Гра на дитячих музичних інструментах
Триває|продовжується| закріплення знань дітей про музичні іграшки і|та| дитячі .
Знайомство з|із| інструментом треба проводити так, щоб у дітей виник інтерес до нього. Тому спочатку доцільно провести бесіду, але|та| побудувати|спорудити| її так, щоб музичний інструмент, з|із| яким знайомлять дітей, був піднесений в привабливій формі. Так, знайомлячи дітей з|із| металлофоном|, слід показати їм пластинки|платівки|, молоточок; зіграти веселу танцювальну мелодію, знайому пісеньку, запропонувати малюкам|малятам| спробувати самостійно витягнути|витягувати| звуки. В ході навчання грі на музичних інструментах велике значення має розвиток почуття|відчуття| ритму і|та| музичного слуху|чутки|. З цією метою проводяться музичні дидактичні ігри.
Якщо програмні|програмові| завдання|задачі| будуть вирішені|розв'язати| в повному|цілковитому| об'ємі|обсязі|, то музична активність дітей проявиться|виявлятиметься| в наступному|слідуючому|: вони зацікавлено слухають музику і|та| емоційно|емоціональний| реагують на неї, дізнаються|взнають| знайомі пісні і|та| п'єси, прагнуть чисто інтонувати мелодію, уміють передавати елементарну ритмічність в основних, образних і|та| танцювальних рухах; підігравати на ударних інструментах ритм знайомих музичних творів|добутків|.
Середня група (від чотирьох до п'яти років)
Діти вже мають достатній музичний досвід, завдяки якому починають|зачинають| активно включатися в різні види музичної діяльності : слухання, спів, музично-ритмічні рухи, гру на дитячих музичних інструментах і|та| творчість.
Заняття є основною формою навчання, структура залишається колишньою, але|та| характер дещо міняється|змінюється|. Дітям дають складніші завдання|задавання|, які вимагають зосередженості і|та| усвідомленості дій, хоча до якоїсь міри|ступеня| зберігається ігровий і|та| розважальний характер навчання. Заняття проводяться як завжди двічі в тиждень по 20 хвилин|мінути|. Їх побудова|шикування| грунтується на загальних|спільних| завданнях|задачах| музичного виховання, викладених в програмі.
Вибір методичних прийомів залежить не лише|не тільки| від етапу розучування твору|добутку|, але і від особливостей віку і|та| можливостей|спроможностей| дітей. По- колишньому активно використовується показ: у дітей ще недостатньо розвинена координація рухів, вони не дуже добре орієнтуються в просторі, у них маленький запас танцювальних рухів. В той же час|разом з тим| дітям вже надається можливість|спроможність| самостійно шукати виразні засоби|кошти| передачі художнього образу|зображення|. Також активно використовуються наочні|наглядні| і|та| ігрові методи, які дозволяють викликати|спричиняти| інтерес і|та| емоційне|емоціональне| відношення|ставлення| до діяльності, активність.
Слухання музики
Діти цього віку виявляють значно більшу цікавість до інструментальної музики. Вони розрізняють не лише|не тільки| характер твору|добутку|, але і його жанр (танець|танок|, марш, пісня), починають|зачинають| висловлювати своє відношення|ставлення| до нього. У цій групі продовжують виховувати навички|навики| сприйняття. При цьому важливим|поважним| є створення|створіння| невимушеної обстановки під час слухання музики. Позитивний емоційний|емоціональний| настрій виникає у дитини у тому випадку, якщо|в тому випадку , якщо| йому цікаво; він є співучасником що відбувається|походить|, тому педагогові слід виконувати твір емоційно|емоціональний|. Розбудити|збудити| фантазію і|та| уяву дітей допоможуть рядки із поетичних творів|добутків|, показ ілюстрацій або коротка бесіда, націлена на розвиток емоційних|емоціональних| почуттів|відчуттів| дитини при сприйнятті художнього образу|зображення|. Майстерність педагога проявляється|виявляється| в тому, що його слова і|та| дії повинні викликати|спричиняти| у дітей активність при сприйнятті і|та| обговоренні музичного твору|добутку|.
Для того, щоб навчити дитину слухати музику, розвивати його слухове сприйняття і|та| музичну пам'ять, слід широко використовувати музично-дидактичні ігри ("Буратино", "Упізнай пісню по ритму", "Подумай і|та| дізнайся|взнавай|"). Методика їх розучування має свою специфіку: спочатку діти слухають твір|добуток|, звертаючи увагу на виразні засоби|кошти|; потім запам'ятовують мелодію, під яку діятимуть; на останньому етапі за допомогою вихователя включаються в гру і потім|і тоді| грають самостійно.
Спів
Діти цього віку вже можуть співати виразно, брати дихання між фразами, вимовляти|виголошувати| слова правильно і ясно; співати погоджено|узгоджено|, починати|зачинати| і|та| закінчувати разом, мелодію співати чисто.
Для правильної організації роботи над піснею необхідно|треба| знати можливості|спроможності| і|та| особливості дітей, їх голосовий діапазон і|та| на яких звуках їм зручно співати. У цьому віці діти співають від "до" першої октави до "ля" першої октави. Навчати співу необхідно в сприятливій обстановці: педагог повинен вселяти в них упевненість в тому, що у них усе вийде; що вони можуть і|та| уміють співати виразно і|та| красиво, постійно працювати над чистотою інтонації і|та| звукоутворенням|. При цьому необхідно|треба| налаштовувати дітей на потрібну тональність, проспівувати для зразка|взірця| початкові звуки пісні з|із| наступним|подальшим| їх повтором дітьми. При розучуванні мелодії можна дати її проспувавуння на різні склади: ля, ма|, але|та|, що одночасно сприяє розвитку дикції. Для поліпшення|покращання| артикуляції можна використовувати скоромовки, чотиривірша; вимовлення|вимовляння| шепотом коротких фраз, проспівування куплетів, виконання приспіву групою, а заспіву - сольно.
Коли ускладнено проспівування якого-небудь інтервалу, можна потренувати дітей і|та| використовувати характерну інтонацію для вираженого|виказувати| в пісні художнього образу|зображення|. Наприклад, якщо розучується пісня "Ку - кушечка|", муз. М. Красева, то використовується звуконаслідування "ку-ку".
Необхідно|треба| розвивати дитячу пісенну творчість за допомогою завдань|задавань|: "Заспівай власну колискову|колисанку|", "Допой пісеньку", "Поклич подругу або друга", "Питання і|та| відповіді" і тому подібне
|тощо|
Музично-дидактичні ігри
Музично-дидактичні ігри сприяють розвитку сенсорних здібностей дітей, стимулюють їх на прослуховування|прослухувати| твору|добутку|, пізнавання, порівняння або виділення виразних музичних засобів|коштів| (висота звучання, тембр, динаміка, ритм). В середньому за рік розучується 10-12 ігор, при цьому кожна гра розучується як на заняттях, так і поза|зовні| заняттями. Після того, як гра вивчена дітьми, вона переноситься в самостійну музичну діяльність дітей.
Музично-ритмічні рухи
Діти цього віку вже можуть проявляти|виявляти| самостійність при виконанні танців|танка|, ігор і|та| вправ : починати|зачинати| рухи після вступу, міняти|замінювати| їх залежно від форми , динаміки (голосно|гучно| - тихо), регістра|реєстру| (високий - низький); виконувати рухи погоджено|узгоджено|, дотримуючи заданий темп; передавати ігрові і|та| танцювальні художні образи|зображення|; рухатися|сунути| по кругу|колу|.
На заняттях активно використовуються ігрові методи і|та| прийоми, які допомагають звернути увагу дитини на характер музики, добитися виразнішого і|та| емоційнішого|емоціонального| виконання. Використання яскравої атрибутики супроводить підвищення якості руху, доповнює емоційний|емоціональний| настрій. Наприклад, при виконанні вальсу дітям можна дати в руки кульки, квіти; а російського танцю - хустки|платки|, стрічки та ін.
Навчаючи музично-ритмічним рухам, слід здійснювати індивідуально-диференційований| підхід до дітей. Це дозволяє враховувати можливості|спроможності| кожної дитини і|та| надавати допомогу слабким|слабим| і|та| соромливим.
Дітей п'ятого року життя треба учити|вчити| інсценуванню нескладних пісень, музичних казок, імпровізації танцівГра на дитячих музичних інструментах
Навчання відбувається|походить| систематично на заняттях і|та| в повсякденному житті. Методика навчання грі на будь-якому інструменті складається з|із| наступних|таких| етапів: знайомство з|із| ударними дитячими музичними інструментами (розповідь|оповідання| про історію створення|створіння| кожного інструменту); постановка корпусу, рук; розучування музичного твору|добутку|.
Дітей учать|вчать| тримати інструмент без напруги|напруження|, але|та| міцно. При цьому м'язи кисті руки не мають бути напружені. При грі на ударному інструменті головна|чільна| роль належить кисті руки, хоча - в тій або іншій мірі|ступені| - беруть участь плече і|та| передпліччя. Основним способом звуковиведення| є удар, який складається з|із| декількох фаз, : помах руки, її спрямований|направлений| рух до інструменту, зіткнення з|із| джерелом звуку і|та| відтворення звуку, відскік|відскок| і|та| поворотний рух руки. Дітей слід привчати до постійного слухового контролю, це дозволяє отримувати|одержувати| красивий звук. Розвиток м'язів кистей|пензлів| рук, координація рухів досягаються в результаті|внаслідок| систематичних занять, а уміння виробляються в процесі спеціальних вправ. Необхідно|треба| формувати у дітей інтерес і|та| бажання музичити на дитячих інструментах.
При правильній постановці роботи по музичному розвитку до кінця п'ятого року життя діти можуть висловлювати судження|думки| про музику, оцінювати її і|та| якість співу; у них вже є улюблені|кохані| твори|добутки|; проявляють|виявляють| самостійність при виконанні пісень, танців|танка|; інтерес до колективного співу з|із| супроводом фортепіано, без нього і|та| сприйняттю музики; дізнаються|взнають| мелодії по вступу і|та| ув'язненню|укладенню|; люблять|кохають| ритмічні рухи; у іграх, вправах і|та| танцях|танку| передають характер твору|добутку|; виконують програмні|програмові| танцювальні рухи і|та| можуть використовувати їх у вільному танці.
Старша група (від п'яти до шести років)
Діти з|із| великим інтересом відносяться до занять; у кожної дитини є свій улюблений|коханий| вид діяльності, їх інтереси вже носять стійкий характер. Основна увага приділяється формуванню уміння сприймати і|та| порівнювати різні музичні твори|добутки| подальшому|дальшому| розвитку музичних здібностей. Зміст|вміст| занять ускладнюється: розширюється репертуар і|та| зростають вимоги до якості виконання завдань|задавань|. Тривалість занять складає 25 хвилин|мінути|. Виділяються наступні|такі| розділи|поділи|: слухання музики, виконання (пісні, рухи, гра на дитячих музичних інструментах), творча діяльність.
Слухання музики
Роботу по цьому розділу|поділу| ми рекомендуємо вести по трьох пізнавальних напрямах|направленнях|, кожне з яких має свої цілі і|та| завдання|задачі|.
• Знайомство з|із| жанрами, характером музики : дітям пропонують слухати твори|добутки| контрастного характеру, що допомагає їм зрозуміти почуття|відчуття|, виражені|виказувати| в музиці.
• Знайомство з|із| особливостями твору|добутку| : дітей учать|вчать| розуміти, що музика завжди передає і|та| виражає|виказує| почуття|відчуття|, настрій, переживання|вболівання| людини; педагог і|та| діти спільно прагнуть розповісти|розказувати| про сенс|зміст| твори|добутки|. Так у дитини виробляється індивідуальність суджень|думок| і|та| висловлювань|висловів|. Важливо|поважний|, щоб діти відчули відношення|ставлення| композитора до зображуваних|змальовувати| подій, тому, характеризуючи музичний твір|добуток|, необхідно|треба| детально аналізувати особливості виразних засобів|коштів|, показувати Їх зв'язок із|із| змістом|вмістом|.
• Знайомство з|із| прийомами музичної виразності, основними і|та| супутніми художніми засобами|коштами|, що допомагає дитині усвідомити і|та| сприйняти твір|добуток| в цілому|загалом|. Цілісне сприйняття твору|добутку| залишається одним з основних методів роботи : це дає педагогові можливість|спроможність| учити|вчити| дітей диференційованому сприйняттю музики, тобто|цебто| показувати, як поступово розвивається музично-художній образ|зображення| і|та| яким його бачив і|та| відчував|почував| композитор в процесі творчості. Навички|навики| музичного сприйняття закріплюються, якщо прослуховування|прослухувати| п'єси супроводжується|супроводиться| діями. Наприклад, твір|добуток| для слухання музики "Танець птахів|птиць|", муз. Н. Римского-Корсакова, може супроводжуватися|супроводитися| творчим завданням|задаванням| - зображувати|змальовувати| танець|танок| птахів|птиць| і|та| передати радість прильоту в рідні краї. Сприйняття формується не лише|не тільки| в процесі музичних занять, але і в культурно-дозвільній| діяльності: на святах, під час розваг, відпочинку, спортивних змагань; на заняттях по розвитку мови|промови|, математиці, образотворчій діяльності і|та| т.| д.
Спів
Діти цієї вікової групи, що мають музичний слух|чутку| і|та| голос, вже можуть співати, чисто інтонуючи мелодію, і|та| здатні|здібні| освоїти ряд|низку| співецьких навичок|навиків|. Першоосновою вокального виховання є наслідувальний спів, тому дитині треба показувати хороші|добрі| зразки|взірці| співу, продовжувати учити|вчити| слухати, повторювати почуте; порівнювати свій спів з|із| оригіналом і|та| виправляти недоліки|нестачі|.
Спів педагога повинен відповідати високим вимогам з точки зору|з погляду| вокальної техніки, чистоти інтонації, виразності, образності. Кожен вокальний зразок|взірець| звучить багаторазово|багато разів| і|та| в різноманітних|всіляких| варіантах, тобто|цебто| в різній тональності, різних темпах, у виконанні педагога і|та| добре співаючих дітей.
Музичному керівникові слід дотримуватися ряду|низки| положень|становищ|, вироблених практикою. При першому показі твору|добутку| діти слухають мовчки, зосереджено, не намагаючись|пробувати| наслідувати. Це дає можливість|спроможність| уникнути неправильного співу. Вокальний зразок|взірець| може звучати в двох варіантах: з|із| музичною підтримкою (підіграванням або підспівуванням) або без нього. Постійне підігравання або підспівування педагога заважають|мішають| розвитку слуху|чутки| дітей. Проте|однак| у будь-якому випадку|в будь-якому разі| музична підтримка повинна звучати, не заглушаючи співу самої дитини. В процесі навчання дітей співу потрібні|необхідні| пояснення педагога. При цьому особлива увага приділяється роботі над співецьким диханням, яке має бути спокійним, безшумним, регулюватися музичними фразами, не розриваючи слова. Для вироблення дихання слід використовувати ігрові вправи: понюхай троянду або гвоздику; зроби видих, як би задувши свічку; хто довше гуде (як паровоз або пароплав).
Музичному керівникові слід пам'ятати: у кожної дитини є звуки, які йому зручніше співати природним голосом, - так звані примарні| зони. Найбільш природний діапазон для дітей старшого віку в межах квінти "ре" першої октави - "сі" першої октави. Якщо дитина співає вище або нижче за ці звуки, то у нього втрачається|розгублює| чистота інтонації; необхідно|треба| визначати примарні| зони кожної дитини.
В ході поетапного розучування пісні застосовуються прийоми, які сприяють розвитку голосу і|та| музичних здібностей.
Перший етап навчання включає вступне слово педагога, художній показ, бесіду і|та| повторний показ. Чим яскравіше і|та| емоційніше| проходить|минає| цей етап, тим більшу активність проявляють|виявляють| діти. В ході бесіди вони вчаться відмічати|відзначати| звукові особливості пісні і|та| висловлювати свою думку. І усе це завершується колективним виконанням пісні.
Другий етап - власне розучування. Він починається із співу разом з педагогом. Спочатку краще заспівати пісню один-два| рази від початку до кінця без фортепіанної підтримки. Це дозволить виділити дітей, на яких можна спиратися|обпиратися| під час співу. Потім починається тривалий процес розучування мелодії по фразах. Темп проспівування фраз повинен забезпечувати нормальне співецьке дихання.
При розучуванні добре використовувати наступні|такі| прийоми: педагог доручає дітям виконання однієї фрази, а сам співає усю пісню.
Сенс|зміст| цього прийому полягає в тому, що дитина виконує одну фразу, але|та| активно слухає усю мелодію і|та| учить|вчить| її. Складніший прийом - розподіл окремих фраз між декількома виконавцями|виконувачами|. З одного боку, це сприяє цілісному сприйняттю пісні, а з іншої - допомагає показати тотожність і|та| відмінність фраз. Наприклад, пісню "Прогулянка", муз. Е. Тиличеевой, сл|. Н. Найденовой, можна співати по фразах: одна дитина - першу музичну фразу куплета; інша дитина - другу, а потім навпаки.
На третьому етапі йде робота над виразністю співу, і|та| перед педагогом стоїть завдання|задача| активізувати дітей. Для цього використовується спів усією групою, індивідуально і|та| по підгрупах у супроводі фортепіано або без нього.
Пісенна творчість
Діти старшої групи виявляють підвищену цікавість до пісенної творчості, яка починається з навчання звуконаслідуванню голосам птахів|птиць| і|та| домашніх|хатніх| тварин, звучання музичних інструментів (із|із| зміною висоти звучання, ритму, музичних інтонацій), імпровізації нескладних музичних питань і|та| відповідей типу|типа| : "Де ти"? - "Я тут"!. Неодмінною рисою|межею| імпровізації є те, що вона має бути схожа із|із| зразком|взірцем|, але|та| відрізнятися від нього мелодійними і|та| ритмічними оборотами|зворотами|.
Дидактична гра
Разом і|поряд з|з слуханням музики, співом важливе|поважне| місце продовжує займати|посідати| дидактична гра, спрямована|направлена| на розвиток сенсорних здібностей дітей, тобто|цебто| уміння сприймати і|та| відтворювати висоту, силу, тембр і|та| рух музичних звуків. Розучування гри відбувається|походить| на заняттях, потім|після| діти грають в неї разом з дорослим або один з|із| одним ("Упізнай пісню по вступу", "Скільки нас співаю"?, "Дзвінкі дзвіночки"). Технологія навчання дидактичній грі та ж, що і в середній групі.
Музично-ритмічні рухи
Навчання ритміці спрямоване|направлене| на розвиток музичного сприйняття, прагнення рухатися|сунути| відповідно до характеру музики, форми твору|добутку|; формування любові до танцювальних і|та| ритмічних рухів: навчання умінню рухатися|сунути| легко і|та| пластично, отримуючи від цього задоволення.
Заняття традиційно містять|утримують| вправи для засвоєння елементів рухів танцю|танка|, гімнастики, бігу, кроку, підскоків, ігор, хороводів, танців, танців|танка|, а також танцювальна і|та| ігрова творчість. В процесі розучування вправ слід стежити за поставою, координацією рухів рук і|та| ніг, взаємозв'язком рухів з|із| музикою, пластичністю, чіткістю і|та| легкістю рухів.
Музичний керівник, працюючи над рухом, прагне створити атмосферу творчості, в якій кожна дитина може розкрити себе. Змусити|примусити| дітей забути про власну невмілість допомагають образні ситуації.
При виборі методичних прийомів слід орієнтуватися на можливості|спроможності| дітей і|та| на особливості кожного твору|добутку|. Для активізації творчих проявів в програму включено інсценування пісень, ігор, хороводів, яке вимагає від дитини уміння виразно рухатися|сунути|, танцювати, зображувати|змальовувати| дії героя ("Зайченя", русявий. нар. пісня). Участь в інсценуваннях дозволяє дітям легко включатися в образний простір твору|добутку| і|та| сприяє прояву ними творчості. В цілях його розвитку використовуються творчі завдання|задавання|, які сприяють продумуванню комбінацій танцювальних рухів (зображуй|змальовуй| хитру лисицю, сердитого вовка, ведмедя, що йде, і тому подібне|тощо|).
Гра на дитячих музичних інструментах
Для навчання потрібні|необхідні|: систематичний музичний розвиток дітей, створення|створіння| дитячого оркестру і|та| формування бажання грати в нім.
Методика навчання грі на дитячих музичних інструментах визначається послідовністю освоєння конкретного інструменту. Наприклад, при навчанні грі на металофоні| діти спочатку виконують прості наспівки| на одному звуці, що дозволяє їм навчитися виконувати ритмічний малюнок наспівки|, дотримуватися загального|спільного| темпу, одночасно починати|зачинати| і|та| закінчувати гру. Потім розучуються наспівки|, побудовані|спорудити| на двох звуках, що сприяє розвитку звуковисотного слуху|чутки|. Надалі дітей учать|вчать| виконувати наспівки|, побудовані|спорудити| на трьох-чотирьох| і|та| більш звуках. В процесі навчання грі на музичних інструментах слідує|прямує| частіше використовувати музично-дидактичні ігри. Коли дитина вивчить твір|добуток|, можна підключати і інші дитячі музичні інструменти.
До кінця року діти здатні|здібні| сприймати різні жанри (марш, вальс, полька, колискова|колисанка|); мають улюблені|кохані| п'єси, пісні, танці|танок|, ігри; мають музичну пам'ять, співецькі навички|навики|; співецьким слухом|чуткою|, вокально-слуховою координацією; уміють імпровізувати в співі, танці|танку|; творчо передавати різні музично-ігрові образи|зображення|; володіють танцювальними рухами.
Підготовча до школи група (від шести до семи років)
У цьому віці у дітей з'являється|появляється| інтерес до музичної грамоти, яскравішим стає прагнення виразно виконати пісню, танець|танок|, виявити творчість; бажання висловити свою думку про почуте. Діти мотивують свої переваги, виявляють підвищену цікавість до імпровізації і|та| письменництва. Формування особи|особистості| дитини з|із| опорою на музичне мистецтво як і раніше залишається стержнем|стрижнем| музичного виховання.
Заняття мають ту ж структуру, що і в старшій групі. Тривалість занять 30 хвилин|мінути|. При організації занять необхідно|треба| враховувати наступні|такі| положення|становища|.
• Сприйняття музики відбувається|походить| як діалог з|із| композитором, як переживання|вболівання| певного емоційного|емоціонального| стану|статку| і|та| естетичних почуттів|відчуттів|.
• Усвідомлення своїх естетичних емоцій, пов'язаних з музикою, означає кінець кінцем|зрештою| розвиток музичного смаку і|та| свідомості. Це залежить від педагога, який повинен побудувати|спорудити| роботу так, щоб дитина придбала|набула| знання, навички|навики| і|та| уміння відчувати|почувати| образ|зображення| і|та| передавати його за допомогою різних видів художньої діяльності. Синтез різних видів мистецтв і|та| інтеграція художньої діяльності в естетичному вихованні дітей грунтуються на пізнанні|знанні| дитиною виразних засобів|коштів| кожного виду мистецтва і|та| поступовому розумінні того, що образ|зображення| одного і|та| того ж об'єкту, явища в різних видах мистецтва створюється специфічними для кожного з них засобами|коштами|.
• Втілення переживаного в творчій діяльності дошкільника 6-7 років є обов'язковим. Синтезуючи художній досвід|дослід|, що мається у нього, він випробовує|зазнає| потребу утілити|втілювати| свої переживання|вболівання| і|та| фантазії в об'єктивній формі. Відомо: чим багатше його художній досвід|дослід|, тим точніше критерії оцінки, тим виразно творчість.
Слухання музики
Дітям надається можливість|спроможність| пізнати, як одне і|та| те ж явище відбивається в різних видах мистецтва, які художні засоби|кошти| при цьому використовуються в музиці, живописі, літературі. Так, тема "Море" описана А. С. Пушкіним у вірші "До моря" і|та| відбита|відображати| Н. Римским-Корсаковым в опері "Садко", а И. К. Айвазовский яскраво зображував|змальовував| стан|статок| моря в картині "Дев'ятий вал". Такі заняття дозволяють музичному керівникові не лише|не тільки| дати дітям знання, уміння, але і узагальнити їх, представити|уявляти| те або інше явище цілісне.
Формування смаку, інтересів, уяви, розвиток емоцій відбуваються|походять| з|із| опорою на кращі зразки|взірці| народної і|та| класичної музики. Велика увага приділяється розбиттю словника естетичних емоцій - дитина вчиться підбирати|добирати| точні слова для характеристики музичного твору|добутку|. Так, після прослуховування|прослухувати| п'єс П. И. Чайковського "Хвороба ляльки" і|та| "Нова лялька" діти, як правило, вживають|використовують| до першого твору|добутку| епітети: тривожна, сумна, зворушлива музика; а до другої п'єси - радісна, дзвінка|, грайлива, світла музика.
Методи і|та| прийоми, сприяючі формуванню у дітей активності в процесі слухання музики, ті ж, що і в попередніх групах. При цьому необхідно|треба| враховувати можливості|спроможності|, досвід|дослід| дітей і|та| при проведенні бесіди, яка в цій групі носить більш розгорнутий|розгорнений| характер. Це дає кожній дитині можливість|спроможність| емоційно|емоціональний| і|та| образно висловити свої враження; визначити структуру твору|добутку|, виразні засоби|кошти|, характер твору|добутку| в повному|цілковитому| об'ємі|обсязі|.
З метою активізації слухового сприйняття слід використовувати слухання музичного твору|добутку| в різному виконанні: фортепіанному, оркестровому, камерно-ансамблевому.
Спів
Провідним видом музичної діяльності залишається спів, тому на музичних заняттях педагог прагне зміцнити|укріпити| у дітей інтерес до співу, бажання співати, особливо сюжетні пісні. В процесі навчання співу на кожному занятті пропонуються нові, додаткові завдання|задавання|: співати важкі|скрутні| мелодійні ходи, виконати окремі фрази; пошепки, чітко вимовляти|виголошувати| текст, дотримуючи правильний ритм; співати без супроводу. Багато уваги також приділяється|уділяє| співецьким навичкам|навикам| і|та| співецькій установці : правильному положенню|становищу| корпусу, голови, плечей, рук і|та| ніг. На стілець діти сідають так, щоб ноги, зігнуті в колінах, були розташовані|схильні| прямо, упираючись в підлогу|стать| усією ступнею. Сидять вони на половині стільця, тримаючи спину прямо, а руки лежать на колінах. Голову, не опускаючи і|та| не піднімаючи|підіймати| вгору|угору|, тримають прямо. При співі стоячи корпус і|та| шия випрямлені, ноги трохи|ледве| розставлені, руки уздовж|вздовж| тулуба. Особливу увагу необхідно|треба| приділяти положенню|становищу| підборіддя : він не має бути піднятий або опущений.
Педагог продовжує формувати співецьке дихання: учить|вчить| робити|чинити| видих за рахунок поступової витрати дихання на усю тривалість музичної фрази; навчає короткому, енергійному, обов'язково з|із| невеликою затримкою вдиху, не допускаючи при цьому підняття|піднімання| плечей. В даному випадку може бути використана наступна|така| гра. Дитина кладе праву руку на живіт. По команді педагога "Вдих" і|та| одночасному підняттю|підніманню| руки вгору|угору| він робить|чинить| вдих і|та| затримує дихання. При цьому дихати необхідно|треба| носом. Слід пам'ятати, що основною вимогою, що пред'являється до художнього вокального виконання, є правильний красивий співецький звук. Головними|чільними| методами вокальної роботи є вокальний показ усне пояснення і|та| співецькі вправи. Не слідує|прямує| |дітям співати погано вивчений матеріал і|та| дозувати тривалість співу без супроводу; на кожному занятті необхідно|треба| закріплювати засвоєний матеріал.
Необхідно|треба| звертати увагу дітей на активність губ, чітку вимову приголосних, особливо у кінці|в кінці| слова; виробляти дикцію за допомогою спеціальних вправ - жартів-примовок, скоромовок: "Йшла Саша по шосе і|та| смоктала|ссала| сушку".В ході роботи над співом велика увага приділяється творчим завданням|задаванням|, які умовно діляться на три цикли.
Перший цикл - закріплення досвіду|досліду|, що вже мається, наслідування звуків, які дитина не раз чула (як звучить барабан, грає труба і так далі); твору|вигадування| своєї мелодії колисковою|колисанкою|.
Другий цикл завдань|задавань| - це питання і|та| відповіді в ігровій формі. При цьому важливо|поважний| активізувати дітей в передачі різних інтонацій : тужливих, прохальних|благальних|, сердитих, радісних. Наприклад, виконання пісеньки кози з|із| казки "Вовк і|та| семеро брикаються" - то від імені кози, то від імені вовка.
Третій цикл - це імпровізація на заданий текст, який має бути контрастним по настрою, коротким і|та| образним (можна використовувати вірші С. Маршака і|та| А. Варто). Спочатку діти вигадують|складають| на текст мелодію, потім самі придумують|вигадують| слова і|та| мелодію, а надалі імпровізують в одному певному жанрі: марш, пісня, танець|танок|.
Музично-дидактичні ігри
Вони залишаються ефективним засобом|коштом| формування ритмічного, тембрового і|та| динамічного слуху|чутки| у дітей 6-7 років. Ці ігри, як і в попередніх групах, розучуються на заняттях, потім переносяться в самостійну ігрову діяльність. У цій віковій групі особливе місце займають|посідають| дидактичні ігри, придумані|вигадувати| дітьми аналогічно|за аналогією|, з|із| якими вони знайомляться|ознайомлюються| на заняттях.
Ігри бажано проводити перед співом, оскільки|тому що| вони сприяють розвитку слухової зосередженості, такої|настільки| необхідної саме в співі.
Музично-ритмічні рухи
Вони мають особливе значення в роботі з|із| дітьми цього віку, оскільки|тому що| діти вже здатні|здібні| за допомогою рухів розвинути і|та| передати художній образ|зображення|, в якому обов'язково відбиваються зіставлення контрастних і|та| схожих структур твору|добутку|, забарвленість|пофарбований| ладу, розмір, ритмічний малюнок, динаміка, відтінки, темпові зміни. Педагог повинен навчити дітей передавати свої емоційні|емоціональні| переживання|вболівання| через рухи. Для цього необхідно|треба| сприяти розвитку у них здібності володіти своїм тілом. Усвідомлений рух дозволить глибше сприйняти музику і|та| виразніше передати те емоційний|емоціональний| стан|статок|, який викликає|спричиняє| музичний твір|добуток|. Існують вправи, що розвивають уміння танцювати, гнучкість, стійкість або злиту рухів. Так, вправа "Передача хусточки" розвиває ритмічну чіткість рухів, готує до виконання плавних рухів.
Не менш важливою|поважною| залишається проблема вибору прийомів і|та| методів навчання, покликаних створити на заняттях атмосферу захопленості, щоб діти займалися музично-ритмічними рухами не з примусу, а тому, що це цікаво і|та| подобається ім. Тут можна використовувати ігровий метод, сприяючий органічному проникненню дитини в художній задум, що налаштовує його на емоційне|емоціональне| освоєння рухів і|та| допомагає скоординувати |рухи з|із| музикою. Наприклад, вправа "Поїдемо на каток", згідно з|згідно| яким діти повинні уявити, на якому виді|вигляді| транспорту поїдуть на каток, і|та| зображувати|змальовувати|, як вони "їдуть", передаючи характер руху; а потім показати, як катаються на ковзанах.
Виразна розмовна мова|промова|, тісно пов'язана з рухом (жестом), музичною інтонацією, стає тим самим містком, який зв'язує рух і|та| музику.
У роботі над рухом доречно розвивати дитячу творчість, використовуючи різні прийоми, наприклад, прослуховування|прослухувати| музики, визначення її характеру, настрою і|та| форми. Можна запропонувати дітям намітити можливі варіанти побудови|шикування| танцю|танка| або гри; виконати вправу з|із| уявним предметом; вгадати, що показують хлопчик, дівчинка|дівчатко| або усі діти; виконати танок, зображувати|змальовувати| виразний рух персонажа; відобразити|відображати| взаємини персонажів в тій або іншій грі (спектаклі), в емоційному|емоціональному| стані|статку| (сумує, радіє і тому подібне|тощо|); придумати|вигадувати| самостійно гру, танець|танок|.
Гра на дитячих музичних інструментах
До кінця року діти можуть
• Уважно слухати музику, емоційно|емоціональний| і|та| радісно відгукуватися на виражені|виказувати| в ній почуття|відчуття| і|та| настрої; назвати|накликати| улюблений|коханий| г твір|добуток|, пояснити, чому воно подобається; дізнаватися|взнавати| знайомі твори|добутки| по вступу, другій частині|частці|, ув'язненню|укладенню|, яскравому фрагменту; дізнаватися|взнавати| мелодію Державного гімну Росії; визначати, до якого жанру належить прослуханий|прослухувати| твір|добуток| (марш, пісня, танець|танок|); чути в музиці образотворчі моменти, відповідні назві п'єси, дізнаватися|взнавати| їх характерні образи|зображення|;
• Заспівати на власний вибір знайомі пісні з|із| фортепіанним супроводом, правильно передаючи мелодію; знайому пісню без супроводу в двох різній тональності; тримати правильно положення|становище| корпусу і|та| голови при співі, відносно вільно артикулюючи і|та| правильно розподіляючи дихання; визначити високі і|та| низькі звуки в межах квінти; відповісти, чи правильно заспівана пісня іншою дитиною;
• Виразно і|та| ритмічно рухатися|сунути| відповідно до різноманітного|всілякого| характеру музики; прослухавши|прослухувати| незнайому музику по вибору педагога, виразно зображувати|змальовувати| персонаж; виконати парний танець|танок|; вигадати|складати| танець|танок| по цьому плану; активно брати участь у виконанні творчих завдань|задавань|; імпровізувати танець, використовуючи знайомі елементи народного танцю|танка|; інсценувати ігрові пісні, придумувати|вигадувати| варіанти образних рухів в іграх і|та| хороводах;
• Прослухати|прослухувати| і|та| визначити на слух|чутку|, на яких інструментах грали дорослі в оркестрі; виконати сольно і|та| в ансамблі на ударних і|та| звуковисотних дитячих музичних інструментах нескладні пісні і|та| мелодії; виконати одну знайому пісеньку, мелодію на інструменті з|із| діатонічним або хроматичним звукорядом;
• Для успішного музичного розвитку дітей потрібна|необхідна| наявність музично-педагогічного устаткування|обладнання| : дитячих музичних інструментів (бубон, барабан, металофон|, ложки, ксилофон, трикутник, тріскачка, брязкальце, калатало та ін.); музичних іграшок (орган, музичні дзиги, іграшкове піаніно, дитяча гітара та ін.); настільних музично-дидактичних ігор; екранних, звукових і|та| екранно-звукових (аудіовізуальних) посібників і|та| спеціального устаткування|обладнання| до них із|із| записами класичної музики і|та| дитячим музичним репертуаром; устаткування|обладнання| для художньо-театральної діяльності в дитячому саду; атрибутів і|та| костюмів для ігор.
Список використаної літератури
1.Вітлугіна Н. Музичне виховання в дитячому садку. Київ. Вища школа. -1978.
2.Гураш Л. Відчути і збагнути: теорія і методика. Київ // Дошкільне
виховання. - 2002.
3.Дорошенко Т. Розвиток творчих здібностей на уроках музики: методичні рекомендації. Київ // Початкова школа. 2001 - №4. - с.34-37.
4.Дронова О. Чистова Т. Під звуки музики: методичні рекомендації. Київ /Дошкільне виховання. - 1997- №7. - ст.6-7.
5.Луцак Н. Народні ігри як засіб збагачення дитячої лексики “Дрібу, дрібу,дрібушечки”: методичні рекомендації. Київ // Дошкільне виховання. - 1999- №4. - ст. 5-7.
6.Проскура О. Методичні рекомендації та матеріали до програми “Дитина”.Київ. Освіта 1994.
Страницы: 1, 2
