Підготовка руки дитини до письма
Вступ
Останнім часом у нашій країні відбулися значні зрушення в перебудові характеру й змісту освіти, які особливо помітні в початковій школі. Так, скорочено термін навчання до 3-х років, збільшено питому вагу теоретичних і наукових знань, які даються учням. Сталися певні зміни й у навчанні дітей письма, спрощено шкільний шрифт, в основі якого лежить безвідривне написання літер автоматичними або кульковими ручками.
Проте опанування цих навичок не дається дитині відразу. Вона стикається з певними труднощами, одна з них - неузгодженість у роботі м'язів руки і очей.
Уникнути цих труднощів допомагає продумана система вправ, які готуватимуть руку шестирічної дитини до письма. Педагогічна практика нагромадила чималий досвід навчання дітей грамоти і письма з 6 років (у Чехословаччині, Франції, Італії, Швейцарії, Австрії, США) і навіть з 5 років - в Англії. В нашій країні вже кілька років також навчаються з 6 років.
Під час навчання першокласників грамоти і правопису вчитель стикається з багатьма нерозв'язаними питаннями, що пов'язані головним чином з неоднаковим розумовим розвитком і підготовкою дітей. За таких умов і виникає необхідність врахування цієї різниці в розвитку мислення дітей, пам'яті, уваги, уміння слухати й бачити, писати.
Курс каліграфії посідає важливе місце в навчальному плані підготовки вчителів початкових класів. Він має дати майбутнім класоводам знання, необхідні для навчання школярів каліграфічного письма.
Каліграфія - це мистецтво розбірливо, чисто і красиво писати. На позначення цього терміна колись вживалися й інші назви: краснопис, чистописання.
Над уникненням труднощів в каліграфії працювали багато вчених таких як: Д. Б. Ельконін,він вважав, що "у дошкільному віці перебудова рухів і дій дитини полягає в тому, що вони починають практично виховуватись, контролюватись і регулюватись самою людиною на основі уявлення про майбутню дію та умови її здійснення". І. П. Павлова, досліджувала утворення тимчасових нервових зв'язків у корі головного мозку.
Проводили аналіз дослідження такі вчені, як, Н. М. Красногорський, О. В. Запорожець, Н. С. Пантіной, М. І. Лісіна, і доводили,що дитина старшого дошкільного віку,як у фізіологічному, так і в психологічному відношенні готова до сприймання нових видів орієнтовно-досліднецької діяльності і на її основі до засвоєння складніших рухових навичок, до яких належать і навички письма.
Г. О. Люблінська - професор, рекомендує використовувати ігри для розвитку дрібних м'язів руки.
Розділ №1
1.1 Закономірності формування рухових навичок у дітей, загальні організаційні та методичні настанови, щодо навчання письма
Останнім часом у нашій країні відбулися значні зрушення в перебудові характеру й змісту освіти, які особливо помітні в початковій школі. Так, скорочено термін навчання до 3-х років, збільшено питому вагу теоретичних і наукових знань, які даються учням. Сталися певні зміни й у навчанні дітей письма, спрощено шкільний шрифт, в основі якого лежить безвідривне написання літер автоматичними або кульковими ручками.
Проте опанування цих навичок не дається дитині відразу. Вона стикається з певними труднощами, одна з них - неузгодженість у роботі м'язів руки і очей.
Уникнути цих труднощів допомагає продумана система вправ, які готуватимуть руку шестирічної дитини до письма. Педагогічна практика нагромадила чималий досвід навчання дітей грамоти і письма з 6 років (у Чехословаччині, Франції, Італії, Швейцарії, Австрії, США) і навіть з 5 років - в Англії. В нашій країні вже кілька років також навчаються з 6 років.
Процес удосконалення системи освіти визначається багатьма аспектами, насамперед покращенням методичної підготовки вчителів, застосуванням ефективних методів навчання відповідно до вимог життя, забезпеченням школи сучасною навчальною літературою.
Якість, ефективність навчання і виховання підростаючого покоління зумовлені всією вчительською діяльністю, під час якої має бути забезпечений високий науковий рівень викладання будь-якого предмета.
Величезне значення в процесі навчання має саме система початкової освіти. Завдання, що їх ставить нині перед школою життя, мають бути виконані, тому найважливішу роль у цьому має відігравати активна і висококваліфікована праця вчителів. Слід розв'язати передусім питання про грамотність учнів, а правильне і красиве письмо і є однією з важливих передумов розвитку навичок правопису.
Серед багатьох проблем нової чотирирічної початкової школи однією з найбільш складних і актуальних є формування у найменших першокласниках навичок письма.
Навчання письма - складова частина загальної програми з рідної мови. Її не можна розглядати ізольовано. Вона знаходиться у тісному взаємозв'язку з навчанням читати, з розвитком усного і писемного мовлення, від неї залежить грамотність і в кінцевому результаті культура писемного мовлення людини.
У психічному розвитку дитини рухи руки мають особливе значення, вони починають розвиватися досить рано. Вже в перед дошкільному віці дитина легко маніпулює з предметами та іграшками, хоч рука її ще недостатньо рухома, рухи некоординовані, неточні.
Щоб формування нових рухових навичок у дітей відбувалося успішно, треба, щоб "моторне навчання виділилося для неї в самостійне завдання".
Фізіологічною основою навичок є вчення І.П. Павлова про утворення тимчасових нервових зв'язків у корі головного мозку.
У центральній нервовій системі є два апарати: апарат прямого проведення нервового струму, який забезпечує постійний зв'язок, і апарат зімкнення і розімкнення нервового струму, який забезпечує тимчасові зв'язки.
Отже, оволодіння руховими навичками, зокрема, графічними - це і є утворення тимчасових нервових зв'язків у корі головного мозку дитини. Розвиток рухів і формування рухових навичок залежить як від дозрівання нервово-м`язового апарата дитини, так і від змісту й будови діяльності на певному віковому етапі.
В основі оволодіння письмом лежать рухові навички. Процес формування навичок письма можна поділити на чотири стадії. Дошкільний вік вважається "специфічною" орієнтовною стадією, в процесі якої дитина ознайомлюється з графічними рухами й формами, набуває графічного досвіду.
Кінцевим результатом засвоєння графіки, а потім граматичних знань і орфографічних навичок є розвиток в учнях уміння граматично правильно, точно і змістовно висловлювати свої думки, як в усній, так і писемній формах.
1.2 Основні групи навичок письма
Письмо - комплексний вид навчальної діяльності. Воно складається з цілої низки структурних компонентів, багатьох правил і умінь, оволодіння якими - складний, тривалий і нелегкий процес не тільки для шестирічних, а й взагалі для учнів початкових класів. Дитина, навчаючись писати, по суті повинна оволодіти трьома основними групами навичок, а саме:
а) технічними - правильно користуватися письмовим знаряддям, координувати рухи руки, дотримуватися гігієнічних правил;
б) графічними - правильно зображувати окремі букви, склади, слова, писати букви з необхідним нахилом, розміщувати їх рівномірно в слові і в рядку , правильно з'єднувати, дотримуватися визначеної віддалі між словами;
в) орфографічними - правильно визначати звуковий і буквений склад слів, коментувати їх написання, самостійно добирати слова.
Навички письма і їх труднощі.
Зіставимо деякі навички письма:
1. Під час письма дитина тримає зошит похило.
2. Дитина нахиляється над зошитом.
3. Під час письма передпліччя обох рук на столі, дитина спирається на лікоть правої руки, працюють тільки пальці, дрібні м'язи п'ясті, права рука закриває нижню частину зошита.
Отже технічні навички письма мають свою специфіку, свої труднощі. Не менш складні і графічні навички. Щоб у дитини формувалася графічна навичка, в неї мають утворитися потрібні умовні рефлекси, асоціації між тим, що вона чує, уявляє, говорить, і тим, що відтворює (складом, словом, звуком). Щоб написати тільки одне слово, дитина повинна виконати цілий ряд операцій: аналізувати звуковий склад слова, встановити послідовність звуків у слові, уточнити звукофонеми, відокремити їх від близьких за звучанням, диференціювати збіг приголосних, швидко "перешифрувати" фонеми в графеми.
У процесі письма утворюються зв'язки між елементами мови й рухами, потрібними для їх позначення на письмі. Саме під час утворення цих зв'язків дитина зустрічається з великими труднощами, які зумовлюються високою рухливістю руки, пальців, п'ясті, передпліччя. Кожна ланка руки може рухатись досить швидко і в різних напрямках. Чим рухливі ший орган і чим більша кількість його частин з високою рухливістю бере участь у виконанні рухів, тим складнішими й різноманітнішими виявляються сигнали, які йдуть з периферії до рухового аналізатора, і тим важче забезпечити точність рухів.
Рухи руки гальмуються під впливом зовнішніх факторів: рух за інерцією, важкість самої руки, протидія паперу, одягу, тобто цілий комплекс силових взаємодій, які заважають точному виконанню руху. Щоб запобігти відхиленню руки, дитина мимоволі напружує м'язи, рука втрачає свою рухливість, виникають різні помилки. Отже, щоб дитина навчилася писати, вона насамперед повинна навчитися виконувати рухи легко, вільно, без зайвого м'язового напруження.
Не вміючи добре координувати рух руки, дитина часто механічно в пришвидшеному темпі виконує рухи вгору, вниз, праворуч, ліворуч, змінюючи при цьому не тільки положення руки, а й флангів пальців. І чим швидше вона намагається це зробити, тим очевиднішими стають її відхилення у зображенні певного символу. Форма, розмір, нахил, рух руки на рядку - все це вимагає від дитини зусиль напруження уваги і часу для засвоєння. Якщо за таких умов засвоюються неправильні навички, то виправити їх важко.
Особливості й труднощі письма полягають у необхідності одночасного розвитку рухів руки й очей. Виконання рухів контролюється, корегується, управляється шляхом зіставлення результату з метою руху.
На початкових етапах оволодіння письмом, коли в дитини ще відсутні кінестатичні уявлення, рухи контролюються зором. Педагог пише потрібну букву на дошці, пояснює спосіб дії. Дитина стежить зором, мисленно аналізує структуру букви, в корі головного мозку в неї утворюється модель буквеного знака, який треба відтворити в зошиті. Написання букви в зошиті також супроводиться зоровим контролем, відбувається зорове зіставлення написаного із зразком і коригування величини, форми, положення букви на лінійці та її окремих частин. Дитина має справу з такими просторовими відношеннями як справа, зліва, вгорі, внизу, під лінією, на лінії, посередині рядка та інше. Орієнтування на сторінці зошита, утворення рефлексу на відношення, координація рухів руки, зору дається дитині досить важко.
Учитель має враховувати специфіку самого процесу письма, як складного комплексу дій для того, хто буде ним оволодівати, особливостей системи знаків, які має дитина засвоїти і набути навичок самостійного їх використання.
Першокласники опановують два алфавіта - друкований і писаний, а в алфавітах - накреслення малих і великих букв. Під час формування графічних навичок письма, як і будь-яких навичок, у корі великих півкуль голови дитини створюються відповідні нервові зв'язки, умовні рефлекси, асоціації між почутим, вимовленим і побаченим словом, складом, буквою. Одночасно з реагуванням на той чи інший знак-символ дитина має виконати ряд правил: сісти за парту відповідно до вимог гігієни; розташувати зошит, взяти ручку і тільки після цього, дивлячись на зразок, приступити до написання букви. Рухи під час зображення букв, складів, слів залежить від фізичного розвитку дитини, попередньої підготовки, взагалі психологічної готовності до навчання. Треба враховувати те, що в частини першокласників недостатньо розвинена права рука, пальці не можуть протягом тривалого часу виконувати необхідні рухи. Складність і багатоплановість дій при одночасному дотриманні декількох правил викликає у дітей напруження руки, а інколи і скованість усього тіла. Як наслідок рука втрачає свою рухливість, письмо уповільнюється, а вимога вчителя писати швидше приводить до гірших, а не кращих результатів. Тому в першому півріччі для першокласників письмо має бути повільним. Таку вимогу ставив К.Д. Ушинський, перед учителями, які навчали дітей 8-9 річного віку. Він радив зразу міцно закладати основи навичок письма, закріплюючи звичку до правильного сидіння "Всі ці звички надзвичайно важливі для здоров'я дитини і для ходу самого навчання. Вони набагато легше засвоюються дітям тепер, при перших легких завданнях, ніж пізніше, коли ці завдання стануть досить складними і займуть всю увагу дитини… Навчивши дитину триматися прямо, ми збережемо дуже багато часу пізніше, позбавимо себе від необхідності безперервних зауважень".
2. Підготовка руки дитини до письма
2.1 Вправи для підготовки руки
Корисними вправами для підготовки руки дитини до письма є декоративне малювання фарбами та олівцями на обмеженому просторі, зорові й слухові диктанти, які проводяться у першокласників. Розвивають дрібні м'язи руки і дидактичні ігри з дрібними дидактичними матеріалами: паличками, соломинками, кульками, втулками та іншим. Також для дітей вводяться спеціальні вправи, покликані підготувати руку до письма: навчити безвідривних рухів, орієнтування в зошиті тощо. Отже підготовка руки дитини до письма передбачає розвиток:
- п'ясті руки й дрібних м'язів пальців;
- координації рухів руки, пальців, очей, передпліччя;
- окоміру (вміння визначити центр, середину, підпорядкувати рухи руки, очей контролю свідомості);
- просторових уявлень (зліва, справа, внизу, над і під лінією, між лініями);
- плавності, точності й ритму рухів;
- уміння проводити протягом 0,5 хв безвідривні лінії олівцем на папері, в зошиті.
2.2 Система вправ
Відповідно до програми подано систему вправ з підготовки руки дитини до письма. Так, у першому кварталі дітям пропонуються вправи на проведення прямих і похилих, ламаних, вертикальних і горизонтальних ліній; у другому - вправи на проведення округлих, на півовальних, овальних ліній; вправи третього кварталу мають підготувати руку дитини до безвідривного проведення ліній. Вправи передбачають вправляння дітей у різних видах штриховки. Штрихування прямими лініями (вертикальними і горизонтальними), штрихування геометричних фігур (квадрата, прямокутника, трикутника) та предметів прямокутної, квадратної, циліндричної форми. Штрихування похилими лініями геометричних фігур і предметів овальної форми. Штрихування уривчастими короткими лініями геометричних фігур, кола, овала, предметів прямокутної та овальної форм.
Штрихування на півовалами предметів овальної форми (шишка, рибка, качан кукурудзи).
Штрихування спіральними лініями предметів круглої і овальної форми (коло, овал, слива, вишня, жолудь..)
Штрихування лініями з петлями трикутника, овала, кола.
Штрихування крапками зображень яблука, груші, моркви, вишні, буряка…
Мішане штрихування: в одному орнаменті або візерунку поєднуються кілька видів штриховки.
2.3 Гігієнічні норми
Заняття з підготовки руки дитини до письма потребують додержання певних гігієнічних вимог. Дотримання гігієнічних правил в першу чергу забезпечує охорону здоров'я дитини. Відомо, що сильне схиляння дитини призводить до стиснення грудної клітки, утруднює нормальне дихання, погіршує кровообіг. А переміщення центра ваги вперед змушує напружуватись м'язи тулуба, низький нахил голови утруднює кровообіг у потилиці і викликає прилив крові до очей; неправильне розташування зошита - напруження очей.
Систематичне порушення гігієнічних правил може призвести до погіршення зору і викривлення хребта. Отже, основну увагу вчитель повинен приділити правильному розташуванню дітей за партою, сидіти так, щоб весь корпус вільно знаходився на стільці, спина при цьому має бути випрямлена; підошви ніг мусять стояти на підлозі або підставці, руки лежати на столі або парті до ліктя, тільки кінчики ліктів на 1-2 сантиметри можуть звисати з краю парти.
Зошит лежить похило (вліво), кут нахилу нижнього кінця сторінки по відношенню до лінії парти становить приблизно 250; нижній лівий кут сторінки, на якій пише учень має знаходитись навпроти середини грудей. Поступово заповнюючи сторінку, дитина лівою рукою пересуває зошит вгору ліворуч.
Особливої уваги заслуговує і такий елемент в письмі, як ручка. Залежно від місцевих умов вчитель може вибрати для письма свого класу або авторучку відповідного розміру або кулькову ручку, але всі учні мають користуватися однаковими знаряддями письма.
Ручка повинна бути певної товщини (8 мм), довжина (11-15 см) без випуклих граней на 2-3 см від початку кульки.
Ручку дитина притримує трьома пальцями: великим, середнім і вказівним, кут нахилу кулькової ручки доходить до 70-750, щоб паста легко виходила з кульки. Кінець ручки спрямований до плеча. Пальці від кінця кульки знаходяться на відстані 2-2,5 см. Великий палець тримати легко зігнутим, притримуючи ним ручку з лівого боку і дещо вище вказівного пальця. Вказівний палець тримати легко зігнутим зверху ручки, без напруження, середній палець притримує ручку з правого боку; останні два пальці тримати зігнутими, не притискуючи їх до долоні.
Притримувати кисть руки, злегка опираючись на нігтьові фаланги двох останніх пальців таким чином, що між ребром кисті і поверхнею парти залишався просвіт.
2.4 Графічні навички
Графічні навички потребують оволодіння дитиною цілого ряду усвідомлених дій у правильному зображенні елементів букви, самої букви, поєднанні її з наступними. Для прикладу наведемо тільки перелік дій, які має виконати дитина, передаючи на письмі перший найпростіший елемент рядкової букви:
а) відступити від початку сторінки або попередньої букви на таку відстань, щоб була рівномірність, тобто зробити такий проміжок на рядку, щоб помістилась рядкова буква о чи и;
б) розпочати писати точно від верхньої рядкової лінії, не виходячи за неї і не залишаючи просвіт між початком і верхньою рядковою лінією;
в) верхню частину елемента писати у вигляді прямої, не згинаючи і не ламаючи її;
г) при проведенні лінії не робити натиску, вести зверху - вниз, а не навпаки;
д) проводити пряму лінію з невеликим нахилом праворуч;
е) в нижній частинці елемента зробити таке закруглення, як і в зразку, не звужуючи і не розширюючи його;
є) довести лінію точно до нижньої рядкової лінії, не залишаючи просвіту між ними;
ж) провести поєднувальну лінію вгору до половини висоти елемента і на такій же відстані праворуч;
з) при зв'язному письмі елементів провести поєднувальну лінію від першого елемента до верхньої рядкової таким чином, щоб при написанні другого елемента поєднання між ними і першим елементом виявилося на половині висоти другого елемента.
