Роль вчителя іноземної мови в здійсненні навчально–виховного процесу в середній навчальних закладах

Роль вчителя іноземної мови в здійсненні навчально–виховного процесу в середній навчальних закладах

1

1

Міністерство освіти та науки України

Миколаївський державний університет імені В.О. Сухомлинського

Кафедра іноземної філології

Курсова робота

Роль вчителя іноземної мови в здійсненні навчально - виховного процесу в середній навчальних закладах

Виконана:

Студенткою 446 групи

Спеціальності

„ПМСО. Мова та література (анг., нім.)”

Лолою Яною Олександрівною

Науковий керівник:

д.п.н., проф. Мартинова Р.Ю.

Миколаїв - 2008

ПЛАН

Вступ

РОЗДІЛ І Сутність особистості вчителя та його викладацької діяльності

1. Вчитель як індивід, особистість та професіонал:

1.1 Культура та техніка мови вчителя;

1.2 Професійно важливі якості педагога;

1.3. Психологічне забезпечення діяльності педагога

2. Особистість вчителя іноземної мови:

2.1 Модель вчителя - новатора;

2.2 Креативність та артистизм вчителя іноземної мови

3. Роль вчителя та учнів у процесі навчання іноземній мові:

3.1. Співробітництво на уроці іноземної мови

РОЗДІЛ ІІ Роль вчителя іноземної мови у навчанні та вихованні учнів

1. Психологічні аспекти діяльності вчителя іноземної мови:

1.1 Урахування вчителем вікових особливостей учнів;

1.2 Вчитель іноземної мови та психологічна допомога підліткам

1.3. Робота вчителя зі слабко встигаючими учнями

2. Роль вчителя іноземної мови у процесі навчання:

2.1.Активізація навчальної діяльності учнів на уроці;

2.2 Методи та способи подолання неуспішності

3. Процес виховання вчителем іноземної мови:

3.1 Створення ситуації успіху;

3.2 Впровадження елементів національного виховання

Висновки

Додатки

Список використаної літератури

Вступ

У наш час особистість вчителя дуже важко недооцінити. Вчитель супроводжує людину упродовж певних років її життя, допомагає зрозуміти та усвідомити споконвічні життєві цінності та знайти і вибрати вірний шлях у житті.

Звичайно, батьки виховують та розвивають дитину, проте вчителі продовжують цей процес, збагачують його, використовуючи при цьому свій педагогічний талант, свої вміння та неабияку майстерність.

Вчитель може виступати в ролі вихователя, наставника та викладача. Говорячи про вчителя саме іноземної мови, слід зазначити, що саме він об'єднує всі ці вищезазначені функції.

Викладач іноземної мови не лише навчає учнів та формує в них почуття комунікативної компетенції, а й виховує їх, розвиває в них почуття поваги до культури та традицій країни, мова якої вивчається, заохочує кожного учня до сумісної праці та активної діяльності [2; с.88].

Роль вчителя іноземної мови у вихованні та навчанні учнів неоціненна. Відповідно до того, чи зможе вчитель викликати у учнів зацікавленість до предмета та бажання вчити мову, буде залежати подальший навчально - виховний процес, і зрештою буде зрозуміло, чи зможе учень стати тим, ким прагне стати та досягти успішності у житті. Адже як відомо, знання іноземної мови відкриває багато перспектив і допомагає оволодіти багатьма професіями.

Людина, володіючи іноземною мовою, почуває неймовірне щастя та насолоду, спілкуючись з іноземцями і усвідомлюючи той факт, що її мова зрозуміла.

В наш час проблема особистості вчителя іноземної мови та його ролі у житті учнів та школи доволі актуальна. Оскільки саме він навчає учнів цій мові, виховує їх, допомагає їм усвідомити радість та щастя від можливостей спілкування.

Особистість вчителя досліджувалась багатьма вченими і не є новою як для педагогіки, так і для методики.

Відомі педагоги Ян Амос Коменський та К. Д. Ушинський розглядали особистість вчителя та нерідко торкались даної теми, а науковці та методисти І.А. Зимняя та І.Л. Бім неодноразово наголошували саме на особистості вчителя іноземної мови .

Проте дуже мало уваги було приділено ролі саме вчителя іноземної мови у вихованні та навчанні учнів. І саме тому дана проблема на нашу думку потребує подальшого обговорення.

Відповідно до цього темою нашої курсової роботи ми обрано тему „Роль вчителя іноземної мови у здійсненні навчально - виховного процесу у середніх навчальних закладах”.

Об'єктом дослідження є особистість вчителя іноземної мови.

Предметом дослідження виступає організація навчально - виховного процесу вчителем іноземної мови.

Метою роботи ми виявили необхідність визначити та теоретично обґрунтувати роль вчителя іноземної мови в організації шкільного життя.

Основними завданнями нашої роботи стали:

1) розкрити особистість вчителя іноземної мови, виявити його професійно важливі якості та їх значення у процесі педагогічної діяльності;

2) обґрунтувати та довести роль вчителя у процесі виховання та навчання дітей (особливо підліткового віку), та допомогти їм у подоланні різноманітних труднощів;

3) підкреслити та наголосити на суттєвій ролі вчителя саме іноземної мови у здійсненні навчально - виховного процесу;

4) представити та оцінити досвід роботи вчителя іноземної мови Миколаївського ліцею „Педагог” (Додаток 2)

В роботі застосовано декілька методів наукового дослідження, а саме :

1. Аналіз літературних джерел по вибраній темі;

2. Систематизація та ознайомлення з літературними джерелами;

3. Уточнення та реалізація завдань;

4. Вивчення передового педагогічного досвіду;

5. Спостереження;

6. Бесіда з викладачами іноземних мов

Теоретичне та практичне значення наукової роботи: систематизація та уточнення понять, виявлення суттєвих рис та якостей вчителя саме іноземної мови, виділення певних рекомендацій та порад, розкриття головних та суттєвих аспектів вибраної теми.

Розділ I Сутність особистості вчителя та його викладацької

діяльності

1. Вчитель як індивід, особистість та професіонал

1.1. Культура та техніка мови вчителя. Його емоційний стан.

Найважливішим елементом професійної майстерності сучасного вчителя є його усна вимова, яка і є засобом педагогічної діяльності [1;с.200].

Мова вчителя служить не лише як рішення учбових завдань. Мовленнєве виховання проходить безперервно, оскільки саме вчителя прагнуть наслідувати учні.

Культура мови вчителя. Культура мови не лише виступає одним з найважливіших показників духовного різноманіття педагога, його культури мислення, але і водночас являється могутнім засобом формування особистості.

Педагогіка співробітництва, яка розглядає навчально - виховний процес як живу взаємодію між рівноправними партнерами - вчителем і учнями, висуває до мовленнєвої діяльності педагога, який виступає в якості організатора цього процесу, особливі вимоги. Вчитель повинен своїм словом не просто впливати на учня, організовуючи його доцільну поведінку, але й вміти змінювати цю поведінку в залежності від різним соціальних ситуацій. Мова педагога повинна не лише включати учнів до живого процесу свідомого творчого засвоєння знань, але й викликати в них відповідне співпереживання. Для вчителя найбільш важливим в цьому процесі виступає не скільки сам акт передачі інформації, скільки її оцінка слухачами, тобто степінь взаємодії мовленнєвого висловлювання вчителя.[7;c.256]

Мова вчителя завжди повинна бути звернена до учня, як партнера по спілкуванню, в незалежності від того, чи відповідає він у словесній чи несловесній формі, в свою чергу так само енергійно впливаючи на мовця. Кожне наступне висловлювання вчителя як головного партнера з взаємодії повинно враховувати реакцію учня та класу в цілому.

Живе спілкування вчителя з класом завжди має практичну мету: надання допомоги в усвідомленні школярами сутності запропонованих знань, направлення мислення учнів до певних цілей, пробудження до осмисленого сприйняття інформації. Щоб досягнути цього, вчитель прагне поступово вволікати учнів до процесу своїх суджень, направляє мислення учнів у сторону певних висновків, вивчає їх реакцію і враховує її при подальшoму розвитку теми занять.

Важливим компонентом професійних здібностей вчителя, які дозволяють йому донести до слухача зміст мовленнєвого висловлювання, виступає вміння будувати логічну перспективу. Практика показує, що інколи учні, слухаючи мову вчителя, розуміють кожне окреме речення і не розуміють змісту в цілому [16; c.33]

Мимовільні паузи, зумовлені не логікою змісту, а просто невмінням правильно розподілити дихання, випадкові логічні наголоси, відсутність інтонаційного зв'язку між окремими частинами фрази призводять до того, що зміст усного судження сприймається з великими труднощами або не сприймається зовсім.

Подолати такий недолік - справа непроста. Це потребує від вчителя осмислення особливостей усної мови та спеціального тренування.

Як бачимо, мова вчителя - це важливий засіб навчання та виховання учнів. Проте навчитись правильно спілкуватись, чітко та лаконічно виражати свої думки - справа не проста, навіть для вчителя. Щоб правильно володіти мовленням, необхідно перш за все, оволодіти технікою мови. Відомо, що мовлення - це усне вираження мови і без опанування техніки мови, вільне та правильне мовлення стає неможливим.[17; c.28]

Техніка мови вчителя. Мовленнєва техніка - це сукупність елементарних прийомів фонаційного дихання, мовленнєвого голосу та дикції, які доведені до степеню автоматизованих навиків і які дозволяють вчителю з максимальною ефективністю здійснювати мовленнєву взаємодію. Розвинене дихання, тренований голос, досконала дикція надають живому слову педагога яскраву емоційну виразність, яка дозволяє передавати в мові найдрібніші відтінки думки та почуттів.

Мова вчителя це перш за все мова, яка звучить. Виконуючи важливу соціальну функцію спілкування, вона, як і будь яка інша звукова система, є акустичною, і оскільки вона належить людині, її неможливо розглядати за межами психофізіологічної діяльності. Щоб вдосконалити мову, вчитель має тренувати мовленнєве ( фонаційне) дихання, голос, дикцію і виконувати систематично певні вправи.

Отже, мова вчителя - це професійна зброя. Він дає можливість передавати слухачам найдрібніші змістовні відтінки, допомагає аудиторії сприймати думки мовця, створює певний емоційний настрій та дозволяє здійснювати навчально - виховний процес.

1.2 Професійно важливі якості педагога

Напевно кожний педагог пам'ятає свій перший урок у школі, перше знайомство з класом. Кожен вчитель пам'ятає перше відчуття схожості, нероздільності всіх тих дітей, які дивляться на вас розплющеними очима. Через деякий час педагог відрізняє дітей, запам'ятовує їх особистісні ознаки. Так формується структура класу, яку психологи називають офіціальною, формальною або діловою. Хоча з часом, педагог починає помічати, що існує й інша, прихована від людського ока, система відносин, заснована на основі дружби, товариства, взаємних симпатій та антипатій. Чим більший педагогічний досвід у педагога, тим суттєвіше він розуміє, яку велику роль вона відіграє у встановленні характерів, у формуванні світосприйняття, у відокремленні інтересів та схильностей учнів.

Необхідно зазначити, що не лише стиль роботи вчителя, але й просто його людські якості можуть сприяти або гальмувати виявлення між особистих відносин. Існують певні вимоги, які школярі пред'являють до вчителя:

1) контактність, вміння легко та з гнучкістю спілкуватися з дітьми;

2) демократичний стиль керування, якій має на меті поєднання поваги до особистості кожного учня з необхідною вимогливістю;

3) розуміння, терпимість, різноманітність поглядів та інтересів, ерудиція, чуйність, здатність до співпереживання [4; с. 440].

Педагог, працюючи з дітьми, повинен мати високий рівень розвитку творчого потенціалу, широкий світогляд, глибокі знання з психології дитини, розвинену рефлексію та апатію, володіти досконалими вміннями у сфері організаційної та комунікативної діяльності. Своє спілкування з учнями вчитель повинен будувати на основі дружньої прихильності, бути прикладом для дітей у дотриманні законів та обрядів колективу, до самої форми його життєдіяльності. Учні мають бачити та відчувати спорідненість своєї діяльності з діяльністю педагога. [15; c.20]

Не менш важливим є характер впливу вчителя на учнів та взаємодія з ними. Не можна допускати тиску на дітей, це не викличе ентузіазму у школярів, скоріше навпаки: вони перестануть вважати нинішнє діло своїм, втратять до нього інтерес.

Педагог повинен вміти користуватися засобами, які збуджують вихованців до сумлінної, творчої і самостійної участі у здійсненні загальної справи: допомога дружньою порадою, звертання до вихованців по допомогу, товариська вигода( „ Раз вирішили всі разом, то треба...”).

Педагоги мають постійно дивувати учнів особистим прикладом бадьорого настрою, добрим жартом, радісною перспективою близького успіху, перемогою у боротьбі з власними слабкостями.

Крім того, слід зазначити, що вчитель повинен бути креативною, тобто творчою особистістю. Готовність педагога до творчого пошуку разом з учнями, уміння створювати атмосферу пізнання на уроці залежить від його обізнаності, володіння арсеналом педагогічних умінь та навичок, знання предмета та глибокий інтерес до нього.[19; c.38]

А.С. Макаренко стверджував, що кожний вчитель, якщо він добре підготовлений та виявляє старанність, може досягти педагогічної майстерності та проявити творчість.

Учитель, який творчо реалізує свої педагогічні здібності, розвиває та укріплює свій внутрішній потяг до самовдосконалення, вбачає сенс не тільки в самостійному творчому пошуку, а й в колективному, разом з учнями.

Отже, вчитель - це друг своїх вихованців. Це - людина, яка жартує, грає з ними і постійно цікавиться їх діяльністю у колективі. Справжній вчитель - це тонкий психолог та новатор.[17; c.45]

1.3. Психологічне забезпечення діяльності педагога

На становлення педагога як професіонала впливає багато факторів: вік, педагогічний стаж й особливості професійно - педагогічної діяльності.

Особливо актуальним стає питання особистості вчителя, його професійної діяльності; вимог, що висуваються до нього.

Психологічний портрет будь - якого вчителя включає такі структурні компоненти:[12; c.33]

1) індивідуальні якості людини, тобто її особливості як індивіда - темперамент, задатки та інше;

2) його особистісні якості, тобто його особливості як особистості - соціальної сутності людини;

3) комунікативні якості;

4) статусно- позиційні, тобто особливості становища, ролі, відносин у колективі;

5) діяльнісні (професійно - предметні);

6) зовнішньо поведінкові показники.

Всі особистісні якості вчителя мають професійну значущість. Професійно значущі якості особистості вчителя як характеристики інтелектуальної й емоційно - вольової сторін особистості істотно впливають на результат професійно - педагогічної діяльності і визначають індивідуальний стиль педагога. У психолого-педагогічній літературі виділяють такі якості особистості педагога: [17; c.55]

1. Соціальна активність, готовність і здатність діяльно сприяти вирішенню суспільних проблем у сфері професійно - педагогічної діяльності;

2. Цілеспрямованість уміння направляти і використовувати всі якості своєї особистості на досягнення поставлених педагогічних задач.

3. Урівноваженість здатність контролювати свої вчинки в будь - яких педагогічних ситуаціях;

4. Бажання працювати зі школярами - одержання задоволення від спілкування з дітьми в ході навчальної виховного процесу;

5. Здатність не губитись в екстремальних ситуаціях - уміння оперативно приймати оптимальні педагогічні рішення і діяти відповідно до них;

6. Чарівність сплав духовності, привабливості та смаку;

7. Чесність щирість у спілкуванні, сумлінність у діяльності;

8. Справедливість-усвідомлення учителем власної приналежності до однієї епохи з учнями;

9. Гуманність прагнення й уміння надавати кваліфіковану педагогічну допомогу учням у їхньому особистісному розвитку;

10. Ерудиція широкий кругозір у поєднанні з глибинними знаннями в галузі предмета викладання;

11. Педагогічний такт - дотримання загальнолюдських норм спілкування і взаємодії з дітьми з урахуванням їхніх вікових та індивідуально-психологічних особливостей;

12. Толерантність -терплячість у роботі з дітьми;

13. Педагогічний оптимізм віра в учня та його здібності.

14. Здатність не губитися в екстремальних ситуаціях - уміння оперативно приймати оптимальні педагогічні рішення і діяти відповідно до них.

Як видно, перераховані якості особистості є обов'язковими в діяльності педагога, відсутність кожної з них унеможливлює педагогічну діяльність. Тому ці якості об'єднані в домінантну групу.

Можна також виділити якості особистості педагога, що не мають вирішального впливу на ефективність діяльності, однак сприяють її успішності.

Також виділяють якості особистості педагога, що знижують ефективність педагогічної діяльності. До негативних якостей належать: неврівноваженість, мстивість, зарозумілість, неорганізованість, упередженість. Дані якості об'єднані в групу негативних якостей.[1; c.55]

Крім того, виділяють професійно - педагогічні якості особистості вчителя.

Так, А.М. Маркова до професійних якостей відносить: педагогічну ерудицію, педагогічне ціле покладання, педагогічне мислення, яке включає практичне і діагностичне мислення, педагогічну імпровізацію, педагогічну спостережливість, педагогічний оптимізм, педагогічну спритність, педагогічне передбачення.[5; c.58]

Страницы: 1, 2, 3



Реклама
В соцсетях
рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать рефераты скачать