Фізичні особи-нерезиденти за своїми поточними рахунками можуть здійснювати ті самі операції, що й особи-резиденти, а також деякі додаткові операції, зумовлені їх статусом нерезидентів, зокрема:
- зарахування коштів, отриманих унаслідок іноземної інвестиції в Україну;
- переказування на рахунок юридичної особи-резидента реінвестицій відповідно до чинного законодавства України.
Нерезиденти при зарахуванні готівки в гривнях на свої поточні рахунки повинні подати підтвердження джерел її походження.
Закриття рахунків. Банки закривають поточні рахунки підприємств на підставі:
- заяви власника рахунку;
- рішення органу, на який покладено обов'язки щодо ліквідації підприємства;
- рішення суду або арбітражного суду про ліквідацію підприємства;
інших обставин, передбачених чинним законодавством чи договором між банком та клієнтом.
У разі ліквідації підприємства його основний рахунок переоформляється на ім'я ліквідаційної комісії, а всі додаткові рахунки закриваються.
Якщо на рахунку, що закривається, є залишок коштів, то підприємство повинно платіжним дорученням переказувати їх на інший рахунок, спеціально відкритий для цих цілей.
Після закриття рахунку клієнта документи (справа), на підставі яких відкривався рахунок, залишаються в установі відповідного банку.
Операцію закриття рахунку слід відрізняти від його переоформлення, яке здійснюється при реорганізації підприємства. Для переоформлення поточного рахунку клієнт зобов'язаний подати в банк ті самі документи, що й при відкритті рахунку.
Поточні рахунки фізичних осіб у національній валюті закриваються на підставі їх заяви, у разі смерті та в інших випадках, передбачених договором або чинним законодавством. Залишки коштів на рахунку видаються готівкою або переказуються на інший рахунок за розпорядженням власника чи спадкоємців.
Протягом трьох робочих днів після закриття поточних рахунків (крім рахунків фізичних осіб та офіційних представництв) банк зобов'язаний повідомити про це податковий орган за місцем реєстрації власника рахунку.
2.2 Основні правила обліку операцій за поточними рахунками
Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» (стаття 25) до головних функцій комерційних банків відноситься здійснюване на договірних умовах кредитно-розрахункове, касове та інше обслуговування підприємств, установ, організацій і громадян. Касове обслуговування контрагентів здійснюється паралельно з розрахунковим. Іншими словами розрахунково-касове обслуговування є предметом єдиної угоди між комерційним банком та суб'єктом господарської діяльності.
Під розрахунковими операціями комерційного банку слід розуміти накази -- розпорядження клієнтури щодо оплати робіт, послуг, товарів, одержаних від постачальників, погашення заборгованостей за податками та іншими платежами, а також зарахування на поточні рахунки клієнтів грошових коштів, що поступають від продажу продукції в оплату за виконані роботи та послуги.
Порядок здійснення банками касових операцій з клієнтами визначається законодавством України з питань регулювання готівкових розрахунків в Україні та валютного регулювання.
Операції з приймання готівки в національній та іноземній валютах від клієнтів через каси банків України відображаються в бухгалтерському обліку на підставі відповідних прибуткових касових документів, визначених Інструкцією про касові операції в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України 14.08.2003 N 337 такими бухгалтерськими проводками:
- приймання готівки від юридичних осіб для зарахування на власні поточні рахунки:
Дебет - 1001, 1002;
Кредит - 2520, 2530, 2600, 2650;
- приймання готівки від фізичних осіб для зарахування на поточні, вкладні (депозитні) рахунки:
Дебет - 1001, 1002;
Кредит - 2620, 2625, 2630, 2635;
- приймання готівки від фізичних та юридичних осіб для зарахування на рахунки інших юридичних та фізичних осіб:
Дебет - 1001, 1002;
Кредит - 2520, 2530, 2600, 2620, 2650, 2902.
Операції з видачі клієнтам готівки в національній та іноземній валютах з кас банків відображаються в бухгалтерському обліку на підставі відповідних видаткових документів, визначених Інструкцією про касові операції, такими бухгалтерськими проводками:
- видача готівки юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, а також підприємцям з їх поточних та інших рахунків:
Дебет - 2520, 2530, 2600, 2650;
Кредит - 1001, 1002;
- видача готівки фізичним особам з поточних, вкладних (депозитних) рахунків:
Дебет - 2620, 2630, 2635;
Кредит - 1001, 1002.
Під час виплати готівки бюджетній організації за грошовим чеком здійснюється така бухгалтерська проводка:
Дебет - 2570, 2571;
Кредит - 1001, 1002.
Безготівкові розрахунки здійснюються за такими формами розрахункових документів:
- платіжне доручення;
- платіжна вимога -- доручення;
- чек;
- акредитив;
- платіжна вимога;
- інкасове доручення.
Комерційні банки мають додержуватись нормативних термінів проведення платежів. Списання та зарахування коштів за рахунками клієнтів проводиться в день надходження до банку розрахункових документів або наступного дня, якщо документи надійшли до банку після закінчення операційного дня. Взаємні претензії за розрахунками між платником та одержувачем коштів розглядаються сторонами поза участю банку.
Платіжне доручення -- документ, в якому відображено письмове доручення клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів зі свого рахунку на рахунок одержувача коштів (додаток …).
Платник подає доручення в банк на бланках встановленої форми. Доручення дійсне протягом десяти днів з дати виписки і застосовується в розрахунках за платежами товарного і нетоварного характеру.
У межах договірних відносин доручення можуть використовуватися для проведення платежів у таких варіантах:
- авансовий платіж, тобто до моменту відвантаження товару;
- часткові платежі при значних сумах угоди;
- після відвантаження товару, виконання робіт чи надання послуг;
- у порядку планових платежів при рівномірних і постійних поставках.
При розрахунках за фактично відвантажену, продану продукцію (виконані роботи, надані послуги) у дорученні, в рядку «призначення платежу», зазначається назва (вид) відвантаженої, проданої продукції, виконаних робіт, послуг, номер, дата товарно-транспортного документа, що підтверджує цей факт.
У разі сплати документа виконуються такі бухгалтерські записи:
Дебет - 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності» боржника;
Дебет - 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності» боржника;
Дебет - 2610 «Короткострокові депозити суб'єктів господарської діяльності» боржника;
Кредит - 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України», якщо стягувач обслуговується іншим банком.
У разі приймання гарантованих доручень банк має стежити за наявністю на звороті доручень штемпеля підприємства зв'язку, яке прийняло доручення в оплату, із зазначенням дати їх приймання.
Платіжна вимога-доручення -- це розрахунковий документ, що являє собою вимогу одержувача коштів до платника, про сплату певної суми грошових коштів через банк (додаток…).
Платіжна вимога-доручення виписується постачальником після того, як він виконав свої зобов'язання перед покупцем, і разом з відвантажувальними, транспортними документами пересилається платнику. Останній перевіряє відповідність цих документів договірним зобов'язанням, заповнює ту частину платіжної вимоги-доручення, яка підтверджує його згоду на здійснення платежу і передає їх у свій банк для сплати.
Пересилаючи документи від постачальника до платника, можна користуватися послугами пошти чи передавати платіжний документ платникові через банк-постачальника з пересиланням останнім у банк покупця.
В обліку в обох випадках здійснюються такі записи.
Банком платника:
Дебет - 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності» платника;
Кредит - 1200 «Коррахунок у Національному банку України».
Банком постачальника:
Дебет - 1200 «Коррахунок у Національному банку України»;
Кредит - 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності» одержувача коштів.
Розрахунки чеками (додаток…) застосовуються при платежах за фактично отримані товари, виконані роботи, надані послуги. На практиці чекова форма розрахунків є не досить поширеною. Основна причина в тому, що кошти за даним видом розрахунків депонуються на окремому аналітичному рахунку «Розрахунки чеками» до балансових синтетичних рахунків №№ 2526, 2550, 2552, 2554, 2602, 2622. Отже, від моменту депонування до моменту платежу проходить певний час, впродовж якого обігові кошти відволікаються з господарського обороту. Більш того, СЕП забезпечує дуже швидкий період проходження платежів за платіжними дорученнями, чим і пояснюється їх масове використання в Україні.
Проте у країнах Заходу чек є переважною формою розрахунків.
В Україні чек залишається виключно технічним інструментом платежів за рахунками, що визначає обмеженість сфери його застосування.
Оплата чеків гарантована, оскільки депонування проводиться списанням суми ліміту чекової книжки з рахунку клієнта (додаток Е).
Саме тому разом із заявою про видачу чекової книжки в банк подається платіжне доручення для перерахування коштів на аналітичний рахунок «Розрахунки чеками» до балансових синтетичних рахунків: 2526, 2550, 2552, 2554, 2602, 2622.
При надходженні до банку чекодержателя коштів за оплаченим чеком одночасно із зарахуванням їх за призначенням, на підставі видаткового позабалансового ордера списується сума реєстру, врахованого на позабалансовому рахунку 9831.
При зарахуванні коштів здійснюється бухгалтерське проведення:
Дебет - 1200.
Кредит - Рахунок отримувача коштів.
У разі ненадходження коштів банк чекодержателя після закінчення 10 календарних днів від дати інкасування чека здійснює запит електронною поштою до банку-емітента щодо причин несплати чека.
Банк-емітент, отримавши запит, не пізніше наступного робочого дня має дати відповідь банку чекодержателя, який повідомляє про це чекодержателя.
У разі неотримання відповіді банк чекодержателя повідомляє про це чекодержателя і після закінчення 20 календарних днів від дати інкасування чека списує суму реєстру чека з позабалансового рахунку № 9831 як нереальну для отримання суму платежу.
Невикористані чеки після закінчення строку дії чекової книжки або вичерпання ліміту підлягають поверненню до банку-емітента, де вони мають бути погашені банком. За бажанням клієнта банк може продовжити строк дії чекової книжки або клієнт може поповнити її ліміт у разі його вичерпання.
Розрахунки акредитивами (додаток…) є розповсюдженою формою розрахунків за товари і послуги, коли постачальник вважає за необхідне забезпечити собі гарантію оплати. Водночас, як і при розрахунках чеками, сума акредитиву на певний період відволікається з обігу у платника, оскільки депонується на окремому аналітичному рахунку «Розрахунки акредитивами» до балансових рахунків №№ 2526, 2550, 2552, 2554, 2602, 2622.
У разі відкриття акредитиву, депонованого у виконуючому банку, банк-емітент перераховує кошти платника на аналітичний рахунок «Розрахунки акредитивами» у банку бенефіціара та повідомляє його про умови акредитива. Прийнята до виконання заява про відкриття акредитива враховується банком-емітентом на позабалансовому рахунку № 9802 «Акредитиви до сплати».
У разі відкриття акредитива, депонованого у банку-емітенті, заявник перераховує дорученням кошти зі свого рахунку на аналітичний рахунок «Розрахунки акредитивами» в банку-емітенті на підставі поданої заяви про відкриття акредитива.
У разі відкриття непокритого акредитива платником подається заява. У заяві в рядку «вид акредитива» має бути додатковий запис «гарантований». Один з примірників заяви враховується банком-емітентом на позабалансовому рахунку № 9020 «Гарантії, що надані клієнтам».
Одержане від банку-емітента повідомлення про відкриття непокритого акредитива (або примірник заяви на відкриття акредитива) враховується виконуючим банком на позабалансовому рахунку № 9802. Такий облік ведеться окремо від повідомлень про відкриття депонованих акредитивів, які враховані на цьому позабалансовому рахунку.
В кінці операційного дня банк-емітент перераховує кошти з аналітичного рахунку «Розрахунки акредитивами» на рахунок заявника акредитива і надсилає повідомлення виконуючому банку для списання з позабалансового рахунку 9802.
Акредитив може закриватися за ініціативою заявника або банку-емітента при відкличному акредитиві чи в зв'язку з розірванням договору між заявником акредитива і бенефіціаром.
Платіжна вимога -- розрахунковий документ, що містить письмову вимогу стягувача до банку, що обслуговує платника, перерахувати без погодження з останнім певну суму коштів з рахунка платника на рахунок отримувача (додаток …).
Стягувачами можуть бути податкові органи, державні виконавці та підприємства, що здійснюють примусове списання коштів на підставі визнаних претензій. Вказані особи оформлюють та подають у банк платіжні вимоги й у необхідних випадках супровідні документи на примусове списання коштів із рахунків платників. Примусове стягнення коштів із рахунків платників дозволяється тільки у випадках, установлених законами України, а саме: на підставі виконавчих документів, установлених законами України, рішень податкових органів та визнаних претензій.
Банк стягувана приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів з дати їх складання, а банк платника -- протягом 30 календарних днів з дати їх складання.
У платіжних вимогах банк стягувача повинен перевірити відповідність заповнення таких реквізитів:
1. назву стягувача;
2. код стягувача;
3. рахунок стягувача;
4. найменування банку стягувача;
5. код банку стягувача;
6. підписи стягувача та відбиток його печатки.
Банк платника, отримуючи документи, перевіряє правильність заповнення реквізитів:
- платник;
- код платника;
- рахунок платника;
- банк платника;
- код банку платника;
- підписи та відбиток печатки платника.
Платіжні вимоги стягувачів приймаються банком до виконання незалежно від наявності коштів на поточному рахунку платника, оскільки стягнення здійснюється з усіх рахунків підприємства: поточних, депозитних, коштів у розрахунках.
Якщо на час надходження на рахунках платника недостатньо коштів для виконання платіжних вимог, то документи виконуються частково і в несплаченій сумі повертаються стягувачу. Часткова оплата оформляється меморіальним ордером (додаток 3). На платіжних вимогах відповідальний виконавець окреслює реквізит «сума» і на звороті всіх поданих примірників документа зазначає дату здійснення платежу, суму часткового платежу та несплачену суму. Ця інформація засвідчується підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. У разі відсутності коштів на рахунках платника документи в день надходження повертаються без виконання.
У разі сплати документа виконуються такі бухгалтерські записи:
Дебет - 2600 «Поточні рахунки суб'єктів господарської діяльності» боржника;
Дебет - 2602 «Кошти в розрахунках суб'єктів господарської діяльності» боржника;
Дебет - 2610 «Короткострокові депозити суб'єктів господарської діяльності» боржника;
Кредит - 1200 «Кореспондентський рахунок у Національному банку України», якщо стягувач обслуговується іншим банком.
Списання коштів, що знаходяться на рахунках суб'єктів підприємницької діяльності без згоди їх власників не допускається, за виключенням рішення судів, арбітражного суду і за виконавчими надписами нотаріусів.
Безспірне списання (стягнення) коштів здійснюється на бланку платіжної вимоги, яка подається стягувачем у банк, в якому він обслуговується у трьох примірниках із супровідним реєстром у двох примірниках.
Якщо платник і одержувач коштів обслуговуються в різних банках, то перший і другий примірники платіжної вимоги спецзв'язком надсилаються банком одержувача в банк платника, третій видається на руки одержувачу коштів.
У разі накладання арешту на кошти рахунку суб'єкта підприємницької діяльності (за позовом прокуратури, слідчих органів, служби безпеки, за порушеними кримінальними справами) банк припиняє списання коштів за розпорядженням власника рахунку за будь-якими платежами, за винятком платежів до бюджету та обов'язкових платежів.
Для забезпечення виконання ухвали суду (постанови прокурора, слідчого), на час накладення арешту, банк відкриває юридичній або фізичній особі спеціальний рахунок на балансовому рахунку № 2909 «Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку».
Кошти, які нагромаджуються на спеціальному рахунку, забороняється використовувати до отримання рішення суду про їх стягнення або ухвали суду про зняття арешту.
Після нагромадження на спеціальному рахунку необхідної суми, банк резервує її на цьому рахунку до одержання відповідних рішень щодо їх стягнення, і відновлює проведення операцій за встановленим порядком.
У системі рахунків бухгалтерського обліку відображаються такі процедури процесу розрахунків:
1. Чекодавець придбаває у своєму банку чекову книжку, сплачуючи послуги за даною операцією готівкою або з коштів поточного рахунку:
Дебет - 1001, 2520, 2540, 2541, 2542, 2545, 2600, 2620
Кредит - «Інші комісійні доходи за операціями з клієнтами»
2. Банк депонує кошти з поточного рахунку на аналітичний рахунок «Розрахунки чеками»:
Дебет - 2520, 2540, 2541, 2542, 2600, 2620
Кредит - 2526, 2550, 2552, 2554, 2602, 2622.
3. По мірі видачі бланків чекових книжок відображає зміст операції за позабалансовими рахунками:
Дебет - 9910 Контррахунок
Кредит - 9821 «Бланки суворої звітності»
4. Зараховує суму, зазначену в чеку, в разі його надходження від чекодержателя, за умови, що чекодавець і чекодержатель обслуговуються однією установою комерційного банку:
