Також якби шляхтич на дорозі скоїв розбійний напад на шляхтича і той, кого було пограбовано, впізнав того, хто напав, в обличчя і показав свої рани гідним людям або показав сліди пограбування властям або стороннім людям і при цьому вказав на особу того, кто його побив, і притягнув би до суду того, хто його поранив, а той хотів би звільнитися від обвнувачення присягою, то перш, ніж відповідачеві звільнитися від обвинувачення присягою, при своїх ранах першість присяги має потерпілий. Але якби той, хто побив, не хотів би примиритися із потерпілим і допустив би його до присяги проти себе, тоді, якщо потерпілий присягне, того, хто нападав має бути покарано як розбійника.
Якби хто на дорозі посварився, але не грабував, проте його було б звинувачено у розбої, то поранений повинен присягти, а той має заплатити йому за рани і не повинен бути присуджений до смертної кари, як за розбій.
22. Про сварки
Також, якби хто з ким посварився і під час цієї сварки один другого поранив і один із них або обидва звернулися б до суду, але не мали свідків, які знали б обставини справи, і один другого не допустив би до присяги, а обидва хотіли б присягнути, то судді мають наказати їм тягнути жереб: тоді хто жереб вийме перший, мусить присягнути в тому, що той перший почав його бити і поранив його, і тому виникла ця сварка. І коли він присягне, тоді другий мусить заплатити тому, хто присягнув, за рани у відповідності до його стану.
23. Про сварку у вечірній час
Також, якби під час якої-небудь сварки увечері хто-небудь загасив свічку і кого-небудь із тих, хто був присутній при тій сварці, було поранено, але він не знав хто його поранив, і притяг би до суду того, хто загасив свічку, кажучи: «Мене було поранено у тій сварці, але з твоєї провини не знаю ким» -- і представив би на те доказ, а якби не мав доказу і вирішив би присягнути, тоді той, хто загасив свічку, мусить заплатити йому за рани. Таким же чином мають розглядатися справи про вбивства, які скоєні за таких же обставин. Відповідач, що заплатив за рани або головщину, може шукати винуватого.
24. Якби хтось ненавмисне поранив кого і його було притягнуто до суду
Також, якби хто порушив у суді справу про нанесення йому рани, а відповідач заявив, що поранив його ненавмисне і навів би тому доказ, ми, вважаючи, що ніхто без своєї провини не мусить терпіти поранення, постановляємо і наказуємо: за ці рани позивачеві має бути сплачено.
25. Якби який слуга, захищаючи свого пана, кого-небудь поранив або вбив
Також ми постановляємо, що якби у якійсь сварці слуга-шляхтич, захищаючи свого пана, кого поранив або вбив, тоді він звільняється від відповідальності за це: проте, зацікавлена сторона має права позивати за свої рани або за вбитого до хазяїна цього слуги.
26. Якщо чий-небудь слуга вчинить напад на дім або вбивство і втече
Якщо чий-небудь слуга вчинить напад на дім або вбивство і втече, але його буде знайдено потерпілим у його пана і про його злочин буде заявлено пану і якщо, незважаючи на це, пан упустить його, тоді сам пан, хазяїн слуги, мусить заплатити за напад і вбивство і відшкодувати шкоду і сам може стягти це зі свого слуги, а якби про цей злочин слуги не було заявлено, тоді пан не мусить нести відповідальність за слугу.
27. Якби хто переховував у себе вдома злочинців, розбійників, злодіїв і вигнаних із країни
Також постановляємо, що якби наші піддані переховували у своїх домах zee маєтках підозрілих людей, злочинців, розбійників, вигнаних із країни давали їм якісь поради, або допомагали, завдаючи цим шкоди суспільству, або користувалися речами, добре знаючи, що вони крадені, і це було : доведено, то винуватого має бути покарано так само, як і перелічених шите злочинців; тому що задля справедливості і тих, що скоюють злочини: тих, що потурають їм, має бути покарано однаково.
28. Якби хтось вчинив напад на іншого або вкрав щось, або чиясь людина перейшла до іншого, а потерпілий буде мовчати протягом десяти років
Також, якби хто скоїв напад на іншого або вкрав щось, або чиясь людина перейшла до іншого, або хтось дав поручництво за іншого, або когось побив або пограбував, але потерпілий буде мовчати десять років, то вже ніколи він не повинен порушувати про це справу. Якби ж хтось зазнав насильства з боку іншого і про це мовчав протягом трьох років, то мусить мовчати про це довіку.
29. Постанова про головщину для шляхтича і штрафу на користь господаря
Також постановляємо: якби шляхтич шляхтича вбив під час сварки або ненавмисне і це було доведено в суді, тоді винуватий має сплатити родичам убитого головщину сто коп грошей, а нам, господарю, в казну -- другі сто коп грошей. А якби вбивця, злякавшись відповідальності, втік би з країни, то родичам має бути сплачено із майна того, хто втік, головщина сто коп грошей, а нам, господарю, стільки ж; діти того, хто втік, можуть володіти маєтком; убивцю ж має бути оголошено вигнаним як негідника.
30. Якщо якого злодія буде присуджено до смертної кари за якийсь злочин, але він уникне цієї кари, то йому немає місця між добрими людьми
Також, якби кого було засуджено до смертної кари за крадіжку або який інший злочин, але від цього покарання йому вдалося відкупитися грішми або його було звільнено за клопотанням його друзів, купців, послів або вельможних панів, або за свій злочин побував у руках ката, той позбавляється честі і не може знаходитися серед добропорядних людей і не може більше користуватися своїми шляхетськими привілеями; а щодо всіх тих, хто таку засуджену людину звільнив або викупив своїми грішми, то вирішення питання про їхню честь і добре ім'я подається на наш господарський розсуд.
Розділ ВОСЬМИЙ ПРО ЗЕМЕЛЬНІ СУДИ, ПРО КОРДОНИ І МЕЖІ, ПРО КОПИ
1. Перш за все розпочинають королівською постановою із власноручним підписом його величності: якщо хто із перелічених у цьому артикулі станів захоче
відібрати в іншого його землі, порушуючи кордони або межі, той, кому вкаже суд, мусить присягнути сам із шістьма свідками
Також постановляємо: якби хто із єпископів чи священнослужителів як римського, так і грецького віросповідання, князів, панів і земян володів маєтками, людьми, землями, ловами, лісами, озерами і бобровими гонами, замкненими у певних кордонах або межах, і один у другого захотів би, порушивши кордон або межі, відібрати людей, або землю, лови, ліси, озера, сінокоси та боброві гони, бажаючи витіснити його із цього маєтку, тоді обидві сторони мають надати суду по вісімнадцять свідків. І яка із сторін, на думку суддів, наведе більш вагомі докази, та мусить присягнути сама із шістьма свідками з указаних вище станів.
2. Той, хто володіє за земською давністю, першим доводить своє право на володіння
Також постановляємо, що кожен, хто володіє за правом успадкування або придбання, або також за земською давністю, першим мусить обґрунтувати своє право на володіння переконливим доказом, тобто свідоцтвом достойних людей, шляхтичів, або документів, або інших більш достойних людей, найближчих сусідів. Чиї свідки будуть достойні, ті, відповідно до давнього земського звичаю, можуть свідчити без особистої присяги, і за їхнім свідченням сторона, яка доводить своє право, володіння своє зберігає, інша ж сторона, якщо захоче, може стягати через суд.
3. Для вирішення земельних спорів у рок завитий необхідно виїжджати на місце
Також постановляємо, що рок, встановлений судом для здійснення розмежування, має бути завитим, а тому ні в якому разі не може бути відкладеним, за винятком таких причин, які описані у даному артикулі, а саме: з причини мору або вального сейму, або виконання нашої господарської служби, або хвороби.
Якби одна із сторін не з'явилася з якоїсь іншої причини, крім чотирьох перелічених, то інша сторона надає належних доказів перед спеціально призначеними межовими суддями і має бути задоволеною у відповідності до вказаних меж, які дають присяжні свідки на місці, де відбувається розмежування, і особистою присягою, і тим спірний предмет має бути закріплено за нею навіки. Якщо ж хто перед цим роком захворів би, то повинен повідомити про це суддів та іншу сторону, тоді розгляд справи має бути відкладено до одужання хворого, а коли він видужає, то, з'явившись на другий рок, має присягнути перед суддями в тому, що дійсно у той час був хворий.
А якби суддя сам захворів перед призначеним роком і тому не зміг з'явитися до суду, то мусить послати замість себе зі своїм листом заступника; а той має замість нього розглянути справу, і його рішення мусить мати таку ж силу, як і рішення самого судді.
4. Про встановлення кращих кордонів
Також постановляємо: якби якого суддю або межового було послано судом для з'ясування обставин справи на місці, такий суддя або межовий повинен буде допустити до доказу зі справи ту сторону, яка пред'явить кращі та більш значущі привілеї, листи, знаки або копці, або кордони. А якби з обох сторін не було б знаків, то до доказів зі справи і до присяги має бути допущено ту сторону, чиї свідки будуть більш достойними. Однак свідками мають визнаватися не усякі шляхтичі, але шляхтичі і люди достойні, поза підозрою, які будуть найближчими сусідами і суміжниками, які більше підходять до свідчення, ніж шляхтичі, які не є суміжними сусідами.
5. Свідками можуть бути тільки християни римського і грецького віросповідання
Також постановляємо, що свідками у справі про землі і про доказ права на володіння землею не можуть бути допущені ні жиди, ні татари, а тільки християни латинського або грецького віросповідання. Проте і з цих християн у справі про землі і держання землі мають бути допущені як свідки тільки ті, які щорічно бували у своїх капеланів або попів на сповіді і приймали причастя і мають добру славу у своїй окрузі, не були замішані ані у крадіжках, ані у підробці чого-небудь. Ті ж християни, латинського або грецького віросповідання, які не причащаються і не ходять на сповідь, не мають бути допущені свідками до суду у справах про землю.
6. А хто може з державців судитися у копному суді
Якби який земянин повинен був судитися з державцем або з паном, і той пан або державця мав би у своєму повіті суміжний з ним маєток і вони мусили б зібрати копу, тоді проста людина, яка мешкає у держанні того пана, не може бути його свідком, а тільки шляхтичі або люди з інших повітів, які заслуговують на довіру, і є найближчими сусідами.
7. Як мають встановлюватися роки для розгляду спорів про землю
Бажаємо також і постановляємо, що кожен рок для межування має встановлюватися судом по тижням стільки разів, скільки це знадобиться. Якщо суддя однієї сторони виїде на місце, то його рішення зобов'язані прийняти обидві сторони, не відмовляючись відсутністю інших сусідів, за винятком тих випадків, коли відсутність пов'язана із державною службою або хворобою, або якби був у справах з нашої державної служби у ворожих руках, або його було б відправлено нами із посольством.
А якби хто через лист, а не особисто, взяв у нас, господаря, або панів радних судей або межових для визначення кордонів земельного володіння, а іншу сторону особисто не було б сповіщено і у призначений рок вона була відсутня, то той, хто порушує справу, має взяти від суддів лист за дванадцять тижнів до розгляду справи і сповістити іншу сторону, щоби вона до того року підготувалася найкращим чином і не відмовлялася тим, що до того року не підготувалася; і мусить відповідати, як на завитому року.
8. Якби хто кому зіпсував кордон або межу
Якби шляхтич зіпсував кордон володінь іншого шляхтича або спалив його, насильно вирубав або як-небудь інакше зіпсував і це було б доведено, тоді порушник мусить заплатити скривдженому дванадцять рублів грошей; а якби перепахав межу, тоді три рублі і стільки ж штрафу. Якщо ж він вважав би, що цей кордон або цю межу встановлено неправильно, йому у збиток, то він мусить заперечувати це у суді, а не допускати насильства. А якби селянин селянину це зробив, то селянину один рубль грошей і стільки ж штрафу. А, крім того, зіпсовані ним кордон або межу мусить виправити, як було. А якби той кордон чи межу він вважав несправедливими, то повинен це через суд заперечувати, а не насильством.
9. Про спільний ліс і про просіки
Також постановляємо: якби хто спільно володів лісом, тоді мусить кожний з боку свого поля робити собі просіки, але вони не мають заходити з боку лісу, а як зіткнуться сокири, там і буде кордон. Проте, якби один був сильніший і прорубав більше за іншого, а той вбачав би в цьому для себе збиток і притягнув би його до суду, то суд мусить послати на місце для огляду; тоді той мусить віддати лісу стільки, на скільки більше він вирубав, нехай навіть і не такого гарного, поки той не зрубає стільки ж. А коли той другий порубає ліс, якого йому бракувало, і ним буде вирубано стільки ж, скільки тим, тоді мусять поділити до дрібниць порівну і поганий, і гарний ліс. А якби той, хто нарубав більше, не мав лісу, щоб відвезти іншому, мусить те, що він нарубав, поділити порівну.
10. Якби кордоном між маєтком була річка
Якби між якимись родовими маєтками замість кордону була річка, яка з часом сама б змінила свій напрям, залишивши старе річище, то кордон між цими маєтками має проходити старим берегом; а кожен має право користуватися половиною річки як для ловлі риби, так і для здобуття інших прибутків. А якби хто навмисне перекопав річку у збиток своєму сусідові, а сусід притягнув би його до суду і довів би це, то суд мусить постановити, щоб відповідач терміново повернув річку у попередній стан і відшкодував сусіду збитки у бобрових гонах та інші.
11. Якби хто затопив своїм ставком інший ставок або луки
Якби хто у своєму родовому маєтку мав річку у повному своєму володінні, тобто обидва її береги, і на ній поставив загати і млини і тим затопив би сусідні млини, які стоять вище за течією, то мусить взяти від властей вижа і з вижем спустити воду і відшкодувати потерпілому спричинену шкоду у відповідності до обґрунтованих доказів. А якби затопив луки без дозволу того, кому вони належать, то мусить дати натомість другу ділянку луків; якщо потерпілий погодився на це, то відповідач мусить так держати воду, щоб вона не псувала чужі луки або не затоплювала млин, який стоїть вище за течією.
А якби хто володів половиною річки, або хоча б мав річку у повному своєму володінні, але гатив греблю до чужого берега, або затопив луки без дозволу сусіда, а сусід зруйнував греблю, то він не мусить платити за зруйноване, тому що ніхто не має права без дозволу підводити греблю до чужого берега або робити ставок.
12. Якби хто хотів розширити свій став до чужого берега
Також якби хто хотів підвести до чужого берега став або затопити, або викосити чужі луки, або порубати ліс, або зорати поле, то потерпілий мусить послати відповідачеві вижа і заборонити це під загрозою застави; цю справу має бути розглянуто в суді так само, як це позначено у попередньому артикулі.
13. Якщо хто на чужій землі посіє жито, як має бути заборонено вижем, щоб під загрозою застави не вивозив врожаю до рішення суду
Також, якщо хто посіє на чужій землі жито, то той, хто заявить, що земля його, мусить взяти від властей вижа у тому повіті, в якому мешкає і має заборонити йому під заставою на нас, господаря, і на врядника, щоб той не звозив це жито додому, а скосив його, залишивши на тій землі до суду; і, встановивши рок, від обох сторін мають виїхати межові. А якби той, хто наклав заборону, довів у суді, що той посіяв жито на його власній землі, то як земля, так і врожай мають бути залишені йому. Але якби той всупереч вказаній вище заяві, не діждавшись суду, скосив це жито і звіз його додому, тоді він мусить заплатити заставу і за жито з нав'язкою. Якщо ж хто буде сіяти на власній землі, а інший йому це заборонить, але не доведе в суді, що це земля його, такий мусить сам заплатити заставу у нашу господарську скарбницю і відшкодувати збитки тому, чия земля. А шкодою вважати таке: якщо згнило чиє-небудь жито внаслідок заборони його звезти; або ж той, хто привіз межового і витратив гроші на його поїздку, але не обґрунтував у суді своїх претензій, мусить сплатити потерпілому за все жито і відшкодувати збиток. А застава має бути у перелічених нижче випадках така: якби хтось захотів спричинити шкоди іншому порушенням кордону, то має бути застава нам, господарю, сто рублів, а державці дванадцять рублів; а якби була заборона на межі, то застава нам, господарю -- дванадцять рублів і державці -- три рублі. Заборона ж на жито і луки має тривати до Різдва.
14. Якби хто тримав землю протягом трьох років, а інший, не звернувшись до суду, скосив би жито або забрав скошене, або затіяв бійку і порубав сохи
Також постановляємо, що якби хто безперешкодно держав яку-небудь землю три роки і спокійно її орав або засівав, а інший, прийшовши на це поле, скосив би його або забрав уже скошене, або ударив самого власника або його людину, або кого іншого, або вола, або порубав соху, то він мусить платити за насильство дванадцять рублів грошей, і нам, господарю, стільки ж. А якщо візьме без бійки, тоді мусить відшкодувати шкоду з нав'язкою, а потім, якщо схоче, може порушити в суді проти власника справу про цю землю. А якби хто відбирав у іншого, а той захищав і не віддавав держання, то спір має вирішити суд; і чия претензія на землю буде признана безпідставною, той мусить відшкодувати збитки і сплатити за насильство.
15. Якби хто паплюжив свідків
Якби хто без достатньої підстави паплюжив свідків позивача, тобто, якби позивач у відповідності до права представив вісімнадцять свідків, а відповідач не вибрав би із цих вісімнадцяти свідків шести, які заслуговують на довіру, і давав їм відвід із метою перешкодити розглядові справи, а позивач не забезпечив себе іншими свідками і через це мав би програти свою справу на цьому завитому року, то він має право тут же в суді відстояти своїх свідків. І якщо судді визнають, що відповідач безпідставно зпап-люжив цих свідків і дав їм відвід, а свідки виправдаються, то відповідач кожному із спаплюжених ним свідків у відповідності до їхнього походження буде зобов'язаний дати винагороду: шляхтичу -- як шляхтичу, селянину -- як селянину стільки, як нібито його поранили.
16. Якби хто не відстояв перед суддями спаплюжених свідків
Якщо хто цих своїх спаплюжених свідків усіх не відстояв перед цими ж суддями, а також самі свідки не виправдаються, то мусять присягати інші неспаплюжені свідки. А якби з обох сторін свідків було спаплюжено, то всіх їх належить відвести, і обидві сторони мусять надати інших свідків, які були б поза підозрою, і та сторона, яка виявиться більш достойною, має зі своїми свідками присягнути.
17. Про введення у володіння маєтком за борг або з якоїсь іншої причини
Якби ми послали нашого дворянина або кого із установи якого воєводи, або якого нашого врядника ввести сторону у володіння маєтком за борг або з якої іншої причини, то той, хто вводить у володіння, має робити це із сторонніми достойними людьми, із двома або трьома шляхтичами; він має все домашнє майно та інші речі, які знаходяться у цьому маєтку або на хуторах, правильно переписати, а ці достойні люди мають засвідчити правильність опису. Якщо ж той, хто вводить у володіння, вчинить інакше, то він мусить відшкодувати спричинену шкоду, якщо у тому дворі під час складання опису щось пропаде і це буде належним чином доведено або в цьому присягне потерпілий. А якщо той, хто вводить у володіння, не мав би чим заплатити, то його належить віддати на милість потерпілого. Якщо ж той, хто вводить у володіння, належним чином доведе, що він цей маєток із усім майном і речами передав за описом іншому у відповідності до нашої господарської волі і припису, то вже той, хто отримав ці речі, мусить відповідати сторонам, яким це має належати, перед судом і відшкодувати збитки.
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9
