Теоретико-методологічні засади навчання обдарованих студентів у педагогічних університетах
1
Академія педагогічних наук України
Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих
Антонова Олена Євгеніївна
УДК 378. 147. 88:376.545
Теоретико-методологічні засади навчання обдарованих студентів у педагогічних університетах
13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня
доктора педагогічних наук
Київ - 2008
Дисертацією є рукопис.
Робота виконана в Житомирському державному університеті імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України, м. Житомир.
Науковий консультант - доктор педагогічних наук, професор
Дубасенюк Олександра Антонівна, Житомирський державний університет імені Івана Франка, проректор з наукової роботи, міжнародних та міжрегіональних зв'язків, м. Житомир.
Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Дем'янчук Олександр Никанорович, Луцький інститут розвитку людини Відкритого міжнародного університету "Україна", проректор з науково-методичної роботи, м. Луцьк.
доктор педагогічних наук, професор Кічук Надія Василівна, Ізмаїльський державний гуманітарний університет, завідувач кафедри педагогіки, м. Ізмаїл;
доктор психологічних наук, професор Рибалка Валентин Васильович, Інститут педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України, провідний науковий співробітник відділу педагогічної психології та психології праці, м. Київ;
Захист відбудеться 27 травня 2008 р. о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.451.01 в Інституті педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9, 5-й поверх, зал засідань.
З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту педагогічної освіти і освіти дорослих АПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).
Автореферат розісланий 26 квітня 2008 р.
Вчений секретар
спеціалізованої вченої ради С.В. Лапаєнко
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність та доцільність дослідження. Одним з найважливіших ресурсів суспільства є його інтелектуальний потенціал, представлений соціалізованими соціально-рольовими групами, які знайшли своє місце у житті, повною мірою реалізували власні творчі здібності й професійні можливості. Саме вони є головним рушієм прогресу у всіх сферах діяльності суспільства і держави.
Здатність до збереження і примноження інтелектуального потенціалу є визначальним чинником розвитку суспільства, яке існує в умовах глобалізації та інформатизації ХХІ століття. Тому одним із пріоритетних напрямів державної політики в Україні має бути постійна підтримка обдарованої молоді та теоретико-методологічна розробка проблеми обдарованості у вітчизняній науці.
Досвід та успіхи найбільш розвинених країн світу у галузі науки, виробництва, розвитку нових технологій, культури та освіти свідчать про необхідність радикальної перебудови системи навчання з метою створення умов для обдарованої молоді вільно проявляти свої особливості, розвиватися відповідно своїм нахилам. Проте у нашій країні до останніх років цей процес відбувався стихійно, спираючись лише на регіональні можливості та на власну ініціативу окремих учителів, учених, митців.
На основі аналізу психолого-педагогічної літератури виявлено, що дослідженню проблеми обдарованості приділяється належна увага, зокрема таким її аспектам, як проблема індивідуальних відмінностей (Б.Г. Ананьєв, Л.С. Виготський, С.Л. Рубінштейн, Б.М. Теплов та ін.); визначення підходів до розуміння психологічних основ та структури обдарованості (у західній науці - Дж. Гілфорд, В. Сієрвальд, К. Перлет, Б.Ф. Скіннер, К. Тейлор, П. Торранс, К.А. Хеллер; у вітчизняній - Н.С. Лейтес, О.М. Матюшкін, В.О. Моляко, Б.Д. Шадріков та інші); психологічні концепції інтелекту і творчості (Г.Ю. Айзенк, Дж. Гілфорд, Р. Стернберг, К. Хеллер, М.Л. Смульсон, Д.В. Ушаков та інші); розвиток інтелектуального і творчого потенціалу особистості (Д.Б. Богоявленська, В.Н. Дружинін, Н.В. Кічук, О.І. Кульчицька, С.Д. Максименко, О.М. Матюшкін, В.О. Моляко, М.М. Поташник, С.О. Сисоєва та інші); виділення сфер та видів обдарованості (С.У. Гончаренко, Г.В. Бурменська, Ю.З. Гільбух, М.М. Гнатко, В.М. Слуцький та інші); розвиток обдарованості на різних вікових етапах (А.В. Брушлінський, В.В. Давидов, Б.Д. Ельконін, О.І. Кульчицька, Н.С. Лейтес, В.Ф. Паламарчук та ін.); виявлення і розвиток обдарованості учнів (Ю.З. Гільбух, В.А. Крутецький, О.І. Кульчицька, Б.М. Теплов та інші).
Економічні та соціальні перетворення в Українській державі зумовили необхідність реформування всіх ланок системи освіти. Перед сучасною школою постало завдання максимального розкриття і розвитку потенціалу кожної особистості, формування людини як суб'єкта соціального та професійного життя, підготовки її до самовдосконалення, самовизначення та самореалізації. Нова українська школа має забезпечувати всебічний розвиток індивідуальності людини як особистості та найвищої цінності суспільства на основі виявлення її задатків, здібностей, обдарованості і талантів. В Україні прийнято низку законів і програм (зокрема Закон України “Про освіту” (1996 р.), Цільова комплексна програма „Вчитель” (1996 р.), Національна програма “Діти України” (2001 р.), Указ Президента України “Про програму роботи з обдарованою молоддю на 2001-2005 роки (2001 р.), Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті (2002 р.), Концепція державної програми роботи з обдарованою молоддю на 2006-2010 роки (2007 р.) та інші), спрямованих на створення загальнодержавної мережі навчальних закладів для обдарованої молоді. Цими документами визначено такі стратегічні завдання: формування цілісної загальнодержавної системи виявлення і підтримки обдарованої молоді; розвиток та реалізація її здібностей; стимулювання творчої роботи учнів, студентів, учителів та викладачів вищих навчальних закладів; активізація навчально-пізнавальної діяльності молоді; формування резерву для вступу у вищі заклади освіти, магістратуру та аспірантуру; підготовка наукових, педагогічних та науково-технічних кадрів.
У зв'язку з цим актуалізуються проблеми, пов'язані з підготовкою вчителя, оскільки саме йому відводиться провідна роль у реалізації окреслених перетворень. Провідним напрямом державної освітньої політики визнається підготовка педагогічних працівників, створення умов для формування освіченої, творчої особистості вчителя, реалізації та самореалізації його природних задатків і можливостей в освітньому процесі.
Однак у процесі підготовки майбутнього вчителя виникає ряд суперечностей, найбільш суттєвими з яких можна назвати такі:
невідповідність між соціальною потребою в інтелектуальній еліті та реальним станом професійної підготовки випускників вищих навчальних закладів;
між потребою школи у педагогічно обдарованих кадрах і недостатньою розробленістю навчально-методичного забезпечення їх підготовки;
між потребами обдарованого учня і недостатньому професійному рівні підготовки вчителя до роботи з талановитими дітьми;
між необхідністю виховання нової генерації педагогічних працівників, здатних виявляти і розвивати здібності та обдарування дитини і відсутністю концептуальних та методичних засад їх підготовки до роботи із обдарованими учнями.
Враховуючи актуальність визначеної проблеми, об'єктивну потребу в обдарованих, творчо працюючих учителях як основній рушійній силі на шляху реформування суспільства та недостатню розробленість проблеми, темою дисертаційного дослідження обрано: “Теоретико-методологічні засади навчання обдарованих студентів у педагогічних університетах”.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося у межах теми “Формування професійної майстерності вчителів в умовах Європейської інтеграції”, яка розробляється кафедрою педагогіки Житомирського державного університету імені Івана Франка (РК № 0106U005409).
Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України 29 травня 2003 р., протокол № 8 і узгоджена в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки і психології в Україні 25 листопада 2003 р., протокол № 9.
Мета дослідження: обґрунтувати теоретико-методологічні засади та визначити тенденції розвитку проблеми навчання обдарованої студентської молоді на основі теоретичного, ретроспективного та порівняльного аналізу сучасних моделей обдарованості; розробити концепцію навчання обдарованих студентів у педагогічному університеті; побудувати модель педагогічної обдарованості та експериментально її перевірити.
Об'єкт дослідження: розвиток особистості майбутнього вчителя у процесі навчання у вищому педагогічному навчальному закладі.
Предмет дослідження: теоретико-методологічні та організаційно-методичні засади навчання педагогічно обдарованих студентів у вищих педагогічних навчальних закладах.
Концепція дослідження. На основі розуміння особистості як відкритої системи, здатної до саморозвитку і самовдосконалення, людина постає як цілісна єдність природного і суспільного, об'єктивного і суб'єктивного, внутрішнього і духовного начал, в якій усі визначені сторони взаємодії виступають необхідними моментами. Зважаючи на це, і процес формування особистості має відбуватися цілісно.
Системотвірним чинником у дослідженні феномена обдарованості виступає поняття "особистість" як сукупність особистісних якостей, що має ієрархічну побудову. Тому в основу моделі обдарованості покладено концепцію тривимірної, поетапно конкретизованої психологічної структури особистості (В.В. Рибалка), кожний елемент якої зазнає системного впливу та системно сполучає в собі функції трьох головних типів - соціально-психолого-індивідуального, діяльнісного та вікового (генетичного), які відповідають трьом базовим вимірам особистості.
Природні задатки особистості до виконання певного виду діяльності постають як потенційні можливості особистості, що набувають свого розвитку і реалізуються у дійсність за певних умов. Обдарованість розглядається як вищий рівень розвитку здібностей, який супроводжується високими досягненнями у певній галузі діяльності. Таким чином, здібності й обдарованість є феноменами одного порядку в тому розумінні, що вони переходять від нижчого рівня до вищого на основі розвитку здібностей і підпорядковуються законам розвитку здібностей, тобто мають здатність до постійного розвитку і вдосконалення. Розвиток задатків і здібностей викликає до життя, стимулює розвиток здібностей нового рівня, що дозволяє особистості продовжувати свій розвиток до безмежного рівня. Обдарованість розглядається як системна якість психіки особистості, здатна розвиватися впродовж життя, і яка визначає можливість досягнення людиною більш високих результатів в одному чи кількох видах діяльності порівняно з іншими людьми.
Процес навчання обдарованих студентів у педагогічних університетах ґрунтується на розумінні обдарованості як індивідуальної потенційної своєрідності спадкових (задатки), соціальних (сприятливе соціальне середовище) та особистісних (позитивна „Я"- концепція, наявність відповідних вольових якостей, спрямованості, наполегливості тощо) передумов для розвитку здібностей особистості до рівня вище за умовно „середній”, завдяки яким вона може досягати значних успіхів у певній галузі діяльності.
Підтримка і розвиток обдарованої особистості є одним із провідних завдань вищого навчального закладу. Розвиток обдарованості майбутнього спеціаліста потребує створення у ВНЗ цілісної, самокерованої системи, яка передбачає виявлення та підтримку обдарованої молоді; розвиток та реалізацію її здібностей; стимулювання творчої роботи студентів та викладачів; активізацію навчально-пізнавальної діяльності молоді; формування резерву для вступу у ВНЗ, магістратуру та аспірантуру, підготовку наукових та педагогічних кадрів. Ця система повинна охоплювати заклади освіти різних рівнів акредитації: середня загальноосвітня школа, педагогічний ліцей, педагогічний коледж, вищий педагогічний заклад освіти, заклади післядипломної педагогічної освіти.
Цьому процесу сприяють побудова цілісної багатофакторної моделі обдарованого майбутнього спеціаліста, а також розробка та впровадження педагогічних технологій навчання, заснованих на стратегіях поглиблення, прискорення, збагачення, проблемності змісту освіти, а також активізації, індивідуалізації та диференціації навчально-пізнавальної діяльності студентів.
Теоретичним підґрунтям для організації процесу навчання обдарованих студентів у педагогічних університетах є модель педагогічної обдарованості майбутнього вчителя, що характеризується якісно своєрідним поєднанням педагогічних здібностей особистості, інтелекту, креативності її мислення й діяльності та свідомої наполегливої спрямованості до здійснення функцій педагогічного працівника, які дозволяють їй досягати значних успіхів у творчій професійній діяльності.
Організація процесу навчання обдарованих майбутніх учителів передбачає перебудову навчально-пізнавального процесу у педагогічних університетах (цілей, завдань, змісту, форм та методів) і спрямування його на самоактуалізацію особистості студента, вмотивоване оволодіння знаннями, вміннями, навичками щодо педагогічної діяльності, розвиток та саморозвиток особистісних та професійно значущих якостей студентів (педагогічних здібностей, креативності, професійної спрямованості, педагогічної майстерності тощо).
Процес навчання майбутніх учителів спрямовується на створення у вищих педагогічних навчальних закладах сприятливих умов для повноцінного прояву і розвитку здібностей та обдарувань студентів відповідно до їх схильностей, мети професійного становлення, визначення власної траєкторії професійного зростання та набуття високого рівня професіоналізму. Це дозволяє забезпечувати ефективність навчально-пізнавальної, наукової і практичної роботи студентів, спрямованої на реалізацію їх здібностей та обдарувань як у навчальній, так і позанавчальній діяльності.
Спеціально організоване навчання на основі розробленої нами моделі обдарованості та концепції діяльності вищого навчального закладу з обдарованою молоддю сприяють не тільки формуванню знань, умінь і навичок майбутніх учителів, але й розвитку їх педагогічних обдарувань, творчого мислення, інтелектуалізації особистості, спонукає до творчої самостійної пошукової діяльності. Така побудова навчального процесу передбачає досягнення найвищого розвивального ефекту, спрямованого на становлення особистості майбутнього вчителя та реалізацію його творчого потенціалу.
Загальна гіпотеза дослідження передбачає, що процес навчання обдарованих студентів в університетах набуває ефективності за умови побудови змісту, форм та методів їх підготовки до майбутньої педагогічної діяльності на теоретичних і методичних засадах, які забезпечують створення у вищому педагогічному навчальному закладі сприятливого освітнього простору для виявлення і реалізації відповідних здібностей і обдарувань майбутніх учителів.
Загальну гіпотезу конкретизовано у часткових гіпотезах, які передбачають, що ефективність процесу навчання педагогічно обдарованих студентів підвищиться за умов:
розробки та запровадження у навчально-виховний процес педагогічного університету науково-обґрунтованої концепції навчання обдарованих студентів, що дозволить створити у ВНЗ цілісну систему виявлення і підтримки обдарованої студентської молоді;
побудови багатофакторної моделі педагогічної обдарованості майбутнього вчителя, що передбачає врахування педагогічних здібностей, інтелекту, креативності та свідомої наполегливої спрямованості до здійснення функцій педагогічного працівника, а також систему впливових чинників, які сприяють розвитку вищеназваних компонентів;
удосконалення змісту фахової і педагогічної підготовки майбутнього вчителя на основі стратегій поглиблення, прискорення, збагачення, проблемності навчання;
розробки та впровадження методики навчання педагогічно обдарованих студентів, спрямованої на розвиток та вдосконалення педагогічних здібностей, креативності та педагогічної спрямованості майбутніх учителів, заснованих на принципах активізації, індивідуалізації та диференціації навчально-пізнавальної діяльності студентів, стимулювання їх творчої роботи;
спеціальної підготовки викладачів педагогічного університету до роботи з обдарованими студентами на основі розробки і впровадження навчально-методичного комплексу, спрямованого на ознайомлення їх з особливостями прояву і розвитку обдарованості у студентському віці.
Відповідно до предмета, мети та гіпотези визначено основні завдання дослідження:
Обґрунтувати теоретико-методологічні засади вивчення проблеми обдарованості особистості та уточнити категоріальний апарат дослідження.
Проаналізувати історико-педагогічні аспекти досліджуваної проблеми у філософській, соціологічній, психологічній, педагогічній літературі.
Здійснити аналіз сучасного стану підготовки обдарованих студентів у педагогічних університетах України.
Теоретично обґрунтувати модель педагогічної обдарованості майбутнього вчителя, як основи для його підготовки у вищому закладі освіти.
Розробити концепцію навчання обдарованих студентів у педагогічних університетах.
Визначити стратегії удосконалення змісту професійної підготовки педагогічно обдарованого майбутнього вчителя.
Створити та експериментально перевірити методику навчання педагогічно обдарованих студентів у педагогічних університетах.
Розробити навчально-методичний комплекс навчання обдарованих студентів у педагогічних університетах.
Методологічну основу дослідження становлять: філософська методологія, зокрема основні положення теорії пізнання; загальнонаукова методологія, зокрема, основні положення системного підходу як методологічного способу пізнання педагогічних фактів, явищ, процесів; положення синергетики, в контексті яких організацію навчання обдарованих студентів проаналізовано як педагогічну систему з її чинниками і суб'єктами; виявлено тенденції еволюції сутності досліджуваного феномену; конкретно наукова методологія - концептуальні ідеї психології й педагогіки про різнобічний розвиток особистості у цілісному навчально-виховному процесі; розвиток інтелектуальних здібностей особистості, суб'єкт-суб'єктну взаємодію в умовах особистісно-орієнтованого та індивідуально-диференційованого навчання, зв'язок теорії з практикою та їх реалізацію в організації освітнього процесу; особистісно-діяльнісний, особистісно-орієнтований та системний підходи до організації навчально-виховного процесу під час підготовки педагогічно обдарованого майбутнього вчителя; принципи історизму, об'єктивності, науковості та порівняльного аналізу подій і явищ освітньої сфери в динаміці.
Теоретичну основу дослідження становлять наукові положення і висновки теорій та концепцій із таких проблем: гуманізації педагогічної освіти (А.М. Алексюк, І.А. Зязюн. С.У. Гончаренко, В.В. Краєвський, Ю.І. Мальований, Н.Г. Ничкало, М.Г. Стельмахович та ін.); психологічної теорії творчої особистості та її розвитку (Г.О. Балл, І.Д. Бех, Д.Б. Богоявленська, Т.В. Галкіна, В.О. Моляко, В.В. Рибалка, В.А. Семиченко та ін.); психологічних концепцій здібностей (Б.Г. Ананьєв, К.К. Платонов, С.Л. Рубінштейн, Б.М. Теплов та ін.); психолого-педагогічній теорії особистості та її розвитку у процесі діяльності (Б.Г. Ананьєв, Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, С.Д. Максименко, Н.Ф. Тализіна, Б.М. Теплов та ін.); розвитку педагогічної творчості вчителя (М.П. Лещенко, Н.В. Кузьміна, Н.В. Кічук, Б.С. Кобзар, М.М. Поташник, С.О. Сисоєва та ін.); особистісного та професійно-педагогічного розвитку майбутніх учителів (Г.О. Балл, В.І. Бондар, О.А. Дубасенюк, В.О. Моляко, О.М. Пєхота, І.П. Підласий, В.А. Семиченко, Л.О. Хомич та ін); психологічних основ та структури обдарованості (Дж. Гилфорд, Ж. Піаже, В. Сиервальд, К. Перлет, Б.Ф. Скіннер, К. Тейлор, К.А. Хеллер, Г.С. Холл, Р. Уайт, Л.О. Венгер, Н.С. Лейтес, О.М. Матюшкін, В.О. Моляко, А.В. Петровський, К.К. Платонов, С.Л. Рубінштейн, Т.І. Сущенко, Г.Д. Чистякова, М.П. Щербо та інші); виділення сфер та видів обдарованості (Г.В. Бурменська, Ю.З. Гільбух, М.М. Гнатко, О.Н. Дем'янчук, В.М. Слуцький, В.І. Степанов та інші); питань виявлення і розвитку обдарованості учнів (І.С. Аверина, Г.Ю. Айзенк, Ю.К. Бабанський, В.Д. Горський, В.А. Крутецький, О.І. Кульчицька, Н.А. Садовська, Б.М. Теплов, Є.І. Щебланова та інші).
