Сприймання шестирічного учня розвивається як цілеспрямована і раціонально організована діяльність чуттєвого пізнання. Учні за допомогою вчителя вчаться обстежувати предмети, використовуючи різні аналізатори ( зоровий, слуховий, руховий, тактильний), порівнювати предмети за певними ознаками один з одним, розподіляти їх на певні групи на основі виділених суттєвих ознак. У кожної дитини сприймання проходить дещо по-різному, залежно від її індивідуальних особливостей, нахилів, здібностей, набутих раніше вмінь і навичок.
У зв'язку з цим, на думку методистів, вчитель повинен забезпечити:
- по-перше, достатню точність і повноту у сприйманні дитиною об'єкта, явища;
- по-друге, врахування сенсорного досвіду учнів;
- по-третє, виховання якостей спостерігача і бачити приховані закономірності;
- по-четверте, оволодіння сенсорними еталонами (загальноприйнятими зразками предметів та властивостей);
- по-п'яте , організацію зовнішнього сприймання об'єктів у поєднанні з осмисленням даного матеріалу [20].
Сприйняття становить основу для мислення, що спрямовані на виявлення відношень і закономірних зв'язків між предметами і явищами об'єктивної дійсності.
У першокласників розвиваються внутрішні механізми мислення, а саме: операції аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, що створює основи для оволодіння логічними формами мислення. Але оперування знаннями без опори на конкретні предмети, їх моделі або схеми дітям ще важко. Школярам порівняно легко розв'язувати задачі, коли можна використати практичні дії із самими предметами або виділити ознаки частин предмета спостерігаючи їх.
На основі відчуття і сприймання в пам'яті людини виникають уявлення. Роль уявлень у процесі вивчення природи дуже велика: чим багатші у дітей уявлення, чим вони повніші за обсягом і точніші за змістом, тим краще розвивається у дітей пам'ять і мислення. Уявлення є також необхідною умовою формування понять, розуміння учнями слів вчителя, а також засвоєння матеріалу підручника.
Уявлення - це чуттєво-наочний узагальнюючий образ, в якому відображені зовнішні ознаки, властивості, зв'язки, раніше сприйнятого об'єкта чи групи об'єктів. Уявлення виникає на основі відчуттів і сприймання, як результат усвідомлення, запам'ятовування, відтворення [3, 64].
Кожне уявлення має зміст, тобто зовнішні ознаки, властивості і зв'язки чуттєво-наочного образу, які були сприйняті різними органами чуття і створили цей образ.
На думку Ф.Кисельова, Н.Казанського, уявлення - не завжди звичайний образ раніше сприйнятого предмета або явища. Воно може включати в себе деякі узагальнення, може бути осмисленим, певною мірою узагальненим образом ряду предметів і явищ. Наприклад, уявлення про собаку - це образ не якоїсь однієї певної собаки, а собаки взагалі з характерними і загальними для цього виду звірів ознаками: формою та будовою тіла, забавлянням тощо [23; 25].
Як стверджують вчені, уявлення - це не тільки образи предметів, які ми колись сприймали. Можна мати уявлення і про такі предмети, яких ми ніколи не бачили. Вони створюються на основі осмислення ряду уявлень про навколишні предмети або явища [39; 43].
У методичній та психологічній літературі [9; 14; 42; 46] зазначається,
щоб сформувати у свідомості першокласників чіткі уявлення про незнайомий предмет, треба показати їм його, дати можливість доторкнутися до нього, а іноді понюхати і попробувати на смак. Якщо предмет як певний комплекс подразників діє на ряд аналізаторів, у корі великих півкуль утворюються тимчасові зв'язки, в наслідок чого організм реагує на предмет, як єдине ціле.
В. Сухомлинський вважав, що природа - величезної ваги виховний фактор, що накладає свій відбиток на весь характер педагогічного процесу.. Він домагався того, щоб перші наслідки своєї розумової праці дитина відчула під час активної взаємодії з природою [56].
Отже, одночасна робота різних аналізаторів є найважливішою умовою переходу від окремих відчуттів до сприймання предмета в цілому.
Так першокласники, ознайомлюючись із снігом і льодом, за допомогою зорового аналізатора сприймають особливості кольору снігу і льоду; органами дотику - їх твердість, характер поверхні (гладенька, шорстка), температуру; органами нюху - відсутність запаху та інше.
Тримаючи сніг у руці, діти спостерігають певні зміни: білі сніжинки перетворюються на краплинки води, які відрізняються від снігу. Наявність цих сприймань є необхідною умовою сприймання учнями причинного зв'язку між явищами: "Від тепла сніг тане, перетворюється на воду." Цей простий приклад показує, як одночасно робота різних аналізаторів забезпечує відображення складних зв'язків явищ об'єктивного світу.
Уявлення формуються на основі спостережень. А для того, щоб в учнів утворювалися чіткі і правильні уявлення необхідне систематичне керівництво з боку вчителя процесом сприймання учнями предметів і явищ [20].
В. Сухомлинський зазначав, що початкова школа повинна навчити дитину вчитися. Вміння вчитися включає в себе ряд умінь, пов'язаних з оволодінням знаннями: уміння спостерігати явища навколишнього світу, думати, висловлювати думки, читати, писати. В. Сухомлинський вважав, що навчити дитину вчитися, дати їй уміння, з допомогою яких вона буде самостійно підніматися із сходинки на сходинку довгого шляху пізнання - це одне з найскладніших завдань учителя [ 56, 100].
Щоб сформувати у першокласників загальне уявлення про той чи інший об'єкт найдоцільніше ознайомити їх з ним безпосередньо в природі. Тому великого значення набувають спостереження під час екскурсій, а також самостійні спостереження в природі. Під час тих спостережень учні не тільки запам'ятовують зовнішні особливості тих або інших об'єктів, а й звертають увагу на їхнє природне оточення. Це дає можливість виявити певні взаємозв'язки між об'єктом і середовищем. Під час спостережень тісно переплітаються елементи чуттєвого (емпіричного) і абстрактного (логічного), що забезпечує розуміння учнями суті явищ, які вивчаються. Наприклад, під час екскурсії до лісу треба не лише показати дітям сосну, звернути їхню увагу на колір кори на стовбурі, форму крони, розташування хвоїнок на гілках, колір і форму шишок, а й запропонувати порівняти дерева, що ростуть у гущавині, з деревами на відкритій місцевості [14].
Отже, чуттєва форма пізнання не виступатиме в „чистому” вигляді. Чуттєві образи вивчаються в комплексі суджень та умовиводів, в результаті чого формуються чуттєво-логічні образи. Цим забезпечується єдність чуттєвого пізнання в процесі навчання.
Значна робота по формуванні у першокласників яскравих образів повинна проводитися і на предметних уроках, де діти під керівництвом учителя вивчають натуральні об'єкти [43].
Звичайно, на предметному уроці чуттєве сприйняття учнів поєднується із словом учителя, який спрямовує цей процес, бо шести річки ще не можуть самостійно виділити головні властивості об'єкта. Учні сприймають тільки ті його особливості, які відразу впадають в око, хоч вони можуть бути й неістотні.
Мало чути - треба вміти слухати, мало дивитися - треба вміти бачити. І вчитель керує цим процесом. Спочатку учні розглядають весь предмет, схоплюючи його загальний образ. Поступово учитель підводить учнів до різнобічного ознайомлення з об'єктом. Діти дають його словесний опис, встановлюють причинно-наслідкові зв'язки.
Великого значення набуває комплексне застосування засобів унаочнення, завдяки чому на уроці можна комбінувати показ різних та наочних посібників (стінних картин, таблиць, ілюстрацій та ін.). Пам'ять у шестирічок переважно мимовільна, наочно-образного характеру. Тому наочність допомагає дитині краще запам'ятати матеріал, який вчитель подає на уроці.
Аналіз педагогічної літератури [3, 9, 13, 43, 46] показав, що виділяють такі етапи у формуванні уявлень у молодших школярів:
1. Чуттєве сприймання ознак, властивостей, зовнішніх взаємозв'язків і взаємозалежностей об'єкта.
2. Усвідомлення суті уявлення і словесне його вираження.
3. Запам'ятовування змісту уявлення.
4. Відтворення змісту уявлення за допомогою пам'яті.
Т. Байбара визначає і умови формування природознавчих уявлень:
1. Організація цілеспрямованого відчуття і сприймання ознак, властивостей природних об'єктів, їх зовнішніх взаємозв'язків.
2. Поєднання чуттєвої суті сприйнятого із словесними позначеннями.
3. Організація усвідомлення змісту уявлення.
4. Організація запам'ятовування чуттєво-наочного образу об'єкта чи групи об'єктів.
5. Організація закріплення сформованого уявлення шляхом репродуктивного відтворення його змісту без наявності об'єкта.
6. Організація застосування сформованого уявлення при розв'язанні задач за зразком, у подібній і новій ситуаціях [3].
Сприймання та уявлення забезпечують чуттєве пізнання предметів і явищ, але не дозволяють проникнути в їх сутність, розкрити внутрішні зв'язки і взаємозалежності між ними, а також закономірності об'єктивної реальності. Пізнання було б занадто примітивним, якби воно сприймалося на першому, чуттєвому етапі. Рух пізнання від явища до суті пов'язаний з переходом від конкретного сприймання до абстрактного, логічного мислення, в результаті чого встановлюються і розкриваються внутрішні зв'язки й закономірності. Такий перехід здійснюється шляхом утворення наукових понять [9;13].
Формуючи природничі знання у першокласників слід дотримуватись певних дидактичних особливостей проведення уроку у 1 класі.
Як зазначає О. Савченко, у початкових класах, особливо в першому, мають продовжуватися лінії дошкільного розвитку:
- пріоритетність виховних завдань,
- цілісність впливу на дитину через взаємозв'язок навчальної і пізнавальної діяльностей,
- широке використання гри,
- цілеспрямований розвиток сенсорних умінь, вправності й координованості рухів, гостроти зору, уяви, саморегуляції поведінки й загальномовленнєвий розвиток [53, 96].
Учителі початкової школи повинні дуже точно й повно враховувати досягнення дошкільного віку не тільки в змістовому й методичному планах (хоча це дуже важливо), а й у плані сформованості особистісних якостей дітей, їхньої вольової сфери, готовності до шкільного навчання. Тому в 1 -- 2-х класах плавно продовжуються і розвиваються напрями дошкільного розвитку: широке використання ігрової діяльності, цілеспрямований розвиток сенсорних процесів (чутливості слуху, вправності руки, гостроти зору).
Повноцінна початкова школа має грунтуватися на такій дошкільній підготовці:
- добре розвиненій ігровій діяльності дітей;
- пріоритетному розв'язанні виховних завдань, коли навчання здійснюється в контексті виховного процесу;
- добре розвиненому усному мовленні та уяві, достатній для навчання саморегуляції поведінки;
- розвиненій руховій і просторовій координації. Особливе значення мають тренованість у дошкільників м'язів руки, добрий окомір, уміння співробітничати у групі й колективі, здатність до саморегуляції.
Здійснення наступності потребує координації зусиль вихователів і вчителів:
- у вивченні особистості дітей;
- забезпечення плавності переходу до навчальної діяльності, формування вмінь працювати за взірцем і самостійно, а також організаційних, навчального слухання і різнобічного сприймання об'єктів [22].
Враховуючи те, що наступність передбачає певну послідовність і поетапність формування знань, умінь, навичок, способів діяльності, якими має оволодіти учень "по вертикалі" навчання, ми вважали, що наступність повинна включати взаємозв'язок методів, прийомів, форм навчання; певні послідовно зростаючі вимоги до результативності навчання, виховання, розвитку [2].
Таким чином, на підставі вищезазначеного нами визначено такі педагогічні умови забезпечення наступності у формуванні природничих знань у першокласників:
- врахування природничих знань першокласників, які вони отримали за період дошкілля;
- врахування вікових особливостей шестилітніх дітей;
- широке використання на уроках ігрових форм навчання;
- використання різноманітних завдань на впізнання і розрізнення об'єктів і явищ природи, порівняння, аналіз;
- використання різноманітної наочності на уроці.
2.2 Результати експериментальної роботи
Гіпотезу дослідження, суть якої полягає у тому, що якщо у навчанні учнів курсу "Я і Україна" будуть реалізовані умови забезпечення наступності у формуванні природничих знань у дітей дошкільного і шкільного молодшого віку, то це сприятиме ефективному засвоєнню першокласниками природничих знань, ми перевіряли у педагогічному експерименті.
Формуючий експеримент проводився на базі загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Мишковичі Тернопільського району Тернопільської області протягом 2007-2008 н.р. У педагогічному експерименті взяли участь 41 учень перших класів даної школи. Серед них визначено контрольний клас 1-Б - 21 учень та експериментальний клас 1-А - 20 учнів.
У контрольному класі навчальний процес здійснювався за методикою вчителя. В експериментальному класі ми навчальний процес побудували таким чином, щоб реалізувати власну методику формування у першокласників природничих знань з врахування умов наступності навчання. Показником ефективного формування знань у першокласників був рівень навчальних досягнень учнів.
У процесі експериментального дослідження проводився контрольний зріз знань. Критеріями оцінювання результатів контрольної роботи були якість виконання учнями завдань ( правильність ).
Підсумкова контрольна робота
1. Назви одним словом, що зображено на малюнку.
______________________
2. Закресли зайве.
3. Доповни речення.
Верхній пухкий шар землі на якому зростають рослини називають____.
4. З'єднай стрілками
Що дають рослини людям?
СоняшникЦукор
Цукровий бурякОлія
Пшениця Борошно
5. Доповни речення, використовуючи слова для довідок.
Чим вище Сонце, тим_________тепла воно посилає на землю.
Слова для довідок: більше, менше.
Ми вважали, якщо учні виконали правильно усі п'ять завдань, то вони досягли високого рівня знань. Якщо учні допустили одну помилку то вони досягли достатнього рівня знань, якщо учні допустили 2 помилки, то вони досягли середнього рівня знань та умінь. Учні, що допустили 3 помилки, досягли низького рівня знань та умінь.
Результати досягнень учнями рівня знань відображені у таблиці 2.1.
Таблиця 2.1. Результати досягнень учнями рівня знань
№ зрізу знань | Кількість учнів, що досягли рівня знань (у %) | ||||||||
високого | достатнього | середнього | низький | ||||||
Е 1-А | К 1-Б | Е 1-А | К 1-Б | Е 1-А | К 1-Б | Е 1-А | К 1-Б | ||
1 | 3(15%) | 2(9,5%) | 10(50%) | 8(38%) | 6(30%) | 10(48%) | 1(5%) | 1(4,5%) |
Порівняння результатів формування у молодших школярів природничих знань в експериментальному і контрольному класах показало, що в експериментальному класі кількість учнів із високим і достатнім рівнем знань вища. Кількість учнів, що виявили середній рівень знань у експериментальному класі менша, ніж у контрольному.
Кількісний та якісний аналіз результатів проведеного дослідження свідчить про те, що розроблена нами методика формування в першокласників знань з врахуванням умов наступності навчання сприяє ефективному засвоєнню учнями знань.
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
Проведене дослідження дає підстави зробити такі висновки:
1. У процесі вивчення педагогічної літератури з'ясовано, що одним із основних принципів навчання у початковій школі є принцип наступності. Його реалізація потребує якнайточнішого врахування вихідного рівня готовності дітей не лише "на стиках" освітніх дошкільної і шкільної ланок, а й в межах кожного етапу, передбачає певну послідовність і поетапність формування знань, умінь, навичок, способів діяльності, якими має оволодіти учень "по вертикалі" навчання. У понятті наступності виділяють три взаємозв'язані елементи необхідний зв'язок і співвідношення між частинами даної освітньої галузі на різних етапах навчання; взаємозв'язок методів, прийомів, форм навчання; певні послідовно зростаючі вимоги до результативності навчання, виховання, розвитку.
Наступність в навчальному процесі має велике значення. Вона дає можливість поступово збільшувати об'єм понять и способів дій, а також утворювати у школярів цілісне уявлення про наукове знання даної галузі науки; впливає на мотивацію учіння; дозволяє учителю застосовувати в навчальному процесі продуктивні способи навчання, дослідницькі і пошукові ситуації, а отже активізувати пізнавальну діяльність учнів, поступово збільшувати навантаження на школярів.
Реалізації принципу наступності на сьогодні в значній мірі сприяє обов'язковість підготовки дитини до школи, яка може здійснюватися різними шляхами: через систему дошкільної освіти; через організацію занять з дітьми, які не охоплені суспільним дошкільним вихованням, у недільних школах або впродовж місяця заздалегідь до початку навчального року.
Визначено у процесі реалізації наступності між дошкільною і початковою ланкою навчання вчителі -- класоводи повинні організовувати сумісну діяльність з дітьми, яка враховує вікову дитячу індивідуальність, спонукає її до творчого самовиявлення, зберігає унікальність і самобутність дошкільного дитинства, забезпечує ліричний, безкризовий перехід дошкільника у позицію особистості другого дитинства і водночас віддзеркалює розвивальний характер освіти. Вони повинні бути обізнаними з програмами і методиками навчання і виховання дітей в дошкільному навчальному закладі освіти, результатами розвиненості, навченості й вихованості дітей за всіма розділами програми і врахування їх у подальшій роботі початкової школи.
