Створено в листопаді 1992 року.
У складі Відділення 8 дійсних членів (академіків), 21 член-кореспондент, 1 почесний та 5 іноземних членів Академії педагогічних наук України. Відділенню підпорядковані Інститут психології ім. Г.С. Костюка (директор - акад. Максименко С.Д.), Інститут соціальної та політичної психології (директор - чл.-кор. Слюсаревський М.М.), Інститут спеціальної педагогіки (директор - акад. Бондар В.І.), Український науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи (директор - канд. психол. наук Панок В.Г.), сектор психологічних досліджень Південного наукового центру (м. Одеса) (директор - акад. Чебикін О.Я.), Науково-методичний центр дистанційного навчання АПН України при Дніпропетровському національному університеті (наук. керівник - чл.-кор. Носенко Е.Л.).
Проблематика наукових пошуків учених Відділення охоплює цілий ряд важливих досліджень фундаментальних теоретико-методологічних і прикладних проблем з психології, вікової фізіології та дефектології. Пріоритети надаються дослідженням актуальних проблем етнічної, загальної, вікової, педагогічної, соціальної та спеціальної психології, розробці психологічних проблем навчання і виховання, психічного та фізіологічного розвитку особистості в умовах трансформаційних процесів, що відбуваються на разі в суспільстві. Насамперед, це визначення закономірностей розвитку особистості в умовах неперервної освіти; дослідження процесу становлення дитини як суб'єкта власного розвитку; побудова теоретичної моделі психологічної структури особистісної готовності до освіти та самоосвіти; з'ясування умов, основних вимірів і форм становлення суб'єктності та розгортання самореалізації особистості; дослідження психолого-педагогічних проблем розвитку духовності особистості, становлення її національної свідомості та ідентичності.
Особливе місце займають дослідження щодо комплексного вивчення закономірностей і тенденцій соціалізації особистості в перехідному суспільстві, соціально-психологічних передумов та засобів формування політичної культури підростаючого покоління, дослідження актуальних проблем державотворення, науково-психологічного супроводу процесів реформування суспільства та освіти.
Ведуться дослідження з визначення гуманістичних орієнтирів у методології психологічної науки та ролі гуманістично орієнтованої психології в суспільному житті, передусім у сфері освіти.
Досліджується процес становлення уявлень про внутрішній світ людини та визначаються провідні тенденції розвитку психологічної думки в різні історичні періоди.
Вивчаються особливості функціонування психологічних механізмів навчання і спілкування дистанційного навчання. З'ясовуються особливості розвитку потенційних можливостей учнів в умовах модернізації освіти та розробляються психодіагностичні методики їх виявлення і розвитку в умовах навчального закладу.
Триває створення психолого-педагогічної системи супроводу процесу розвитку творчого потенціалу людини.
Здійснюється розв'язання актуальних проблем організаційної, практичної та консультативної психології, зокрема щодо ефективності і дієвості існуючих психодіагностичних та психотерапевтичних методів і психотехнік у сучасних культурно-історичних умовах.
Чільне місце займають дослідження, спрямовані на подальшу розробку методології теорії і практики корекційної педагогіки і спеціальної психології, вивчення особливостей розвитку таких дітей та розробку нових педагогічних технологій їхнього навчання. Ось, далеко не повний перелік проблем, над якими працюють наукові колективи і члени Відділення.
2.4 Відділення педагогіки і психології вищої школи
Склад:
Інститут вищої освіти; Центральний інститут післядипломної педагогічної освіти.
Теми науково-дослідних робіт - актуальні психолого-педагогічні проблеми систем вищої і післядипломної педагогічної освіти. Представлені такими напрямами: філософські засади модернізації вищої школи; економіко-управлінські детермінанти розвитку системи вищої освіти; психолого-педагогічні основи вдосконалення навчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах; організаційні умови та педагогічні фактори підвищення якості природничої і технічної професійної підготовки; організаційні умови та педагогічні фактори підвищення якості суспільної і гуманітарної професійної підготовки; організація виховної роботи у вищих навчальних закладах; організаційно-педагогічні умови і фактори підвищення ефективності післядипломної педагогічної освіти.
Найістотніші результати НДР, одержані у 2005 році.
У 2005 році членами відділення та підпорядкованими йому науковими установами досліджувалось 47 тем. У звітному році завершено дослідження 25 тем, над 22 темами робота продовжується.
За результатами виконання завершених тем визначено параметри соціально-економічного розвитку суспільства, на яких найпомітніше позначається дія його інтелектуального потенціалу; виокремлено критерії і показники, які найістотніше репрезентують інтелектуальний потенціал держави; з'ясовано сучасний стан розвитку інтелектуального потенціалу України; відстежено тенденції у змінах інтелектуального потенціалу населення України за роки її існування як незалежної держави; виявлено найсуттєвіші фактори впливу на інтелектуальний потенціал українського суспільства і показано місце освітньої компоненти у цьому процесі; обгрунтувано пріоритетні напрями модернізації вищої освіти, продиктовані закономірностями впливу освітніх чинників на інтелектуальний потенціал України.
Розроблено механізми розв'язання суперечностей між інтелектуальним потенціалом та освітнім рівнем індивіда у зв'язку з трансформацією вітчизняної вищої освіти на етапі її інтеграції в європейський освітній простір. Сформульовано систему принципів, що розкривають суть сучасної філософсько-освітньої парадигми.
Простежено тенденції взаємодії системи вищої освіти з матеріальним і духовним виробництвом, соціальною сферою та іншими суспільними підсистемами з акцентом на виявлення аксіологічного потенціалу вищої освіти та її вплив на модернізацію українського суспільства.
З'ясовано місце економічних регулятивів у підвищенні ефективності науково-дослідної роботи науково-педагогічних кадрів; розкрито фінансові механізми підвищення ефективності науково-дослідної роботи у вищих навчальних закладах.
З'ясовано вимоги до інформаційних матеріалів для створення галузевої комп'ютерної системи «Кадри освіти України».
Сформульовано пропозиції щодо вдосконалення організаційно-економічних засад діяльності вищих навчальних закладів.
Запропоновано модель управління навчальною та пошуковою діяльністю студентів на рівні взаємодії учасників навчально-виховного процесу та структурних підрозділів вищого навчального закладу.
Класифіковано використовувані у практиці діяльності вищих навчальних закладів педагогічні технології; виокремлено головні структурні елементи наявних навчальних і виховних технологій; на цій основі сконструйовано узагальнену модель навчально-виховної (освітньої) технології.
На основі розгляду організації навчального процесу на економічних факультетах вищих навчальних закладів через призму структурних факторів та інституціональних умов економічного зростання України, інноваційно-інвестиційних факторів соціально-економічного розвитку України, тенденцій світової економіки та пріоритетів України в цьому процесі, ефективного використання економіко-математичних моделей прогнозування економічних змін та управління сферою виробництва і послуг обґрунтовано основні напрями підвищення якості підготовки майбутніх економістів.
Виокремлено концептуальні засади побудови змісту математичної освіти бакалаврів математики і фізики, його структурування та реалізації у формі державних стандартів на рівні освітньо-кваліфікаційної характеристики і освітньо-професійної програми підготовки бакалаврів математики і фізики.
Виявлено основні природні та техногенні загрози безпеці життєдіяльності населення, що використано у Концепції підготовки бакалаврів і магістрів географії, у процесі розробки нового переліку напрямів, спеціальностей та спеціалізації підготовки фахівців-географів, у розробці освітніх стандартів з відокремлених спеціальностей.
Уточнено структуру і зміст поняття «якість природничої та технічної професійної освіти»; здійснено критеріальне наповнення поняття «якість природничої та технічної освіти»; обгрунтувано теоретичні засади забезпечення якості природничої та технічної освіти у вищих навчальних закладах України.
Одержано результати, що стосуються напрямів прогностичного розвитку вищої гуманітарної освіти у контексті суспільних перетворень в Україні та інтеграції вітчизняної гуманітарної освіти у світовий простір; шляхів трансформації системи вищої технократичної освіти у систему, що забезпечує збалансовану підготовку фахівців природничо-технічного і суспільно-гуманітарного профілів; з'ясовано специфіку впливу вивчення української мови у цьому процесі.
Спростовано закладену в сучасних підручниках і навчальних посібниках з історичної граматики української мови засадничу тезу про те, що проміжною ланкою між початком формування української мови й праслов'янською мовою була спільно-східнослов'янська або давньоруська мова.
Виокремлено правові, соціально-політичні та гуманітарні фактори розбудови державності України; обґрунтовано оптимальні шляхи трансляції одержаних результатів у навчальну практику ВНЗ на змістовому і процесуальному рівнях.
З'ясовано методологічні аспекти підвищення ефективності викладання курсу «Історія України» у ВНЗ.
Уточнено механізми трансформації зарубіжних народних виховних ідей у навчально-виховний процес вітчизняних вищих навчальних закладів.
Розроблено модель експертної діяльності інститутів післядипломної педагогічної освіти щодо освітніх інновацій в регіоні.
Уточнено модель професійно-кваліфікаційної характеристики методиста закладу післядипломної освіти; розроблено зміст підготовки і підвищення кваліфікації методичних працівників.
Розроблено теоретико-медологічні засади інтеграції науково-методичної діяльності закладів ППО; обґрунтовано механізми інтеграції науково-методичної діяльності закладів ППО.
Запропоновано організаційно-педагогічну модель очно-дистанційного підвищення кваліфікації керівних (управлінських) кадрів системи освіти.
Обґрунтовано компетентний підхід до визначення рівня освітньо-професійної підготовки педагогічних працівників за освітньо-кваліфікаційними рівнями.
Зазначене вище дозволило визначити засади трансформації системи вищої освіти України на етапі інтеграції в європейський освітній простір і механізми її адаптації до європейських освітніх стандартів; запропонувати комплексне розв'язання проблеми балансу попиту і пропозицій на ринку освітніх послуг; виокремити психолого-педагогічний базис проектування особистісно орієнтованих технологій навчання у вищих навчальних закладах; запропонувати шляхи реалізації результатів наукових досліджень науково-педагогічних працівників вищих навчальних закладів у змісті спеціальної освіти студентів; розкрити особливості розвитку вищої гуманітарної освіти в контексті демократичних перетворень в Україні; відстежити вплив соціальних чинників на формування загальнолюдських цінностей студентської молоді; розробити концептуальні засади підвищення ефективності діяльності закладів післядипломної педагогічної освіти.
2.5 Відділення педагогіки і психології професійно-технічної освіти
Відділення педагогіки і психології професійно-технічної освіти засновано 29 січня 1997 р. Академік-секретар Відділення - доктор педагогічних наук, професор Ничкало Нелля Григорівна, вчений секретар - кандидат педагогічних наук Талалуєва Наталія Олександрівна. До складу входять 5 дійсних члени (академіка) та 11 членів-кореспондентів.
Відділенню підпорядковані наукові підрозділи: Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих; Інститут професійно-технічної освіти; Донецький інститут післядипломної освіти інженерно-педагогічних працівників; Львівський науково-практичний центр професійно-технічної освіти; Навчально-науковий центр професійно-технічної освіти.
Основний напрям наукових досліджень: «Теоретико-методичні основи формування змісту професійної освіти», а саме: дидактика професійної школи; психолого-педагогічні засади технологій навчання у неперервній професійній освіті; педагогічна майстерність у системі професійної освіти; педагогічні умови виховання майбутніх робітників у професійно-технічних навчальних закладах; неперервна професійно-мистецька освіта; становлення особистості фахівця в системі неперервної професійної освіти; управління та економіка в системі професійно-технічної освіти; розвиток професійної освіти в зарубіжних країнах; теоретичні та методичні проблеми професійної освіти.
Висновок
Академія педагогічних наук України створена указом Президента України в 1992 році як вища галузева державна наукова установа.
Першим президентом АПН України був обраний доктор педагогічних наук, професор М.Д. Ярмаченко. Нині у складі АПН України 51 дійсний член і 83 члени-кореспонденти.
У підпорядкуванні Академії 9 науково-дослідних інститутів і 5 центрів, 2 вищі навчальні заклади післядипломної світи, що здійснюють перепідготовку та підвищення кваліфікації педагогічних і керівних кадрів, Державна науково-педагогічна бібліотека імені В.О. Сухомлинського та Педагогічний музей. В установах АПН України працює понад 1200 наукових співробітників, більше половини яких мають наукові степені доктора або кандидата наук.
Наукові структури АПН об'єднано а п'ять відділень:
- теорії та історії педагогіки;
- дидактики, методики та інформаційних технологій в освіті;
- психології, вікової фізіології та дефектології;
- педагогіки та психології професійно-технічної освіти;
- педагогіки та психології вищої школи.
Основне завдання АПН України полягає педагогічних і психологічних проблем розвитку національної системи освіти. Науковці Академії щорічно виконують понад 200 тем фундаментальних і прикладних досліджень, а також завдання близько 20 державних і галузевих програм.
За результатами наукових досліджень членами Академії щорічно видається майже 2,5 тисячі праць, серед яких вагоме місце займають монографії, підручники і навчальні посібники, методичні посібники і рекомендації, навчальні програми тощо. Так, за останні роки науковці Академії здійснили навчально-методичне забезпечення переходу початкової школи на новий зміст і структуру (розроблено Державний стандарт, навчальні плани і програми, підготовлено і видано підручники і навчальні посібники для 1-4 класів, відповідні методичні розробки і рекомендації); обґрунтували зміст освіти для основної і старшої загальноосвітньої школи (розроблено Державний стандарт, навчальні плани і програми, створюються підручники і навчальні посібники з усіх базових предметів); підготували нормативну базу щодо переходу спеціальної початкової освіти дітей з порушення психофізичного розвитку на новий зміст (розроблено Державний стандарт, навчальні плани і програми, готуються підручники і посібники для різних категорій дітей з особливими потребами); концептуально обґрунтували основні засади розвитку професійно-технічної освіти і зміст підготовки робітничих кадрів (розроблена державна програма розвитку профтехосвіти, створюються стандарти змісту для різних професій); визначили організаційно-педагогічні умови підвищення якості підготовки фахівців з вищою освітою у зв'язку з приєднанням України до Болонського процесу (підготовлено галузеві стандарти вищої школи з багатьох спеціальностей, розроблено педагогічної освіти, створено навчально-методичне забезпечення підготовки фахівців з вищою освітою), розробили нормативно-правове забезпечення функціонування в системі освіти психологічної служби, тощо.
Учені АПН України мають вагомий доробок у розв'язанні проблем розвитку особистості і соціоприродному і культурному просторі, її соціалізації в сучасному суспільстві і громадського виховання.
Підготовлено Національну програму виховання дітей та учнівської молоді в Україні, Програму розвитку і виховання дитини раннього віку та методичне забезпечення до неї, створено низку психологічних тренінгів, методичних розробок і рекомендацій щодо запобігання деструктивним впливам на особистість, гармонізації особистісного розвитку молоді на засадах гуманістичної парадигми тощо.
Академія здійснює підготовку наукових і науково-педагогічних кадрів з 26 наукових спеціальностей у галузі педагогічних, психологічних і філософських наук. В аспірантурі навчається понад 500 осіб, в докторантурі - понад 40 осіб. У наукових установах АПН діє 12 спеціалізованих учених рад з педагогічних та психологічних наук, на засіданні яких захищається близько 200 дисертацій на рік. При Академії діє Рада з координації наукових досліджень у галузі педагогічних і психологічних наук, яка узгоджує проблематику дисертаційних робіт з педагогіки і психології.
Учені Академії беруть активну участь у державотворчих процесах, нормативно-правовому забезпеченні функціонування системи освіти. За їх участю підготовлена Національна доктрина розвитку освіти, державні і галузеві програми з проблем розвитку освіти, державні стандарти спеціальної початкової освіти, загальної середньої освіти для 12-річної школи, з ряду спеціальностей вищої освіти тощо.
Використана література
1. Академія педагогічних наук України. Інформаційний довідник. - К.: Фенікс, 2002. - 296 с.
2. Щорічний звіт про роботу Академії педагогічних наук України за 2002 рік. - К.: АПН України, 2007. - 259 с.
Страницы: 1, 2
