А якби кого з наших панів радних, воєвод або старост, які не належать до цього повіту, також було обвинувачено, то він має дати відповідь на найближчому ж сеймі або на земській сесії.
Якби хто не хотів з'явитися, то його має бути покликано господарем або іншими панами і він все одно має з'явитися і відповісти. Але якби він був хворий або знаходився на господарській службі, або ж на копі на завитому році, то розгляд такої справи має відкластися до другого сейму. Проте якби відповідач був здоровий і не хотів з'явитися без поважних причин, тоді пани повинні відкрити книги і винести рішення про відшкодування збитків позивачеві у відповідності до того, як викладено вище, і мають визначити земський строк сплати чотири тижні. А якщо відповідач не схоче сплатити того, що буде присуджено, тоді ті пани мають наказати за шкоду увести позивача у володіння маєтком або людьми відповідача тією мірою, яка буде відповідати збиткам; позивач має держати це до тих пір, поки йому не буде відшкодовано всієї шкоди.
А яких би артикулів не було ще в тих правах виписано, тоді суд має судити у відповідності до старих звичаїв, а потім на вальному сеймі має бути вписаний цей випадок та інші, які викликані необхідністю.
1. Під час розгляду справи у суді ніхто не повинен апелювати до господаря, але обидві сторони зобов'язані довести справу в суді до кінця
Під час розгляду справи в суді ніхто не повинен апелювати до нас, господаря, ні до сейму, щоб тим самим не створювалася тяганина, але обидві сторони зобов'язані довести справу до кінця.
А якби одна із сторін вважала, що вирок несправедливий і, на її думку. його винесено не згідно з правом писаним, то вона має просити у суддів листа у своїй справі із вказівкою, на якій підставі судді винесли вирок. Судді будуть зобов'язані дати листа, завіреного своєю печаткою, після чого незадоволений вироком має перед нами, господарем, або на найближчому сеймі з тими суддями говорити і пред'явити лист цих суддів. Якби суддя не хотів видати витягу, то незадоволений вироком має взяти з собою трьох шляхтичів і знов просити в нього, тоді суддя обов'язково повинен буде його видати. А якби суддя не видав і це було б доведено, то він має заплатити штраф господарю дванадцять рублів грошей, а тому відшкодувати шкоду.
2. Кожен воєвода, старости і державці наші у своєму повіті мають вибрати і привести до присяги двох земян, які мають судити разом із їхніми врядниками
А також постановляємо, що воєводи, старости і державці наші мають у своєму повіті вибрати двох земян, людей достойних, які заслуговують на довіру, привести їх до присяги і встановити такий порядок: якщо пан воєвода, староста і державця наш, будучи зайняті нашими або державними справами, самі не встигнуть розглянути справи, то ті два земянина разом із намісниками і маршалками цих наших панів врядників мають розглянути справи і вирішити їх у відповідності до тих прав писаних, які ми дали всій державі. А присяжні писарі тих панів воєвод, старост і державців наших зобов'язані також знаходитися коло них і все записувати і слідкувати за надходженням штрафів до нашої казни, а також інших штрафів і прибутків своїх панів. А без цих присяжних панів земян, якби обидва були відсутні, намісники і маршалки не повинні судити; хоча б один із тих земян при них має бути постійно.
3. Як мають повістками господаря, панів воєвод, старост та інших врядників викликати до суду за кривду
Також постановляємо: якби до якого князя або пана, або шляхтича іо шляхтича була яка справа, то відповідач має бути покликаний до суду повістками нашими господарськими або воєводи, або інших врядників. Якщо ж той, кого покликали, не з'явився би за цими двома повістками, то його має бути доставлено децьким. Якщо ж він не взяв це до уваги і не з'явився до суду з децьким або від децького втік, ухиляючись від суду і не бажаючи відповідати перед судом, то, якщо в суді справа ведеться про умаєток, суд має ввести позивача у володіння маєтком, а якщо -- про рухоме майно, то ввести у володіння людьми або землею, які будуть коштувати стільки, скільки коштує те, з приводу чого порушено справу. А кого буде зведено у володіння маєтком або людьми, або землею, той має до суду тримати це в цілості і не повинен нічим пошкодити. А якби чимось пошкодив, то має це виправити і надати суду в цілості у такому вигляді, як він отримав при введенні його у володіння.
Проте викликати до суду не повинен інакше, як тільки взявши вижа з нашого двору, який знаходиться ближче всього до маєтку того пана або земянина, якого буде притягати до суду, і, крім того, ще понятих, людей гідних, і в присутності вижа і понятих має викликати на ті строки, які ми встановили нашим підданим для судового розгляду.
А в тих випадках, коли чиясь людина постраждала б від злодійства чиєїсь іншої людини або його було побито, або пограбовано, або трапилося би вбивство серед чоловіків, або які інші справи, які часто трапляються між сусідами, то у відповідності до старих звичаїв пан потерпілого має звернутися один і другий раз до пана того винуватого з проханням про справедливість. А якщо той справедливості не вчинить, то має покликати до судді того повіту, в якому живе.
4. Для розгляду кривд у суді панам з'їжджатися через два тижні після початку посту
Також постановляємо: для розгляду заподіяних штяхтичам від панів або від врядників, наших і польських, кривд, які виявилися в захопленні земель, у пограбуваннях, розбоях, насильництві і вбивствах, або між самими панами і їхніми підданими, встановлюємо для розгляду таких справ один [судовий] рок щорічно, до якого пани будуть зобов'язані з'їжджатися у призначене місце, у Вільні, після початку посту, і ніхто не повинен мати ніяких відмовок, крім тільки хвороби. І на цьому року, як на завитому, кожен пан повинен виправдатися перед іншим. І якщо кого буде звинувачено в тому, що його судили не за правами писаними, той має кожному відповісти і на тому ж року виправдатися. Проте такі справи ніде не повинні розглядатися, а тільки в нашому господарському палаці у Вільні.
5. Про кривди, які терплять пани і земляни від інших панів і пані вдов, намісників і підданих їх, коли вони не отримують правосуддя
Також постановляємо: якби якому пану інший пан або пані вдова, або земянину пан чи намісник або його піддані спричинили яку кривду, тоді скривджені мають вимагати, щоби з кривдником, з намісником, або зі своїми підданими справедливість вчинена була. Якщо ж той пан після звернення до нього не захоче здійснити правосуддя, а ми, господарь, у той час не будемо знаходитися у нашій державі, Великому князівстві Литовському, тоді той має поскаржитися двом або трьом нашим панам радним, які будуть знаходитися поблизу, і взяти у них повістки, щоб той пан з'явився до суду особисто і привів із собою намісника і своїх підданих, які спричинили кривду, на найближчий сейм, який буде призначено нами, господарем, або нашими панами радними. А відповідач має з'явитися сам і привести своїх підданих і повинен буде відповідати, як на завитому року.
Якщо ж на цьому сеймі не було б відновлено справедливість, то відповідач повинен з'явитися перед панами радними у той рок, який ми визначили панам радним щорічно збиратися у Вільні для розгляду таких справ через два тижні після початку великого посту. А пани, зібравшись у той рок у Вільні, будуть зобов'язані, не роз'їжджаючись, розглядати усі ці справи і вирішувати їх відносно тих, які будуть покликані на цей рок. Пани, розглядаючи такі справи, мають судити у відповідності до прав писаних. Проте, якщо прийшлось би судити такі справи, які не були б передбачені цими правами, то наші пани радні мають судити такі справи за старим звичаєм до тих пір, доки ми, господарь, не обговоримо такі випадки з панами радними і не накажемо вписати відповідних постанов до прав. Під час розгляду справи в будь-якому суді до винесення вироку ніхто не повинен апелювати до нас, господаря, але кожен повинен відповідати позивачеві з якої-небудь справи до остаточного розгляду справи у суді. А якщо одна із сторін визнає вирок несправедливим, то, взявши витяг із книг судових вироків, може апелювати до нас. І якщо від нього було що відсуджене за рішенням суду: якщо маєток, то повинне бути зроблене введення у володіння цим маєтком; якщо з нього відшкодовані були збитки, то це має бути повернуте. Апеляція ж не повинна затримувати задоволення вимог позивам ча. Якби всі пани не змогли з'їхатися до того року, а той, кого було б покликано до суду на цей рок, не бажаючи відповідати перед судом із метою затягнути справу, вимагав, щоб його справу розглядали всі пани, тоді ті лани, що зібралися, мають самі судити, а покликаний до суду не повинен апелювати, але має довести справу до кінця перед тими панами, які зберуться на той рок.
А якби хто мав наші листи, щоб його ніхто не судив, крім нас, господаря, то такий перед судом не повинен прикриватися цими нашими листами і до нас апелювати, але повинен перед нашими панами радними довести судову справу до кінця на тому земському року, тому що ми від нашого господарського імені наших панів радних призначаємо комісарами, щоб зони чинили правосуддя нашим підданим.
6. Про те, що децькі не повинні посилатися за князівськими і панськими людьми до того, як пану цих людей буде пред'явлена вимога, щоб він справедливість вчинив
Також, якби кого з наших підданих, земянина або іншу людину, князівськими або панськими слугами або людьми було скривджено, то, крім насильства або нападу на дім, з усіх інших скарг ні ми, ні наші воєводи не повинні посилати децьких за князівськими і панськими людьми, але спочатку мають послати до того пана, чиї люди, вимогу, щоби він вчинив справедливість перед нашим або перед врядниковим вижем. Якщо ж той пан після повторного пред'явлення вимоги не захоче вчинити справедливість, тоді, взявши децького від воєводи або старости того повіту, в якому знаходиться підданий того пана, повинен доставити його до суду того повіту, і винуватий повинен там відповідати перед повітовим суддею. І якби той панський підданий повинен був відшкодувати збитки позивачеві, то він не мусить платити більше, а лише стільки, скільки винен, а також децькому, який за ним їздив, -- децькування. Що ж стосується штрафу, то хоча б він підлягав виплаті прометного штрафу або ж із нього належав би встановлений штраф, то на нього ніхто не може накласти ті штрафи, тільки його власний пан.
Що стосується землі, то до суду не повинні викликати ані слугу, ані іншу яку людину, а тільки самого пана.
Таким же чином мають розбиратися справи між князями, панами і земя-нами: якщо когось було б скривджено чиєюсь людиною, то спочатку повинен раз і другий вимагати правосуддя від його пана. А якби той не захотів чинити правосуддя, тоді той, кому було спричинено кривду, повинен звернутися до суду. Пан же зобов'язаний доставити своїх людей до суду в рок, встановлений усій державі для розгляду судових справ; і коли у тій справі, з якої до нього зверталися, його люди визнаються винуватими, вони повинні відшкодовувати збитки з того часу, коли до нього звернулися з проханням здійснити правосуддя над ними, а він їх не судив.
7. Про виплату судових зборів
Постановляємо, що воєвода, староста і врядники наші судових зборів не повинні брати більше, ніж десятий грош від присудженої суми, а від маєтку, скільки він буде коштувати в залежності від його цінності, а від землі -- рубль.
8. Про заміну в судовому процесі однієї особи іншою
Постановляємо і наказуємо, що якби яка людина замінила іншу в суді у якійсь справі, то вона буде зобов'язана сама за неї відповідати, а залученого до справи відповідача буде звільнено від явки на встановлений йому рок у тій справі, з якої його було залучено до суду.
Проте той приятель не повинен виступати у суді доти, поки його довіритель не з'явиться особисто і не доручить йому справи у суді. Але якби довіритель був хворий, тоді він мусив дати йому доручення зі своєю печаткою. А якби хто приніс доручення і сказав, що це доручення його приятеля, а те доручення було б писане ним самим, а приятель не давав йому доручення і не доручав вести справу в суді, а він це зробив навмисне і програв чужу справу, тоді це судове рішення має бути признане недійсним; а цей приятель не мусить позбутися своїх речей, але знов має відбутися судовий розгляд. І якщо буде доведено, що той підробив доручення, то його має бути покарано як підроблювача ні чим іншим, а тільки спаленням на вогнищі.
9. Про прокураторів
У справах про маєтки, про збитки, про насильства жоден чужинець не може бути прокуратором ні перед нами, господарем, ні в земському суді, але тільки той, хто має нерухомість у Великому князівстві.
10. Про заборону сторонам від'їжджати з суду
Також постановляємо, що якби ми через нашого дворянина оповістили підданого, щоби він не виїжджав із нашого двору, поки перед нами не відповість позивачеві, а він поїхав би самовільно, знехтувавши нашим наказом, то за його неслухняність, якщо буде збуджено справу про землю, позивача мусять увести у володіння. І таким само чином, якби відповідач поїхав всупереч забороні воєводи або врядників, втратив також держання, пізніше він має право добиватися повернення його через суд.
11. Про строки виплати грошей
Також постановляємо, що для кожного грошового платежу, встановленого судом, має бути призначено строк чотири тижні, а якщо буде присуджено велику суму, то більш тривалий строк; а якщо треба заплатити тисячу коп, то розкласти цю суму на частини, кожної чверті року по сто коп доти, поки ту суму в тисячу коп сплатить. А якби у ці строки не заплатив, то за несплачену суму провадиться введення кредитора у відповідну частку маєтку. А якби маєток коштував менше суми боргу, то боржника віддають на милість кредитора.
12. Якби хто покликав до суду іншого, а сам на суд зі своїми доказами не з'явився
Якби який позивач порушив проти когось справу в суді і на року завитому не був готовий зі своїми доказами у справі, яку порушив, то врядник не повинен надавати йому відстрочку.
13. Якби хто порушив справу у суді, а сам не з'явився без поважної причини
Якби який позивач порушив проти когось справу в суді, на перший рок сам не з'явився без поважної причини, як-от у зв'язку із хворобою або у зв'язку із нашою господарською службою, і не заявив суду про ці поважні причини, то повторно він не може порушити ту саму справу, перш ніж не сплатить витрат і збитків.
14. У позовній заяві мусить викласти суть скарги
Якби хто мав намір покликати іншого до суду, то він має у позовній заяві викласти суть своєї скарги.
15. Якби хто кого безпідставно або незважаючи на судове рішення притяг до відповідальності
Також постановляємо, що якби хто, не маючи ніяких підстав або незважаючи на судове рішення, порушив проти кого іншого справу про маєток, хоча раніше програв справу, а потім через свою упертість знову із цього ж приводу пред'явив позов, то мусить заплатити три рублі судді і три рублі тому, кого притягнув до суду.
16. Якби хто не з'явився до суду після дворазового виклику, то в третій раз його має доставити децький
Якби кого було двічі покликано до суду повістками у справі про його спадковий по батьківській лінії маєток або про спадщину, або про будь-яку спадкову власність по лінії діда, то в третій раз має бути послано децького, а якби не з'явився і з децьким, то позивача має бути введено у володіння маєтком, з приводу якого він порушував справу в суді.
17. Якби хто кого у суді штовхнув або вдарив
Якби хто у суді схопив рукою іншого, штовхнув, смикнув або вдарив, але не поранив, і тим самим учинив би в суді безлад, той мусить заплатити штраф дванадцять рублів грошей, а тому за безчестя -- у залежності від стану того. Якщо ж хто перед судом оголив би шаблю або меч, то, хоча б нікого і не поранив, йому все одно відрубають руку. А якби поранив кого перед судом, то підлягає смертній карі.
18. Як має бути покарано того, хто під час судового розгляду образив би суддю або сторону, або суддю, який вдарив або образив кого-небудь у суді
Якби хто кому іншому або суддям у суді сказав лайливі слова і тим виказав зневагу до суду і суддів, то його має бути покарано тюремним ув'язненням терміном на шість тижнів, також і суддя, виконуючи судові обов'язки, не повинен нікого ображати. Якщо ж суддя схопив би кого рукою і вдарив, то мусить заплатити тому за безчестя відповідно до стану. А якби суддя кого образив лайливими словами, то ображений має поставити його перед нами, господарем, або перед панами, і йому із суддею має бути вчинено правосуддя у відповідності до законів. Якби хто загрожував судді, то мусив не тільки відсидіти шість тижнів, але і після відбуття цього строку мусить представити достойних поручителів, щоб судді були спокійні.
19. Міщани всіх міст мусять відповідати перед судом за поранення і вбивство селян
Також постановляємо, що міщани наших міст і міст усіх наших підданих, духовних і світських осіб, мусять відповідати за земським правом за рани і вбивства людей, селян наших і наших підданих. А якби зволікали із розглядом таких справ і до встановленого для їхнього розгляду року вироку не винесли, а позивача без потреби затримували тяганиною і на завитому року не винесли вироку, то вся провина і обов'язок платити покладається на міських суддів.
20. Про судові збори суддям, які будуть судити за відсутністю воєвод із їхніми намісниками
Судді, яких має бути призначено у повітах, якщо судять із врядниками воєвод або старост, то мусять ділити судові збори на три частки: одна частка воєводі, друга -- суддям, а третя -- наміснику воєводи. А якщо судить воєвода, тоді вся плата воєводі. А якби судове рішення намісника було оскаржене, то судді разом із намісником мусять відповідати панам у призначений судом рок.
21. Ніхто не повинен брати судових зборів більше, ніж установлено
Якби який воєвода або староста, або державця, або суддя взяв би судових зборів більше, ніж визначено нашою постановою, той зобов'язаний стороні повернути з нав'язкою, а нам, господарю, мусить заплатити штраф дванадцять рублів грошей.
22. Якби хто після суду і присяги добивався того ж, що раніше втратив по суду
Також постановляємо: якби хто, подав до кого позов, допустив відповідача до присяги і той присягнув би, а потім той, хто допустив відповідача до присяги, обвинуватив його, що він присягнув неправильно, то він уже не повинен знову позивати, тому що він сам допустив відповідача до присяги.
23. Якби хто представив свідків, а вони показали проти нього
Також постановляємо: якби хто подав іншому позов і надав свідків, а ці свідки показали б проти нього, і позивач захотів би обвинуватити цих свідків, що вони неправильно свідчили проти нього, то той, хто надав свідків, не може подавати докази проти своїх свідків. Проте, якби один надав свідків проти іншого і ці свідки засвідчили, а тому здасться, що ці свідки дали невірні свідчення, то він відразу ж, не виходячи із суду, може сказати перед судом цим свідкам, що вони неправильно свідчили. І якщо ці свідки будуть шляхтичами, то вони мусять навести вагомі докази, що свідчили правильно. Якщо ж це були б люди прості, то той, хто їх обвинуватить, мусить довести звинувачення. Якщо ж ці свідки були б прості люди різних панів, а перед судом вони особисто не свідчили, а були б опитані децьким, якому дали правильні свідчення, тоді той обвинувачений за їхнім свідченням мусить про те об'явити суду; і коли він стане перед їхніми панами, то разом зі своїми свідками мусить їх обвинуватити, що вони неправильно проти нього свідчили. І коли буде доведено їхню провину, то вони за свої неправильні свідчення мусять відшкодувати збитки потерпілому. А якщо ці свідки, панські піддані, будуть шляхтичами, то вони також мусять виправдовуватися свідченнями інших свідків.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9
