культ особи Пілсудського.
Польща у 20 роках XX cтоліття належала до країн з середнім рівнем розвитку капіталізму. В аграрному секторі Польща зберігала свої позиції крупни поміщицькі латіфундії, перетворення землі на товар спричинило посилення майнової диференціації селянства, посилилась експлуатація народних мас, загострилась проблема аграрного перенаселення тощо.
Всі ці чинники посилювали напруженість у суспільстві, вели до загострення соціальних протеріч.
Польща зробила поворот в сторну зближення з західними державами, польський уряд не пійшов на зближення з СРСР. На цій позиції Польща залишилась і під час англо - франко - радянських переговорів. Ії зовнішньополітичний курс створив несприятливі умови для відторгнення фашиської агресії.
Список використаної літератури:
1. Всемирная история. Мир в период создания СССР.// Под ред. Бадак А. Войник И.Е., Волчин И. М. М., 2000 г
2. Всемирная история. К., 1996 г.
3. Всемирная история .Т 8.
4. Советская историческая энциклопедия. // Под ред. Жуков Е. И . М ., 1968 г.
5. Налеч Д., Налеч Т. Юзер Пилсудский . Легенды и факты . М., 1990 г.
6. Новейшая история Зарубежных стран Европы и Америки ( 1917 - 1939.) // Под ред. Александров О.М. М ., Просвящение 1975 г.
7. История словянских народов . // Под ред. Матвеева Н . В 2х-кн . Кн.2.- М ., 2001 г.
8. Большая советская энциклопедия .// Под ред. Прохорова А . М.,1975 г.
9. Симонова Т.М. „ Протеизм во внешней политике Польши ” 2000 г. № 4. (1919 - 1924 гг.) // Новая и новейшая история .
10. Савостина Л.С . „ Как лечим економику в Польще „ // ЭКО .- 1991 г. № 8. с. 63-65.
11. Кострыкин А.И., Миллер А.В. „Очерки истории Польши” (1918-1945) // Преподование истории в школе. - 1992 г. № 3-4 с.4 - 10.
12. Кульчицький С.П. „Ідеологія і практика українського праворадикального руху в довоєнній Польщі” (1920 - 1939) // Історія в школах України. - 2002 р. № 3 с. 2 - 8.
13. Филипов Б.В. „Польша в поисках выхода из кризиса” // МЭМО. 1990 г. № 3 с 49.
14. Історія західних і південих слов ян ( з найдавніших часів до ХХ ст. ). Курс лекцій : навчальний посібник. Під ред. Яровий В.І., Тудяков П.М., Шумило В.А. та інші. - К., Либідь 2001 р.
15. Яжборовская И.С., Яблоков Ю.Д., Парсанов В.С. „Польша между Россией и Германией на кануне и в начале второй мировой войны” // История в школах. 2001 г. № 1-4 с. 8-11.
16. Новітня історія краін Європи та Америки ( 1918 - 1945 ) // Під ред. Іваницька О.П. К., 2001 р.
17. Історія Польщі від найдавніших часів до наших днів. // Під ред. Зашкільняк Л.О., Крикун І.Г. К. 2002.
Страницы: 1, 2
