Існують ще деякі групи, методів активізації професійного й особистісного самовизначення, які зазначає Пряжніков:
1. Профорієнтаційні гри із класом - розраховані на реальні умови роботи в школі: багато ігор проводяться в рамках уроку; припускають роботу із цілим класом; проводяться одним ведучим; припускають високу динаміку роботи; мають більш "скромний" ефект, чому більш тривалі "терапевтичні" групи й консультації.
2. Ігрові профорієнтаційні вправи (за процедурою близькі до терапевтичних вправ і розраховані на роботу з підгрупою).
3. Карткові профконсультаційні методики. Виділяються дві основні групи карткових методик:
а) інформаційно-пошукові системи - ІПС ("профес'янси", що зовні нагадують розклад "пас'янсів", коли зі спеціальних карток на столі вибудовуються образи найбільш привабливих професій);
б) ігрові карткові методики, призначені не для вибору професії, а для моделювання життєвого шляху, де клієнт, долаючи за спеціальними правилами різні ігрові "труднощі", що часто моделюють реальні труднощі життя, повинен досягатися своїх життєвих і професійних цілей.
Але при практичному впровадженні карткових консультаційних технологій можна зіштовхнутися із цілим рядом труднощів: труднощі виготовлення карток; труднощі навчання (навчання достатнє непросте й розраховане на невелику групу майбутніх консультантів в 3-6 людей, що в умовах "ринку" виявилося "нерентабельно"); карткові методики звичайно займають багато часу, від 40 хвилин до 2,5-3 годин (хоча в психотерапії й особистіснім консультуванні часу на розгляд важливих життєвих проблем не жалують, але в профорієнтації ще сильні стереотипи швидкої й легкої допомоги).
4. Настільні карткові ігри (вони розробляються з урахуванням інтересу підлітків до настільних ігор).
Спочатку ці методики замислювалися як "домашній засіб", хоча вони ефективні й при використанні їх профконсультантом (наприклад, у позаурочній роботі, на базі психологічного центру, у дитячому таборі).
5. Бланкові карткові методики: ідея - самостійне виготовлення учасниками карток і ігрових бланків, з наступною грою в карти й відбиттям результатів гри у своїх бланках. Ці методики дозволяють менше залежати при виготовленні методик від "спонсорів-добродійників" і від "розумників-редакторів" різних "солідних" видавництв.
6. Активізуючі профорієнтаційні опитувачі. Це скоріше "гра в тести", тому що головна мета - змусити задуматися про ті питання, які під час обговорення їх у режимі дискусії або у звичайній бесіді видадуться "нудними", а в опитувачі, що активізує, ці складні питання просто включені в діяльність по заповненню бланка.
Дані методики мають і деякий діагностичний ефект (помітимо, що частина таких методик навіть постачені приблизними нормами, що є рідкістю для традиційних профорієнтаційних опитувачів).
7. Бланкові ігри із класом. Основна ідея таких методик - відіграти з усім класом і з кожним окремо (психолог відіграє на дошці, а кожний присутній - на своєму бланку). Дані методики дозволяють моделювати деякі моральні аспекти таких "престижних" на сьогоднішній день професій, як бізнесмен, юрист і т.п.
8. Ціннісно-значеневі опитувачі (головний акцент - на моральні аспекти професійного й особистісного самовизначення). Ці опитувачі містять деякі ігрові елементи, що дозволяють у формі, що інтригує, торкатися тих питань, про які на сьогоднішній день, в епоху орієнтації значної частини молоді на цінності масового суспільства й споживчого примітивізму, у відкриту обговорювати просто ризиковано, тому що сам факт відкритого розмови про те, що для багатьох "свято", може бути сприйнятий як "моралізування".
Висновок:
Підсумовуючи вище зазначене можна сказати, що процес професійного самовизначення учнів є серйозною і кропіткою роботою. У процесі забезпечення професійного самовизначення учнів профільного класу важливо вчителю забезпечити розвиток їхніх здібностей, поінформованість і розвиток схильностей. У даному випадку вчителю необхідно дбати про розвиток здібностей або талантів учнів старших класів не тільки в навчанні, але й в усіх видах їхньої суспільно-корисної активності.
Головна мета професійного самовизначення полягає у поступовому формуванні в учнів готовності розглядати себе розвинутим, постійно розширювати свої можливості та максимально їх реалізовувати.
Поінформованість є важливим фактором у виборі професії. Тому вона повинна бути неспотвореною, мати всі плюси та мінуси при самовизначенні учнів. Розвиваючи схильності, учні включаються в різні види діяльності, у деяких випадках змінюють свої захоплення, а це є також важливо для старшокласників.
При цьому, в процесі навчання використовують наступні групи задач: інформаційно-довідкові, діагностичні, морально-емоційної підтримки, допомоги у виборі професії, прийнятті рішення.
Поінформованість ґрунтується на декількох етапах:
- учню надається інформація;
- надана інформація аналізується учнем;
- з'ясовується, як учень може отримати необхідну інформацію про майбутню професію;
- діагностика і корегування отриманого;
- моральна підтримка від початкових кроків до своїх цілей та контроль за успіхом цих кроків.
2. Розробка методики дослідження професійного самовизначення учнів педагогічного ліцею
Під методами професійної орієнтації учнів розуміють способи сумісної діяльності вчителя та учнів, які забезпечують підготовку школярів до свідомого професійного самовизначення. Від застосованих методів у значній степені залежить ефективність професійної орієнтації [9, c.132].
Для визначення рівня професійного самовизначення учнів існує низка методик, за допомогою яких учні зможуть знайти себе у світі професій. Це такі методики:
- диференційно-діагностичний опитувач (ДДО);
- анкета "Орієнтація"
- карта інтересів.
Диференційно-діагностичний опитувач (ДДО) - дана методика призначена для відбору на різні типи професій у відповідності до класифікації типів професії Е.А.Климова:
- людина-знак;
- людина-техніка;
- людина-художній образ;
- людина-людина;
- людина-природа [14, c 106].
Цю методику можна використовувати при профорієнтації підлітків та дорослих. Тому вона нам підходить. Зміст методики полягає в наступному: випробуваний учень повинен в кожній з 20 пар запропонованих видів діяльності обрати тільки один вид та у відповідній клітинці аркушу відповідей зробити помітку "+".
Аркуш відповідей зроблено таким чином, щоб можна було підрахувати кількість значків "+" у кожному з 5-ти стовпчиків. Кожен з 5-ти стовпчиків відповідає певному типу професії. Випробуваному учню рекомендовано обрати той тип професії, який отримав максимальну кількість значків "+".
Назви типів професій за стовпчиками:
1. "Людина-природа" - всі професії, які пов'язані з рослинництвом, тваринництвом та лісним господарством.
2. "Людина-техніка" - всі технічні професії.
3. "Людина-людина" - всі професії, які пов'язані з обслуговуванням людей, зі спілкуванням.
4. "Людина-знак" - всі професії, які пов'язані з розрахунками, цифровими та літерними знаками, в тому числі й музикальні спеціальності.
5. "Людина-художній образ" - всі творчі професії.
Час виконання не обмежується. Хоча учнів необхідно попереджувати про те, що над питаннями не слід довго затримуватися та зазвичай на виконання завдання потребується 20-30 хвилин. Можливо використання методики індивідуальне та у групі. Експериментатор може зачитувати питання групі випробуваних учнів, як це робили ми під час проведення опитування, але в цьому випадку обмежується час відповіді. Такий спосіб застосовується, коли експериментатор повинен працювати в обмеженому інтервалі часу.
Ще однією складовою для визначення професійного самовизначення учнів технологічного класу була анкета "Орієнтація" - для визначення самооцінки учнівських інтересів і здібностей. Згідно цієї анкети подані вислови і навпроти кожного вислову необхідно закреслити цифру, яка відповідає степені здібності учня до цього виду діяльності:
0- зовсім ні;
1- мабуть, так;
2- правильно, вірно;
3- цілком правильно.
При обробці результатів судження, які характеризують різні види професійної діяльності, об'єднані у сім груп, по п'ять суджень у кожному. У кожній групі з п'ять суджень необхідно підрахувати сумарну кількість балів, які обрав учень та записати цю суму у рамці праворуч від відповідної групи суджень. Сумарна оцінка у кожній групі може складати від 0 до 15 балів. У залежності від того, в якій групі учень набрав максимальний сумарний бал, визначається найбільша схильність або здібність до відповідного типу або класу професії.
Перші п'ять груп суджень, які позначені цифрами від 1 до 5, характеризують п'ять типів професій, які розділені за ознакою "предмету праці":
1. людина-людина;
2. людина-техніка;
3. людина-знак;
4. людина-художній образ;
5. людина-природа.
Останні дві групи суджень, позначені буквами А та Б, відповідають двом класам професій, які розділені за ознакою "характер праці":
А - виконавчі;
Б - творчі.
Дізнавшись координати професійних переваг, можна знайти найбільш підходящу для учня професійну групу. З початку визначається:
1) до якого з п'яти типів професій (1,2,3,4 або 5) учень у найбільшій степені схильний чи здатний;
2) визначається перевага схильності чи здібності до одного з двох класів професій (А чи Б).
Якщо схильності містяться в тій же групі професій, що і здібності, то це свідчить про те, що подобається цьому учню робити саме те, що він уміє робити.
3) у випадку коли найбільш привабливим для учня тип професії не співпадає з характером діяльності, яку учень може робити краще за все, тоді необхідно обрати, чому слід віддати перевагу у процесі вибору професії - схильностям (Хочу) або здібностям (Можу);
4) якщо учню подобається якийсь вид діяльності, тоді він займається ним протягом великого проміжку часу, витрачаючи на нього більше зусиль, тому відповідні здібності можуть розвиватися та вдосконалюватися. Але можливо і навпаки. Якщо учень має виражені здібності до будь-якого виду діяльності, тоді він краще з ними справляється та має більше задоволення, коли ним займається. Саме тому, даний вид діяльності стає для нього більш привабливим.
Ще однією методикою є пізнання інтересів учнів за допомогою карти інтересів. Тому що, інтерес - це пізнавальна форма спрямованості на предмет. Генетично в її основі покладено безумовний орієнтовний рефлекс, пов'язаний з емоціями, але у людини інтереси розвиваються завжди на базі умовного рефлексу другої сигнальної системи та у комплексі становлять допитливість.
Щукіна Г.І. виділяє три рівні інтересів: високий, середній, низький. Пізнавальний інтерес виступає як цінніший мотив діяльності школярів, і це найістотніший його прояв.
Серед багатьох методичних спроб виявити наявність та предметне спрямування пізнавальних інтересів учнів отримали широке розповсюдження анкети різноманітного характеру.
Анкета - основний метод соціологічного дослідження; вона використовується, наприклад, при вивченні загальної думки, тобто думки різних соціальних груп. Анкета може бути застосована і при дослідженні інтересів молоді до обраної професії, при встановленні кореляції між професією та прагненням молоді.
Позитивна сторона цього методу - отримання масового матеріалу, на основі якого можна встановити різні кореляції - між пізнавальними інтересами та відношенням до вчення, до школи, до вчителя, між інтересами та загальною активністю і т.д.
Тому для дослідження пізнавальних інтересів у зв'язку з задачами профорієнтації використовується карта інтересів.
Для проведення дослідження потрібна карта інтересів - запитальник, який складається з 144 питань, які відображають спрямованість інтересів у 24 сферах діяльності та аркуш відповідей, який являє собою матрицю з шести рядків та двадцяти дев'яти стовпчиків. Кожний стовпчик відповідає одній сфері інтересів: фізика, математика, хімія, астрономія, біологія, медицина, сільське господарство, лісне господарство, філологія, журналістика, історія, мистецтво, геологія, географія, громадські роботи, право, транспорт, педагогіка, робітничі спеціальності, сфера обслуговування, будівництво, легка промисловість, техніка електротехніка.
Заповнення бланку відповідей виконується індивідуально або в групі. Для цього випробуваному учню пропонується перелік запитань для визначення провідних інтересів. Перед тим як відповісти на кожне питання, необхідно подумати та надати як можна точну відповідь. Якщо питання дуже подобається, тоді у клітинці відповіді можна поставити "++", якщо просто подобається - "+", якщо маєте сумнів або не знаєте - 0, якщо не подобається - " - ", і якщо зовсім не подобається - " -- ". Час на заповнення відповідей не обмежений.
Після заповнення аркушу відповідей в кожному з стовпчиків підраховується кількість позитивних відповідей.
Аналізуючи отримані результати, необхідно виділити ті сфери, які містять найбільшу кількість позитивних відповідей. Якщо серед них з'явиться декілька сфер з однаковим числом позитивних відповідей, то слід враховувати, що більш вираженими інтересами відповідають з них ті, які містять найменшу кількість негативних відповідей. В оцінці спрямованості інтересів слід, перш за все, враховувати сфери з найбільшою кількістю позитивних відповідей, але необхідно звернути увагу також на сфери з найбільшою кількістю негативних відповідей, які відкинуті оптантом. Оцінка степені вираженості інтересів має п'ять градацій:
- вища степінь негативності - від -12 до -6;
- інтерес негативний - від -5 до -1;
- інтерес виражений слабо - від +1 до +4;
- має виражений інтерес - від +5 до +7;
- яскраво виражений інтерес - від +8 до +12.
Вибір методів проведення профорієнтаційної роботи для занять залежить від навчальних, виховних та профорієнтаційних задач, змісту та характеру вивчаємого матеріалу, вікових особливостей учнів та рівня їх профорієнтаційної готовності.
До цих методів можна віднести:
- профорієнтаційну бесіду;
- демонстрацію об'єктів;
- наглядні методи - екскурсії;
- зустрічі з фахівцями;
- конкурси;
- пояснення;
- розповіді.
1. Профорієнтаційна бесіда.
Один з методів, який використовували ми для дослідження професійного самовизначення учнів педагогічного ліцею є найбільш розповсюдженим - це профорієнтаційна бесіда.
Бесіда завжди повинна бути логічно пов'язаною з матеріалом, який вивчається. Готувати її потрібно заздалегідь. У ході бесіди необхідно розкрити залежність між знаннями, які отримуються у школі (ліцеї) та успішною роботою за професією у майбутньому. Тобто чим більше учень буде мати інтересів, всебічно буде розвиватись, тим більше у нього можливостей у подальшому житті.
При проведенні бесіди про конкретну професію доцільно використовувати технічні засоби навчання (мультимедійна дошка, телебачення, комп'ютер), а також професіограму цієї професії, яка виконана у вигляді розмальованого стенда, або слайда. Розкривати зміст даної професії зручно разом з професіограмою.
Незважаючи на гадану простоту проведення бесіди, її слід готувати заздалегідь за складеним планом:
- попереднє опитування учнів про те, що вони знають про дану професії ("перші" знання);
- ознайомлення учнів з розвитком даної професії;
- головний зміст праці спеціалістів цієї професії: потрібність у кадрах даної професії у місті, районі;
- умови праці;
- знаряддя праці та матеріали, які використовуються спеціалістами цієї професії;
- загально трудові, загально технічні та спеціальні знання, уміння та навички, якими повинен володіти робітник даної професії;
- підготовка кадрів та можливості професійного росту;
- психофізіологічні вимоги професії до людини.
Зміст підготовки та проведення профорієнтаційної бесіди з ліцеїстами 4 технологічного щодо професії "Вчитель технологій"
Навчальна мета: ознайомити ліцеїстів з професією "Вчитель технологій" .
Розвиваюча мета: сформувати потребу учнів у загально технічних дисциплінах.
Виховна мета: сприяти вихованню учнів до професії вчителя технологій, визнання її рівноважною з іншими професіями.
Підготовка до бесіди
Зміст профорієнтаційної бесіди з учнями вчитель годує заздалегідь. Для початку він готує декілька запитань стосовно даної професії, на які учні повинні відповісти усно перед самою розповіддю вчителя.
Деякий перелік запитань:
1. Чи знаєте ви хто такий "Вчитель технологій"?
2. Де можна отримати дану професію?
3. Чи має ця професія спеціалізації?
4. Де потрібна ця професія зараз?
5. Як ви розумієте поняття "Технології"?
Вчитель підбирає необхідний матеріал про професію, готує професіограми, анкети для отримання інтересів та професійних намірів учнів. Готує презентацію або знаходить відеоролик про факультет у якому проходить навчання за даною професією.
Анкета:
Я хочу (дизайнер, кулінар, архітектор, водій, автослюсар)
Я можу (керувати авто, шити, готувати їжу, вишивати, ремонтувати, малювати)
Я треба (місце розташування ВУЗу, матеріальне забезпечення, мені подобається ця професія).
До бесіди необхідно готуватися як вчителю, так і учням. Їм необхідно повідомити мету бесіди заздалегідь, вони повинні підготувати запитання, які їх цікавлять згідно отримання даної професії.
Хід бесіди:
Розпочинає бесіду вчитель. Він розкриває тему та мету бесіди, ставить учням декілька запитань стосовно професії, перевіряючи "перші" знання учнів. Потім починає розповідати про професію, розкриває її зміст, спеціалізації, термін навчання та умови, роздає кожному професіограми "Вчителя технологій".
