Кредити надані НБУ комерційним банкам (у відсотках)
№ з/п | Види кредитів | 2005р. | 2006р. | 2007р. | 2008р. | 01. 2009р. | 12. 2009р. | |
1 | кредити, надані шляхом проведення тендера | 12,9 | 10,4 | 10,0 | 16,6 | 20,6 | 16,3 | |
2 | кредити овернайт | 14,9 | 12,1 | 11,1 | 16,0 | - | - | |
3 | операції репо | 12,0 | 10,7 | - | 13,8 | 16,8 | 16,0 | |
4 | кредити, надані для підтримання довгострокової ліквідності банків | - | - | - | - | - | - | |
5 | стабілізаційні кредити | 15,0 | - | - | - | - | - | |
6 | операції своп | - | 9,5 | - | 15,1 | - | - | |
7 | кредити рефінансування під заставу майнових прав на кошти банківського вкладу (депозиту), розміщеного в НБУ | - | 8,5 | 8,3 | - | - | - | |
8 | інші кредити | - | - | - | 14,1 | 17,1 | 12,8 |
Національний банк може надавати стабілізаційний кредит банку, який переведений у режим фінансового оздоровлення або який взяв на себе борг банку, що перебуває у режимі фінансового оздоровлення, за наявності його клопотання та висновків відповідного територіального управління Національного банку. Стабілізаційний кредит може надаватися банку лише за умови його забезпечення заставою високоліквідними активами банку-позичальника (державними цінними паперами, іншими цінностями після здійснення експертної оцінки їх вартості, які перебувають у власності комерційного банку і не обтяжені іншими зобов'язаннями) або гарантією чи порукою іншого фінансове стабільного банку або фінансової установи. Здійснення банком операцій із надання кредитів за рахунок коштів стабілізаційного кредиту не дозволяється.
Правила проведення кредитних тендерів затверджуються Правлінням НБУ. Тендер Національного банку -- це форма задоволення попиту на грошові кошти при рефінансуванні, яка передбачає надання Національним банком кредитів банкам, що потребують підтримання ліквідності шляхом відбору за критеріями, які встановлюються Національним банком. Ціна тендера -- ціна надання кредитів НБУ, сформована в процесі тендера, є пропозицією учасника тендера процентної ставки за кредит, з якою погодився організатор тендера. Банк може подати тільки одну заявку на участь у тендері. Під забезпечення кредиту банк може запропонувати тільки однорідну заставу (або державні цінні папери, або векселі). В період 2005-2007 рр. спостерігалося зниження процентних ставках по таких кредитах від 12,9% до 10,0%. Оскільки даний вид кредитування не користувався популярністю. Вже в 2008 році спостерігається значне підвищення, це зумовлено тим, що в країні панувала фінансова криза, і банки були в зоні риску ліквідації, тому і на протязі 2009р. відсоток став стрімко підвищуватися до 16,6 %.
В Україні робилися спроби використати механізм рефінансування комерційних банків з боку НБУ для стимулювання вітчизняного народного господарства. Так, у 1995 р. НБУ проводив цільові кредитні аукціони з продажу кредитних ресурсів комерційним банкам для державної кредитної підтримки тих вітчизняних підприємств, що здійснювали структурну перебудову та санацію виробництва, нарощували обсяги випуску та реалізації продукції, здійснювали закупівлю товарів українських виробників для подальшої реалізації споживачам. На жаль, ці заходи з кредитної підтримки вітчизняних товаровиробників не дали необхідного ефекту.
При наданні ломбардного кредиту комерційний банк передає на тимчасове користування в НБУ цінні папери. Сума кредиту залежить від двох основних чинників: вартості державних цінних паперів і термінів їх погашення.
Ломбардний кредит є важливим інструментом рефінансування комерційних банків. Це -- позика, забезпечена державними цінними паперами (в даному випадку). Ломбардні кредити можуть отримувати комерційні банки, діяльність яких відповідає встановленим НБУ вимогам (одержали ліцензію на здійснення банківської діяльності; дотримуються встановлених НБУ економічних нормативів, нормативів обов'язкових резервів, правил ведення бухгалтерського обліку та не мають простроченої заборгованості за кредитами НБУ).
Рефінансування комерційного банку у вигляді ломбардного кредиту здійснюється на підставі кредитного договору, який укладається між даним банком та регіональним управлінням Національного банку України за дорученням НБУ на основі заяви позичальника.
Після настання строку погашення ломбардного кредиту регіональне управління НБУ стягує суму наданої позики з кореспондентського рахунка комерційного банку в порядку, встановленому кредитним договором. У разі відсутності або недостатності коштів на кореспондентському рахунку комерційного банку залишок заборгованості за ломбардним кредитом та відсотки за ним погашаються за рахунок коштів від реалізації НБУ цінних паперів, наданих йому під забезпечення відповідно до чинного законодавства. Відразу ж після погашення ломбардного кредиту та відсотків за його користування комерційний банк отримує право проводити вільні операції із закладеними раніше державними цінними паперами.
У забезпечення ломбардного кредиту приймаються державні цінні папери, що рахуються на балансі комерційного банку і які тимчасово передаються Національному банку. Як забезпечення ломбардного кредиту приймаються державні цінні папери, що включені в ломбардний список НБУ.
НБУ щоквартально визначає граничну суму ломбардного кредиту і встановлює ліміти для регіональних управлінь НБУ. Ломбардний кредит надається за ломбардною відсотковою ставкою, яку встановлює Правління НБУ залежно від ситуації на національному грошово-кредитному ринку.
Важливим інструментом рефінансування вітчизняної банківської системи є операції РЕПО -- угоди з продажу державних цінних паперів із зобов'язанням наступного їх викупу. В різні періоди спостерігається різні коливання операції РЕПО. Так в 2005р. відсоток становив 12,0%, а вже в 2009р. 21,6.
Постановою правління НБУ № 204 від 29.05.2001 р. затверджено Положення про порядок здійснення Національним банком України з банками операцій РЕПО. Учасниками операцій РЕПО можуть бути банки, які мають ліцензію на здійснення банківських операцій та письмовий дозвіл Національного банку на здійснення операцій за дорученням клієнтів або від свого імені, депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів. Інші обмеження на участь в операціях РЕПО не встановлюються. [7. ].
Постановою Правління НБУ № 499 від 07.10.1999 р. було затверджено "Положення про депозитний сертифікат Національного банку України".
Депозитний сертифікат Національного банку України -- це один із монетарних інструментів, що є борговим цінним папером НБУ у без документарній формі, який засвідчує розміщення в Національному банку України коштів комерційних банків та їх право на отримання внесеної суми та процентів після закінчення встановленого строку. [8.]
Що стосується кредитів наданих комерційним банкам в 2010 році видана Постанова Національного банку України від 04.02.2010 N 47 «Про затвердження Положення про рефінансування та надання Національним банком України кредитів банкам України з метою стимулювання кредитування економіки України на період її виходу на докризові параметри».
Мета цієї постанови - зменшення негативного впливу фінансово-економічної кризи на діяльність банків України, забезпечення їх стабільної роботи та стимулювання кредитування економіки України на період її виходу на докризові параметри.
Можна зробити висновок, що грошово-кредитна політика - основний інструмент економічної політики держави. У процесі здійснення грошово-кредитної політики НБУ використовує певний інструментарій, який охоплює:
- визначення норм обов'язкових резервів;
- процентну політику;
- рефінансування комерційних банків;
- операції з цінними паперами на відкритому ринку;
- підтримання курсу національної валюти;
- регулювання імпорту та експорту капіталу.
У 2009 році грошово-кредитна політика здійснювалася у складних умовах економічної та фінансової кризи і спрямовалася на якнайшвидше подолання її наслідків. Падіння ВВП становило у І кварталі 2009 р. 20,3%, у ІІ кварталі - 18%, промислове виробництво за сім місяців скоротилося на 30,4%, експорт зменшився на 48,5%. Рівень безробіття на кінець липня становив 2,2%. Чистий притік зовнішніх інвестицій до України за сім місяців скоротився у 2,9 раза. Банки в цей період втратили значні активи, тому для продовження своєї діяльності, вони брали кредити в національного бпнку України. У першій половині 2009 р. структура платіжних засобів, що були випущені в обіг НБУ для рефінансування комерційних банків, мала такий вигляд: усього випущено в обіг платіжних засобів -- 100%, у тому числі через кредити "овернайт" -- 88,4%, кредити, продані на тендері -- 0,8%, операції РЕПО -- 10,8%.
РОЗДІЛ 3
ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРОВЕДЕННЯ ГРОШОВО-КРЕДИТНОЇ ПОЛІТИКИ НАЦІОНАЛЬНОГО БАНКУ УКРАЇНИ
2008-2010рр. - період фінансової кризи, тому щоб її подолати необхідно вдосконалити проведення грошово-кредитної політики НБУ. По-перше необхідно стабілізувати ситуацію на валютному ринку, запровадити механізм валютних аукціонів, заміну нормативу ризику загальної відкритої валютної позиції банків на ліміти граничних значень відкритої валютної позиції.
По-друге забезпечити належний рівень ліквідності, збільшити кредитування економіки та підтримки банків повинна, проводитись ще більш гнучка політика рефінансування з вдосконаленням відповідних механізмів, знизитись облікова ставка, повинні бути вжиті заходи щодо оздоровлення банків, які вже певним чином втратили довіру населення.
По-третє всі сили Національного банку України повинні бути покладені забезпечення стабільності грошової одиниці, що є основою для забезпечення збалансованого економічного розвитку, підвищення рівня занятості та реальних доходів населення. Також потрібно забезпечити цінову стабільність головним критерієм якої слугуватиме динаміка індексу споживчих цін. Також потрібно вжити заходів на зниження інфляційних процесів. Потрібно забезпечити гнучкий обмінний курс, який відображатиме співвідношення попиту та пропозиції на валютному ринку України. Застосування гнучких механізмів курсоутворення матиме наслідком поступову втрату обмінним курсом статусу якоря грошово-кредитної політики, тобто населення не настільки буде залежним від нього. [10. с.220].
Для того, щоб виконати попередній пункт Національний банк України повинен вжити заходів щодо згладжування різких курсових коливань. А для того, щоб це зробити, потрібно удосконалити правила та процедуру роботи банків.
Для того, щоб зробити зовнішньо стійкою грошову одиницю підвищити конкурентних переваг національного виробництва та ефективності кінцевого використання його продукції. Це передбачає спрямування сил на пошук нових технологій для покращення виробництва, оскільки це все збільшить частку доданої вартості в структурі вітчизняного виробництва.
Національний банк України повинен в межах своїх повноважень удосконалити банківську систему, щоб вона була більш стійкою до внутрішніх та зовнішніх факторів. Тоді активно використовуватимуться надані законодавством повноваження щодо регулювання експорту та імпорту капіталу з метою зниження валютних ризиків, які беруть на себе суб'єкти господарювання та держава в цілому. Одночасно створюватимуться
механізми запобігання виникненню кризових ситуацій у майбутньому. Національний банк повинен вживати заходи щодо покращення функціонування фінансового сектору, нівелювання ризиків та адекватного реагування на внутрішні та зовнішні шоки, напрацювання механізмів роботи у разі виникнення надзвичайних умов . Для забезпечення ефективної роботи з питань сприяння фінансовій стабільності та забезпечення фінансової стійкості.
Національній банк України на основі вивчення міжнародного досвіду у цій сфері у повинен почати співпрацювати з Урядом та ініціювати внесення відповідних змін до законодавства. [21.].
У прийнятті монетарних рішень Національний банк повинен насамперед спиратися на прогноз розвитку реального сектору економік, платіжного балансу та фінансового ринку , який робитиметься на підставі ретельного аналізу широкого спектра макроекономічних, бюджетних та монетарних показників, їх взаємозв'язку і впливу на стабільність гривні з урахуванням можливих змін у тенденціях в майбутньому. Тоді застосування гнучких механізмів курсоутворення обумовлюватиме необхідність підвищення ефективності процентних важелів монетарного регулювання. Подальше посилення дієвості процентної політики також визначатиметься станом фондового ринку. [9. с.56].
Національний банк України повинен продовжувати вжиття заходів з фінансового оздоровлення банків та стабілізації їх роботи . Покращення якості кредитного портфеля сприятиме підвищенню рівня капіталізації банків. Для підвищення фінансової стійкості банків Національний банк України посилюватиме моніторинг здійснення банками додаткової капіталізації, стимулюватиме банки до поліпшення якості управління ризиками, удосконалення кредитних процедур, забезпечуватиме зважені підходи до питання про застосування до банків заходів впливу, приділятиме увагу контролю за недопущенням провокування кредитних та економічних циклів із надмірною кредитною експансією та подальшим різким знеціненням активів. Одночасно вживатимуться заходи щодо сприяння процесам консолідації в банківському секторі.
Національний банк повинен ретельно відстежувати інфляційні ризики, здійснюючи за потреби мобілізаційні операції та регулювати за потребами розширення грошової пропозиції через зміну вимог до формування банками обов'язкових резервів. Національний банк повинен виходити з того, що головні резерви відновлення активної кредитної діяльності банків перебувають у площині повернення в банківську систему коштів, які були вилучені вкладниками в період економічної та фінансової кризи. З огляду на це сприятиме відновленню довіри населення до банківської системи як через активну участь в удосконаленні системи гарантування вкладів в Україні, так і через співпрацю з Урядом у питаннях забезпечення стабільної банків. Вплив на монетарні та фінансові процеси забезпечуватиметься за рахунок проведення відповідної процентної політики, завданням якої буде відновлення економіки, створення стимулів для повернення вкладів у банківську систему та обмеження девальваційного тиску на валютному ринку.
Для забезпечення окреслених завдань Національний банк повинен використовувати наявні інституційні механізми та операційні важелі, дотримуючись середньострокових орієнтирі, забезпечуючи послідовність і
прозорість політики, органічно поєднуючи незалежність у виконанні головної конституційної функції з узгодженістю своїх дій з органами влади.
ВИСНОВКИ
Проведе дослідження за обраною темою дає можливість зробити автору ряд висновків.
НБУ виник 1991 року за умов розкладу платіжної системи і відсутності грошової готівки, заклавши підвалини формування національної грошової системи в Україні
Головне призначення Національного банку України - це управління грошовим оборотом з метою забезпечення стабільного не інфляційного розвитку економіки.
Призначення НБУ реалізує завдяки тому, що відіграє в економічній системі особливу роль, а саме роль:
емісійного банку;
банку банків, тобто специфічної банківської інституції, яка формує банківські резерви і регулює діяльність банківської системи;
органу державного управління, який відповідає за монетарну політику.
Статус центрального банку України - не лише найважливіший елемент становлення даного інституту в економіці, а й фактор, що має велике політичне та економічне значення для розвитку ринкової інфраструктури.
Правовий статус центрального можна охарактеризувати таким чином: це державний орган управління з покладеними на нього особливими функціями у сфері грошово-кредитних відносин і банківської діяльності. Для реалізації цих функцій центральний банк наділяється відповідними державно-владними і цивільно-правовими повноваженнями. Він є самостійною юридичною особою; його майно відокремлене від майна держави; центральний банк може ним розпоряджатися як власник. Він не є комерційною організацією.
Національний банк України здійснює керівництво всією кредитною системою країни, він покликаний регулювати кредит і грошовий обіг, контролювати й стабілізувати рух обмінного курсу національної валюти, згладжувати своїм впливом перепади в рівні ділової активності, цін і зайнятості, стимулювати зростання національної економіки на здоровому фінансовому ґрунті. Національний банк виступає в якості агента уряду. Він консультує уряд в таких областях, як управління національним боргом, валютна й кредитно-грошова політика. Крім того, він є представником уряду в фінансових операціях останнього.
Основним завданням Нацбанку є розробка й проведення грошово-кредитної політики. Грошово-кредитна політика -- це комплекс заходів у сфері грошового обігу та кредиту, спрямованих на регулювання економічного зростання, стримування інфляції та забезпечення стабільності грошової одиниці, забезпечення зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу. Здійснення державою продуманої грошово-кредитної політики передбачає розмежування її стратегічних і тактичних цілей. Стратегічна ціль грошово-кредитної політики має бути підпорядкованою загальним стратегічним цілям соціально-економічної політики держави: стабілізації сукупного обсягу виробництва, зайнятості та рівня цін. Тактичною метою монетарної політики є забезпечення внутрішньої стабільності грошей, тобто оптимальної рівноваги між попитом і пропозицією грошей. Визначаючи тактичні й оперативні завдання грошово-кредитної політики потрібно враховувати необхідність її диференціації залежно від конкретної макроекономічної ситуації.
Центральний банк в значній мірі є самостійним інститутом. Від вибору ступеня самостійності центрального банку та можливостей його впливу на розвиток економічних процесів залежить соціально-економічне становище держави, її економічний і політичний суверенітет.
Значущість центральних банків в значній мірі визначається тими функціями, які вони виконують. Визначальною функцією у діяльності центрального банку є емісія грошей та проведення грошово-кредитної політики.
Ще одним обов'язком Національного банку, як агенту уряду є контроль і захист обмінного курсу національної валюти.
Одне з найважливіших завдань Національного банку - управляти державним боргом.
Надання широких повноважень Національному банку в сфері валютного регулювання необхідне, оскільки, особливо в умовах фінансової кризи, коли відсутня належним чином розроблена законодавча база, а ринкові механізми, що саморегулюються, не набули достатнього розвитку.
Крім того, центральні банки, будучи фінансовими агентами уряду, виконують цілий комплекс операцій для його обслуговування.
В Україні головною метою грошово-кредитної політики в році є забезпечення стабільності гривні як монетарної передумови і фактора економічного зростання. Ця мета буде досягнута шляхом керування грошової пропозиції відповідно до попиту на гроші з використанням відповідних інструментів грошово-кредитної політики.
У нашій країні кредитором в останній інстанції є Національний банк України. Проводячи відповідну грошово-кредитну політику, він може кредитувати комерційні банки через: закриті кредитні аукціони; операції РЕПО і рефінансування інвестиційних операцій.
Для того, щоб в країні була економічна та соціальна стабільність, важливе значення має питання вдосконалення грошово-кредитної політики Національного банку України. Це питання автор детально охарактеризував в розділах курсової роботи.
Отже, Національний банк України - це такий орган, який взаємопов'язаний з економікою та без якого існування незалежної країни - неможливе.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Закон України «Про Національний банк України» №29 від 20.05. 1991року;
2. Закон України “Про банки і банківську діяльність” від 20.09.2001р.
3. Декрет Кабінету міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993, №15-93
4. Постановою НБУ № 107 від 21.04.2008 «Положення про регулювання грошово-кредитного ринку»
5. Постановою Правління НБУ № 484 від 15.12.2000 р. «Положення про механізми рефінансування комерційних банків України»
6. Постановою правління НБУ № 204 від 29.05.2001 «Положення про порядок здійснення Національним банком України з банками операцій РЕПО».
7. Постановою Правління НБУ № 499 від 07.10.1999"Положення про депозитний сертифікат Національного банку України".
8. Адамик Б.П. Національний банк і грошово-кредитна політика: Навч. Посібник. - Тернопіль: Карт-бланш, 2002. - 278 с.
9. Банківські операції : Підручник / А.М. Мороз , М.І. Савлук та ін. ; За ред. А.М. Мороза . - К. : КНЕУ , 2000. - 384 с.
10. Банківське право: Навч. посібник/ Упорядник М.П. Кучерявенко, - Харків, 1999. - 784с.
11. Банківська справа: Короткий словник - довідник / Укл. А.В. Калина, В.М. Кочетов. - //.: МАУП, 1998. - 132с. - Бібліогр.: с.129.
12. Бугулов В.М., Бугулова Т.В. Національний банк та його операції: Конспект лекцій. - К.: МАУП, 1997. - 44 с.
13. Вісник Національного банку України, 2004, № 10.
14. Гальчинський А. Теорія грошей: Навч. посібник. - К.: Основи, 1998. - 415 с.
15. Гроші та кредит: Підручник/ М.І. Савчук., А. М. Мороз, М. Ф.
16. Гроші. Фінанси. Кредит: Навчально-методичний посібник / За ред. Г.Г.Кірейцева. - К: ЦУЛ, 2000. - 336 с.
17. Грошово-кредитна політика в Україні. /Ред. В. І. Міщенка к.: ТОВ “Знання”, 2009.
18. Івасів Б.С. Гроші та кредит. Підручник: - Вид.3-тє, змін і доп.-зав. кафедри Банківської справи, Тернопіль: Карт-бланш, К.: Кондор 2008. - 528с.
19. “Основні засади грошово-кредитної політики на 2005 рік.” Фінанси України №8 2004р.,с.6-11.
20. Пудовкіна та ін.; За заг. ред.. І. І. Савчука. - К.: КНЕУ, 2001. - 602с.
21. Сайт Верховної ради України www.zakon.rada.gov.ua
22. Сайт Національного банку України www.bank.gov.ua
23. Стельмах В.С. Грошово-кредитна політика в Україні. - Київ: Знання, 2002
24. Стельмах В., Петрик О. Обмінний курс, інфляція та конкурентоспроможність економіки//Вісник НБУ.-2001.-№9.
25. Стельмах В. Стратегічна ціль - стабільність гривні//Вісник НБУ.-2000. - №12
26. Козюк В. Місце та роль центральних банків у формуванні глобалізаційних процесів. // Банківська справа, 2004, №4.
27. Любунь О.С . Національний банк України : основні функції , грошово -кредитна політика , регулювання банківської діяльності : навч . посібник / О.С . Любунь , І.В . Іванець , Б.П . Адамик / за ред . О .С . Любуня . - 2-ге вид . [перероб . і доп .]. - К . : Університет економіки та права "Крок ", 2005. - 512 с .
28. Штефан Л.Б. Гроші та кредит: навч. Посіб. - ВІЕ ТНЕУ, 2010. - 129 с
29. Ющенко В., Лисицький В. Гроші: розвиток попиту та пропозиції в Україні. - К.:Скарби,1998.-288 с.
30. Ющенко В. Ключові проблеми монетарної та валютно-курсової політики в Україні//Вісник НБУ.-2005.-№2.
