Під психологічною допомогою при вивченні іноземної мови слід розуміти сукупність заходів, спрямованих на нейтралізацію впливу і зниження рівня прояву тих негативних психофізіологічних особливостей які притаманні школярам. Отже, основними заходами педагогічного впливу, спрямованих, в кінцевому підсумку, на корекцію ставлення підлітків до вивчення мови, на підвищення результатів оволодіння нею, являються наступні:[ 14; c.84]
1. Забезпечення доброзичливих, довірливих, поважних взаємин учителя та учнів, визнання (і підкреслювання) „дорослості останніх.
2. Актуалізацію мотивації учнів з метою поліпшення їх ставлення до опанування іноземної мови.
3. Залучення до навчальної праці; заходи, спрямовані на підвищення інтересу до неї.
4. Прагнення вчителя нейтралізувати розкиданість, недостатню організованість, зосередженість учнів.
5. Проведення роботи, спрямованої на систематизацію нового і раніше вивченого навчального (особливо граматичного) матеріалу.
6. Заходи щодо збільшення обсягу лексико - граматичних знань, навичок та умінь, підтримання почуття задоволення від досягнутих результатів.
Про актуалізацію мотивації. Варто ширше використовувати позакласні форми впливу: індивідуальні бесіди, спільні заходи мовою, що вивчається роботу з активізації домашнього читання та аудіювання магнітофонних записів. Усе це справить вирішальний вплив на ставлення учнів до іноземної мови, до вчителя, сприятиме накопиченню лексико - граматичних знань, мовленнєвих навичок і умінь.[13; c.189]
Великі мотиваційні можливості мають комунікативний підхід до вивчення мови, організація жвавого, зацікавленого спілкування учнів на основі обговорення навчальних ситуацій, організації рольових ігор. Такі заняття сприяють формуванню в них розуміння важливості вивчення мови для свого майбутнього, задоволенню потреби у спілкуванні, оволодінню відповідними навичками. По суті актуалізуються основні мотиви навчальної праці.
Підтримання інтересу. Особливо дійовим є такий характер роботи вчителя, котрий викликає інтерес до змісту виучуваного матеріалу, до форми проведення занять. Про це говорить той відомий факт, що чимало учнів захоплені певними предметами під впливом конкретних учителів.
Важливо забезпечити обов'язкове досягнення і переживання успіхів кожним школярем. Краще за все ці умови реалізуються на основі і в ході комунікативного характеру проведення занять. [13; c.76]
У ході рольової гри розмаїття ролей розширює зміст спілкування за межі повсякденного життя школярів, дає змогу „програвати” можливі життєві ситуації. Це також відповідає їхнім потребам у пізнанні навколишнього життя, якостей і особистостей поведінки людей. Нарешті, рольові ігри справляють благотворний емоційний вплив на учнів, тим самим сприяючи підвищенню інтересів до занять. [18; c.64]
Про збільшення обсягу занять. Зазначені раніше зміни у поглядах і відносинах учнів - підлітків, у характері їхніх пізнавальних процесів не сприяють стійкому накопиченню лексико - граматичних знань з мови, що вивчається. Більше того, відбувається неминуче за цих умов забування знань, набутих у попередні роки. Це утруднює оволодіння новим навчальним матеріалом, знижує можливості участі у навчальній комунікативній діяльності, викликає негативні думки про власні здібності. Такий стан учня прискорює процес забування навчальної інформації. Утворює замкнене коло.
Протистояти цьому можуть лише систематичне включення у навчальну роботу в класі і вдома раніше засвоєного лексико - граматичного матеріалу, його повторення, накопичення ( протягом усіх років навчання) словника в зошитах школярів, наявність у них лаконічного підручника практичної граматики. В учня будь - якого повинен бути весь словниковий запас і весь граматичний матеріал, що вивчалися в протилежних класах. Інакше учні відповідного класу в кращому разі володітимуть лише лексико - граматичним матеріалом поточного року навчання. При цьому говорити про систематичне повторення, мимовільне запам'ятовування, закріплення раніше вивченого не доводиться. Це не може не справити негативного впливу на накопичення іншомовних знань, на рух вперед у володінні іноземною мовою.
Важливо розуміти вікові особливості майбутньої поведінки, взаємин підлітків і в ході розв'язання комунікативних навчальних завдань, обговорення текстів. Наведення відповідних прикладів підводити їх до усвідомлення джерел, суті та особливостей поведінки і вчинків, здійснюваних у юнацькому віці, до висновків про необхідність завчасної підготовки до них.[6; c.199]
Використання розглянутих засобів психолого - педагогічного впливу дасть змогу учителям іноземних мов більш успішно нейтралізувати негативні прояви відносин і поведінки школярів - підлітків, зробити значний внесок у розв'язання навчально - виховних завдань школи.
Робота вчителя зі слабко встигаючими учнями
У сучасному суспільстві все більшого значення набуває вміння вчитися, яке формується ще в дитинстві. Важливим показником цього вміння є шкільна успішність, яка в певної кількості учнів не досягає мінімального рівня. Практика показує, що слабка успішність - багатогранне явище, яке має складну структуру та походження. [10; c.33]
Основа для розвитку слабкої успішності може закладатися в перші навчальні тижні, тому більшість дослідників великого значення надають питанням шкільної готовності, а також адаптації першокласників до нових умов систематичного навчання в колективі однолітків.[17; c.89]
Шкільні програми розраховані на середню дитину, але в класі зазвичай зустрічаються діти з різною підготовкою до навчальної діяльності, з різними можливостями та здібностями до навчання.
Слабко встигаючі учні, як правило, пасивні на заняттях, не прагнуть отримати знання, уникають труднощів, відволікаються у ті моменти, коли йде пошук, потрібна напруга думки [5; c.110].
Вчителі не завжди враховують особливості розуміння у таких дітей, характер їхнього мислення, рівень підготовленості, працездатності, загальний розвиток, інтереси, потреби, тимчасовий психічний стан. Кожний учитель у процесі своєї педагогічної діяльності зустрічає немало учнів, які зазнають труднощів під час засвоєння навчального матеріалу. Без виявлення причин цих труднощів, які мають у значному ряді випадків психологічний характер, неможлива ефективна робота з їх подолання і нарешті, підвищення шкільної успішності. [12; c.67]
Психологічні причини, які викликають відставання у школярів у навчанні, різноманітні та знаходяться у складному взаємозв'язку із зовнішніми проявами шкільних труднощів.
Робота вчителя зі слабко встигаючими учнями зазвичай зводиться до організації наступних заходів: проведення індивідуальних та додаткових занять, які забирають багато часу у вчителя та здійснюють додаткове навантаження на учнів; здійснення тиску на учня, що породжує в нього почуття неповноцінності, невіра у свої сили, неврівноваженість, а згодом і вороже ставлення до школи. Але ці дії не дозволяють значною мірою здійснювати ефективну роботу з учнями щодо запобігання слабкої успішності.[13; c.45]
Але відсутність достатньо розроблених та зручних для практичного використання вчителем засобів психологічного аналізу конкретних випадків шкільної неуспішності роблять його роботу з подолання труднощів у навчанні дітей малоефективною, оскільки в більшості випадків учитель користується традиційним способом роботи зі слабко встигаючими учнями: проводить з ними додаткові заняття, які полягають в основному в повторенні та додатковому роз'ясненні навчального матеріалу.
Але, як показує досвід багатьох вчителів, ці заняття, до яких негативно ставляться учні та які потребують великої витрати часу і сил як учителя, так і учнів, далеко не завжди дають бажаний результат.
У кращому випадку вони можуть призвести лише до тимчасових позитивних зрушень у навчанні та не ліквідують дійсні причини труднощів школярів.
Цілком очевидно, що ефективна допомога учням може бути надана лише на шляхах психологічного підходу до аналізу та ліквідації труднощів, які виникли в них у процесі навчання.
Розробка різноманітних способів виділення психологічних причин труднощів у навчанні може сприяти принциповій зміні змісту роботи вчителя зі школярами, які відстають у навчанні.
Таким чином, можна виділити основні способи виявленні відставання учнів та відповідні прийоми роботи вчителя, які суттєво допоможуть у роботі з дітьми.[4; c.45]
(Див. Додаток 3)
2. Роль вчителя іноземної мови у процесі навчання
2.1. Активізація навчальної діяльності учнів на уроці
Пошук ефективних шляхів навчання, розвиток пізнавальних інтересів і виховання у кожного школяра свідомого ставлення до оволодіння знаннями з англійської мови залишаються сьогодні дуже актуальними [11; с. 113].
Зупинимось на питаннях організації навчального процесу з вивчення іноземної мови. [18; c.33]
Практика показала, що цьому значною мірою сприяє атмосфера колективного спілкування, організованого на основі комунікативних ситуацій.
Комунікативність - це мовленнєва направленість навчального процесу, яка включає в себе принципи: індивідуалізації, функціональності, ситуативності та інші.
Успіх у вивченні іноземної мови багато в чому залежить від першого уроку іноземної мови в житті дитини і початкового етапу навчання взагалі. Для дітей молодшого та середнього віку характерною є постійна жага до нового, цікавого, загадкового. Вони швидко втомлюються, якщо їм нецікаво, якщо урок введеться неемоційно.[17; c.56]
Перевагу на уроках необхідно надавати проблемним завданням, мовним іграм, проектам, мозковим штурмам, урокам - бесідам та урокам - екскурсіям.
Під час підготовки до уроку необхідно підбирати такий матеріал, який би зацікавив учнів, щоб він зміг заохотити їх висловлювати свою думку, спираючись на власний досвід. Від того, наскільки яскраво, нешаблонно почнеться урок, наскільки невимушено вчитель зможе ввести учнів до атмосфери іншомовного спілкування, залежить успіх комунікативної діяльності учнів на уроці.[ 14; c.67]
Велику увагу слід приділяти поетичному, фольклорному матеріалу на початковому етапі вивчення іноземної мови. Вивчення пісень, віршів, скоромовок, прислів'їв має багато переваг. Завдяки цьому створюється сприятливий психологічний клімат, знижується напруження, активізується мовленнєва діяльність, підвищується емоційний тонус, підтримується інтерес до вивчення мови.
Особливу увагу також слід приділяти діалогічному мовленню: вчитися вживати форми ввічливої подяки, ввічливого звертання тощо. Засвоєння учнями комунікативних формул починається з першого уроку у 2 класі, і цей список розширюється з кожним уроком. Надалі ці вирази стають надійною опорою у вільному спілкуванні, яке приносить учням реальне задоволення. Для такої роботи бажано вибирати короткі діалоги, які відтворюють особливості вживання реплік - кліше.[14; c.79]
Навчаючи аудіювання та читання, великого значення слід надавати перед текстовим комунікативним завданням, які передбачають не поверхове а глибинне розуміння, аналіз прочитаного. А продумане читання дає неабияку змогу розвивати комунікативне навчання. Учням слід пропонувати висловлювати своє ставлення до прочитаного, з'ясувати, як автор сам ставиться до проблеми, назвати негативні та позитивні риси героїв, причини їх дій.[13; c.45]
Під час підготовки до уроку необхідно продумувати моменти релаксації, якщо діти стомились, а також способи реагування на непередбачені ситуації. У кожний новий клас необхідно заходити і починати урок з посмішки, дивлячись в очі кожному учневі. За кожну правильну відповідь діти повинні одержувати не лише оцінку, а й оцінюючу репліку (для старшокласників) та стимулюючі картинки - наклейки ( молодшим школярам), за кількістю яких можна в кінці навіть виставляти оцінки.
Урок можна закінчувати піснею, грою чи римівкою. Визначати усім разом, хто отримав найбільш гарні оцінки, а кому ще треба попрацювати, що сподобалось, а що ні на уроці, до яких моментів уроку, форм роботи учні хотіли б повернутись ще раз, що було важко.[16; c.67]
2.2. Методи та способи подолання неуспішності
Вивчення іноземної мови - справа непроста і не кожен учень у змозі оволодіти іноземною мовою. У процесі навчання може виникнути таке явище, як неуспішність - яке, в свою чергу, може суттєво змінити або навіть зіпсувати весь навчальний процес.[21; c.35]
Профілактика неуспішності:
Окремо слід зупинитися на профілактиці неуспішності. Учитель може вживати наступні профілактичні заходи:
1. У процесі контролю підготовленості учнів:
- спеціально контролювати засвоєння питань, які зазвичай викликають у учнів найбільші труднощі;
- ретельно аналізувати та систематизувати помилки, яких припускаються учні у письмових роботах, усних відповідях, виявити типові для класу помилки та концентрувати увагу на їх ліквідації;
- контролювати засвоєння матеріалу учнями, які пропустили попередні уроки;
- після закінчення теми чи розділу узагальнювати підсумки засвоєння нових понять, законів, правил, умінь і навичок школярами, виявити причини відставання;
- створити атмосферу особливої доброзичливості під час опитування;
- знизити темп опитування, дозволити довше готуватись біля дошки;
- пропонувати учням приблизний план відповіді;
- дозволити користуватися наочними посібниками, які допомагають викласти сутність явища; стимулювати оцінкою, підбадьорюванням, похвалою.
2. Під час викладання нового матеріалу:
- обов'язково перевіряти в ході уроку ступінь розуміння учнями основних елементів матеріалу, який викладається;
- стимулювати питання з боку учнів у разі утруднення в засвоєнні навчального матеріалу;
- використовувати засоби підтримки інтересу до засвоєння знань;
- забезпечити різноманітність методів навчання, які дозволяють усім учням активно засвоювати матеріал;
- уживати заходів щодо підтримки інтересу до слабко встигаючих із питаннями, які з'ясовують ступінь розуміння ними навчального матеріалу, залучати їх до ролі помічників під час підготовки приборів, дослідів тощо;
- залучати до висловлювання пропозиції в разі проблемного навчання, до висновків та узагальнень чи пояснення сутності проблеми, висловленої сильним учнем;
3. У ході самостійної роботи учнів на уроці:
- добирати до самостійної роботи завдання з найістотніших, складних та важких розділів навчального матеріалу, прагнучи меншою кількістю вправ, але поданих у певній системі, досягти більшого ефекту;
- включати у зміст самостійної роботи вправи та ліквідацію помилок, які учні припустилися під час відповідей та у письмових роботах;
- стимулювати постановку питань до вчителя в разі утрудненнях в самостійній роботі;
- уміло надавати допомогу учням у роботі, розвивати їхню самостійність;
- навчати вмінь планувати роботу, виконуючи її в належному темпі, та здійснювати контроль;
- нагадувати прийоми та способи виконання завдання;
- вказувати на необхідність актуалізувати те чи інше правило;
- інструктувати про раціональні шляхи виконання завдань, вимоги щодо їхнього оформлення;
- більш ретельно контролювати їхню діяльність, вказувати на помилки, перевіряти та виправляти;
- добирати до груп слабко встигаючих найбільш раціональну систему вправ, а не механічне збільшення їхньої кількості;
- попереджати можливі утруднення, використовувати картки - консультації, картки з напрямом плану дій.
4. Під час організації самостійної роботи поза класом:
- забезпечити в ході домашньої роботи повторення пройденого, концентруючи увагу на найістотніших елементах програми, які зазвичай викликають найбільші труднощі;
- систематично давати домашні завдання з роботи над типовими помилками;
- чітко інструктувати учнів про порядок виконання домашніх робіт, перевіряти ступінь розуміння цих інструкцій слабко встигаючими учнями.
3. Процес виховання вчителем іноземної мови
Створення ситуації успіху на уроці
Завдання школи сьогодні полягає в тому, щоб виховувати здатність учнів долати життєві труднощі, самостійно приймати рішення, навчити розвивати себе як особистість, здатну робити вибір і контролювати своє життя, здатну брати на себе відповідальність за свої дії, здатну захищати себе і свої життєві цінності, а також діяти відповідно до них, здатну піклуватись про інших, діяти з ними і для них. Завдання вчителів - прищепити учням жагу до здобуття знань, створити такі умови, щоб процес здобуття знань був для них цікавим, потрібним, комфортним. Головним завданням стає створення ситуації успіху.
Ситуація успіху - це суб'єктивний психічний стан задоволення наслідком фізичної або моральної напруги виконавця справи.
Ситуація успіху досягається тоді, коли сама дитина визначає цей результат як успіх. Усвідомлення ситуації успіху самим учнем, розуміння її значимості виникає у суб'єкта після здолання своєї боязкості, невміння, незнання, психологічного враження та інших видів труднощів.
Завдання педагога - допомогти особистості дитини зрости в успіху, дати відчути радість від здолання труднощів, дати зрозуміти, що задарма в житті в житті нічого не дається, скрізь необхідно докласти зусиль. І успіх буде еквівалентним витраченим зусиллям.
Створення ситуації успіху на уроці передусім передбачає створення такої психологічної атмосфери, щоб учні без страху і побоювання йшли на урок. [14; c.56]
Зараз існує дуже багато методів, прийомів підвищення ефективності уроку, а отже, і якості знань учнів.
Головною метою навчання іноземної мови в школі є навчити користуватись нею в різних життєвих ситуаціях через створення на уроках комунікативних ситуацій, наближених до життєвих. Пам'ятаючи про те, що вивчення будь - якої іноземної мови - це важкий труд, особливо якщо не має можливості вільно спілкуватись із носіями іноземної мови, вчителю потрібно зробити все можливе для того, щоб зацікавленість учнів у вивченні мови не спадала, незважаючи на будь - які труднощі.[20; c.78]
Комунікативна спрямованість сучасного уроку дає таку можливість. Постановка проблемного запитання на початку уроку - це свого роду виклик, спрямований на те, що учень його прийме, якщо буде впевнений в тому, що в змозі розв'язати проблему. І, звичайно. Йому буде легше і цікавіше це зробити, якщо для цього йому буде запропоновано взяти участь у грі.
Раніше учень був пасивним споживачем готової інформації. Це призводить до того, що часто учні не виявляють зацікавленості в обговоренні питань, що пропонуються. Вони слабко реагують на хід уроку. Як наслідок, вивчення іноземної мови не сприймається учнями як єдиний творчий процес, покликаний створити необхідні умови як для розкриття особистого потенціалу учнів, так і для оволодіння ними іноземною мовою як засобом спілкування.[20; c.56]
Нова програма докорінно змінює роль вчителя та учня на уроці англійської мови, передбачає інший характер їх взаємовідносин і розподіл відповідальності за результат навчання.
Вчитель виступає тепер не стільки в ролі того, хто подає інформацію і дає інструкції учням, а більше як повноважний учасник комунікативного процесу, партнер у спілкуванні, радник, щодо володіння мовленнєвими і невербальними засобами комунікації.
Атмосфера уроку, завдання, що пропонуються, обрані режими і форми роботи мають стимулювати учнів до розширення загальноосвітнього і лінгвістичного кругозору, накопичення комунікативного досвіду. Тепер не тільки вчитель вирішує, що саме відбувається на уроці, але й учень, який може вносити пропозиції, визначати проблеми для обговорення або творчого письмового завдання, пропонувати наповнення для рольових та ділових ігор, створювати свої навчальні матеріали. За таких умов учень не меншою мірою сам відповідає за сої успіхи та невдачі.
Отже, можна сказати, що методи, якими вчителі користуються на уроках іноземної мови, такі, як постановка проблемних запитань, рольові ігри, створення проблемних ситуацій, проведення нестандартних уроків, засідань круглого столу, робота над складанням проектів, проведення уроків з використанням комп'ютерних технологій, допомагають нам у виконанні нашого завдання - створення ситуації успіху на уроці. [13; c.45]
3.2. Впровадження елементів національного виховання на уроках
іноземної мови
Становлення української державності, інтеграція у європейське і світове співтовариство, відмова від тоталітарних методів управління державою і побудова громадянського суспільства передбачають орієнтацію на Людину, націю, пріоритети духовної культури, визначають основні напрями реформування навчального та виховного процесу.[15; c.90]
Стрижнем усієї системи виховання в Україні є національна ідея, яка відіграє роль об'єднуючого, консолідуючого фактора у суспільному розвиткові, спрямованого на вироблення життєвої позиції людини, становлення її як особистості, як громадянина своєї держави. Національний характер виховання полягає у формуванні молодої людини як громадянина України незалежно від етнічної приналежності.
Ідеалом виховання є гармонічно розвинена, високоосвічена, соціально активна й національно свідома людина, що наділена глибокою громадською відповідальністю, високими духовними якостями, родинними і патріотичними почуттями, є носієм кращих надбань національної та світової культури, здатна до саморозвитку і самовдосконалення.[7; c.78]
Виховання підростаючих поколінь відповідає потребам етнокультурного відродження та розвитку українського народу, передбачає надання їм широких можливостей для пізнання своєї історії, традицій, звичаїв, мови, культури, формування почуття національної гідності.
Головна мета національного виховання - набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціональних взаємин, формування у молоді рис громадянина Української держави, розвиненої духовності, моральної, художньо - естетичної, правової, трудової, екологічної культури.[6; c.67]
Процес виховання органічно пов'язаний з процесом навчання молоді, опанування основами наук, багатством національної та світової культури.
Школа повинна реалізувати мету і завдання національного виховання. Тому на уроках англійської мови, так, як і на інших предметах, потрібно впроваджувати елементи національного виховання та виконувати наступні завдання:[16; c.89]
- філософсько - світоглядна підготовка школярів, допомога їм у визначенні сенсу життя;
- формування в учнів основ наукового світогляду, пізнавальної активності й культури розмовної праці, вироблення вміння самостійно здобувати знання, застосовувати їх у своїй практичній діяльності;
- розвиток почуття любові до Батьківщини і свого народу як основи духовного розвитку особистості, шанобливе ставлення до історичних пам'яток, активна діяльність учнів з поліпшення умов життя в рідній місцевості;
- розвиток моральних почуттів і рис особистості: доброти, справедливості, честі, гуманності, поваги до себе і інших;
- формування основ естетичної культури, розвиток художніх здібностей і почуттів особистості;
Висновки
В результаті теоретичної роботи та практичного дослідження ми відмітили певні важливі аспекти діяльності вчителя іноземної мови та його участі в організації навчально - виховного процесу у середніх навчальних закладах:
Ш викладач іноземної мови не лише навчає учнів, а й виховує їх, формує та розвиває у дітей найкращі людські якості;
Ш збагачує дітей цікавою інформацією, новими фактами з життя країн, по новому будує навчальний процес, заохочуючи учнів до активної праці та сумісної навчальної діяльності;
Ш саме вчитель іноземної мови сприяє тому, що діти починають по іншому дивитись на навчальний процес. Для них навчання більше не нудьга та одноманітність, а пригода та цікава подорож, яка ніколи не закінчується. Тим саме у учнів змінюється відношення до навчання, з'являється інтерес, зацікавленість та бажання вчитись.
Наша наукова робота складалась з двох частин: практичної та теоретичної.
У практичній частині ми розкрили особистість вчителя, наголосили на його головних професійних якостях та здібностях і підкреслили значення співпраці вчителя та учнів під час навчання іноземній мові.
У теоретичній частині ми акцентували нашу увагу на психологічних аспектах діяльності вчителя, відмітили методи та способи подолання вчителем неуспішності дітей та розкрили значення вчителя іноземної мови у процесі виховання учнів.
За результатами проведеного дослідження можна зробити висновок, що роль вчителя іноземної мови у здійсненні навчально - виховного процесу величезна і цей факт дуже важко спростувати чи заперечити.
Список використаної літератури :
1. Фридман Л.М., Волков К.Н. Психологическая наука - учителю. - М.: Просвещение, 1985. - 224с.
2. Настольная книга преподавателя иностранного языка: Спр. пособие - Минск, Высшая школа, 1992.- 167с.
3. Крутецкий В.А. Психология обучения и воспитания школьников. Книга для учителей и классных руководителей. М., « Просвещение», 1976.-235с.
4. Азаров Ю.П. Искусство воспитывать: Кн. Для учителя. - 2-е изд., испр. и доп. - М.: Просвещение, 1985.- 448 с.
5. Личность школьника в системе коллективных отношений. Ростов - на - Дону, 1972.- 156с.
6. Профессиограмма учителя иностранного языка (рекомендации) /
7. под. ред. С.Ф. Шатилова, К.И. Соломатова, Е.С. Рабуновского. - Л.: ЛГПИ, 1985.- 200с.
8. Руднева Т.И. Основы педагогического профессионализма, Самара : СИУ, 1996.- 388с.
9. Словарь лингвистических терминов./ Сост. О.С. Ахманова. - М.: Советская энциклопедия, 1969.- 256с.
10. Теоретические основы подготовки учителей иностранного языка средней школы / отв. Редактор Пицкова Л.П., М.:МОПИ, 1989- 299с.
11. Вишневский О.И. Деятельность учеников на уроке иностраного языка.- К.:Рад. школа, 1989.- 223с.
12. Зимняя І. А. Психологія навчання нерідній мові.- М.: Рус. язык, 1989.- 221с.
13. Комков И.М. Методика преподавания иностранных языков .- Минск, Выш. школа, 1979.- 352с.
14. Махмутов И.А. Современный урок. - М.: Педагогика. 1985.- 150с.
15. Науково - методичні журнали „Іноземні мови”. - К.: Ленвіт (всі номери)
16. Медведева О.І. Творчість вчителя на уроці англійської мови: Книга для вчителя. З досвіду роботи. - М.: Просвіта,1992.- 430с.
17. Настольная книга преподавателя иностранного языка: Справочное пособие/ Е.А. Маслыко, А.Ф. Будько, С.И. Петрова- Минск: Высшая школа, 2001-552с.
18. Торгуев Г.П. Обучение английскому произношению : Пособие для преподавателей английского языка - М.: Учитель, 1953 - 224с.
19. Фінук В.В. І.Ін Веди урок іноземною мовою: Книга для вчителя - К.:Рад. школа, 1980- 118с.
20. Общая методика обучения иностранным языкам: Хрестоматия/ Сост. А.А. Леонтьев.- М.; Рус. язык, 1991.- 360с.
21. Основные направления в методике преподавания иностранных языков/ Под. ред. И.В. Рахманова. - М.: Педагогика, 1972.- 318с.
Додаток 1
Тест „ Ваша робота і ставлення до неї”
Інструкція. Перед вами дві частини тесту. У першій частині виберіть найбільше точну відповідь на кожне запитання і знайдіть загальну суму, що дозволить визначити, як складається ваша професійна ситуація. У другій частині треба дати відповідь „так” або „ні”. У тій групі питань цієї частини, де виявиться більшість 2ні”, і містяться ваші професійні труднощі.
Частина 1
Чи комфортно вам на роботі?
1. Як ви почуваєтесь вранці перед виходом на роботу?
a. у прекрасній формі (10);
b. упевнено (9);
c. байдуже (8);
d. відчуваю утому (-1);
e. неспокійно (-3);
f. роздратовано (-6).
2. У класі перед учнями ви себе почуваєте...:
a. у прекрасній формі (10);
b. упевнено (8);
c. байдуже (8);
d. утомлено (-1);
e. неспокійно (-3);
f. роздратовано (-6).
3. Повернувшись після роботи додому, ви почуваєте себе...:
a. у прекрасній формі (10);
b. упевнено (8);
c. байдуже (8);
d. утомлено (-1);
e. неспокійно (-3);
f. роздратовано (-6).
4. Чи виконуєте ви коли - небудь незаплановану роботу?
a. так, коли в мене з'являється бажання (10);
b. так, коли це необхідно по роботі(5);
c. так, але через примус і з поганим настроєм (-5);
d. ні, але якщо в цьому виникає необхідність, то готовий нею займатись час від часу(8);
e. ні, ніколи не погоджуюся на неї (-5).
5. Чи спізнюєтеся ви?
a. ніколи (4);
b. іноді (2);
c. часто (-2);
d. постійно (-4).
6. Чи боїтеся ви людей, що обіймають більш високі, ніж ви посади або мають більший досвід у роботі?:
a. Ні, але уважно прислуховуюсь до їхньої думки (16);
b. Ні, говорю завжди відкрито те, що думаю;
c. Так, але головним чином з поваги;
d. Так, до того ж часто почуваюсь неправим у розмові з ними (-6);
e. Іноді, часто вступаю з ними в конфлікт (-5);
f. Так, при цьому завжди виявляюсь неправий (-10).
7. Чи розмовляєте ви зі своїми близбкими про роботу?:
a. Так й охоче (8);
b. Ні, але це через скромність (10);
c. Іноді:і про погане, і про хороше (5);
d. Рідко, тому що це було б нецікаво (2);
e. Так, щоб поскаржитися : часто (-7); постійно (-10).
8. Чи бачитеся ви зі своїми колегами після роботи?
a. Часто або іноді (3);
b. Дуже рідко (0);
c. Ніколи (-3).
9. Чи думаєте ви про роботу в неслужбовий час?
a. Так, із задоволенням (10);
b. Рідко, оскільки в мене насичене особисте життя (3);
c. Іноді, але це мені не заважає(0);
d. Так, але це нервує мене (-4);
e. Часто, і це остаточно псує мені здоров'я (-10).
Ваше здоров'я
1. Чи страждаєте ви безсонням?
Ш Ніколи не страждав (6);
Ш Рідко (2);
Ш Іноді (0);
Ш Дуже часто (-10).
2. Чи трапляється у вас прискорене серцебиття?
Ш Ніколи не страждав (6);
Ш Рідко (2);
Ш Іноді (0);
Ш Дуже часто (-10).
3. Чи часто буваєте на лікарняному?
Ш Ніколи (6);
Ш Рідко (2);
Ш Іноді ( -3);
Ш Часто (-7);
Ш Дуже часто (-10).
4. Чи відчуваєте ви втому?
Ш Ніколи (6);
Ш Рідко (2);
Ш Іноді (-3);
Ш Часто (-7);
Ш Дуже часто (-10).
5. Чи відчуваєте ви себе схильним до дратівливості?
Ш Ніколи не страждав (6);
Ш Рідко (2);
Ш Іноді (-1);
Ш Часто (-7);
Ш Дуже часто (-10).
6. Чи втрачаєте ви зосередженість?
Ш Ніколи не страждав (6);
Ш Рідко (2);
Ш Іноді (-1);
Ш Часто (-7);
Ш Дуже часто (-10).
7. Чи вживаєте ви алкоголь і траквілізатори для зняття напруження?
Ш Ніколи не відчував такої потреби (6);
Ш Рідко (2);
Ш Іноді (-1);
Ш Часто (-7);
Ш Дуже часто (-10).
8. Чи зловживаєте ви солодким (зокрема, цукром)?
Ш Ніколи (6);
Ш Рідко (2);
Ш Іноді (-1);
Ш Часто (-7);
Ш Дуже часто (-10).
9. Чи є у вас проблеми з апетитом?
Ш Ніколи (6);
Ш Рідко (2);
Ш Іноді (-1);
Ш Часто (-7);
Ш Дуже часто (-10).
Підбиття підсумків:
Більше 55 балів: ваша професійна ситуація чудова;
35-54 бали: ваша професійа ситуація може вважатися задовільною;
25-34 балів: поки що не слід занадто турбуватися ;
24-15 балів: настав час бити на сполох.
Частина 2
Характер праці
1) Ваша робота вам подобається?
2) Чи під силу вам обсяг вашої роботи?
3) Чи міцне ваше становище?
4) Чи відповідає зарплатня зусиллям, яких ви доклали для виконання вашої праці?
5) Чи хвалить вас начальство, коли ви цього заслуговуєте?
6) Чи чітко ви уявляєте мету вашої роботи?
7) Чи чітко ви розумієте свою роль у своїй діяльності?
8) Чи можна вважати, що ваша діяльність відзначається різноспрямованятю?
9) Чи бувають у вас стреси?
10) Чи достатньо у вас самостійності?
11) Чи берете ви участь у виришенні проблем вашого педагогічного колективу?
12) Якщо виникла б можливість, чи змінили б ви професію?
Ваше майбутнє
1) Чи вважаєте ви себе вільним, щоб піти на іншу роботу?
2) Чи довго ви ще збираєтесь залишатись на нинішній роботі?
3) Чи хочете ви одержати підвищення?
Атмосфера на роботі
1) Чи уникають ваші колеги взаємних глузувань?
2) Чи існує взаємна довіра?
3) Чи є солідарність у колективі?
4) Чи виявляєте ви тенденцію до самоусунення від життя колективу?
Ваша адміністрація й учні:
1) Чи поважаєте ви свою адміністрацію?
2) Чи чітко відддають вони накази, чи удається вам виконувати їх?
3) Чи можете ви говорити про те, що вам не подобається, чи прислуховуються до вас?
4) Чи почуваєте ви себе справедливо оціненим?
5) Чи поважають вас ваші учні?
6) Чи вважаєте ви, що ваші учні кращі за інших?
7) Чи відчуваєте ви підтримку з боку адміністрації у своїй роботі?
8) Чи є у вас взаєморозуміння з учнями?
