Протигаз буде надійним засобом захисту, якщо лицьова частина підібрана за розміром, а протигаз підігнаний і справний. Після отримання протигазу, необхідно його оглянути І перевірити усі частини, потім правильно зібрати і перевірити його герметичність. Перевірений і справний протигаз у зібраному виді кладуть у сумку і носять на лівому боці лямкою через праве плече, клапаном від себе.
Для захисту органів дихання дітей призначені наступні протигази:
- ДП-6м - дитячий протигаз, тип шостий, малий для дітей молодшого віку (від 1,5 до 12 років). Він комплектується полегшеними коробками фільтро-поглинання типу ДП-6м, а для лицьової частини-масками МД-1 (маска дитяча, тип перший) чотирьох зростів - 1,2, 3 і 4-го. Маски перших трьох зростів мають гарантійні стрічки, які не дозволяють дитині без допомоги дорослого зняти масках, у маски 1-го зросту з'єднуюча трубка прикріплена збоку біля клапанної коробки,
- ДП-6 -- призначений для дітей старшого віку (від 12 до 16 років) - маска МД-1 одного 5-го розміру.
- ПДФ-7 - протигаз дитячий фільтруючий дошкільний для дітей від 1,5 до 7 років - чотирьох розмірів.
- ПДФ-Ш - протигаз фільтруючий шкільний для дітей від 7 до 17 років - маски МД-3 двох розмірів - 3-го і 4-го, або шолом-маска чотирьох розмірів - 0,1,2, і 3-го.
До комплекту будь-якого дитячого протигазу входить сумка для його збереження і засіб від запітнілості скла окулярів.
Підбір і пристосування лицьової частини протигазу для дітей дошкільного і шкільного віку проводиться дорослими; діти старшого віку можуть підібрати і пристосувати лицьову частину самостійно.
При підборі маски для будь-якого дитячого протигазу у дітей вимірюють висоту обличчя, потім за таблицею визначають необхідний зріст маски.
Перевірку, збір і укладання дитячих протигазів проводять дорослі; діти старшого віку можуть робити це самостійно,
Протигази діти носять в таких же положеннях, як і дорослі: «похідному», «на готові» і «бойовому». В «похідному» положенні дитячий протигаз носиться на лівому боці (через те, що довжина з'єднуючої трубки лицьової частини невелика), протигази для дітей молодшого віку в положенні «на готові» і «бойове» носять на грудях.
Дітям молодшого віку протигази, як правило, одягають дорослі. Для цього дитину необхідно поставити спиною до себе (маленьку дитину - між коліна спиною до себе) так, щоб голова її впиралась у вас. Потім взяти маску двома руками за скроневі і шийні стрічки і, пересуваючи пальці рук, одягнути маску на обличчя дитини, розрівняти наголівник на потилиці і зав'язати гарантійні стрічки.
Діти старшого віку одягають протигази самостійно.
Ізолюючі протигази (ІП-4, ІП-5, ІП-46) - повністю ізолюють організм людини від навколишнього середовища і, як правило, надходять на оснащення формувань ЦО.
Респіратори - застосовуються для захисту органів дихання від радіоактивного пилу і при діях у вторинній хмарі бактеріальних засобів.
У системі ЦО для дорослого населення використовується респіратор Р-2. Вони є трьох розмірів -1,2, 3-го.
Підбір розміру респіратора проводиться як і зріст маски протигазу - вимірюванням висоти обличчя людини.
Одягання респіратора проводиться за командою «Респіратор одягнути» або самостійно. При одяганні респіратора не потрібно сильно притискати півмаску до обличчя і сильно стискати носовий зажим.
Для захисту дітей застосовується респіратор Р-2д. Він є чотирьох розмірів і призначений для дітей від 7 до 17 років, респіратор Р-2д за призначенням дії і використанням аналогічний респіратору Р-2.
До простих засобів захисту належать протипилова тканинна маска ПТМ-1 і ватно-марлева пов'язка, які захищають органи дихання людини від радіоактивних речовин, а також при дії у вторинній хмарі бактеріальних засобів.
Для захисту від отруйних речовин прості засоби, як і респіратори, не можуть застосовуватись ПТМ-1 складається із двох головних частин корпусу і кріплення. Корпус і кріплення маски можуть виготовлятися як із нових матеріалів, так і з поношених текстильних виробів.
Ватно-марлева пов'язка виготовляється наступним шляхом. Беруть шматок марлі довжиною 100 см і шириною 50 см; в середній частині шматка на площі 30x20 см кладуть-рівний шар вати товщиною приблизно 2 см; вільні від вати кінці марлі по всій довжині шматка з обидвох боків завертають, закриваючи вату; кінці марлі (біля 30-35 см) з обидвох боків посередині розрізають ножицями, утворюючи дві пари зав'язок; зав'язки закріплюють стібками ниток
Ватно-марлева пов'язка для дітей виготовляється Із шматків марлі розміром 80x40 см; шар вати накладають на марлю розміром 20x15 см, товщиною 1-2 см.
Для захисту дітей віком до 1,5 року використовується камера захисна дитяча (КЗД-4 І інші). Вона складається із оболонки, металевого каркасу, зажиму і плечової стрічки. В оболонку вмонтовані два дифузійно-сорбірні елементи і вікно, через яке можна слідкувати за поведінкою і станом дитини. У зібраному стані камеру тримають у дитячій кімнаті.
При необхідності дитину кладуть всередину камери ногами в бік вхідного отвору, в камеру кладуть пляшку з дитячим харчуванням, іграшку і одну-дві пеленки про запас. Після цього ретельно герметизується вхідний отвір, для чого зажимом, який складається з двох пластмасових пластин і гумового кільця стяжки, стягують гумову тканину вхідного отвору. Влітку температура в камері буде на 3-40C вища, ніж на дворі, а взимку такою ж.
Захисна камера може переноситись на стрічці в руках або через плече, а також встановлюватись на шасі дитячої коляски або на санки.
Дитину можна вийняти із камери за командою, яка дозволяє зняти засоби захисту. Той, хто бере дитину, повинен бути в незараженому одязі, використана камера підлягає обеззаражуванню.
Засоби захисту шкіри людини поділяються на ізолюючі і фільтруючі.
До ізолюючих належать: захисний комбінезон; легкий захисний костюм Л-1; загальновійськовий захисний комплект.
До фільтруючих - комплект захисного фільтруючого одягу. Всі ці засоби захищають людей, які перебувають на території сильно зараженій радіоактивними, отруйними речовинами і бактеріальними засобами.
Для захисту населення може використовуватись виробничий одяг - куртки і штани, комбінезони, халати з капюшоном зшиті, як правило, з брезенту, вогнезахисної або гумової тканини і грубого полотна,
Можна використовувати плащі і накидки, пальто, гумові чоботи, боти і галоші. Для захисту рук можуть бути шкіряні рукавиці.
Жінкам, що перебувають на зараженій території, рекомендується одягати штани. Простий одяг можна змочити спеціальним розчином, виготовленим на основі миючих засобів, тоді він добре захищає від випарів аерозолей отруйних речовин.
Засоби захисту органів дихання і шкіри виготовляються промисловістю. На об'єкти народного господарства вони надходять централізовано і призначені головним чином для оснащення формувань, робітників і службовців підприємства.
Засоби захисту зберігаються у спеціальних складах у кожному цеху (відділі) підприємства, а у школі - у завгоспа. При необхідності робітники і службовці отримують засоби захисту за місцем праці. Діти, які відвідують дитячі дошкільні установи, отримують їх там, а школярі - у школах, непрацююче населення за місцем проживання через ЖЕКи і будинкові управи
До медичних засобів захисту належать: аптечка індивідуальна АІ-2 і пакет перев'язочний індивідуальний.
Аптечка індивідуальна АІ-2 призначена для надання самодопомоги і взаємодопомоги при ураженнях і опіках, а також для запобігання і ослаблення дії отруйних речовин, бактеріальних засобів та іонізуючих випромінювань. Має лікарські засоби, антидот і радіо протектори.
У гнізді № 1 міститься шприц-тюбик із засобом проти болю. Застосовують при переломах, великих ранах і опіках.
У гнізді № 2 у червоному пеналі - препарат тарен для ослаблення дії отруйних речовин нервово-паралітичної дії. Вживати по одній таблетці при можливому отруєнні отруйними речовинами, повторне вживання через 5-6 год. У гнізді №3 у білому пеналі міститься протибактеріальний препарат сульфадиметоксин. Приймати 7 таблеток у першу добу в один прийом, а в наступні дві доби по 4 таблетки при появі шлунково-кишкових розладів після опромінення.
У гнізді № 4 в двох пеналах рожевого кольору міститься радіозахисний препарат №1 цістамін. Приймають при загрозі опромінювання 6 таблеток за один прийом, через 4-5 год можна ще 6 таблеток.
У гнізді №5 у двох чотиригранних пеналах без забарвлення міститься протибактеріальний препарат №1. Прийняти 5 таблеток, через 6 годин ще 5 таблеток при загрозі опромінювання або бактеріальному зараженні.
У гнізді №6 у пеналі білого кольору є радіозахисний препарат - калій йодистий. Приймати по одній таблетці упродовж 10 днів після випадання радіоактивних опадів.
У гнізді №7 у пеналі голубого кольору міститься протиблювотний препарат етаперазін. Приймати одну таблетку зразу після опромінення або при пошкодженнях голови.
Необхідно пам'ятати, дітям до 8 років на один прийом дають 1/4 таблетки; дітям від 8 до 15 років - 1/2 таблетки. Пакет перев'язочний індивідуальний призначений для перев'язки ран, пошкоджень і т.д.
5. Санітарна обробка людей. Захист і знезараження води, продуктів і речей
У вогнищі масового ураження виникає зараження людей, їх одягу, води і продуктів харчування, будинків, території і т.д. отруйними, радіоактивними речовинами і бактеріальними засобами. Для того, щоб запобігти дії цих факторів ураження на людину, необхідно вилучити, знешкодити, знезаразити ОР, РР, БЗ.
З цією метою організовується спеціальна обробка населення, майна, одягу, техніки, продуктів харчування, води та ін.
Контроль за ними заходами, а також лабораторний аналіз проб (води, продуктів, фуражу і т.д.) із вогнища виконується медичною службою ЦО.
Спеціальна обробка включає
1. Санітарну обробку людей.
2. Дезактивацію різних об'єктів.
3. Дегазацію різних об'єктів.
4. Дезинфекцію різних об'єктів.
5.1 Санітарна обробка населення
Санітарна обробка - це комплекс заходів, спрямований на знезараження тіла людини, а також її одягу і взуття від збудників хвороби і їх носив, токсинів, радіоактивних і отруйних речовин, що потрапили на них.
У залежності від обставин, наявності часу і необхідних засобів, санітарна обробка може проводитись частково або повністю.
Часткова санітарна обробка людей проводиться негайно при зараженні ОР і БЗ або відразу після виходу із зараженої зони при зараженні РР. Часткова санобробка виконується самостійно або при взаємодопомозі.
Часткову санітарну обробку людей при зараженні РР проводять у наступному порядку: не знімаючи протигазу (респіратора), верхній одяг чистять, витріпують, вибивають палицею, обмітають віником або жгутом із трави. Взуття протирають вологою ганчіркою або обмивають водою, снігом. Закінчивши обробку одягу і взуття, очищають від пилу сумку протигазу, а коробку і маску обтирають мокрою ганчіркою. Після цього знімають протигаз (респіратор) і рукавиці, обмивають обличчя, шию і руки не зараженою водою і протирають рідиною із протихімічного пакета ІПП-8, ІПП-10. На заключній стадії слід прополоскати водою, або 2-пропент-ним содовим розчином рот і горло, почистити ніс. Після часткової санітарної обробки радіоактивне зараження одягу і тіла може залишатись і буде вищим від допустимого рівня. У такому випадку необхідно направити людей на санітарно-миючі пункти (СМП) для проведення повної санітарної обробки.
Часткова санітарна обробка людей при зараженні отруйними речовинами проводиться негайно (не пізніше 5 хв.) після їх застосування. Для цього використовується індивідуальний протихімічний пакет ІПП-8, ІПП-10.
Виявивши краплі ОР, необхідно витягти із пакета флакон з дегазуючою рідиною, змочити марлеву салфетку, протерти нею відкриті ділянки шкіри, одягу і лицьову частину протигазу. При відсутності індивідуального протихімічного пакета краплі ОР можна обережно зняти тампоном вати, бинтом чи шматком тканини. Обробку проводять в одному напрямку від периферії до центру місця ураження. При першій можливості місця, що обробляються, потрібно вимити водою з милом І протерти чистим рушником (шматком тканини).
Після виходу із вогнища хімічного зараження у спеціально відведеному місці обережно знімають засоби захисту шкіри так, щоб вони не доторкались до чистої білизни і одягу. Потім, не знімаючи протигазу, ретельно оглядають відкриті ділянки шкіри, одяг і взуття.
Виявивши на шкіри краплі або мазки ОР, їх знову знімають за допомогою марлевого тампона, що змочений рідиною із протихімічного пакета.
Заражені ділянки одягу теж обробляють рідиною із ІПП-8. Взуття ретельно протирають ганчіркою, папером, травою.
По закінченні знезараження взуття, руки і відкриті ділянки шкіри обробляють рідиною ІПП--8. При відсутності ІПП-8 знезараження нервово-паралітичних речовин може проводитись шляхом обробки 12,5- процентним розчином аміаку, 3-процентним розчином перекисню водню, 8-процентним розчином персолі і т.д.
Часткова санітарна обробка в бактеріологічному вогнищі зараження полягає у проведенні заходів щодо знищення, знезараження хворобоутворюючих мікробів і їх токсинів на поверхні тіла людини і дезинфекції (дєзінсекції) одягу, взуття і засобів індивідуального захисту. Часткова санітарна обробка проводиться у протигазі (масці) відразу після зараження біологічними засобами. Ганчіркою, тампоном, носовою хусточкою, що змочені рідиною ІПП-8, протирають обличчя (крім очей), шию, руки. Можна помити чистою водою з милом відкриті ділянки шкіри.
При комбінованому ураженні РР, ОР І БЗ перш за все знезаражують ОР, які потрапили на шкіру і одяг. Потім шляхом витріпування і миття знешкоджують біологічні засоби, що осіли на одязі, взутті і засобах індивідуального захисту.
Якщо дозволяють обставини, верхній одяг знімають, але так, щоб відкриті ділянки шкіри тіла не торкались внутрішньої поверхні. Якщо санітарна обробка проводиться на зараженій місцевості, верхній одяг не знімають, часткова санітарна обробка не забезпечує зменшення усіх патогенних (хвороботворних) мікробів, токсинів, тому населення надалі проходить повну санітарну обробку, не виходячи із вогнища ураження.
Часткова санітарна обробка, як правило, завершується повною санітарною обробкою, що включає миття усього тіла мочалкою з милом (замість мила можна використати спеціальні миючі засоби) під душем. При зараженні OР і РР необхідно промити очі, ніс, ротову порожнину 0,5- процентним розчином соди.
При зараженні бактеріологічними засобами відкриті частини тіла перед миттям дезінфікують 2-процентним розчином хлораміну.
При повній санітарній обробці обов'язково проводять знезараження одягу і взуття або їх заміну.
Повна санітарна обробка проводиться у спеціальних закладах СПМ - санітарний пункт миття або у будь-яких приміщеннях, що оснащені душами.
У польових умовах з цією метою організовується ПСО (пункт спеціальної обробки), який розгортається хімічною службою.
Планування СПМ повинно бути таким, щоб при санітарній обробці не було потоків людей, які б зустрічались чи перетиналися, і забезпечувалось їх послідовне проходження через приміщення з початку обробки до її закінчення.
Як стаціонарні, так і польові пункти працюють за типом санітарного пропускника, обов'язково дотримується пропускний або поточний метод; ті, що проходять санітарну обробку, рухаються в одному напрямі; оброблені не зустрічаються, не торкаються заражених, необроблєних.
Санітарний пропускник має: роздягалку, де уражені знімають одяг і взуття; миюче і душове відділення для миття, вбиральню, де потерпілі одягають знезаражений одяг; камерне відділення, де проводиться знезараження одягу і взуття.
Порядок проведення повної санітарної обробки є наступним: із району очікування по черзі групами по 30-40 чоловік (окремо чоловіки і жінки) скеровуються на КРП (контрольно-розподільний пост), де виявляється ступінь зараження одягу, шкіри і порядок проведення обробки. Люди, ступінь зараження одягу і шкіри яких вищий від допустимої норми, скеровується у район збору. Та частина людей, яка потребує миття, скеровується в роздягальне відділення. Тут вони знімають одяг, здають на збереження документи і цінності, потім приходять у приміщення, де медичні працівники оглядають їх з метою виявлення різних видів пошкоджень ділянок шкіри. При їх виявленні ці місця заклеюються пластирем або медичним клеєм, При вході у миюче приміщення люди отримують мило, мочалки. Для раціонального використання теплої води під кожною душовою сіткою миються одночасно дві людини. При митті звертається особлива увага на обробку частин тіла з волосяним покривом.
На кожну людину виділяється по 30 г мила і 30-35 л води, що нагріта до температури 38-40°С. Санітарна обробка триває не більше 30 хв.
У збиральному відділенні після дозиметричного контролю люди отримують свій знезаражений одяг або одяг із обмінного фонду, одягаються і залишають СПМ.
5.2 Захист і знезараження води, продуктів і речей
Зараження продуктів харчування може виникнути при ненадійному захисті їх від дії ядерної, хімічної і бактеріологічної зброї, а також внаслідок аварій на промислових об'єктах, які мають радіоактивні і сильнодіючі отруйні речовини. У таких випадках характер і ступінь зараження залежить від властивостей заражуючої речовини і способу її застосування, а також від виду продуктів харчування та їх фізично-хімічних властивостей.
Заражене отруйними речовинами або бактеріологічними засобами повітря проникає в продукти харчування на глибину 3-10 мм, а інколи 2-3 см. Глибина проникнення крапель-но-рідинних ОР в продукти харчування значно більша - від декількох міліметрів до 10-15 см.
Радіоактивні речовини, випавши із хмари ядерного вибуху у вигляді радіоактивного пилу, заражують верхній шар продуктів харчування на глибину від 1-3 мм до 15-20 мм
У зв'язку з наявністю мінеральних солей, особливо повареної солі, в продуктах харчування під дією нейтронного потоку проникаючої радіації в продуктах може виникнути наведена радіоактивність. У таких продуктах, як солена риба і м'ясо, ковбасні вироби, консерви, наведена радіоактивність може бути досить високою.
Захист продуктів харчування від зараження OР, РР і БЗ досягається засобами зберігання у спеціально обладнаних складських приміщеннях і сховищах, а також збереження їх у тарі, яка має високі захисні властивості.
Захисні властивості тари залежать від матеріалу, з якого вона виготовлена, його товщини і герметичності конструкції.
Тара виготовлена зі скла, металу, геометрична за конструкцією повністю захищає продукти харчування від РР, ОР і БЗ. Дошкові і фанерні ящики, дерев'яні бочки можуть повністю захистити продукти харчування від зараження або значно зменшити його.
Тара, виготовлена з щільного картону і герметична за конструкцією, зменшує зараження крапельно-рідинними ОР і запобігає зараженню випарами отруйних речовин, радіоактивним пилом і бактеріальними засобами.
Упаковки з поліетилену, металевої фольги, плівочних полімерних матеріалів, якщо вони герметичні, забезпечують захист від паро- і туманоподібних ОР, радіоактивного пилу і БЗ.
М'яка тара, виготовлена із мішковини, не може бути герметичною і тому не захищає продукти харчування від зараження, але у значній марі знижує його і захищає від радіоактивного пилу.
У випадках, коли продукти харчування зберігаються у ненадійній тарі або зовсім без неї, зменшити зараження їх від РР, ОР і БЗ можна шляхом вкривання брезентами, захисним папером, товстим шаром соломи, землі або торфу, снігом, льодом та іншими засобами.
Для захисту продуктів харчування від зараження БЗ велике значення має також повне знищення гризунів, комах і кліщів, які можуть бути перенощиками збудників інфекції.
Заходи захисту необхідно проводити під час перевезення, зберігання продуктів і приготування їжі.
У домашніх умовах головним способом захисту продуктів харчування і запасів води від зараження є зберігання їх в герметичній тарі або використання захисних матеріалів:
- хліб, сухарі, кондитерські вироби зберігають в поліетиленових мішках і хлібницях;
- воду - у термосах, банках, пляшках;
- сипучі продукти (борошно, цукор, крупа) тримають у пакетах із щільного паперу або поліетиленових мішечках, скляних пляшках, банках;
- м'ясо, масло, ковбасу, рибу - в холодильниках, у скляних банках;
- овочі, фрукти - у дерев'яних ящиках, що вистелені зсередини плівкою, а зверху закриті мішковиною або плівкою.
У сучасних умовах може виникнути зараження водних джерел OP, РР і БЗ. Важливе значення для зараження води має характер і природа водяного джерела. Підземні води, артезіанські колодязі заражаються менше, ніж відкриті водойми.
Забезпечити захист води у відкритих джерелах практично неможливо, тому особливої уваги потрібно надати запасу води і закритим водним джерелам. У польових умовах створюються пункти водозабезпечення. Для захисту води на них використовуються гумові резервуари, металеві бочки, цистерни, каністри. Добре захищається вода в графинах, флягах, термосах, бідонах зі щільними пробками.
Для захисту від зараження криниці будуються у сховищах, які мають міцні стіни, перекриття зверху і щільні двері. Вода з криниць досягається одним відром або насосом. Таким же чином закриваються шахтні колодязі, бурові скважини, артезіанські колодязі.
Усі джерела питної води повинні охоронятись і бути під постійним наглядом медслужби. Якщо вони непридатні для використання, то біля них встановлюється відповідна табличка.
Захист медичного майна від ОР, РР і БЗ полягає у рівномірному розміщенні запасів, як правило в 2-3 місцях; в окремому збереженні горючих і отруйних речовин, кисню від іншого; збереженні медикаментів у надійній тарі і упаковці; використанні брезентів для укриття медичного майна на відкритих складах і при транспортуванні; використанні спеціального транспорту.
Препарати в ампулах, таблетках, препарати в сучасних металевих упаковках, порошкоподібні в пластмасових герметичних упаковках, шприци-контейнери практично повністю виключають зараження PР, OP і БЗ. Це ж можна сказати і про упаковки перев'язочного матеріалу - поліетиленових і щільнопаперових матеріалів.
Медичне майно упаковується у щільно закриті ящики, бікси та іншу тару, їх зберігають, як і продукти харчування в укриттях, спеціально оснащених складських приміщеннях. В Інших випадках тара з медичним майном повинна бути ретельно закрита будь-якими матеріалами, що затримують на собі фактори ураження OР, PP і БЗ.
При визначенні зараження води, продуктів харчування і медичного майна OP, PP і БЗ необхідно провести спеціальну обробку.
Спеціальна обробка води проводиться у тих випадках, коли немає незаражених джерел води, або наявність незаражених джерел не задовольняє потреби у воді і включає: дезактивацію, дегазацію і дезінфекцію.
Дезактивація води може проводитись різними способами: обробка на іонообмінних фільтрах; перегін (дистиляція); фільтрація через карбоферрогель; очищення за допомогою очисних фільтрів.
Дегазація води проводиться хімічним і сорбіційним методом.
Основу хімічного способу складають хлорування води великими дозами хлору з наступним вилученням його надлишків дехлоруванням солями заліза.
Сорбіційний метод дегазації полягає у перепуску зараженої води ОР через шар сорбенту, яким є карбоферрогель.
Дезинфекція води проводиться кип'ятінням упродовж 10 хв. при наявності у воді патогенних мікроорганізмів; не менше 1 год. при зараженні води споровими формами мікроорганізмів і менше 30 хв. - при сильному зараженні вегетативними мікроорганізмами.
Більше доби кип'ячену воду не зберігають. Знезараження харчових продуктів викликає багато труднощів, а в окремих випадках провести знезараження буває практично неможливо. Це пояснюється тим, то харчові продукти, як рослинного, так і тваринного походження легко заражаються ОР, РР і БЗ.
Дезактивація заражених РР продуктів харчування може проводитись вилученням забрудненого РР шару. Товщина шару, що зрізується, залежить від виду продуктів.
Такі продукти як овочі, м'ясо, риба, дезактивуються багаторазовим промиванням водою.
Готова їжа, забруднена РР більше допустимої дози, дезактивації не підлягає: вона знищується.
Вилучення зараженого шару сипучих продуктів проводиться наступним шляхом: поверхню мішка змочують водою (крім цукру і солі), а внутрішню частину суху і незаражену пересипають в чисту тару; поверхню мішків обливають розтопленим парафіном, потім через 7-10 хв. мішок розрізають і чистий продукт пересипають у чисту тару; використовують також металевий порожній циліндр, який вводиться усередину мішка, а з нього вибирається чистий продукт.
Рослинне масло та інші рідинні продукти, які зберігались у негерметичній тарі, відстоюють упродовж 3-5 днів, потім верхній чистий шар зливають у тару. Продукти, які не підлягають дезактивації, знищуються (закопуються).
Продукти, заражені випарами ОР, дегазуються в залежності від властивостей продукту і типу ОР. У таких випадках застосовують провітрювання, промивання з наступною кулінарною обробкою, просушування, термічну обробку (просмажування, пропарювання при високій температурі). При зараженні твердих жирів (масло, сало, маргарин, сир) фосфорноорганічними ОР зрізають і знищують верхній шар товщиною 2-15 см (через 2 дні після зараження). Хлібобулочні вироби знищують, а заражені зоманом - спочатку протягом доби провітрюються, а потім сушать при температурі 120-130°С упродовж 5 год. Туші м'яса знезаражують провітрюванням, зрізанням верхнього шару, а також термічною обробкою (проваренням. обробка парою); жири, заражені зоманом, зарином можна переробити на мило.
Дегазація продуктів, заражених нестійкими ОР, як правило проводиться методом провітрювання, бо вони швидко випаровуються. Тару дегазують хімічними речовинами, які потім змивають водою.
Дезинфекція продуктів полягає у дії на заражені предмети високою температурою (кип'ятіння, обробка гарячою парою, обпалювання відкритим вогнем, дія прямих сонячних променів).
Надійним засобом дезинфекції продуктів, що заражені бактеріальними засобами, є їх кип'ятіння.
При хімічному способі застосовують дезинфікуючі речовини. В першу чергу знезаражують тару, яку протирають ганчірками, змоченими дезинфікуючими розчинами. Герметично закриті банки можна помістити на 2 год. в 2% розчин хлораміну, а консервні банки прокип'ятити в 2-3% розчині соди.
Печений хліб висушують при температурі 120°С. М'ясо, заражене неспоровими формами мікробів, знезаражують проваренням у закритих котлах під тиском 1,5 атм., упродовж 2,5 год., або переробляють на копчене при температурі 120°С.
Якщо дезинфекція не дає бажаного результату, то заражені продукти знищуються шляхом закопування на глибину не менше 70 см або спалюються.
Лише в окремих випадках, при наявності великих партій, може організовуватись знезараження. При цьому виконують ті ж дії, що і при дегазації і дезинфекції продуктів харчування: вирізають заражений шар, провітрюють, враховуючи при цьому характер зараження і властивості знезаражуючого матеріалу. Медінструменти обробляють методом промивання в органічних розчинах, які не викликають ржавіння - бензині, спирті, дихлостані. Потім інструменти ретельно витирають насухо.
6. Методика підготовки і проведення занять з цивільної оборони з учнями базових шкіл
Захист всього населення країни у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу є головною задачею цивільної оборони. Для її виконання проводяться різні заходи, одним із яких є навчання населення засобам захисту.
Навчання з цивільної оборони є загальним і обов'язковим для всього населення країни. Великим внеском у цю справу е проведення занять згідно з програмою середньої школи з учнями початкових і старших класів з предмету «Цивільна оборона». Ці заняття проводяться вчителями початкових класів і класними керівниками 5-9 класів, а також вчителями військової підготовки в 10-11 класах. Для успішного проведення уроку з цивільної оборони вчитель повинен до нього старанно підготуватись.
6.1 Порядок підготовки вчителя до занять з цивільної оборони
Підготовка вчителя до занять з цивільної оборони є складним і відповідальнім процесом і повинна проводитись у певній логічній послідовності.
Теорія і практика підготовки виробила найбільш раціональний порядок підготовки вчителя:
1. Вияснення теми і мети заняття.
2. Відбір і вивчення літератури.
3. Складання плану заняття і розрахунок часу.
4. Вибір методу заняття
5. Підготовка матеріального забезпечення.
6. Вибір і підготовка місця проведення заняття.
7. Складання плану-конспекту.
Розглянемо ці елементи підготовки до заняття більш детально.
1. Вияснення теми і мети заняття.
Учитель, готуючись до заняття, визначає його тему і зміст, а також навчальну мету.
Вияснення теми і змісту заняття допомагає у підборі матеріалу, зменшує коло тих питань, які необхідно розглянути на даному уроці. Мета повинна відповідати на запитання - чого повинен досягнути вчитель у результаті проведення заняття.
2. Вибір і вивчення літератури.
При виборі літератури необхідно враховувати час н видання і наявність додаткових видань пізнішого часу.
При виборі і вивченні літератури необхідно користуватись не тільки статутами і посібниками з цивільної оборони, але й періодичними виданнями.
3. Складання плану заняття і розрахунок часу.
Кожен урок складається з трьох частин: вступної, головної і заключної.
При розробці плану заняття необхідно:
- намітити зміст і величину вступної частини, вид контролю пройденого матеріалу і його тривалість;
- розділити програмовий матеріал заняття на вузлові питання і розрахувати час на кожен з них;
- визначити зміст і величину заключної частини.
Як правило, одногодинне заняття включає одне-два питання. Розраховуючи час, на вступну частину відводять 10-15 хвилин, на заключну - 5 хвилин, а решту - на вивчення нового програмового матеріалу (при цьому на вузлові питання, які є головними, відводиться і більше часу).
4. Вибір методу заняття.
Виходячи з теми, мети і часу, вчитель визначає вид заняття.
Вид заняття з кожного уроку вказаний у тематичному плані програми цивільної оборони для учнів базових шкіл.
5. Підготовка матеріального забезпечення.
При підготовці до заняття треба відмітити, що і скільки необхідно мати на уроці (плакати, схеми, прилади, технічні засоби навчання і т.д.), перевірити їх наявність, справність і працездатність.
6. Вибір і підготовка місця заняття.
Керівникові необхідно вирішити, де він буде проводити заняття (у класі, в коридорі, на дворі, в сховищі і т.д.)
Треба перевірити майбутнє місце заняття і якщо потрібно, відповідно підготувати його.
7. Складання плану конспекту.
У практиці занять з цивільної оборони широке розповсюдження отримав план-конспект.
План-конспект складається поступово за весь час підготовки вчителя до заняття.
6.2 Порядок розробки плану-конспекту для занять
План-конспект для проведення занять з учнями з цивільної оборони включає;
1. Заголовок плану-конспекту (на середині листка).
2. Назву теми і уроку.
3. Мету заняття, вид і місце проведення.
4. Матеріальне забезпечення, в якому вказується назва і кількість засобів навчання, наочність, плакати, схеми і т.д.
5. Література, де вказується весь перелік, використаних підручників при підготовці до занять.
6. План заняття, який включає:
- вступну частину;
- головну частину з навчальними питаннями;
- заключну частину і кількість часу на їх відробку.
7. Далі за планом йде головна частина плану-конспекту «Хід заняття», яка складається з граф:
- перша (4-5 см ширини) - навчальні питання і час на їх відробку;
- друга (10-12 см) - короткий зміст, де розкривається суть кожного питання, яке з'ясовується на уроці;
- третя (3-4 см) - методичні вказівки, де конкретизується методика висвітлення усіх навчальних питань уроку.
У головній частині плану-конспекту розкриваються всі питання названого плану заняття.
У вступній частині вказується: перевірка наявності учнів, контроль пройденого матеріалу. При цьому повинні бути записані контрольні питання. Далі йде оголошення теми уроку, мети і навчальних питань.
У головній частині записується: навчальні питання і час на їх опрацювання, короткий зміст кожного питання і методичні вказівки з їх висвітлення (схеми, технічні засоби, тощо).
Заключна частина включає: підбиття підсумків заняття і завдання на самостійну роботу.
6.3 Методика проведення заняття з цивільної оборони
За структурою кожен урок складається з вступної, головної і заключної частини.
Вступна має на меті перевірку готовності учнів до заняття, контроль пройденого матеріалу, оголошення теми і мети. Перевірка знань, умінь і навичок з пройденого матеріалу може проводитись методом усного опитування або письмово. При цьому всім опитуваним повинна бути виставлена оцінка в журналі.
При проведенні головної частини вчитель повинен вивчити з учнями основні питання теми. Зміст головної частини є стержнем заняття, він визначає собою весь педагогічний процес і характер уроку в цілому.
Пояснення нового навчального матеріалу проводиться за допомогою вибраного для даного заняття методу. Головну частину заняття проводиться так, щоб учні могли отримати необхідні знання і виробити потрібні практичні навички.
У заключній частині слід підбити підсумки заняття, дати скерування на самостійну роботу і відповісти на запитання учнів.
Література
1. Атаманюк В.Г. Цивільна оборона, М., 1986.
2. Алтунін А.Т. Цивільна оборона, М., 1985.
3. Демиденко Г.Р. Захист ОКГ від ЗМУ, К., 1989.
4. Волков А.П. Правила поведінки і дії населення при стихійних лихах, аваріях і катастрофах, М., 1990.
5. Яковенко С.І. Психологія людини за умов радіоекологічного лиха, К., 1996.
