5.Гласність, привселюдність заохочення; його дієвість зростає, коли заохочення популяризується засобами наочної агітації, усної пропаганди.
6.Дотримування почуття міри. Якщо заохочення застосовуються досить часто, за незначні дії та вчинки, то вони перестають виступати стимулом, який активізує зусилля неповнолітнього, до них звикають.
7.Потрібно вміло поєднувати моральне і матеріальне заохочення.
8.Слід піклуватися про педагогічну спрямованість заохочення, його виховний та стимулюючий вилив на особистість і групу.
9.Послідовність, тобто використання всіх різноманітних засобів за-охочення - від найпростішої похвали до пом'якшення умов утримання та дострокового звільнення з ВТК.
10.Узгодженість заохочення з думкою колективу засуджених у ВТК. Виховне значення цього методу значно зростає, якщо ініціатива про заохочення йде від самих засуджених.
11.Створення ув'язненим спеціальних умов для прояву позитивних якостей та переживання радощів похвали за соціально-корисні дії та вчинки.
Особливий вид заохочення -- "авансоване". Воно застосовується до неповнолітніх, які внутрішньо готові до певних позитивних дій та вчинків, але внаслідок якихось причин (сумніви, невпевненість) утримуються від їх здійснення. У цьому випадку "авансоване" заохочення виконує роль пускового механізму позитивних поведінкових вчинків. [5;324].
Сильним мотиваційним, стимулюючим засобом впливу па особистість є метод довіри. Суть цього методу полягає в виявленні вихователем у неповнолітнього якоїсь позитивної якості та дорученні йому діяльності, в якій ця якість повинна проявитися. Сила методу полягає в чому, що довіра викликає у засудженого зворотну реакцію у вигляді певних моральних обов'язків перед особою, що виявила цю довіру. Виправдана довіра дає емоційне задоволення, дозволяє відчути значущість своєї особистості.
Пенітенціарні працівники повинні пам'ятати, що застосування цього методу визначається знанням індивідуально-психологічних особливостей ув'язнених, і має бути у кожному випадку продуманим, обґрунтованим. Причому, довіряючи неповнолітньому, слід перевіряти та контролювати його дії.
Призначення методів вивчення результатів виховання полягає в отриманні зворотної інформації про результативність виховних впливів вихователів на ув'язнених, в здійсненні періодичних "зрізів" рівня їх виправлення.
Спостереження як спеціально організоване, цілеспрямоване, плано-мірне та систематичне сприйняття поведінки ув'язнених у природних умовах їхнього житія та діяльності дозволяє фіксувати, аналізувати, узагальнювати прояви особистості, її зміни в різних ситуаціях, контролювати хід накопичення позитивного досвіду поведінки.
Індивідуальні бесіди надають співробітникам та соціальним працівникам можливість виявляти зміни в поглядах і переконаннях ув'язненого, його життєвих планах, прагненнях, системі цінностей і моральних установках, рівень сформованості правосвідомості і в цілому відстежувати хід коригування спрямованості особистості внаслідок педагогічних впливів.
Аналіз продуктів діяльності (наприклад, кількісних та якісних показників трудової та навчальної діяльності, виконання різних доручень, виступів на зборах, заміток до стінної газети, листування тощо) допомагає побачити відображені в них інтереси неповнолітнього, його прагнення, зміну ставлення та поведінки.
Узагальнення незалежних характеристик ґрунтується на зібранні, порівнянні відомостей про неповнолітнього від різних осіб, котрі характеризують його незалежно один від одного, що підвищує об'єктивність суджень про особливості спрямованості його особистості.
З метою вивчення результативності виховних впливів на неповнолітніх ув'язнених використовуються методи анкетування, аналізу документації, а також спеціальні психодіагностичні методики (зокрема тестування).
Достовірність узагальнюючих суджень про результати корекційно-виховного процесу з неповнолітніми ув'язненими забезпечується комплексним використанням зазначених методів цієї групи зі зіставленням матеріалів, отриманих за допомогою кожного з них. [15; 52].
Соціально - трудова реабілітація, як метод ресоціалізації неповнолітніх в умовах позбавлення волі.
Для подальшого процесу ресоціалізації і перевиховання неповнолітнього правопорушника реалізуються у навчально-виховній роботі, що включає в себе загальноосвітнє і професійне навчання. Тут слід особливо зазначити, що зміна назви «виховна трудова колонія» на «соціально-виховний заклад» підкреслює при усій важливості трудової діяльності пріоритетність саме виховних заходів.
Необхідна умова для усіх вихованців -- одержання ними спеціальності, при цьому повинний забезпечуватися по можливості широкий і добровільний вибір професій, враховуватися потреби регіону і ринку праці (перспектива), вік, фізичні, розумові і психічні особливості. Однак у даний час ця умова не забезпечується повною мірою, про що свідчать дані опитувань засуджених у виховних колоніях, більш 60% яким у майбутньому не збираються працювати за придбаною у колонії професією. [16; 124].
Дуже важливе значення має зміна відношення засуджених до праці, забезпечення вихованців роботою з високим рівнем організації і культури виробництва, технології. Необхідно домагатися проведення оплати виконаної роботи, що забезпечить зацікавленість підлітка в результатах його праці.
До числа основних засобів, що забезпечують процес виправлення злочинців, відноситься загальноосвітнє навчання. Щодо неповнолітніх засуджених необхідно відзначити особливу роль, що має даний засіб впливу. Адже у виховній колонії практично кожен засуджений проходить через освітню школу, що є одною з головних структурних елементів установи і фактично -- центром проведеної в колонії виховної роботи. Дуже важливою є чітка взаємодія у виховному процесі вчителів школи, вихователів загонів і відділень, викладачів професійного училища, майстрів виробництва, тому, що в роботі з засудженими не завжди дотримується принцип єдності педагогічних вимог. [18;536].
Вихід з цього положення бачиться в створенні єдиного навчально-виховного процесу, що охоплює всі служби колонії. Для сучасних виховних колоній потрібні висококваліфіковані фахівці, що знають вікову специфіку неповнолітніх, і насамперед соціальні педагоги. Виховна робота повинна проводитися диференційовано, з урахуванням ступеня моральної деформації засуджених.
Суспільний вплив -- одне з умов забезпечення процесу соціалізації неповнолітніх, що відбувають покарання, прилучення їх до нормальної людської діяльності й участі в суспільному житті, і тут відкривається найширший простір для діяльності соціального педагога.
Велике значення в організації виховного процесу здобуває колектив засуджених. Позитивний ефект, як показує практика, досягається частіше при впливі на засудженого через його первинний колектив (загін, бригаду, клас), члени якого знаходяться в постійному спілкуванні і взаємодії один з одним, повсякденно зв'язані загальними інтересами і справами, відносинами відповідальної залежності і знаходяться під постійним контролем вихователя, що знає про характер міжгрупових і міжособистісних відносин засуджених. Необхідно довіряти підліткам роль активних організаторів, а не тільки виконавців волі вихователів, використовувати різні форми колективної діяльності на основі самоврядування, творчого початку, самостійності. Перебудова моральної свідомості засудженого здійснюється в нерозривному зв'язку з формуванням позитивного досвіду життєдіяльності. [16;146].
Можна зробити висновок, що при використанні усіх цих методів слід врахувати, що позитивна спрямованість процесу перевиховання можлива лише за умови налагодження довірливих відносин між підлітком і фахівцем. Підтримка такого складного психологічного стану, як вихованість, є головним завданням соціального педагога по суті на всіх етапах здійснення процесу перевиховання. Також виправний вплив на неповнолітніх злочинців варто розглядати як єдиний нерозривний процес, починаючи з моменту узяття їх під варту і закінчуючи періодом реабілітації і соціальної адаптації після звільнення. І на протязі цього процесу соціальний педагог є тією ланкою, яка підтримує зв'язки засуджених з їх батьками, педагогічним колективом, адміністрацією ВК, однолітками, сприяє налагодженню їх взаємодії та досягненню загальної мети - перевиховання неповнолітніх засуджених.
Висновки
Підсумовуючи перший розділ можна сказати, що при розробці теоретико - методологічних основ діяльності соціального педагога в установах пенітенціарної системи для поліпшення умов перебування, навчання, трудової діяльності і ресоціалізації особистості неповнолітнього засудженого необхідно дотримуватись основних закономірностей і принципів роботи.
При вирішенні завдань поставлених в даній роботі, були виявлені основні напрями, функції, методи і теоретичні підходи до побудови діяльності соціального працівника в пенітенціарній системі для неповнолітніх.
У правовому відношенні, діяльність соціального працівника повинна сприяти приведенню у відповідність з міжнародними стандартами необхідних санітарно-гігієнічних, матеріально-побутових вимог, регулювати стосунки співробітників ВК і засуджених, об'єктивно оцінювати ситуацію по забезпеченню прав неповнолітніх позбавлених свободи.
Сприяти вирішенню психологічних проблем засуджених; на основі психологічних методів вибудовувати індивідуальну програму виправлення засуджених неповнолітніх для повернення їх як повноцінних членів у суспільство після їх звільнення.
На сучасному етапі реформування пенітенціарної системи, всі ці завдання ще не вирішені повністю внаслідок багатьох причин. Це перш за все, недостатнє фінансування і брак кваліфікованого персоналу, у тому числі і соціальних працівників. Для того, щоб вирішити дану проблему, необхідно здійснювати подальшу теоретичну розробку пенітенціарної соціальної роботи і на її основі, підготовку соціальних працівників із спеціалізацією саме в пенітенціарній сфері.
Розділ ІI. Практичне втілення форм та методів соціальної роботи з неповнолітніми в умовах позбавлення волі
Аналізуючи сучасний стан розробленості даної проблеми, а саме практичне втілення форм та методів соціальної роботи з неповнолітніми можне сказати, що на цьому етапі реформування пенітенціарної системи ведеться кропітка робота Центрів Соціальних Служб для молоді в рамках соціального супроводу неповнолітніх та молоді, яка знаходиться в місцях позбавлення волі.
Головним завданням соціального педагога в пенітенціарній системі є соціальна реабілітація засудженої молоді та неповнолітніх та підготовка їх до звільнення.
Втілюючи теоретичні розробки по роботі з неповнолітніми засудженими у практичну діяльність, соціальний педагог в СІЗО, виховних та виправних колоніях надає:
- психологічні послуги: консультування вихованців з соціально-психологічних проблем; психодіагностика, психологічна адаптація та психо-логічна корекція вихованців;
- соціально-педагогічні послуги: консультування вихованців щодо дотримання їхніх прав, організація соціально-позитивної діяльності вихованців, проведення лекцій та тренінгів з метою пропагування здорового способу життя та привчання до нього;
- юридичні послуги: консультування вихованців з питань цивільного та кримінального права, захисту їхніх прав та інтересів, допомога в оформленні потрібних документів;
- інформаційні послуги: розповсюдження серед вихованців буклетів, листівок, пам'яток профілактичного (пропаганда здорового способу життя) та інформаційного характеру (адреса та телефони необхідних для вихованця закладів після звільнення), інформування вихованців про графіки роботи закладів соціального спрямування, освіти, охорони здоров'я, центрів зайнятості, органів вико-навчої влади та місцевого самоврядування, послуги, які можна отримати в центрах ССМ, проведення відео лекторіїв профілактичного характеру;
- соціально-медичні послуги: інформування вихованців про вплив та наслідки вживання тютюну, алкогольних виробів, токсичних та наркотичних речовин, способи ураження венеричними хворобами, засоби контрацепції, способи інфікування ВІЛ та засоби його уникнення, навички здорового способу життя;
- соціально-економічні послуги: сприяння в наданні вихованцям гуманітарної допомоги, інформуван-ня вихованців про можливості працевлаштування після звільнення.
Соціальний педагог повинен використовувати різноманітні форми (масові, групові, індивідуальні) та методи соціальної роботи, виходячи із специфіки регіону, наявності матеріальних та людських ресурсів, а також індивідуально-психологічних особливостей і головних проблем і потреб ув'язнених. Також повинен запрошувати висококваліфікованих спеціалістів різного профілю для вирішення проблем засуджених. Він може діяти самостійно або спільно з фахівцем певної галузі.
У спільній діяльності з психологом соціальний педагог може здійснювати такі види соціальної роботи:
- організацію та проведення соціально-педагогічних та соціально-психологічних досліджень, опитувань серед вихованців;
- проводити індивідуальне консультування з питань сімейного мікроклімату, міжособистісних відносин та питань насильства;
- проведення психолого-педагогічної діагностики та обстеження неповнолітніх, що перебувають у ВК;
- психокорекційних та реабілітаційних заходів з вихованцями з метою адаптації їх до суспільства;
- проведення лекцій з питань профілактики суїциду та допомоги при потенційному самогубстві;
- індивідуальні консультації з особами, які мали спробу самогубства, з використанням різноманітних методик (кольоровий тест Люшера, елементи Еріксоніанського гіпнозу, тести "Неіснуюча тварина", "Незакінчені речення", клієнтоцентрована терапія, асоціативні методики);
- проводити психотренінги серед ув'язнених;
- соціально-психологічні індивідуальні консультації з питань адаптації після звільнення, виходу із депресивного стану;
- проводити заняття з особо-вим складом з питань здійснення психокорекційної роботи неповнолітніми, які знаходяться в кризовому стані;
- тренінги з формування навичок поведінки в ситуаціях можливої агресії, навичок для зниження рівня тривожної агресії;
- сеанси психорелаксації;
- проведення тестування неповнолітніх, які щойно прибули до установи, та осіб, що потребують постанови на профілактичний облік;
- проведення тренінгів для працівників ВК з метою зняття емоційного напруження;
- проведення семінарів-тренінгів для вихованців з метою підготовки їх до звільнення;
- проведення первинної психолого-педагогічної роботи з батьками вихованців;
- організація та проведення соціологічних опитувань, тестувань;
- проведення семінарів-тренінгів для вихователів та педагогів ВК, батьків вихованців;
- організація груп психологічної допомоги для вихованців;
- складання індивідуально-діагностичних карток на ув'язнених;
- проведення індивідуальних консультацій з підлітками "груп ризику'', які схильні до суїциду, агресії та конфліктів;
- інтерактивні бесіди з працівниками СІЗО з питань феномену "згоряння".
Разом з лікарями (психотерапевтом, наркологом, фтизіатром) соціальний педагог може здійснювати:
- проведення лекцій, відео - лекторіїв, тренінгів, бесід з профілактики негативних явищ, формування навичок здорового способу життя;
- надавати консультації з покращення стану фізичного та емоційного здоров'я;
- соціально-медичні індивідуальні консультації з питань позбавлення шкідливих звичок, зловживання алкогольними виробами;
- проводити бесіди з засудженими з питань профілактики туберкульозу та інших хвороб;
- проводити лекції, радіо -, відео - лекторії з профілактики куріння, наркоманії, алкоголізму, ВІЛ/СНІДу;
- навчання засуджених методиці "рівний-рівному" з метою профілактики ВІЛ/СНІДу серед однолітків;
- запрошувати на зустріч колишніх наркотично залежних;
- лекції, спрямовані на збереження наявного рівня здоров'я в умовах позбавлення волі;
- сеанси лікувального масажу.
Сумісно з юристом проводити:
- здійснення правової пропаганди;
- зниження правової необізнаності;
- ознайомлення з кримінальним законодавством України та міжнародним законодавством стосовно захисту прав неповнолітніх;
- інформування про житлові права неповнолітніх;
- індивідуальні та групові консультації з нормативно-правових аспе-ктів;
- інформування про державні та громадські установи, які надають підтримку молоді, що звільняється з місць позбавлення волі.
Спільно з фахівцями центру зайнятості, паспортного столу соціальний педагог використовуючи індивідуальні консультації і групові бесіди та лекції в інтерактивній формі надавати інформацію з питань працевлаштування, шляхів пошуку роботи, потреби ринку праці, профорієнтаційна робота з вихованцями (лекції на тему "Поради щодо працевлаштування") тощо.
Також соціальний педагог здійснює роботу по:
- груповій роботі з вихованцями, що знаходяться в карантині;
- груповій та індивідуальній роботі з вихованцями, що готуються до звільнення в "Школі підготовки до звільнення";
- участь у роботі батьківських конференцій, що проходять в колонії
- розповсюджуванню інформаційно-профілактичних буклетів, листівок, пам'яток;
- сприянню формуванню бібліотечного фонду художньої літератури, забезпеченні ув'язнених настільними іграми (шахи, шашки, доміно), у наданні матеріальної допомоги у вигляді про-дуктів харчування та одягу.
- сприянню у забезпеченні молоді в СІЗО миючими засобами та предметами гігієни (зубні щітки, зубні пасти, туалетне мило, господарське мило, шампунь, порошок пральний тощо);
- наданню науково-методичної допомоги працівникам колонії щодо організації роботи по соціальній реабілітації, адаптації та повноцінному розвитку підлітків, молоді;
- сприянню в організації та проведенні фестивалю «Червона калина»;
- підготовці інформаційно-рекламних матеріалів;
- організації "пошти довіри";
- організації роботи клубів;
- сприянню в наданні гуманітарної допомоги вихованцям ВК.
Акцентуючи увагу на те, що усі вищезазначені форми і методи роботи є вельми актуальними в роботі соціального педагога з неповнолітніми у пенітенціарних установах, ми вирішили показати один із аспектів соціальної роботи, а саме правовий. Він базується на даних соціологічного опитування на визначення рівня правових знань неповнолітніх Сімферопольського слідчого ізолятору. І на базі отриманих даних розробити практичне втілення форм і методів роботи соціального педагога.
Аналіз даних соціологічного опитування
"Виявлення рівня правових знань неповнолітніх, що знаходяться в місцях позбавлення волі"
Об'єкт дослідження - неповнолітні ув'язнені Сімферопольського слідчого ізолятора.
Час проведення опитування - 20 - 31 травня 2008 р.
Вибіркова сукупність - суцільна вибірка.
Кількість опитаних - 113 чоловік.
I. Соціально-демографічні характеристики опитуваних.
1. Серед загального масиву опитаних були лише 2 дівчини. Тому розділення опитаних за статевою ознакою проводити недоцільно.
2. За віком опитані розділилися таким чином:
14 років 6,5%
15 років 18,7%
16 років 22,4%
17 років 52,5%
II. Аналіз потреб і інтересів опитуваних в області вивчення права
Завданням дослідження було не тільки виявлення рівня правових знань неповнолітніх, що знаходяться в місцях позбавлення волі, але і, головним чином, визначення потреб респондентів в правових знаннях, їх пріоритетів в правовій освіті.
Результати відповідей на питання "Як Ви вважаєте, чи є у Вас потреба в правових знаннях?" показали, що менше 2% задоволені рівнем юридичних знань, що є у них, і лише 6% відповіли, що їм взагалі не потрібні знання в області права. Переважна більшість опитаних (92,1%) висловили бажання більше знати про закони.
При цьому дані відповідей на наступне питання "Ви вважаєте, що знання законів може істотно допомогти Вам у житті?" показали, що інтерес до правових знань далеко не дозвільний. 58% опитаних вважають, що інформація в області права може істотно допомогти їм у житті, а 14%вважають, що може допомогти, але не набагато . Лише 9% стверджують, що правові знання їм нічим допомогти не можуть, а 19% не змогли відповісти на це питання.
Результати відповідей на ці питання показують, що неповнолітні, які знаходяться в місцях позбавлення волі, мають потреби в правових знаннях.
У питанні "Які знання в області права Вам найбільш необхідні?" відповіді розподілилися таким чином: (респонденти могли вибрати 2 варіанти) 81% відповідей відносяться до сфери кримінального і кримінально-виконавчого права. Тобто опитаних, насамперед, цікавлять прикладні і актуальні для них правові знання. В світлі цього знання про конституційні права громадян цікавитимуть даний контингент саме в практичному аспекті. Про це ж саме говорять і результати відповіді на наступне питання: "Яка галузь права цікавить Вас більше всього?". Найбільш цікавлять опитаних цивільне і кримінальне право - 51 і 50% відповідно (у цьому питанні респонденти також могли вибрати 2 варіанти відповідей). Конституційне право отримало 26%, а адміністративне право всього 5%, 17% опитаним важко відповісти на це питання.
Найбільший інтерес в результатах відповідей на дане питання представляє бажання опитаних мати більше знань у сфері цивільного права. Це говорить про те, що інтерес у них викликає не тільки проблеми кримінальної відповідальності, але і інформація у сфері житлового, сімейного, трудового права.
Зрозумілий інтерес даної категорії до кримінального права. Для чого ж їм потрібне знання цієї галузі права? У 31% опитаних інтерес до кримінального права ґрунтується на тому, що на їх думку, знання законів допоможе зменшити покарання за досконалий злочин. Але набагато більша частина (45%) хочуть краще знати кримінальне право для того, щоб надалі не переступати закон. 18% опитаних говорять, що знання законів їм необхідне лише для загального розвитку, 6% важко відповісти на це питання.
III. Аналіз правових знань опитаних
У анкеті був представлений блок питань, покликаних виявити рівень правових знань респондентів.
Питання "З якого віку громадянин може бути притягнутим до кримінальної відповідальності?" показав, що 70% опитаних знають, що кримінальна відповідальність наступає з 14-ти років. Проте 19% вважають, що до кримінальної відповідальності можна привернути лише з 16-ти років, 5% - з 12-ти, а 6% взагалі не знають відповіді на це питання.
Нижчий рівень правової інформованості опитаних продемонстрували відповіді на питання про співвідношення знання законів і кримінальної відповідальності. Менше половини опитаних (46%) знає, що незнання закону не звільняє від відповідальності. 21% вважає, що - звільняє, а 39% вважає, що незнання закону є пом'якшувальною обставиною.
Один з блоків питань був присвячений соціальним службам і державним інститутам, до яких, ймовірно, необхідно буде звернутися після звільнення. Питання звучало таким чином: "Після виходу на свободу Вам буде необхідно влаштовуватися в житті. Чи знаєте Ви куди Вам потрібно звернутися для..."
Відповіді демонструють, що багато опитаним важко визначити призначення тих або інших державних служб, і що для успішної адаптації після виходу на свободу їм потрібна точніша інформація по даних питаннях.
Тому робота соціального педагога в цьому напрямку повинна заключатись у зниженні правової необізнаності. Як один із варіантів практичного втілення діяльності соціального педагога з даного питання ми розробили план - конспект бесіди про права і обов'язки, соціальних нормах і правилах поведінки у суспільстві для неповнолітніх, які знаходяться в місцях позбавлення волі (Дод 1).
Проведення даної бесіди значно підвищить рівень обізнаності ув'язнених про свої права. Тому ми маємо право стверджувати, що якщо втілювати на практиці форми і методи соціальної роботи з неповнолітніми в умовах позбавлення волі, то будуть покращуватись результати впливу на ресоціалізацію і перевиховання особистості неповнолітніх злочинців. А це дає нам підставу вважати, що поставлена нами гіпотеза підтвердилась.
Висновки
Головною метою пенітенціарних установ є формування у засуджених готовності до соціально-нормативної саморегульованої поведінки. Для здійснення перевиховання і ресоціалізації засуджених пенітенціарних установ повинні залучатися висококваліфіковані фахівці, зокрема соціальні педагоги, які здійснюють супровід неповнолітніх та молоді, яка перебуває у місцях позбавлення волі або звільнилася з них. Особливості роботи соціального педагога в установах пенітенціарної системи заключається у використанні широкого спектру форм та методів, дотримання усіх закономірностей і принципів, виконання усіх функцій соціальної роботи з даною категорією клієнтів для успішного виконання діяльності.
У процесі перевиховання особистості одним з головних завдань є досягнення єдності свідомості та поведінки, переконань та дій, вчинків. Це здійснюється шляхом тривалого впливу складної системи методів та прийомів перевиховання.
Насамперед, соціальний педагог використовуючи індивідуальний підхід вивчає особистість неповнолітнього, його ставлення до дорослих, однолітків, до самого себе. Тим самим визначає джерело позитивного чи негативного впливу, і може судити про їх силу, стійкість і на цій основі будувати свою таку тактику роботи, щоб управляти ними і спрямовувати у необхідне соціуму русло. Однак треба мати на увазі, що перевиховання неповнолітнього злочинця, вироблення позитивних навичок і звичок, вольових зусиль пов'язані з різними, особливими сферами психологічної діяльності, спираються на визначені фізіологічні фактори, специфіка яких повинна враховуватися при виборі методів роботи з ним. Коли стають відомі суб'єктивні представлення мети і намірів дитини, що скоїла правопорушення, зрозумілі й оцінені мотиви, переконання, цінності особистості, тільки тоді можна приступати до комплексної розробки програми виховно-профілактичного впливу на злочинця .
Соціальним педагогом прогнозується можливий результат роботи з неповнолітнім, виявляються труднощі, тривалість роботи. Вибрати правомірний шлях для молодого злочинця -- значить «переключити» його увагу й енергію на інші суспільно корисні цінності, «перекрити» канали соціально негативного впливу, допомогти створити сприятливі умови для правомірного поводження з реальною зміною зовнішнього середовища. Тому соціальний педагог використовуючи усе надбання досвіду в роботі з неповнолітніми злочинцями повинен підібрати максимально правильні і ефективні прийоми роботи.
Що стосується практичної роботи, то за даними статистики можна сказати, що ведеться не досить чітка і виважена робота з дітьми - правопорушниками, але за словами представників закону, вони намагаються зробити все можливе для запобігання правопорушенню і створення умов для реабілітації таких дітей. Хоча не в усіх пенітенціарних установах є посада соціального педагога, Центри соціальних служб для молоді здійснюють соціальний супровід неповнолітніх у них. Тому можна сказати, що суспільство вже на шляху покращення загальної криміногенної обстановки. Соціальний педагог у цій системі-це та ланка, яка стоїть між суспільством і дитиною. Завдання соціального педагога полягає в тому, щоб об'єднати всі органи і служби у справах неповнолітніх для спільного вирішення проблеми саме дитини і повернути її у життя суспільства завдяки набутим навичкам соціальної адаптації .
Практичні рекомендації по удосконаленню процесу перевиховання неповнолітніх у закладах пенітенціарної системи
1. Розробляти систему соціально-педагогічних дій на засуджених неповнолітніх враховуючи гуманізацію цього процесу.
2. Залучати до роботи державні і громадські організації, зокрема добродійні, правозахисні, релігійні і інші для вирішення основного завдання пенітенціарного процесу - виправлення засуджених.
3. Залучати спеціально підготовлені педагогічних кадри для роботи у виправних установах.
4. Спираючись на важливість праці у перевихованні особистості підлітка організовувати заняття суспільно-корисною, продуктивною працею (організовувати роботу швейної майстерні, гончарного виробництва тощо).
5. Організовувати естетичне виховання, розвивати почуття краси і гармонії у підлітків (ландшафтний дизайн території, озеленіння приміщення загонів).
6. навчання вихованців новим, затребуваним на ринку професіям.
7. Створювати умови для соціокультурної ресоціалізації - перемикання особистості з руйнівної на творчу, духовно забарвлену діяльність (організація свят, КВК, відкрити шкільний музей, кінозал, бібліотеку тощо).
8. Створювати сприятливе освітнє середовище (підвищувати рівень освіти у вихованців ВК, організовувати освітні конкурси і олімпіади, проводити підготовку до вступу до ВНЗ).
9. Формування в середови-щі засуджених позитивні міжособистісні стосунки, робити профілактику конфліктів.
10.Реалізовувати принцип опори на позитивні якості, збережені соціальні зв'язки та відносини особистості, прогнозувати, виявляти, формувати розвиток цього позитивного.
Список літератури
1. Закон України «Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх» від 24. 01. 1995.
2. Збірник міжнародних стандартів і норм ООН в області правосуддя по відношенню до неповнолітніх. - М.: ЮНІСЕФ, 1998.
3. Баженов. В. Г. Воспитание педагогически запущених подростков. - К, 1986.-281с.
4. Васильківська І. Запобігання злочинності неповнолітніх в Україні: деякі аспекти/1. Васильківська// Право України: юридичний журнал - Київ, 2004, -№ 1.
5. Ветров Н. М. Пофилактика правонарушений среди молодежи. -М.:-1986г. -324с.
6. Капська .А. Й. Соціальна робота: деякі аспекти роботи з дітьми та молоддю. К.: УДІДССМ, 2001. - 220с .
7. Коваль М. Профілактика правопорушень в молодіжному середовищі.// Педагогіка і психологія професійної освіти. Львів, 2001, Вип.. 3. 142с .
8. Кримінальний кодекс України
9. Кримінальна психологія: Підручник. - К., 2004. - с.138-162.
10. Макаренко А. С. «Педагогічна поема»: В 7 т . Т. 5. - 334с.
11. Максимова. Н. Ю. Психологічне забезпечення ресоціалізації //Педагогіка і психологія. -1994.№2(3). - 138с.
12. Медведєв В.С. Психологічні особливості злочинності
13. Науково - практичний коментар до Кримінального кодексу України / відп. Ред.. С. С. Яценко. - К. 2002.- .936 с.
14. Оржеховська В.М. Соціально-педагогічні проблеми девіантної поведінки неповнолітніх у сучасних умовах// Педагогіка і психологія. - 1995. - №4. - С.
15. Пальчевський С.С. Соціальна педагогіка - Київ, 2005, с.454.
16. Парфенович І. О. Технологія перевиховання й виправлення засуджених неповнолітніх. // Педагогіка і психологія професійної освіти. № 3. 2001 р. -146с.
17. Перевиховання дітей правопорушників. Науково -- методичні матеріали. ЦССМ. Чернігів. - 2003.- 212с .
18. Попелишко О. Пріоритетні напрямки попередження та протидії правопорушенням і злочинності // Психолого-педагогічна ідеологія: Матеріали методол. семінару АПН України, 12листопада 1998 року. - К.,1998.-С. 536-541.
19. Постанова КМ від 13 жовтня 1993 р. №859 (в редакції від 11 серпня 1995 р.)// ЗП України. - 1994. - №3. - Ст. 57; 1995. - №12. - Ст. 281).
20. Про стан і тенденції злочинності та правопорушень серед неповнолітніх в Україні за останнє десятиріччя. Офіційне повідомлення ЦГЗ МВС України від 01.10.2002 року
21. Реабілітаційна педагогіка на рубежі XXI століття: Наук. - метод, зб.: / Ред. рада. В.М. Доній. - К.: ІЗМН, 1998. - Ч. 2. - 520с.
22. Реабілітаційні програми для малолітніх правопорушників. Науково-методичний посібник. ЧЦССМ. Чернігів. - 2002. - 196с.
23. Синьов В., Кривуша В. Педагогіка співробітництва та особливості її застосування у процесі перевиховання неповнолітніх засуджених. // Право. -№2. - с.42 - 46.
24. Соціальна робота з неповнолітніми, які перебувають у місцях позбавлення волі: Державний центр соціальних служб для молоді. Державний департамент України з питань виконання покарань - К.2003
25. Технології роботи з різними категоріями клієнтів центрів соціальних служб для молоді: Державний центр соціальних служб для молоді державного комітету України у справах сім'ї та молоді.К.2003
26. Технологии соц. работы: Учебник под ред.. Е.И. Холостовой. - М.: ИНФРА -М, 2001.-327с. 22.
27. Ушатиков А.И., Казак Б.Б. Пенитенциарная психология. Психология тюремной среды. - Рязань, 1999.
