2.5 Основні завдання
а) підготовчого періоду
Навчання писати, як і навчання читати першокласників відбуватиметься протягом усього навчального року за певними періодами, кожен з яких має свої специфічні завдання. Основними завданнями підготовчого періоду є: уміння правильно сидіти за партою під час письма; тримати кулькову ручку, зошит, олівець; орієнтуватись на сторінці зошита; знаходити основний рядок, верхню і нижню лінії, похилу, міжрядкову; графічно зображувати фігури, лінії, які схожі на елементи букв: пряма (коротка, довга), закруглений (внизу, вгорі) півовал, овал, петля (верхня, нижня), малювання, штрихування, складання орнаментів.
У букварний період першокласники вчитимуться правильно проводити звуковий, буквенний, складовий, звуко-буквенний, звуко-складовий аналіз слів, зіставляти і порівнювати письмо великих і малих букв, знаходити спільне і різне в друкованих і рукописних буквах; зображувати букву, склад, слово у рядку зошита користуючись при цьому правильним верхнім, нижнім і середнім поєднанням, дотримуючись гігієнічних правил письма, писати під диктовку букви, склади, слова; списувати слова, словосполучення і речення; ознайомитися з письмом розділових знаків: крапки, коми, знака оклику, знака питання.
У після букварний період учні закріплюють написання букв складних накреслень, повторюють письмо вивчених букв по групах; удосконалюють уміння писати під диктовку склади, слова, словосполучення і невеликі речення; списують із друкованого та рукописного текстів, ознайомлюються із письмом слів, які мають у своєму складі апостроф і м'який знак, уточнюють знання про три види поєднання букв у словах, вчаться контролювати своє письмо шляхом зіставлення зі зразком.
За короткий час першокласники мають навчитися правильно:
- Зображувати рукописні рядкові і великі букви українського алфавіту;
- Детально аналізувати графічний образ друкованої писаної букви, порівнювати і зіставляти структурні компоненти рукописних великих і малих букв;
- Чітко орієнтуватися на сторінці і рядку зошита (рівномірно розташовувати букви, слова на рядку);
- Проводити звуковий, складовий, звуко-буквенний аналіз слів;
- Зображувати буквами склади, слова, використовуючи при цьому елементарні знання про верхнє, середнє і нижнє поєднання;
- Писати під диктовку букви, склади, слова, словосполучення, невеликі речення;
- Списувати з друкованого і писаного тексту;
- Користуватися правильними прийомами або способами письма.
Ці програмні вимоги шестирічним школярам допоможе реалізувати система завдань з письма, спеціально розроблена і запропонована їм у вигляді зошитів з друкованою основою. Вона передбачає розвиток графічних дій від простих до складніших форм. Так, розвиваючи руховий бік письмової навички, дітям пропонується набагато довший добукварний період, де вони можуть вправлятися в обведенні трафаретів, штрихуванні фігур, виконувати завдання, спрямовані на вироблення уміння дотримуватися рядка, правильно розміщувати й тримати письмове приладдя, вести прямі лінії і закруглювати їх, зіставляти і порівнювати довжину, ширину того чи іншого графічного елемента; писати елементи букв, лінії довгі і короткі, пізніше писати окремі букви - рядкові і великі, без з'єднань з іншими і в поєднанні у складах, словах, словосполученнях і невеличких реченнях.
Працюючи над формуванням графічних дій, учитель весь час залучає дітей до спостережень, навчає робити посильні висновки й користуватися ними. Зокрема, наголошує, що тим дітям легко писати, котрі сидять правильно і зошит лежить на парті похило (вліво) так, щоб те, що вони пишуть було проти середини грудей.
Такі прийоми допомагають дітям усвідомити правила: писати треба завжди з нахилом, легко, чітко, плавно, акуратно, не тиснути на ручку, слова розташовувати на однаковій відстані одне від одного.
Обов'язковим до кожного уроку письма має бути продумана система обладнання: ручка і зошити; кольорові олівці, плакати - "сиди правильно під час письма", таблиця великих і малих писаних букв, зразки найскладніших поєднань, зразки букв, розкладених на елементи.
У зошитах для письма дотримана послідовність і систематичність у розташуванні матеріалу, ускладненість у розташуванні матеріалу, ускладненість від одного етапу до іншого. Вправи підготовчого періоду розташовані від простих до складних вони не тільки ознайомлюють дітей зошитом, його сіткою, письмом різних ліній, а й навчають правильної термінології елементів букв, поєднання елементів, користування ручкою і олівцем
2.6 Вимоги до написання букви
Під час написання букв у букварний і після букварний період особлива увага має приділятися аналізу структури кожної букви, її складових елементів самими дітьми, оскільки зоровий образ визначає послідовність її накреслення. Перед тим, як написати букву, дитина має подумати, як вона буде її зображувати, в якій послідовності виконувати той чи інший рух руки, пальців. Через те, крім "аналітичного" образу кожної нової букви в колі, учні мають обов'язково "обвести" кожний елемент букви "в повітрі", коментуючи "мовчки", в якому порядку вони її "пишуть", спробувати свої сили у зображенні букви на дошці крейдою чи вологим пензликом.
Якість написання букв багато в чому залежить від того, як дитина орієнтуватиметься у завданні, наскільки вона вміло аналізує структуру, форму букви та зразка, знаходить у зошиті ті місця, де лінія букви різко змінює свій напрямок.
Порядок письма букви.
Можна орієнтовно помітити такий порядок письма букв.
1. Повторення засвоєних раніше букв з метою закріплення графічних навичок.
2. Зосередження уваги дітей на методі нової роботи.
3. Показ нової букви в цілому (друкованої і писаної, встановлення в їх графічному зображенні спільного і різного).
4. Членування на елементи. Зображення кожного елемента і пояснення способу і порядку накреслення елемента.
5. Вправляння у "написанні" (обведені в повітрі) кожного елемента букви.
6. Показ учителям способів поєднання цих елементів букви.
7. Повторний показ письма букви учителем з детальним коментарем і при уважному спостереженні та запам'ятовуванні порядку зображення учнями.
8. Тренування в обведені цілого образу букви дітьми (в повітрі, на дошці крейдою чи вологим пензликом). Пояснення дітьми письма букви в цілому.
9. Письмо букви, буквосполучень, складів.
10. Письмо слів і словосполучень.
11. Детальний аналіз написаного учнем і педагогом.
12. Підсумок виконаного.
З перших уроків букварного періоду передбачається формування у дітей шести років уміння списувати спочатку з дошки, пізніше з підручника писаного і друкованого текстів. Процес навчання списувати проходить поступово: спочатку букви, потім склади, слова. Особливу увагу звертає вчитель на списування по складах.
Коли в учнів виробиться уміння списувати писаний текст, учитель включає вправи на списування друкованого тексту.
У після букварному періоді рекомендується списування двоскладових і трискладових слів писаного і друкованого текстів без попереднього їх поділу на склади.
Необхідно пам'ятати, що в частини дітей шестирічного віку ще не сформоване правильне сприймання форм букв, а тому вони зображують їх на площині зошита "дзеркально". Для них на кожному занятті, крім спільної роботи з класом, мають пропонувати індивідуальні завдання. Допомагатимуть тут вправляння таих дітей у зображенні букв, їх елементів, складів пензликом чи крейдою на дошці, зображення дитиною спіралевидних кілець і розташування на них значної кількості крапок, відбитих ритмічними рухами правої і лівої руки.
Застерігаємо педагогів і від категоричних вимог дітей, в яких успадкована особливість виконання різноманітних дій лівою рукою. Якщо дитині під час письма важко дається переключення з лівої руки на правву, слід дозволити їй писати лівою рукою.
Міцному засвоєнню графічних знань сприятиме систематичне повторення вивченого. Разом з цим учитель може використати кращі, на його думку, форми закріплення, повторення вивченого, ніж ті, що даються в розробках. Варто пам'ятати, що кожний незаповнений рядок можна використати для повторення різноманітними формами диктантів та ігрових завдань.
У зошитах чітко визначено кількість матеріалу на одни урок чи заняття. Автори свідомо дещо збільшили його, для першого півріччя, виходячи з того, що в добукварний період і першій частині букварного періоду вчителі можуть поводити не уроки, а хвилини письма не тільки на спеціально відведених для цього уроках 35 хв шестирічні діти писати не зможуть, бо навіть 7-8 хв безперервного письма їх стомлює.
Тому, залежно від класу, його підготовленості, досвіду вчителя, цей матеріал варто розподілити і на уроки читання. Так само і на уроках письма можна відвести кілька хвилин для читання.
У другому півріччі навчального року опрацьовуються також відомі дітям різноманітні види роботи і вводяться нові - списування з дошки друкованого тексту, письмо з коментуванням, зорові і слухові диктанти.
Особлива увага приділяється повторенню. Кожен незаповнений рядок використовується для повторення вивчених букв, складів, невеличких слів. Дітям варто вже з ІІІ четверті раз у тиждень писати у звичайних зошитах для письма (дві вузькі рядкові лінії з рідкою похилою).
Звичайно, перед цим слід детально ознайомити шестирічних школярів із сіткою зошита, за яким вони працюватимуть, сказати про особливості його. "Перехідний" зошит, як правило, буде без міжрядкових ліній, а тому першими вправами треба пропонувати письмо складів, слів, елементи букв в яких під час письма не виходять за рядок.
Дані вправи ускладнюють завданнями, виконуючи які учні орієнтуються на визначення висоти, ширини букви, нахилу. Ще раз підкреслюємо, що в таких зошитах виконуються завдання лише на повторення, закріплення знань. Виконана робота з письмом, як і з інших навчальних предметів, оцінюється описово з детальним поясненням успіхів і особливо недоліків дитини та доброзичливою йому допомогою.
Учитель після виконаного учнями завдання обов'язково перевіряє зошити, ставить свій підпис та кілька зразків, як правильно виконувати завдання, в яких допущено помилки.
Через кожні 7-10 хв рекомендується проводити фізкультхвилинку тривалістю 1,5-2 хв чи хвилинки гумору, загадок і інше.
Обов'язковим структурним елементом уроку є підсумок зробленого.
Підсумовуючи уроки, варто наголошувати і на виробленні в дітей логіки мислення - з чого починали роботу, на виконання яких завдань витрачено більше часу, як виконано їх всіма, або окремими дітьми.
Домашніх завдань з письма діти не одержують. Для заохочення дітей в старанності, умінні охайно тримати зошити, правильно і красиво виконувати будь-яке завдання, варто поводить виставки дитячих зошитів з різноманітними конкурсами.
1. Каліграфія
Навчаючи дітей каліграфії, вчитель мусить постійно прагнути того, щоб дати їм необхідні знання і навички правильного і розбірливого, красивого і грамотного письма, бо від цього великою мірою залежать подальші успіхи в навчанні.
Величезне значення в процесі навчання має саме система початкової освіти. Найважливішу роль у цьому має відіграти активна і висококваліфікована праця вчителів. Слід розв'язати перед усім питання про грамотність учнів, а правильне і красиве письмо і є однією з важливих передумов розвитку навичок правопису. Під час навчання першокласників грамоти і правопису вчитель стикається з багатьма нерозв'язаними питаннями, що пов'язані головним чином з неоднаковим розумовим розвитком і підготовкою дітей. За таких умов і виникає необхідність врахування цієї різниці в розвитку мислення дітей, пам'яті, уваги, умінні слухати й бачити, писати.
Курс каліграфії посідає важливе місце в навчальному плані підготовки вчителів початкових класів. Він має дати майбутнім класоводам знання, необхідні для навчання школярів каліграфічного письма.
Каліграфія - це мистецтво розбірливо, чисто і красиво писати. На позначення цього терміна колись вживалися й інші назви: краснопис, чистописання.
Методика каліграфії, як наука вивчається за такими етапами:
- Навчання дітей письма елементів написання букв;
- Написання малих і великих букв алфавіту;
- Поєднання букв у склади, буквосполучення та слова, вироблення навичок написання їх;
- Удосконалення графічних навичок письма шляхом проведення каліграфічних хвилинок на уроках фонетики, граматики та правопису.
Учитель початкових класів повинен мати ґрунтовні знання з усіх предметів навчального плану, в тому числі із каліграфії, оскільки цього вимагає специфіка його роботи.
Методика каліграфії як навчальний предмет розкриває різноманітні методи, прийоми і способи в навчанні каліграфії, закономірність розвитку техніки письма в молодшому і старшому віці, її знання дає змогу запобігти помилкам при написанні буквенних елементів, букв, слів, речень. Методика містить також різноманітні поради щодо виправлення неохайного, неправильного почерку.
Каліграфія, як і методика її викладання, - невідємна і складова частина цього предмета. Вона тісно пов'язана з психологією дитини молодшого віку, особливостями її уваги, мислення, пам'яті тощо. Безпосередній зв'язок цей навчальний предмет має з графікою, педагогікою, фізіологією, сучасним мовознавством і передовою шкільною практикою. Тому вивчення будь-якого практичного питання слід пов'язувати з відповідними правилами, що їх визначає методика.
Каліграфія має також зв'язок з усіма іншими предметами, що викладаються на факультетах підготовки вчителів початкових класів, адже під час виконання будь-якого письмового завдання чи певної вправи майбутній педагог мусить писати каліграфічно, тобто і грамотно, і охайно, і гарно. Лише за таких умов можна успішно опанувати каліграфію та методику її навчання в педагогічних вузах і училищах.
2. Методи навчання каліграфічного письма.
Навчання каліграфічного письма в початковій школі проводиться за такими методами: лінійним, тактовим, аналітико-синтетичний, або генетичним, копіювальним.
2.1 Лінійний метод.
Лінійний метод було винайдено на початку ХІХ століття, з часу запровадження в школах розлінованих зошитів. Цей метод полягає в навчанні дітей каліграфічного письма по лініях графічної сітки надрукованої в зошитах. Розліновка полегшує учням засвоєння правильного написання літер потрібного нахилу, правильного поєднання елементів і дотримання певних проміжків між елементами та літерами. За допомогою графічної сітки вчитель може легко пояснити дітям, як правильно писати будь-яку букву чи слово, воно також сприяє розвитку окоміру дитини і плавності письма.
Лінійний метод протягом його історичного розвитку був пов'язаний з п'ятьма графічними сітками.
Графічна сітка або розліновка №1 мала ширину рядка 8 мм, середню рядкову лінію та густі похили (див. додаток 1). Однак така розліновка в процесі письма обмежувала рухи руки дитини густою сіткою ліній, мало розвивала окомір, тому вона не використовується сучасною школою.
Графічна сітка №2 (див. додаток 2) це робочий рядок завширшки 5 мм, середньої рядкової лінії немає, але з густими похилами контрольними лініями. Така в розліновка давала змогу дитині на око знаходити середину висоти робочого рядка, тобто букви, і, таким чином, більше привчала до орієнтації школяра в робочому рядку.
Графічною сіткою №3 в початковій школі почали користуватися наприкінці 70-х років, використовують її і сьогодні в перших класах. Ця сітка має робочі рядки (на них пишуться основні букви) і широкі (допоміжні). З широкого рядка починають писати великі літери чи продовжують написання окремих малих (див. додаток 3). Робочий рядок (4 мм) утворюють верхня і нижня рядкові лінії, а крім того є допоміжна лінія - надрядкова чи підрядкова, яка розташована на відстані 12 мм від робочого рядка. Проміжок між контрольними лініями становить 25 мм.
Зошити з графічною сіткою №3 рекомендовані для навчання письма першокласників 6-річного віку.
Графічна сітка №4 (див. додаток 4) має робочий рядок завширшки 3 мм, утворений верхньою та нижньою лінією; допоміжних і контрольних похилих ліній немає.
Зошит з такою сіткою дає можливість учням самостійно орієнтуватися в просторі і відповідно потребує більшої уваги і точності при письмі. Подовжені лінії в таких зошитах школярі будуть писати до середини широкого рядка.
Графічна сітка №5 (див. додаток 5) - це зошит в одну лінію, лінії нанесені на відстані 9 мм одна від одної. Малі букви в цьому зошиті першокласники пишуть заввишки 3 мм (майже з середини рядка), а великі - заввишки 6 мм (дві третини загальної висоти).
Лінійний метод, якщо ним користуватися довгий час, має свої недоліки. Якщо учні вже навчилися повільно писати малі і великі літери, набули навичок похилого письма, тоді сітка зошита певною мірою гальмує процес письма, надмірно обмежуючи своїми рамками рух пальців. Густота сітки, крім цього, стомлює зір учня. С 1971-1972 навчального року в школах України затверджено зошити лише з двома графічними сітками для навчання дітей - семиліток каліграфічного письма, а з 1984 р - для учнів 6-літнього віку введено три розліновки зошитів.
У зошиті з розліновкою №3 школярі пишуть у першому класі та у першому півріччі другого класу. У зошиті з 5 сіткою починають писати з другого і продовжують у третьому, четвертому і в наступних класах.
Отже, лінійний метод відіграє важливий метод у навчанні учнів каліграфічного письма в початкових класах.
2.2 Тактовий (ритмічний) метод.
Тактовий або ритмічний метод широко застосовується під час навчання дітей каліграфічного письма в початкових класах.
Аналізуючи письмо учнів 3-річної та 4-річної початкової школи, спостерігаючи за темпом його виконання, можна помітити, що з самого початку навчання учнів у школі в кожного з них виробляються індивідуальні риси, свій темп письма. Одні учні пишуть дуже повільно, інші доволі швидко. Щоб забезпечити поступовий перехід дітей від повільного письма до більш прискореного, застосовують тактовий метод. Цей метод полегшує вчителю проведення уроку і виробляє в учнів однакову швидкість письма.
Ритмічним методом користувалися у навчанні писати всі майстри каліграфії: П.Є. Градобоєв, В.С. Гербач, В.А. Салгін, М.М. Боголюбов та інші.
К.Д. Ушинський писав: "Такт для руки, яка пише, означає те саме, що і для танцюючої ноги. Точний розмір у русі - ось і вся таємниця гарного і швидкого письма. Подивіться на руку доброго писаря, і вам спаде на думку вправна нога, що танцює на паркеті: в обох рухах основа одна й та сама - такт".
