Для учнів експериментального та контрольного класів ми пропонували два комплексних, проте відмінних варіанти образотворчих завдань. Відмінністю експериментального класу було застосування значної кількості завдань різного рівня складності відповідно до розробленої нами експериментальної методики.
У процесі проведення формуючого експерименту ми враховували, що тематичне малювання - найцікавіше для учнів. Воно має велике навчальне і виховне значення: сприяє ідейному, естетичному й етичному вихованню учнів, розвиває творчу уяву, виховує художній смак, прищеплює навички творчої роботи, вчить спостерігати природу і життя людей. На заняттях з тематичного малювання є найбільші можливості для здійснення міжпредметних зв'язків образотворчого мистецтва, літератури і музики.
Ми пояснювали дітям, що ілюстрації - це малюнки до літературних творів (казок, байок, оповідань, романів тощо), які розкривають і доповнюють зміст, допомагають краще зрозуміти і запам'ятати їх, ясніше уявити образи творів. Ілюстрація, як і літературні твори, існує з давніх-давен і має свою історію. Бона була відома ще в стародавньому світі (Єгипті, Греції, Римі, Китаї) у вигляді малюнків у рукописах, а в середні віки - мініатюр. У нашій країні уже в XI ст. книжкова графіка досягла високого рівня розвитку, про що свідчать ілюстрації в рукописних книгах «Остромирове Євангеліє» (1056-1057), «Ізборник Святослава» (1072) та ін.
Художниками оздоблено багато літературних творів, кращі ілюстрації яких увійшли в золотий фонд нашої країни і зберігаються в державних музеях, бібліотеках. В галузі ілюстрації працювали видатні художники: в Німеччині - А. Дюрер, у Франції - І. Доре, у Росії - О. Агін, В.Сєров.
У ХХ столітті видано дуже багато різних книжок, які добре ілюстровані художниками різних поколінь і в різній манері. До визначних майстрів належать Д. Кардовський, В. Фаворський, Кукринікси, Є. Кибрик, В. Касіян, О. Кульчицька, М. Дерегус, В. Литвиненко, В. Чебаник, Ю. Якутович та ін.
Багато уваги приділяється в нашій країні дитячим книгам, які особливо вдало ілюстровані такими художниками, як В. Лебедев, Є. Рачов, К. Кузнецов, Ю. Васнецов, В. Конашевич, А. Тетьора, В. Полтавець, Н. Лопухова, О. Павловська та ін.
Ми також враховували, що ілюстрації, образно розкриваючи зміст літературних творів, впливають на всебічний розвиток підростаючого покоління. Високохудожні ілюстрації допомагають і педагогам у навчально-виховному процесі в школах, зокрема на уроках образотворчого мистецтва. Використовуючи ілюстрації художників, педагоги вчать дітей створювати свої ілюстрації до улюблених казок, пісень, байок, оповідань. Ілюстративне малювання в школі, як і малювання на теми, відіграє велику роль у моральному вихованні учнів і в розвитку їхньої творчої уяви, у виробленні елементарних умінь у галузі композиції.
Щоб успішно проводити уроки ілюстративного малювання в школі, ми намагалися не тільки розуміти творчий процес художника над оформленням книги, виконанням ілюстрації, а й самі включалися у передбачену програмою творчу роботу над створенням макету книги з ескізами до неї, ескізами ілюстрацій до літературних творів.
Ми пояснювали дітям, що робота художника над ілюстрацією за своїм характером схожа на його роботу над сюжетною композицією. Відмінність полягає в тому, що художник, ілюструючи літературний твір, розкриває графічними засобами думку автора, творчо доповнюючи її. В сюжетних композиціях художник сам вибирає зміст і образи, які трактує по-своєму, створюючи сюжетну композицію. При цьому ми порівнювали одну і ту саму тему «Весна», виконану різними художниками: у художниці Т. Яблонської - це тематична картина «Над Дніпром», у художника В. Полтавця - це ілюстрація до твору Т. Шевченка «Встала весна».
У вирішенні теми «Весна» ілюстратор В. Полтавець художніми засобами вдало розкриває зміст і образи твору великого поета (рис. 17).
Рис. 17. В. Полтавець. Ілюстрація до твору Т. Шевченка «Встала весна»
Художниця Т. Яблонська створила сюжетну картину «Над Дніпром» (рис. 18) самостійно, на основі власного аналізу змісту, образів, натури. Проте обидва художники в своїй роботі спиралися на етюди, замальовки, зроблені з натури, а також на власну пам'ять і фантазію, уміння і навички.
Рис. 18. Т. Яблонська. Сюжетна картина «Над Дніпром»
На уроках діти дізнавалися, що, приступаючи до художнього оформлення книги, художник уважно читає її, усвідомлює, виділяючи найхарактерніші епізоди для ілюстрування. Ця копітка і важлива творча робота сприяє художнику в розкритті змісту та образів, створених письменником за допомогою слів. Проте художнику доводиться ще додумувати багато деталей, фантазувати, щоб розкрити образи і зміст композиції. Створюючи ілюстрації до літературних творів, художнику часто доводиться вивчати за енциклопедіями, довідниками потрібний для ілюстрування матеріал, відвідувати музеї і робити замальовки предметів, які згадуються в тексті, виявляти творчу фантазію для створення високохудожніх ілюстрацій, які б розкривали і доповнювали зміст твору.
Ми враховували, що ілюстрування, як і створення сюжетної композиції, неможливе без систематичної роботи з натури, яка збагачує творчу уяву ілюстратора, допомагає йому вдосконалювати свою художню майстерність. Ілюстрації художника В. Полтавця до книги Т. Шевченка «Встала весна» створені внаслідок цікавої творчої роботи: вивчення тексту, виконання попередніх ескізів і макета книги, написання етюдів з натури, вивчення і замальовування історичного матеріалу і згадуваних у творі предметів того часу (костюмів, будівель, знарядь для оранки та ін.), компонування ескізів ілюстрацій на основі замальовок і, нарешті, виконання ілюстрацій у кольорі.
Художник В. Полтавець ілюстрації виконав майстерно, в легкій, невимушеній, широкій манері письма. Читач книги не відчуває в техніці виконання ілюстрацій тієї складної копіткої попередньої роботи художника, яка була вкладена в етюди, замальовки та ескізи до ілюстрацій. Читач милується чарівністю пейзажів, ритмічним розміщенням цікавих образів ілюстрацій, їхнім приємним кольоровим вирішенням.
Залучення учнів початкових класів до передбаченої програмою творчої роботи над ескізами ілюстрації до літературних творів має велике навчальне і виховне значення. Воно сприяє загальному розвитку дитини. Творча робота над ілюстрацією давала багатий матеріал для вивчення навколишньої дійсності, допомагала зрозуміти складні явища життя, відділяти головне, суттєве від другорядного й уловлювати загальну ідею явища; розвивала здатність до уважного вивчення предметів та їхнього взаємозв'язку.
Ілюстративне малювання сприяло образному мисленню, розвитку творчих здібностей, більш глибокому розумінню творчого процесу створення ілюстрації. У процесі експериментальної роботи ми ілюстрували добре знайомі дітям літературні жанри - літературні твори (вірші, казки, оповідання, спочатку прості за змістом) про рідну природу, потім про тварин, птахів, комах, риб, а пізніше й людей - найскладніших в ілюструванні образів, що потребують певного психологічного вирішення їх у композиції.
Діти зрозуміли: щоб виконати ескізи ілюстрації, можна використати літературні твори, серед образів яких має бути й людина. Це «Казка про рибалку і рибку» О. Пушкіна (рис. 19), «Ріпка» І. Франка, «Казка про липку і зажерливу бабу» та ін. [31].
Створення ілюстрації - це складний творчий процес, який потребував не тільки технічних умінь і навичок у малюванні, а й творчих здібностей, розвиненої уяви, образного мислення. Виконуючи ескізи ілюстрацій, діти навчалися засобами композиції, знаходженням відповідних персонажів і предметів, а також художнім вирішенням їхніх образів розкривати зміст тексту, розширювати і доповнювати уяву читача.
Орієнтовні теми для малювання визначені програмою. Відповідно до неї, ми зображували події історії нашої країни, життя дітей, картини рідної природи, ілюстрації до казок і літературних творів. Перед малюванням на теми вчитель проводив бесіду, у якій пояснював учням, то для того, щоб створити малюнок з пам'яті, треба вивчати й запам'ятовувати бачене. Виявилося, що без добре розвиненої зорової пам'яті дуже важко малювати за уявленням.
Рис. 19. Ілюстрація до «Казки про рибалку і рибку» О. Пушкіна
У ході тематичного малювання демонструвався діафільм «Робота художника над картиною» і відбувалося ознайомлення учнів з послідовністю роботи над малюнком. Ми виділили такі елементи уроків малювання на теми: ознайомлення з темою або літературним твором, вибір сюжету, характеристика персонажів; складання ескізу малюнка (гравюри); спостереження і начерки, необхідні для роботи; виконання малюнка (гравюри); аналіз і оцінювання виконаних робіт.
У процесі протікання експерименту ми заздалегідь, за тиждень до уроку малювання, оголошували учням тему уроку і давали завдання вести спостереження, робити необхідні для роботи начерки, продумати сюжетну канву малюнка, скласти його усну «легенду». Якщо це було, скажімо, малювання ілюстрації - прочитати казку, літературний твір тощо. У класі задум конкретизувався.
Велику роль у вихованні художнього смаку дітей, виконанні малюнків відігравали бесіди про картини, близькі за тематикою до тем, над якими працюють учні. Часто учні бачили у картинах художників ті предмети, які їм потім доводиться малювати. Це сприяло кращому втіленню задуму. Особливий ефект давали кінофрагменти і діафільми.
На виконання тематичного завдання відводилося 2-3 уроки. Учні обирали конкретний сюжет на задану тему, виконували ескіз і лінійну побудову малюнка; завершувалася робота над композицією виконанням її у певній техніці.
Під час проведення уроків тематичного малювання враховувалися вікові особливості дітей. Спочатку учні основну увагу зосереджували на окремих персонажах. Пізніше діти намагалися вже передати сюжетні зв'язки між окремими героями. Ця здатність поступово розвивалася, і наприкінці експерименту від учнів ми вимагали не тільки зображення розгорнутого сюжету, а й уміння розкрити динаміку події, передавати характерне, головне, своє ставлення до зображуваного. Одночасно вчитель учив широко застосовувати закони композиції, лінійної і повітряної перспективи, конструктивної будови предметів, законів світлотіні і кольорознавства, розвивав зорові сприймання і творчі уявлення учнів.
Для тематичних малюнків молодших школярів спочатку були характерні схематичність і одноплановість зображення, а також ототожнення площини зображення з площиною землі, місця для неба на малюнку не залишається. Якщо ж зображалося небо, то тільки вузенькою смужкою у верхній частині аркуша, і з'являлася пустота між небом і землею. Пізніше навички виконання тематичної композиції удосконалилися.
Першим кроком до багатопланової композиції була фризова побудова простору. Тут діти зображали людей і предмети на опорних лініях, які проводили на першому, другому і третьому планах. Предмети і люди зображалися на всіх планах однакового розміру, при цьому діти намагалися не затуляти далекі предмети близькими.
На цьому етапі роботи за допомогою кольорових аплікацій на фланелеграфі (скажімо, дерево, будинок, огорожа) вчитель пояснював, як можна збагатити роботу, застосувавши затуляння, наприклад, будинку деревом, огорожею тощо. Крім того, слід було намалювати на дошці схему трипланового малюнка, розставити на ньому вирізані з паперу однакові предмети різної величини і пояснити учням, чому на дальніх планах предмети менші, ніж на першому плані. Ці пояснення виявилося доцільним підтвердити спостереженнями.
Діти дізналися, що у тематичних малюнках велику роль відіграє колір, який не тільки створює певний настрій, а й об'єднує розрізнену композицію, а також виділяє головне. Характер малюнка залежить і від ліній: м'які, плавні лінії створюють настрій спокою, а гострі, ламані підкреслюють експресію, неспокій.
Важливе значення також має формат паперу. На яскравих прикладах учитель намагався довести це учням. Наприклад, І.Рєпін, щоб зобразити у картині «Бурлаки на Волзі» довгу ватагу бурлаків, передати безмежний простір Волги та її берегів, вибрав видовжений по горизонталі формат. Учні користувалися аркушами не тільки традиційного формату (з учнівського зошита для малювання).
Малювання на теми передбачало малювання з пам'яті («Як ми провели зимові канікули»), на основі спостережень («Осінь в саду»), за уявою («На іншій планеті»). Та здебільшого ці види роботи об'єднувалися в одному малюнку.
У процесі виконання ілюстрацій, на початку першого уроку ілюстративного малювання, вчитель показував учням добре ілюстровану книжку та книжку без ілюстрацій і запитував, яка з двох книжок їм більше подобається і чому. Під час бесіди він розповідав, що над створенням книжки працюють письменник, художник, редактор, друкар та ін. Художники виконують малюнки до літературних творів. Ці малюнки називаються ілюстраціями. Ілюстрація поглиблює зміст тексту. Завдяки праці художника герої улюблених творів стають близькими і зрозумілими, запам'ятовуються на все життя.
Ілюстрації бувають на всю сторінку або займають її частину. На початку розділу (сторінки) знаходяться заставки, наприкінці - кінцівки. Учитель показує ці ілюстрації і пояснює, що перш ніж намалювати ілюстрацію, художник повинен прочитати текст і вибрати такі епізоди для ілюстрації, які найяскравіше розкривають образи героїв і зміст літературного твору.)
Після таких бесід вчитель пропонував учням намалювати ілюстрацію, наприклад, до казки «Червона Шапочка». На першому уроці узагальнювалися знання учнів про прочитану раніше казку. Потім, щоб оживити зорові уявлення про зображувані події, сцени, учитель зачитував два-три коротких уривки з повісті і показував ілюстрації різних художників.
Учні вибирали і називали уривок, який найбільше запам'ятався їм, виконували робочий ескіз, визначали головну думку, лінійну побудову малюнка. Учитель виконував на дошці дві-три лінійні побудови малюнка на тему, але після аналізу ці малюнки обов'язково витиралися.
На другому уроці закінчувалася робота над тематичною композицією. Учні писали аквареллю або виконували роботу в іншій техніці.
Творча робота над ескізом ілюстрації до літературного твору близька до роботи над сюжетною композицією і виконувалася у такій послідовності:
· вибір сюжету з літературного твору;
· компонування сюжету з уяви;
· вивчення матеріалу і виконання натурних замальовок предметів;
· компонування кількох ескізів ілюстрації з темою, знаходження кращого варіанта на основі натурних та інших зарисовок;
· робота над кращим варіантом композиції на великому форматі;
· виконання ескізу ілюстрації в кольорі чи іншому матеріалі;
· аналіз ескізу ілюстрації.
Сюжет для ілюстрування, наприклад, «Казки про рибалку і рибку» О. Пушкіна, вибирали після бесіди, в якій використовувалися ілюстрації до цієї казки художниці О. Павловської, читання й обговорення уривків з неї, прослуховування музичних творів та ін.
Вибравши сюжет для ілюстрування, учні своє перше враження відображали з уяви в ескізах невеличкого формату. На цьому етапі вони визначали, який потрібно вивчати матеріал, які саме потрібні замальовки для подальшої роботи над ескізами.
Реалістичне вирішення ілюстрацій вимагало вивчення певного історичного матеріалу замальовок побутових речей, одягу, а також різних начерків із навколишнього життя. Так, деякі ілюстрації потребують вивчення і замальовок «препишного» царського палацу, у якому володарює баба, «служать їй бояри та дворяни», «навкруги стоїть грізна сторожа, сокири тримає на плечах». Зарисовки до ілюстрації збуджували творчу уяву і фантазію у тих, хто малює, створювали емоційну атмосферу, що сприяло доробці ескізів і вибору кращого варіанта, який був основою ескізу ілюстрації.
Творча робота над кращим варіантом композиції на великому форматі потребує напруженої послідовної роботи. Як завжди, велику увагу слід приділяти композиції ескізу, позам і костюмам персонажів, добре продумувати навколишнє оточення, пейзаж ілюстрації.
Виконання ескізу ілюстрації в тому чи іншому матеріалі залежало від техніки виконання інших двох завдань з композиції. Якщо ескіз сюжетної композиції на основі спостережень навколишнього життя було виконано аквареллю, а ескіз сюжетної композиції за уявленням - гуашевими фарбами, то ілюстрацію бажано виконати іншими матеріалами, наприклад тушшю (пером або пензлем), в техніці монотипії, ліногравюри (Г. Малакова до казки «Червона Шапочка», рис. 20; Г. Зубковського до роману С. Скляренка «Володимир», рис. 21).
Рис. 20. Ліногравюра Г. Малакова до казки «Червона Шапочка»
Рис. 21. Ліногравюра Г. Зубковського до роману С. Скляренка «Володимир»
Аналіз ескізів ілюстрацій до літературних творів, при активній участі тих, хто виконував їх, має велике навчально-виховне значення. Вчитель з'ясовував значення ілюстративного малювання в ідейно-естетичному вихованні підростаючого покоління. Аналізуючи ескізи, він відмічав, як розкрито зміст казки в кожній ілюстрації, як вирішено образи її, як виявлено головне в ілюстрації, як зображено предмети переднього і заднього планів та ін.
Навчальна робота із використанням експериментальних вправ і завдань, яка проводилася нами в експериментальному класі, позитивно вплинула на підвищення якості знань і вмінь молодших школярів. Так, учні експериментального класу значно краще виконали запропоновані завдання, ніж учні контрольного.
Отримані результати констатуючого експерименту підтвердили гіпотезу, що використання запропонованої системи завдань на основі експериментальної методики формування навичок ілюстрування літературних творів на уроках образотворчого мистецтва у початковій школі класах позитивно вплинули на формування умінь і навичок образотворчої діяльності в учнів експериментального класу.
Наприкінці експериментального дослідження стало очевидно: у процесі використання розробленої нами експериментальної методики формування навичок ілюстрування літературних творів на уроках образотворчого мистецтва в учнів експериментального класу порівняно з контрольним значно підвищився рівень розвитку умінь і навичок образотворчої діяльності, тобто ми отримали результати, які свідчать про ефективність застосовуваного напрямку роботи.
Проведення експериментального дослідження дало змогу оцінити ефективність використання пропонованої системи вправ та завдань і простежити динаміку процесу удосконалення умінь і навичок образотворчої діяльності порівняно з навчанням дітей в контрольному класі. У процесі проведення експерименту і особливо на етапі узагальнення його результатів виявилося, що даний підхід здатний забезпечити оптимальний розвиток навичок ілюстрування літературних творів на уроках образотворчого мистецтва у початкових класах, сформувати позитивну пізнавальну мотивацію та підсилити інтерес до навчання. Отже, виконання ілюстрацій до літературних творів сприяє формуванню особистості молодших школярів, розвитку їх знань, умінь і навичок образотворчої діяльності.
Висновки
За допомогою композиції художник на основі законів лінійної та повітряної перспектив, світлотіні, пластичної анатомії передає на картинній площині навколишню дійсність, розподіляє і розміщує постаті та предмети на предметній площині картини, виявляє їхній взаємозв'язок у просторі, визначивши композиційний центр твору і підпорядкувавши йому другорядні образи. Термін «композиція» застосовується до картин, ілюстрацій, пейзажів, натюрмортів і навіть до малюнків окремих предметів, де композиція залежить від формату і відіграє важливу роль
У композиціях різних видів і жанрів образотворчого мистецтва передача простору значно відрізняється одна від одної, внаслідок чого виділяють три види композиції: фронтальну, об'ємну і глибинно-просторову. Фронтальна композиція характеризується двовимірністю (висотою і шириною), а інколи і невеликою глибиною. Ця композиція поширена в декоративно-прикладному мистецтві, живопису, графіці, рельєфі. Об'ємна композиція відповідає побудові форми в трьох вимірах, трьох основних просторових координатах і передбачає огляд об'ємної форми з усіх боків. Глибинно-просторова композиція використовується при створенні з різних матеріальних предметів обладнаного й оформленого інтер'єру, екстер'єру чи іншого відкритого простору.
Правильна побудова сюжетної композиції залежить не лише від творчої уяви, а й від глибини знань тих, хто малює, та уміння застосовувати їх у творчій роботі (основних законів лінійної та повітряної перспективи; потрібних даних з кольорознавства; основних пропорцій, конструктивної будови людини та інших знань з пластичної анатомії; найважливіших правил та елементів композиції).
На розвиток спостережливості, окоміру, вміння порівнювати, композиційно правильно розміщувати предмети на малюнку і послідовно вести роботу вчитель звертає увагу вже з перших уроків. Він навчає учнів оволодівати прямою лінією і її напрямом (горизонтальним, вертикальним, похилим), знаходити середину лінії, правильно тримати альбом під час малювання і користуватися олівцем і гумкою, розміщувати зображення на аркуші і методично правильно вести і закінчувати малюнок. Зображуючи плоскі предмети у фронтальному положенні, учні молодших класів повинні навчитися зображувати двовимірні предмети з їхніми характерними особливостями і вміти порівнювати предмети один з одним.
Послідовність виконання ескізу сюжетної композиції має такі етапи: вибір сюжету, попереднє компонування сюжету, цілеспрямоване спостереження навколишнього життя в зв'язку з темою та замальовування потрібних образів до неї, доробка кількох ескізів теми з використанням попередніх замальовок з натури та вибір кращого варіанта композиції, побудова основного ескізу композиції на великому форматі олівцем, виконання ескізу сюжетної композиції в кольорі, аналіз сюжетної композиції.
Вибравши тему і сюжет, відповідну ідею твору, той, хто малює, втілює їх у наочних зорових формах. Головну роль у цьому процесі відіграє композиція, виразність її змісту і форми. Робота над ескізом сюжетної композиції на основі спостережень навколишнього життя, як і кожна творча діяльність, потребує вирішення послідовних завдань.
Аналіз ескізів ілюстрацій до літературних творів за активної участі тих, хто виконував їх, має велике навчально-виховне значення. Під час аналізу ескізів розкривається зміст казки в кожній ілюстрації, вирішуються образи її, виявляється головне в ілюстрації, зображуються предмети переднього і заднього планів та ін.
Дослідження особливостей формування навичок образотворчої діяльності у процесі ілюстрування літературних творів на уроках образотворчого мистецтва у початкових класах проводилося у два етапи. На першому етапі була визначена проблема дослідження, формулювалась його гіпотеза і завдання. На другому етапі визначено ефективність запропонованої системи роботи із формування у молодших школярів навичок ілюстрування літературних творів засобами тематичної композиції. Предметом дослідження стала побудова і впровадження системи завдань та вивчення їх впливу на ефективність образотворчої діяльності молодших школярів.
Ілюстративне малювання сприяло образному мисленню, розвитку творчих здібностей, більш глибокому розумінню творчого процесу створення ілюстрації. У процесі експериментальної роботи ми ілюстрували знайомі дітям літературні твори (вірші, казки, оповідання, спочатку прості за змістом) про рідну природу, потім про тварин, птахів, комах, риб, а пізніше й людей - найскладніших в ілюструванні образів, що потребують певного психологічного вирішення їх у композиції.
Створення ілюстрації - це складний творчий процес, який потребував не тільки технічних умінь і навичок у малюванні, а й творчих здібностей, розвиненої уяви, образного мислення. Виконуючи ескізи ілюстрацій, діти навчалися засобами композиції, знаходженням відповідних персонажів і предметів, а також художнім вирішенням їхніх образів розкривати зміст тексту, розширювати і доповнювати уяву читача.
Навчальна робота із використанням експериментальних вправ і завдань, яка проводилася нами в експериментальному класі, позитивно вплинула на підвищення якості знань і вмінь молодших школярів. У процесі використання експериментальної методики формування навичок ілюстрування літературних творів в учнів експериментального класу порівняно з контрольним значно підвищився рівень розвитку умінь і навичок образотворчої діяльності.
Отже, виконання ілюстрацій до літературних творів сприяє формуванню особистості того, хто малює, розвитку його знань, умінь і навичок у творчому процесі тематичного малювання.
Список використаної літератури
1. Аксенов Ю.Г., Левидова М.М. Цвет и линия. - М.: Сов. художник, 1986. - 326 с.
2. Алексеев В.В. Изобразительное искусство и школа. - М.: Педагогика, 1968. - 184 с.
3. Алексеева В. Что такое искуство? - М.: Сов. художник, 1985. - 260 с.
4. Алёхин А.Д. Изобразительное искусство: художник, педагог, школа. - М.: Педагогика, 1984. - 254 с.
5. Алісійчук О.С. Морально-естетичне виховання молодших школярів. - К.: Академія, 2001. - 160 с.
6. Антонович Є. А., Проців В. І., Сенд С П. Художні техніки в школі. - К.: ІЗМН, 1997. - 312 с.
7. Антонович Є.А., Захарук-Чугай Р.В., Станкевич М.С. Декоративно-прикладне мистецтво. - Львів: Світ, 1992. - 271 с.
8. Артеменко М.М. Природа і естетичне виховання учнів. - К.: Рад. школа, 1980. - 175 с.
9. Беда Г.В. Живопись. - М.; Просвещение. 1986. - 190 с.
10. Беда Г.В. Основы изобразительной грамоты. - М., 1981. - 240 с.
11. Беличко Ю.В. Український живопис. - К.: Мистецтво, 1989. - 191 с.
12. Бучинський С.Л. Основи грамоти з образотворчого мистецтва. - К.: Мистецтво, 1981. - 178 с.
13. Величко Ю.В. Український живопис. - К.: Мистецтво, 1989. - 191 с.
14. Верб В.А. Искусство и художественное развитие учащихся. - Л.: Наука, 1977. - 116 с.
15. Виноградова Г. Малювання з натури. - К.: Рад. школа, 1976. - 118 с.
16. Вікова психологія / За ред. Г. Костюка. - К.: Рад. школа, 1976. - 270 с.
17. Вільчинський В.М. Образотворче мистецтво. 1-2 класи. - К.: Рад. шк., 1991. - 128 с.
18. Волков Н.Н. Цвет в живописи. - М.: Искусство, 1984. - 320 с.
19. Волкова Е.В. Произведения искусств в мире художественной куль-туры. - М.: Искусство, 1988. - 240 с.
20. Выготский Л.С. Психология искусства. - М.: Искусство, 1986. - 573 с.
21. Гайдамака О. Календарне планування до програми «Мистецтво» // Поч. школа. - 2003. - №6. - С. 28-31.
22. Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія. - К.: Вища школа, 1995. - 237 с.
23. Гандзій П.А., Левицький Ф.Д. Уроки малювання: Посібник для вчи-теля. - К.: Рад. школа, 1975. - 224 с.
24. Герман М.М., Скатерщинов В.К. Основные принципи классификации видов искусств. - М., 1982. - 224 с.
25. Глинская И.П. Изобразительное искусство. Методика обучения в 1-3 классах. - К.: Педагогика, 1978. - 186 с.
26. Глухенька К. Пошуки неповторної краси // Образотворче мистецтво. - 1974. - №3. - С. 23-25.
27. Глушанская В.П., Маркова В.Ф., Смирнова Л.Ф. Рисование с методикой преподавания. - М.: Просвещение, 1971. - 127 с.
28. Горбенко А.А. Акварельная живопись для архитекторов. - К.: Будівельник, 1991. - 70 с.
29. Дейнека А.А. Учитесь рисовать. - М., 1981. - 224 с.
30. Демченко І. Творчий розвиток школярів засобами образотворчого мистецтва // Рідна школа. - 2002. - №6. - С. 62-64.
31. Дмитриева А. Словесный художественный образ и детский рисунок // Искусство в школе. - 1993. - №2. - С. 39-43.
32. Задорожний В.І., Боровиков О.Я. Уроки образотворчого мистецтва. 1-3 класи. - К.: Рад. шк., 1972. - 151 с.
33. Кабиш Ю.І. Розвиток художніх здібностей дітей молодшого шкільного віку // Рад. шк. - 1981. - С. 48-50.
34. Кальнинг А.К. Акварельная живопись. - М.: Искусство, 1968. - 76 с.
35. Кардовский Д.И. Пособие по рисованию. - М.: Стройиздат, 1978. - 126 с.
36. Кибрик Е.А. К вопросу о композиции // Вопросы. изобразительного искусства. - М.: Сов. художник, 1954. - С. 31-45.
37. Кибрик Е.А. Объективные законы в изобразительном искусстве // Вопр. философии. - 1966. - №10. - С. 18-27.
38. Кириченко М.А. Альбом з образотворчого мистецтва для 1-3 класів. К.: Рад. шк., 1990. - 80 с.
39. Кириченко М.А. Учіться малювати. - К.: Рад. шк., 1987. - 58 с.
40. Кириченко М.А. Образотворче мистецтво. 3 клас. - К.: Освіта, 1996. - 128 с.
41. Клейменова Н.С. Взаимосвязь художественного слова и рисования // Нач. школа. - 1990. - №8. - С. 22-23.
42. Конопко О. Перші кроки до мистецтва // Початкова школа. - 2000. - №3. - С. 25-28.
43. Кузин B.C. Основы обучения изобразительному искусству в школе. - М.: Просвещение, 1977. - 207 с.
44. Кузин В.С. Изобразительное искусство и методика его преподавания в начальных классах. - М.: Искусство, 1977. - 264 с.
45. Левшина Л.С. Как воспринимается произведение искусства. - М.: Искусство, 1983. - 96 с.
46. Лепикаш В.А. Живопись акварелью. - М.: Изд-во Акад. художеств СССР, 1961. - 114 с.
47. Лунячек Й. Основы изображения с натуры. - К.: Изд-во АН УССР, 1961. - 127 с.
48. Люблінська Г.О. Дитяча психологія. - К.: Вища школа, 1974. - 354 с.
49. Львова Ю.Л. Развивать дар творчества. - К.: Искусство, 1987. - 136 с.
50. Малышов С.Д. Искусство видеть. - М.: Просвещение, 1986. - 178 с.
51. Масленникова З. Работа красками в школе. - Л.: Учпедгиз, 1959. - 80 с.
52. Мейлах Б.С. Процесс творчества и художественное восприятие. - М.: Просвещение, 1985. - 318 с.
53. Милюков А.А. Организация натурных постановок на уроках изобразительного искусства в школе. - М.: Просвещение, 1978. - 112 с.
54. Никанорова Н.П. Наглядное пособие и оборудование для занятий изобразительным искусством. - М.: Педагогика, 1975. - 136 с.
55. Орловский Г.И. О художественном образовании учителя рисования. - Л.: Наука, 196. - 268 с.
56. Павлинов П.Я. Каждый может научиться рисовать. - М.: Педагогика, 1966. - 216 с.
57. Парнах М. Уроки изобразительного искусства // Искусство в школе. - 2001. - №3. - С. 57-60.
58. Пилипенко Д.Г. Малювання з методикою викладання. - К.: НДПІ, 1971. - 35 с.
59. Проців В.I., Кириченко М.А. Уроки образотворчого мистецтва в 1-3 класах. - К.: Рад. шк., 1984. - 188 с.
60. Проців В.I., Кириченко М.А., Щербакова К.В. Образотворче мистецтво. 1-3 класи. - К.: Рад. шк., 1982. - 158 с.
61. Ревякин П.П. Техника акварельной живописи. - М.: Госстройиздат, 1959. - 221 с.
62. Ростовцев Н.Н. Учебный рисунок. - М.: Просвещение, 1976. - 222 с.
63. Ростовцев Н.Н. Методика преподавания изобразительного искусства в школе. - М.: Агар, 1998. - 251 с.
64. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. - К.: Абрис, 2002.-368 с.
65. Терентьев А.Е. Рисунок в педагогической практике учителя изобразительного искусства. - М.: Просвещение, 1981. - 175 с.
66. Томашевський В. Розвиток творчих здібностей учнів на уроках образотворчого мистецтва // Рідна школа. - 2000. - №4. - С. 48-49.
67. Шорохов Е.В. Методика преподавания композиции на уроках изобразительного искусства в школе. - М.: Просвещение, 1974. - 235 с.
