Сприйняття особистості вихованця як вищої соціальної цінності, визначення його права на свободу, на розвиток здібностей і виявлення індивідуальності. Формування глибокого усвідомлення взаємозв'язку між ідеалами свободи, правами людини і громадською відповідальністю.
Етнізація -- наповнення виховання національним змістом, спрямованим на формування самосвідомості громадянина. Принцип етнізації однаково стосується всіх народів України. Створення можливості всім дітям навчатися у рідній школі, виховувати національну гідність, національну свідомість, відчуття етнічної причетності до свого народу. Відтворення в дітях менталітету свого народу, увічнення в підростаючих поколіннях специфічного, що є в кожній нації, виховання дітей як типових носіїв національної культури, продовжувачів справи батьків.
4. Виховання учнів в урочній та позаурочній діяльності
Виховання учнів в навчальних закладах здійснюється як в урочній так і в позаурочній діяльності.
Безпосередньо виховання в урочній діяльності - поєднання освітньої і виховної роботи під час навчального процесу, створення ситуацій на уроках, вирішення б яких сприяло різнобічному вихованню учнів. Частіше всього такі ситуації виникають мимоволі і вчителю не доводиться їх створювати штучно.
Позаурочною називається різноманітна освітня і виховна робота, спрямована на задоволення інтересів і запитів дітей, й організовується з учнями після уроків педагогічним колективом навчального закладу.
Завдання позаурочної роботи:
1) закріплення, збагачення і поглиблення знань, набутих у процесі навчання, застосування їх на практиці;
2) розширення загальноосвітнього кругозору учнів, формування у них наукового світогляду, вироблення умінь і навичок самоосвіти;
3) формування інтересів до різних галузей науки, техніки, мистецтва спорту. Виявлення і розвиток індивідуальних творчих здібностей і нахилів;
4) організація дозвілля учнів, культурного відпочинку та розумних розваг;
5) поширення виховного впливу на учнів у різних напрямках
виховання.
Принципи організації позаурочної роботи: добровільна участь учнів в ній, суспільна спрямованість, ініціатива та самодіяльність учнів, розвиток винахідливості, технічної, художньої творчості, взаємодія різних форм і видів виховної роботи.
Лекці №5
Тема: Форми і методи виховної роботи. Робота класного керівника
План:
1. Визначення поняття «форма виховання». Систематизація форм виховної роботи.
2. Визначення поняття «метод виховання». Класифікація методів виховання.
3. Вибір форм та методів виховної роботи відповідно до мети виховання.
4. Нетрадиційні прийоми педагогічного впливу на учнів (організація співпраці і співтворчості в позаурочній діяльності з вихованцями).
5. Методи контролю та самоконтролю вихованості учнів.
6. Завдання класного керівника.
Самостійна робота
Опрацювати:
- Концепція національного виховання
- Проблеми розвитку учнівського самоврядування
- Дитячі та юнацькі організації України
/Форма звіту: конспект/
Література:
1. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів - К.: Видавничий центр «Академія», 2003. - 576 с.
2. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів - К.: Видавничий центр «Академія», 2001. - 608 с.
3. Подласый И.П. Педагогика: Новый курс: Учеб. для студ. высш. учеб. заведений: В 2 кн. - М.: ВЛАДОС, 2003. - Кн..1:Общие основы. Процесс обучения. - 576 с.
4. Фіцула М.М. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів - К.: Видавничий центр «Академія», 2002. - 528 с.
5. Ягупов В.В. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів - К.: Либідь, 2003. - 560 с.
6. Концепція формування світогляду громадян України: Проект.//Освіта. - 1996. - №63-64. - С.8-9
1. Визначення поняття «форма виховання». Систематизація форм виховної роботи.
Форма (філос.)- це спосіб існування матерії.
Форма виховання - спосіб організації виховного процесу, який має певні характеристики (зовнішній прояв).
Форми організації процесу виховання:
Виховні години (години спілкування)
Ранки, свята
Конкурси (художньої самодіяльності, виробів учнів, тематичні, олімпіади, малюнків, шкільних газет, «Міс училища», гумористичні, КВК, «На кращого за професією», на кращий виріб)
- виставки малюнків, виробів (тематично-вишивки), конструювання одягу, квітів, екібан...
- вечори: відпочинку, родинні, літературні, музичні, гумору, зустрічі, спортивні, предметні, тематичні, пам'яті, випускні вечори.
- Зустрічі (з випускниками, з письменниками, з ветеранами, з художниками, спортсменами, лікарями, міліцією, з юристами).
- Шефські роботи (акція «Допомога пенсіонерам, дитячим будинкам).
- Диспут на будь-які теми (екологія, «Моя професія», ідеали людини, «Що найголовніше: духовне чи матеріальне?»; релігійні, «Чи потрібна молода сім'я сьогодні?», «Чи потрібен сучасному юнаку лицарський характер?», «Чи має думати дівчина про свою гідність?», «Ринок праці і ринок товарів, сучасна мораль в умовах ринку праці»)
- Робота гуртків (танцювальні, музичні, предметні, художньо-естетичні, прикладні (випалювання, вишивання, в'язання, розпис, карбування))
- Дні та тижні (дні. 8 березня, Св.Валентина, училища, самоуправління, конституцій, день здоров'я, студента, вчителя, знань, квітів, птахів, матері; тижні: шефської допомоги, боротьби з курінням, олімпіади)
- Клуби (любителів тварин, авіомоделістів, спортивні, КВК, клуб інтернаціональної дружби, партія «зелених», клуб любителів шахів, туристичні клуби, клуби поетів)
- Огляди (самодіяльності, медичні (соматичні-«сома»-тіло), спортивні, огляд військової пісні тощо)
2. Визначення поняття «метод виховання». Класифікація методів виховання
1. Група
Методи формування свідомості особистості
Переконання (вплив на свідомість, почуття й волю особистості). Основні методи: бесіда, лекція, диспут, зустрічі, конференції тощо.
Методи позитивного прикладу.
2. Група
Методи організації діяльності і формування досвіду суспільної поведінки.
1. Педагогічна вимога:
- Пряма: характеризується такими ознаками, як позитивність, інструктивність, рішучість і проявляється у вигляді наказу, вказівки.
- Опосередкована: спирається на сформованість у вихованців мети, цілей, переконань і проявляється у вигляді прохання, поради, натяку та ін.
2. Суспільна думка колективу
3. Привчання /вправи/- організація планомірного та регулярного виконання дітьми певних дій з метою перетворення їх на звичні форми громадської поведінки. Основні форми: режим самовиховання, доручення.
4. Створення виховних ситуацій /спеціально створених педагогічних умов/. Це можуть бути подорож, похід, екскурсія, вечір, дискотека і т.п.
3. Група
Методи стимулювання діяльності та поведінки
1. Методи заохочення / спосіб вираження оцінки поведінки або рис учня з боку педагога або в особистій формі/. Проявляється як особиста похвала у присутності товаришів, подяка вчителя, нагородження похвальними грамотами, медалями та ін.
2. Методи засудження (виражаються у несхваленні та негативній оцінці дій і вчинків особистості, які протирічать нормам і правилам поведінки). Це може бути: зауваження вчителя, усна догана, догана в наказі по училищу, виклик на педраду, виключення з училища та ін.
4. Група
Методи контролю та самоконтролю, самооцінки діяльності та поведінки
Вимога - спосіб безпосереднього спонукання учнів до тих чи інших вчинків або дій, спрямованих на поліпшення поведінки: прохання, тактовні вказівки і розпорядження вчителя.
Контроль - спосіб спостереження за діяльністю й поведінкою учнів з метою спонукання їх до дотримання встановлених правил, виконання запропонованих вимог або завдань засобами контролю й спостереження за поведінкою і роботою учнів: індивідуальні бесіди, психолого-педагогічні тести, анкетування тощо.
3. Вибір форм та методів виховної роботи відповідно до мети виховання
В практичній діяльності вчитель, обираючи метод виховання звичайно керується цілями виховання і його змістом. Виходячи з конкретного педагогічного завдання, вчитель сам вирішує, які методи взяти собі на озброєння.
Метод сам по собі не може ні бути хорошим, ні поганим. В основу виховного процесу кладуться не самі методи, а їх система.
«Ніякий педагогічний засіб, навіть загальноприйнятий, яким звичайно в нас вважається і переконання, і пояснення, і бесіда, і спільний вплив, не може бути признано завжди абсолютно корисним. Найкращий засіб в деяких випадках обов'язково буде найгіршим» - вважав (А.С.Макаренко)
Вибір методів виховання не є свавільним актом. Він підчиняється ряду закономірностей і залежностей, серед яких першорядне значення мають ціль, зміст і принципи виховання, конкретна педагогічна задача і умова її розв'язку, урахування вікових та індивідуальних особливостей учнів.
Вибір метода виховання включає:
ѕ Метод виховання;
ѕ Зміст і закономірності виховання;
ѕ Виховну задачу і умови її рішення;
ѕ Рівень вихованості і мотивацію поведінки
Треба враховувати:
ѕ Ведучий тип діяльності;
ѕ Вікові особливості;
ѕ Індивідуальні і статеві особливості
Умови вибору методів виховання:
ѕ Індивідуальні особливості вихователя;
ѕ Рівень його професіональної компетентності.
Вибір методів залежить від індивідуальних особливостей самого вчителя, від глибини його знань.
4. Нетрадиційні прийоми педагогічного впливу на учнів (організація співпраці і співтворчості в позаурочній діяльності з вихованцями)
Співпорядкування- це взаємини, побудовані на строгому дотриманні норм і обов'язків учасників виховного процесу. Воно є основною умовою співпраці і співтворчості, проте у зв'язку з нерозробленістю правової основи системи освіти, недостатнім рівнем підготовки педагогічних кадрів, низькою культурою і моральним нігілізмом деяких суб'єктів виховання - нерідко призводить до деформації і гальмування поступального розвитку училищних відносин.
В умовах елементарного співпорядкування вчителі знають індивідуальні особливості лише небагатьох «сильних» і «слабких» учнів, а також тих, що мають відхилення від норм поведінки.
При такому співпорядкуванні переважає монологічна вербально-інформаційна взаємодія. В позаурочній діяльності педагог здебільшого використовує пряму вимогу, роздратоване переконання застосовує прийоми, які принижують гідність учня, зіставлення поведінки, контрасту, докору, прояв обурення, осуд, попередження з погрозами. Учителі на кожному кроці демонструють власну зверхність, через що відповіді учнів завжди невпевнені, ініціатива їх не підтримується.
За своїм характером і семантикою відносини на рівні елементарного співпорядкування, як правило, напружені, здебільшого наступальні та агресивні.
Співробітництво передбачає готовність учня до такої взаємодії з учителем: дитина потрапляє у становище вчителя, починає глибше розуміти його поведінку в тій чи іншій ситуації, в думках ставить себе на його місце, підтримує його авторитет.
Співпраця - це взаємодія, яка спирається на співпорядкування, причому така взаємодія, за якої учитель і учень об'єднані як рівноправні партнери спільним педагогічним діалогом спрямованим на диференційовано-колективні форми взаємодії у вихованні.
Співтворчість - це суб'єкт-суб'єктна взаємодія, під час якої педагог і учні об'єднані творчим діалогом-пошуком нерозкритих потенційних можливостей навчально-виховного процесу з метою активного саморозвитку і самовираження особистості кожної людини, а також виявлення найкращих духовних якостей, всього арсеналу педагогічних засобів і творчих здібностей учителя і учня.
Співпраця і співтворчість вимагають таких специфічних рис учителя, як товариськість, доброзичливість, відкритість, співчуття, співпереживання, співучасть і т.д.
5. Методи контролю та самоконтролю вихованості учнів
Управління цілісним педагогічним процесом неможливе без зворотного зв'язку, який несе характеристику його результативності. Виконати цю функцію допомагають
Щоб оцінювати ефективність виховного процесу, необхідно вивчати діяльність і поведінку вихованців.
Під ефективністю виховання розуміють ступінь відповідності результатів, які досягаються, поставленим цілям виховання.
Про показники вихованості можна судити по ступеню їх участі у всіх основних видах діяльності, яка відповідає їх віку: ігровій, навчальній, трудовій, суспільній та інші результативності цієї участі.
До показників вихованості особистості необхідно віднести також і її інформованість, передусім в моральній, культурній, естетичній та ін. галузях.
До основних методів контролю відносяться: 1) педагогічне спостереження за учнями; 2) бесіди, направлені на виявлення рівня вихованості; 3) опитування (анкетні, усні); 4) аналіз результатів загальносуспільної діяльності.
Педагогічні спостереження характеризується безпосереднім сприйняттям діяльності, спілкування, поведінки особистості в цілісності і динаміці їх змін. Буває: безпосереднє, опосередковане, відкрите і закрите, неперервне і дискретне, монографічне і вузьке спостереження.
Бесіди з учнями допомагають педагогам вияснити степінь інформованості особистості в області ідейно-моральних проблем, норм і правил поведінки, виявити причини відхилень від виконання цих норм, коли вони спостерігаються. Одночасно вчитель фіксує думки, висловлювання учнів, щоб оцінити і якість свого вихованого впливу, ставлення дітей один до одного, їх симпатії, антипатії тощо.
В навчальних групах використовуються психологічні опитувальники, які виявляють характер стосунків між членами колективу. Використання опитувальників непроста справа, при їх складанні потрібно дотримуватися деяких правил, наприклад не ставити питань в прямолінійній формі, зміст відповідей повинен давати відомості.
Для контролю за ходом виховання школярів застосовують і такий більш складний метод, як свідоме включення учнів в такі види діяльності і спілкування, в яких вони можуть найбільш повно проявити ті чи інші сторони своєї вихованості.
Завершується контроль за ходом виховної роботи оцінюванням не тільки результатів вихованості учнів, а й рівня виховної діяльності вчителя (майстра виробничого навчання) і навчального закладу в цілому.
При оцінюванні виховної роботи вчителя необхідно брати до уваги його вміння користуватися сучасними методами, формами і засобами виховання, диференційовано підходити до учнів, ґрунтовно характеризуючи їх поведінку і старання, роль вчителя в трудовому вихованні і профорієнтації, характер взаємодії вчителя і учнів.
6. Завдання класного керівника
На ранніх етапах розвитку колективу класний керівник висуває конкретні завдання виховання і, спираючись на учнівський колектив, проводить різноманітну виховну роботу з групою та окремими учнями. При цьому він враховує вікові особливості учнів, рівень їхніх знань та етап успішності, дисципліни в групі, наявність таких якостей, як працьовитість, колективізм, усвідомлення громадського обов'язку.
Конкретні завдання виховної роботи класних керівників залежать і від виробничого оточення, в якому знаходиться навчальний заклад.
Практична реалізація цих завдань покликана зрештою сприяти всебічному розвиткові особистості на основі комплексного підходу до організації виховання.
Завдання:
1) Формувати основи світогляду;
2) Виховувати політичну свідомість та розвивати суспільну активність;
3) Виховувати мораль, свідому дисципліну та культуру поведінки;
4) Виховувати свідоме ставлення до навчання, розвивати пізнавальну активність та культуру розумової праці;
5) Виховувати працьовитість, розширювати політехнічний кругозір, підготувати до свідомого вибору професії;
6) Виховувати громадянську відповідальність;
7) Виховувати основи естетичної культури і розвивати художні здібності;
Фізично вдосконалювати, зміцнювати здоров'я дітей.
Лекція №6
Тема: Методика організації діяльності та формування досвіду суспільної поведінки
План
1. Технологія організації діяльності учнів.
2. Формування навичок і звичок поведінкової сфери особистості.
3. Режим життя і діяльності учнів як умова ефективного формування навичок і звичок поведінки.
4. Методика формування культури поведінки учнів.
Рекомендована література:
1. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання: Навч. посібник. - К.: Вища шк., 1997. - 304 с.
2. Методика воспитательной работы: Учеб пособие для студенов пед. интов/ Ю.П. Азаров, Л.М. Байтенова и др.; Под ред. Л.И. Рувинского. М.: Просвещение, 1989.-- 316 с.
3. Методичні рекомендації щодо організації та проведення виховної роботи в професійно-технічному навчальному закладі// Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України.- №21. -2001. - С. 11-17
