Дубова губка - Daedalea quercіna (L.) Fr. викликає темно-буру ядрово-заболонну стовбурну гниль дуба. Гриб уражає старі стовбури дуба з механічними ушкодженнями, однак найбільше часто зустрічається на пнях і зрубаній обробленій деревині дуба, каштана, бука. Зараження дерев відбувається базидіоспорами через поранення й обломи сучків, а порослі - міцелієм від материнських пнів. Гриб розповсюджений повсюдно і є звичайним руйнівником мертвої деревини зазначених порід.
Плодові тіла багаторічні, розміром 4-12x6-20*2- 5 см, від напівкруглих до плоских, з гострим краєм, сидять боком на субстраті, іноді розташовуються черепитчатими групами. Поверхня нерівна, горбиста, концентрично-борозниста, іноді з неясними зонами, сірувато-коричнева або бурувата. Тканина коркова, ясно-жовта або сірувато-коричнева. Гіменофор має подовжено-округлі пори. Базидіоспори овальні, безбарвні, у основі косо загострені, розміром 6-7,5*2,5-3,7 мкм. Цистиди веретеноподібні, злегка загострені [4].
Гниль корозійного типу. У першій стадії гниття деревина стає темно-коричневого фарбування. В другій - на ураженій деревині утворяться тріщини по серцевинних променях, у яких з'являється білувата грибниця. У кінцевій стадії грибниця в тріщинах перетворюється в жовтувато-сірі плівки, а деревина розпадається на радіальні пластинки. Гнилизна звичайно зосереджена в нижній частині стовбура (1-3 м).
Шкідливість її в лісових насадженнях невелика. Значний збиток вона наносить на складах, у спорудах і будівлях, а також при збереженні зрубаної деревини. У будівлях і інших конструкціях деревину, що знаходиться у вологих місцях, варто просочувати антисептиками.
2.2 Трутовик справжнійТрутовик справжній - Fomes fomentarіus (L.: Fr.) Gіll.
Цей гриб із родини Трутових, рід Фомес. Плодове тіло багаторічне, 10-30 /10-20/5-15 см, копитоподібне, із широкою основою, до дерева прикріплюється верхньою частиною задньої сторони. Поверхня сіра або сіро-чорна, гладка, із широкими концентричними зонами, покрита твердою кіркою (1-2 мм товщини). Тканина жовто-коричнева, замшевидна (труть), гіменофор шаруватий, коричневий із дрібними (3-4 на 1 мм) округлими трубочками. Спори довгасто-еліпсоїдальні, 14 - 24/5 - 8 мкм, безбарвні, у масі білі. Плодові тіла з'являються через 7 - 10 років після зараження стовбура [6].
Уражена деревина спочатку буріє, пізніше вона здобуває жовто-біле фарбування, стає м'якої, губчатої, на ній утворяться темно-бурі і чорні лінії. У кінцевій стадії виникають тріщини, заповнені жовтуватою шкірястою грибницею.
Гниль поширюється зверху вниз і від заболоні до центра стовбура.
Справжній трутовик розповсюджений у листяних лісах усіх регіонів України (Полісся, Лісостеп, Карпати і Крим, а також у штучних посадках у Степу). Гриб уражає стовбури бука, берези і багатьох інших листяних порід. Інфекція проникає через обламані гілки, морозобійні тріщини, різні механічні ушкодження. Інтенсивний розвиток плодових тіл спостерігається часто вже на повалених (поламаним вітром) деревах.
Справжній трутовик - один з найбільш небезпечних руйнівників деревини бука. Для зашиті від нього необхідно загальне поліпшення санітарного стану лісів, вивезення стовбурів бука і берези, уражених трутовиком. Не слід допускати надмірного розрідження, а також механічних ушкоджень дерев.
2.3 Трутовик запашнийТрутовик запашний - Trametes suavеjleus Fr.
Даний гриб відноситься до роду таметес (Tremetes). Плодові тіла у виді капелюшків, прикріплених боком до субстрату, товсті, копито - або желвакоподібні, іноді більш плоскі, 2 - 15 см у довжину, 2 - 5 см шириною, 1,5 - 7 см товщиною, одиночні або черепично розташовані. Поверхня гола, шорсткувата, іноді з наростами, концентрично бородавчаста, те рудо-бурою до чорної, по краях часто рудо-червона. Тканина дерев'яниста, у молодих екземплярів коркова, від іржавого до каштаново-бурого кольору, із приємним і сильним запахом анісу. Трубочки правильні, більш-менш товстостінні, з білуватим нальотом усередині, пори від округлих до кутастих, 1 - 3 на 1 мм [11].
Зустрічається повсюдно в хвойних лісах на валежі й особливо на пнях. Викликає деструктивну гнилизну.
2.4 Несправжній трутовикНесправжній трутовик - Phellіnus іgnіarіus (L.: Fr.) Quel.
Плодове тіло багаторічне, порівняно велике в діаметрі - до 25 см, висотою до 12 см, копитоподібне, іноді плоске, зверху буре. Поступово сутеніє і здобуває майже чорне фарбування з помітними концентричними борозенками і радіальними тріщинами. Внутрішня тканина дуже тверда, дерев'яниста, каштаново-бура. Гіменофор коричневий, із дрібними округлими порами (4-5 на 1 мм). Базидіоспори гладкі, майже кулястим, безбарвні, діаметром 4-6 мкм, у масі білі.
Гриб викликає на стовбурах, що уражаються, і товстих гілках ядрову, білу, смугасту гнилизну з характерними чорними лініями.
Один з найбільш розповсюджених видів, зустрічається повсюдно в листяних лісах України. Гриб паразитує на буку, грабі, клені, тополі, осиці, липі, ільмі і багатьох інших листяних породах у лісових насадженнях і особливо в парках, приміських лісах, де мається більше механічних ушкоджень стовбурів.
Поширення гриба значне, однак інтенсивність поразки менше, ніж у трутовика сьогодення. Тому його відносять до грибів середньої шкідливості [11].
Запобіжні заходи - вирубка уражених стовбурів, запобігання від механічних ушкоджень, створення змішаних лісів і реконструкція молодих насаджень.
2.5 Трутовик сірчано-жовтийТрутовик сірчано-жовтий - Laetіporus sulphureus (Bull.: Fr.) Bond, et Sіng.
Плодові тіла однолітні, спочатку м'ясисті, що потім твердіють, плоскі, діаметром 10-30 см і товщиною 1-4 см, зібрані в групи. Верхня сторона інтенсивного лимонно-жовтого кольору з жовтогарячим відтінком. Гіменофор сірчано-жовтий, складається з одного шару трубочок. Трубочки спочатку округлі, потім зубчаторозірвані. З молодого гіменофора виділяються жовтуваті краплі рідини. Спори широко еліпсоїдальні або яйцеподібні, 5-7/3,5-5 мкм, блідо-жовті, потім безбарвні в масі свіжі - кремові, висохлі білі. Уражена деревина спочатку здобуває рожеве фарбування, з білими смужками від скупчення грибниці, потім стає бурою, дуже тендітної, легко розтирається пальцями. При подальшому впливі гриба деревина розтріскується, тріщини заповнюються білими або жовтуватими плівками грибниці.
Розповсюджений у дубових лісах. Крім дуба уражає вербу, акацію білу, тополя, горіх, черешню і навіть хвойні породи - модрину, тис. Нерідко руйнує стовпи, зрубану деревину. У лісах розвиткові гриба сприяє наявність морозобійних тріщин, різних механічних ушкоджень.
З огляду на велике поширення і скритність дії, цей гриб варто віднести до шкідливих і небезпечних видів. Плодові тіла з'являються не щороку, але викликають погіршення якості ділової деревини, руйнуючи ядрову частину стовбура, розвиток дупел, поломки дерев вітром, руйнують зрубану деревину. Міри боротьби: зашита лісів від механічних ушкоджень, морозобоин, проведення санітарних рубань. Молоді плодові тіла їстівні.
2.6 Двоколірна губкаДвоколірна губка - Phellіnus dіchrous Fr.
Плодові тіла 1-1,5 см, тонкі, розташовуються рядами або групами, іноді спускаються по субстраті широкою підставою, зверху пухнатими, білими або кремові, зі слабко помітними концентричними зонами і загостреними, іноді зігнутими краями. Тканина біла, дрібно волокниста. Трубочки короткі, темно-пурпурні, із дрібними отворами і часто білуватим нальотом. Спори циліндричні, зігнуті, 3 - 5, із двома краплями. Росте на пнях, стовбурах і гілках листяних порід. Викликає білу волокнисту гниль.
2.7 Трутовик північнийТрутовик північний - Phellіnus borealіs
Плодові тіла 5 - 7/2 - 10/1 - 3 см, подушкоподібні, іноді з загнутими донизу краями, часто розташовуються групами, зверху в молодому стані білі, водянисті, потім жовтувато-білі, сухі, волосисті-повстяні. Тканина м'яко пробкувата, паралельно-волокниста, біла. Трубочки короткі, білі, з великими звивистими отворами. Спори безбарвні, яйцеподібні. Викликає центральну жовтувату гниль деревини з дрібними, густими поперечними тріщинами, заповнені білою грибницею, переважно у весняній деревині. Росте на пнях і стовбурах хвойних дерев.
2.8 Березова губкаБерезова губка - Pіptoporus betulіnus (Bull, ex Fr.) Karst. викликає червоно-буру ядрово-заболонну стовбурну гниль берези. Гриб розповсюджений повсюдно й уражає тільки стовбури берези. Спочатку йде руйнування ядрової частини стовбура, потім заболонної. Плодові тіла однолітні, спочатку кулясті, потім ниркоподібній або округлі, на короткій ніжці, розміром 4-20x5-20x2-6 см. Іноді досягають 35 см у діаметрі. Поверхня плодового тіла сіро-біла, гладка, без зон, з віком з'являються тріщини. Тканина біла, м'яка, пізніше пробковидна, край загнуть. Гіменофор складається з одного шару трубочок довжиною 2-8 мм. Пори округлі, 0,15 - 0,3 мм діаметром. Базидіоспори циліндричні, зігнуті, 4,5-6x1,25 - 1,5 мкм, безбарвні [6].Гнилизна деструктивного типу. У першої стадій гниття деревина червоніє, в утворяться тріщини в радіальному напрямку і по річних шарах. У третій стадії з'являються поперечні тріщини, у яких накопичуються тонкі плівки білуватої грибниці, деревина стає тендітної і порохнявою. Довжина гнили в стовбурі складає 6-8 м.Гриб звичайно уражає пригноблені, ослаблені екземпляри з поламаними гілками. Дуже часто масово розвивається на деревах, ушкоджених низовою пожежею, або в місцях, де різко змінилися умови зволоження (заболочування або осушення). Поселяється також у міських умовах, де березу ушкоджують гази, пил і інші фактори, що послабляють її ріст.2.8 Панус грубийПанус грубий - Panus rudіs Fr. Уражає зрубану деревину листяних порід, росте на пнях, викликає білу заболонну гнилизну.Плодові тіла у виді шапочки, напівкруглі, діаметром 2-5 см, шкірясті, зверху жовті з волосками. Ніжки бічні (1-2 см), волосисті. Спори безбарвні, майже овальні, розміром 5-6 X 3-4 мкм з однієї - трьома краплями олії.2.9 Несправжній дубовий трутовикНесправжній дубовий трутовик - Phellіnus robustus (Karst.) Bourd. et Galz. викликає жовтувато-білу смугасту ядрову стовбурну гниль дуба. Гриб розповсюджений повсюдно і розвивається в нижній частині стовбурів різних видів дуба, зрідка каштана, яблуні, де він руйнує ядрову частину деревини, потім проникає в заболонь, камбій і луб. Рідше викликає ядрово-заболонну гнилизну. Унаслідок цього на стовбурі утвориться вдавленість, а надалі - ракова, рань. Зараження стовбурів відбувається базидіоспорами через місця обламаних суків і різних механічних ушкоджень.Плодові тіла багаторічні, великі, копитоподібні, подушкоподібні, із широкими тупими краями, діаметром до 25 см і товщиною 10 см. Верхня поверхня коричнево-сіра, темно-сіра, майже чорна, із широкими концентричними борозенками і тріщинами. Край плодового тіла широкий, рудуватий. Тканина дуже тверда, дерев'яниста, іржаво-бура. Гіменофор трубчастий, іржаво-жовтий, із сіруватим нальотом [7]. Трубочки 2-5 мм висотою, шаруваті, світліше тканини. Пори дрібні, округлі, 0,1 мм діаметром. Базидіоспори кулясті або широкояйцевидні, розміром 6,5-8,5x6-7,5 мкм, безбарвні. Між базидіями іноді зустрічаються коричневі щетинки 16 - 32x7-10 мкм.Гнилизна корозійного типу. У початковій стадії деревина буріє, потім у ній з'являються білі вицвітання. На стиках між здоровою й ураженою деревиною утворяться тонкі, звивисті чорні лінії і скупчення рудуватої грибниці. Структура гнили волокниста. Гнилб поширюється по стовбурі на висоту 1,5-2 м.Phellіnus robustus розповсюджений у всіх дубових лісах. Однак, з огляду на спорадичність появи (більш 5% уражених стовбурів у насадженні не зустрічається) і той факт, що він не викликає загибелі дерев, його можна віднести до грибів середньої шкідливості. 3. Значення трутовиків в природі та заходи боротьби з грибними хворобами3.1 Негативне значення трутовикових грибівБільшість їх відноситься до класу базидіоміцетів і групі гіменоміцетів. Багато хто з них здатні розвиватися на деревині дерев, чагарників, хвойних і листяних порід.
Іноді на тому самому дереві уживаються одночасно два і більш руйнівників деревини. Це свідчить про те, що вони споживають з деревини різні живильні речовини або ті самі, але в останньому випадку між ними йде, очевидно, непримиренна і невидима для нас боротьба за субстрат.
Деревні породи заражаються міцелієм, що розвивається з, що попадають на поверхню кори суперечка грибів, і проникаючої усередину. Упровадження гриба відбувається звичайно через розриви кори або погризи її тваринами, через рані, що виникли під впливом мікроміцетів або в результаті механічних ушкоджень. Зовнішні ознаки руйнування деревини довго не виявляються; спочатку міцелій розростається усередині коренів, стовбурів і галузей, розкладаючи окремі шари деревини. Лише після декількох місяців або років життєдіяльності міцелію в тканинах дерева, чагарнику, на стовбурах, галузях і коренях з'являються однолітні або багаторічні плодові тіла макроміцетів - руйнівників деревини. Однолітні плодові тіла звичайно розвиваються в другій половині літа і, закінчивши спороношення, до зими відмирають. Під час раптових перших заморозків плодові тіла на тлі сніжної пороші дуже ефектні: коштують, як кришталеві, а доторкнешся - ламаються, як стекло, оголюючи дрібні кристалики льоду усередині грибної тканини. При настанні відлиги деякі з них, наприклад плодові тіла зимового гриба, знову утворять Спори. Найбільш витривалі багаторічні плодові тіла ксилотрофів: вони переживають усі негоди зими - і люті морози і відлиги з настанням весни вони оживають і починають формувати органи спороношення. Одна з морфологічних особливостей, що дозволяє багаторічним плодовим тілам руйнівникам дерев переносити несприятливий вплив зовнішніх умов, - порівняно товста пігментована поверхнева шкірочка. Вона добре помітна на поперечному розрізі багатьох трутовиків. Інша особливість - досить товстий шар марної тканини, що прикриває зверху спороносний шар численних дереворуйнівників. Чільна роль у збереженні життєздатності трутовиків належить міцелієві. Грибниця всіх дереворуйнівників добре захищена від непогоди корою і тканинами дерева. Паразити (біотрофи) з числа грибів - дереворуйнівники разом з живими тканинами дерева вступають у фазу зимового спокою, а в перші весняні місяці міцелій разом з рослиною-хазяїном «просипається» і, споживаючи його живильні речовини, починає постачати ними плодові тіла, що відновляють активну життєдіяльність. Подібне явище спостерігається й у грибів-ксилосапротрофів, але міцелій їх зберігає життєздатність під покривом уже відмерлих деревних тканин [7].
Спороносний шар плодових тіл дереворуйнівних грибів різного типу: трубчастий, складчастий, гладкий, шипуватий, горбкуватий і т.д. Трубчастий спороносний шар, або гіменофор, усіх багаторічних плодових тіл трутовиків щорічно утворить нові шари. Навесні торішні трубочки заростають шаром міцелію, що згодом ущільнюється, і формуються нові трубочки. Таким чином, розвивається новий шар, початківець функціонувати на початку або середині літа. На поверхні плодових тіл деяких трутовиків, наприклад сьогодення, добре помітні зони, що означають щорічний приріст гіменофора. По них можна орієнтовно визначити вік плодового тіла.
Серед макроміцетів-дереворуйнівників багато збудників стовбурних гнилизн. Їх розрізняють по приналежності до хвойних або листяних порід, але деякі розвиваються і на тих і інших породах.
Серед винуватців гнилі хвойних порід найбільш відомі соснова і ялинова губки, облямований трутовик.
Плодові тіла соснової і ялинової губки легко помітні. У ялинової вони тонкої, плоскі, розпростерті, іноді почергово розташовані і часто утворюючу тонку кірку, а в соснової - типово шапко-, копитно - або козирьковидні. Обидва гриби схожі по циклі розвитку і паразитичних властивостей. Зараження ними дерев відбувається через суки і глибокі поранення. Грибниця, поширюючи по деревині, руйнують неї, у результаті чого зменшується вихід ділової деревини.
Процес відмирання лісу, викликуваний мікро- і макромицетами, прогресує з віком насадження.
3.2 Позитивна роль трутовикових грибів у природі і господарській діяльності людиниГрибам належить головна роль у руйнуванні лісового опаду, і як наслідок цього процесу, круговороті речовин у природі. Це вони очищають ґрунт від численних опалих листів, хвої, гілочок. Це гриби разом із представниками інших груп живих організмів, роль яких у цьому процесі, однак, невелика, руйнують пні дерев, сухостій, зламані і повалені вітром стовбури, колоди, що залишилися в лісі на місці рубань. Безліч мікро- і макроміцетів з числа сапротрофів поселяються на подвійному і листовому спаді, пнях, що відмерли стовбурах, розкладають них, очищаючи поверхню ґрунту і підготовляючи ґрунт для заселення новими поколіннями рослин. Багато хто, видимо, гуляючи по лісі, звертали увагу на повалені бурою стовбури, що заросли мохами, лишайниками, травами. Вони здаються казковими міцними велетнями, але спробуйте влізти на такий стовбур - і під вагою тіла утвориться глибока яма або тріщина і нога провалиться глибоко усередину. Це вже не стовбур-богатир, а порохнява деревина [7].
