Особливості роботи соціального педагога в закладах пенітенціарної системи
Міністерство освіти і науки України
Глухівський державний педагогічний університет ім. О. Довженко
Курсова робота
«Особливості роботи соціального педагога в установах пенітенціарної системи»
Виконала :
студентка IV курсу 43-СП групи
соціально - гуманітарного
факультету
Величко Лілія Леонідівна
Науковий керівник:
Швєдова Альбіна Василівна
Кролевець 2009
ЗМІСТ
Вступ
Розділ І. Теоретико-методологічні основи процесу діяльності соціального педагога в установах пенітенціарної системи для неповнолітніх
1.1 Загальне поняття терміну «неповнолітній злочинець» та спеціальні навчально-виховні установи для неповнолітніх засуджених
1.2 Закономірності та принципи роботи соціального педагога з неповнолітніми в умовах позбавлення волі
1.3.Функції соціального педагога в пенітенціарних установах для неповнолітніх
1.4 Основні напрями діяльності соціального педагога в пенітенціарних установах для неповнолітніх
1.4.1 Правовий аспект соціальної роботи в пенітенціарних установах для неповнолітніх
1.4.2 Психологічний аспект соціальної роботи з неповнолітніми злочинцями
1.5 Основні методи роботи соціального педагога з неповнолітніми в умовах позбавлення волі
Розділ II. Практичне втілення форм та методів соціальної роботи з неповнолітніми в умовах позбавлення волі
Висновки
Рекомендації
Список літератури
Додатки
Вступ
Актуальність
Однією із самих актуальних і соціально значимих задач, що стоять перед нашим суспільством сьогодні, безумовно, є пошук шляхів зниження росту злочинності серед молоді і підвищення ефективності її профілактики. Необхідність якнайшвидшого рішення цієї задачі обумовлена не тільки тим, що в країні продовжує зберігатися досить складна криміногенна обстановка, але насамперед тим, що в сферу організованої злочинності втягується усе більше і більше неповнолітніх кримінальними угрупованнями, створеними підлітками, скоюються небезпечні злочини, і число їх неухильно росте. Злочинність молодіє і приймає стійкий рецидивний характер. А така криміналізація молодіжного середовища позбавляє суспільство перспектив встановлення у швидкому майбутньому соціальної рівноваги і благополуччя.
Реформування пенітенціарної системи України передбачає залучення до участі у різних формах роботи з засудженими, зокрема неповнолітніми, досить широкого кола фахівців і представників громадськості. Це пов'язано з цілями такої роботи, які у відповідності до мінімальних стандартних правил Організації Об'єднаних Націй, щодо здійснення правосуддя стосовно неповнолітніх (Пекінські правила), прийнятих 29 листопада 1985 р., полягають у забезпеченні опіки, захисту, освіти і професійної підготовки з метою надання неповнолітнім допомоги для виконання соціально-корисної та плідної ролі у суспільстві (п. 26.1). [2;80].
У наступному міжнародному документі -- правилах Організації Об'єднаних Націй стосовно захисту неповнолітніх, позбавлених волі, прийнятих 14 грудня 1990 р., у спеціальному розділі "Розширення кола спілкування" підкреслено, що слід використовувати всі засоби для забезпечення належного зв'язку неповнолітніх з зовнішнім світом, що їм треба дозволити спілкуватися з представниками організації, які мають надійну репутацію. [2;120].
Такими представниками є, зокрема, працівники соціальних служб для молоді (ССМ), до функціональних обов'язків яких входить соціальний супровід неповнолітніх та молоді, яка перебуває у місцях позбавлення волі або звільнилася з них.
В Україні вже накопичений певний досвід здійснення такої роботи, який засвідчує її ефективність.
Головна роль у рішенні цієї найгострішої проблеми приділяється соціальній педагогіці, хоча, звичайно, вирішити її можна тільки комплексно, із залученням усіх ресурсів і сил суспільства. Однак інтеграція зусиль суспільства може здійснитися лише в рамках науково обґрунтованого, забезпеченого ефективними технологіями соціально-педагогічної системи перевиховання особистості неповнолітнього за допомогою послідовних педагогічних і виховно-профілактичних впливів, що забезпечують формування особистості з твердими і правильними життєвими установками.
Завдання соціального педагога полягає в тому, щоб неповнолітнього якнайшвидше «вирвати» зі зчеплення несприятливих факторів, «направити» на нього міри виховного та профілактичного характеру, а в деяких випадках приділити йому більше елементарної людської уваги, допомогти сформувати міцні психологічні установки позитивного характеру, допомогти швидше адаптуватись до нових умов.
Знаючи окремі вчинки неповнолітнього, важливо не допустити в подальшому формування в нього антигромадських поглядів та виникнення рецидивів правопорушень. Саме в цьому випадку своєчасний позитивний вплив різноманітних засобів та методів, які може використати соціальний педагог може усунути негативний вплив, замінивши його на соціально-позитивне спрямування .
Об'єкт дослідження - неповнолітні, які знаходяться в місцях позбавлення волі.
Предмет дослідження - робота соціального педагога з неповнолітніми злочинцями в установах пенітенціарної системи.
Мета дослідження - вивчення особливостей діяльності соціального педагога в установах пенітенціарної системи для неповнолітніх.
Завдання :
1. Визначити основні теоретичні підходи до роботи соціального педагога в пенітенціарних установах для неповнолітніх;
2. Визначити поняття «неповнолітній злочинець» і навчально - виховні установи для неповнолітніх засуджених;
3. Проаналізувати основні закономірності та принципи діяльності соціального педагога в установах цього типу;
4. Проаналізувати головні функції і напрями роботи соціального педагога в даних установах;
5. Визначити найбільш ефективні, гуманістично - спрямовані методи роботи соціального педагога з неповнолітніми засудженими.
Гіпотеза - Якщо втілювати на практиці форми і методи соціальної роботи з неповнолітніми в умовах позбавлення волі, то будуть покращуватись результати впливу на ресоціалізацію і перевиховання особистості неповнолітніх злочинців.
Аналіз літератури:
Проблеми соціальної роботи в пенітенціарній сфері з неповнолітніми у вітчизняній літературі розроблені на недостатньому рівні. Більшою чи меншою мірою питання по даній темі розроблені лише в літературі по суміжним дисциплінам.
Літературу що має відношення до проблеми соціальної роботи в пенітенціарній сфері умовно можна розділити на п'ять груп:
Перша група - це нормативно-законодавча база, яка передбачає здійснення правосуддя, захисту та супроводу неповнолітніх.
Це передусім Закон України «Про органи і служби у справах неповнолітніх», Збірник міжнародних стандартів і норм ООН в області правосуддя по відношенню до неповнолітніх, Кримінальний кодекс України та ін.
Другу групу складають роботи присвячені дослідженню процесу перевиховання і виправлення неповнолітніх правопорушників і злочинців.
Це насамперед роботи В.Г. Баженова, А.С. Макаренка, Н.Ю.Максимова, В.С. Мєдвєдєва і ін.
До третьої групи входять роботи по профілактиці правопорушень і злочинності.
До даної групи відносяться роботи І.Васильківської,Н.М.Вєтрова, М.Коваля і ін.
У четвертій групі розглядаються питання, що стосуються безпосередньо пенітенціарної соціальної роботи, це насамперед робота соціального педагога з неповнолітніми засудженими у ВК і соціальний супровід і підтримка неповнолітніх після звільнення.
До їх числа відносяться роботи в А.Капської, С.С. Пальчевського, Є.І Холостова, збірник державного ЦССМ .
П'ята група складається з робіт присвячених пенітенціарній психології. Це роботи В.С. Мєдвєдєв, А.І. Ушатіков, Б.Б. Казак і ін.
Особливо важливими в методологічному плані для даної роботи опинилися роботи А. Капської, С.С. Пальчевського, Є.І Холостова, а також авторів збірника державного ЦССМ ,в яких достатньо глибоко розкриті питання про особливості роботи соціального педагога саме з цим контингентом клієнтів. При визначенні методів перевиховання і ресоціалізації неповнолітніх засуджених найбільш актуальними і відповідними завданням даної роботи нам показалися роботи В.Г. Баженова, Н.Ю. Максимова, В.С. Мєдвєдєва , а також неоцінимий внесок у роботу з неповнолітніми злочинцями зробив великий педагог А.С. Макаренко, досвід якого ми використали у свої праці і взяли за основу.
В цілому, на основі виконаного аналізу, можна стверджувати, що спеціальна література по даному питанню знаходиться у стадії розробки. Насамперед, література стосується саме профілактики таких явищ у суспільстві, адже простіше попередити злочин, ніж проводити роботу по зміні соціальних установок злочинця. Але, спираючись на практичний досвід великих педагогів, таких як А.С.Макаренко, автори вносять і свій вклад у розробку теоретико-методологічних основ роботи соціального педагога в установах пенітенціарної системи.
Розділ І. Теоретико-методологічні основи процесу діяльності соціального педагога в установах пенітенціарної системи для неповнолітніх
1.1 Загальне поняття терміну «неповнолітній злочинець» та спеціальні навчально-виховні установи для неповнолітніх засуджених
Визначення основних термінів
Дитина - особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосованим до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше.(Конвенція ООН з Прав дитини від 20.11.89, Закон України «Про охорону дитинства»).
Неповнолітня особа (у кримінальному праві) - особа, яка на момент вчинення злочину не досягла вісімнадцятирічного віку. (ч.1 ст. 102 Кримінального кодексу України). [8] .
Досягнення встановленого КК України віку - одна із загальних умов притягнення особи до кримінальної відповідальності (ч.1 ст.18). Встановлення мінімальної календарної вікової межі для кримінальної відповідальності має бути соціально та кримінологічно обґрунтованим. При цьому враховується ряд факторів: ступінь фізичного і психічного розвитку, соціально-психологічні особливості (інтелектуальні, вольові, емоційні) людини, рівень її соціалізації як особи, що визначають здатність даного суб'єкта під час вчинення діяння усвідомлювати його фактичний характер і суспільну небезпечність; кримінологічні показники (поширеність діянь даного виду серед осіб певного віку, їх тяжкість тощо); принципи кримінальної політики (наприклад, доцільність установлення кримінально-правової заборони).
Кримінальне право окреслює таку мінімальну вікову межу, з якою пов'язана здатність суб'єкта забороненого кримінальним законом діяння до несення кримінальної відповідальності, будучи однією з передумов інкримінування його у вину. Береться до уваги типова психофізіологічна характеристика неповнолітніх з врахуванням даних ряду наук, зокрема фізіології, педагогіки, загальної та вікової психології. В п.4.1. Мінімальних стандартних правил ООН стосовно відправлення правосуддя щодо неповнолітніх ("Пекінських правил") відмічається, що нижня межа віку кримінальної відповідальності за правопорушення "не повинна встановлюватись на надто низькому віковому рівні, враховуючи аспекти емоційної, духовної та інтелектуальної зрілості". В коментарі до цього правила підкреслюється, що сучасний підхід полягає у визначенні здатності дитини перенести пов'язані з кримінальною відповідальністю моральні та психологічні аспекти, тобто у визначенні можливості притягнення дитини, в силу індивідуальних особливостей, сприйняття і розуміння, до відповідальності за явно антигромадську поведінку. [2 ; 41].
Лише з досягненням певного віку під впливом сім'ї, школи, соціального середовища підліток досягає певного рівня свідомості, який дозволяє йому розрізняти добре і погане, що може спричинити шкоду іншим людям. Це уможливлює пред'явлення до неповнолітніх вимоги узгоджувати свою поведінку з встановленими в суспільстві правилами.
Отже, йдеться про здатність особи усвідомлювати соціально-значимий характер своєї поведінки (інтелектуальний аспект) та приймати соціально значимі рішення (вольовий аспект), що набувається з досягненням певного віку. Досягнення встановленого законом віку кримінальної відповідальності має виходити також з наявності у особи здатності належним чином сприймати кримінальне покарання, щоб воно могло досягти своїх цілей.
Мінімальна межа віку кримінальної відповідальності в різних країнах може суттєво відрізнятись (скажімо 6 років - в Ірані, 13 років - у Франції, 16 років - в Шотландії"), що залежить від ряду факторів, зокрема історичних і культурних особливостей. [2 ; 42].
Кримінальний кодекс України встановлює диференційовані вікові межі для притягнення особи до кримінальної відповідальності: загальну - 16 років (ч.і1ст.22) та більш низьку - 14 років за вчинення ряду злочинів, вичерпний перелік яких наведений у ч.2 ст.22. [8].
Направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної установи для дітей - злочинців означає поміщення до загальноосвітньої школи соціальної реабілітації або професійного училища соціальної реабілітації, статус яких визначений Законом « Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх » від 24 січня 1995. [1].
Ці заклади мають напівзакритий характер, направлення до них є найсуворішим примусовим заходом виховного характеру. Застосування цього заходу обумовлюється ступенем соціально -- моральної запущеності особи неповнолітнього ( про це може свідчити, зокрема, неефективність застосовуваних до нього раніше примусових заходів виховного характеру), вихід його з - під контролю батьків чи осіб, які їх заміняють , доцільністю ізоляції його від негативного впливу соціального середовища, а також характером та ступенем тяжкості вчиненого злочину чи правопорушення , передбаченого статтею Особливої частини КК.
В постанові Верховного Суду від 22 грудня 1995 р. № 21 роз'яснено, що до спеціальних навчально-виховних установ неповнолітні направляються тоді, коли вони вийшли з - під контролю батьків чи осіб, які їх заміняють, не піддаються виховному впливу і не можуть бути виправлені шляхом застосування інших видів виховного характеру. Разом з тим не можуть направлятися в ці установи особи, визнані інвалідами, а також ті, які за висновком відповідних спеціалістів перебування в таких закладах протипоказане за станом здоров'я (абз. 1 п .8 постанови) .[1].
Основним завданням загальноосвітніх шкіл і професійних училищ соціальної реабілітації є : створення належних умов для життя, навчання і виховання учнів підвищення їх загальноосвітнього і культурного рівня, професійної підготовки, розвитку індивідуальних здібностей і нахилів, забезпечення необхідної медичної допомоги; забезпечення соціальної реабілітації учнів, їх правового виховання та соціального захисту в умовах постійного педагогічного режиму (ст.8 Закону від 24 січня 1995) . [1].
Особливості педагогічного режиму в школі соціальної реабілітації та професійному училищі соціальної реабілітації визначаються: спеціальним режимом дня і системою навчальної і виховної роботи; постійним наглядом і педагогічним контролем за учнями; виключенням можливості вільного виходу за межі території школи без дозволу адміністрації.
Неповнолітній направляється до спеціальної навчально-виховної установи до його виправлення на визначений судом строк, який не може перевищувати трьох років. До загальноосвітньої школи соціальної реабілітації направляються неповнолітні віком від 11 до 14 років, а до професійного училища соціальної реабілітації - від 14 до 18 років.
У загальноосвітніх школах соціальної реабілітації(ЗОШСР) неповнолітні тримаються до досягнення ними 14 років, а у професійних училищах соціальної реабілітації(ПУСР) - 18 років а у виняткових випадках (якщо це необхідно для закінчення навчального року або професійної підготовки) у школах до досягнення ними 15 років, а в училищах - за рішенням суду - до досягнення 19 років. Учні загальноосвітніх шкіл соціальної реабілітації, яким виповнилося 15 років, але які не стали на шлях виправлення, за рішенням суду за місцем знаходження зазначеного закладу можуть бути переведені до професійного училища соціальної реабілітації. В таких випадках загальний строк перебування учня в цих спеціальних навчально-виховних установах теж не може перевищувати трьох років .[1].
У школі соціальної реабілітації можуть застосовуватися заходи заохочення учнів. За порушення режиму на учнів можуть накладатися такі стягнення: попередження, оголошення догани, обговорення на загальних зборах учнів групи, загону, педагогічній раді, поміщення до дисциплінарної кімнати терміном до двох діб.
Звільнення учнів із навчально-виховних установ соціальної реабілітації проводиться після закінчення терміну перебування або достроково (ч. 7 ст.8 Закону від 24 січня 1995 р.), в останньому випадку - рішенням директора школи чи училища. "Учень, який довів своє виправлення, підлягає достроковому звільненню з навчально-виховного закладу соціальної реабілітації. Воно провадиться за клопотанням ради школи чи професійного училища соціальної реабілітації на підставі постанови судді районного (міського) суду за місцем знаходження цього закладу. До клопотання має бути долучена особиста справа учня з даними, що характеризують його ста-влення до навчання і праці, а також поведінку за весь час перебування в школі або професійному училищі соціальної реабілітації" (абз. 5 п. Ю постанови) .[1].
Умови перебування неповнолітніх у спеціальних навчально-виховних установах, направлення до яких є примусовим заходом виховного характеру, визначаються спеціальними положеннями (див.: Положення про загальноосвітню школу соціальної реабілітації, Положення про професійне училище соціальної реабілітації, які були затверджені постановою КМ від 13 жовтня 1993 р. №859 (в редакції від 11 серпня 1995 р.) // ЗП України. - 1994. -№ 3. - Ст. 57; 1995. - №12. - Ст. 281). [19;281].
Підсумовуючи усе вище сказане, можна зробити висновок про те, що незважаючи на тяжкість скоєного правопорушення або злочину, законом враховується те, на скільки неповнолітній розуміє всю міру відповідальності за скоєне і міру сприйняття покарання, а по тому і визначається саме мінімальна межа кримінальної відповідальності. Також згідно з Міжнародними законами, а також законами і постановами України навчально-виховні установи (школи і училища соціальної реабілітації) для неповнолітніх служать для утримання неповнолітніх, але мають досить м'якші умови перебування в них, ніж подібні заклади для дорослих засуджених. Неповнолітні навчаючись в даних установах і отримуючи середню та спеціальну освіту, також мають право на забезпечення змістовного дозвілля, розвитку трудових навичок і умінь, мають право на оплачувану працю, а також, для них повинні створюватись усі необхідні умови для повноцінного задоволення їх потреб. З тим же, створюючи умови для того, щоб підліток зміг вибрати для себе кращий шлях у цьому житті.
