Серед основних причин асоціальної поведінки особистості можна виділити наступні:
1. Ідеологічна детермінація асоціальної поведінки.
2. Соціальні детермінанти правопорушень у державі.
3. Економічний фактор впливу на асоціальні дії індивідів.
4. Виховний потенціал сім'ї в умовах сьогодення.
5. Вплив політики держави у галузі освіти на стан правопорушень у суспільстві.
6. Негативна взаємодія особи та середовища.
РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ АСОЦІАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ
2.1 Дослідження ціннісних орієнтацій особистості
Систематизація наукових даних щодо проблеми асоціальної поведінки підлітків дозволила констатувати, що аналіз стану її дослідження вимагає реалізації системного підходу, який визначає взаємозв'язок різноманітних несприятливих детермінант, які негативно позначаються на процесі становлення особистості неповнолітнього та його поведінці.
Аналіз літературних джерел показав, що асоціальну поведінку підлітків дослідники пов'язують із: конфліктністю (Л.С. Алексєєва, В.І. Ілійчук, С.Б. Кузькова, В.М. Радчук, В.С.Филипчук), зниженням успішності (М.І. Дідора, З.Г. Зайцева, О.М. Коропецька, С.Д.Максименко), адиктивною поведінкою (Н.Ю. Максимова, С.В. Толстоухова), акцентуаціями характеру (А.А. Вдовиченко, З.С. Карпенко, А.Е. Лічко), агресивними діями (О.Б. Бовть, В.В. Іванова, Н.Д. Левітов, Т.В. Палько, С.Г. Шебанова), дезадаптацією (І.А.Белінська, Г.М. Федоришин), виникненням правопорушень (Б.Н. Алмазов, Л.А.Грищенко, В.Д. Єрмаков, І.В. Козубовська), фрустрацією (М.І. Єнікеєв, В.П. Москалець, М.В. Савчин), девіаціями та маргінальністю (Н.Ю. Максимова, Л.Е. Орбан-Лембрик).
З огляду на психолого-педагогічні дослідження, асоціальну поведінку підлітка можна розглядати як результат взаємодії двох чинників: умов мікросередовища (десоціалізуючі впливи сім'ї і школи, психологічні труднощі і ускладнення, породжені проблемогенним соціумом, деформації у спілкуванні і взаємодії) та індивідуальних особливостей індивіда (суперечності, головна з яких полягає у невідповідності між суб'єктивною готовністю до дорослого життя і об'єктивною обмеженістю можливостей підлітка; психологічні колізії, які перш за все виявляють себе у вибірково-активному ставленні підлітка до оточуючого середовища, спілкування, до педагогічних впливів у сім'ї, суспільстві, до соціально-моральних цінностей і норм, запропонованих найближчим оточенням) [26, с. 48].
Підтверджено, що емоційно-когнітивна система взаємодії підлітка з різними явищами дійсності визначається характером його ціннісно-нормативних уявлень, змістом морально-мотиваційної сфери, ціннісними орієнтаціями. Поряд із ціннісно-мотиваційними уявленнями важливе значення у поясненні причин асоціальної поведінки відіграє здатність підлітка до саморегуляції і самовиховання, рівень розвитку самосвідомості і самокритичності. При цьому саморегуляція розглядається в дисертації як одна з важливих умов психолого-педагогічного подолання асоціальної поведінки підлітків, як усвідомлений вплив людини на саму себе, що виражається у стимулюванні одних і гальмуванні інших своїх дій, бажань, потреб.
Асоціальна поведінка підлітків виникає на тлі таких явищ, як зміни у характері стосунків з батьками та учителями, що виражаються у підвищеній конфліктності з ними, з ровесниками, група яких виступає референтною і відіграє провідну роль у формуванні ціннісно-нормативних уявлень на цьому віковому етапі.
Цілісне уявлення про внутрішній світ підлітка та його суперечливий характер отримано в результаті вивчення ціннісних орієнтацій підлітків з асоціальною поведінкою та соціально спрямованою поведінкою.
Система ціннісних орієнтації визначає змістовну сторону спрямованості особистості і складає основу її відносин до навколишнього світу, до інших людей, до себе самої, основу світогляду і ядро мотивації життєвої активності, основу життєвої концепції і «філософії життя» [23, с. 11].
Найбільш поширеною в даний час є методика зміни ціннісних орієнтації М. Рокіча, заснована на прямому ранжируванні списку цінностей. М. Рокіч розрізняє два класи цінностей:
термінальні -- переконання в тому, що якась кінцева мета індивідуального існування варта того, щоб до неї прагнути;
інструментальні -- переконання в тому, що якийсь образ дій або властивість особи є переважним в будь-якій ситуації.
Цей поділ відповідає традиційному діленню на цінності-цілі і цінності-засоби.
В ході дослідження респондентам пред'являлося два списки цінностей (по 18 в кожному) на картках. У списках випробовуваний має привласнити кожній цінності ранговий номер, а картки розкласти по порядку значущості. Спочатку пред'являється набір термінальних, а потім набір інструментальних цінностей.
Дослідження проводилось на базі 9-А класу Дубенської ЗОШ №5 І-ІІІ ступенів. Вибірка становить 30 учнів, з яких 14 - хлопчики і 16 - дівчатка.
В ході проведення дослідження респондентам був пред'явлений набір з 18 карток з позначенням цінностей [Додаток 1]. Завдання -- розкласти їх по порядку значущості у житті.
Результати дослідження та їх узагальнення
Результати дослідження показали, що в змісті й показниках значущості загальнолюдських цінностей у сучасних підлітків простежується вплив психологічних особливостей періоду ранньої юності, чітка тенденція до пріоритету вітальних цінностей, цінностей матеріального благополуччя й умов життя. Так, найбільш значущими для всіх опитаних респондентів виявились наступні термінальні цінності: здоров'я (49,7 %), наявність вірних і хороших друзів (46,8 %), любов (30,4 %), матеріально забезпечене життя (29,7 %), щасливе сімейне життя (22,7 %). Виокремлені учнями значущі інструментальні цінності свідчать про бажання досягти незалежності, приймати самостійні рішення і нести особисту відповідальність за свої вчинки і за себе, позитивні тенденції в розвитку моральної свідомості: незалежність як здатність діяти самостійно і рішуче (33,2 %), вихованість (32,2 %), відповідальність як почуття обов'язку, вміння тримати слово (31,1 %), життєрадісність як почуття гумору (29,0 %), чесність (26,6 %). Серед моральних рис однокласників школярі найбільше цінують розуміння (66,3 %), доброту (54,0 %), товариськість (41,3 %), готовність допомогти (29,7 %), чесність (27,1 %).
Аналіз ціннісних орієнтацій за ознакою віку не виявив суттєвих розбіжностей між респондентами. Результати дослідження ціннісних орієнтацій за статевою ознакою свідчать про певні відмінності у перевагах юнаків і дівчат. Так, до спільно виокремлених цінностей юнаки додають життєву мудрість (23,0 %), що пояснюється бажанням скоріше стати дорослими, бо зрілість, як правило, асоціюється з життєвою мудрістю. Дівчат характеризує прагнення до лідерства, намагання продемонструвати свою унікальність і неповторність, оскільки найбільш значущими вони вважають наступні цінності: суспільне визнання як повага оточуючих, колективу, товаришів (29,3 %), незалежність у вчинках і судженнях (26,8 %), акуратність (30,9 %).
Отже, вивчення тенденцій у духовно-культурних цінностях і ціннісних орієнтаціях дає змогу проникнути в глибинні процеси, що відбуваються в суспільно-політичному, економічному й культурному житті нашого суспільства, виявити взаємозв'язки і взаємозалежності між змінами, що відбуваються в системі цінностей і ціннісних орієнтацій суспільства й індивіда (соціальної групи, класу, нації).
2.2 Діагностика асоціальної поведінки підлітків
Мета дослідження -- аналіз проблеми девіантної поведінки сучасних підлітків та засобів її корекції.
Завдання дослідження:
1) дослідити структуру асоціальної поведінки;
2) виявити схильність до тих чи інших девіацій у поведінці підлітків;
3) виявити вплив спортивної діяльності на їх соціалізацію.
Було використано такі тести:
1. Методика Кеттелла, мета якої -- оцінка розвитку особистих якостей, які становлять 16 факторів: 1) стриманий -- товариський (фактор А); 2) мислення конкретне, обмежене -- абстрактне (фактор В); 3) емоційно нестійкий -- стійкий (фактор С); 4) залежний від групи -- самостійний (фактор Е); 5) серйозний -- безтурботний (фактор Р); 6) з вираженим „Я” -- непринциповий (фактор G); 7) боязкий -- схильний до ризику (фактор Н); 8) твердий -- м'який (фактор J); 9) довірливий -- підозріливий (фактор L); 10) практичний -- з багатою уявою (фактор М); 11) прямолінійний -- гнучкий (фактор N); 12) спокійний -- неспокійний (фактор О); 13) схильний до новаторства -- консервативний (фактор Q1); 14)поступливий -- напористий (фактор Q2); 15)спонтанний -- контролюючий себе (фактор Q3); 16) спокійний -- напружений (фактор Q4) [Додаток 2].
2. Методика виявлення схильності до відхилень у поведінці (А. Орел), метою якої є виявлення схильності до тих чи інших девіацій у поведінці підлітків. Вона становить сім шкал: 1) настановлення на соціальну бажаність; 2) схильності на соціальну бажаність; 3) схильності до аддиктивної поведінки; 4) схильності до самопринижуючої і саморуйнівної поведінки; 5) схильності до агресії і насилля; 6) контролю емоційних реакцій; 7) схильності до делінквентної поведінки. У нашому дослідженні розглядається чотири з них.
3. Експрес діагностика наркотичного узалежнення і соціально неадекватної поведінки учнів.
У дослідженні брали участь 30 учнів 9-А класу Дубенської ЗОШ №5 І-ІІІ ступенів.
Результати дослідження та їх узагальнення
Для визначення особистісних якостей підлітків за методикою Кеттелла отримано наступні дані (таблиця 1).
Фактор (А) -- у 25,8 % випадків у підлітків виявлено такі риси характеру, як холодність, надмірна скептичність, негнучкість у ставленні до людей.
Фактор (В) -- у 71 % відносно примітивне мислення, труднощі у навчанні.
Фактор (С) -- у 29,4 % низька толерантність до емоціогенних факторів, невпевненість у собі, підвищена дратівливість, часті випадки хвилювання.
Фактор (Е) -- у 41 % надмірна сором'язливість, у конфліктах звичайно обвинувачує інших, сам для себе є „законом”.
Фактор (Р) -- у 15 % підвищена обережність, розважливість, стриманість, іноді песимістичність, суворість.
Фактор (G) -- у 61 % схильність до зміни настрою, впливу випадку, прагнення не підлягати правилам, ізолювати себе від впливу колективу.
Фактор (Н) -- у 35 % сором'язливість, боязкість, обережність, прагнення перебувати в тіні, віддає перевагу вузькому колу друзів.
Фактор (J) -- у 70 % надмірна самовпевненість, суб'єктивність, гіпертрофічне прагнення до незалежності, скептицизм, іноді цинізм, прагматизм.
Фактор (L) -- у 75 % надмірне вагання, підозрілість, спрямованість інтересів переважно на самого себе, зарозумілість, пошук вад у інших.
Фактор (М) -- у 31 % багата уява, заглибленість у себе, безпорадність у практичних справах, іноді нереальність суджень, пов'язана з сильними реакціями, складні відносини у колективі..
Фактор (N) -- у 28 % ощадливість, спокуса, несентиментальність, іноді цинізм, брутальність.
Фактор (О) -- у 54 % надмірне занепокоєння, хвилювання, погані передчуття, непевність.
Фактор (Q1) -- у 31,5 % скептицизм, сумніви в нових справах, заперечення змін.
Фактор (Q2) -- у 14 % залежність від чужої думки, надання переваги ухваленню рішення разом з іншими людьми, орієнтування на соціальне схвалення.
Фактор (Q3) -- у 19 % недисциплінованість, внутрішня конфліктність, недотримання правил, підпорядкованість своїм пристрастям, низький рівень самоконтролю.
Фактор (Q4) -- у 48 % збудженість, схвильованість, дратівливість, нетерплячість, надлишок спонукань, що не знаходить розрядки, іноді млявість, недостатня мотивація, іноді лінощі.
Таблиця 1
Оцінка розвитку особистісних якостей підлітків (n = 30), які становлять 16 факторів (х ± d)
№ | Особистісні якості | х±д | |
1. | Замкнутість | 118 + 1,8 | |
2. | Примітивне мислення | 75 + 1,4 | |
3. | Невпевненість у собі | 98 ± 2,02 | |
4. | Надмірна сором'язливість, конфліктність | 143 ±2,01 | |
5. | Песимістичність, суворість | 16 + 0,5 | |
6. | Ізольованість від впливу колективу | 64 ± 1,1 | |
7. | Сором'язливість, боязкість, обережність | 37 ± 2,3 | |
8. | Гіпертрофічність, цинізм | 74 ± 1,7 | |
9. | Підозрілість | 79 + 2,2 | |
10. | Складність відносин у колективі | 32 ±2 | |
11. | Цинізм, брутальність | 29 ±1,8 | |
12. | Хвилювання, зайве занепокоєння | 180 ±2,4 | |
13. | Скептицизм | 105 ± 1,9 | |
14. | Залежність від чужої думки | 15 ± 2,4 | |
15. | Недисциплінованість, внутрішній конфлікт | 19 ± 2,6 | |
16. | Збудженість, схвильованість, дратівливість | 51 ± 2,3 |
За методикою схильності до відхилень у поведінці (А. Орел) отримали наступні дані (таблиця 2).
Підлітки схильні: 83 % -- до аддиктивної поведінки; 63,3 % -- до агресії та насильства; 46,6 % -- до делінквентної поведінки; 36,6 % -- до самоушкоджуючої і саморуйнівної поведінки. Крім того, якщо респондент схильний до „делінквентної” популяції, то його результати відповідали тестовим нормам, розрахованим для „делінквентної” вибірки.
Таблиця 2
Оцінка схильності підлітків (n = 30) до відхилень у поведінці (х + d)
№ | Відхилення у поведінці | х±д | |
1. | Схильність до адиктивної поведінки | 15,68 ± 2,3 | |
2. | Схильність до агресії та насилля | 22 ± 2,2 | |
3. | Схильність до делінквентної поведінки | 17 ± 1,7 | |
4. | Схильність до самопринижуючої і саморуйнівної поведінки | 19 + 1,4 |
Отже, наші дослідження дозволили виявити у підлітків схильність до відхилення у поведінці, про що свідчить високий процент показників у тестах. Встановлено найбільш високі критерії в таких показниках: схильність до мінливості, вплив випадку, прагнення не підлягати правилам, ізолювати себе від впливу колективу; надмірна самовпевненість, суб'єктивізм, гіпертрофічність, прагнення до незалежності, скептицизм, іноді цинічність, прагматизм; зайвий сумнів, підозрілість, спрямованість інтересів переважно на себе, зарозумілість, пошук вад у оточуючих; зайве занепокоєння, хвилювання, погані передчуття, невпевненість; збудженість, схвильованість, дратівливість, нетерплячість, надлишок спонукань, що не знаходять розрядки, іноді млявість, недостатня мотивація, лінощі. Більшість опитаних схильна до адиктивної поведінки і конфліктності; встановлено високий рівень невротизації.
Для діагностики наркотичного узалежнення і соціально неадекватної поведінки, а також їх внутрішньо сімейних, шкільних та дружніх стосунків учням були запропоновані твердження, - які поділені на 7 розділів [Додаток 3]. Кожний розділ містив 5 висловлювань, що стосуються ставлення до вживання психоактивних речовин (куріння, алкоголь, наркотики, наркотично діючі речовини). Завдання полягало в тому, щоб вибрати той варіант відповіді, з яким згідні.
Таблиця 3
Відсоток учнів, які вибрали номери тверджень анкети
№ п/п | Розділи | у % | |||||
1. | Моє ставлення до куріння | 93 | 7 | ||||
2. | Моє ставлення до вживання алкоголю | 73 | 20 | 7 | |||
3. | Моє ставлення до вживання наркотиків | 93 | 7 | ||||
4. | Моє ставлення до вживання наркотично діючих речовий (клей, гас, фарба тощо) | 94 | 6 | ||||
5. | Моя сім'я | 86 | 7 | 7 | |||
6. | Мої вчителі | 86 | 14 | ||||
7. | Мої друзі | 86 | 14 | ||||
Твердження | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
