І щоб спрямувати цей шлях, зробити його цікавим для дитини, треба володіти широким діапазоном засобів збудження уваги, мислення, емоцій, уяви дітей. Серед них ми вважаємо особливо важливим:
випереджувальну роботу з тематичними словниками на різних уроках;
- організацію цілеспрямованих спостережень у природі за тими явищами, які можуть бути прообразами художніх персонажів, тобто збагачення чуттєвого досвіду і мовлення дітей;
-. залучення предметного унаочнення, виразної художньої деталі твору;
- доцільне використання музичних творів і репродукцій картин, кадрів діафільму;
загострення ситуації оцінного судження перед сприйманням творів морально-етичного змісту;
- "наближення" до особи автора.
Первинний аналіз прочитаного твору має на меті виявити, насамперед, рівень розуміння дітьми фактичного змісту (запитання типу: Про що? Про кого...? Де це відбувалось? Як називалось ...? Хто дійові особи? та ін.). У процесі такого аналізу виділяються і пояснюються слова або вислови, які, за передбаченням учителя, можуть бути неточно зрозумілими. Бажано спочатку спонукати учнів самим назвати ці слова, якщо вони ознайомились із текстом, слідкуючи за підручником. Отже, перший напрямок первинного аналізу, як правило, пов'язаний з відтворенням фактичного змісту на рівні називання головних подій сюжету або визначення дійових осіб, якщо текст нескладний і невеликий за обсягом.
Виявлення емоційного сприймання прочитаного учнями може бути відразу після первинного сприймання або після первинного аналізу. Це залежить від того, наскільки твір близький життєвому досвіду дітей, доступний або емоційно насичений. Мета цього етапу - виявити загальні враження дітей, тобто, які почуття, настрої викликає вірш, оповідання (скажімо, почуття суму, радості, заперечення тощо).
Зміст деяких текстів сприяє виділенню учнями нового через відповіді на такі запитання: "Що вас здивувало? Вразило?", "Про що ви дізналися вперше?" Такі запитання доцільні, на наш погляд, коли у тексті ця новизна дуже виразна, легко визначається. Зокрема, цей прийом особливо ефективний під час опрацювання творів розділів "Сторінки історії" (4 кл.), "Сторінки для допитливих (3 кл.), "Рости книголюбом" (4 кл.), "Цікава книга Природи". Отже, перші запитання після сприймання твору мають на меті дати вихід актуальній потребі дитини - висловити свої безпосередні, емоційні враження.
Поряд з цим слід з'ясувати рівень розуміння учнями деяких слів і виразів. Нагадаємо: місце і розгорнутість словникової роботи зумовлені складністю тексту, його жанром.
Ефективними прийомами пояснення слів є: опора на контекст, аналіз складу або способу утворення слова (від чого і як утворено, які споріднені слова, якою є роль префікса або суфікса), зіставлення нового і відомого слова, застосування унаочнення, життєвого досвіду, спостереження дітей. Важливо у 3-4 класах привчати учнів до самостійної роботи над поясненням змісту слів. Корисним є ведення словничків, "чарівної скриньки". Наші спостереження показують, що із задоволенням учні завчасно готуються відповідати про значення нових слів через "довідкове бюро", яке працює на уроках, використовуючи з допомогою вчителя тлумачний словник.
У деяких випадках слова бажано написати на дошці, детально з'ясувати їх зміст, в інших - дати короткий коментар під час читання; доцільним може бути і такий шлях, коли пояснення слів відбувається навіть не після первинного сприймання твору (скажімо, поезії), а під час наступних перечитувань, щоб не порушувати цілісності сприймання.
Після первинного сприймання твору вчитель, як правило, організовує його перечитування для вдосконалення навичок читання і з метою вчитування у текст, з'ясування смислового та образного значення тих слів і речень, які найбільшою мірою передають ідейний задум і створюють художній образ;
розвитку? мислення й уяви учнів. Ці напрямки роботи учнів тісно взаємопов'язані, але кожен передбачає спеціальні формулювання завдань. (Види цих завдань наведено у параграфах, які присвячено формуванню навички читання).
Для молодших учнів поступово стає доступним елементарний аналіз образних засобів твору. Цей аналіз сприяє розумінню твору, розвитку мовлення учнів, загальнонавчальних умінь, визначенню моральних і естетичних оцінних суджень. Аналітичне читання завжди проводиться після цілісного емоційного сприймання учнями твору. Обговоренню на уроці підлягає те в художньому творі, що не сприймається дітьми під час самостійного читання: мотиви, наслідки вчинків героїв, опис зовнішності персонажів, їхніх переживань і роздумів, особливості композиції і т. п. Усі ці елементи твору розглядаються не самі по собі, а у їх відношенні до ідеї, яка розкривається у виборі зображувальних засобів мови, будові речень, образах, тобто у кожному елементі твору. Враховуючи обмаль навчального часу на уроці, ступінь доступності учням того чи іншого виразу, радимо не перетворювати аналіз у "пояснювальне" читання, не перевантажувати урок. Для аналізу слід вибирати найбільш яскраві, виразні засоби, без осягнення яких важко повноцінно зрозуміти зміст твору і пройнятися певним почуттям. Тому аналіз має бути вибірковим: сприяти загальному і літературному розвитку дітей. Доречно нагадати, що образність залежить не лише від лексичного значення слова, а й від його взаємозв'язків з іншими словами; мети використання автором. Ці особливості створюють нескінченні варіанти художнього опису одних і тих же явищ, подій, станів людини. Звертаємо увагу вчителів на можливість вибору з цією метою різноманітних видів пізнавальних завдань на етапі поглибленого аналізу, які дозволяють краще зрозуміти текст і відпрацювати під час нього всі якості читання.
Наведемо типові варіанти завдань:
1. Знайти і пояснити образні слова та вислови, які передають суттєві ознаки подій. Наприклад: "Чому поет вживає вислови "дрімають села, садки
дрімають, тихо гріються хатки"? Який настрій вони створюють? (Наприклад, "Дрімають села" І. Франка).
2. Знайти слова, які передають: різні стани людини "... прибіг до мене, покусаний, зате радий-радісінький, як вареник у сметані" (наприклад, "Наше відкриття" О.Буценя); різні засоби пересування, руху (наприклад, у вірші Н.Забіли "Чотири пори року"); засоби спілкування дійових осіб (наприклад, в оповіданні "Артист" А.Коцюбинського); "нанижемо" ланцюжок ознак, які вживані у творі для опису зовнішності та характеру дійових осіб (наприклад, в оповіданні "Лісовою стежкою" О.Донченка).
3. Пояснити походження слів, які мають важливе значення для розуміння змісту і головної думки твору (наприклад, вірш П.Воронька "Помагай", Л.Забашти "Дивосвіт", "Про що розповіли Незабудки" І.Калинця, "Нічка-новорічка" В.Моруги, "Імена" А.Костецького, "Співанка про місяці" Марійки Підгірянки та ін.).
4. Знайти слова та вирази, які повторюються в оповіданні, вірші, і поміркувати, чому їх так вжито у творі, звернути увагу, якими розділовими знаками вони виділені.
5. Які із слів, вказаних на дошці, можна викорис тати, розповідаючи про старшого брата, а які - про молодшого? ("Чому в морі вода солона" В. Скомаровський); Які про Лисицю, а які про їжака? ("Лисиця та їжак", українська народна казка).
6. Поміркуйте, чому у творі багато слів з пестливо-зменшувальними суфіксами?
7. Які слова підказують, від чийого імені ведеться розповідь?
8. Які слова допомагають нам уявити вінок як живу істоту? (Наприклад, "Пісенька житнього віночка" - "Я набувся, начувся, намився, напився ...").
9. Формування в учнів умінь ставити пізнавальні запитання до прочитаного, прослуханого, побаченого. Вони ускладнюються поступово. У 2 класі діти формулюють свої запитання за зразком, наслідуючи вчителя або
продовжуючи початок речення (Про кого...? Як відповів...? Де це...?). Звертається увага на слова, якими починається запитання, його інтонацію. У наступних класах ця робота відбувається з опорою на знання з розділів "Текст", "Розвиток мовлення", одержані на уроках української мови. Для учнів 3-4 класів доступними є завдання на формулювання запитань з певною метою. Наприклад, "поставте таке запитання, щоб можна було визначити ставлення автора до героя твору", "спитайте так, щоб визначити, коли відбувалася ця подія", "як слід запитати, щоб учень описав головну подію в оповіданні" тощо.
10. Перечитування уривка тексту з метою з'ясування мотивів вчинків дійових осіб. (Наприклад,- в оповіданнях "Перебите крило" Є.Гуцала, "Космонавт ти з нашого будинку" В.Нестайка, "Лумпумчик" М.Чумарної, "Ловись, рибко!" Я.Стельмаха).
11. Завдання на формулювання різних оцінних суджень, які характеризують дійових осіб твору або ставлення до них автора.
Завдання на морально-етичне оцінювання: Як ви зрозуміли смисл речення "Так і виріс хлопчик Абихто"? ("Казка про хлопчика Абихто" В.Струтинського). З котрим із цих хлопчиків ти хотів би товаришувати? Чому? ("Красиві слова і красиве діло" В.Сухомлинського). Які риси характеру виявились у вчинку Павлика? ("Як Павлик списав у Зіни задачу" В. Сухомлинського). Чому мишенята спочатку відповідали впевнено, а потім тихіше? Чи зрозуміли Круть і Верть свою провину? Що в цій казці схвалюється, а що засуджується? ("Колосок", українська народна казка).
Перечитування тексту з метою висловлювання естетичного оцінювання: Які слова особливо виразно передають красу зимового дня? ("Зима" П.Тичини). Поміркуйте над значенням виділеного речення. Які ознаки величної течії ріки підкреслюють вжиті у НЛОму порівняння? ("Чудовий Дніпро" М.Гоголя). Перечитайте опис пробудження природи у квітні. У яких словах передано красу ранніх квітів? ("Рідні краєвиди" Д.Чередниченка). Який зміст передає вислів "Дрімає білий ліс, мов чарами повитий ..." ("Зима" М.Рильського).
12. Завдання на пошук порівнянь і пояснення їх значення:
Пошук порівнянь і порівняльних зворотів, які характеризують ознаки одного об'єкта: 3 чим поетеса порівнює воду, хвилі, слід корабля? Які суттєві ознаки вечірнього моря вони передають? ("Вже сонечко в море сіда?" Лесі Українки).
Знайдіть у тексті порівняння, за допомогою яких змальовується зовнішність дівчинки, її одяг, обличчя, волосся, руки. Що хотів підкреслити письменник, порівнюючи Улянку з яблуком, лісовою грушкою, хмаринкою, кульбабкою? ("Лісовою стежкою" О. Донченка).
Порівняння дійових осіб за однією, двома характерними рисами.
Порівняння творів, які мають виразну подібність або протилежність (за змістом чи жанром).
і Зіставлення звичайного та образного значення слів (чисте поле, чисте серце; ясний день, ясний розум, ясний погляд).
13. Порівняння прочитаного з власними спостереженнями, почуттями.
14. Зіставлення змісту прочитаного з ілюстраціями.
15. Визначення ролі порівняння як засобу композиції твору. (Увага учнів до структури тексту допомагає виявити головну думку твору, задум письменника ("Давня весна" Лесі Українки, "Красиві слова і красиве діло" В.Сухомлинського, "Хто сильніший?", "Чотири пори року" Н.Забіли та ін.).
16. Порівняння у роботі над творами-загадками (наприклад, "Чи є зима" О.Буценя).
17. Визначення і пояснення причиново-наслідкових зв'язків. Складність завдань зростає від аналізу причин одиничних конкретних фактів, явищ до часткових узагальнень; від аналізу причин кількох явищ до узагальнень-висновків. Типові формулювання завдань: Чим це зумовлене? Чому так трапилось? Що від чого залежить?
18. Перечитування тексту з метою визначення ознак жанру твору. Наприклад, знайдіть у тексті підтвердження, що цей твір є казкою. Чому цей твір с науково-популярним оповіданням?
19. Перечитування тексту з метою визначення його структури",
виділення у ньому зачину, основної частини, кульмінації, закінчення. Зіставлення характерних ознак цих частин у різних творах з допомогою вчителя.
20. Перечитування з тексту з метою виявлення учнями нових відомостей ("Які нові слова тобі трапились у тексті? Про що ти дізнався вперше?").
21. Перечитування тексту з метою його ущільнення. ("Прочитайте текст і поміркуйте, які речення можна опустити без шкоди для розуміння прочитаного").
22. Завдання на визначення головної думки і складання плану прочитаного. Знайти і прочитати частину тексту, яка відповідає певному пункту плану.
23. Завдання на доведення власної думки або поліпшення висловленого іншими. ("Чи справедливо вчинив Півник? Доведи". "Як ти вважаєш, хто з дочок по-справжньому любив матусю? Чому ти так думаєш?". "У вірші сказано, що кожен повинен мати власний голосок. Чи погоджуєшся ти з цією думкою? Доведи").
24. Завдання на формування в учнів умінь само контролю ("Перевір, чи зможеш ти правильно прочитати з першого разу ці слова...", "Чи здогадався ти, хто ця пустунка? Якщо ні, прочитай перші літери кожного рядка, склади з ними слово-відгадку"); висловлення припущення з наступними його підтвердженням чи запереченням у тексті твору ("Поміркуй, якими мають бути вірші-безконечники. Перевір своє припущення. Читай!").
25. Перечитування тексту з метою розвитку уваги учнів до тексту, уміння бачити його цілісно. Наприклад, "Зверни увагу, як розставлено розділові знаки"; "Зверни увагу, як побудовано вірш", "Що незвичне ти помітив у тексті?", "Чим цікава відповідь хлопчика?", "Що особливого ви помітили на цьому розвороті підручника?", "Як ви думаєте, чому цей розворот має таку назву?"
26. Вибір завдання для читання уривка тексту з-поміж кількох,
записаних на дошці. Наприклад, для аналізу твору "Чудовий маляр" М.Твена вчитель пропонує дітям вибрати одне серед таких:
4 Знайдіть, з яким настроєм Том розпочинав роботу.
+ Як він зумів обхитрити Бена?
* Знайдіть уривок, у якому описано вираз обличчя та інтонацію розмови Тома з другом.
27. Перечитування тексту або його уривків з метою підготовки до інсценізації.
28. Перечитування тексту або його уривків у зв'язку із аналізом ілюстративного матеріалу, що є у підручнику.
29. Перечитування тексту з метою виконання дослідницьких завдань ("Будь дослідником!", "Розпитайте у рідних, які вони знають місця у вашому краї, пов'язані з творчістю Тараса Шевченка" та ін.).
30. Перечитування тексту з метою придумування іншої назви твору. Як бачимо, є великий діапазон варіантів завдань для текстуального аналізу, їх мета, кількість і форма залежать від складності та обсягу твору, його жанру і рівня підготовки дітей.
Етап узагальнення прочитаного - має бути вищим рівнем осмислення змісту твору, поглиблення розуміння учнями його головної думки. На цьому етапі синтезуються емоційні й естетичні уявлення дітей, у співпраці з учителем стають впевненішими і глибшими їхні судження, висновки.
За нашими спостереженнями, цей етап у деяких випадках учителі проводять одноманітно. Ми вважаємо, якщо оповідання велике за обсягом, з кількома дійовими особами, завершити його опрацювання доцільно шляхом розгорнутого узагальнення. Для цього корисно, щоб діти згадали назву і автора твору, хто його головний герой, як до нього ставиться автор і ми, читачі, чим твір сподобався, які слова, вирази запам'ятались. Якщо дозволяє зміст, бажано його зіставити з подібним за змістом твором, зробити висновок, що їх об'єднує. Добре, щоб на цьому етапі висловилися кілька учнів, щоб колективно було обговорено, чому твір вміщено до змісту саме цієї теми. На етапі узагальнення
прочитаного за темою чи розділом слід ретельно опрацювати рубрики "Чи уважно ти читав?" і "Пригадайте, поміркуйте". Запитання, що вміщено в них, різної складності: пригадування, розуміння, розпізнавання, порівняння, встановлення зв'язку між автором і темою тощо.
У плані проведення уроку, на наш погляд, недоцільно до кожного етапу опрацювання твору деталізувати хід бесіди, записувати багато завдань, бо на живому, розкутому уроці читання обов'язково є несподівані повороти дитячих думок, реакцій. Водночас слід чітко продумати, що і у якій послідовності взяти з методичного апарату підручника, точно сформулювати 4-5 ключових запитань, які повинні прозвучати обов'язково для осягнення учнями змісту й художньої виразності твору.
Зрозуміло, що стандарту тут не може бути. Без перебільшення можна стверджувати, що кожен вдалий урок читання - це співпраця вчителів і учнів; це педагогічна творчість учителя не тільки на ґрунті дидактичної і методичної освіченості, а й загальної педагогічної культури.
2.1.3 Використання системи розвивальних завдань і вправ на аналіз текстового матеріалу
Серед прийомів, які сприяють розумінню тексту, неабияке значення має обговорення заголовка. Діти переконуються, що заголовок може мати форму питального речення (наприклад, В.Фетисов "Хто чого вчиться", В.Сухомлинський "Як Наталя у Лисиці хитринку купила", Б.Вовк "З кого песик приклад бере") або називного (чи розповідного) (Л.Компанієць "Ковалівна", Олександр Олесь "Літній вечір"). Заголовки у формі називних (розповідних) речень бувають двох видів: одні з них містять приховані запитання (наприклад, В.Лучук "Кольорові пташки", з народного "Приховала"), а інші - ні (Н.Забіла "Древній Київ", Т.Коломієць "Хліб" та ін.).
Особливо цінними для молодших школярів вважають заголовки - запитання, їхнє призначення - допомогти учням побачити проблему ще до читання тексту; сприяти виникненню припущення, гіпотези.
Однією із форм роботи є обговорення заголовка ще до того, як буде прочитано твір, і подальше його співставлення з текстом. Пропонується така послідовність дій: прочитати заголовок і подумати, про що може йти мова в тексті; згадати все, що відомо на дану тему; постаратися сформулювати деякі запитання, на які, можливо, будуть знайдені відповіді; прочитати твір, зіставляючи передбачення з його змістом. Таким чином учні переконуються, чи справдився їхній прогноз. Ефективним є також добір до тексту своїх заголовків; придумування заголовків різних типів: заголовок-запитання, заголовок-загадки; заголовок-прислів'я тощо; вибір найбільш вдалої назви із запропонованих.
Відповіді на запитання за змістом прочитаного пов'язані з відтворенням текстового матеріалу підручника, його інтерпретацією, висловленням власних міркувань. Зауважимо, що запитання можуть займати різне місце щодо твору, тобто наводитися перед ним, по ходу тексту (у вітчизняних підручниках такі запитання трапляються рідко) і після нього. Найбільш поширені запитання -після тексту. Вони спонукають учня подумки повернутися до прочитаного, пригадати навчальний матеріал і сформулювати відповідь. Психологи переконують, що процес розуміння відбуватиметься ефективніше, якщо школярі до читання ознайомляться із запитаннями, вміщеними після тексту, оскільки спрацьовує своєрідна установка на сприймання. Передтекстові завдання сприяють цілеспрямованому засвоєнню навчального матеріалу, тому з ними також варто ознайомити учнів до читання твору.
