– повторення хором незнайомих слів;
– показ діафільмів;
– демонстрація репродукцій з картин портретів художників через епідеоскоп;
Як тебе звати | Батьки | Дядько | Тітка | Будинок | Ліс | Праця | 1 | |
Die Tante | ||||||||
X | Die Eltern | |||||||
Wie heiвt du? | ||||||||
Der Tisch | ||||||||
Das Haus | ||||||||
Die Arbeit | ||||||||
Der Onkel | ||||||||
Der Stuhl | ||||||||
Der Wald | ||||||||
Das Buch |
Карточки взаємопов'язані між собою: цифри в клітинках перетину повинні відповідати номеру карточки вчителя. Щоб на карточці вчителя не ставити хрестики, кожен учень заготовляє свою сітку. Верх сітки повинен обов'язково бути позначений буквою В.
В. | |||||||
Індивідуальний контроль за допомогою карток
Щоб знання учнів засвоювались, потрібен постійний контроль за вивченням матеріалу. В наш час використовується декілька способів контролю. Кожен з них має свої переваги і недоліки. Був розроблений і перевірений на практиці наступний вид контролю - за допомогою карточок.
В основу цього способу покладений принцип, проведений в грі (Robot fragt - Robot antwortet). Ця гра була опублікована в дитячому журналі "Frosi".
Для застосування цього способу необхідно заготувати спеціальну карточку - шаблон з цифрами, як показано на малюнку 1.
7 | 2 | 4 | 7 | 9 | 5 | 3 | |
6 | 1 | 10 | 2 | 7 | 8 | 9 | |
1 | 7 | 4 | 6 | 10 | 3 | 5 | |
10 | 5 | 8 | 3 | 6 | 3 | 4 | |
8 | 2 | 2 | 7 | 1 | 9 | 10 | |
3 | 9 | 5 | 8 | 4 | 10 | 6 | |
4 | 6 | 1 | 10 | 10 | 2 | 8 | |
5 | 8 | 3 | 9 | 2 | 4 | 9 | |
9 | 3 | 6 | 4 | 8 | 1 | 2 | |
2 | 10 | 9 | 5 | 3 | 6 | 7 |
До зворотної сторони карточки приклеюється копіювальний папір.
Крім цього, цього заготовлюються ще карточки другого зразка. Кожна карточка має свій номер (від 1 до 10), який написаний у верхньому правому кутку. У верхній частині карточки написані сім слів на українській мові, а з правої її сторони - 10 слів на німецькій мові. Трьом німецьким словам не дається український еквівалент.
Учень, отримавши карточку, повинен підібрати до українського слова відповідник на німецькій мові і в клітинці перетину поставити хрестик. Наприклад слову батьки відповідає німецьке слово Eltern. Номер карточки вчителя і прізвище учня пишуться на зворотній стороні сітки. Всі горизонтальні та вертикальні лінії всіх карточок повинні співпадати. Для цього відстань між ними повинна бути однаковою, наприклад 1 см.
Щоб учень міг поставити хрестик у клітинці перетину своєї сітки, потрібно точно накласти її на карточку вчителя. При цьому ліва і нижня грань повинні співпадати. Для перевірки правильності виконання завдання сітка учня кладеться під карточку так, щоб співпадали вертикальні і горизонтальні лінії. Потім вчитель олівцем закреслює хрестиком в карточці - шаблоні всі цифри, які відповідають номеру карточки. Копіювальний папір зі зворотної сторони шаблона переносить ці хрестики на сітку учня. Співпадання хрестиків учителя і учня на сітці свідчить про правильне виконання завдання, неспівпадання вказує на помилки. Щоб робота проходила більш успішно, слід попередньо пояснити учням завдання і виконати 2-3 вправи разом з ними. Потім можна переходити до індивідуального контролю за допомогою карточок.
2.3 Застосування опорних схем для вивчення німецької мови у середніх та старших класах
При вивченні іноземної мови велику роль відіграє використання наочних засобів - малюнків, картин, схем, таблиць, фотографій і т.д. Їхнє використання вносить різноманітність в навчальний процес. Учні мають можливість наочно уявити те, про що йдеться в тій чи іншій ситуації.
Навчання з використанням опорних схем проходить більш успішно в молодшому віці. Опорні схеми допомагають диференціювати процес навчання у 4-му класі. Для однієї і тієї ж теми в деяких випадках пропонується 2 схеми: одна розроблена для сильних учнів, інша - для слабших. Наприклад наведемо такий приклад фрагменту уроку. Вдома учні прочитали текст "Wowa Novikow". На уроці перевіряється розуміння цього тексту за допомогою запитань. Потім вчитель провокує учнів задати питання один одному. Після цього вчитель викликає до дошки сильного учня, а інші учні задають йому питання. На закінчення учні дають повідомлення про Вову Новікова, використовуючи схему 1.
Схема 1
Потім дається схема 2, яку озвучують слабші учні. Для підготовки розповіді вдома учні отримують такі ж схеми. Хто хоче отримати оцінку "4" або "5", готуються по схемі 1, "3" - по схемі 2.
Схема 2
На наступному уроці відбувається контроль. Спочатку описуються сильні учні. Потім вони перевіряють слабших по схемі 2. Якщо слабший учень повідомляє по схемі 1, то він може отримати оцінку вищу за "3". Це дає стимул для подальшої роботи. Слід сказати, що опорні схеми використовуються на етапі тренування, пізніше повинно бути самостійне висловлювання. На цьому етапі учні не повинні мати ніяких підказок.
Схема 3 використовується для інсценізації діалогу "Знайомство". Вона може слугувати для розвитку умінь як діалогічного мовлення, так і монологічного.
Використовуючи схему 3, можна скласти приблизно такий діалог:
- Guten Tag!
- Guten Tag! Wie heiвt du?
- Ich heiвe Mischa!
- Sehr angenehm. Und ich heiвe Dieter. Ich lebe in der BRD in der Stadt Berlin. Und du?
- Und ich lebe in der Ukraine, in der Stadt Luzk.
- Wie alt bist du?
- Ich bin 12 Jahre alt. Ich bin Schuler. Und wie alt bist du?
- Ich bin 11 Jahre alt. Ich bin auch Schuler. Und wer ist das?
- Das ist meine Mutter. Sie heiвt Soja Gawriliwna. Sie ist 39 Jahre alt. Sie ist Melkerin. Und das? Ist das deine Mutter?
- Ja, das ist meine Mutter. Sie heiвt Frau Muller. Sie ist 34 Jahre alt. Sie ist Lehrerin. Und wer ist das?
- Das ist mein Bruder. Er heiвt Wowa. Er ist 13 Jahre alt. Er lernt Deutsch. Er lernt Deutsch gern. Er spricht schon gut Deutsch. Wessen Schwester ist das?
- Das ist meine Schwester. Sie heiвt Monika. Sie ist 12 Jahre alt. Sie lernt Russisch. Sie spricht auch gut Russisch.
В цей діалог увійшли всі вивчені фрази. За цією схемою 2 учнів можуть інсценізувати діалог між Дітером і Мішою. В цілях розвитку навиків монологічного мовлення учням можна запропонувати розповідь про Мішу і Дітера.
Схема 4 є опорою при утворенні зв'язного мовлення по темі "Mein Freund" або розповідь про себе. Спочатку учитель дає повідомлення по цій схемі:
Схема 4
Das ist ein Madchen. Das Madchen heiвt Irene. Es ist 12 Jahre alt. Irene geht in die Klasse 5 A. Sie lernt gut. Das ist ihre Schule. Irenes Schule ist groв und schon. Das ist ihr Klassenzimmer. Das Klassenzimmer ist groв, hell und sauber. Das ist Irenes Schulbank. Irenes Schulbank ist auch sauber. Und das sind Irenes Schulsachen. Ihre Schulsachen sind auch sauber. Irene hat viele Freunde. Ihre Freunde leben in der Ukraine. Irene schreibt Briefe in die Ukraine. Sie liest auch gern. Sie malt gern. Sie geht gern ins Kino und ins Theater. Im Winter geht Irene in den Wald, um im Wald Schi zu laufen. Sie geht auch gern auf die Eisbahn, um dort. Schliffschuh zu laufen. Irene turnt auch gern. Sie turnt, um gesund und stark zu sein.
Потім учні самостійно розповідають про дівчину, яка розміщена на картинці. На домашнє завдання учні отримують завдання скласти розповідь про свого друга. Слабшим учням дозволяється використовувати схему 4.
Схема 5 і 6 служить опорою для слабших учнів при підготовці теми "Die
Schule" і "Das Klassenzimmer".
Схема 5
Схема 6
Das ist unsere Schule. Unsere Schule ist groв, hell, schon. In der Schule sind viele Klassenzimmer. Die Klassenzimmer sind hell. Wir haben in der Schule eine Bibliothek. Unsere Bibliothek ist groв.
Wir gehen in die Bibliothek, um in der Bibliothek zu lesen. Wir haben in der Schule eine speise Halle. Die Speischalle ist schon. Wir gehen in die Speisehalle um in der Speisehalle zu essen.
Опорна схема 7 служить для створення повідомлення по темі "Die Bibliothek"
Схема 7
Спочатку вчитель сам озвучує картинку:
Das ist unsere Bibliothek. Unsere Bibliothek ist groв, schon, hell. Das ist unsere Bibliothekarin. Sie heiвt... Sie ist... Jahre alt. Sie ist fleiвig. Sie ist jung. In der Bibliothek stehen viele Schranke. In den Schranken stehen viele Bucher. In dеr Bibliothek stehen Tische. Auf den Tischen liegen Zeitungen und Bucher. An den Wander hangen Bilder, Blumen, Losungen. Wir gehen in die Bibliothek, um in der Bibliothek Zeitungen und Bucher zu lesen. An den Wander hangen Bilder, Blumen, Losungen. Wir gehen in die Bibliothek, um in der Bibliothek Zeitungen und Bucher zu lesen. Wir lesen gern.
Схема 8 і 9 допомагає слабшим учням при утворенні повідомлення по темі "Schulbibliothek". Робота по цих схемах проводиться в парах. На дошці висить схема 7. Один з учнів в кожній парі отримує схему 8 і користуючись опорами, задає питання своєму співрозмовнику, а той користуючись схемою 9, відповідає на запитання. Після цього вони складають повідомлення за схемою 7.
Схема 8
Схема 9
Схема 10 служить опорою для теми "In der Turnstunde".
Схема 10
Das ist unsere Turnhalle. Unsere Turnhalle ist groв, hell und sauber. Das ist unser Turnlehrer. Er heiвt... Er ist 25 Jahre alt. Er ist jung. Er ist lustig. Wir gehen in die Turnhalle, um in der Turnhalle zu turnen, zu laufen und zu springen. Wir gehen im Winter in der Wald, um im Wald Schi zu laufen. Wir laufen im Winter auf die Eisbahn, um auf der Eisbahn Schlittsehuh zu laufen. Wir turnen gern. Wir bekommen gute Noten.
Схеми 11 і 12 служать для розповіді по тій ж темі.
Схема 11
Схема 12
Опорні схеми створюються для різних цілей: введення і закріплення лексичного і граматичного матеріалу, для навчання монологічного і діалогічного мовлення, аудіювання і ін.
2.4 Використання жестів та ляльок у вивченні німецької мови на середньому етапі
Хоч і мова і є універсальним засобом спілкування, вона набуває значення тільки за умови включення в систему комунікативної діяльності. Це включення обов'язково доповнюється використанням інших - немовних - знакових систем.
Усі невербальні засоби (не виділялись) можна звести до кінетичних (рух тіла: жести, міміка, пантоміміка).
Оптико-кінетична система знаків включає жести, міміку, пантоміміку. Цю систему можна уявити як сприйняття та використання у комунікації властивостей загальної моторики різних частин тіла (рух - жестикуляція, обличчя - міміка, пози - пантоміміка). У цьому плані велике значення має вираз обличчя, погляд. Він ключовий елемент невербальної комунікації. Саме тим партнер виражає інтерес до розмови.
Отже, аналіз усіх систем невербальної комунікації показує, що вони відіграють велику роль у комунікативному процесі.
Разом з вербальними засобами вони забезпечують обмін інформацією, що необхідна людям для організації спільної діяльності.
Одним з відкриттів у педагогічному досвіді автора був факт, що більш ефективним є зробити зауваження студентові чи учневі, використовуючи невербальні засоби (погляд, міміку, голосову міміку), ніж слово. Використання вербального зауваження відразу ж відволікає увагу решту класу, аудиторії.
І знову треба звернути увагу на те, чи не уникає співбесідник зустрічатися з вами очима. Насправді дивитися в очі іншому - одне з найскладніших завдань людини з високим рівнем тривожності, оскільки вона розуміє, що саме так і має відбуватися справжнє спілкування. Тривожна особистість боїться того, що може прочитати в очах співрозмовника, і того, що можуть виказати власні очі.
Така людина швидше опустить погляд, а не буде обводити очима кімнату. І в кожному випадку це сприймається як відсутність інтересу до співрозмовника, якщо тільки останній не розглядає справжню причину того, що відбувається.
Людина з високим рівнем тривожності завжди намагається тримати на більшій відстані від співрозмовника, ніж людина розкута і довірливо налаштована.
Мова жестів допоможе вам визначити, що відчуває інша людина. Якщо ви відчуваєте стресовий стан самі або спостерігаєте його у своїх близьких людей, ви просто зобов'язані дати собі раду, а у випадку з іншими - допомагати подолати стрес.
Багато людей - психотерапевтів чуйно вловлюють такий стан із розумінням ставляться до людей, які потерпають від стресу, так що поліклініка або оздоровчий центр саме те місце, куди вам належить звернутися по допомогу.
Але можна спочатку зайнятися стресом і самому. Продовжуємо розповідати про стресові ознаки при жестах людини.
Може видатися парадоксальним, але коли ми відчуваємо стан тривоги, то починаємо чомусь більше посміхатися. Те, що ми зображуємо на обличчі при цьому, дослідники назвали "безрадісною посмішкою", на відміну від природного прояву радості й задоволення. В такій посмішці не беруть участі очі, вона з'являється не до ладу або невчасно і тримається довше, або, навпаки, менше, ніж природна усмішка. Ми намагаємося приховати наші справжні почуття, а посмішку одягаємо, як маску, щоб приховати за нею тривогу. Іноді це виходить у нас майже зовсім переконливо.
До речі, жінки в міру наростання тривожності посміхаються рідше, ніж чоловіки.
Було помічено, що в стані тривоги людям властивості жести самопідтримки. До них належать торкання і погладжування самого себе, намагання обхопити, "обняти" себе руками і, нарешті, найбільш очевидне з усього - смоктання пальця. Це повернення до тих блаженних часів, коли дитину годують груддю, - а також обгризання нігтів, що можна теж розглядати, як варіант попереднього.
Люди з високим рівнем тривожності часто поводяться так, наче вони чимось налякані. Наприклад, раптом завмирають як статуя, широко розплющивши очі немов від жаху, або намагаються триматися ближче до стіни, дерева чи простот меблів, немов намагаючись сховатися за ними від уявного переслідування.
Вони можуть для створення відчуття безпеки вчепитися в який-небудь предмет, як дитина хапається за плюшевого ведмедика.
Одним із найважливіших умов навчання учнів являється формування у них відношення до навчання і пізнавальних інтересів. При цьому уроки повинні бути організовані так, щоб учні працювали з уявленням і щоб не замічали втоми. Весь дидактичний матеріал повинен служити цьому.
