Моїм учням подобається робота з ляльками епіфільмами. Тому у ролі вчителя на уроці виступають улюблені казкові персонажі. У нас в "гостях" часто бувають такі ляльки, як Чебурашка, Карлсон, Мальвіна, Хитрий Лис, Буратіно та інші. Гра з ляльками закладена для вивчення німецької мови.
Лялькові персонажі з казок являються гарними помічниками при організації ролей гри на початку уроку і на других етапах. Охоче я використовую ляльку бібабо, яка надягається на руку. За допомогою цієї ляльки, учні уявляють собі театр і стають більш зацікавлені в тому. Ця вистава приділяє до себе багатьох учнів.
На уроці 12, Шрайбікус розповідав про себе: "Ich heiвe Schreibikus. Ich bin groв nun, nicht sehr groв, aber ich bin 12 Jahre alt".
В моїй практиці я використовую наступні функції:
1. Лялька-маска - це яскраво виражений характер. Це дає можливість використовувати її в діалозі, наприклад: Лялька: Das ist mein Kugelschreiber.
У1: Nein, das ist nicht dein Kugelschreiber. Das ist Mischas Kugelschreiber.
Лялька: Das ist meine Klasse.
У2: Nein, das ist nicht deine Klasse. Das ist unsere Klasse.
Лялька - знак ситуації. Перед класом з'являється незнайомий персонаж. Це дає стимул для діалогу:
У1: Wie heiвt du?
Лялька: Ich heiвe Malvina.
У2: Wie alt bist du?
Мальвіна: Ich bin 12 Jahre alt.
У4: Du bist Schulerin, Stimmt das?
Мальвіна: Naturlich. Ich bin Schulerin, Ich gehe in die Klasse 4a. Sie lernt gern.
Пізніше слід дізнатися, що учні взнали про ляльку. Das ist Malvina. Sie ist 12 Jahre alt. Malvina geht in die Klasse 4a. Sie lernt gern.
2. Лялька - третє обличчя, предмету розмови. Урок в IV класі по темі: "Unsere Schule" вчитель починає розповідь про одного із персонажів, наприклад: "Tscheburaschka ist noch klein. En geht in der Kindergarten. Heute besucht er unsere Schule. Alles ist hier fur ihn neu. Tscheburaschka will viel wissen. Er hagt alle Schuler. Wollen wir auf seine Fragen antworten!
Після цього, як учні вислухали вчителя, один із учнів виступає в ролі Чебурашки. Він задає питання, а інші на них відповідають, наприклад: Tscheburaschka: Wie ist eure Schule?
У1: Unsere Schule ist groв.
Tscheburaschka: Wie ist euer Klassenzimmer?
У2: Unser Klassenzimmer ist hell und sauber.
Потім роль Чебурашки дається іншому учневі для наступної ситуації: "Am Montag kommt Tscheburaschka in seinen Kindergarten. Er erzahlt seinen Freunden uber unsere Schule.
Використання ляльок, я переконалася, що це урізноманітнює заняття і учні краще сприймають матеріал.
Одним із найважливіших засобів вивчення німецької мови є епіфільми. Вони є основою вивчення усної теми, таких як: "Школа", "Класна кімната", "Наша бібліотека", "Мій режим дня", "Ми читаємо газету "Trommel" та інші. Основна ціль епіфільмів - вивчення монологів і діалогів. Ми використовуємо дві групи епіфільмів: описові, фабульні. В описових фільмах можна почути багато опису і різних життєвих ситуацій. Фабульні фільми розповідають нам про жителів нашої країни, а також зарубіжних країн, розповіді про життя письменників і художників. Звичайно вчитель показує фільм, невеликої експозиції, наштовхує учнів на навчання і задання багатьох запитань.
Робота з епіфільмом.
1. Запитання по всьому фільму і по виділених кадрах, які часто виходять за рамки фільму, а також запитання до учнів вчителем і навпаки.
2. Опис кадрів чи серії кадрів.
3. Коментар тут використовується часто, переплітається з описами і розповідями.
4. Розповідь - одна із найбільш розповсюджених творчих форм про кадри фільму. Часто проводиться гра в перекладачів (гід - перекладач - як екскурсант).
Пропоную конкретний приклад роботи з епіфільмом "Die Verfassung der Ukraine ("Sowjetunion") (VIII клас, урок 3, тема "Wie hast du dich ervholt?").
Праця розрахована на клас із слабкою успішністю. Кожен абзац показується на екрані і кожен є пронумерований. Учні бачать карту, герб, тризуб, санаторії, а також табори для відпочиваючих. Після цього учні складають діалоги між собою і обговорюють дану тему. Робота з епіфільмом займає значну частину фільму.
2.5 Кіно при вивченні іноземних мов (німецька мова)
На уроках іноземної мови можуть бути використані учбові фільми як спеціальні (створені для демонстрації на уроках іноземної мови), так і не спеціальні (підготовлені для демонстрацій на інших уроках, але використані для показу на уроці іноземної мови). Такі фільми озвучуються вчителем на основі заздалегідь підготовленого дикторського тексту на іноземній мові. В даному випадку текст дикторського супроводу на іноземній мові не повинен бути дослівним перекладом дикторського тексту того ж фільму на українській мові.
Беручи до уваги, що дуже часто учителю приходиться самостійно будувати дикторський текст для неспеціального фільму, потрібно зупинитися на принципах, якими слід керуватися: необхідно описати зміст фільму за допомогою відомих учням слів, виразів, граматичних конструкцій; враховуючи складність сприйняття даного тексту на слух; в разі крайньої необхідності вводити невелику кількість нових слів (5-7 на одну частину фільму); рівномірно розподіляти коментарі по кадрам, для того щоб не ускладнювати учням сприймання об'ємного тексту в одному місці.
Треба зазначити, що немає повного комплекту спеціальних учбових фільмів для кожного класу, тому деякі вчителі використовують для показу на уроці неспеціальні фільми, творячи для них свої дикторські тексти. Для роботи на уроці іноземної мови рекомендуються наступні неспеціальні учбові фільми:
V клас
"В школу"; "Зима"; "День школярика".
VІ клас
"Наші домашні тварини"; "У зоопарку"; "Ранкова зарядка учня молодшого класу"; "Зустріч у лісі"; "Пригоди трьох медведиків"; "Вірний друг".
VІІ клас
"Школа"; "Літо"; "Маленький турист".
VІІІ клас
"Україна"; "Київ - столиця України".
ІХ-Х клас
У старших класах можуть бути використані також учбові фільми з літератури.
Учбове кіно досить ефективний засіб, воно допомагає створити ту чи іншу життєву ситуацію на уроці, викликає в учнів природнє бажання говорити, вирішує актуальну проблему у вивченні іноземної мови - проблему навчання усно розмовляти і вміти сприймати на слух. Для того, щоб навчитися говорити, необхідно засвоїти не тільки певний мовний матеріал, але і оволодіти ним до ступеня автоматизму. Для цього необхідно довго займатися, тренуватися і вправлятися. Фільм із фабульним змістом пробуджує до обміну думками, створює великі можливості для бесіди. Звуковий фільм - цінний для сприйняття іноземної мови на слух. Прослухавши такий запис, ми привчаємо учнів сприймати на слух мову інших людей з характерними для них особливостями вимови. Після перегляду фільму можна перейти до обговорення побаченого, провести питально-відповідну роботу. Таким чином, фільм допомагає вчителю уникнути саму складну проблему вивчення мови - у формуванні навичок усної мови.
Підготовка до перегляду фільму починається ще задовго (декілька уроків) до його показу. Ці підготовки і наступна за цим робота повинна включатися у тематичний план і будуватися таким чином, щоб вони були природним продовженням роботи вчителя над мовним матеріалом, передбачений програмою для даного класу.
Слід вибирати фільм доступний і зрозумілий для учнів певного віку, який би зміг відобразити їхній інтерес. Бажано, щоб відібраний фільм був близький до однієї із тем усної мови, передбачений програмою і вже в момент показу фільму, вивчена учнями. Це дозволить вчителю організувати повторення по певній темі усного мовлення.
При використовуванні неспеціальних фільмів на уроці іноземної мови, вчитель може користуватися готовими дикторськими текстами, публікованими у журналі "Іноземні мови у школі", а також спеціальними збірниками дикторських текстів на англійській і німецькій мовах. Після творення дикторського тексту вчитель вирішує, який лексичний чи граматичний матеріал, що увійшов у дикторський текст слід повторити чи пояснити. На уроках, які передують показу фільму, повторюється лексика, граматика, вводяться і закріплюються нові слова, які зустрічаються у дикторському тексті.
Весь урок не може бути зайнятий переглядом фільму. Впродовж 20-25 хвилин учні дивляться фільм, а пізніше відбувається подальша робота. Спеціальні фільми на іноземній мові повинні бути розраховані на 10-12 хвилин.
Перед початком демонстрацій фільму, вчитель звертається до класу на іноземній мові, використовуючи відому учням лексику. Пояснюється задача уроку, пропонується не тільки дивитися на екран, але й уважно слухати дикторський текст, старатися все зрозуміти. Вчитель попереджає, що після перегляду, буде проводитися робота по переказу його змісту. Ця установка вчителя дуже важлива, оскільки вона націлює учнів на певний вид роботи, концентруючи їх увагу. Вчителеві слід коротко зупинитися на назві фільму і пояснити її. Коли у фільмі зустрічаються історичні або географічні назви, їх також слід роз'яснити. Усе це сприяє кращому розумінню дикторського тексту і змісту (сюжету) фільму.
Основними критеріями для перевірки розуміння дикторського тексту можуть бути наступні:
Непідготовлений (одразу після перегляду фільму) переказування змісту на іноземній мові.
Коротка передача основних подій фільму. Повні і скорочені відповіді на іноземній мові щодо питань, поставлених учителем по змісту фільму.
Пропонується також серія прийомів для розвитку навичок усного мовлення.
Переказ змісту фільму на наступний урок (по можливості більш повний).
Будування діалогів і тренування практики усного мовлення на основі даних діалогів. Короткий коментар того, що відбувається на екрані під час другої демонстрації фільму при виключенні звуку.
Обговорення змісту фільму на наступному за кіноуроком занятті в VI - Х класах.
У практиці передових вчителів склалася схема побудови уроку з кінофільмами:
1. Вступна бесіда вчителя про задачі роботи з даним фільмом.
2. Демонстрація учбового фільму (нові слова і вирази пророблені на попередньому уроці).
3. Запитання задає вчитель, або учні, які є компетентні у даному змісті фільму.
4. Демонстрація фільму вдруге (із виключенням звуку), під час чого, компетентні учні коротко коментують події на екрані. Пізніше підключаються до роботи і середні учні.
Якщо учні VII класу навчені до роботи із кінофільмом ще з VI класу, то з таким класом можна проводити більш складну роботу, ніж із VII класом, для якого цей вид уроку являється першим.
Перерозказування змісту фільму дає можливість учням висловити свої думки, оскільки готового тексту вони не мають. Готуючи переказ, учні змушені оперувати лише своїми думками, які виникали у них під час перегляду фільму. Не слід вимагати від учнів дослівного перерозказування дикторського тексту. Вчитель повинен змиритися, що кожен інтерпретує фільм по-своєму. Діалоги учнів можна перевести у форму бесіди двох друзів. При цьому слід добиватися, щоб ці питання торкалися самих учнів, їх вражень від побаченого. Робота по підготовці до трансляції фільму, подальшої роботи, потребує 5 уроків:
Перший урок. Пояснення і попереднє закріплення лексичного матеріалу по темі, читання текстів із підручника (або додаткової літератури).
Другий урок. Впровадження нових слів і виразів, які зустрічаються у дикторському тексті фільму. Продовження роботи над текстом.
Третій урок. Подальша робота над текстом і підготовка до сприйняття дикторського тексту певного фільму - прослуховування окремих складних моментів із дикторського тексту із ціллю полегшити сприймання фонограми фільму.
Четвертий урок. Демонстрація кінофільму "Лондон" (дворазова). Відповіді на питання.
П'ятий урок. Переказ учнями змісту фільму на німецькій мові (чи англійській) і бесіда на тему фільму.
План роботи на уроці:
1. Підготовка класу до перегляду - виступ вчителя.
2. Перевірка слів і виразів до фільму, які вивчалися на попередньому уроці.
3. Демонстрація фільму.
4. Питання і відповіді.
5. Показ фільму вдруге. Звук виключений. Сильні учні коментують зміст фільму.
6. Домашнє завдання: підготувати переказ побаченого і почутого у фільмі. Робота із фільмом на уроці дає хороший результат, якщо вона проводиться планомірно, систематично, якщо буде відповідна підготовка.
Висновки
У новому навчальному році перед вчителем іноземної мови постане необхідність вирішення багатьох досить складних і водночас цікавих проблем, успішне розв'язання яких вимагатиме від нього ґрунтовної професійної підготовки. Варто бути готовим до реалізації гуманістичного, функціонального, комунікативного, міжкультурного методичних підходів до навчання своїх учнів. Важливо чітко уявити тенденції розвитку сучасної педагогічної практики, нові методичні погляди і прийоми навчання. Слід обов'язково з'ясувати навчально-виховні можливості сучасних навчально-методичних комплексів, підручників, посібників.
Для навчання іноземної мови особливе значення мають засоби зорової наочності, які допомагають учителеві на всіх етапах роботи над мовним матеріалом, розвивати в учнів потрібні мовні уміння і навички. Не випадково однією з вимог, що ставляться перед укладачами підручників, є забезпечення їх комплектом наочних посібників.
Навчально-наочні посібники до підручника з німецької мови для середніх та старших класів виконані у формі графічних малюнків. Зміст цих посібників, їх зображальне вирішення, цільове призначення цілком задовольняють їх ефективне використання у навчальному процесі.
Значний інтерес становлять також ілюстрації для фланеграфа й тематичні малюнки. Весь комплект посібників дає можливість урізноманітнювати види робіт, сприяє підтримці інтересу до вивчення мови, активізації мимовільної уваги, інтенсифікації процесу навчання.
Ці посібники використовуються для семантизації та засвоєння лексичного матеріалу і мовних моделей, для розвитку монологічного і діалогічного мовлення.
На всіх етапах зберігається значення навчальної картини, як ефективного наочного засобу, що дає змогу моделювати велику кількість різноманітних ситуацій з метою програмування мовної реакції учнів. Традиційне уявлення про картину, як засіб семантизації іншомовної лексики та її закріплення виявляється застарілим. Сучасний перехід до навчання усного мовлення передбачає, що основною функцією навчальної картини є моделювання змістовного плану мовного вчинку. Таке трактування функціональної ролі навчальної картини узгоджується з висунутою психологами теорією породження мовлення, згідно з якою розумово-мовна діяльність зароджується в предметно-схемному коді, який оперує схематичними образами реальної дійсності.
Ситуативна спрямованість картинної наочності узгоджується також з принципом моделювання мовної діяльності, який лежить в основі сучасного процесу навчання іноземних мов.
Безпосередня презентація мовної моделі через мовну ситуацію за допомогою зорово-слухової наочності допомагає учням пов'язати її формальне утворення з ситуаційним значенням, внаслідок чого мова сприймається як засіб реального спілкування.
Все сказане характеризує роль картинної наочності, яку вона відіграє протягом усього процесу навчання іноземної мови, починаючи із засвоєння нових слів і закінчуючи вмінням спонтанно висловлюватись іноземною мовою.
Отже, можна зробити чіткий висновок, що навчання практичного володіння іноземною мовою неможливе без широкого використання наочних посібників: зорових, слухових та зорослухових.
На всіх ступенях навчання особливе значення мають засоби зорового унаочнення, які допомагають учителеві на усіх етапах роботи над мовним матеріалом, розвивати в учнів потрібні вміння та навички. Не випадково однією з вимог, які ставляться перед укладачами підручників, є забезпечення їх комплектом наочних посібників. Використання наочних посібників у навчальному процесі сприяє індивідуалізації навчання, збільшує час для мовної практики кожного учня. Існуючі наочні посібники з німецької мови є ефективним допоміжним засобом у навчанні.
Практична спрямованість у навчанні іноземної мови привела до перегляду традиційної методики викладання, активізувала пошуки ефективних шляхів організації навчального процесу. Зараз усі переконалися, що навчити учнів спонтанно висловлюватися на основі традиційних вправ на переклад, переказ, підстановку, трансформацію та інше, практично неможливо. Для формування такого вміння треба, щоб паралельно з процесом вироблення мовних автоматизмів учні практикувалися у вмінні вживати нагромаджені ними моделі
для вербалізації реальних ситуацій.
Отже, питання, порушені в цій дипломній роботі, свідчать про необхідність теоретичних досліджень та практичної розробки проблеми використання зорової наочності в навчанні іноземних мов.
Zusammenfassung
In dieser Diplomarbeit ist die Rede um die verschieden Arten von Unterrichtsmitteln, um ihre Funktionen im Fremdsprachenunterricht. Unterrichtsmittel sind alle gegenstandlichen Mittel, die dem Lehrer dazu dienen, etwas darzustellen, zu veraunschaulichen, bestimmte Lehrn - und Lernprozesse zu unterstutzen oder uberhaupt erst zu ermoglichen. Die richtige Auswahl und Verwendung von Unterrichtsmitteln bestimmt in hohem Masse den Erfolg der Arbeit. Die Unterrichtsmittel lassen sich nach verschiedenen Krieterien klassifizieren. Man unterscheidet zwischen technikgebunden (Tonfilm, Sprachlabor unsw.) und nicht technikgebunden Unterrichtsmitteln (Lehrerbuch, Wandtafel unsw.). Man unterscheidet auch visuelle, auditive und audiovisuelle Mittel. Visuelle Unterrichtsmittel sind historisch am altesten. Bei den visuellen Unterrichtsmitteln sind sprachliche, nichtsprachliche Mittel zu unterscheiden. Die nichtsprachliche Mittel untergliedern sich in originale Objekte und Abbildungen, die Abbildungen ihrerseits- in Bilder und Modelle. Die wichtigste Rolle spielen unbedingt die Bilder. Mehrere Bilder, die thematisch oder chronologisch zusammenhangen, stellen eine Bilderreihe dar. Sie "erzahlen" ein Geschehen und haben dynamischen Charakter. Zu unterscheiden sind statisches Bild (standbild) und dynamisches Bild (Laufbild). Es gibt Schrift-, Symbol-, und Bildapplikationen. Die letzteren werden am haufigsten verwendet Naturliche Gegenstande, Modelle konnen auch im Unterricht gebraucht werden. Bei diesen Unterrichtsmitteln handelt es sich um Reprasentationen von isolierten Gegenstanden, Personen und Erscheinungen der Objektiven Realitat. Beim Einsatz von audiovisuellen Unterrichtsmitteln werden Informationen gleichzeitig uber Auge und Ohr ubertragen. Eine neue Dimension bringen Film, Fernsehen und videotechnik in dem Fremdsprachenunterricht. Diese Medien bringen die fremdschprachige Welt ins Klassenzimmer, geben dem Schuler einen weitgehenden Einblick in die fremde Welt. Also man kann das Thema der Diplomarbeit weiter erforschen, weil es sehr aktuell heutzutage ist.
Список використаної літератури
1. Бех П.О., Биркун Л.В. Концепція викладання іноземних мов в Україні // Іноземні мови. - 1996. - № 2. - С. 3-8.
2. Бєляєва Л.В. Кіно при вивченні іноземних мов в школі // Рад. школа. - 1969. - № 4. - С. 73-77.
3. Близнюк О.І. Відео у навчанні іноземних мов // Іноземні мови. - 1996. - № 3 - С. 22.
4. Близнюк О.І. Картинна наочність у навчанні усного іноземного мовлення // Методика викладання іноземних мов. Респ. наук.-метод. збірник. - Вип. 7. - 1972. - С. 85-95.
5. Бобок М.К. Використання техн. засобів у викладанні іноземною мовою // Методика викладання іноземних мов. Респ. наук.-метод. збірник. - Вип. 2. - 1966. - С. 180-186.
6. Вишневський О.І. Довідник вчителя іноземної мови. - К.: Рад. школа, 1982. - 152с.
7. Вишневський О.І. Діяльність учнів на уроці іноземної мови. - К.: Рад. школа, 1989. - 223с.
8. Галузинський В.М., Євнух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. - К.: Вища школа, 1995. - 237с.
9. Гапонова С.В. Сучасні методи викладання іноземних мов за рубежем //Іноземні мови. - 1998. - № 1. - С. 24-31.
10. Ляховицький М.В. Звукозапис у навчанні іноземних мов. - К.: Рад. школа, 1970. - 240с.
11. Ніколаєва С.Ю. Концепція підготовки вчителя іноземної мови // Іноземні мови . - 1995. - № 3-4. - С. 5-11.
12. Павлів Б.Д. Технічні засоби навчання у викладанні іноземною мовою // Рад. школа. - 1971. - № 10. - С. 110-111.
13. Плахотник В.М. Навчання іноземних мов у середній школі: концепція та її реалізація // Іноземні мови. - 1995. - № 1. - С. 9-12.
14. Психологічний словник /За ред. В.І.Войтка. - К.: Вища школа, 1982. - 216с.
15. Скляренко Н.К. Як навчити сьогодні іноземних мов (концепція) // Іноземні мови. - 1995. - № 1. - С. 5-9.
16. Ананьєв Б.Г. Человек как предмет познания. - Л.: ЛГУ, 1968. - 338с.
17. Аткинсон Р. Человеческая память и процес обучения. - М.: Просвещение, 1979. - 528с.
18. Беляев Б.В. Очерки по психологи обучения иностанным языкам. - М.: Просвещение, 1965. - 227с.
19. Буланкина Н.Г. Формирование навыков и умений аутентичной розговорной речи при обучении ситуационным клише учащихся VI-VII классов // Иностр. яз. в школе. - 1996. - № 2. - С. 9-13.
20. Вайсбурд М.Л. Обучение пониманию иностранной речи на слух. - М.: Просвещение, 1965. - 78с.
21. Венгер Л.А. Восприятие и обучение. - М.: Просвещение, 1969. - 365с.
22. Громова О.А. Аудио-визуальный метод и практика его применения. - М.: Высш. школа, 1977. - 100с.
23. Давыдова М.А. Деятельностная методика обучения иностранным языкам. - М.: Высш. школа, 1990. - 172с.
24. Демьяненко М.Я., и др. Основы общей методики обучения иностранным языкам /М.Я.Демьяненко, К.А.Лазаренко, С.В.Мельник. - К.: Высш. школа, 1984. - 255с.
25. Добрынин Н.Ф. Внимание и память. - М.: Знание, 1958. - 32с.
26. Ерчак И.Т. Психологические особенности развития иноязычной речи у школьников и студентов. Дисс... канд. псих. наук. - Минск, 1978.
27. Ильясова И.И., Ляудис В.Я. Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии. - М., 1981.
28. Зимняя И.А. Психологические аспекты обучения говорению на иностранном языке. - М.: Просвещение, 1985. - 160с.
29. Зимняя И.А. Психология обучения иностранным языкам в школе. - М.: Просвещение, 1991. - 220с.
30. Китайгородская Г.А. Методика интенсивного обучения иностранным языкам. - М.: Изд-во МГУ, 1986. - 100с.
31. Китайгородская Г.А. Методические основы интенсивного обучения иностранным языкам. - М.: Изд-во МГУ, 1986. - 176с.
32. Кузовлев В.П. Индивидуализация обучения иноязычной речевой деятельности как средство создания коммуникативной мотивации: Дис... канд. пед. наук. - М., 1982. - 245с.
33. Кумин Л.Ю. Психолингвистические аспекты восприятия устной иноязычной речи. - К.: Высшая школа, 1982. - 208с.
34. Леонтьев А.А. Язык, речь и речевая деятельность. - М.: Просвещение, 1969. - 214с.
35. Леонтьев А.А. Речь и общение // Иностр. яз. в школе. - 1974. - № 6. - С. 80-84.
36. Лурия А.Р. Курс общей психологии: Мышление и речь. - М.: Изд-во МГУ, 1970. - 143с.
37. Ляховицкий М.В. Методика преподавания иностранных языков. - М.: Высш. школа, 1981. - 159с.
38. Ляховицкий М.В., Вишневський Е.И. Структура речевой ситуации и ее реализация в учебно-воспитательном процессе. // Иностр. яз. в школе. - 1984. - № 2. - С. 20-22.
39. Махмутов И.А. Современный урок. - М.: Педагогика, 1985. - 150с.
40. Методика обучения немецкому языку в средней школе / Под ред. В.А. Бухбиндера. - К.: Вища школа, 1984. - 201с.
41. Методика преподавания немецкого языка в педагогическом вузе: Из опыта работы / А.И. Домашнев, К.Г. Вазбуцкая и др. - М.: Просвещение, 1983. - 224с.
42. Николаева С.Ю. Индивидуализация обучения иностранным языкам: Монография. - К.: Вища школа, 1987. - 140с.
43. Панова Л.С. Обучение иностранному языку в школе. - К.: Вища школа, 1989. - 144с.
44. Пассов Е.И. Методическое мастерство учителя иностранного языка // Иностр. яз. в школе. - 1984. - № 6. - С. 24-29.
45. Пассов Е.И. Урок иностранного языка в средней школе. - М.: Просвещение, 1988. - 223с.
46. Пассов Е.И., Колова Т.И., и др. Беседы об уроке иностранного языка. - Л.: Просвещение, 1971. - 147с.
47. Платонов К.К. Структура и развитие личности. - М.: Наука, 1986. - 255с.
48. Рогова Г.В., Рабинович Ф.М, Сахарова Т.Е. Методика обучения иностранным языкам в средней школе. - М.: Просвещение, 1991. - 288с.
49. Рубинштейн С.Л. Проблемы общей психологии. - М.: Педагогика, 1973. - 423с.
50. Савина С.Н. Внекласная работа по иностранным языкам в средней школе. - М.: Просвещение, 1991. - 160с.
51. Смирнова Т.Н. Интенсивный курс немецкого языка. - М.: Высш. школа, 1989. - 370с. (С. 198-199).
52. Чернявская Л.А. Роль коммуникативных заданий и учет ситуаций общения при обучении чтению // Иностр. яз. в школе. - 1986. - № 3. - С. 20-26.
53. Шатилов С.Ф. Методика обучения немецкому языку в средней школе. - М.: Просвещение, 1986. - 222с.
54. Шепелева В.И. Внеурочная работа по немецкому языку. - М.: Просвещение, 1977. - 124с.
55. Щерба Л.В. Преподавание иностранных языков в школе: Общие вопросы методики. - 2-е изд. - М.: Высш. школа, 1974. - 112с.
56. Якушина Л.З. Связь урока и внеурочной работы по иностранному языку. - М.: Просвещение, 1990. - 102с.
