г) загальні тенденції розвитку й удосконалення педагогічної освіти України, Росії і Білорусі в акмеологічному аспекті.
4 Упровадження акмеологічного підходу в теорію й практику вищої педагогічної освіти України ґрунтується на аналізі й урахуванні закономірностей та суперечностей фахової підготовки педагогів на традиційній основі та орієнтації на наукові розробки з теорії й методології професійної підготовки вчителів на акмеологічних засадах Концептуальне значення при впровадженні акмеологічного підходу має звернення до гуманістичних ідей, що передбачають розгляд людини як найвищої цінності, опору на її духовний світ, здібності до творчості й самовдосконалення Ці положення ми втілюємо в процес підготовки майбутніх педагогів, спрямовуючи їх на особистісно орієнтоване навчання, проектування поведінки та авторських систем діяльності, самореалізацію особистісного потенціалу Порівняльний аналіз систем педагогічної освіти трьох держав корисно вплине на об'єктивні оцінки вітчизняного досвіду, стане надійним орієнтиром на шляху реформування української вищої педагогічної школи.
Відповідно до предмета, мети, концепції визначено завдання дослідження:
1 На підставі аналізу філософської, психолого-педагогічної літератури виявити стан дослідженості проблеми та простежити процес виникнення й розвитку акмеологічних ідей в українській, білоруській та російській педагогічній теорії й практиці.
2 Розкрити сутність і особливості акмеологічного підходу до професійної підготовки педагога в теорії й практиці вищої педагогічної освіти
3 Здійснити системний аналіз програм розвитку педагогічної освіти, виявити спільне й особливе в системах вищої педагогічної освіти й освітніх стандартах України, Росії, Білорусі у змістовному й структурному ракурсах.
4 На основі проведеного порівняльного аналізу розробити концепцію реалізації акмеологічного підходу у вищій педагогічній освіті й на її базі шляхом теоретичного моделювання створити концептуальну модель продуктивної педагогічної діяльності
5 На підставі результатів порівняльного аналізу обґрунтувати перспективи впровадження акмеологічного підходу в теорію й практику вищої педагогічної освіти України для підвищення якості професійної підготовки майбутніх педагогів
Методологічну основу дослідження становлять: теорія пізнання з її діалектичними принципами всезагального взаємозв'язку, неперервності розвитку; ідеї гуманістичного розуміння людини як найвищої цінності суспільства; методологія акмеологічного підходу до вивчення людини як індивіда, особистості, суб'єкта діяльності, індивідуальності
Методологічне значення для нашого дослідження мають: положення акмеології щодо інтеграції знань про якості, властивості людини в різних системах її життєдіяльності; принцип системності, який дозволяє розкрити зміст прогресивного розвитку людини, її особистісно-професійного розвитку як синергетичної системи; розуміння особистості педагога як суб'єкта педагогічного процесу й процесу саморозвитку; ідея неперервності педагогічної освіти.
Теоретичну основу дослідження становлять:
· основні ідеї концепції неперервної освіти, які ґрунтуються на врахуванні індивідуальних потреб людини, розкриті в працях зарубіжних і вітчизняних учених (О Аббасов, В Адольф, В Алфімов, С Батищев, А Бєляєва, М Богдан, Л Вовк, А Гартунг, Б Гершунський, Л Гребенкіна, А Гримов, Р Дейв, А Дьомін, М Євтух, А Кроплі, В Кузь, Н Кузьміна, В Ледньов, О Мороз, Н Ничкало, В Онушкін, В Осипов, В Паламарчук, О Савченко, В Сагада, Б Суходольський, В Сухомлинський, О Сухомлинська, Є Тесля, П Худомський, Н Чегодаєв П Шукла, П Шоцький, О Ярошенко та ін.);
· роботи, у яких розкрито питання філософії освіти (В Андрющенко, Л Борсук, С Гессен, І Зязюн, Б Кедров, В Кремень, В Лутай, С Шаш та ін.);
· положення сучасної психолого-педагогічної науки про теоретико-методологічні основи підготовки педагога у вищих навчальних закладах (О Абдуліна, Л Алексєєва, А Алексюк, Л Анциферова, С Архангельський, Ю Бабанський, І Багаєва, Г Балл, В Батюшко, В Безпалько, Є Богданов, І Богданова, В Бондар, А Булда, В Вакуленко, А Вербицький, В Володько, О Глузман, С Гончаренко, А Деркач, О Дубасенюк, З Єсарева, О Жук, З Каргієва, С Кашлєв, Б Коротяєв, М Красовський, В Панчук, В Сагада, В Семиченко, В Сластьонін, Т Сорочан, Н Хмель, Б Шиян, М Шкіль, О Цокур, В Якунін, М Ярмаченко та ін.);
· теорії й практики моделювання (М Амосов, Р Ахінстайн, В Ахутін, А Братко, М Вартофський, В Глушко, В Імакаєв, Д Кембелл, В Келасьєв, М Кларін, Є Кочуров, С Мещерякова, В Рубахін, Дж Стенлі, Д Хозарас, О Чернов, Б Штофф, В Ясвін та ін.);
· зарубіжний досвід підготовки педагогів (О Адаменко, Н Абашкіна, А Акатьєв, Н Гусейнова, А Єлманова, Ю Кіщенко, Т Кошма нова, Л Пуховська та ін.);
· загальні питання готовності педагога до професійної діяльності (В Балакін, О Безпалько, І Гавриш, О Дубасенюк, І Зязюн, А Капська, А Линенко, К Макогон, В Моляко, Л Хомич та ін.);
· педагогіка творчості й креативна психопедагогіка (В Андрєєв, Н Вишнякова, В Кан-Калік, М Кухарєв, М Поташнік, Н Посталюк, С Сисоєва, Е Стоунс, Е Торренс, К Торшина, Д Фельдман та ін.);
· теоретико-методологічні засади порівняльних досліджень у галузі педагогіки (Л Ваховський, О Джуринський, Б Вульфсон, З Малькова, А Сбруєва та ін.);
· акмеологічні концепції розвитку професіонала (К Абульханова-Славська, О Анісімов, О Бодальов, Г Данилова, А Деркач, В Зазикін, Н Кузьміна, Н Кухарєв, А Маркова, Л Марищук, С Пальчевський, Ю Синягін та ін.).
Джерельна база Важливу роль для аналізу теорії й практики педагогічної освіти на основі акмеологічного підходу відіграли аналітичні доповіді Національних систем вищої освіти й освітні стандарти України, Російської Федерації, Республіки Білорусь, а також законодавчі документи України, Росії, Білорусі, інформаційні й нормативні матеріали цих країн з питань педагогічної освіти; матеріали періодичних видань, бюлетенів, статистичні дані та ін.; наукова література з проблем педагогіки, психології, акмеології, філософії з фондів Національної бібліотеки України імені В.І Вернадського, Російської державної бібліотеки, Державної науково-педагогічної бібліотеки імені К.Д Ушинського, Національної бібліотеки Республіки Білорусь, бібліотек Білоруського державного університету й державного педагогічного університету імені Максима Танка та ін.
Відповідно до поставлених завдань використовувався комплекс методів: порівняльно-історичний аналіз зарубіжних і вітчизняних джерел, з метою вивчення розвитку акмеологічного підходу в теорії й практиці вищої педагогічної освіти України, Росії, Білорусі; ретроспективний аналіз розвитку педагогічної освіти та акмеологічних ідей з метою розкриття сутності акмеологічного підходу, орієнтованого на прогноз якісного результату в підготовці педагога; аналіз сучасного досвіду підготовки спеціаліста з метою виділення умов і факторів, під впливом яких складається продуктивна педагогічна діяльність; теоретичне узагальнення, систематизація отриманих даних з метою створення концепції реалізації акмеологічного підходу у вищій педагогічній освіти й на її основі моделі продуктивної педагогічної діяльності; моделювання для проектування авторських моделей професійної діяльності, які забезпечують високий рівень професійної діяльності з метою підвищення якості професійної підготовки.
Організація дослідження Дослідження проводилось поетапно На першому етапі (1998 - 2002 рр.) було вивчено стан розробленості досліджуваної проблеми в теорії й практиці вищої педагогічної освіти України, Росії, Білорусі; проаналізовано філософську, педагогічну, психологічну, акмеологічну літературу, а також нормативні документи, освітні стандарти цих країн Визначено напрями науково-педагогічного пошуку, його об'єкт, предмет, мету та завдання й розроблено програму дослідження.
На другому етапі (2003 - 2006 рр.) проведено систематизацію й узагальнення результатів порівняльного аналізу вищої педагогічної освіти України, Росії, Білорусі на основі акмеологічного підходу, розроблено концепцію реалізації акмеологічного підходу у вищій педагогічній освіті; створено модель продуктивної педагогічної діяльності
На третьому етапі (2006 - 2008 рр.) узагальнено результати дослідження, зроблено теоретичні висновки, оформлено текст дисертації.
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що: а) вперше на основі результатів порівняльного аналізу розроблено концепцію реалізації акмеологічного підходу у вищій педагогічній освіті; проаналізовано Програми розвитку педагогічної освіти в Україні, Росії, Білорусі; виявлено спільні й особливі риси в стандартизації вищої педагогічної освіти цих країн і показано їх акмеологічну спрямованість, проведено порівняльний аналіз процесу підготовки вчителів; визначено особливості впровадження акмеологічного підходу в теорії й практиці вищої педагогічної освіти України, Росії, Білорусі й обґрунтовано перспективи його впровадження для вдосконалення вітчизняної педагогічної освіти; розроблено концептуальну модель продуктивної педагогічної діяльності; б) удосконалено та доповнено зміст понять „акмеологічний підхід”, „акмеологічний освітній простір”, „продуктивна педагогічна діяльність”; методики діагностики й визначення рівня готовності до продуктивної педагогічної діяльності; в) набули подальшого розвитку наукові уявлення про готовність студентів до продуктивної педагогічної діяльності, критерії оцінки готовності, чинники та рівні її розвитку
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що висунуті теоретичні положення доведено до конкретної реалізації у вигляді:
- розробленого курсу „Основи акмеології вищої педагогічної освіти” й підготовленого науково-методичного посібника „Вступ до акмеології вищої педагогічної освіти”;
- запропонованих методик діагностики системного забезпечення якості підготовки майбутнього педагога й авторської системи визначення продуктивності педагогічної діяльності „ПРОФІ”;
- розробленої моделі продуктивної педагогічної діяльності, яка може бути використана науковцями, методистами шкіл, керівниками й викладачами вищих навчальних закладів, а також у галузевих навчальних закладах освіти дорослих для підвищення рівня їхньої професійної діяльності.
Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані для вдосконалення освітніх стандартів вищої професійної освіти, навчальних планів і програм професійної педагогічної підготовки, у процесі освітньої діяльності у вищих навчальних закладах і науково-практичній підготовці магістрантів, аспірантів; у системі післядипломної педагогічної освіти; у самоосвітній діяльності педагогічних працівників.
Упровадження результатів дослідження Положення, висновки й рекомендації, розроблені на основі акмеологічного підходу в теорії й практиці вищої педагогічної освіти, упроваджено в практику роботи Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля (довідка про впровадження № 107 115-1315 від 14.06.07 р.), Краматорському економіко-гуманітарному інституті (довідка про впровадження № 17-38 від 05.06.07 р.), Донецькому національному університеті (довідка про впровадження № 1/455 від 20.04.07 р.), Луганському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти (довідка про впровадження № 78/1 від 05.03.07 р.), Маріупольському державному гуманітарному університеті (довідка про впровадження № 1197/01-23/08 від 26.12.07 р.), Луганському національному педагогічному університеті імені Тараса Шевченка (довідка про впровадження № 1/453 від 06.03.07 р.).
Особистий внесок здобувача у роботах, опублікованих у співавторстві, полягає в такому: у статті „Проблема психолого-педагогічного благосприяння для вільного фізичного, інтелектуально-творчого і духовного розвитку особистості” (співавтор Б Коротяєв) розроблено логіко-педагогічний конструкт навчально-виховного процесу; у статті „Вплив адаптації вчителя на вирішення педагогічних завдань” (співавтор В Савельєва) досліджено проблему антиципації в педагогічному спілкуванні; у статті „Психолого-педагогічна практика як умова і фактор якісної підготовки магістрів в системі вищої освіти” (співавтор В Савельєва) розглянуто основні умови й фактори підвищення якості підготовки магістрів.
Апробацію результатів дослідження здійснено шляхом участі та виступів автора на: а) міжнародних науково-практичних конференціях: „Народная педагогика и современные проблемы воспитания” (Чебоксари, 1991); „Культура і освіта: проблеми, пошуки, творчі знахідки” (Вінниця, 1995), „Традиції виховання у світовій народній педагогіці” (Рівне, 1995); „Система неперервної освіти: здобутки, пошуки, проблеми” (Чернівці, 1996), „Етносоціальний розвиток в Україні та стан української етичності в діаспорі; сутність, реалії, конфліктність, проблеми та прогнози на порозі XXI століття” (Чернівці, 1997), „Гуманізація навчально-виховного процесу у вищий школі” (Слов'янськ, 1999), „Університет і регіон” (Луганськ, 2000), „Управління якістю професійної освіти” (Донецьк, 2002), „Психологічні та соціально-економічні проблеми трансформації сучасного суспільства” (Луганськ, 2002); „Ціннісні пріоритети освіти у XXI столітті” (Луганськ, 2003); „Развитие образовательных процессов и становление гражданина в контексте европейской интеграции” (Луганськ, 2004); „Активізація креативного потенціалу майбутнього педагога: теорія і практика” (Полтава, 2006); „Моніторинг якості професійної підготовки фахівців педагогічної освіти” (Луганськ, 2007); б) всеукраїнських науково-практичних конференціях: „Використання спадщини забутих і повернутих діячів науки та культури в навчальному процесі педагогічного вузу та школи” (Рівне, 1991); „Національне виховання студентів і шляхи його вирішення у сучасних умовах” (Запоріжжя, 1995); „Українське народознавство і проблема виховання учнів” (Івано-Франківськ, 1995); „Актуальні проблеми економіко-екологічного і соціально-культурного розвитку суспільства” (Краматорськ, 1995); „Актуальні проблеми безперервної освіти” (Харків, 2003); „Проблеми виховання у сучасних умовах” (Харків, 1995); „Психолого-педагогічні фактори підвищення професійної майстерності вчителя - вихователя” (Житомир, 1995); „Традиції виховання у світовій народній педагогіці” (Рівне, 1995); „Перша наукова конференція сходознавства” (Київ, 1997); „Проблеми гуманізму освіти” (Вінниця, 2002); „Ідеї, реалії та перспективи педагогічних інновацій: філософія, психологія, методика” (Суми, 2006); „Актуальні проблеми економічного та гуманітарного розвитку України на межі тисячоліть” (Краматорськ, 1998); „Вдосконалення роботи по орієнтації молоді на педагогічні професії” (Ніжин, 1998); „Ідея національної школи у педагогічній спадщині Софії Русової та Степана Сірополка” (Івано-Франківськ, 1996); „Нові педагогічні технології в контексті сучасних концепцій змісту освіти” (Луганськ, 1998); „Інновації в сучасному педагогічному процесі: теорія та практика” (Луганськ, 1999); „Целевое управление повышением профессиональной компетентности педагога” (Євпаторія, 2002); „Професіоналізм педагога” (Ялта, 2004); „Професіоналізм педагога у контексті Європейського вибору України” (Ялта, 2007); в) міжвузівських науково-практичних конференціях: „Формування педагогічної майстерності в системі професійної підготовки майбутнього вчителя” (Київ, 1998); „Духовний розвиток особистості майбутнього фахівця в умовах багатоступеневої підготовки” (Стаханов, 1998); „Умови та перспективи розвитку навчально-виховного комплексу в регіоні північно-донецької агломерації міст” (Краматорськ, 1998); „Використання інтерактивних технологій як необхідна складова андрагогічного навчання” (Івано-Франківськ, 2006); „Сучасні проблеми якості освіти” (Донецьк, 2007).
Основні результати й висновки дослідження обговорювалися та здобули позитивну оцінку на засіданнях кафедри педагогіки й кафедри соціальної педагогіки і соціальної роботи Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, кафедри культурології і філософії освіти Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля, щорічних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля.
Публікації Зміст і результати дослідження викладено в 59 публікаціях, з них 56 - одноосібні, у тому числі 2 монографії, 1 навчальний посібник, 24 статті у фахових виданнях, 9 статей в інших виданнях; 23 статті у збірниках матеріалів конференцій.
Кандидатська дисертація „Педагогічні умови формування у старшокласників професійно значущих якостей майбутнього педагога” за спеціальністю 13.00.01 - теорія та історія педагогіки захищена в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка у 1993 році Матеріали кандидатської дисертації в тексті докторської дисертації не використовуються.
Структура дисертації Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (577 найменувань, з них 35 - іноземними мовами), 13 додатків на 61 сторінці; містить 31 таблицю, 31 рисунок Загальний обсяг дисертації - 561 сторінка.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету, основні концептуальні ідеї, завдання й методи дослідження, розкрито методологічні й теоретичні засади, наукову новизну й практичне значення, відображено відомості про апробацію й упровадження результатів.
У першому розділі - ,,Становлення та розвиток акмеологічних ідей у теорії й практиці вищої педагогічної освіти України, Росії, Білорусі” - розглянуто в порівняльному плані проблему вчителя та його підготовки в історико-педагогічному та сучасному соціокультурному контекстах, визначено сутнісні характеристики акмеології як наукової дисципліни й сфери практичної діяльності.
Порівняльний аналіз історико-педагогічних аспектів розвитку педагогічної освіти в Україні, Росії, Білорусі показав, що спеціальна підготовка вчителів до професійної діяльності в цих країнах розпочинається наприкінці ХVIII - на початку ХІХ століття Відкриваються вчительські семінарії, педагогічні курси, педагогічні класи, учительські інститути, у яких в основному здійснювалась підготовка учителів для початкової школи Установлено, що переважали спільні тенденції в розвитку педагогічної освіти, оскільки освітню політику в цей період визначала Російська імперія, до складу якої входила більшість територій України та Білорусі Відмінне стосувалось лише кількісних показників (часу відкриття педагогічних навчальних закладів, їх чисельності, типів) Система підготовки педагогічних кадрів в Україні, Росії, Білорусі формується на початку ХХ століття, коли ці країни ввійшли до складу Радянського Союзу Спільними зусиллями українських, російських та білоруських учених розроблялись оригінальні концепції з питань психолого-педагогічної підготовки студентів, активізації навчальної діяльності, формування в них інтересу до викладацької роботи, упроваджувались у навчальний процес технології, спрямовані на вироблення в майбутніх учителів необхідних професійно-педагогічних знань, умінь і навичок З 1991 року розпочалась розбудова національних систем педагогічної освіти В Україні, Росії, Білорусі створюються альтернативні навчальні заклади, недержавні ВНЗ, вводиться контрактне навчання У зв'язку з цим підсилюється тенденція до появи відмінних рис у педагогічній освіті пострадянських країн, які стосуються рівнів підготовки фахівців, кваліфікаційних характеристик, освітніх програм тощо.
