Підготовка студентів до викладання суспільствознавчих дисциплін у середніх загальноосвітніх навчальних закладах

Підготовка студентів до викладання суспільствознавчих дисциплін у середніх загальноосвітніх навчальних закладах

8

Інститут педагогіки АПН України

Бакка Тамара Володимирівна

УДК: 371.134.(043.3)

Підготовка студентів до викладання суспільствознавчих дисциплін у середніх загальноосвітніх навчальних закладах

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті педагогіки АПН України.

Науковий керівник дійсний член АПН України

доктор педагогічних наук, професор

Бондар Володимир Іванович,

Національний педагогічний університет

імені М.П. Драгоманова,

директор Інституту педагогіки і психології,

завідувач кафедри педагогіки і психології.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор

Чайка Володимир Мирославович,

Тернопільський національний педагогічний

університет імені В. Гнатюка,

директор Інституту педагогіки і психології,

професор кафедри педагогіки;

кандидат педагогічних наук, доцент

Мартиненко Світлана Миколаївна,

Київський міський педагогічний університет

імені Б.Д. Грінченка, декан педагогічного факультету,

завідувач кафедри теорії та історії педагогіки.

Захист дисертації відбудеться “14” лютого 2008 р. о 16.00. год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.452.01 в Інституті педагогіки АПН України за адресою: 04053, м. Київ, вул. Артема, 52-д.

З дисертацією можна ознайомитися у науковій частині Інституту педагогіки АПН України (04053, м. Київ, вул. Артема, 52-д).

Автореферат розісланий “11” січня 2008 року

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.Д. Березівська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Перехід українського суспільства у новий стан свого розвитку закономірно поєднується з удосконаленням усіх соціальних інститутів і систем, у тому числі й системи освіти. Однак, які б реформи і модернізації в галузі освіти не відбувалися, всі вони зрештою фокусуються на вчителеві як творчій, соціально активній, професійно компетентній особистості, котра адаптована до неоднозначних суспільних реалій і спроможна передавати свій досвід молодому поколінню у навчально-виховному процесі загальноосвітніх навчальних закладів.

Сучасне суспільствознавство - надзвичайно складна галузь наукового пізнання, що ґрунтується на новітніх досягненнях світової і вітчизняної суспільної думки. Його вивчення забезпечує набуття конкретно-наукових знань (історичних, економічних, соціологічних, політологічних, антропологічних, психологічних та ін.), які висвітлюють окремі сторони пізнавальних об'єктів або розглядають їх у різних аспектах, на різних рівнях, а також світоглядних знань, у яких людина і суспільство як пізнавальні об'єкти відображаються в їх цілісному взаємозв'язку. Вивчення суспільствознавства дає змогу пізнати суспільні ідеали, засвоїти критерії оцінювання й самі оцінки різних суспільних явищ і людських якостей, норми і принципи, які регулюють взаємовідносини в суспільстві між різними соціальними групами та окремими людьми. Особлива роль у цьому контексті належить учителю суспільствознавчих дисциплін, що актуалізує проблему його підготовки до професійно-педагогічної діяльності.

Проте, у сучасному освітньому просторі існує низка суперечностей, які гальмують належне вирішення завдань, що постають перед майбутнім учителем суспільствознавства. Найбільш суттєвими з-поміж них є суперечності: між вимогами до нового типу професійної діяльності вчителя і традиційною моделлю вищої педагогічної освіти; між орієнтацією педагогічної освіти на підвищення її науковості та необхідністю розвитку майбутнього вчителя, його професійного світогляду і мотивації; між необхідністю оперативно реагувати на постійні зміни в галузі вимог до особистісного й індивідуально-творчого потенціалу суб'єктів навчально-виховного процесу і дискретно-локальним характером системи підготовки педагогічних кадрів; між прогресуючою тенденцією до міждисциплінарного синтезу, інтеграції наукового знання і дійсним станом теорії педагогічної освіти.

Питання підготовки педагогічних кадрів привертали увагу провідних українських педагогів минулого М. Драгоманова, О. Духновича, В. Сухомлинського. До їх розв'язання звертаються й сучасні дослідники.

Теоретичні засади підготовки вчителя є предметом наукових студій Ф. Гоноболіна, І. Зязюна, Н. Кузьміної, В. Моляко, Л. Спіріна та ін. Способам їх реалізації у різних видах професійної підготовки приділено увагу в працях А. Алексюка, В.Бондаря, С. Гончаренка, О. Дубасенюк, Г.Костюка, С. Сисоєвої, В. Сластьоніна, Р. Хмелюк, Л.Хомич та ін. Праці Є. Веренчивої, З. Єфименко, М. Рутковської присвячені дослідженню формування особистості вчителя і вивченню процесу оволодіння ним педагогічною майстерністю.

До розв'язання проблеми підготовки та діяльності вчителя зверталися психологи С. Рубінштейн (загальнотеоретичні проблеми), Б. Теплов (загальна теорія здібностей), Б.Ананьєв (теорія формування характеру), А.Ковальов, В. М'ясищев (проблема мотивів, здібностей, характеру).

Безпосередньо дослідженню питань викладання суспільствознавчих дисциплін присвятили свої напрацювання Л. Губерський, О. Дружков, А. Колосков, С. Щепцов та ін.

Однак аналіз педагогічної та психологічної літератури свідчить, що питання підготовки вчителя суспільствознавства ще не були предметом окремого дослідження.

Таким чином, актуальність проблеми, потреби педагогічної теорії і практики навчання зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: „Підготовка студентів до викладання суспільствознавчих дисциплін у середніх загальноосвітніх навчальних закладах”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в лабораторії суспільствознавчої освіти Інституту педагогіки АПН України згідно з комплексним тематичним планом досліджень та темою “Реалізація діяльнісного підходу в навчанні історії” (Державний реєстраційний номер 0105U000272).

Тема дисертації затверджена вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (протокол № 10 від 25 травня 2000 року) й узгоджена у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 6 від 27 червня 2006 року).

Об'єкт дослідження - професійна підготовка майбутнього вчителя шкільного суспільствознавства в педагогічному ВНЗ.

Предмет дослідження - зміст, форми і методи підготовки майбутніх учителів суспільствознавчих дисциплін.

Мета дослідження: визначити, науково обґрунтувати та експериментально перевірити модель підготовки майбутніх учителів до викладання суспільствознавчих дисциплін.

Проводячи науково-дослідну роботу, ми виходили з гіпотези про те, що якість підготовки студентів педагогічного ВНЗ до викладання суспільствознавчих дисциплін зросте за умов впровадження у навчальний процес вищого педагогічного навчального закладу моделі їх підготовки, що забезпечує формування у майбутніх учителів суспільствознавства теоретико-методичних знань, умінь і навичок, формування мотивації до професійної діяльності, самовдосконалення та саморозвитку як творчої особистості.

Відповідно до мети було визначено такі завдання дослідження:

1) на основі аналізу психолого-педагогічної літератури з'ясувати сутність і особливості шкільних суспільствознавчих курсів та вимоги до підготовки майбутніх учителів до їх викладання;

2) проаналізувати стан теорії і практики професійної підготовки майбутніх учителів суспільствознавства у вищому педагогічному навчальному закладі для визначення основних складових такої підготовки;

3) визначити критерії ефективності підготовки майбутніх учителів до професійно-педагогічної діяльності, пов'язаної з викладанням шкільного суспільствознавства;

4) розробити, обґрунтувати та експериментально перевірити модель підготовки майбутніх учителів суспільствознавства.

Методологічну основу дослідження становлять вихідні положення філософії про діалектичний взаємозв'язок, взаємообумовленість явищ і процесів соціально-педагогічної дійсності; положення особистісно орієнтованого і суб'єкт-діяльнісного підходів у процесі професійного розвитку; системно-структурний принцип пізнання педагогічних процесів, який передбачає цілісність розгляду об'єкта, виявлення специфіки взаємодії його складових частин, прогнозування подальшого розвитку, а також принципи науковості, наступності, інтеграції, наочності, зв'язку теорії з практикою.

Теоретичною основою дослідження є наукові праці, присвячені аналізу сутності підготовки майбутнього вчителя (В. Бондар, І. Зязюн, Н. Ісаєва, Л. Кулікова, О. Пєхота, В. Слободчиков); положення та висновки, що стосуються сучасних тенденцій розвитку педагогічної теорії і практики (І. Бех, Д. Бєлухін, Н. Ничкало, О. Савченко, О. Сухомлинська); наукові положення про закономірності вивчення суспільствознавчих дисциплін (Т. Ладиченко, А. Лазебников, В. Ледньов, О. Пометун, В. Скиба, Ю. Стежко).

Для розв'язання визначених завдань використовувався комплекс взаємопов'язаних методів дослідження. Теоретичні методи: аналіз філософської, психологічної та педагогічної літератури, вітчизняного та зарубіжного досвіду з досліджуваної проблеми, синтез, узагальнення і систематизація теоретичних та експериментальних даних, моделювання, порівняння, прогнозування - застосовувалися для розробки теоретичних засад дослідження. Емпіричні методи: анкетування, інтерв'ювання, бесіди, спостереження, тестування, ранжування, педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний), статистична обробка одержаних результатів - застосовувалися для одержання фактичних даних щодо стану досліджуваної проблеми в практиці та кількісного і якісного аналізу проміжних показників і кінцевих результатів дослідно-експериментальної роботи.

Дослідження здійснювалося протягом 1998-2007 років і передбачало кілька етапів:

І етап (1998 - 2000 рр.) - опрацювання філософської, психолого-педагогічної та науково-методичної літератури з метою розробки концептуальних підходів та методів дослідження, вивчення шляхів вирішення заявленої проблеми в сучасній практиці. Визначення об'єкта, предмета, мети і завдань дослідження. Проведення констатувального етапу експерименту, обробка й узагальнення його результатів.

ІІ етап (2000 - 2004 рр.) - розробка змісту, форм і методів формувального етапу науково-дослідної роботи, визначення та експериментальна перевірка умов їх ефективного використання у підготовці вчителів суспільствознавчих дисциплін. Проведення проміжних зрізів; корегування та вдосконалення експериментальних матеріалів.

ІІІ етап (2004 - 2007 рр.) - завершення формувального етапу експерименту, узагальнення кінцевих результатів науково-дослідної роботи, формулювання висновків.

Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилося на базі Інституту історичної освіти та Інституту політології та права Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Всього дослідженням на різних етапах було охоплено 445 студентів ІІІ-V курсів.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вперше розроблено, науково обґрунтовано та експериментально перевірено модель підготовки майбутнього вчителя шкільного суспільствознавства, в основу якої покладено взаємозв'язок цільового, змістового і мотиваційного компонентів, що охоплюють необхідну суму знань, умінь і навичок і проявляються у професійній діяльності, творчій активності, прагненні до самовдосконалення та саморозвитку; розкрито структуру підготовки майбутнього вчителя суспільствознавства, принципи добору змісту та оцінки ефективності цього процесу; з'ясовано критерії готовності студентів до викладання суспільствознавчих дисциплін.

Удосконалено вимоги до змісту і методики навчання учнів суспільствознавчих дисциплін у загальноосвітньому навчальному закладі.

Подальшого розвитку набули положення педагогічної науки про професійну підготовку вчителів, що забезпечують високий рівень викладання шкільного суспільствознавства.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в розробці науково-методичного забезпечення (програми, підручники, методичні посібники) підготовки майбутніх учителів суспільствознавчих дисциплін, яке доцільно використовувати в практиці вищих педагогічних навчальних закладів.

Результати дослідження можуть бути використані в процесі підготовки студентів вищих педагогічних навчальних закладів, у практичній роботі вчителів, на курсах фахового вдосконалення педагогічних працівників у системі післядипломної освіти, а також при створенні нових навчальних програм, написанні підручників та навчальних посібників для загальноосвітніх навчальних закладів.

Наукові положення дослідження, підготовлені навчально-методичні матеріали впроваджено у практику роботи Інституту історичної освіти НПУ імені М. П. Драгоманова (довідка № 27 від 31-05-07 р.) та Інституту політології і права НПУ імені М. П. Драгоманова (довідка № 280 від 19.12.2007 р.) та (довідка № 2/1-14-23-87 від 21.12.2007 р.) Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова; курсів підвищення кваліфікації вчителів історії та правознавства інститутів післядипломної педагогічної освіти ряду регіонів України (Автономної республіки Крим, Київської, Житомирської, Сумської, Кіровоградської, Луганської, Миколаївської областей), (довідка № 04-10/2394 від 20.12.07 р.).

Вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічним обґрунтуванням підходів до розв'язання порушеної проблеми, використанням комплексу взаємопов'язаних методів дослідження, адекватних об'єкту, предмету і завданням, поєднанням кількісного і якісного аналізу теоретичного та емпіричного матеріалу, наслідками дослідно-експериментальної роботи.

Особистий внесок здобувача полягає в розробці методики підготовки вчителя шкільного суспільствознавства; розробці та обґрунтуванні структурних компонентів, критеріїв, показників, рівнів сформованості досліджуваних якостей; розробці та апробації моделі підготовки вчителя шкільного суспільствознавства; розробці та впровадженні у практику методичних рекомендацій щодо підготовки вчителя шкільного суспільствознавства. В опублікованому в співавторстві з Т.Ладиченко, О. Желібою навчальному посібнику для вчителів суспільствознавства та студентів ВНЗ “Методика викладання навчального курсу “Людина і світ”: 11 кл.: Книга для вчителя” (рекомендовано Міністерством освіти і науки України, лист № 1/11-4165 від 2.10.2003 р.) особистий внесок полягає в розробленні та теоретичному обґрунтуванні науково-методичної структури уроку з курсу “Людина і світ”, підготовці завдань для тематичного оцінювання навчальних досягнень школярів, розробці ефективних методів проведення уроків суспільствознавства.

В опублікованих у співавторстві з Т. Ладиченко статтях особистий внесок здобувача полягає в теоретичному обґрунтуванні доцільності вивчення в загальноосвітніх навчальних закладах інтегрованого курсу “Людина і світ”.

Апробація результатів дисертації. Положення і висновки дисертації обговорювалися на засіданнях кафедри методики викладання історії та суспільно-політичних дисциплін Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова (Київ, 1999, 2000-2007). Матеріали дослідження висвітлювалися у виступах на звітних та науково-практичних конференціях Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, на всеукраїнській науково-практичній конференції “Формування міжетнічної та міжконфесійної толерантності засобами суспільних дисциплін у системі освіти України” (Київ, 2002), міжнародній науково-практичній конференції „Професійна підготовка вчителів історії та суспільствознавства в умовах переходу загальноосвітньої школи на 12-річний термін навчання” (Київ, 2005), четвертій міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток демократії та демократична освіта в Україні” (Ялта, 2006), п'ятій міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток демократії та демократична освіта в Україні” (Київ, 2007).

Публікації. Основні результати дослідження висвітлено в 9 працях, серед них 5 статей, опублікованих у провідних наукових виданнях, затверджених ВАК України, 2- у збірниках тез конференцій. 1 навчально-методичній посібник, 1 брошура. Одноосібних публікацій 5.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків 7 додатків на 38 сторінках, списку використаних джерел (237 найменувань). Загальний обсяг дисертації 225 сторінок, з них основного тексту - 167 сторінок. Робота містить 15 таблиць на 5 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено об'єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу і завдання дисертаційної роботи, розкрито теоретико-методологічні основи, методи й етапи педагогічного дослідження, наукову новизну, теоретичне і практичне значення дослідження, подано відомості про апробацію та впровадження результатів наукової роботи.

У першому розділі - „Теоретичні засади дослідження” - на основі розгляду психолого-педагогічної літератури проаналізовано шкільне суспільствознавство як педагогічну проблему, зміст сучасних суспільствознавчих курсів, досліджено теорію і практику підготовки майбутніх учителів суспільствознавства в системі вищої педагогічної освіти.

Проведені теоретичні дослідження свідчать, що цілеспрямоване формування особистості та її світогляду відбувається в умовах соціальних інститутів, вагоме місце з-поміж яких посідають загальноосвітні навчальні заклади. Одним із провідних засобів формування особистості школярів є шкільне суспільствознавство.

Аналіз джерел з проблеми дозволяє стверджувати, що як навчальна дисципліна шкільне суспільствознавство мало тривалу й неоднозначну історію. Перші спроби його викладання було здійснено в 20-30-і роки минулого століття, що характеризувались активними пошуками в напрямі оновлення системи національної освіти. Однак звужене розуміння сутності цього предмета у подальшому призвело до його вилучення з навчальних програм.

Знову до навчальних планів загальноосвітніх шкіл суспільствознавство було введене лише у 1962/63 навчальному році. Зважаючи на тогочасні реалії, його мета вбачалася у забезпеченні засвоєння учнями основ політичних знань, навчанні їх розуміти політику КПРС і сприянні залученню школярів до впровадження її у життя. Досягнення цієї мети відбувалося завдяки застосуванню у загальноосвітніх закладах вузівських форм навчання - лекцій та семінарів, проведенню соціологічних опитувань, організації теоретичних конференцій. В основу змісту покладалося ознайомлення учнів з умовами діяльності виробничих колективів, колгоспів, радгоспів, його опрацювання також відбувалося в гуртках та на факультативах з етики, естетики, логіки тощо.

Страницы: 1, 2



Реклама
В соцсетях
рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать