Видовий склад трутовикових грибів околиць м. Чернігова

Вступ
Особлива увага приділяється лісам (лісовим біоценозам), що сьогодні грають винятково важливу водорегулювальну, ґрунтозахисну санітарно-гігієнічну роль. Ліси є джерелом деревини і різних недеревних продуктів. З кожним роком підвищується їх захисна і рекреаційна роль. Тому необхідно глибоко вивчати лісові біоценози з метою регулювання природних процесів, що відбуваються в них, всіляко охороняти і раціонально використовувати їхні ресурси.

Лісовий біоценоз - це співтовариство дерев, чагарників, трав'янистої рослинності, ґрунту, тваринних і інших організмів, що знаходяться в постійному взаємозв'язку. Одним з найважливіших компонентів лісових біоценозів є гриби, сама численна безхлорофільна група нижчих рослин, виділена в окреме царство органічного світу. Власне гриб - це вегетативне тіло, що складається з міцелію (грибниці), що пронизує ґрунт або деревину. Міцелій у ґрунті нерідко поширюється на десятки метрів, переплітаючи верхню частину ґрунту.

Гриби в лісових біоценозах сприяють посиленню кругообігу мінеральних речовин, енергії, розкладаючи природні опади, перетворюючи органічні речовини в мінеральні, котрі потім використовуються для харчування зеленими рослинами. Вони також відіграють важливу роль у харчуванні деревних, чагарникових і деяких трав'янистих рослин, здійснюючи його за допомогою мікоризи, утвореної на коренях. Багатогранні функції, виконувані грибами, істотно визначають життєдіяльність лісових біоценозів. Багато видів грибів, паразитуючи на хвої, листках, пагонах, гілках у кроні, нерідко прискорюють диференціацію дерев у деревостої й відмирання відсталих у рості екземплярів.

Окремі види грибів, що мають порівняно великі м'ясисті плодові тіла, використовуються для харчування населення, інші мають лікарські властивості і використовуються в медицині. Ряд видів, що мають оригінальної форми красиво пофарбовані плодові тіла, підвищують декоративність лісу (червоний мухомор, гриб-парасолька). Говорячи про ролі грибів у лісових біоценозах варто пам'ятати, що поняття корисний і шкідливий організми (гриби) діалектично зв'язані. Оцінка їх міняється в залежності від конкретних обставин.

Вивчення даної проблеми досить актуально, тому що деревина застосовується в багатьох цілях людиною, а дерева мають велике значення в природі.

Мета роботи полягає в тім, щоб виявити, зібрати й описати видовий склад трутовикових грибів околиць м. Чернігова.

Об'єкт дослідження - трутовикові гриби.

Предмет дослідження - поширення і значення в природі трутовиків.

Завдання роботи:

1) розглянути класифікацію захворювань деревних рослин;

2) вивчити й описати видовий склад трутовикових грибів околиць м. Чернігова;

3) з'ясувати значення трутовиків у природі і життєдіяльності людини.

4) розробити план проведення екскурсії по вивченню трутовикових грибів.

Методологічною основою є наукові методи, що ґрунтуються на вимогах об'єктивного і всебічного аналізу природних факторів супутньому розвиткові трутовиків. При виконанні курсової роботи були використані загальнонаукові методи дослідження: аналіз, синтез, порівняння, системного підходу.

1. Природа і класифікація хвороб рослин
Збудників хвороб дуже багато. Вони відрізняються розмаїтістю зовнішніх ознак і характером патологічних змін, що відбуваються в рослині, однак вони мають і деякі загальні риси, що дозволяють зрозуміти і визначити хвороба рослини.

1.1 Поняття про хвороби рослин

Поняття про хвороби рослини необхідно для розуміння причин і умов виникнення, розвитку і прояву захворювання.

Перші визначення хвороби рослини (А. Франк, 1815; О. Декандоль, 1832) були засновані на наявності відхилень від нормального стану організму. З деякими доповненнями цієї точки зору дотримували і вчені XX ст. (С.И. Ростовцев, А.С. Бондарцев, Ф.У. Купревич, Дж. Харрар і ін.).

Оригінальне визначення хвороби дав відомий радянський учений Н.А. Наумов, що виходить з положення, що при будь-якій хворобі в рослині спостерігається патологічний процес, що відбувається і розвивається в результаті взаємодії між рослиною, патогенним організмом і середовищем. Саме це положення, на думку Н.А. Наумова, повинне лежати в основі поняття хвороби. У своєму визначенні Н.А. Наумов указує, що захворювання є одним з можливих наслідків порушення взаємин, що склалися у філогенезі між рослинним організмом і середовищем [10].

На підставі вивчення патологічного процесу в рослинному організмі побудував своє визначення і Т.Д. Страхів, що розглядав хворобу як результат мінливості взаємозв'язків у єдиній системі: рослина - паразит - середовище.

Кожна хвороба характеризується складним процесом виникнення і розвитку взаємин між рослиною, патогеном і факторами зовнішнього середовища. Тому останні визначення найбільше повно враховують біологічні процеси, що протікають у хворій рослині. Хвороба - складний динаміко-патологічний стан рослини, викликана паразитними організмами або несприятливими факторами, що характеризується порушенням фізіологічних і біохімічних функцій, морфологічних і анатомічних ознак, що у залежності від особливостей рослини, збудника й умов середовища можуть привести до різкого зниження продуктивності або навіть загибелі деревної породи.

Існує й офіційне визначення поняття хвороба рослини: порушення нормального обміну речовин кліток, органів і цілої рослини, що виникає під впливом фітопатогена або несприятливих умов середовища і, що приводить до зниження продуктивності рослин або до повній їх загибелі.

В усіх випадках зовнішні ознаки патологічного процесу супроводжуються порушенням морфологічних ознак, фізіологічних функцій і продуктивності рослин. Інтенсивність розвитку хвороби залежить від патогенності її збудників, опірності рослин і умов зовнішнього середовища. Вона може приводити до відмирання окремих частин рослин або викликати повну загибель не тільки окремих інсмідуумів, але і цілих насаджень. Отже, хвороба рослини є діалектичним процесом, у якому рослина, збудник, зовнішнє середовище взаємозалежні між собою й обумовлюють один одного. Крім поняття поразка рослини в лісовій фітопатології, що вивчає багаторічні рослини, часто вживається термін ушкодження рослин. Ушкодження характеризуються такими ознаками, як поломка галузей, бурелом, ветровал, обдирання і обмигування кори, натески, ушкодження поверхневих коренів витоптуванням, пожовтіння листків і т. п., викликані дією зовнішніх фізико-механічних, хімічних, кліматичних і інших факторів без впливу патогенних організмів. Ушкодження нерідко приводять до загибелі рослини [1].

Уживають також термін потворність, або тератологічні явища, під якими розуміють різні морфологічні відхилення від норми, наприклад фасціації, капи, сувельвали, іноді «відьмини мітли», хоча вони в більшості випадків не знижують життєдіяльності рослин, не загрожують їх існуванню. Капи горіха, берези досить підвищують цінність дерев. Такі явища часто спадкові, причини їхнього виникнення в багатьох випадках ще не встановлені.

Дії патогенних організмів і інших причин захворювань викликають комплекс визначених змін в анатомічній і морфологічній будівлі рослини або його окремих органів. Зовнішні ознаки цих змін називаються симптомами хвороби. Вони специфічні для визначених хвороб.

1.2 Типи хвороб рослини

Усе різноманіття типів хвороб, що зустрічаються в природних умовах, можна об'єднати по характері їхнього прояву в ряд груп.

Відмирання рослини або окремих його органів на корені

Зів'янення характерне для листяних порід, при цьому зменшується тургор усієї рослини або його окремих органів. Уражені рослини мають зів'ялі скручені листи і пониклі верхівки. Даний тип хвороби викликається грибами, бактеріями і виявляється як на однолітніх рослинах, так і на багаторічних деревних породах. Зів'янення сіянців, а в більш дорослих рослин - листів, квіток і зав'язей може викликатися недоліком вологи в ґрунті, високими температурами і весняними заморозками. Грибні і бактеріальні зів'янення супроводжуються поразкою тканин, що проводять воду з ґрунту до листів. При цьому в області підсемядольного коліна сіянців утвориться перетяжка, уражається коренева система, закупорюються судини бульб, стебел і стовбурів. На поперечному розрізі органів рослин, уражених грибами і бактеріями, у периферичній частині добре видні побурілі судини у виді кільця, завдяки чому можна легко відрізнити них від рослин, що зів'янули від недоліку вологи в ґрунті або з інших причин. Цей тип хвороби приводить до поступового відмирання дерева, тому що після зів'янення листів на галузях вони засихають, буріють і обпадають [4].

Засихання характерне для хвойних порід. При цьому типі хвороби бруньки, молоді сходи, хвоя на галузях і верхівках дерев відмирають. Причиною засихання є поразка камбію грибами. Хвоя, що відмирає, на втечах здобуває бурий колір, висить униз, а при дотику легко обсипається; кора розтріскується, відстає від деревини й обпадає.

Вижимання сіянців у розпліднику обумовлено утворенням крижаної кірки. Примерзлий до кореневої шийки рослини лід поступово наростає і випирається догори разом з рослиною. Після танення льоду сіянець залишається на поверхні ґрунту і гине. Вижимання найчастіше спостерігається на торф'янистих і глинистих ґрунтах в осінній або весняний період.

Випрівання спостерігається в сіянців і самосівби, що знаходиться під снігом, і викликається Sclerotіnіa gramіnearum Elenev. Воно приводить до побуріння хвої, її обпаданню, відмиранню верхівок або всієї рослини.

Удушення (ядуха) сіянців і самосівби сосни, що виростають на піщаних ґрунтах, відбувається після обволікання їх плодовими тілами Thelephora terrestrіs Ehrenb., що перешкоджає нормальному плинові фізіологічних процесів (подиху транспірації, фотосинтезу і т.д.).

Опік сіянців настає внаслідок перегріву ґрунту. У результаті високих температур (50-75 °С) на темних ґрунтах спочатку утвориться перетяжка в кореневої шийки стеблинок, потім засихає хвоя, сіянці гинуть. При вириванні їхні корінці звичайно залишаються в ґрунті [10].

Повне або часткове руйнування окремих органів рослин

Гниль - один з розповсюджених типів хвороб, викликуваних грибами або бактеріями. Характеризується руйнуванням і розм'якшенням окремих ділянок тканин різних органів однолітніх і багаторічних рослин. Загниванню найчастіше піддані м'ясистою, соковитою, багаті водою і живильними речовинами плоди, насіння, бульби, коренеплоди. Гнилизна деревини викликають різні зиди афілофорових, аггрикових і інших грибів. Виділяють наступну гнилизну деревини: по типі гниття корозійна, деструктивна), за структурою (тріщинувата, призматична, ямчата), по кольорі (біла, строката), по розміщенню на поперечному зрізі стовбура (заболонна, ядрова і ядрово-заболонна), а також по розташуванню на дереві (коренева, окоренкова, стовбурна, раньова і верхова).

Плямистість характеризується тим, що на поверхні листів, плодів, насіння у місцях поразки утворяться білій, сірій, бурій або чорній різні по величині і формі відмерлі ділянки - плями, Них поділяють на припухлі і некротичні. Викликаються грибами, бактеріями або бувають непаразитарного походження. Найбільш розповсюдженими формами інфекційної плямистості є: округла, при якій тканина оточена темним або світлим ободком; кутаста, розташована між жилками; дірчаста - при якій згодом тканина випадає, утворити отвір.

Непаразитарна плямистість характеризується однотонністю кольору і відсутністю облямівки [10].

Некроз (греч. necros - мертвий) - локальне відмирання кори з лубом і камбієм на галузях і стовбурах, найчастіше довгастої форми і різної величини. У місцях поразки спостерігається відмирання кори уздовж і поперек стовбура, причому кора довго не відпадає.

Виразки характеризуються утворенням на стовбурах, галузях дерев різних по величині раней, заглиблених у деревину, часто оточених напливом. Великі виразки називають раком, а дрібні - антракнозом. Краю дрібних раней часто пофарбовані в темно-червоний або чорний колір. Причиною утворення виразок можуть бути гриби, бактерії, низькі температури і механічні ушкодження.

Морозобійні тріщини утворяться в результаті переохолодження зовнішніх річних шарів, що стискуються значно сильніше, ніж теплі шари центральної частини. Вони спостерігаються в нижній частині стовбурів дуба, бука, ільма, ясена, горіха, тополі. Морозобійні тріщини йдуть у радіальному напрямку, по краях часто утворяться напливи. Подовжні стовбурні тріщини можуть бути утворені від удару блискавки.

Відторгнення, тріщини виникають у стовбурах хвойних і листяних порід при раптовому підвищенні температури після великих морозів. У цей період зовнішні річні шари стовбура нагріваються і розширюються, а внутрішні залишаються холодними і стиснутими. Отлупные тріщини мають кільцеподібну форму, тому що проходять по річних шарах на границі зазначених зон.

Обмерзання різних органів спостерігається в теплолюбних деревних порід під впливом пізніх весняних і ранніх осінніх заморозків і сильних морозів узимку. Так, після ранніх морозів до випадання снігу спостерігається підмерзання коренів, а в таких порід, як айлант, оксамит амурський, горіх волоський, і інших обмерзають окремі втечі або всі галузі в кроні дерев.

Іржа листів являє собою різної величини і форми звичайно іржавого кольору пустули (лат. pustula-міхур, прищ), що утворяться під епідермісом на верхній і нижній сторонах листів, черешків і молодих утеч. Пустули характерні для уредо- і телейтостадії грибної іржі [11].

Скупчення міцелію і спороношення грибів на органах рослин

Нальоти утворяться на листах, утечах, плодах і являють собою скупчення міцелію і спороношення грибів різної величини і фарбування. Білі щільні нальоти утворять звичайно мучнисторосяні гриби, а пухкий, ніжний білий наліт формують несправжньомучнисті.

Чорні або бурі, досить щільні нальоти на листах викликають деякі гриби з класу дейтероміцетів. На насіннях деревних порід дуже часто зустрічаються пухнаті нальоти або дерновинки різного кольору, утворені міцелієм і спороношенням різних цвілевих грибів.

Муміфікація (араб. mumya - забезпечений від розкладання протигнильними речовинами) - складний склероцій, що утвориться шляхом пронизування тканин гіфами з обов'язковим збереженням форми ураженого жолудя або плоду. У такому стані гриб зберігається, тому що легко переносить низькі температури узимку. На наступний рік на муміфікованих плодах або насіннях формуються плодові тіла і Спори грибів.

Зміна форми органів рослин

Скривлення галузей відбувається в 1 - 15-літніх сосонок під впливом соснового вертуна. У місцях поразки утворяться ранки і ецидії, грибниця руйнує луб і камбій, у результаті чого зменшується механічна стійкість, утеча згинається. При сильному розвитку хвороби однолітні сіянці гинуть, а в старших сосон можуть засихати верхівки, викривлятися стволики або формуватися кілька верхівок.

Деформація плодів характерна для плодиків черемшини, вільхи сіркою, осики, тополі білого. Уражені плоди значно збільшуються в розмірі і здобувають мішкоподібну форму.

Курчавість листів являє собою зміна форми листової пластинки в персика, вільхи, тополі, клена внаслідок ненормального і посиленого розподілу кліток під впливом голосумчатих грибів, листи товщають, зморщуються або на них утворяться здуття. Уражені ділянки листів здобувають блідо-зелений або жовтий колір з червонясто-фіолетовим відтінком.

Фасціація - зміна пагонів або стебел до ремінновидної, приплющеної форми; спостерігається в ясена, ялини, скумпії й інших порід. Причини виникнення невідомі.

Розетність - розташування листів, наприклад у яблуні, верби, у вигляді розетки на сформованих під впливом вірусу укорочених міжвузлових пагонів.

Проліфікація квіток полягає в тім, що замість маточки квітки виростає втеча, на якому може утворитися нову квітку. Часто таке явище спостерігається в квіток троянд.

Карликовість - поганий ріст деревних порід, викликаний постійним недоліком у ґрунті основних макро- і мікроелементів, а також вологи [4].

Нитковість - перетворення під впливом вірусів нормальних листів шовковиці, жимолості, клена ясенелистного, в'яза дрібнолистного й інших порід у нитчасту форму.

Зміна забарвлення органів рослин

Хлороз - набуття жовтого забарвлення зеленими органами рослин під впливом вірусів, бактерій або внаслідок недоліку окремих макро- і мікроелементів у ґрунті. Прикладом може служити хлороз в'яза, жимолості, білій акації, клена сріблистого, яблуні.

Мозаїка - розмаїтість, що характеризується нерівномірним забарвленням листків, на яких чергуються темно-зелені ділянки різної форми і розміру з жовтими або світлими. У паренхімних ділянках листків ясена, в'яза, шовковиці під впливом вірусу частково руйнується хлорофіл, що приводить до мозаїки, а іноді і до деформації листової пластинки, курчавості або нитчатості.

Альбікація характеризується повною або частковою втратою листами або молодими рослинами зеленого забарвлення через відсутність у клітинах хлорофілу. Уражені сіянці дуба, клена або їхніх листків стають білими. Причиною даного захворювання є відсутність у ґрунті в доступній формі необхідної кількості заліза.

Пожовтіння хвої і листків спостерігається при недоліку світла й елементів мінерального живлення і характеризується тим, що замість нормального зеленого кольору хвоя і листи здобувають жовто-зелене забарвлення різної інтенсивності. Таке явище свідчить про несприятливі умови росту і живлення; при ліквідації названих причин листи відновлюють зелений колір [7].

Побуріння хвої і листів характеризується повною заміною зеленого кольору на бурим або червонясто-бурий, що є показником їх відмирання. Даний тип хвороби викликається причинами інфекційного (грибами, бактеріями) і неінфекційного характеру (низькими і високими температурами, високою концентрацією фунгіциду), що діють безпосередньо на хвою, листи, галузі і корені.

Новоутворення на уражених органах у рослин

«Ведьмини мітли» - надмірна кущистість внаслідок утворення тонких укорочених гілочок з недорозвиненими листами на галузях або стовбурах граба, берези, вишні, клена, абрикоса, сосни й інших порід. Вона викликана пробудженням сплячих і придаткових бруньок під впливом грибів, бактерій, вірусів і комах, в окремих випадках у результаті генної мутації передаються в спадщину.

Нарости (капи) - напівкулясті напливи на стовбурах і коренях деревних порід, викликані бактеріями, вірусами і комахами в результаті збільшення кількості кліток (гіперплазія) або їхнього обсягу (гіпертрофія). Типовим прикладом наростів можуть служити капи (сувельвали), на стовбурах дуба, берези, а також на окоренковій частині горіха волоського. Деревина наростів (капів) має красиву текстуру, тому широко використовується в деревообробній промисловості.

Пухлини - здуття або стовщення на галузях і стовбурах, викликані грибами, бактеріями в результаті гіпертрофії. Вони найчастіше перетворюються в ракові виразки.

Галли - кулясті або інші за формою утворення на листках, пагонах і коренях, що з'являються під впливом бактерій, грибів, комах і нематод; галли можуть досягати декількох сантиметрів у діаметрі.

Виділення в місцях уражень і ушкоджень рослин

Слизотеча характерна для листяних порід і супроводжується витіканням різного кольору рідини в місцях уражень, ушкоджень гілок і стовбурів. Цей тип хвороби викликається бактеріями (наприклад, бактеріальна водянка дуба, бука, берези, липи, граба, осики) і причинами неінфекційного характеру (механічними ушкодженнями стовбурів берези, клена, ільма, в'яза) [8].

Витікання каміді характерно для кісточкових порід (абрикоса, сливи, вишні, черешні й ін.) і супроводжується виділенням з уражених пагонів, стовбурів клейкої рідини, що поступово засихає, утворити коричневі або жовті скупчення камеді. Збудником є гриби, бактерії і механічні ушкодження.

Страницы: 1, 2, 3, 4

В соцсетях