Проблемне викладення навчального матеріалу на лекціях доповнюється завданнями творчого характерові для виконання їх студентами в ході самостійної роботи на семінарських, лабораторних та інших заняттях. Як навчальні проблеми даються курсові і дипломні роботи (проекти, завдання).
Завдання можуть бути наступних типів:
-пошук рішення иа основі необхідних, алі недостатніх вихідних даних;
-вибір оптимального рішення із великої кількості варіантів з повними і
неповними даними;
-знаходження приводові для оптимального рішення завдання;
-вибір рішення на основі аналогів;
-вирішення завдання про суперечливими даними та інше.
Вирішення таких завдань передбачає поєднання індуктивного і дедуктивного методів мислення. Деякі із них потребують шляхів модельної перебудови проблемних ситуацій, у тому числі із використанням ЕОМ. Широко засгоствуються аналогії, екстраполяція, інтерполяція та інші загальні методи нукового пошуку.
Такий чином, проблемне навчання необхідно розглядати як змістово-методичну систему педагогічного стимулювання творчої участі студентів у ви-рішенні навчальних проблем у межах програми дисциплін чи групи дисциплін, які вивчаються. Цілеспрямованість використання прийомів і засобів, які об'єд-нані цією системою, дозволяє вдосконалювати навчальний процес, краще вирі-шувати завдання поліпшення підготовки спеціалістів.
Інакше кажучи, при проблемному навчанні викладач не повідомляє знань у «тоговому вигляді», а ставити проблемні завдання, заохочує пошук шляхів і засобів їх вирішення. Сама проблема ніби «прокладає шлях» до нових знань і засобів дій. Принципово важливим є ті, що нові знання вводяться до творчої думки учня не зазаради отримання наступної дози нових звань, а з метою вирішення поставленої проблеми. У даному випадку розв'язання проблеми (нового навчально-пізнавального завдання) потребує звернення до творчого мислення, пошуку, адже шляхом використання лише відомих знань і засобів вирішити завдання неможливо. У цьому й полягає якісний (а не тільки кількісний) приріст ефективності навчального процесу.
Можна сформулювати наступні основні умови успішності проблемного навчання. Це забезпечення достатньої мотивації, здатної викликати зацікавленість до змісту проблеми, раціонального співвідношення відомого і невідомого, тобто посильної роботи з проблемами, що виникають на шкірному етапові, важливість (значущість) отриманих у ході розв'язання проблеми результатів. Успішність проблемного навчання залежить також від ступеня складності проблеми, яка виводиться із співвідношення відомого і невідомого студентам у межах як даної дисципліни, так суміжних, частки творчої участі студентів у процесі вирішення проблеми.
У постановці та розв'язанні навчальних проблем використовують слідуючи такі основні заходи і засоби:
- аналіз і оцінка конкретних ситуацій;
- виявлення наслідково-пошукового зв'язку між ними;
- викладання різних поглядів та спонукання до виявлення правильного рішення;
- встановлення пізнавальних завдань, які потребують пошуку нових знань у літературі, експериментах, розрахунках;
- спонукання до аналізу теоретичних і практичних питань з метою становлення І самостійного формулювання навчальних проблем;
- створення такої ситуації для студентів, яка має декілька варіантів вирішення;
-систематизація предметів, фактів, що охоплює міжпредметні зв'язки.
За ступенем участі викладача і студентів у вирішенні проблем можна виділити три рівня:
Перший рівень можливий варіант проблемного викладу матеріалу, при якому педагог під година пояснення сам ставити питання, міркує над ними вголос, робить висновки й узагальнення, показує можливості застосування вивченого. Студент лише слідкує за його міркуваннями і діями. Алі сам факт ухвали проблеми і розкриття логіки ії рішення, показ протиріч, що виникають і засобів їх подолання активізує розумову діяльність студентів, сприяє формуванню в них творчого підходу до процесів і явищ, які розглядаються. Проблемний виклад, до того ж, відповідає ходу розвитку пізнавального процесу в науці взагалі.
Другий рівень проблемного навчання відповідає за організацію частково-пошукової діяльності студентів, які отримують від викладача сформульовану проблему, самостійно пізнають її і визначають коло недостатніх знань. Використовуючи літературу, експеримент, розрахунки смороду здобувають знання, котрих не достатньо. Вирішення проблеми і аналіз отриманих результатів здійснюється під керівництвом викладача.При проблемному виді навчання іншого рівня процес викладання і засвоєння протікає в такий спосіб:
Викладач | Студент | |
1.Ставити перед студентом проблемну задачу у виді питання, досвіду й ін. | воспринимаег задачу і починає осмислювати можливі шляхи її рішення | |
2.Організує міркування студентів над поставленою задачею | висловлює можливі варіанти рішення цієї задачі | |
3.Пропонує довести справедливість висунутого варіанта рішення задачі | доводити раціональність одного з варіантів рішення задачі | |
4.Якщо гіпотеза студентів вірна, просити зробити з її висновки про придбані нові знання | робить висновки й узагальнення і придбані нові знання | |
5.При помилковості припущень пропонує знайти помилку, ставити уточнюючу чи задачу конкретизує її | шукає вірне рішення задачі | |
6.Узагальнює отримане студентами рішення задачі, заохочує успіхи йди вка-зує на деякі неточності, щоб удосконалю-вати процес проблемних міркувань | засвоює більш ємні узагальнення по темі | |
7.Ставити питання з метою закріплення нових знань | закріплює отримані знання шляхом повторення висновків, самоконтролеві й ін. | |
8.Пропонує вправи по застосуванню знань на практиці | виконує вправи і завдання по застосуванню отриманих знань на практиці |
Третій рівень -- це самостійна дослідницька діяльність. Проблема може формулюватися викладачем, алі може визначатися і студентами на підставі заданої тими. Роль викладача зводиться до консультацій, контролеві, при необхідності - до подання необхідних указівок, аналізу й оцінки отриманих результатів. Цей рівень відповідає курсовим і дипломним роботам (проектам), навчально-дослідницьким роботам, виконанню досліджень у наукових і науково-дослідницьких гуртках, підготовці доповідей і тематичних повідомлень на науково-практичних і науково-теоретичних конференціях. До нього також належати найбільш змістовна творча частина групових вправ.
Елементи проблемного навчання також повинні відображатися в різного роду планових і непланових контрольних заходів: «летючках», контрольних роботах, контрольних домашніх завданнях, заліках, іспитах. Питання і завдання при цьому повинні формулюватися так, щоб студенти могли синтезувати від-повіді з притягненням до них широкого навчального матеріалу з інших дисциплін, щоб метою контролеві була не перевірка пам'яті чи рівня запам'я-товування вивченого матеріалу, а перевірка вміння мислити і знаходити у своїй пам'яті необхідні відомості для підтвердження думки.
Головешці завдання проблемного навчання полягає не в повідомленні майбутньому спеціалістові визначеної кількості знань, а в прищепленні йому методики їх самостійного здобування та розв'язання практичних завдань за фахом. У цьому полягає основна відмінність проблемного та традиційного нав-чання. Отже, проблемне навчання відрізняється від традиційного як змістом, так і методично.
Проблемне навчання може ефективно використовуватися в межах контекстного підходу до організації навчального процесу і модульної побудови навчальних планів і програм. У цьому випадку перед студентом спершу ставляться загальні проблеми підготовки бакалаврів і спеціалістів виходячи із відповідних моделей (кваліфікаційних вимог і характеристик), потім формулюються модулі підготовки за різними напрямами. Перед початком вивчення кожної дисципліни до студентів доводяться основні проблеми, що витікають із цільової постановки дисципліни, розкриваються відповідні модулі, які охоплюють зміст дисципліни. Навчальний процес з дисципліни розгортається послідовно від однієї проблеми до іншої з урахуванням міжпредметних зв'язків.
Природньо, що при проблемному навчальні центр тяготіння в освоєнні навчального матеріалу переноситися з планових зайняти під керівництвом викладачів на самостійну роботові. Для цього необхідно розв'язати низку питань, таких, як, наприклад, підвищення інформатизації і комп'ютеризації навчального процесу, розширення навчально-лабораторної бази, забезпечення студентів розробленими за спеціальною методикою навчальними посібниками. Особливе місце займуть питання розробки методів керівництва пізнавальною діяльністю студентів, раціонального поєднання колективних форм навчання з індиві-дуальними, організації потокового, проміжного підсумкового контролеві знань.
Це характерно для підготовки спеціалістів для галузі екомічної та управ-лінської діяльності. Для впровадження проблемного навчання знадобиться сут-тєве підвищення науково-методичного рівня викладачів, розширення їх знань, розробка взаємопов'язаних навчальних дисциплін. Та затрачені зусилля виправ-даються, бо якість підготовки випускників перервно піввищується. Смороду будуть здатні бачити нагальні проблеми і самостійно їх вирішувати після завершення на практивній роботі.
4. Програмоване навчання
Одним із методів підвищення ролі самостійного засвоєння теоретичних знань і надбання практичних навичок у студентів є програмоване навчання. Сутність цього методові полягає в тому, що студенти самостійно (можливо, що і без викладача) засвоюють навчальний матеріал за літературою чи з допомогою технічного навчального керованого програмою прибудую, тобто пізнавальний процес запрограмовано викладачем. Основу програмного підходу складають процеси надання навчальної інформації студентам, керівництво їх діяльністю, індивідуалізація засвоєння навчального матеріалу.
Інформація, яка належить сприйняттю, може бути наданою в навчальній книзі, на дисплеї навчального приладу чи іншими засобами. Функцій керівництва засвоєними знаннями виконує навчальна програма, відповідно до якої студент самостійно вивчає надані «дози» навчального матеріалу. Після засвоєння кожної з них здійснюється самоконтроль надбаних знань. Оскільки студент самостійно вивчає навчальний матеріал і контролює якість його засвоєння, забезпечується повна індивідуалізація його пізнавальної діяльності.
Стрижнем програмованого методові е навчальна програма. Розглянемо принцип управління на прикладі, коли засвоєння навчального матеріалу здійснюється за підручником, підготовленим відповідно до програми. Студент вивчає першу частину матеріалу за книгою (зазвичай, декілька сторінок текстові), потім зустрічає питання, готує на нього відповідь і звіря? правильність своєї відповіді з приведеною на одній із сторінок підручника. Як правило, використовується два основних способи подання відповідей:
-вибіркова система, коли серед декількох поданих лише один є вірним;
-система конструйованих відповідей, при якій курсантові подається тільки одна відповідь у текстовій формі.
Якщо підготовлене рішення правильне, студент переходити до вивчення наступної «дози» навчального матеріалу. При неправильному рішенні управляюча програма рекомендує студентові повторно вивчити першу «дозу» навчального матеріалу, звернутися за консультацією чи підказкою, яка знаходиться на одній із сторінок текстові підручника. Після цього знову здійснюється самоконтроль. Якщо викори-стовується навчальний пристрій, те дії студента аналогічні викладацьким (як при вивченні матеріалу за книгою). Однак, у цьому випадкові ЕОМ реєструє вірні і невірні відповіді. Отже, кількість звернень за консультацією і «виставляє» автоматично підсумкову оцінку знань всього навчального матеріалу дисципліни чи окремого розділу.
Викладена послідовність дій курсантів здійснюється за лінійної програми, якій притаманні свої недоліки. Розщеплення навчального матеріалу на малі «дози», повторення їх вивчення заважає цілісному сприйманню явищ і проце-сів, знижує ступінь мотивації, зацікавленості, приводити до розширення обсягу підручника, або до збільшення кількості дій на навчальному приладі.
Діяльність у простому програмованом навчанні студентів схематично можна відбити в таким чином:
Педагог (підручник, комп'ютер) | Студент | |
1.Повідомляє першу дозу матеріалу | сприймає першу дозу матеріалу | |
2.Пояснює першу дозу матеріалу | осмислює і розуміє суть зтримання зтой дози | |
3.Ставити контрольне питання | відповідає на задане запитання | |
4.Якщо відповідь вірний, педагог повідомляє нову дозу навчання | засвоює першу дозу матеріалу | |
5.Дає завдання на закріплення | виконує завдання на закріплення | |
6.Дає завдання на застосування вивченого | виконує завдання на застосування вивченого |
Суттєвим недоліком лінійної програми є можливість відхилення дій студента від наданої послідовності шляхом зчитування програми, не відповідаючи на питання (не утруднюючи собі в здобутті знань), що понижує якість його підготовки. Разом з тім, лінійна програма сприяє розвитку уваги і пам'яті. Даний метод є ефективним, коли необхідно дослівно запам'ятати текст, формули, прищепити практичні навички в строгій послідовності дій, запам'ятати рецептурні правила, інструкції тощо.
Більш ефективними є розгалужені програми, які утруднюють процес зчитування (отримання правильних відповідей при відсутності практичних знань). Така програма надає студентові значні за обсягом «дози» навчального матеріалу. Вона передбачає подальші дії студентів у залежності від відповіді на попередню «дозу» навчального матеріалу. Йому дозволяється зробити новий інформаційний крок, чи він адресується до додаткової пояснювальної консультації, або ж рекомендується повернутися до засвоєння попередньої «дози». Якщо кожна відповідь буде вірною, те студент іде за основним річищем програми. В іншому випадку інформаційні кроки здійснюються за одним з річищ попередньо зробленої програм.
Коли навчання ведеться за навчальним посібником за розгалуженою програмою, те в ньому переплутуються сторінки. Навчальні посібники, побудовані за розгалуженою програмою, забезпечують вирішення завдань управління, індивідуалізації й активізації навчання. Разом з тім смороду значні за обсягом, непридатні для довідок, при користуванні спричиняють втону. Розгалужена програма значно краще реалізується за допомогою машин, що навчають. Смороду дозволяють зручніше здійснювати контроль за суворим дотриманням програми, увести часові обмеження на вибір відповідей. фіксувати всі дії як для контролеві і подальшого управління зі сторони викладача, так і для наступної корекції програми. У детально розроблених розгалужених програмах закладена ідея індивідуалізації навчання як за темпом роботи так і за рівнем складності. На кожне контрольне питання пропонується набір відповідей, який має: вірну і повну; вірну але не повну;
невірну відповіді. Вибір однієї із них дозволяє виявити різноманітні недоліки знань у різних студентів. Відповідно до кожної відповіді програмою передбачене своє річище.
Розгалужена програма дозволяє здійснювати систематичні корекції нав-чання, які шкірного разу спрямовані на виправлення припущених помилок. Т-кім чином, у програму закладене адаптацію до індивідуальних особистостей студентів. Розробка розгалуженої програми, особливо складання контрольних запитань та відповідей на них, потребує високої майстерності, великого педа-гогічного досвіду, уміння передбачати логіку мислення студента, глибокого знання навчального матеріалу та найчастіше вживаних помилок і причин їх виникнення.
Найбільш ефективною є адаптована програма, яка реалізується за допомогою спеціальних навчальних пристроїв або сучасних персональних ЕОМ. У цьому випадку розробляється декілька навчальних програм, які різ-няться одна від іншої ступенем деталізації навчального матеріалу, характером викладення, кількістю повторень, прикладами. Навчання починається з про-грами середньої складності. При цьому машині фіксує кількість і характер по-милок, на підставі чого по проходженню декількох доз інформація переводити студента до навчання за програмою або підвищеної, або зниженої складності, чи залишає на вивченні цієї програми.
Адаптивні навчальні програми, що враховують індивідуальні творчі здатності студента, при використанні персонаяших ЕОМ забезпечують перехід від методу вибіркових відповідей до методові діалогу з комп'ютером. У цьому випадку можливо реалізувати не ляше об'єктивний самоконтроль якості зас-воєння навчального матеріалу, ті й отримання консультацій, рекомендацій, пояснень та ін. Адаптивні програми управління отримують широке засто-сування на підставі методів «штучного» інтелекту, які в теперішній година активно розроблюються, а також при використанні психологічної теорії поетапного формування розумової діяльності.
Методи програмованого навчання доцільно розвивати в системі з іншими прогресивними методами. Наприклад, для сприйняття студентами будь-якої проблемної ситуації і її вирішення (проблемне навчання) необхідно викорис-товувати великий обсяг навчальної інформації. Це може забезпечити навчальний пристрій, у пам'ять ЕОМ якого вона закладена. Процес розв'язання проблемної ситуації може здійснюватися за допомогою адаптивної керуючої програми, яка в певній мірі буде дозувати інформацію і контролювати розу-мову діяльність учнів.Дозуванню навчальн інформації передує загальна та ус-тановча частина, а питання самоконтролеві за окремими дозами повинні але-сіті випереджаючий характер.
