1. На оголошення та реєстрацію статутного капіталу в сумі 120 000 грн.:
Д-т рахунку № 3530 «Несплачений статутний фонд»
на суму 120 000 грн.
К-т рахунку № 5001 «Несплачений зареєстрований статутний
капітал банку» на суму 120 000 гри.
2. На реалізацію (розміщення) акцій в сумі 125 000 грн.:
Д-т рахунку № 1200 «Коррахунок у Національному банку
України» на суму 125 000 грн.
К-т рахунку № 3530 «Несплачепий статутний фонд»
на суму 120 000 грн.
К-т рахунку № 5010 «Емісійні різниці» на суму 5000 грн.
3. Одночасно на суму повністю сплаченого статутного капіталу, тобто на 120 000 грн.:
Д-т рахунку № 5001 «Несплачений зареєстрований капітал банку»
120 000 грн.
К-т рахунку № 5000 «Сплачений зареєстрований капітал банку»
120 000 грн.
Банки можуть здійснювати викуп акцій власної емісії у акціонерів, а потім, виходячи з необхідності, їх перепродавати, розповсюджувати серед своїх працівників або анульовувати, що знаходить відповідне відображення в бухгалтерському обліку. Розглянемо це на прикладах.
1. Викуп акцій.
Для обліку руху викуплених акцій в акціонерів у плані рахунків передбачено активний рахунок № 3120 «Власні акції банку у портфелі на продаж, викуплені в акціонерів». При здійсненні цих операцій складають бухгалтерські проводки.
На викуп:
Д-т рахунку № 3120 «Власні акції банку в портфелі па продаж,
викуплені в акціонерів» 9000 грн.
К-т рахунку Д-№ 1200 «Коррахунок у Національному
банку України» 9000 грн.
На відображення в межах пасивного рахунку № 5000 «Сплачений зареєстрований капітал банку» на окремому субрахунку «Акції, що перебувають у власному банку»:
Д-т рахунку № 5000 «Сплачений зареєстрований капітал
банку» 9000 грн.
К-т рахунку № 5000 «Сплачений зареєстрований капітал банку», субрахунок «Акції, що знаходяться у власності банку» 9000 грн.
2. Перепродаж викуплених акцій.
Перепродаж за номіналом вартістю 9000 грн. передбачений бухгалтерськими проводками.
На надходження грошових коштів:
Д-т рахунку № 1001 «Банкноти та монети в касі банку» 9000 грн.
№ 1200 «Коррахунок у Національному банку» 9000 грн.
К-т рахунку № 3120 «Власні акції банку в портфелі на продаж,
викуплені в акціонерів» 9000 грн.
Одночасно на відображення за статутним фондом, що акції вже не перебувають у власності банку:
Д-т рахунку № 5000 «Сплачений зареєстрований капітал банку»,
субрахунок «Акції, що знаходяться у власності банку» 9000 грн.
К-т рахунку № 5000 «Сплачений зареєстрований капітал
банку» 9000 грн.
Перепродаж акцій може здійснюватися як за номінальною вартістю, так і за ціною, вищою або нижчою від номіналу. Відображення різниці між ціною викупу та продажу, тобто прибутку або збитку, здійснюється на окремому активно-пасивному рахунку № 6203 «Результат від торгівлі цінними паперами на продаж».
Розглянемо ці випадки на прикладах.
Перепродаж акцій за ціною, вищою від номіналу--за 9500 грн. при номіналі 9000 грн.
На надходження грошових коштів:
Д-т рахунку № 1200 «Коррахунок у Національному банку
України» 9500 грн.
К-т рахунку № 3120 «Власні акції банку в портфелі на продаж,
викуплені в акціонерів (за номіналом) 9000 грн.
К-т рахунку № 6203 «Результат від торгівлі цінними паперами на
продаж» (в даному випадку прибуток) 500 грн.
Одночасно на відображення за статутним капіталом, що акції вже перебувають у власності банку:
Д-т рахунку № 5000 «Сплачений зареєстрований капітал банку»,
субрахунок «Акції, що знаходяться у власності банку» 9000 грн.
К-т рахунку № 5000 «Сплачений зареєстрований капітал
банку» 9000 грн.
Перепродаж акцій за ціною, нижчою від номіналу--за 8500 грн. при номіналі 9000 грн.
На надходження грошових коштів:
Д-т рахунку № 1200 «Коррахунок у Національному банку
України» 8500 грн.
Д-т рахунку № 6203 «Результат від торгівлі цінними паперами на
продаж» (у даному випадку збиток) 500 грн.
К-т рахунку № 3120 «Власні акції банку в портфелі на продаж,
викуплені в акціонерів» (за номіналом) 9000 грн.
Одночасно на відображення за статутним капіталом, що акції вже не перебувають у власності банку:
Д-т рахунку № 5000 «Сплачений зареєстрований капітал банку», субрахунок «Акції, що знаходяться у власності банку» 9000 грн.
К-т рахунку № 5000 «Сплачений зареєстрований капітал
банку» 9000 грн.
3. Анулювання викуплених акцій.
Д-т рахунку № 5000 «Сплачений зареєстрований статутний капітал банку», субрахунок «Акції, що знаходяться у власності банку»;
К-т рахунку № 3120 «Власні акції банку в портфелі на продаж, викуплені в акціонерів».
До операцій, пов'язаних із обліком статутного капіталу, нале-жать також операції з нарахування дивідендів акціонерам, індексація акцій та облік витрат на випуск і розповсюдження акцій власної емісії.
4. Нарахування дивідендів акціонерам за акціями банку.
На суму нарахованих дивідендів:
Д-т рахунку № 5040 «Прибуток минулого року, що очікує затвердження», субрахунок «Оголошені дивіденди»;
К-т рахунку № 3631 «Кредиторська заборгованість перед акціонерами за дивіденди».
Виплата нарахованих дивідендів:
Д-т рахунку № 3631 «Кредиторська заборгованість перед акціонерами за диві-денди»;
К-т рахунків: № 1001 «Банкноти та монети в касі банку» або
№ 1200 «Коррахуноку Національному банку України».
5. Індексація акцій.
Д-т рахунку № 5020 «Загальнірезерви» (за рахунок прибутку);
К-т рахунку № 5000 «Сплачений зареєстрований статутний капітал банку».
6. Відображення витрат на випуск і розповсюдження акцій власної емісії.
Д-т рахунку № 7104 «Комісійні витрати за операціями з цінними паперами»;
К-т рахунків: № 1001 «Банкноти та монети в касі банку»
або № 1200 «Коррахуноку Національному банку України».
Відображення в обліку результатів переоцінки основних засобів:
З метою приведення балансової вартості основних засобів у відповідність до ринкових цін установи банків мають право проводити переоцінку основних засобів.
Якщо балансова вартість об'єкта основних засобів збільшується в результаті переоцінки (дооцінка), збільшення має відображатись як зростання капіталу.
Результати дооцінки основних засобів відображаються проводкою:
Дебет рахунків
N 4400 "Операційні основні засоби";
N 4500 "Неопераційні основні засоби";
Кредит рахунка
N 5100 "Результати переоцінки основних засобів".
Уцінка основних засобів здійснюється за рахунок дооцінки за цим об'єктом, а при недостатності суми дооцінки - за рахунок витрат банку (рахунок N 7499 "Інші небанківські операційні витрати", субрахунок "Переоцінка основних засобів").
При цьому здійснюється проводка:
Дебет рахунків
N 5100 "Результати переоцінки основних засобів";
N 7499 "Інші небанківські операційні витрати", субрахунок "Переоцінка основних засобів";
Кредит рахунків
N 4400 "Операційні основні засоби";
N 4500 "Неопераційні основні засоби".
Переоцінка основних засобів відображається в аналітичному обліку за кожним об'єктом основних засобів.
Якщо внаслідок наступної переоцінки вартість основних засобів підвищується, сума дооцінки відноситься на доходи в розмірі суми раніше віднесеної на витрати сум уцінки за цим об'єктом, а різниця - на рахунок N 5100 "Результати переоцінки основних засобів".
Суми дооцінки, що враховані за рахунком N 5100 "Результати переоцінки основних засобів" за об'єктами, які повністю замортизовані або реалізуються, відносяться на рахунок N 5030 "Прибутки минулих років".
3. Аналіз достатності капіталу за системою «CAMEL»
Базельський комітет з банківського нагляду і регулювання був створений керуючими центральними банками 10 країн Заходу наприкінці 1974р. Членами комітету є Бельгія, Канада, Франція, Німеччина, Італія, Японія, Люксембург, Нідерланди, Швеція, Швейцарія, Англія, США. У роботі Комітету беруть участь представники як центральних банків, так і органів нагляду. Комітет не має офіційні повноваження, його висновку не мають юридичної чинності. Головна задача Комітет-вироблення правил банківського нагляду.Базельська угода 1988р., відоме за назвою «Internnational Covergence of Capital Measures and Capital Standards» являють собою спробу застосувати єдині правила регулювання банківської діяльності в індустріально розвитих країнах Заходу. Регулювання банківської діяльності, розроблене Банком міжнародних розрахунків (БМР) у Базелі,- це загальний підхід, але кожна країна має визначену волю, тому що центральні банки кожної з країн самі встановлюють економічні нормативи з урахуванням рекомендацій БМР. Основні цілі Базельської угоди:консолідація закордонних відділень з головною конторою банку; координація ступеня ризику в різних країнах; уніфікація вимог достатності капіталу банку з урахуванням ступеня ризику.Центральне місце в сучасних системах оціночних показників діяльності комерційних банків належить показнику достатності власного капіталу.У 1978 році в США був прийнятий стандарт адекватності сукупного банківського капіталу. Банківський капітал структурно складається з двох частин: базового (акціонерний капітал плюс накопичені резерви) і додаткового (різні боргові зобов'язання терміном погашення не менш 7 років і деякі види цінних паперів, які не можна віднести до базового капіталу). Американський стандарт визначав, що відношення між величиною сукупного капіталу і сумою банківських активів повинне бути не менш 9%. Потім до 1988р. у США вимога достатності капіталу було встановлено на рівні 5% суми всіх активів, але з 1992р. усі банки США задовольняють загальносвітовим стандартам, рівним 8% активів, зваженим з урахуванням ризику.У 1988 р. на міжнародній нараді представників великих банків (м. Базель) була прийнята нова методика розрахунку ліквідності балансу банку.Принципово новим підходом з'явилося те, що в основу методики був покладений показник достатності капіталу банку, а активи банку стали оцінюватися по ступені ризику. При цьому сума активів банку збільшується на окремі позабалансові статті.Серед найбільш відомих методів оцінки достатності капіталу банку можна виділити два:метод, рекомендований Базельською угодою 1988р.; американську систему, що зветься «CAMEL». Відповідно до Базельської угоди достатність капіталу банку оцінюється за допомогою наступних показників:співвідношення між капіталом 1 (основного) і 2 (додаткового) рівні;норматив достатності капіталу, розрахований як відношення основного капіталу і сукупного капіталу до активів, зваженим з урахуванням ступеня ризику. Розмір ризику коливається від 0% до 100%.ДО/Ар*100%=8%, де ДО-капітал банку;Ар-активи, зважені з урахуванням ступеня ризику.Для першого показника установлюється вимога, відповідно до якого співвідношення між основним і додатковим капіталом повинне бути в межах 1:1, тобто додаткові елементи не повинні перевищувати основний капітал.Для другого показника було встановлено, що основний капітал повинний бути дорівнює 4% від загальної суми активів, зваженої по ризику; сукупний капітал (основний плюс додатковий) повинний дорівнювати 8% від загальної суми активів, зважених по ступені ризику.Для розрахунку названих показників весь капітал банку поділяється на два види:капітал першого рівня; капітал другого рівня. Капітал першого, чи основний (базовий) капітал, включає:1) оплачений акціонерний капітал (цілком оплачені прості акції банку). При цьому вартість переданого в оплату акцій майна (майнових прав) вказується в реальній оцінці. Реальність оцінки майна і майнових прав засвідчується аудиторами;2) привілейовані акції, безстрокові і термінові;3) розкриті резерви, тобто опубліковані законодавчі й інші види резервів, створені за рахунок капіталізації частини нерозподіленого прибутку банку, а також утворені за рахунок доходів від продажу власних нерозподілених акцій банку понад номінальну вартість або інші подібні доходи (емісійні доходи);4) опублікований нерозподілений залишок прибутку минулих років, що залишився в розпорядженні банку;5) звичайні акції дочірніх консолідованих компаній банку, оплачені третіми особами-учасниками.З базисного капіталу виключається: враховані в складі капіталу банку нематеріальні активи, що не мають реальної оцінки і неопубліковані збитки поточного року.Капітал другого рівня (додатковий капітал) складається з наступних елементів:1) резерви для переоцінки активів у результаті коливання курсів валют;2) резерви для переоцінки активів, що числяться на балансі у виді цінних паперів;3) резерви для покриття збитків, можливих у майбутньому, але не спостерігаються в цей момент. Ці резерви не повинні перевищувати 1,25% суми активів, зважених по ступені ризику;4) резерви на випадок знецінення активів у межах 1,5% від сум, зважених по ступені ризику активів, у виняткових випадках 2%;5) безстрокові не підмети викупу привілейовані акції;6) безстрокові привілейовані акції, що можуть бути викуплені на базі опціону емітента;7) субординовані облігації конвертовані в звичайні акції на базі опціону емітента;8) безстрокові субординовані зобов'язання;9) субординовані зобов'язання на фіксований термін. Достатність капіталу має статичний і динамічний аспекти. Статичний аспект досить простий. Це погоджені Базельським комітетом положення, згідно яким жоден банк, що приймає депозити і видає кредити, не повинний мати статутний капітал менш 5 млн.ЕКЮ. Жоден банк не має права приступати до діяльності, якщо він не відповідає цій вимозі по капіталі; вже існуючим банкам з капіталом менше зазначеного дається час на виправлення положення. В окремих випадках був передбачений проміжний ліміт 1 млн. ЕКЮ до кінця перехідного періоду (кінець 1992р.) Ця директива набрала сили з 1 січня 1993р. у дванадцятьох країнах - членах.Інші країни-учасниці Базельського комітету також в основному схвалили цю міру. Разом з тим для національних органів регулювання було передбачене право установити більш високий рівень мінімального капіталу.Мінімальний капітал дорівнює сумі збитків, що банк у стані витримати, виплативши усі свої борги. Для клієнтів це гарантія життєздатності банків і впевненість у тім, що банк не зникне безвісти, без усякої надії на повернення довірених йому засобів.Динамічний аспект достатності капіталу більш складний. Він зв'язаний з обов'язковим дотриманням банками так званих "Базельських нормативів і стандартів". Основним показником надійності банків служить коефіцієнт Кука, що виражає відношення капіталу банку до активів, зваженим по ступені ризику, що повинний складати не менш 8%.В останні роки відбулася зміна і жорсткість коефіцієнта Кука з 4% до 8% (на кінець 1992р.), що автоматично викликало збільшення суми капіталів банків.Радою Базельського комітету в 1988 р. рекомендовано внести зміни й уточнення в методику розрахунку капіталу банку й активів, зважених з урахуванням ступеня ризику.Отже, базисний капітал (капітал першого порядку) містить у собі: власний капітал банку, нерозподілений прибуток минулих років і відкриті резерви, формовані з чистого прибутку після сплати податків, - і повинний складати 50% капітальної бази банку. Капітал другого рівня (додатковий капітал) повинний складатися з наступних елементів:1) непубликуемих чи схованих резервів, переоцінних резервів;2) загальних резервів для покриття сумнівних кредитних вимог;3) гібридні інструменти типу позикового капіталу (безстрокових привілейованих акцій з виплатою фіксованих дивідендів, що накопичуються, довгострокових привілейованих акцій у Канаді, Франції, Німеччині, безстрокових боргових зобов'язань у Великобританії, конвертованих облігацій у США);4) субординованих облігацій.Сукупна величина базисного і додаткового капіталу являє собою валовий капітал банку. Однак для розрахунку рекомендованих Банком міжнародних розрахунків нормативів використовуються: показник чистого власного капіталу банку, що визначається шляхом зменшення валового капіталу на інвестиції в дочірні неконсолідовані компанії; кредити інвестиційного характеру позичальникам, зв'язаним з банком; прямі і непрямі інвестиції в капітал кредитних установ, що мають банківську ліцензію; ділову репутацію.Розрахунок достатності капіталу відповідно до вимог Базельського комітету повинний бути відбитий у спеціальній формі фінансової звітності банків.Активи банку зважують по ступені ризику з виділенням п'яти груп ризику: 0, 10, 20, 50 і 100%.Структура зважування також знайшла відображення у фінансовій звітності банків. При цьому позабалансові статті також зв'язані з визначеним ризиком для банку. Наприклад, банк від імені клієнта надає гарантії, беручи за ці послуги комісійні. Навіть якщо йому не прийдеться виконувати гарантійних зобов'язань, він ризикує. Інший приклад такого ризику- надання банком своєму клієнту комерційного чи документарного акредитива. Базельським договором визначений ступінь ризику по основним трьох типах позабалансових статей. Ці показники ризику використовуються, коли позабалансовий ризик переводиться в ризик, що асоціюється з активами. Наприклад, гарантія має показник ризику, що дорівнює 100%. Це означає, що вона може придбати форму кредитування клієнта, але несе визначений банківський ризик. Основні вимоги Базельської угоди.1) Основний капітал банку, чи головна вимога достатності капіталу банку, полягає в тім, щоб розмір акціонерного капіталу банку був не менш 4% від суми активів, зважених з урахуванням ступеня ризику,Основний капітал =4%RAA2) Сума основного капіталу банку, резервів на погашення збитків по позичкових операціях і субординованих боргових інструментів повинна бути не менш 8% від суми активів, зважених з урахуванням ступеня ризику: Основний капітал+Резерви кредитного ризику+Субординовані інструменти = 8%КАА.Викладений підхід до визначення достатності капіталу не є єдино можливим. Але він володіє поруч достоїнств у порівнянні з менш складним підходом на основі порівняння власних і позикових засобів банку.А саме:1) дозволяє порівнювати банківські системи різних країн;
