Грузія після "революції троянд"
p align="left">Вимагають автономії, більш справедливого адміністративного поділу майже 500 тис. вірмен, які проживають переважно у Самцхе-Джавахеті. Цей регіон відомий як "кавказький Сибір", "картопляний рай". Незалежності від Грузії бажає тільки вірменська радикальна група "Вірк", але вона не користується масовою підтримкою. Водночас грузинські вірмени, вірменська діаспора, націоналісти у Вірменії впевнені, що Тбілісі не поспішає розвивати два райони в Джавахеті та чотири - в Месхеті (Самцхе), ізолює їх від світу, хоча переконливих свідчень такої політики не наводять. 23 серпня 2005 р. було створено Джавахський громадянський форум для захисту інтересів вірменської меншини. В районі Ахалкалакі основною валютою є російські рублі, вірменські драми, а грузинських ларі зовсім небагато. Більшість вірмен не володіє грузинською мовою, зате у вчителів, що викладають її, заробітна плата втричі вища, ніж у інших. З Грузією сам Ахалкалакі зв'язаний двома шляхами, які взимку непрохідні. Якщо раніше в Ахалкалакі проживало більше 20 тис. громадян, то в 2005 році - десь 8 тис. Живуть вони в основному за кошти іммігрантів, що працюють у Росії, промисловість зруйнована. Серед вірменського населення Грузії потенційних емігрантів - у 4-5 разів більше, ніж у вірмен, які проживають у Вірменії, грузинів чи азербайджанців. Ситуація в Самцхе-Джавахеті почала дещо поліпшуватися матеріально лише з кінця 2004 - початку 2005 років [31, с.149-150; 60; 54].

Незважаючи на візит до Ахалкалакі у грудні 2004 р. М.Саакашвілі, його намагання вирішити деякі болючі для вірменської меншини питання, багато проблем все ще турбують населення. Зокрема у місцевих школах заборонено викладання історії Вірменії, вірменські церкви й монастирі нерідко оголошуються грузинськими, знищуються хачкари (камені - хрести з вірменськими підписами). На 140 вірменських населених пунктів працює лише п'ять церков (дві в Тбілісі, одна в Батуму, дві - в Джавахеті), а лише у грузинській столиці живуть понад 100 тис. вірмен. Крім того, на території Грузії налічується 600 церковних споруд, які належать вірменській християнській монофізитській церкві, але більшість з них не функціонує. Півмільйонне вірменське населення Грузії має всього 12 священиків. Фіксуються інциденти: після того як 17 липня 2005 р. у церкві Святого Геворка села Самсар грузинські студенти розбили хачкари, вірмени громили грузинську школу в Ахалкалакі. Щоб дещо зарадити конфліктам, за наказом М.Саакашвілі у вірменських селах почалася масова закупівля продовольства для грузинської армії. Це рішення спрямоване у майбутнє: забезпечити можливість отримання коштів для тих вірмен, які втратять роботу на російській базі в Ахалкалакі. Адже близько 40% працівників та службовців у російському гарнізоні - місцеві жителі [62; 63; 64].

Директор Інституту політичних студій у Москві С. Марков називає події кінця листопада 2003 р. у Тбілісі "дореволюцією", тобто спробою завершити революцію 1991 р. і переорієнтувати країну геополітично. Однак його характеристика "трояндової революції" як виключно політичної, а не соціальної, не зовсім вірна. Адже до початку 2005 р. зростання прибутків бюджету мало місце, і суттєво - у 2,5 рази. Зросла мінімальна пенсія, хоча й не до 60 доларів, як обіцяв президент. До 1 липня 2005 р. були повністю погашені борги по зарплатні й пенсіях у сумі 150 млн доларів. Нагадаємо: до 2004 р. весь бюджет Грузії не перевищував 400 млн доларів, нова ж влада поставила за мету мати його у розмірі не менше ніж 2,5 млрд. Відомо, що поліпшення стану у сфері оплати праці та виплати пенсій було досягнуто методом державного рекету. Колишній керівник залізниць республіки, щоб визволитися з в'язниці, заплатив 8 млн доларів, яких могло вистачити для ремонту п'яти великих станцій. Керівник дорожнього департаменту відбувся 3,6 млн доларів, зате Г.Джохтаберідзе (зять Е. Шеварднадзе) одержав свободу за 26 млн. Щоб знищити епідемію хабарництва, з Міністерства внутрішніх справ звільнили 15 тис. співробітників, було замінено увесь склад автоінспекції, після чого працівникам різко підвищили платню. Щоправда, антикорупційна стратегія має загальний характер, та й розроблена нещодавно. Але якщо за всі роки існування незалежної Грузії від приватизації було отримано 25 млн доларів, то тільки за грудень 2003 - грудень 2004 років державі дісталося понад 200 млн. Лише за три підприємства, що продавалися "в пакеті", російський "Євразхолдинг" заплатив 135 млн доларів. Все ж на початку 2005 р. податкова служба працювала неефективно, зате автоінспекція стала "найулюбленішим органом у народі". Звичайно, економічне становище поки що важке, надто високий рівень безробіття, ледь не мільйон жителів Грузії працюють за кордоном. Лише з Росії вони надсилають рідним більше 1 млрд. доларів щорічно. Почастішали випадки, коли, маючи туристичні візи до Франції, люди там і залишаються. Електроенергія в містах подається за графіком, занедбана житлово-комунальна сфера. Державний борг Грузії досяг на початку 2005 року 2 млрд. доларів [18; 20, с.А4; 50; 35, с.39-41; 58; 66].

Доктор політичних наук А.А.Чачія, який очолює "Народний рух "Самегрело", стверджує, що протягом 2005 р. влада планує закрити 60% дитсадків, багато шкіл з безоплатною системою навчання, залишити у Тбіліському університеті всього шість факультетів замість 23-х. Росія постачає природний газ за ціною 60 доларів за 1 тис. м3, а населення його купує за 150 доларів. Аналогічна ситуація з електроенергією: її собівартість - 2 центи за одну кіловат-годину, а такса жителям - по 7-8 центів. Фінансова підтримка Грузії з боку США стала вкрай важливим чинником, уже в 2004 р. за її рівнем на душу населення республіка поступалася лише Ізраїлю, Єгипту та Чорногорії. До 2010 р. Грузія одержить від Вашингтона ще 300 млн доларів [30; 83, р.122-123]. Але сумнівно, щоб у 2008 р. М.Саакашвілі вдалося реалізувати свою обіцянку - забезпечити населенню європейський рівень життя. Зауважимо, що заради вирішення проблеми з пальним М.Саакашвілі у кінці жовтня 2005 р. назвав суто авторитарного лідера Азербайджану І.Алієва своїм братом.

Політично в Грузії мало що змінилося, за рівнем свободи слова вона скотилася до 2005 р. на 23 пункти вниз. Далеко не всі громадяни схвалюють призначення президентом на важливі посади родичів лідерів "трояндової революції", своїх друзів та знайомих. Не випадково підкомітет по європейському сусідству у Комітеті з іноземних справ сейму Литви влітку 2005 р. вирішив "експортувати" демократію, принципи прав людини не лише до Білорусі, Азербайджану, Вірменії, України, але й до Грузії. Не всіх влаштовує принцип, за яким населення вибирає лише керівників районних адміністрацій. Губернатори провінцій будуть і далі призначатися, і навіть мера Тбілісі вибиратимуть не городяни, а законодавчий орган міста - сакребуло. У законодавстві Грузії надто широка недоторканість парламентарів та народних депутатів, а їхня відповідальність - чисто символічна. Дуже нечітко визначені можливості й межі права на захист парламентарів, тому їх легко використовувати для діяльності, абсолютно не пов'язаної з депутатською роботою. У законі відсутнє поняття "депутатське звернення", в Конституції Грузії немає вимоги щодо обмеження участі у виборах депутатів для осіб, які мають непогашену чи не зняту в установленому порядку судимість [3, с.55; 76; 67, с.4-5, 8].

Вуличних акцій влітку 2005 р. у Тбілісі стало стільки ж, як два роки тому. Юрист Т.Хідашелі у липні 2005 р. відзначала "ігнорування точки зору інакомислячих", претензію влади на "монополію у проповідуванні істини". До цього часу, зокрема, рідні З.Жванія, який загинув 3 лютого 2005 р., і батько Р.Юсупова, що помер разом з ним, не згодні з висновком про їхню випадкову смерть. Брат покійного прем'єр-міністра Георгій Жванія заявив в ефірі каналу "202", що влада Грузії навмисне сфальшувала звіт американського ФБР щодо причин смерті Зураба та Рауля. Рідні З.Жванія вважають підозрілою поведінку охоронника прем'єра М. Дзадзамія, халатністю - дії начальника охорони К. Харчіладзе [44; 29; 53]. Преса повідомляла про певний тиск на Н. Бурджанадзе у зв'язку з безладом у департаменті прикордонних військ, який очолює її чоловік Б. Біцадзе [12]. Лідери грузинської колонії в Москві вважають, що М. Саакашвілі намагається "клан кланом вибивати". Більше того, за висловом одного з відомих російських аналітиків "В последние 10 лет Грузия производит впечатление демократического государства. Но больше она ничего не производит". Недавній висновок представника Європейського Союзу був невтішний: Грузія вступить до ЄС не раніше ніж через 20 років, і це мінімальний термін [5; 43]. Однак, виступаючи у вересні 2005 р. в Колумбійському університеті, М.Саакашвілі заявив: "Безперечно, ми вступимо до Європейського Союзу раніше, ніж людина побуває на Марсі, а вона опиниться на Марсі досить скоро". Але ж спеціалісти передрікають такий політ десь у 2030 році! Щодо членства в НАТО, тут перспективи значно кращі. Згідно з планом індивідуального співробітництва Грузії з альянсом, прийнятим у жовтні 2004 р. (терміни його виконання і конкретну допомогу НАТО не розголошують), в кінці 2006 р. Тбілісі має надію одержати статус кандидата на вступ в цю організацію.

За 16 місяців перебування при владі "Національного руху" М. Саакашвілі з'явилося розчарування. Згідно з опитуванням, проведеним у квітні 2005 р., його політику назвали вірною 31% респондентів. Це значно менше, ніж у кінці 2003 р., коли цей показник досягав 97%. Зокрема тбілісці вкрай незадоволені тим, що після руйнівного землетрусу квітня 2002 р. будинки не ремонтуються, а лише фарбуються; сакребуло захопилося будівництвом бізнес-центрів, а не житлових будинків. Адже бюджет столиці на 2005 р. виріс на 20 млн ларі [29; 13].

Опозиційними до влади є "нові праві", "консерватори", партія "Справедливості", а в парламенті - Республіканська партія. М.Аргвадзе-Гамсахурдіа (вдова покійного президента) з липня 2005 р. організувала постійну акцію протесту біля будівлі "Відкритого товариства Грузії". Дебати опозиціонерів у парламенті, як правило, закінчуються бійкою. На наступні президентські вибори 2008 р. від опозиційного "уряду майбутнього" вже фігурує кандидатом 38-річний випускник Колумбійського університету Г.Маісашвілі - один з авторів теорії соціальної солідарності. Під час виборчої кампанії в США він працював економічним радником Д.Керрі. У своїх виступах Г. Маісашвілі особливо натискає на проблему безробіття, яку уряд, на його думку, не здатний вирішувати, а також на некомпетентність міністрів. В одній з промов він заявив: "Грузія часів Саакашвілі - це потьомкінські села та бутафорська політика". Підкреслено патетично, нереально лунав його заклик зробити самого президента безробітним [51; 14]. Лунає критика на адресу М.Саакашвілі і з боку Заходу. Аналітик Ніксонівського центру в США З.Берон зауважувала, що президент Грузії надто нетерплячий у справах міжнародної політики, проявляє надмірну емоційність. Внутрішні реформи, - підкреслює П. Лавель, - проходять дуже повільно, позитивні результати від них дістаються лише тбіліському електорату. Член Британської Гельсінської групи з прав людини М.Алмонд засуджує надмірне уславлення М.Саакашвілі, яке нагадує шеварднадзівські традиції [25]. Різноманітні чутки серед населення та світової громадськості викликав інцидент президента Грузії з журналісткою Інгою Григорія [8]. Надто низький рівень має сучасна Грузія за свободою економічного розвитку - 100 місце, у той час як Вірменія - друге, а Естонія - четверте [40].

Важка спадщина, особливо через відчайдушну бідність (не менше 52% у 2004 р.), яка не сприймає ринкових принципів і представників нової буржуазії, що дивляться на Захід, посилює соціальну напругу. В органах масової інформації зникла критика дій уряду. Проведені через слухняний президенту парламент поправки до Конституції залишили суди і законодавчий орган без будь-яких незалежних прав. На думку проф. Ч. Фейрбенкса, "суперпрезидентська Конституція Шеварднадзе перетворилася на гіперпрезидентську Конституцію Саакашвілі" [80, Р.117-118].

Грузинська православна церква залишається державною з 14 жовтня 2002 р., втративши зв'язок з іншими православними церквами. Її стосунки з державними структурами не відповідають вимогам сучасного європейського права. Напруженими є стосунки з католицькою меншиною, недарма у вересні 2003 р. мала місце відмова грузинської православної церкви від конкордату з Римом [78, S.15; 81, S.18].

Серед більшості населення відсутня повага до законів, хоча Цивільний кодекс Грузії - приклад для інших пострадянських держав. У судовій системі, зміненій ще в лютому 2004 р. за американськими зразками, посилилася роль присяжних повірених, існує система захисту свідків. Однак свавілля держави посилилося, а демократичні свободи погіршилися реально. До цього часу грузинське населення віддає перевагу регіональній, а не загальнонаціональній ідентичності: свани, кахетинці, самгрели, імеретинці. Сім'я, клан залишаються більш важливими, ніж нація. Саме тому влітку 2005 р. за ініціативою М. Саакашвілі були створені табори для грузинської молоді для виховання там національної самосвідомості [90; 88].

Таким чином, Грузія не може розраховувати на швидкий прорив до сповідування європейських цінностей як у духовній, так і матеріальній сфері. Необхідно нормалізувати стосунки з сусідами, вирішити без кровопролиття проблему Абхазії та Південної Осетії. Не менш важливим питанням є стосунки з Росією, яка все ще побоюється, що після ліквідації нею баз № 12 і № 62 туди увійдуть війська НАТО...

Література:

1. Абдурахимов С. Джордж Сорос в Центральной Азии // Центральная Азия и Кавказ (Лулео, Швеция). - 2004. - № 4. - С. 27-34.

2. Аджария: второй весенний призыв // Ноев ковчег (Ереван). - 2004. - № 5. - С. 9.

3. Апрасидзе Д. Бюрократическо-патримониальное государство в Грузии: новые шансы после "революции роз" // Центральная Азия и Кавказ. - 2004. - № 1. - С. 48-55.

4. Баазов З. Грузия: власть и неправительственные организации накануне парламентских выборов // Центральная Азия и Кавказ. - 2003. - № 4. - С. 56-62.

5. Бабулян С. "Я человек обучаемый…" // Северный Кавказ (Нальчик). - 2004. - № 7. - С. 3,9.

6. Багапш С. Мы готовы к сотрудничеству со всеми // Кабардино-Балкарская правда (Нальчик). - 2005. - 30 июня.

7. Бритвин Н.В. "Время поставит все на свои места…" // Время перемен, время надежд… - М.: ПолиМедиа, 1999. - С. 55-66.

8. Вардапетян А. Можно ли защититься от темперамента Саакашвили? // Северный Кавказ. - 2005. - № 23. - С. 8.

9. Вешапидзе П. Грузино-абхазский конфликт: что впереди? Взгляд с левого берега Ингури // Центральная Азия и Кавказ. - 2003. - № 6. - С. 107-111.

10. Гогидзе В. Атака на кланы Шеварднадзе и Абашидзе началась // Северный Кавказ. - 2004. - № 8. - С. 7.

11. Гогидзе В. Торговать или голодать // Северный Кавказ. - 2004. - № 5. - С. 7.

12. Гордели Л. Тбилисское эхо парижского скандала // Северный Кавказ. - 2005. - № 21. - С. 7.

13. Гордели Л. Как выбрать мэра // Северный Кавказ. - 2005. - № 23. - С. 9.

14. Гордели Л. Правительство будущего. О конкурентах президента // Северный Кавказ. - 2005. - № 20. - С. 6.

15. Гордели Л. Грузия: "Веселая карусель" Саакашвили // Северный Кавказ. - 2004. - № 51. - С. 7.

16.Гордиенко А. Выборы со стрельбой // Независимая газета (М.). - 2005. - 13 января. - С. 5.

17. Гоциридзе Р. Грузия: конфликтные регионы и экономика // Центральная Азия и Кавказ. - 2004. - № 1. - С. 169-177.

18. Григорян М. ISAB или дискредитация революций // Голос Армении (Ереван). - 2005. - 12 июля. - С. 5.

19. Грузия: новые страницы истории // Свободная Грузия (Тбилиси). - 2003. - 25 ноября.

20. Денисенко Л. Грузия, 52-й // 2000 (К.). - 2005. - 30 сентября. - С. А3-А4.

21. Дзугаев К.Г. Республика Южная Осетия: война - продолжение политики? // Непризнанные государства Южного Кавказа и этнополитические процессы на юге России. Южнороссийское обозрение № 29. Сб. научн. статей (под ред. В.В. Черноуса). - Ростов-на-Дону: изд-во Северо-Кавказского центра высшей школы, 2005. - С. 185-195.

22. Дуднік О.Я. Зовнішня політика Республіки Грузія в контексті сучасної геополітичної ситуації // Вісник Київського міжнародного університету. Серія: міжнародні відносини. Вип. 3. - К., 2004. - С. 42-58.

23. Жовер В. Творцы революции - проамериканские Че Гевары // Голос Армении (Ереван). - 2005. - 27 августа. - С. 5.

24. Запад не спешит инвестировать в Грузию // Республика Армения (Ереван). - 2005. - 9 февраля. - С. 5.

25. Западные СМИ о президенте Грузии // Азия и Африка сегодня (М.). - 2005. - № 1. - С. 19-20.

26. Интервью секретаря Совбеза Южной Осетии О. Алборова // Северный Кавказ. - 2005. - № 20. - С. 6.

27. Кара-Мурза С.Г. Экспорт революции. Ющенко, Саакашвили. - М.: изд-во Алгоритм, 2005. - 528 с.

28. Коротко // Голос Армении. - 2005. - 1 сентября. - С. 4.

29. Корчилава Б. Нарушенное соглашение // Кіевскій телеграфъ. - 2005. - 13-19 мая. - С. 14.

30. Котенок Ю. Президент Грузии ведет нацию к деградации // Голос Армении. - 2005. - 19 июля. - С. 5.

31. Кочикян А. Прошлое и настоящее грузино-армянских отношений // Центральная Азия и Кавказ. - 2003. - № 6. - С. 146-153.

32. Крылов А.Б. Религия и традиции абхазов. - М.: Институт востоковедения РАН, 2001. - 404 с.

33. Крылов А.Б. Грузино-абхазский конфликт: история и современность // Кавказский сборник. Т. 2 (под ред. Н.Ю. Силаева). - М.: НПИД "Русская панорама", 2005. - С. 278-291.

34. Крылов А.Б. Президентские выборы в Абхазии: надежды Тбилиси и трудный урок для России // Аналитические записки (М.). - 2004. - С. 155-166.

35. Крылов А.Б. Непризнанные государства в геополитическом контексте // Непризнанные государства Южного Кавказа… - С. 36-51.

36. Ломсадзе Т. Дети капитана Гранта // Свободная Грузия. - 2004. - 11 ноября.

37. Любарский К. Грузинский апокалипсис // Страна и мир (Мюнхен). - 1989. - № 2. - С. 38-42.

38. Магометов А.А. Межнациональные отношения. Интернациональное и патриотическое воспитание: этнопсихологический аспект. Учебное издание. - М.: Москов. психолого-социальн. институт, 2004. - 530 с.

39. Майоров М. Конфликты на Южном Кавказе: осознание глубины болезни и стремление ее лечить - начало исцеления // Центральная Азия и Кавказ. - 2004. - № 2. - С. 7-14.

40. Мало, но очень много // Республика Армения. - 2005. - 12 января. - С. 3.

41. Малышева Д. Центральная Азия и Южный Кавказ: региональная безопасность в эпоху нового миропорядка // Центральная Азия и Кавказ. - 2004. - № 2. - С. 51-60.

42. Марголина С. Невидимый третий // Internationale Politik (М.). - 2005. - № 1. - С. 74-83.

43. Мекравишвили С. "Мы возвращаемся в Европу" // Свободная Грузия. Неделя. - 2005. - 8 июля. - С. 6.

44. Мекравишвили С. Сила есть, а понимание… // Свободная Грузия. Неделя. - 2005. - 8 июля. - С. 3.

45. Мовсесян Г. Грузия предъявляет ультиматум // Республика Армения. - 2005. - 16 марта. - С. 5.

46. Морозов Ю. Кавказ без нас? // Азия и Африка сегодня. - 2005. - № 5. - С. 2-10.

47. Мякишев А.П. Современная отечественная историография. Проблемы взаимодействия власти и этносов в СССР в послевоенный период // Историографический сборник. Межвузов. сборник научн. трудов. Вып. 21. - Саратов: изд-во Сарат-го гос. унив-та, 2004. - С. 18-37.

48. Мясников В. Грузинская армия стремительно набирает мощь // Независимое военное обозрение (М.). - 2005. - 30 сентября - 6 октября. - С. 2.

49. Новости // Свободная Грузия. - 2005. - 6 сентября. - С. 3.

50. Нозадзе Б. "Самые коррумпированные - налоговый и таможенный секторы" // Свободная Грузия. Неделя. - 2005. - 8 июля. - С. 2.

51. Обзор грузинской прессы // Свободная Грузия. - 2005. - 2 июля. - С. 2.

52. Перевозкина М. Сергей Багапш: "Могла начаться гражданская война" // Московский комсомолец (М.). - 2005. - 12 января. - С. 7.

53. Перевозкина М. Чисто грузинское убийство // Компромат (К.). - 2005. - № 8. - С. 20.

54. По страницам грузинской прессы // Свободная Грузия. - 2005. - 3 сентября.

55. Петровский В.В. Этносы и политика на исчезающем постсоветском пространстве. - Харьков: "Золотые страницы", 2005. - 424 с.

56. Свободная Грузия. - 2005. - 1 июля. - С. 6.

57. Северный Кавказ. - 2004. - № 2. - С. 7.

58. Семёнова М. Грузинский репортаж // Журналіст України (К.). - 2005. - № 1. - С. 47-48.

59. Симонян Ю. Пуля для госминистра // Независимая газета. - 2005. - 19 июля. - С. 5.

60. Степанян Л. Ахалкалаки борется за выживание // Республика Армения. - 2005. - 16 февраля. - С. 6.

61. Суанов С., Лагнуев Р. Один день в Цхинвале // Северная Осетия (Владикавказ). - 2004. - 3 сентября. - С. 4.

62. Тер-Саакян К. Армянским священникам трудно в Грузии // Республика Армения. - 2005. - 11 февраля. - С. 5.

63. Тер-Саакян К. Как там, в Джавахке? // Республика Армения. - 2005. - 12 января. - С. 7.

64. Тер-Саакян К. Грузинские псевдопатриоты воюют с хачкарами // Республика Армения. - 2005. - 11 марта. - С. 5.

65. Трапш Н.А. Непризнанная республика на историческом переломе: первые результаты деятельности новых абхазских властей // Непризнанные государства на юге России... - С. 129-138.

66. Турадзе Э. Аджария: куда идут деньги // Северный Кавказ. - 2004. - № 48. - С. 10.

67. Убері Т.П. Конституційно-правовий статус парламентів України та Грузії (порівняльний аналіз). Автограф. дис… канд.. юрид. наук. - К., 2005. - 20 с.

68. Хоштария А. Некоторые особенности миграционных процессов в Грузии // Свободная Грузия. - 2005. - 7 июля. - С. 4.

69. Цагоев И., Васильченко Д. "Мы мирные люди, но наш бронепоезд…" // Северный Кавказ. - 2005. - № 23.- С. 10.

70. Циклаури Г. Тревожные будни "Аджарского льва" // Северный Кавказ. - 2004. - № 8. - С. 6.

71. Циклаури Г., Гогидзе В. События в Аджарии // Северный Кавказ. - 2004. - № 11. - С. 2.

72. Циклаури Г. В Аджарии процесс пошел // Северный Кавказ. - 2004. - № 12. - С. 7.

73. Циклаури Г. Вторая грузинская революция // Северный Кавказ. - 2004. - № 19. - С. 7.

74. Цихистави Н. Россия в грузинских учебниках истории // Россия и страны Балтии, Центральной и Восточной Европы, Южного Кавказа, Центральной Азии: старые и новые образы в современных учебниках истории. Научн. доклады и сообщения (под ред. Ф. Бомсдорфа, Г. Бордюгова). - М.: фонд Ф. Науманна; "АИРО-ХХ", 2003. - С. 243-269.

75. Шакарянц С. Что задумал Саакашвили для Абхазии //Северный Кавказ. - 2004. - № 24. - С. 2, 6.

76. "Экспортом" демократии соседям Литвы займется комитет сейма Литвы // Литовский курьер (Вильнюс). - 2005. - 28 июля - 3 августа. - С. 3.

77. Baev P. The South Caucasus. A Challenge for the EU. - Paris: Institute for security Studies EU, 2003. - 205 p.

78. Bryner E. Wechselvolle Geschichte // G2W. Okumenisches Forum fur Religion und Gesellschaft in Ost und West (Zurich). - 2005. - № 3. - S. 13-15.

79. Darchiaschvili D. Georgian Security. Problems and Policies // The South Caucasus: a Challenge for the EU. - Paris: Institute for security Studies EU, 2003. - P. 107-128.

80. Fairbanks Ch. H. Georgia's Rose Revolution // Journal of Democracy (Baltimore). - 2004. - Vol. 15, № 2. - P. 110-123.

81. Fleischmann-Bisten W. Kirchen in Georgien // G2W… - 2005. - № 3. - S. 16-20.

82. German T.C. The Pankiski Gorge: Georgia's Achilles Heel in Its Relations with Russia? // Central Asian Survey (Abingdon). - 2004. - Vol. 23, № 1. - P. 27-39.

83. Heinrich H.-G. Russia's Policy toward the "Near Abroad" // Russia - Continuity and Change (eds. by G. Hinteregger, H.-G. Heinrich). - Wien; New York: Springer, 2004. - P. 119-130.

84. Klussmann U. Verschmahte Liebe // Der Spiegel (Hamburg). - 2004. - № 30. - S. 94-95.

85. Kuzio T. Promoting Geopolitical Pluralism in the CIS. GUUAM and Western Foreign Policy // Problems of Post-Communism (Washington). - 2000. - Vol. 47, № 3. - P. 25-35.

86. Leithauser J. Warnung vor den Russen // Frankfurter Allgemeine Zeitung. - 2005. - 12. Oktober. - S. 12.

87. Minderjahn B. Georgien auf Amerika Kurs // Das Parlament (Berlin). - 2005. - 11./18. Juli. - S. 9.

88. Minderjahn B. Chauvinismus und Clanstrukturen // Das Parlament. - 2005. - 10. Oktober. - S. 15.

89. Murinson A. The Secessions of Abhazia and Nagorny Karabagh. The Roots and Patterns of Development of Post-Soviet micro-Secessions in Transcaucasia // Central Asian survey. - 2004. - Vol. 23, № 1. - P. 5-26.

90. Muth J. Den Menschen fehlt es an Vertrauen // Das Parlament. - 2005. - 10. Oktober. - S. 14.

91. Schoenmann R. Captains or Pirates? State-Business Relations in Post-socialist Poland // East European Politics and Societies (Berkeley). - 2005. - Vol. 19, № 1. - P. 40-75.

92. Shevtsova L. Putin's Russia. Revised and expanded Edition. - Washington, DC: Carnegie Endowment for international Peace, 2005. - XIII + 455 pp.

93. Trenin D. The End of Eurasia. Russia on the Border between Geopolitics and Globalization. - Washington; Moscow: Carnegie Endowment for international Peace, 2002. - XI + 350 pp.

94. Ukraine bietet Georgien Soldaten an // Frankfurter Allgemeine Zeitung. - 2005. - 22. April. - S. 5.

Страницы: 1, 2, 3



Реклама
В соцсетях
рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать