Методика проведення занять з цивільної оборони в загальноосвітній школ
Методика проведення занять з цивільної оборони в загальноосвітній школі
Зміст
Вступ
1. Роль і місце цивільної оборони в сучасних умовах
1.1 Задачі цивільної оборони в сучасних умовах
1.2 Організаційна структура цивільної оборони об'єкта народного господарства
2. Характеристика надзвичайних ситуацій мирного часу
2.1 Стихійні лиха, їх характеристика, правила поведінки ї дії населення
2.2 Аварії, катастрофи, їх характеристика, правила поведінки і дії населення
3. Характеристика надзвичайних ситуацій воєнного часу
3.1 Вогнище ядерного ураження, його характеристика, правила поведінки і дії населення
3.2 Вогнище хімічного ураження, його характеристика, правила поведінки і дії населення
3.3 Вогнище бактеріологічного ураження, його характеристика, правила поведінки І дії населення
3.4 Найпростіші засоби масового ураження
4. Засоби захисту населення. Особливості захисту дітей
4.1 Організація захисту населення
4.2 Колективні засоби захисту
4.3 Індивідуальні засоби захисту
5. Санітарна обробка людей. Захист і знезараження води, продуктів і речей
5.1 Санітарна обробка населення
5.2 Захист і знезараження води, продуктів ї речей
6. Методика підготовки і проведення занять з цивільної оборони з учнями базових шкіл
6.1 Порядок підготовки вчителя до занять з цивільної оборони
6.2 Порядок розробки план-конспекту для занять
6.3 Методика проведення заняття з цивільної оборони
Література
Вступ
Ідея захисту населення від засобів ураження ворога виникла ще в період Першої світової війни. Великого розвитку ця ідея отримала в роки Другої світової війни. Таким чином виникла цивільна оборона.
Значення і роль цивільної оборони в сучасних умовах дуже зросло і стало важливим фактором, який забезпечує захист населення не тільки в період війни, але і в мирний час.
Аварія на Чорнобильській АЕС в 1986 році показала, що необхідно приділяти постійну увагу цивільній обороні. Велика роль у навчанні учнів як діяти в екстремальних умовах, належить вчителям, які проводять в школі заняття за програмою ЦО. Тому вивчення студентами курсу "Цивільна оборона" має велике значення.
Матеріали, які розроблені у даному посібнику, допоможуть студентам краще засвоїти необхідний матеріал програми.
1. Роль і місце цивільної оборони в сучасних умовах
Людство вступило в нову еру свого існування, коли потенційна сила створених ним засобів, що впливають на навколишнє середовище, може порівнюватись із силами природи.
Атомні електростанції, хімічні, металургійні, біотехнічні підприємства, нафто- і газопроводи при аваріях, а також стихійні лиха, несуть загрозу населенню цілих реґіонів. Згідно з повідомленнями газети "Таймс" з 1971 по 1994 р. в США виникло 17719 аварій, пов'язаних з ядерними матеріалами, бактеріальними, хімічними і ін. речовинами. Тенденція зростання аварій є характерною, на жаль, і для нашої країни.
На території України сконцентровано об'єкти, які використовують і виробляють загрозливі для здоров'я та життя речовини. Наслідки аварій на таких об'єктах можуть порівнюватись із наслідками застосування сучасних воєнних засобів ураження. Аналіз надзвичайних випадків у Вірменії, в Україні (Харків, Чорнобиль) та ін., змушують нас по-іншому розглядати проблему безпеки населення у мирний час.
Громадяни України мають право на захист свого життя і здоров'я від наслідків аварій, катастроф, значних пожеж, стихійного лиха і вимагати від уряду України, інших органів державної виконавчої влади, адміністрації підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання ґарантій щодо забезпечення його реалізації'.
Держава як гарант цього права створює систему цивільної оборони, яка має своєю метою захист населення від небезпечних наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.
1.1 Задачі цивільної оборони в сучасних умовах
Цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил і засобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.
Систему цивільної оборони складають:
- органи державної виконавчої" влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов'язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями у надзвичайних ситуаціях;
- органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі центральних та місцевих органів державної виконавчої влади і адміністрації підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності і господарювання;
- сили і засоби, призначені для виконання задач цивільної оборони;
- фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій;
- системи зв'язку, оповіщення та інформаційного забезпечення.
Заходи цивільної оборони поширюються на всю територію України, всі верстви населення, а розподіл за обсягом і відповідальністю за їх виконання здійснюється за територіально-виробничим принципом.
Завданням цивільної оборони України є:
- запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного походження і запровадження заходів щодо зменшення збитків та витрат у разі аварій, катастроф, вибухів, великих пожеж та стихійного лиха;
- оповіщення населення про загрозу і виникнення надзвичайних ситуацій у мирний і воєнний часи та постійне Інформування його про наявну обстановку;
- захист населення від наслідків аварій, катастроф, великих пожеж, стихійного лиха у мирний та воєнний часи;
- організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт у районах лиха і осередках ураження;
- створення систем аналізу і прогнозування, управління, оповіщення і зв'язку, спостереження і контролю за радіоактивним, хімічним і бактеріологічним зараженням, підтримання їх готовності до сталого функціонування у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часів;
- підготовка і перепідготовка керівного складу цивільної оборони, її органів управління та сил, навчання населення застосовувати засоби індивідуального захисту і діяти в надзвичайних ситуаціях.
Загальне керівництво цивільною обороною України відповідно до її побудови, покладається на Кабінет міністрів України, Раду міністрів республіки Крим, центральні та місцеві органи державної виконавчої влади, адміністрацію підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання.
Начальником цивільної оборони України є Прем'єр-міністр України або окрема посадова особа; на інших адміністративно-територіальних рівнях функції начальників цивільної оборони здійснюють голови та керівники відповідних органів виконавчої влади; в міністерствах, інших органах державного управління та на об'єктах народного господарства начальниками цивільної оборони є їх керівники.
Безпосереднє керівництво виконанням завдань цивільної оборони, діями Яч органів управління та сил під час надзвичайних ситуацій, а також відповідальність за їх виконання, покладається на штаби цивільної оборони, спеціальні підрозділи міністерств і відомств, залучених до виконання завдань захисту населення і подання йому допомоги у надзвичайних ситуаціях, та на штатних працівників цивільної оборони підприємств.
1.2 Організаційна структура цивільної оборони об'єкта народного господарства
Важлива роль в організації цивільної оборони відводиться об'єктам народного господарства - промисловим та іншим підприємствам, різноманітним організаціям, навчальним закладам і об'єктам сільськогосподарського виробництва. Об'єкти народного господарства є головною ланкою у системі цивільної оборони. Вони започатковують усі заходи ЦО; тут виконуються головні комплекси заходів захисту робітників, службовців, забезпечення стійкості роботи об'єктів у надзвичайних ситуаціях, підготовці сил для проведення рятівних робіт.
Організаційна структура цивільної оборони об'єкта включає:
- керівництво (начальник ЦО і його заступники);
- штаб ЦО;
- евакокомісія;
- служби ЦО;
- сили ЦО.
Начальником цивільної оборони об'єкта є його керівник. Він несе відповідальність за організацію) цивільної оборони на об'єкті, постійну готовність її сил і засобів, вчасне планування і виконання заходів цивільної оборони в мирний і воєнний час.
Начальник ЦО об'єкта підпорядковується вищому керівництву за відомчою приналежністю, а також начальникові ЦО району, на території якого розміщений об'єкт.
Начальник ЦО має заступників, чисельність яких залежить від особливостей і величини об'єкта народного господарства.
Штаб ЦО об'єкта є робочим органом. Він розробляє план ЦО, організує і контролює виконання заходів ЦО, планує і веде бойову підготовку формувань ЦО об'єкта і навчає робітників та службовців цивільної оборони, забезпечує постійну готовність сил ЦО і безперервне керівництво ними як в мирний, так і у воєнний час.
Керівництво штабом здійснює його начальник, який підпорядковується начальнику ЦО об'єкта і є його заступником. Він має право віддавати накази і розпорядження з питань ЦО від імені начальника ЦО всім посадовим особам об'єкта і вимагати їх виконання.
Евакуаційна комісія - це орган, який проводить підготовку і розосередження робітників і службовців, евакуацію їх сімей і непрацюючого населення у заміську зону. Очолює евакокомісію один із заступників начальника ЦО.
Служби ЦО - структурні одиниці ЦО об'єктів, формуються на базі виробничих відділів і підрозділів.
У залежності від характеру виробництва є такі служби ЦО: повідомлення і зв'язку, медичні, протирадіаційного і протихімічного захисту, протипожежні, аварійно-технічні, обслуговування сховищ тощо.
Для прямого виконання задач служба організовує І навчає свої підрозділи, забезпечує їх необхідною технікою, приладами і спеціальними засобами та керує її діяльності.
Очолює службу головний спеціаліст, або начальник виробничого підрозділу, на базі якого організована служба.
На деяких об'єктах (школа) служби ЦО не організовуються, їх функції при проведенні необхідних заходів виконують структурні органи керівництва цих об'єктів.
Силами цивільної оборони, які призначені для виконання її задач, є невоєнізовані формування, які організуються у мирний час на всіх об'єктах народного господарства.
Невоєнізовані формування ЦО - це групи людей, які не входять до збройних сил, організовані згідно зі штатом, оснащені спеціальною технікою і засобами та призначені для виконання певних задач ЦО.
Вони комплектуються із робітників і службовців, студентів, учнів та іншого працездатного населення за винятком інвалідів, вагітних жінок, а також жінок, які мають дітей віком до восьми років.
Комплектування підрозділів виконується за виробничим принципом: по цехах, ділянках, робітничих змінах і бригадах.
При цьому враховується специфіка виробництва професія і практичні навички робітників та службовців, а також те, чи може робітнича зміна цеху (ділянки) або бригада бути формуванням або підрозділом формування.
Забезпечення формувань технікою, спецзасобами, приладами, автотранспортом та ін. матеріалами проводиться за рахунок об'єктів, на базі яких вони організовані.
На більшості об'єктів комплектуються рятувальні загони, команди або групи, які складаються відповідно із команд, груп і ланок, а також санітарних дружин. Ці формування розшукують потерпілих, визволяють їх з-під завалів, розвалених будинків і захисних споруд, надають їм першу медичну допомогу. На великих промислових об'єктах, крім цього, можуть бути організовані зведені загони (команди, групи) і зведені загони (команди) механізації робіт. ЦІ формування, крім рятування людей, проводять термінові аварійно-ремонтні роботи, гасять пожежі, знезаражують ділянки місцевості, транспорт і різні предмети.
В організаціях і навчальних закладах формування організовуються в основному для виконання заходів рятування людей на своїх об'єктах.
Вищі навчальні заклади, крім цього, можуть мати рятівні формування, розвідувальні групи (ланки), команди (групи), охорони загального порядку та інші спеціальні (відповідно до виду навчального закладу) формування для виконання задач за планом цивільної оборони міста і району.
Із числа учнів середніх навчальних закладів можуть організовуватись рятівні команди (групи), пости радіаційного і хімічного контролю, санітарні пости.
Дівчата - учениці 10-11 класів середніх шкіл - можуть бути сандружинницями. У лікарнях та ін. закладах можуть організовуватись резервні загони першої медичної допомоги і санітарні дружини, призначені для надання медичної допомоги у вогнищах ураження.
2. Характеристика надзвичайних ситуацій мирного часу
Надзвичайні ситуації, які виникають у мирний час, вимагають виконання негайних заходів щодо ліквідації їх наслідків, проведення рятівних та інших негайних робіт. Практика останніх років показує: виникла потреба докорінно перебудувати не тільки існуючу систему захисту людей і середови-ща їх проживання від дії загрозливих природних явищ або грубих порушень технології виробництва, катастроф і виробничих аварій, але й підготовку людини до раціональних, ефективних, психологічних і морально обґрунтованих дій у таких ситуаціях.
Надзвичайними ситуаціями у мирний час називають обставини, які виникають внаслідок стихійного лиха, виробничих аварій і катастроф, диверсій або фактів воєнного, соціального і політичного характеру, що полягають у різкому відхиленні від нормальних явищ або процесів і впливають на життєдіяльність людей, виробничий процес і природне середовище,
2.1 Стихійні лиха, їх характеристика, правила поведінки і дії населення
Стихійні пиха - загрозливі природні явища або процеси геофізичного, геологічного, атмосферного, біосферного та іншого походження такого масштабу, що викликають катастрофічні ситуації - характеризуються раптовим порушенням життєдіяльності людей, руйнуванням і знищенням матеріальних цінностей, ураженням або загибеллю людей. Вони можуть бути причиною багатьох аварій і катастроф,
Великим горем для людей є землетруси, урагани, тайфуни, смерчі, бурі, циклони, шторми, повені, цунамі, виверження вулканів, снігові лави, зсуви і т.д. Тільки за останні двадцять років вони позбавили життя більш, ніж трьох мільйонів людей. Майже один мільярд людей нашої планети, за даними 00Н, за цей період відчули наслідки стихійного лиха,
За характером руйнівної дії серед стихійних лих не мають собі рівних землетруси, їм, за даними ЮНЕСКО, належить перше місце у нанесених економічних збитках і одне із перших місць - за числом жертв.
Землетрус - це коливання земної поверхні внаслідок прояву внутрішніх сил землі. Землетруси бувають тектонічні, вулканічні, обвальні, плотинні, моретруси, а також землетруси внаслідок падіння метеоритів або зіткнення нашої планети з іншими космічними тілами.
Особливістю даного стихійного лиха є те, що воно руйнує в основному штучні будівлі, побудовані людиною. Під час сильних землетрусів виникають гірські обвали, зсуви, деколи загороджуються ріки. Тільки один кліматичний пояс землі територія, придатна для орання землі і оазиси зрошуваного землеробства -- в цілому світі відчувають наслідки сейсмічних катастроф. Навіть поштовхи середньої сили руйнують земляні споруди ї стіни кам'яних будинків, що призводить до загибелі людей, які там перебувають.
Головними параметрами, які характеризують силу і характер землетрусу, є інтенсивність енерґії на поверхні землі, магнітуда і глибина вогнища.
У нашій та інших європейських країнах для оцінки інтенсивності підземних бур в останні роки використовується 12-бальна міжнародна шкала MSK-64. Умовно землетруси за нею поділяються на слабі (1-3 бали), помірні (4), досить сильні (7), руйнівні (8), спустошуючі (9), знищувальні (10)г катастрофічні (11-12 балів). Для кожного балу MSK-64 встановлено свої ознаки визначення сили землетрусу. Порівнювати один землетрус із Іншим можна за кількістю загиблих людей або зруйнованих будинків і споруд, але ці величини не характеризують сам землетрус.
Глибина вогнища може коливатись у різних сейсмічних районах від 0 до 750 км. Точка під землею, яка є джерелом землетрусу, називається гіпоцентром. Прямо над нею на поверхні землі розміщується епіцентр. Розташована навкруг неї епіцентральна площина має найсильніші поштовхи, в яких утворюється вогнище руйнувань. За своїми наслідками деякі вогнища можна порівнювати зі втратами після ядерних вибухів.
7 грудня 1988 р. стався землетрус у Вірменії, який за оцінкою Р.Крімгольда - члена групи американських експертів і вчених, які відвідали республіку, - був найбільш загрозливим, тому що привів до великої кількості жертв (загинуло 26 тис. чоловік). Головна причина великих людських втрат полягає у невідповідності будівельних конструкцій даному сейсмічному районові, а також у низькому рівні самого будівництва.
Які ознаки землетрусу? Це дзвін посуду у шафах, тріскання і відпадання штукатурки зі стін і стелі, тріскання шибок на вікнах, зсув і падіння окремих предметів у кімнаті.
Як поводитись під час землетрусу? Якщо землетрус застав вас у будинку, найкраще впродовж перших 15-20 сек. вибігти із нього на відкриту місцевість. Не можна стояти близько будівель, кам'яних плотів, високих стін.
Не слід створювати скупчення у дверях, користуватись ліфтом - він може зупинитись. Вам не вдалося вибігти надвір? Заховайтесь у відносно безпечному місці - відкрийте двері в коридор і станьте на поріг. Можна стати у кутку кімнати, біля капітальних стін, а також заховатись у шафу, під стіл і у всіх випадках тримайтесь якнайдалі від вікон, дзеркал, світильників, скляних речей. Найбільш безпечне місце -- біля капітальних стін.
Якщо землетрус застав вас у класі під час проведення уроку, то перш за все постарайтесь вивести учнів надвір, підтримуючи порядок і організованість. Якщо немає такої можливості, то, щоб не дістати поранень частками штукатурки, скла картин, вікон, світильників, подайте команду закрити обличчя руками і сховатись під парти.
Якщо підземні поштовхи застали вас на вулиці, відійдіть якомога далі від будинків, ліній електропередач. Треба боятись обірваних дротів і оберігати від них дітей.
Якщо ви в автомобілі чи в іншому транспорті, краще зупинитись і залишатись на місці до припинення коливань землі. В автобусі не потрібно бити вікна, дертися до дверей, створювати паніку, загрозу травм і т.д. Водій автобуса, трамвая, тролейбуса сам зупинить транспортний засіб і відчинить двері.
