Теорія і методика виховної роботи
Міністерство освіти і науки України
Криворізький технічний університет
Кафедра інженерної педагогіки та мовної підготовки
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЙ
з курсу
Теорія і методика виховної роботи
для студентів спеціальності 6.010104
Професійне навчання. Комп'ютерні технології в управлінні та навчанні
Розробила
ст. викл. Сулима Т.С.
Кривий Ріг 2009
Лекція №1
Тема: Предмет та зміст курсу «Теорія та методика виховної роботи». Планування роботи в ПТНЗ
План
1. Система виховного процесу.
2. Предмет і завдання курсу « Теорія та методика виховної роботи».
3. Характеристика учасників виховного процесу в ПТНЗ:
а) особливості контингенту учнів ПТНЗ;
б) інженерно-педагогічний колектив профтехучилища та його специфіка.
4. Особливості виховної роботи в ПТНЗ. Методика планування.
1. Система виховного процесу
Всякий процес являє собою сукупність закономірних і послідовних дій, які спрямовані на досягнення певного результату.
Сутність виховного процесу полягає в тому, що зовнішнє (об'єктивне) стає внутрішнім (суб'єктивним) перетворюючись в свідомість, почуття, норми поведінки особистості.
Для того, щоб виховний процес досягав цієї мети необхідно, щоб він здійснювався як цілеспрямований поетапний процес, що становить цілісну систему.
Основними учасниками виховного процесу є суб'єкт - майстер виробничого навчання (або класний керівник), той хто здійснює процес виховання, об'єкт - учень.
Виховний процес здійснюється в певних умовах. Таких умов виділяють три: природні (біологічні), соціальні (оточуюче середовище), духовні.
Зміст виховання реалізується у формах виховання. Для того, щоб реалізувати зміст через форми та методи потрібні елементи організації.
Процесуальна сторона виховного процесу являє собою виховну роботу, де виховна робота - це процес, який здійснюється з урахуванням об'єктивних і суб'єктивних чинників.
Система виховного процесу
У зв'язку з отриманням України незалежності відбуваються зміни і в освіті.
Перша особливість виховного процесу на сучасному етапі - це гуманізація і демократизація, які передбачають пріоритет особистості учня в навчально-виховному процесі.
Пріоритет - сама особистість учня.
Друга - здійснення особистісно-орієнтованого виховання - передбачає формування позитивної адекватної «Я-концепції» особистості, основою якої є самоповага (любов до себе, відчуття кожним учнем власної гідності).
Третя особливість - підхід до виховання як соціально-особистісного феномену. Основним чинником процесу виховання є соціальний фактор, але не можна нехтувати біологічним фактором.
Четверта - посилення уваги до національного і громадянського виховання. Треба поєднувати загальнолюдські цінності з національними особливостями.
2. Предмет і завдання курсу «Теорія і методика виховної роботи»
Процес виховання здійснюється у всьому процесі навчання.
Основним засобом виховання є сама особистість вихователя.
Методика - сукупність форм, засобів, умов, пов'язаних у певну систему логікою досягнення виховного результату.
Методика виховної роботи (ТіМВР) передбачає вибір і реалізацію найбільш раціональних форм і методів виховної роботи.
Наш курс ТіМВР передбачає 54 години: 17 годин - лекції, 17 годин - практичні заняття, 20 годин - самостійна робота.
Мета курсу - формування у студентів вмінь самостійного творчого і дієвого вирішення виховних завдань.
Предмет курсу - зміст, форми і методи виховної роботи в ПТНЗ.
Завдання курсу - оволодіння уміннями:
1. визначати конкретні завдання виховного впливу на учнів;
2. визначати рівень вихованості учнів і рівень розвитку колективу;
3. організації та проведення виховної роботи в різноманітних формах;
4. формувати учнівський колектив;
5. координувати виховні впливи педагогів, сім'ї, громадськості;
6. регулювати і коректувати міжособистісні стосунки в колективі;
7. планувати виховну роботу.
3. Характеристика учасників виховного процесу ПТНЗ
Особливості контингенту учнів ПТНЗ:
1) Професійний принцип комплектування навчальних груп (на відміну від територіально-вікового принципу комплектування класів середньої загальноосвітньої школи).
Наслідок: через те, що місце навчання учнів та місце проживання часто знаходяться один від одного далеко (територіально не пов'язані), часто важко налагодити контакти з сім'єю учня. В результаті цього мають місце: обмаль інформації про умови становлення особистості учня, методи виховання, що застосовувались, відірваність від сімї під час проживання в гуртожитку;
2) Мотиви вступу на навчання в даний ПТНЗ, як правило, не пов'язані з отриманням професії, за якою здійснюється навчання (вступають до профтехучилища тому, що: найближче від місця проживання ПТУ; тут вже навчаються друзі, подруги; після закінчення даного ПТУ за отриманою в ньому професією можна влаштуватися на підприємство, де працюють батьки, які домовляться про хороше робоче місце тощо).
Наслідок: відсутність інтересу до професії, бажання оволодіти саме цією професією через не повя'заність з нею подальших життєвих планів. Як результат - за три роки навчання може виникнути не тільки стійка байдужість до навчання, але і до праці взагалі.
3) На навчання в ПТУ часто вступають учні, інтереси яких в школі не проявились чи не були виявлені їх вчителями («сірі мишки»).
Наслідок: соціалізація даної частини контингенту учнів ускладнена. Вона не змогла закінчитися в школі і ускладнюється в ПТУ, оскільки відсутність стійких інтересів робить неможливим плинність процесу входження до суспільства соціально-значимими шляхами. Дана група учнів, при умові відсутності у них інтересів і успіхів у навчанні, несе в собі потенційну загрозу асоціальної поведінки, оскільки таку поведінку вони нерідко розглядають як єдино можливий спосіб соціалізації.
4) Нерідко серед учнівського колективу профтехучилища зустрічаються учні, з якими в школі працювали малокваліфіковані вчителі.
Наслідок: ці учні не можуть, чи не хочуть, продовжувати навчання в школі, у багатьох з них сформоване стійке негативне ставлення як до навчання, так і до педагогів.
5) Частина контингенту учнів ПТУ складають учні з відхиленнями в поведінці, яких можна охарактеризувати як «педагогічний брак».
Наслідок: якщо в шкільному класі таких учнів 3-5 чоловік, то в силу специфіки тієї чи іншої професії чи місця розташування ПТУ з них може бути сформована вся навчальна група.
6) В навчальній групі ПТУ зібрані учні з різних шкіл, з якими працювали вчителі, що представляють різноманітні наукові школи виховання, що відображалось в методах виховання, які вони застосовували.
Наслідок: неодноманітне ставлення учнів до членів педагогічного колективу (і дорослим взагалі), до дисципліни, до одногрупників, до самого себе тощо.
7) Одностатевий став навчальних груп в силу специфіки тієї чи іншої професії.
Наслідок: відсутність такого об'єктивно необхідного для підлітків і юнаків виду спілкування, як спілкування з однолітками протилежної статі.
Все це спостерігається на фоні загальних прорахунків освіти:
1. відсутність уваги до конкретної людини і знань про неї;
2. вербальний (словесний) підхід до навчання та виховання і методи, пов'язані з ним;
3. заборонно-обмежувальний стиль виховання;
4. відсутність уваги педагогів до розвитку в учнів загальнолюдських рис особистості (гідності, достоїнства, порядності, доброти, милосердя тощо);
5. відсутність диференційованого підходу до виховання юнаків та дівчат;
6. фрагментарність, відсутність цілісного підходу до виховання, тобто відсутність організованої життєдіяльності учнів у стінах навчального закладу (виділялись окремі сторони виховання - естетичне, трудове, моральне та ін.).
Інженерно-педагогічний колектив профтехучилища та його специфіка
Інженерно-педагогічний колектив (ІПК) профтехучилища - це дві великих категорії інженерно-педагогічних працівників:
1. Майстри виробничого навчання (в/н) - займаються практичним (виробничим) навчанням учнів.
2. Викладачі, які здійснюють теоретичне навчання і поділяються на:
а) викладачів спеціальних дисциплін;
б) викладачів загально технічних дисциплін;
в) викладачів загальноосвітніх дисциплін.
До особливостей ІПК можна віднести:
1. Наявність в ІПК працівників, які не мають базової психолого-педагогічної підготовки поряд з працівниками, що мають базову педагогічну освіту (випускники педагогічних і інженерно-педагогічних вузів, педагогічних факультетів державних університетів, індустріально-педагогічних технікумів та коледжів).
Наслідок: взаємне непорозуміння в питаннях кінцевої мети виховання, вибору методів і засобів виховання. Якщо випускники педагогічних вузів намагаються працювати на науковій основі, то їх колеги, що не мають педагогічної освіти , працюють виходячи з позицій щоденно-побутового світогляду.
2. Різний рівень психолого-педагогічної підготовки інженерно-педагогічних працівників (одно-двомісячні курси підвищення кваліфікації; індустріально-педагогічний технікум, коледж; інженерно-педагогічний факультет, вуз).
Наслідок: різний ступінь використання наукових знань і підходів до освіти і виховання учнів ПТНЗ.
3. Відмінності не тільки в освітньому, але і в загальнокультурному рівні інженерно-педагогічних працівників, які зумовлені наявністю в інженерно-педагогічних кадрах особистостей, що представляють по своєму попередньому життєвому досвіду різні класи і прошарки суспільства: від виробничих робітників і працівників сфери обслуговування до технічної та творчої інтелігенції.
Наслідок: відмінності в розумінні соціальних, професійних та індивідуальних життєвих цінностей.
4. Мимовільне зниження культури педагогічного спілкування (можливість професійних деформацій), з причини довготривалої роботи з контингентом учнів ПТУ, більшу частину якої (порівняно з загальноосвітньою школою) складають учні з відхиленнями в поведінці.
Наслідок: не всі колеги по роботі можуть служити особистим прикладом для учнів.
5. Відсутність єдиного керівництва навчальною групою ПТУ: 1-2 майстра виробничого навчання + класний керівник.
Наслідок: неузгодженість дій, яка заважає практичній реалізації принципу єдності педагогічних вимог.
4. Особливості виховної роботи в ПТНЗ. Методика планування
· Учні ПТУ, порівняно з школярами, більш довгий час знаходяться під цілеспрямованим педагогічним впливом, здійснювати який в ПТУ дозволяє наявність 2-3 інженерів-педагогів, що керують однією навчальною групою;
· Відмінність в характері навчальної праці, яка в ПТУ є навчально-виробничою, причому її виробничий характер зростає від курсу до курсу;
· Виховна робота в ПТУ часто пов'язана з перевихованням або з усуненням вже існуючих суттєвих деформацій в поведінці учнів;
· Необхідність врахування виховного впливу того трудового колективу, в якому учні проходять виробниче навчання та виробничу практику;
· Необхідність комплексного врахування всіх особливостей контингенту учнів ПТУ та інженерно-педагогічного колективу;
· Необхідність прищеплення (крім загально соціальних) правил та норм поведінки в професійному середовищі.
Методика планування
В ПТНЗ існує система планування училищної роботи, яка включає загально училищний план виховної роботи; виховний план організатора виховної роботи; виховний план класного керівника; виховний план учнівських організацій; плани гуртків, спортивних секцій, бібліотеки.
Ефективність планування забезпечується рядом вимог:
- врахування досягнень педагогічної науки і передового педагогічного досвіду;
- скоординованості виховних впливів;
- чіткості і конкретності;
- усунення однобокості (переважно вплив на свідомість);
- врахування можливостей учнів;
- залучення учнів до складання планів.
Основним планом в ПТНЗ є план роботи класного керівника.
Лекція № 2
Тема: Загальні закономірності розвитку особистості
План:
Процес розвитку особистості. Спадковість і розвиток
Вплив середовища на розвиток особистості
Розвиток і цілеспрямований виховний вплив. Діяльність як фактор розвитку
Самостійна робота:
Опрацювати: Вікові та індивідуальні особливості розвитку особистості
(форма звіту - конспект)
Література:
Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальнихзакладів. - К.: Видавничий центр «Академія», 2003. - 576 с.
Выготский Л.С. Педагогическая психология. - М.: 1991.
Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія: Навчальний посібник - М.: Вища школа, 1995. - 237 с.
Кузьмінський А.І., Омеляненко В. Педагогіка: Підручник. -- К.: Знання,2004. - 445 с.
Петровський А.В. Возрастная и педагогическая психология. - М.:1979. - С.41-50.
Подласый И.П. Педагогика: Новый курс: Учеб. для студ. высш. учеб.заведений: В 2 кн. М: ВЛАДОС, 2003. Кн.1: Общие основы. Процесе обучения. - 576 с.
Ягупов В.В. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів - К.: Либідь, 2003. - 560 с.
1. Процес розвитку особистості. Спадковість і розвиток
Розвиток людини - дуже складний, довгий та суперечливий процес. Зміни в нашому організмі відбуваються на протязі всього життя, але особливо інтенсивно змінюються фізичні дані та духовний світ людини в дитячому та юнацькому віці. Розвиток не зводиться до простого накопичення кількісних змін та прямолінійному поступальному руху від нижчого до вищого. Характерна особливість цього процесу - діалектичний перехід кількісних змін в якісні перетворення фізичних, психічних і духовних характеристик особистості.
Розвиток людини постійні кількісні та якісні зміни в людині в процесі її психічного, фізичного і соціального становища.
Розвиток людини - процес становлення особистості, вдосконалення її фізичних та духовних сил під впливом зовнішніх і внутрішніх, керованих і некерованих чинників, серед яких найважливішими є цілеспрямоване виховання та навчання.
Він має різні форми (анатомо-фізіологічну, психічну та соціальну) і відбувається на основі взаємодії людини з середовищем.
Анатомо-фізіологічна: фізичний розвиток організму (вага, зріст, м'язова сила), розміри його окремих органів;
У психічному розвитку кількісні зміни виявляються у збільшенні з віком кількості навичок, асоціацій, розширенні уявлень, знань про навколишній світ, пасивного і активного словника, обсягу уваги, сприйняття, пам'яті, швидкості реакцій тощо.
Якісних змін зазнають як окремі психічні процеси, так і психіка загалом. Виявляються вони у процесах запам'ятовування і відтворення, мислення, мовлення, емоції, потреби тощо. На основі засвоюваних знань і суспільного досвіду виникають та розвиваються нові якості особистості самостійна діяльність, самопізнання, моральні, естетичні та інтелектуальні почуття, ускладнюються і вдосконалюються психічні процеси, розвиваються здібності.
Близький до розвитку людини інший процес - формування особистості, в якому основним є соціальний чинник.
Формування особистості процес соціального розвитку молодої людини, становлення її як суб'єкта діяльності, члена суспільства, громадянина.
Відбувається цей процес завдяки засвоєнню гуманітарних дисциплін, виховному впливу сім'ї, школи, суспільства, взаємодії з мистецькими явищами, здатності людини пристосовуватися до зовнішнього оточення, участі у громадському житті, свідомій її підготовці до самостійного дорослого життя.
На процес розвитку особистості впливає спадковість.
Спадковість здатність організму відтворювати потомство, передавати свої ознаки наступним поколінням, відновлення у нащадків біологічної подібності.
За спадковістю передаються: тип нервової системи, конструкція тіла, зовнішні ознаки (колір волосся, очей, шкіри) та людські задатки (здатність розмовляти, ходити у вертикальному положенні, займатись певними видами діяльності та ін.).
Ззовні спадковість виявляється в успадкуванні рис батьків або попередніх поколінь - темпераменту, задатків, рис обличчя, постаті, навіть рухів. На думку психологів, вродженими в людини є не готові здібності, а тільки потенційні можливості для їх розвитку - задатки.
Задатки - 1) природні особливості людини, які є передумовою для розвитку індивіда; 2) вроджені особливості нервової системи і організму (генофон).
Вони впливають на швидкість виникнення умовних рефлексів, вироблення навичок, форм поведінки, становлення темпераменту, але самі по собі не зумовлюють особливостей особистості. Якщо немає сприятливих суспільних умов, чи людина не займається відповідною діяльністю, вони взагалі можуть не виявлятися.
Таким чином, важливо якомога раніше виявляти задатки до різних видів діяльності і створювати відповідні умови для їх розвитку.
2. Вплив середовища на розвиток особистості
Крім спадковості на формування особистості впливає і середовище, -все, що оточує дитину протягом усього життя: природні чинники (клімат, природні умови та ресурси); сім'я, близьке оточення; соціальні умови існування. Погіршення чи поліпшення стану середовища значною мірою впливає на розвиток людини, її духовну та моральну сферу.
