На початку 90-х років на заміну курсу “Суспільствознавство” у випускних класах середніх загальноосвітніх навчальних закладів вводиться курс “Людина і суспільство”. Проте його програма була досить складною для використання, що зумовлювалося не лише запропонованим змістом, а й непідготовленістю вчителів до роботи з ним.
Проведені дослідження свідчать, що нинішнє шкільне суспільствознавство є комплексом навчальних дисциплін, що мають на меті закласти в свідомості учнів основи філософських, культурологічних, правових, економічних, політологічних, громадянознавчих знань. Пріоритетні напрями шкільного суспільствознавства, а отже, і структура його змісту віддзеркалюються насамперед в інтеграції таких елементів знань, як основи філософії, культури, економіки, права і Конституції України, політології і громадянознавства. Його головна функція вбачається у забезпеченні належної соціалізації молодого покоління, формуванні у нього системи загальнолюдських, національних та особистісних цінностей і ціннісних орієнтацій, можливостей для свідомого вибору молодою людиною моделей поведінки, що відповідають потребам і викликам молодої української держави, демократії, інформаційного суспільства.
Належне викладання шкільного суспільствознавства потребує підготовки фахівців, яким притаманний високий рівень компетентності в галузі людинознавства і спілкування, що забезпечує адекватне відображення реальності, які мають власну думку щодо явищ дійсності та вміють її висловлювати, мають знання й уміння, необхідні для виховання духовності та громадянських якостей в учнів.
Аналіз літератури з проблеми дисертації свідчить, що в педагогіці вищої школи нагромаджено значну кількість досліджень, які аналізують проблеми формування професійних умінь та особистісних якостей майбутніх учителів, визначають їхню готовність до педагогічної діяльності студентів, формулюють науково-теоретичні основи професійного становлення, підвищення рівня професійної кваліфікації шляхом удосконалення навчально-виховного процесу. Більшість авторів вбачають результат професійної підготовки вчителя у належному рівні його психолого-педагогічної, спеціальної і загальноосвітньої підготовки та формуванні індивідуальних рис особистості вчителя.
Для вчителя суспільствознавства спеціальна підготовка має вміщувати перелік необхідних спеціальних дисциплін, елементи інформації яких інтегруються у відповідні шкільні курси. Найбільш важливими особистісними характеристиками його є суспільна спрямованість, науковий світогляд та соціальні потреби, загальнолюдські моральні риси та якості, громадянські ціннісні орієнтації, усвідомлення громадського обов'язку, суспільна активність і обізнаність з подіями світового і місцевого життя. Важливою є також пізнавальна спрямованість студента на вивчення подій і явищ суспільного життя, прагнення до пошуку шляхів розв'язання важливих проблем держави, суспільства й особистості.
Нарешті більшість вчених говорить про необхідність для майбутнього вчителя, зокрема вчителя суспільствознавства, розвинути у себе такі психологічні характеристики: творчо-практичний склад мислення, самокритичність, здатність до інверсії (сприймання особистості в розвитку), емпатію (вміння поставити себе на місце учня, зрозуміти його позицію); знання, вміння та навички, що допомагають співпрацювати з учнівським колективом: конструктивні, організаторські, комунікативні, прикладні. Ці вимоги обов'язково мають бути реалізовані у підготовці вчителя даної групи предметів, оскільки викладання суспільствознавчих дисциплін передбачає не тільки постійне застосування таких характеристик у процесі навчання, а й розвиток подібних рис особистості в учнів.
У другому розділі - „Теорія і практика підготовки майбутніх учителів суспільствознавства в системі вищої педагогічної освіти” визначено зміст, форми, методи та засоби формування готовності студентів до викладання суспільствознавства, обґрунтовано модель підготовки студентів до викладання суспільствознавства у загальноосвітніх навчальних закладах, з'ясовано стан підготовки студентів до викладання суспільствознавчих дисциплін.
Проведений аналіз дає підстави стверджувати, що в сучасних умовах виникають нові вимоги до підготовки майбутнього вчителя, суспільствознавства, формування у нього ціннісного самовизначення та вільного вибору здатності реалізації демократичних і гуманістичних принципів у майбутній педагогічній діяльності, підвищення рівня його загально-педагогічної і професійної культури. Суть такої підготовки полягає в осмисленні та вивченні актуального педагогічного досвіду, аналізі здобутків і труднощів, проектуванні шляхів їх подолання, прогнозуванні результатів і наслідків у педагогічному процесі, виборі оптимальних педагогічних технологій.
Перед системою вищої педагогічної освіти постає завдання підготовки вчителя - фахівця суспільствознавчого профілю, спроможного на подальше поглиблення фундаментальної освіти, наближення навчального процесу до дослідницької та практичної діяльності. Його підготовка має передбачати оптимальне поєднання теоретичних знань і творчих здібностей майбутніх учителів, що дозволило б їм після закінчення ВНЗ ефективно викладати, самостійно підвищувати рівень своєї освіченості й професійної підготовки в галузі суспільствознавства, орієнтуватися в потоці суспільно-політичної, психолого-педагогічної, методичної інформації, обсяг якої постійно збільшується.
Аналіз відповідної психолого-педагогічної літератури, врахування досвіду моделювання соціальних процесів, професіографічного підходу до аналізу та проектування особистості вчителя, результатів констатувальних досліджень дозволили розробити модель підготовки майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін, що є комплексом взаємопов'язаних компонентів, які сприяють реалізації завдань ефективної професійної підготовки педагога. При цьому було враховано вимоги, згідно з якими така модель повинна:
- відповідати сучасним тенденціям професійної освіти та рівню розвитку педагогічних наук;
- відображати основні моменти науково-методичної підготовки вчителя суспільствознавчих дисциплін;
- використовувати традиційні та модернізовані форми, методи та засоби навчання;
- забезпечувати реалізацію особистісно орієнтованого підходу до процесу підготовки.
Розроблена модель підготовки майбутнього вчителя шкільного суспільствознавства містить: цільовий компонент, який передбачає усвідомлення студентами мети і завдань професійно-педагогічної діяльності вчителя суспільствознавства, послідовне формування цілей і завдань навчання і розвитку на кожному етапі підготовки і навчання студентів; змістовий компонент, який має на меті формування когнітивної, оцінної та операційно-процесуальної складових діяльності майбутнього вчителя суспільствознавства, опанування студентами змістом суспільствознавчих дисциплін, знаннями стратегії і тактики їх викладання у загальноосвітніх навчальних закладах, усвідомлення сутності педагогічної взаємодії з учнями та способів її організації; мотиваційний компонент, що є сукупністю певних мотивів досягнення успіхів у навчанні як передумови належної підготовки до професійно-педагогічної діяльності. В основі мотивації - глибокі й міцні професійні знання, вміння та навички.
Взаємозв'язки та взаємозалежності між елементами описаної моделі подано на рисунку 1.
Рис. 1. Авторська модель підготовки студентів до викладання суспільствознавчих дисциплін
З метою перевірки відповідності підготовки майбутніх учителів суспільствознавства розробленій моделі було проведено констатувальні дослідження. Діагностика студентів здійснювалася з урахуванням компонентів моделі підготовки майбутніх учителів шкільного суспільствознавства та критеріїв готовності студентів до такого виду педагогічної діяльності. Зокрема, для змістового компонента підготовки вчителя суспільствознавства було визначено пізнавальний та практично-діяльнісний критерій, для мотиваційного компонента - потребнісно-мотиваційний критерій, для цільового компонента - критерій здатності до цілепокладання. Для проведення досліджень було відібрано спеціальні діагностичні методики, зокрема розроблено завдання теоретичного і практичного характеру. Наприклад, рівень сформованості змістового компонента визначався за допомогою завдань, зміст яких передбачав виявлення теоретичної поінформованості студентів щодо професійно-педагогічної діяльності вчителя суспільствознавчих дисциплін. При цьому враховувалися правильність, глибина, логічність висловлювань, за допомогою додаткових запитань визначався ступінь усвідомлення студентами сутності теоретичного матеріалу й уміння співвідносити його з конкретною педагогічною діяльністю як майбутнього вчителя.
Разом із завданнями використовувалися анкетування, тестування, а для діагностики мотиваційного компонента - спеціальна методика „Мотивація професійної діяльності”, що базується на концепції внутрішньої й зовнішньої мотивації особистості. Крім того, для визначення професійної підготовленості студентів у плані сформованості умінь, визначених нами для вчителя шкільного суспільствознавства, застосовувався метод самооцінки. На основі результатів встановлювалися рівні готовності майбутніх учителів суспільствознавства до професійної діяльності.
Як засвідчили результати дослідження, найбільша кількість студентів, охоплених констатувальним етапом експерименту, перебувала за сукупністю показників розроблених нами критеріїв на середньому рівні сформованості такої готовності (32,8%). Досить чисельною була група майбутніх учителів суспільствознавства, які за результатами діагностики перебували на низькому рівні - 30,2%. Достатній рівень було виявлено у 25,2% студентів. До високого рівня належало лише 11,8% студентів.
Узагальнюючи результати констатувального етапу експерименту, зробимо висновок, що зміст, форми і методи підготовки майбутніх учителів шкільного суспільствознавства, які використовуються нині в педагогічному університеті, не зовсім відповідають вимогам, що висуваються до фахівців цієї спеціальності. Немає цілісної системи підготовки майбутніх учителів шкільного суспільствознавства, зокрема, сучасних теоретичних засад та практичних технологій формування відповідних фахівців, що негативно позначається на підготовленості студентів до самостійної професійної діяльності. Такий стан зумовив необхідність пошуку засобів, спроможних подолати виявлені недоліки, піднести означену підготовку на рівень, що задовольняє потреби загальноосвітніх навчальних закладів та суспільства в цілому стосовно навчання та виховання учнів.
У третьому розділі - „ Експериментальна перевірка моделі підготовки студентів до викладання суспільствознавства у середніх загальноосвітніх навчальних закладах ” представлено авторську систему підготовки майбутніх учителів до професійної діяльності, проаналізовано організацію, хід та результати проведеного дослідження.
Під час експериментального навчання студентами опрацьовувався новий зміст суспільно-політичних дисциплін, у структурі якого зінтегровані знання цілісного циклу суспільних наук: соціології, політології, правознавства, етики, економічної теорії, соціальної психології, культурології, соціальної екології, філософії. Важливу увагу в засвоєнні змісту дисципліни було приділено усвідомленню й осмисленню студентами суспільствознавчих понять як форми наукового пізнання, яка відображає суттєве в об'єктах, що вивчаються.
Основні компоненти запропонованої моделі підготовки студентів до викладання суспільствознавства було реалізовано в авторській навчальній програмі курсу “Теорія та методика навчання суспільно-політичних дисциплін”, мета якого полягала у підготовці студентів до викладання відповідних курсів у школі. Її впровадження у навчально-виховний процес відбувалося за модульною системою і передбачало три модулі: І. Теорія навчання суспільно-політичних дисциплін; ІІ. Місце суспільно-політичних дисциплін у шкільній галузі “Суспільствознавство”; ІІІ. Технології навчання суспільно-політичних дисциплін. Програма також містила тематику практичних (семінарських) занять, лабораторних і самостійних робіт, критерії оцінки її ефективності.
Програма створювала можливості для формування у студентів важливих пізнавальних, інтелектуальних, педагогічних та методичних умінь і навичок. Так ретельно відпрацьовувались: уміння класифікувати і визначати поняття і категорії за різними параметрами - за ступенем узагальненості, за змістом та рівнем поінформованості, розподіляти матеріал за темами, виділяти наскрізні поняття курсу, формувати в учнів понятійну систему за рахунок включення відповідних груп-понять в уроки, а також планувати і проводити уроки за допомогою сучасних методів і технологій навчання.
Було підготовлено також орієнтовний перелік екзаменаційних запитань з курсу, тематику курсових робіт, тематику дипломних робіт, список рекомендованої літератури.
Розрахунок рейтингових балів за видами модульного контролю відображено в таблиці 1.
Таблиця 1
Розрахунок рейтингових балів за видами модульного контролю
№ | Вид діяльності | Коефіцієнт (вартість) | Кількість робіт | Результат | |
1 | Відвідування лекцій | 2 | 8 | 16 | |
2 | Опорний конспект | 1 | 8 | 8 | |
3 | Аналіз уроку | 3 | 6 | 18 | |
4 | Захист проекту | 15 | 1 | 15 | |
5 | Методична розробка | 3 | 6 | 18 | |
6 | Творча робота | 15 | 1 | 15 | |
7 | Контрольна робота | 5 | 2 | 10 | |
Підсумковий рейтинговий бал | 100 | ||||
Нормований рейтинговий бал | 100 |
Порівняння результатів навчання у контрольних та експериментальних групах до початку формувального етапу експерименту і після його закінчення дозволило простежити динаміку змін у рівнях підготовки майбутніх учителів шкільного суспільствознавства. Ці зміни відображені у таблиці 2.
Таблиця 2
Рівень підготовки майбутніх учителів шкільного суспільствознавства до і після завершення формувального етапу експерименту (у % до загальної кількості студентів)
Рівень | Контрольні групи | Експериментальні групи | |||
До експ. навчання | Після експ. навчання | До експ. навчання. | Після експ. навчання | ||
Високий | 11,6 | 11,9 | 11,5 | 31,6 | |
Достатній | 21,4 | 23,1 | 21,6 | 45,3 | |
Середній | 40,8 | 41,3 | 40,0 | 21,3 | |
Низький | 26,2 | 23,7 | 26,9 | 1,8 |
Як видно з таблиці 2, проведені після завершення формувального етапу експерименту виміри засвідчили наявність позитивних зрушень за всіма показниками визначених нами критеріїв, що дозволяє зробити висновок про ефективність запропонованої моделі теоретичної і практичної підготовки майбутніх учителів до викладання суспільствознавства у загальноосвітніх навчальних закладах.
ВИСНОВКИ
Дослідження проблеми підготовки студентів до викладання суспільствознавчих предметів у загальноосвітній школі підтвердило її актуальність і значущість та дозволило сформулювати певні висновки й узагальнення.
1. Як навчальна дисципліна шкільне суспільствознавство має тривалу й неоднозначну історію. Перші спроби його викладання припадають на 20-30-і роки минулого століття, що характеризуються активними пошуками в напрямі оновлення національної освіти. Як обов'язковий навчальний предмет суспільствознавство викладається у радянській школі з 1962/63 навчального року і спрямовується на набуття учнями основ політичних знань і формування комуністичного світогляду. До кінця 80-х років воно продовжує існувати у радянській школі як предмет, що висвітлює підвалини марксистсько-ленінської ідеології. На початку 90-х років у зв'язку із процесами деполітизації та деідеологізації освіти у випускних класах середніх загальноосвітніх закладів вводиться курс „Людина і суспільство”, проте складність програми і непідготовленість учителів обумовили його недостатнє розповсюдження.
Нині суспільствознавство в загальноосвітніх закладах є складним комплексом навчальних дисциплін, складовою державного стандарту освіти, що має на меті сформувати в учнів наукову картину світу та відповідні компетентності особистості, що забезпечує належну соціалізацію молодого покоління, регулює його поведінку на основі знань про об'єктивні закономірності суспільного розвитку, загальнолюдські, національні та особистісні сенси людського буття. Цей цикл за державним стандартом складають такі предмети як правознавство, економіка, філософія, громадянська освіта, етика.
Розроблено новий зміст суспільно-політичних дисциплін, у структурі яких зінтегровані знання цілісного циклу суспільних наук: соціології, політології, правознавства, етики, економічної теорії, соціальної психології, культурології, соціальної екології, філософії.
Реалії останнього десятиріччя спричинили появу нової концепції фахової підготовки майбутніх учителів, що ґрунтується на засадах гуманістичної педагогіки і спрямована на адаптацію до вимог сьогодення й повноправне входження в європейський простір вищої освіти. В сучасних умовах перед вищою педагогічною освітою постає завдання виховати вчителя-професіонала з високим рівнем компетентності в галузі людинознавства й суспільствознавства, спроможного адекватно відображати реальність, формувати і виявляти власне ставлення до явищ дійсності, а також виховувати відповідні якості в учнів. Виконання цих завдань передбачає зміну пріоритетів у змісті підготовки вчителя шкільного суспільствознавства, привнесення в її центр питань, пов'язаних з людиною, її світоглядними цінностями, життєвими та суспільними потребами й інтересами.
2. Аналіз сучасних тенденцій професійної педагогічної освіти, визначення основних складових науково-методичної підготовки вчителя суспільствознавчих дисциплін, врахування вимог професіограми та проектування особистості вчителя дозволили розробити модель підготовки майбутнього вчителя суспільствознавчих дисциплін, що є комплексом взаємопов'язаних компонентів, які реалізують завдання ефективної професійної підготовки педагога. Складовими цієї моделі визначено: цільовий, змістовий та мотиваційний компоненти.
Цільовий компонент моделі передбачає усвідомлення студентами мети і завдань професійно-педагогічної діяльності вчителя суспільствознавства, послідовне формування цілей і завдань навчання і розвитку на кожному етапі підготовки і навчання студентів.
Змістовий компонент передбачає формування когнітивної та операційно-процесуальної складових діяльності вчителя суспільствознавства, де когнітивна складова передбачає опанування студентами змістом суспільствознавчих дисциплін, знаннями стратегії і тактики їх викладання у загальноосвітніх навчальних закладах, усвідомлення сутності педагогічної взаємодії з учнями та способів її організації. Операційно-процесуальна складова передбачає оволодіння студентами певною сукупністю умінь і навичок реалізації навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках шкільного суспільствознавства
Мотиваційний компонент містить сукупність певних мотивів досягнення успіхів у навчанні як передумови належної підготовки до професійно-педагогічної діяльності.
3. Визначено критерії підготовки майбутніх учителів шкільного суспільствознавства (пізнавальний, потребнісно-мотиваційний, поведінково-діяльнісний) та їх показники, що стало підґрунтям для розподілу студентів за чотирма типологічними групами, кожна з яких відповідала певному рівню: високому, достатньому, середньому та низькому. За цими критеріями в процесі констатувальних досліджень було встановлено, що при існуючій системі підготовки студентів більшість з них знаходиться на низькому та середньому рівнях готовності до викладання суспільствознавчих предметів у школі.
Основні завдання з реалізації моделі було покладено на навчальний курс „Теорія та методика навчання суспільно-політичних дисциплін”, мета якої полягала у підготовці студентів до реалізації завдань Державного стандарту в галузі суспільствознавства. Його впровадження відбувалося за модульною системою, яка включала три модулі. В процесі експериментального навчання використовувався авторський комплекс методичного забезпечення вчителя шкільного суспільствознавства, що є логічним продовженням і поглибленням змісту освітньої галузі “Суспільствознавство”, де визначені основні цілі та принципи вивчення шкільного суспільствознавства, вміння та навички, яких мають набути учні.
4. Констатувальним та формувальним етапами експерименту підтверджено ефективність запропонованої моделі підготовки майбутнього вчителя суспільствознавства. Порівняння даних, здобутих на завершальному етапі в експериментальних групах з відповідними показниками контрольних груп дозволяє стверджувати, що запропонована і впроваджена нами методика теоретичної і практичної підготовки майбутніх учителів шкільного суспільствознавства позитивно вплинула на цей процес. Набула доведення висунута на початку дослідно-експериментальної роботи гіпотеза про те, що якість викладання суспільствознавчих дисциплін зросте за умов впровадження у навчальний процес вищого педагогічного навчального закладу моделі їх підготовки, що забезпечує формування у майбутніх учителів суспільствознавства теоретико-методичних знань, умінь і навичок, формування мотивації до професійної діяльності, самовдосконалення та саморозвитку як творчої особистості.
Виконане дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Подальших наукових розвідок потребують питання підготовки студентів до викладання окремих суспільствознавчих дисциплін, зокрема в загальноосвітніх начальних закладах різних профілів, питання вдосконалення змісту і методики проведення лекційних і семінарських занять у відповідності до сучасної трансформації шкільної суспільствознавчої освіти.
Основний зміст дисертаційної роботи відображено в таких публікаціях:1. Бакка Т.В., Ладиченко Т.В., Желіба О.В. „Людина і світ. 11 клас: Методика викладання навчального курсу. Книга для вчителя”. - К.: „Знання України”, 2004. - 201 с. (розроблено науково-методичну структуру конспекту уроку з курсу „Людина і світ”, завдання для тематичного оцінювання учнів, запропоновані ефективні методи проведення уроку суспільствознавства).2. Бакка Т.В. Людина і світ: 11 клас. Зразки відповідей до екзаменаційних білетів. - К.: А.С.К., 2007. - 48 с.3. Бакка Т.В. Викладання суспільствознавства в сучасній школі як педагогічна проблема // Науковий часопис НПУ імені М.П. Драгоманова: Зб. наук. пр. - Серія № 5: Педагогічні науки: реалії та перспективи:- К.: Видавництво НПУ імені М. П. Драгоманова, 2006. - Випуск 4. - С. 13-18.4. Бакка Т.В. Шкільне суспільство: традиції та методичні новації // Історія в школах України. - № 5. - 2007. - С. 13-17.5. Бакка .Т., Ладиченко Т. Як пізнати себе ? Методика викладання нового інтегрованого курсу „Людина і світ”// Історія в школах України. - № 6. - 2004. - С. 9 - 12 (розроблено методичні підходи до викладання інтегрованого курсу „Людина і світ, подана структура побудови уроку з даного курсу, науково обґрунтовано суть тематичної атестації).6. Бакка Т.В., Ладиченко Т.В. „Суспільствознавча освіта в школі" // Історія в школах України. - № 4. - 2003. - С.21-23. (автором визначено мету та завдання шкільних суспільствознавчих дисциплін, запропоновано ефективні форми та методи роботи з класом на уроках суспільствознавства).7. Бакка Т., Ладиченко Т., Желіба О. Зрозуміти суспільство в якому живеш. Конспекти уроків 11 клас // Історія в школах України. - № 10. - 2005. - С. 35-39. (розроблена авторська модель сучасного уроку суспільствознавства).8. Бакка Т.В. Особливості викладання курсу „Громадянська освіта” для 9-11 класів загальноосвітньої школи // Вісник: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова / Укл. П.В. Дмитренко, О.Л. Макаренко, О.П. Симоненко. - К.: Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2003. - Випуск 5. - С. 18-19.9. Бакка Т.В. Методика формування практичних умінь майбутніх вчителів суспільствознавства в процесі реалізації підходів до запровадження громадянської освіти // Наукові записки: Збірник наукових статей Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова / Укл. П.В. Дмитренко, О.Л. Макаренко. - К.: Вид-во НПУ, 2001. - Випуск 40. - С. 36-37.АНОТАЦІЇ
Бакка Т.В. Підготовка студентів до викладання суспільствознавчих дисциплін у середніх загальноосвітніх навчальних закладах. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Інститут педагогіки АПН України. - Київ, 2008.
Дисертація присвячена дослідженню проблеми підготовки студентів до викладання суспільствознавчих дисциплін у середніх загальноосвітніх навчальних закладах. У дослідженні вперше розроблено, науково обґрунтовано та експериментально перевірено модель підготовки майбутнього вчителя шкільного суспільствознавства, в основу якої покладено взаємозв'язок цільового, змістовного, мотиваційного та культурологічного компонентів; принципи добору змісту та оцінки ефективності цього процесу; уточнено сутність підготовки майбутнього вчителя суспільствознавства. Подальшого розвитку набули положення педагогічної науки про професійну підготовку вчителів, що забезпечують високий рівень викладання шкільного суспільствознавства.
Результати дослідження можуть бути використані у процесі підготовки студентів вищих педагогічних навчальних закладів, у практичній роботі вчителів, на курсах фахового вдосконалення педагогічних працівників у системі післядипломної освіти, а також при створенні нових навчальних програм, написанні підручників та навчальних посібників для середніх навчальних закладів.
Ключові слова: підготовка майбутнього вчителя, модель, суспільствознавство, загальноосвітні заклади.
АННОТАЦИЯ
Бакка Т.В. Подготовка студентов к преподаванию обществоведческих дисциплин в средних общеобразовательных учебных заведениях. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Институт педагогики АПН Украины. - Киев, 2008.
Диссертация посвящена исследованию проблемы подготовки студентов к преподаванию обществоведческих дисциплин в средних общеобразовательных учебных заведениях.
Как учебная дисциплина школьное обществоведение имеет свою длительную и неоднозначную историю. Современное школьное обществоведение представляет комплекс учебных дисциплин, нацеленный на формирование в сознании учащихся основ философских, культурологических, правовых, экономических, политологических, граждановедческих знаний. Его главная функция заключается в обеспечении необходимой социализации молодежи, регулировании поведения на основе знаний об объективных закономерностях общественного развития, общечеловеческих, национальных и личностных смыслах человеческого бытия.
Реалии последнего десятилетия способствовали появлению новой концепции педагогической подготовки будущих учителей, которая базируется на принципах гуманистической педагогики и направлена на адаптацию к современным требованиям и полноправное вхождение в европейское пространство высшего образования. В современных условиях перед высшим образованием стоит задание воспитать учителя-профессионала с высоким уровнем компетентности в сфере человековедения и обществоведения, способного адэкватно преломлять реальность, формировать и демонстрировать собственное отношение к явлениям действительности, а также воспитывать необходимые качества в учеников. Выполнение этих задач, возможно при условии изменения приоритетов в содержании подготовки учителя школьного обществоведения и рассмотрения вопросов, связанных с человеком, его мировоззренческими ценностями, жизненными и общественными потребностями и интересами.
Спроектировано модель подготовки будущего учителя школьного обществоведения, составными которой являются: целевой, содержательный, мотивационный и культурологический компоненты.
Определены критерии подготовки будущих учителей школьного обществоведения (познавательный, потребностно-мотивационный, поведенчески-деятельностный) и их показатели, что дало возможность выделить четыре группы студентов с высоким (11,5%),достаточным (21,6%), средним (40,0%) и низким (26,9%) уровнями сформированности необходимых качеств.
Разработано „Типовую учебную программу курса „Теория и методика обучения общественно-политических дисциплін” и новое содержание общественно-политических дисциплин, в структуре которых сынтегрованы знания общественных наук: социологии, политологии, права, этики, экономической теории, социальной психологии, культурологии, социальной экологии, философии.
Подготовлен комплекс методического обеспечения учителя школьного обществоведения, который является логическим продолжением курса „Человек и мир”. Определены главные цели и принципы изучения школьного обществоведения, а также умения и навыки, которые должны приобрести учащиеся.
Сравнение данных, полученных на завершающем этапе в экспериментальных группах с соответствующими показателями контрольных групп, позволяет утверждать, что предложенная нами методика теоретической и практической подготовки будущих учителей положительно повлияла на этот процесс.
Нашла подтверждение выдвинутая в начале исследования гипотеза о том, что качество подготовки студентов к преподаванию обществоведческих дисциплин улучшится при условии повышения их компетентности, что обеспечивает единство теоретических и практических знаний, развитие эмоционально-положительного отношения к такой деятельности с формированием соответствующих умений и навыков.
Апробация и результаты экспериментальной работы подтверждают эффективность и целесообразность применения предложенной методики подготовки будущих учителей обществоведческих дисциплин в общеобразовательной школе.
Ключевые слова: подготовка будущего учителя, модель, обществоведение, общеобразовательные учреждения.
ANNOTATION
Bakka T.V. Preparation of students for teaching social sciences at secondary educational institutions. - Manuscript.
The dissertation on attaining a scientific degree of Candidate of Pedagogical Sciences in speciality 13.00.04 - “Theory and Methods of Professional Education”. - Institute of Pedagogics of Ukrainian Academy of Pedagogical Sciences and National Pedagogical University named after M.P.Dragomanov. - Kyiv, 2008.
The dissertation is devoted to the research of the problem of students' preparation for teaching social sciences at secondary educational institutions. In the research it is first elaborated, scientifically grounded and experimentally tested the model of preparation of future school social science teacher.
The model is based upon interrelation of specified purposual, contented, motivational and cultural components; principles of content selection and appreciation of this process; the structure and contents of future social science teachers' preparation are elaborated.
The positions of pedagogical sciences of teachers' professional preparation acquired a further development that guarantee high level of the school social science teaching.
The results of the research may be used in the process of students' preparation at higher pedagogical educational institutions, in practical work of teachers, on the professional improvement courses of pedagogical workers, in the system of after graduate education, while creating new teaching programmes, and while writing text-books and manuals for secondary educational institutions.
Key words: preparation of future teacher, model, social science, secondary educational institutions.
Страницы: 1, 2
