Ознайомлення учнів з основами музичної грамоти. У музичному навчанні й вихованні молодших школярів важливим є усвідомлення засобів музичної виразності, за допомогою яких композитор втілює той чи інший задум. Знання учнями основ музичної грамоти позначаються на розвиткові їхнього музичного мислення, навичок диференційованого сприймання музики, розуміння її метроритмічних, тембродинамічних, ладових особливостей, а також формотворних елементів.
На уроках є можливість залучати учнів до різних видів художньої діяльності, використовувати аналогії. Це зумовлено тим, що мажорне або мінорне забарвлення властиве не тільки музичним, а й літературним творам; форму оповідань, віршів можна порівняти з відповідними особливостями музичних творів (наприклад тричастинною). За допомогою аналогій виділяють загальне і специфічне в різних видах мистецтва.
Формування виконавських умінь і навичок. Є узагальнені уміння й навички, зокрема й такі, що формуються в різних видах музичної діяльності.
Одне із завдань учителя - формувати естетичне ставлення до звучання. Під час співу, гри на дитячих музичних інструментах важливо добиватися красивого, нефорсованого звуку; увагу дітей до звучання привертають також, коли слухають музику.
Увагу слід приділити виробленню навичок виконання з різною динамікою та артикуляцією, зокрема під час співу, гри на музичних інструментах, застосування ритмічних рухів.
Важливо також навчати дітей читати ноти з аркуша; успіх у роботі залежатиме від того, наскільки гра на дитячих музичних інструментах пов'язана зі співом, сольмізацією.
Взаємозв'язок різних видів діяльності забезпечує перенесення вироблених навичок з одного з них на інший, наприклад гри на дитячих музичних інструментах в хоровий спів.
Розвитку творчих здібностей учнів великою мірою сприяє діяльність пошукового характеру. На уроках музики доцільно пропонувати дітям такі завдання: придумати назву для музичного твору; закінчити мелодію або казку; аранжувати знайому пісню, інструментувати п'єсу. Успіх у роботі залежить від взаємозв'язку слухання музики, співу, гри на дитячих музичних інструментах, ритміки, допоміжних видів діяльності.
Виділені напрями взаємозв'язку видів діяльності можна забезпечити на будь-якому уроці, якщо на кожному з них ставити комплекс відповідних завдань. Розглянемо докладніше, як саме пов'язувати на уроках різні його компоненти - види діяльності.
Розділ 2. Особливості ігрової діяльності на уроках музики у початкових класах
2.1 Методичні рекомендації щодо проведення музичних ігор на уроках музики
Взаємозв'язок хорового співу і слухання музики можна забезпечити різними способами. Передусім, порівнянням музичного матеріалу для співу і слухання, взявши за основу настрій і характер у музиці, засоби художньої виразності. Треба мати на увазі, що музичні твори, які діти співають і слухають, можуть бути схожими або контрастними. Наприклад:
1. Музичний матеріал: спів - «Веселий музикант» А.Філіпенка; слухання музики - «Осінній настрій» Ю.Іщенка.
Можливі варіанти взаємозв'язку:
за характером: бадьорий, радісний - ліричний, задумливий;
за темпом: обидва твори у помірному темпі; за ладовими особливостями: мажор - мінор;
за способом виконання: вокальний твір (хоровий або сольний) - інструментальна п'єса;
за метроритмічними особливостями: дводольний розмір - чотиридольний розмір;
обидва твори починаються із сильної долі.
2. Музичний матеріал: спів - «Щебетала пташечка» українська народна пісня; слухання музики - «Скерцино» В.Косенка.
Можливі варіанти взаємозв'язку:
за характером: спокійний, наспівний - легкий, витончений;
за темпом: помірний - швидкий; за ладовими особливостями: мажор - мінор;
за способом виконання: вокальний твір (хоровий або сольний) - інструментальна п'єса;
за метроритмічними особливостями: повний такт - затакт; чотиридольний розмір - тридольний розмір;
за авторством: народна пісня - п'єса, створена композитором.
Аналіз уроків музики свідчить, що кожний вид діяльності можна розглядати як самостійний компонент і як допоміжний метод. Наприклад, слухання музики може бути відносно
окремою складовою уроку, а уважне вслуховування в музику - умовою виконавської діяльності школярів (співу, гри на дитячих музичних інструментах). Імпровізація може бути самостійним видом діяльності, але її використовують і для активізації мислення учнів під час співу, інструментального музикування, слухання музики.
Види діяльності, що переважають на уроці, назвемо домінуючими, їх визначають під час підготовки до кожного уроку на основі навчально-виховних завдань.
Хоровий спів можна розглядати і як допоміжний метод, що використовують для надання допомоги учням; зокрема в засвоєнні окремих понять музичної грамоти; запам'ятовуванні теми творів для слухання музики; визначенні виразності інструментального твору; розвиткові творчих здібностей.
Відчути виразність інструментального твору допоможе проспівування його мелодії, завдяки якому діти краще вслуховуються в музику, наче «пропускаючи її крізь себе». Можна навіть проспівати мелодію твору, призначеного для слухання музики, як пісню. Наприклад, рекомендуємо проспівати з дітьми мелодію «Старовинної французької пісеньки» П.Чайковського на слова Е.Александрової (переклад з російської Е.Печерської) (бажано транспонувати в зручнішу для дітей тональність, зокрема, у фа мінор):
Від річки йде вітрець, він спокій нам несе,
І пролітають білі хмари вдалечінь.
Кудись вони спішать, струмляться, як вода.
Неначе ті птахи, і слід їх пропада.
Ось десь далекий дзвін тремтить, зове!
Чи хтось до серця вістки подає?
Біжить, дзюрчить вода, минає швидко час,
А пісня ця живе і завжди буде в нас!
Для розучування цієї пісеньки потрібний час, через те на кількох уроках хоровий спів домінуватиме.
Гру на дитячих музичних інструментах використовують найчастіше як допоміжний метод у хоровому співі й слуханні музики. Застосування дитячих музичних інструментів сприяє розвитку в молодших школярів координації слуху й голосу; творчих музичних здібностей; розумінню особливостей музичних творів.
Іноді гра на дитячих музичних інструментах домінує в діяльності учнів. Водночас учитель залучає дітей до творчості: складання «партитури», забезпечення ансамблю.
Нерідко на уроці практикують одночасно різні види музичної діяльності. Так, грою на дитячих музичних інструментах можна супроводити спів. Сприймаючи музику, діти реагують на неї відповідними ритмічними рухами, що виконують звичайно функцію допоміжного методу (пластичного інтонування).
Буває, що одна частина класу співає, друга - акомпанує на дитячих музичних інструментах, третя - слухає. Такий розподіл обов'язків забезпечують звичайно за допомогою ігрового методу: один ряд - хор, другий - оркестр, третій - слухачі. Одночасне застосування різних видів музичної діяльності можна вважати одним з варіантів комплексної структури уроку.
2.2 Різноманітність в уроках засобами словесної творчості
У процесі слухання музики є можливість активізувати літературно-творчі здібності дітей, якщо запропонувати їм створити невеликі вірші до мелодій окремих фортепіанних п'єс. Наприклад «Колискова» (муз. А.Філіпа):
На добраніч, спи, моя Катрусе.
Все спокійно, тихо засинай.
Про лисичку казочку послухай
І привіт від нас їй передай.
Ось і добра казка закінчилась.
Все спокійно, тихо засинай.
Інший вірш на мелодію «Колискової»:
Ніч, вже пізно, сплять птахи і мушки,
Сплять ведмеді, зайці та слони.
Ти лягай зручніше на подушку,
Щоб наснились радіснії сни.
Ніч, вже пізно, всі давно заснули,
Засинати треба вже й тобі.
В одному з других класів учні запропонували створити свої вірші до мелодії української народної пісні «Щебетала пташечка»: (Додаток 1)
У першому класі було виконано фортепіанну п'єсу Д.Кабалевського «їжачок», але діти відчували складність у визначенні її назви. Ми запропонували їм відгадати таку загадку: (Додаток 2).
Загадку діти відразу відгадали. Було створено й такі вірші на мелодію «Їжачка»:
Йоржик в лісі не дрімав,
Йоржик хату збудував.
Ой приходьте, всі звірючки,
Пригощати буду вас.
Прибігайте, всі подружки,
Танцювати всім ураз!
Йоржик, ти не позіхай,
Швидко зайця здоганяй!
Ой, бігом біжить наш йоржик,
Він старається, дивак.
Але зайчика малого
Не здогнати аж ніяк.
2.3 Досягнення єдності видів діяльності з допомогою теми уроку
Забезпечити логічний зв'язок різних видів музичної діяльності допоможе тема уроку. Наприклад, вступний урок за темою «Перші музичні спогади» (1 клас, І чверть) можна провести так:
- Діти, ви, звичайно, не раз слухали музику, особливо в дитячому садку. Співали про маму, природу, пташок і про різних тварин. Кожна пісенька по-своєму красива. Зараз я проспіваю вам ще одну. Ви уважно її послухайте і скажіть, чи вона вам знайома і про кого в ній ідеться.
Учитель виконує «Пісню Лисички» з дитячої опери М.Лисенка «Коза-дереза», проводить бесіду про пісню й розучує її.
- Діти, недавно ви стали школярами. А коли були ще маленькими, мама, укладаючи вас у ліжечко, що робила, аби ви швидше заснули ?
- Розповідала казку.
- А ще що?
- Співала пісеньку.
- А хто пам'ятає, як називається пісенька, що допомагає заснути?.. Забули? Ну, нічого. Зараз послухаємо музику, ви розповісте, яка вона, і, можливо, пригадаєте, як її називають.
Звучить «Колискова» (муз. Я.Степового).
Учитель проводить бесіду про твір відповідно до завдань уроку.
- Увечері треба вчасно засинати, бо на світанку нас може розбудити... хто? Правильно, півник. Я проспіваю вам зараз пісеньку, і не про одного півника, а відразу про двох. Це українська народна пісня «Два півники». А ви послухайте і скажіть, чи чули її раніше, і спробуйте передати рухами музику.
Учитель співає «Два півники», допомагаючи дітям виконувати музично-ритмічні рухи.
Наступний урок можна провести за таким планом.
Спочатку після розспівування продовжують розучувати «Пісню Лисички» М.Лисенка. Потім можна провести таку бесіду:
- Діти, хто з вас пам'ятає, яку музику ми слухали на минулому уроці?
Школярі з допомогою вчителя згадують твір.
- А чи помітили ви, яка лисичка акуратна, не полінувалася прибрати в хаті, щоб було чисто й затишно. Адже ви теж допомагаєте мамі, чи не так?.. А може, іноді допоможете їй заколисати братика або сестричку?.. А для цього вам потрібно розучити яку пісеньку?
- Колискову.
- Правильно. Тепер я заспіваю вам українську народну пісню «Котику сіренький». Послухайте, хто хоче навчитися співати її, підніміть руки.
Учитель розучує пісню з дітьми.
- Є в мене знайомий хлопчик Миколка. Теж першокласник. Нещодавно він проспівав цю пісеньку своїй маленькій сестричці, заколисав її та й сам заснув. І сниться йому, що знайшов він різні музичні інструменти, про які давно мріяв. Ви, напевне, знаєте, які це інструменти. Хто нам підкаже?
Учитель вивішує на дошці малюнки із зображенням скрипки, балалайки й барабана; діти називають інструменти.
- Грає мій знайомий Миколка на цих інструментах, і раптом бачить, що під його музику почали танцювати... Хто б ви думали?.. Зайчики! У них, виявляється, гарний музичний слух. Про цей дивний сон йдеться у пісеньці «Веселий музикант». Послухайте її і апробуйте уявити, що граєте на різних інструментах.
Учитель виконує пісню (муз. А.Філіпенка, сл. Т.Волгіної).
- Чи сподобалася пісня? Вивчимо її на наступному уроці?
- Так!
На цих уроках тематична лінія допомогла забезпечити взаємозв'язок співу, слухання музики й виконання ритмічних рухів.
Висновки
Новаторство педагога особливо виявилось у продуманому використанні "елементарної музики". Який зміст вкладався ним у це поняття? Насамперед, слово "елементарний" означає: первісний, початковий, найпростіший, головний. Елементарна музика - це зовсім не примітивна музика, вона опирається на ті народні музичні й мовні джерела, які дали їй початок. "Елементарна музика - це не музика сама по собі: вона пов'язана з рухом, танцем і словом; її потрібно самому створювати, в неї слід самому включатися не як слухачу, а як її учаснику", - писав К.Орф. Елементарна музика у найпростішій формі може передавати значущий зміст і ні в якому разі не є примітивним, другорядним мистецтвом. Справді, хіба можна назвати примітивними такі, скажімо, українські народні пісні, як "Щедрик" або "Дударик" з їх елементарними мелодіями?
Елементарна музика, елементарний інструментарій, елементарні словесні тексти стали для К.Орфа головними засобами виховання дітей. Він писав: "Елементарна музика, слово і рух, ігри і все, що пробуджує і розвиває! духовні сили, створюють основу для розвитку особистості, основу, без якої; ми прийдемо до душевного спустошення... Слід підкреслити, що елементарна музика у школі має бути не чимось додатковим, а основоположним.; Йдеться не лише про власне музичне виховання, а й формування людської! особистості: у навчальній роботі це виходить далеко за межі так званих1 уроків музики і співу. Фантазію і здатність до переживання слід розвивати у ранньому віці. Усе, що дитина переживає, усе, що у ній пробуджене і виховане, виявиться протягом усього її життя".
Педагог вважав, що для дійового музичного виховання надзвичайно важливо щоб дитина з ранніх років могла припасти до живих джерел мистецтва, навчалася зі слова, ритму, руху творити музику. Тому він відмовився-від використання на першому етапі композиторської музики і обрав шляхи активізації музичної діяльності дітей через їх власне музикування, спонукаючи цим до імпровізації й створення власної музики.
К.Орф дійшов висновку, що якщо музикування проводити на класичних музичних інструментах, то оволодіння складною технікою гри на них; вимагатиме значних зусиль, тривалих вправлянь, неодмінно відволікатиме увагу дітей від музики, імпровізації. Він віддав перевагу елементарним інструментам, якими діти могли порівняно легко оволодіти. До складу орфівського дитячого оркестру входять мелодичні ударні інструменти (металофони, ксилофони, глокеншпілі), немелодичні ударні інструменти (дитячі литаври, барабани, тарілочки тощо), прості духові інструменти, близькі до народної] сопілки (блокфлейти різного діапазону), смичкові інструменти для гри на "пустих" струнах. Відзначимо м'якість, чистоту і приємність звучання орфівських інструментів, розроблених ним спільно з музикознавцем К.Заксом.
Вільна імпровізація стала відправним пунктом орфівського "уроку". Xoчa найпростіші ритми й мелодії були доступним елементарним матеріалом, імпровізація вимагала виявлення фантазії, яку слід було пробудити. З огляду на це К.Орф слушно підкреслював, що ніщо не вимагає такої ретельної підготовки, як проведення творчих й імпровізаційних вправ, які аж ніяк не дають учителю права імпровізувати.
Творчим імпровізаціям дітей мала сприяти опора на рух і гру на елементарних музичних інструментах, на мову, музичну декламацію і спів. Особливу увагу композитор приділяв слову - елементу мови й поезії, його метричній структурі, мелодико-інтонаційній вимові і його звучанню (світлому або тьмяному, прозорому або насиченому тощо). У єдності слова, жесту і мелодії він вбачав першооснову музики.
К.Орф вважав, що особистість не можна виховати на випадковому і довільному матеріалі. На його думку, найкращим матеріалом для виховання дітей є дитячі лічилки, дражнилки, приказки, скоромовки, заклички, колискові пісні, колядки, веснянки тощо. Народна словесна творчість завжди діє на дітей безпосередньо і безвідмовно, тому педагог був переконаний, що стародавня обрядова поезія і казка не можуть бути виключені зі світу дитинства. Важливо те, що світ простих форм поезії не потребує "композитора", щоб покласти його на музику. Він сам насичений внутрішнім звучанням, і діти мимоволі стають творцями такої найпростішої музики. Обрядові тексти викликають посилену роботу уяви, активізують музичне мислення учнів.
Народне мистецтво, пісню і танець К.Орф розглядав не лише як найкращі зразки для виконання і слухання, а й як музику для дитячого виконання й інсценізації. Тому він добирав для роботи такі твори, які б давали дітям змогу брати участь у їх відтворенні. У цьому контексті "Шульверк" є ніби маленькою антологією світового фольклору з переважанням вітчизняних зразків.
Вважаючи, що дитина у своєму розвитку сконцентровано проходить усі стадії, які раніше пережило людство, К.Орф дійшов думки, що музичне виховання слід здійснювати на початковому етапі на давній пентатонічній основі. Він розмістив пісенні зразки так, щоб вони вели від двозвучного наспіву до пентатоніки: "У мелодії вихідним пунктом стала для нас інтонація зозулі - низхідна терція, поспівка на двох ступенях, що поступово розширювалась і перетворювалась на звукоряд без півтонів, на мажорну пентатоніку. Мовною основою стали імена, лічилочки і найпростіші дитячі пісні. Це був світ доступний усім дітям. Я не думав про виховання особливо обдарованих дітей, а мав на увазі виховання нa ширшій основі, яка б дала змогу охопити й малообдарованих дітей.
Список використаної літератури
1. Леонтович М.Д. Практичний курс навчання співу у середніх школах України / З педагогічної спадщини композитора. Упор. Л.О.Іванова. - Муз. Україна, 1989. - 136с.
2. Леонтьева О. Карл Орф. - М.: Музыка, 1984. - 334с.
3. Медушевский В.В. О содержании понятия "адекватное восприятие" Восприятие музыки: Сб.ст. - М.: Музыка, 1980. - С.141-155.
4. Медушевский В.В. О закономерностях и средствах художественного воздействия музыки. - М.: Музыка, 1976. - 254 с.
5. Менабени А.Г. Методика обучения сольному пению. - ML: Просвещение, 1987. - 95 с.
6. Музыка в начальных классах: Методическое пособие для учителя / Абдуллин, Т.Бендер, Т.Вендроваи др. - М.: Просвещение, 1985. - 140с.
7. Музыкальное воспитание в Венгрии / Ред.-сост. Л.Баренбойм. М: Сов. композитор, 1983. - 400с.
8. Назайкинский Е. О психологии музыкального восприятия. - М.: Музыка, 1972. - 384с.
9. Падалка Г. Учитель, музика, діти. - К.: Муз. Україна, 1982. - 144с.
10. Панкевич Г. Искусство музыки. - М.: Знание, 1987. - 112с.
11. Програми та поурочні методичні розробки для середніх загальноосвітніх шкіл. Музика: 1-4 класи / Авт. кол.: О.Ростовський, Р.Марченко, Л.Хлєбникова, З.Бервецький. - К.: Перун, 1996. - 128с.
12. Раввінов О. Методика хорового співу в школі. - Вид. 2-е. - К.: Муз. Україна, 1971. - 124с.
13. Ростовський О.Я. Педагогіка музичного сприймання. - К.: І3МН, 1997. - 248с.
14. Ростовський О.Я. Художньо-педагогічний аналіз музичних творів у школі: Метод. рекомендації. - К.: Рад. шк., 1989. - 72с.
15. Ростовський О.Я. Взаємозв'язок різних видів мистецтва на уроках музики: Метод, рекомендації. - К.: Освіта, 1991. - 48с.
16. Рубинштейн С.Л. Проблеми общей психологии. - М.:, Педагогика, 1976.- 416с.
17. Сергеева Г. Нотная грамота на уроках музыки // Музыка в школе. - 1985. - №2. - С.7-12.
18. Скуратівський В. Берегиня: Художні оповіді, новели. - К.: Рад. письменник, 1987. - 278с.
19. Сохор А.Н. Вопросы социологии и эстетики музыки: В 3-х т. - Т.1. - Л.-М.: Музыка, 1980. - 296с.
20. Сухомлинський В.О. Вибрані твори: У-5 т. - Т.3. - К.: Рад. шк., 1977. - 670с.
21. Тарасов Г. Психологические особенности музыкального обучения младших школьников // Музыка в школе. - 1983. - №2. - С.14-18.
22. Теплов Б.М. Избранные труды: В 2-х т. - М.: Педагогика, 1985. - Т.1. - 328с.
23. Філософський словник / За ред. В.І.Шинкарука. - 2-е вид., перероб. і доп. - К.: Голов, ред. УРЕ, 1986. - 800с.
24. Фролкин В. Традиционные и новаторские черты современных зарубежных систем масового музыкального воспитания // Художественное воспитание подрастающего поколения: проблемы и перспективы. - Новосибирск, 1989. - С.59-75.
25. Хлебникова Л.О. Виховання музикою // Навчання і виховання шестирічних першокласників: 36. ст. Упор. К.Прищепа. - К.: Рад. Шк.., 1990 - С.155-168.
26. Холопова В.Н. Мелодика: Научно-методический очерк - М.: Mузыка, 1984. - 88с.
27. Холопова В.Н. Музыкальный ритм. - М.: Музыка, 1980. - 80с.
28. Шип С. Детское музыкальное творчество в динамике становления личности // Проблемы музыкальной культуры: Сб. ст - Вып. 1. - К.: Муз Україна, 1987. - С.102-119.
29. Элементарное музыкальное воспитание по системе Карла Орфа. / Ред.-сост. Л.Баренбойм. - М.: Сов.композитор, 1978. - 368с.
Страницы: 1, 2
